відповідний показник становить 8%). 8% цих самих підлітків інколи думають про самогубство. Дітей з повних сімей, які ствердно відповіли на це запитання, 6%.
Безперечно, наявність таких думок у певної частки українських підлітків має викликати занепокоєння в педагогів, психологів, батьків, адже це є ознакою можливих порушень у психічній складовій здоров'я підростаючої особистості.
Серед молодих українців віком 15-22 роки також є такі, хто досить часто з різних причин відчуває сильне нервове напруження чи перебуває у стані нервового зриву. Це зазначили більше чверті опитаних дівчат і 15% юнаків різних вікових груп (табл. 3.8).
Отже, найчастіше перебувають у стані нервового напруження юнаки та дівчата віком 22 роки. Показово, що дівчата більш нестійкі у психологічному плані й випереджають юнаків за цим показником. Так, 25% молодих жінок зазначили, що відчуття нервового зриву, сильне нервове на-пруження виникає в них досить часто. Так само відповіли 15% юнаків. Таким чином, негативні емоції, стан стресу, нервового напруження, зрівноваженості - досить поширені явища в молодіжному середовищі й виступають впливовими чинниками, якій детермінують різні порушення у психічній сфері особистості.
Таблиця 3.8. Розподіл відповідей на запитання: "Як часто Вам доводиться переживати сильне нервове напруження, почуття нервового зриву?"
за віком, %
Відповідь Вік, роки
15 16 17 18 19 20 21 22
"Я постійно перебуваю у такому стані 1 12 3 5 6 0,4 1 .з
Це буває досить часто 17 17 18 20 18 20 22 28
Іноді я переживаю подібні стани 29 43 47 39 47 44 51 43
Дуже рідко, майже ніколи 40 ЗО 26 30 і24~ 30 24 22
Ніколи 13 9 5 6 5 5 3 5
Злагода Ь собою - показник психічного здоров'я. Це один з основних критеріїв психічного здоров'я. Від того, чи задоволена людина собою, залежить самоусвідомлення особистості, її здатність до активної й плідної взаємодії із соціальним середовищем та оточуючими (рис. 3.8).
і Задоволений Ц Незадоволений
Дівчата
Юнаки
Рис.3.8. Розподіл відповідей на запитання: "Чи задоволені ви собою?" (Сума відповідей "повністю задоволений " та "швидше, задоволений")
За даними опитування, тією чи іншою мірою незадоволені собою близько 18% дівчат і 14%о юнаків віком 10-22 роки. На нашу думку, певній частці респондентів, які брали участь у дослідженні, притаманний внутрішній особистісний конфлікт, що істотно впливає на самопочуття людини і адекватне сприйняття власної особистості й унаслідок цього визначає стан її психічного здоров'я. Дівчата більш вимогливі в самооцінках, а юнаки частіше схильні пишатися самими собою.
Питома вага респондентів, котрі "зовсім не задоволені" собою, залежить від віку. Найнижчий показник зафіксовано серед підлітків 10 років (1%), найвищий (8%) - серед молоді 15 років. Близько 5% 19-20-річних респондентів також "зовсім не задоволені" собою. Понад 11% незадоволених молодих людей мають нерідну матір, а понад 7% - вітчима (серед молодих людей, які мають обох рідних батьків, таких лише 3%).
Абсолютно задоволені собою 41% учнів середніх шкіл і близько 30% -ліцеїв та гімназій. Серед сільської молоді "повністю задоволені" собою 49%, приблизно 4% - "незадоволені". У 45% молодих людей з обласних центрів спостерігається наявність злагоди із самим собою, в 4% ця рівновага порушена.
Існує залежність між ставленням до особистості членів колективу та ставленням цієї особистості до самої себе (коефіцієнт кореляції дорівнює 0,4 на рівні значимості 0,01). Тобто, якщо людина не задоволена ставленням до себе з боку колективу, то вона незадоволена і собою.
Спостерігається істотна залежність між рівнем задоволеності самим собою підлітками 10-14 років та емоціями, що виникають у конкретної особи у процесі її життєдіяльності. Близько половини опитаних, котрі "зовсім не задоволені" собою та проявами цього, зазначили, що часто мають поганий настрій. Понад третини таких юнаків і дівчат не можуть регулювати свої емоції в ситуації конфлікту, а 31% - інколи втрачають бажання жити. Молоді люди із цієї самої групи зазначали, що не можуть реалізовувати свої здібності та уявляють своє майбутнє переважно в "темних тонах" (відповідно 28 і 11%).
Таким чином, на підставі отриманих даних можна зробити висновки:
• Досить багато молодих людей у віці від 10 до 22 років відчувають негаразди в різних сферах психічної складової здоров'я (насамперед таких, як емоційна сфера та стосунки в системі "особистість-оточуючі").
• Порушення у цих сферах викликають не завжди адекватне ставлення особистості до самої себе та погіршення настрою, що, у свою чергу, спричинює виникнення передумов для погіршення показників психічного здоров'я.
• Існує лінійна залежність між ставленням до особистості членів колективу та ставленням цієї особистості до самої себе. Тобто, якщо людина не задоволена ставленням до себе з боку колективу, то вона здебільшого незадоволена і сама собою.
• Спостерігається залежність певного стану психічного здоров я від складу сім'ї молодої людини, тобто від наявності нерідних батьків - вітчима чи мачухи. У таких сім'ях молодше покоління почуває себе невпевнено, що врешті-решт і відбивається на інтегральних показниках психічного здоров'я.
Крім того, вищезгадана група вчених з Українського інституту соціальних досліджень, провели аналіз стану духовного здоров'я сучасної української молоді соціологічними методами і дійшли висновків:
• Такі визначальні для структурування духовного світу особистості чинники, як національна культура, культура і мистецтво, релігійна віра, не посідають високого місця в ієрархії актуальних для української молоді проблем. Духовна складова суспільного й особистого життя значно поступається за своєю важливістю матеріальним чинникам - проблемам заробітку грошей, одягу, зовнішності та моди.
• Вплив на визначення способу життя української молоді чинників, які традиційно відносять до духовної сфери функціонування суспільства, виявився порівняно неістотним.
• Наявні можливості для задоволення культурних і духовних потреб українською молоддю використовуються далеко не в повному обсязі. У переважній більшості молодих людей, заклопотаних повсякденними проблемами й негараздами, невисокий рівень культурних потреб, що реалізуються, як правило, в епізодичних і непослідовних звертаннях до культурних цінностей. Культурні потреби та запити здебільшого зводяться до найбільш простих і невимогливих проявів, задоволення яких не потребує організаційних, інтелектуальних чи вольових зусиль (відвідування дискотек, клубних вечорів, перегляд телепрограм тощо). Водночас відвідування концертів класичної музики, музеїв, виставок, що потребує певного рівня духовної компетенції, не є поширеним способом проведення дозвілля. Відбувається прагматизація свідомості молоді, обмеження духовних джерел життя.
• Позитивна оцінка більшістю українських підлітків власної успішності порівняно з однокласниками свідчить про достатньо високий рівень благополуччя (духовного здоров'я) в цій сфері.
• У цілому стан духовного здоров'я молоді є адекватним відображенням сьогоднішнього стану в духовній сфері сучасного українського суспільства і визначником подальших перспектив його розвитку.
Аналіз соціального здоров'я української молоді, виконаний згадуваними вище вченими у межах програми "Молодь за здоров'я", дозволяє навести головні чинники, що визначають його стан:
• Переважна більшість (63%) респондентів із загального масиву опитаних проживають у повних сім'ях, де є рідні батько й мати.
• Сучасну українську молодь найбільше непокоять проблеми соціально-економічного плану: безробіття, загальне зниження рівня життя, зростання цін, зубожіння населення, низький рівень заробітної плати.
• Стурбованість проблемами, що стосуються забезпечення здорового способу життя, помітно нижча. Найбільш актуальними серед таких проблем для молоді є: СНІД, наркоманія, стан довкілля й екологічні проблеми, низький рівень медичного обслуговування. Сучасні молоді українці не надто переймаються проблемами зловживання палінням, обмеженими можливостями для занять фізичною культурою та спортом, низьким рівнем поінформованості про здоровий спосіб й проблемами алкоголізму.
• На думку більшої частини (60%) респондентів віком 15-22 роки, стосунки з батьками, рідними, дітьми впливають на здоров'я кожної людини "значною мірою" та "вирішальним чином". Так само, як вважають 7.6% респондентів, "значний" і "вирішальний" вплив на формування способу життя молоді справляє батьківська сім'я.
• Майже половина дітей віком 10-14 років часто конфліктують з батьками з різних причин. Більшість батьків вдаються до системи покарань як основного механізму виховання.
• Найбільш поширеними видами домашньої роботи, яку виконують діти і молодь, є прибирання квартири, миття посуду, придбання продуктів харчування.
• Найбільш конфліктним оточенням для дітей віком 10-14 років є однокласники або учні старших класів, старші брати та/або сестри, незнайомі однолітки. Половина опитаних вважають, що в Україні багато дітей, які страждають від жорстокості та/або знущання над ними. На їхню думку, такий стан є найбільш поширеним у громадських місцях (47%), сім'ї (50%), школі (42%), у колі ровесників (37%).
• Серед респондентів віком 15-22 роки 11% протягом останніх ЗО днів не ходили на роботу чи навчання через те, що почували себе там у небезпеці. 12% респондентів зазнали сексуальних домагань. 16% зазначили, що протягом останніх 12 місяців отримали поранення чи їм погрожували зброєю. 36%о протягом останнього року брали участь у бійках. Кожен десятий респондент зазнав брутального ставлення (фізичні образи) з боку близької людини - шлюбного партнера або того, з ким зустрічається.
• Розмір особистих доходів молоді суттєво не впливає на ступінь її залученості до шкідливих звичок.
• Матеріальне становище безпосередньо впливає на можливості родини щодо збереження здоров'я своїх дітей, своєчасного їх діагностування та необхідного лікування. Оцінки респондентами добробуту сім'ї корелюють з рівнем їхньої задоволеності станом власного здоров'я.
3.4. Проблема паління серед молоді: результати опитувань
За даними ВООЗ, Україна посідає 17-те місце серед країн з уживання тютюнових виробів, що становить 1,5% загального їх виробництва. Якщо у світі на кожну людину припадає в середньому по 870 випалених сигарет на рік, то в Україні - 1500-1800 (приблизно чотири-п'ять сигарет на день), тобто майже удвічі більше за середній світовий показник. Від захворювань, спричинених палінням, щорічно вмирає 110 тис. людей. Абсолютно всі форми вживання тютюну підвищують ризик передчасної смерті від низки хронічних захворювань, особливо онкологічних, серцево-судинних та захворювань органів дихання. За даними ВООЗ, кожен четвертий підліток випалює першу сигарету в 10 років. Україна є другою країною у світі після Чілі, в якій у віці 13-15 років палять більше 30% підлітків (Минздрав предупреждает..., 2003; Андрієва, Красовський, 2000; Красовський, 1999; Гаврильченко, 1999).
1999 р. в Києві було проведено опитування щодо вживання тютюну серед молоді під назвою "Що думають школярі про паління?" Ініціатором такого опитування в декількох країнах виступила Всесвітньої організації охорони здоров'я.
Те, що паління є шкідливим для здоров'я, школярі знають. Більшість підлітків у цьому навіть переконані. Проте серед тих, хто не палить, таких 84%, а серед тих, хто палить - тільки 59%. Отже, людина схильна думати, що її власне здоров'я постраждати не може, а захворіє інша сере-дньостатистична людина. Те ж саме відбувається і з думкою щодо того, чи коротшим є життя людини, що палить: якщо в цьому переконані 62% перших, то серед останніх гак думають тільки 40%. Крім того, в тому, що попалити навіть рік-два зовсім безпечно, переконані 60% школярів. Ще було відмічено одну цікаву особливість. Виявляється, самі підлітки сприймають паління як явище тимчасове. На запитання, як школярі вважають, чи будуть вони палити протягом наступних 12 місяців та через п'ять років, більшість відповіли "Ні"! При цьому протягом наступного року збираються палити 28%, через п'ять років - усього 21% учнів. Таким чином, багато підлітків сприймають паління не як дорослу, а саме як підліткову поведінку. Але коли вони вже готові "стати дорослими", кинути палити виявляється важко.
Що школярі думають про розповсюдження вживання тютюну? За даними глобального опитування молоді, Україна та Росія посідають провідне місце серед країн, де проводилося опитування, за кількістю хлопців і дівчат з опитуваної вікової групи, що робили спробу палити. На щастя, регулярних курців набагато менше. Тих, хто палив хоча б один раз протягом останнього місяця, тільки 41%. А тих, хто палив майже кожен день, усього 20%. Є й група тих, хто протягом життя зробили всього одну-дві затяжки чи випалили тільки одну сигарету. Ці підлітки на особистому досвіді переконалися, що тютюновий дим дійсно неприємний, та більше не палять. Але їх налічується всього 15%! Таким чином, реально палить меншість підлітків. При цьому вони вважають, що більшість людей вживають тютюн! На запитання, скільки підлітків в їхній школі палять, 60% опитаних відповіли "більшість", а 25%о - "близько половини". Дані ж опитування показують, що регулярно палять 34% хлопців і 14% дівчат, чверть школярів загалом ніколи не палили, а більшість - тільки експериментатори.
Те, що школярі сприймають паління як найбільш поширене явище, ніж це є насправді, свідчить про те, що курці агресивно нав'язують свою поведінку, а ті, хто не палить, не відчувають себе більшістю, якою вони реально є.
Що школярі думають про пасивне паління? Небезпека пасивного паління давно стала відомим фактом. Проте виявилося, що тільки 50% підлітків захищені від примусового вдихання тютюнового диму в себе вдома. Серед підлітків, які ніколи не палили, частка тих, хто зазначив наявність курців удома, становить 35%. Це викликає стурбованість з двох причин. По-перше, не секрет, що тютюновий дим провокує чи загостює багато серйозних захворювань у дітей і внесок пасивного паління може бути особливо суттєвим саме відносно тих, хто сам не палить. По-друге, даний результат ще раз опосередковано підтверджує думку про те, що наявність курців удома може підвищувати вірогідність прилучення підлітків до паління. Проте обидві ці проблеми практично повністю ігноруються на батьківських зборах у школах, і підліткам у захисті своїх прав на свіже повітря залишається розраховувати тільки на самих себе. Про те, що дим від сигарет є шкідливим для здоров'я оточуючих, знають 84% учнів, а 50%о - у цьому переконані, 60%о згодні з тим, що паління має бути заборонено у громадських місцях. Три чверті опитуваних поділяють думку про те, що людині, яка збирається запалити у присутності інших, слід запитати в них дозволу.
Проте, незважаючи на такі оптимістичні цифри, які вказують на небажання дихати димом від сигарет оточуючих, реальна поведінка підлітків по відношенню до курців, на жаль, зовсім інша. Коли хтось палить поряд з ними, дуже небагато підлітків (тільки 16,5%) займе активну позицію щодо захисту своїх прав (хоч більшість не хотіли б, щоб в їхній присутності палили) та запропонує припинити палити. Решта, кому це не байдуже, можливо, підуть самі чи мовчки терпітимуть. А на прохання дозволу, яку школярі дадуть відповідь? Не дозволять палити у своїй присутності тільки 57% тих, хто ніколи не палив, а серед решти цей відсоток ще менший. Якщо, наприклад, узяти до уваги відсутність звички просити дозволу запалити й культури відмовляти, а також поширеність паління саме у громадських місцях, то стає зрозумілішим сам механізм популяризації цього явища. Разом з тим, це дає і значні важелі впливу для всіх, хто прагне жити в чистому середовищі серед здорових людей. Адже курцю кожен раз доведеться просити дозволу запалити, і йому відмовлятимуть, і якщо існуватиме заборона паління у громадських місцях, то навряд чи зросте кількість прихильників сигарет.
Що школярі думають про припинення паління? Незважаючи на популярність паління, виявляється, що це не таке вже й приємне заняття і в багатьох раніше чи пізніше виникає бажання кинути. Причому близько 60% підлітків-курців хотіли б зробити це прямо зараз, 62% - намагалися кинути палити протягом останнього року, але тільки небагатьом вдалося це зробити. Так, 25%) учнів зазначили, що вони припинили палити та не палять уже більше трьох місяців. У цьому разі для більшості вирішальним є бажання поліпшити стан власного здоров'я.
Одним з важливих моментів для успішного припинення паління є впевненість у здатності зробити це. У тому, що людині, яка палить, буде важко кинути це, впевнені 35% тих, хто не палить, і 31% курців. Ще більше тих, хто вважає, що це важко зробити. Разом з тим, майже 90% курців вважають, що вони самі зможуть кинути палити, якщо тільки забажають. Тобто знову спрацьовує вже знайомий механізм захисту: так, кинути палити важко, але іншим, не мені, в мене вистачить сили волі, я все зможу. Дійсно, зробити це буває дуже важко. Та важливо, щоб людину в цьому підтримали, надали посильну допомогу, пораду. Припинення паління є реальною проблемою для підлітків. Майже 80%і серед учнів ПТУ, хто палить, бажають позбавитися цієї звички. Проте тільки невелика частка отримали допомогу. Ураховуючи те, що у ПТУ ті, хто не палить, становлять меншість, головний акцент тут слід зробити не на профілактиці, а на програмах допомоги тим, хто бажає кинути палити.
Незважаючи на заяви тютюнових кампаній, що реклама не спрямована на підлітків, результати опитування вказують на протилежне. Практично всі підлітки зазначили, що звертають увагу на щити з рекламою сигарет. Хоч безпосередню рекламу тютюну по телебаченню заборонено, оо/о підлітків відмітили, що бачили спортивні чи інші програми, де явно рекламувалася певна марка сигарет.
Крім журналів, газет, великих щитів, існує й менш вартісна реклама. Не менше дієвою є реклама, що розміщується на промислових товарах. 1е, що практично в кожного є чи був поліетиленовий пакет з емблемою марки сигарет - факт безсумнівний. А як з іншими речами? Виявляється, що майже чверть підлітків зазначають, що вони мають такі речі, причому частіше ті, хто палить, тому не можна не зважати на те, що подібна реклама впливає на бажання підлітків палити.
Ще одним з рекламних прийомів тютюнової індустрії є роздача безкоштовних сигарет, оскільки в подальшому ці незначні витрати компенсуються великими прибутками. І 5,5% тих, хто не палять, та 11% курців стикалися з такими явищами. Цікавим є факт, що в Москві, де поширеність паління майже така сама, як і в Києві, безкоштовна роздача сигарет підліткам зустрічається вдвічі частіше. 1 це зумовлено тим, що в Україні законодавчо заборонено безкоштовне розповсюдження сигарет, а в Росії - ні. Таким чином, законодавчі обмеження, хоч і не повною мірою, все ж таки сприяють позитивним зрушенням. Щодо думки самих молодих людей про тютюнову рекламу, то більша частина схиляється до суворішого обмеження (34%) чи до повної заборони (43%). Сподіваємося, що наші законодавці врахують цю думку, коли повернуться до обговорення цього питання.
Що школярі думають про шкільні уроки, присвячені проблемі паління? Про те, що у школах проводилися заняття з питань небезпеки вживання тютюну протягом навчального року, зазначили трохи більше 50% опитаних школярів. А якщо врахувати, що спроби палити здійснює 77%, то стає очевидним недієвість таких заходів. До того ж помітною є закономірність, що з кожним роком таких занять стає все менше. Крім розмов про небезпеку вживання тютюну, застосування різних прийомів залякування, існують і більш продуктивні шляхи. Можна, наприклад, обговорити те, чому саме люди палять, причини цього явища. Чи порозмовляти про те, як відчуває себе людина, яка не палить, а вимушена вдихати тютюновий дим. (Між іншим, англійською мовою такий дим інколи називають "", тобто такий, який був у використанні.) На жаль, про те, що такі бесіди проводяться регулярно, свідчать тільки 36% опитаних школярів.
Що школярі думають про паління: висновки за результатами опитування? На закінчення хотілося б відзначити позитивне явище. Порівняння результатів даного опитування з результатами аналогічного опитування, що проводилося 1995 р., показує, що, незважаючи на відмінність у формулюванні запитань, виявлено очевидну тенденцію до зниження рівня поширеності паління серед підлітків Києва. Теперішні підлітки в цілому все ж таки більш схильні до здорового способу життя, хоч багато дорослих думають інакше. 1 в наших силах закріпити цю тенденцію. Що ж можна зробити?
Головний висновок, до якого прийшла світова наукова думка щодо проблеми підліткового паління, це: "Для того щоб знизити рівень паління серед підлітків, необхідно знизити рівень паління серед дорослих". Результати даного опитування стосовно паління батьків і паління у присутності дітей підтверджують цей висновок. Тому рекомендується спрямувати зусилля не виключно на підліткові профілактичні програми (як свідчить світовий досвід, такі програми, як правило, не є ефективними), а на роботу з дорослими, у першу чергу батьками та вчителями. Зазначимо, що в тих школах, де вчителі не палять, учні палять значно менше.
