Таблиця 2.5. Ранги складових здорового способу життя практикуючих медиків, учнів медичного коледжу та студентів-юристів
Складові здорового способу життя Медики Учні-медики Дівчата-юристи Юнаки-юристи
Заняття спортом 6-7 2 3 3
Відсутність звички до наркотиків 4 1 6-7 7
Осмислене життя 1 4 4 1
Позитивне ставлення до себе 6-7 11 10 4
Гармонійні взаємини в сім'ї 2 8 1 5-6
Відсутність звички до алкоголю 12 3 6-7 11
Правильне харчування 3 6 2 2
Повноцінне духовне життя 5 10 11 8
Відсутність звички до паління 11 5 9 9
Відсутність безладного статевого життя 10 7 12 12
Доброзичливе ставлення до інших 8 9 8 10
Самовдосконалення 9 12 5 5-6
Як свідчать дані табл.2.5, складові (фактори) здорового способу життя розташовують у такому порядку:
лікарі: перше місце - осмислене життя, друге - гармонійні взаємини в сім’ї, третє - правильне харчування, четверте - відсутність звички до наркотиків, п'яте - повноцінне духовне життя, заняття спортом та позитивне ставлення до себе, доброзичливе ставлення до інших, самовдосконалення, відсутність безладного статевого життя, відсутність звички до паління, відсутність звички до алкоголю. Таким чином, у лікарів уявлення про здоровий спосіб життя є значно ширшим, ніж констатація відсутності шкідливих звичок, оскільки більш значимими для них є осмислене життя та гармонійні взаємини в сім'ї, а відсутності звички до нікотину та алкоголю вони відводять останнє місце;
учні медучилищ: перше місце - відсутність звички до наркотиків, заняття спортом, відсутність звички до алкоголю, друге - осмислене
ття третє - відсутність звички до нікотину, четверте - правильне
харчування, п'яте - відсутність безладного статевого життя, шосте -
гармонійні взаємини в сім'ї, сьоме - доброзичливе ставлення до ін-
Восьме - повноцінне духовне життя, дев'яте - позитивне ставлення до себе, десяте - самовдосконалення. Як видно з наведених даних, перші місця належать таким складовим здорового способу життя, як відсутність шкідливих звичок, заняття спортом, що традиційно характеризують здоровий спосіб життя на рівні повсякденної свідомості;
дівчата-юристи: перше місце - гармонійні взаємини в сім'ї, друге -правильне харчування, третє - заняття спортом, четверте — осмислене життя, п'яте - самовдосконалення, шосте-сьоме - відсутність звички до алкоголю та наркотиків, восьме - доброзичливе ставлення до інших, дев'яте - відсутність звички до паління, десяте - позитивне ставлення до себе, одинадцяте - повноцінне духовне життя, дванадцяте - відсутність безладного статевого життя. Як видно із цього переліку, для дівчат правильне харчування та заняття спортом є більш важливими для здорового способу життя, ніж відсутність шкідливих звичок;
юнаки-юристи: перше місце - осмислене життя, друге - правильне харчування, третє - заняття спортом, четверте - позитивне ставлення до себе, п'яте -шосте - гармонійні взаємини в сім'ї, самовдосконалення, сьоме - відсутність звички до наркотиків, восьме - повноцінне духовне життя, дев'яте - відсутність звички до паління, десяте - доброзичливе ставлення до інших, одинадцяте - відсутність звички до алкоголю, дванадцяте - відсутність безладного статевого життя. Таку послідовність складових здорового способу життя, зміщення показників відсутності шкідливих звичок на нижчі позиції можна розглядати як розширення уявлень про здоровий спосіб життя без обмеження його тільки заняттями спортом та відсутністю шкідливих звичок.
У результаті аналізу малюнків досліджуваних, зміст яких мав відображати їхні уявлення про здоровий спосіб життя, автори зробили деякі висновки щодо неусвідомлюваних уявлень про здоровий спосіб життя: у вибірці лікарів міститься більше складових здорового способу життя, ніж у вибірках учнів медучилища та студентів-юристів, що може свідчити про складність та багатогранність їхніх уявлень про здоровий спосіб життя порівняно з іншими групами.
Як видно з табл.2.6, складові здорового способу життя на рівні неусвідомлюваних уявлень:
в лікарів: перше місце — спілкування з природою; друге — оптимістичне ставлення до життя; третє - саморозвиток, заняття спортом; четверте -сім'я, відсутність звички до алкоголю, відсутність звички до наркотиків, правильне харчування, любов; п'яте - відсутність звички до паління, діяльність системи охорони здоров'я. Таким чином, кількість перелічених шкідливих звичок у лікарів є більш низькою на рівні неусвідомлюваних уявлень. Слід зазначити, що в забезпеченні здорового способу життя населення певну роль має відігравати система охорони здоров'я, і разом з тим, у жодній вибірці вона не згадується як складова здорового способу життя. Це можна сприймати як узяття учасниками опитування на себе місії пропагувати здоровий спосіб життя і як пропозиція відповідальності медицини за здоров'я населення;
Таблиця 2.6. Складові здорового способу життя
на рівні неусвідомлюваних уявлень
Складові здорового способу життя Лікарі Учні-медики Дівчата-юристи Юнаки-юристи
Заняття спортом 15 ЗО 35 50
Відсутність звички до паління 5 20 24 33
Доброзичливе ставлення до інших - 5 6 -
Сім'я 10 10 12
Оптимістичне ставлення до життя 25 45 6 11
Природа 30 65 47 11
Відсутність звички до алкоголю 10 25 18 11
Відсутність безладного статевого життя - 5 18 6
Відсутність звички до наркотиків 10 25 12 11
Правильне харчування 10 - 6 6
Саморозвиток 15 - - -
Любов 10 - - -
Діяльність системи охорони здоров'я 5 - - -
в учнів медучилища: перше місце - спілкування з природою; друге -оптимістичне ставлення до життя; третє - заняття спортом; четверте -відсутність звички до алкоголю, відсутність звички до наркотиків; п'яте <- відсутність звички до паління; шосте - сім'я; сьоме - доброзичливе ставлення до інших, відсутність безладного статевого життя. Як можна помітити, в дівчат заняття спортом та відсутність шкідливих звичок зустрічаються рідше на рівні усвідомлюваних уявлень, але становлять основний зміст їхніх неусвідомлюваних уявлень про здоровий спосіб життя;
у дівчат-юристів: перше місце - спілкування з природою; друге - заняття спортом; третє - відсутність звички до паління; четверте - відсутність звички до алкоголю та безладного статевого життя; п'яте - відсутність звички до наркотиків, сім'я; шосте - доброзичливе ставлення до інших, правильне харчування, оптимістичне ставлення до життя;
в юнаків-юристів: перше місце - заняття спортом; друге - відсутність звички до паління; третє - оптимістичне ставлення до життя, спілкування з природою, відсутність звички до алкоголю, наркотиків, безладного статевого життя, правильне харчування. Не важко помітити, що в юнаків-юристів неусвідомлювані уявлення про здоровий спосіб життя значною мірою збігаються із свідомими, що зводяться до занять спортом та відсутності шкідливих звичок, тим більше, що "спілкування з природою" - це практично заняття на свіжому повітрі (катання з гір на лижах, плавання та прогулянки на яхті).
У цілому аналіз малюнків показує, що найрізноманітніші уявлення про здоровий спосіб життя притаманні лікарям, а найбільш поверхові, коли здоровий спосіб життя розуміється як відсутність шкідливих звичок і заняття спортом - в юнаків-юристів. Те, що медики мають ширше уявлення про здоровий спосіб життя, може бути пов'язано як з досвідом роботи, так і з більшим життєвим досвідом. Для точнішого визначення опосередкованого уявлення про здоровий спосіб життя в осіб з медичною освітою та досвідом роботи слід порівняти уявлення про здоровий спосіб життя осіб однакових вікових груп з медичною та немедичною освітою, що може стати завданням майбутніх досліджень.
Виявлено також відмінності у ставленні досліджуваних до здоров'я (чи як до засобу, чи як до мети). Так, 40% лікарів та учнів медичного коледжу розглядають здоров'я як мету, тоді як 60% вбачають у ньому засіб. Водночас серед юристів існує інше співвідношення: 88% дівчат розглядають його як засіб, і тільки 12% вбачають у здоров'ї тільки мету. При цьому 29% дівчат визначають здоров'я як засіб тільки тому, що його мають, але припускають, що здоров'я може бути метою у тому разі, якщо виникнуть якісь проблеми щодо нього. 27,8% юнаків-юристів розглядають здоров'я і як мету, і як засіб, а одна людина охарактеризувала його як ні те ні те.
Якщо здоров'я розглядається як мета, то наводяться чинники: 1) довголіття, 2) профілактика хвороб, 3) здоров'я як найголовніше в житті, 4) як запорука щасливого життя, 5) як запорука легкого, безпроблемного життя, 6) втрата сенсу життя при втраті здоров'я і т. п.
Таким чином, часто при констатації того, що здоров'я є метою життя, воно насправді розглядається як засіб для досягнення різних життєвих цілей, а його аналіз тільки як мети підкреслює безсумнівну важливість здоров'я для даної людини.
При розгляді здоров'я як засобу наводяться такі аргументи: 1) досягнення інших життєвих цілей, 2) здоров'я як запорука щасливого життя, 3) як засіб, тому що воно є (таким чином відповіли 29,4%, дівчат-юристів та 5,6% юнаків-юристів), тобто передбачається, що здоров'я може стати метою за виникнення якихось проблем щодо нього, 4) як засіб, тому що люди не завжди прагнуть дотримуватися здорового способу життя (такий аргумент передбачає, що здоров'я також могло б бути метою за певних сприятливих умов).
В описаному дослідженні визначалося також і те, наскільки необхідним, на думку досліджуваних, є здоровий спосіб життя.
Виявилося, що 100% юнаків вважають здоровий спосіб життя необхідним, доводячи це таким чином: запорука довголіття (11%), попередження хвороб (38,9), не бути тягарем для близьких у старості (11), здоровий спосіб життя сприяє розвитку сили (11), необхідний для досягнення різних життєвих цілей (27,8), для процвітання держави (5,6%).
Таким чином, юнаки розглядають здоровий спосіб життя у більшості випадків не позитивно (для розвитку, удосконалення), а негативно (як спосіб для профілактики хвороб).
Серед дівчат-юристів 80% відповіли, що здоровий спосіб життя необхідний, 20% - важко однозначно відповісти. Так само, як і юнаки, дівчата основне значення здорового способу життя вбачають у попередженні хвороб. Крім того, по 10% опитаних зазначили, що здоровий спосіб життя - запорука довголіття, гарного настрою та повноцінного життя. Вказувалося також на необхідність здорового способу життя для збереження здоров'я дітей (5%) та створення сім'ї (5%).
Здоровий спосіб життя є необхідністю для 60% дівчат-медиків та 40% не змогли однозначно відповісти на це запитання. Свою відповідь дівчата у першому випадку обґрунтували таким чином: спосіб збереження здоров'я (40%), сприяє душевному спокою (15), запорука повноцінного життя (10), довголіття (10), краси (5), здоров'я потомства (5), успіху (5), користі суспільству (10%).
85% лікарів зазначили необхідність здорового способу життя та 15%> не змогли однозначно відповісти, відмічаючи те, що продовження життя завдяки збереженню здоров'я не означає підвищення його якості. Так, більша частка медиків вбачають значення здорового способу життя в забезпеченні щасливого сімейного щастя (30%) та попередження хвороб (30), вважають запорукою здоров'я дітей (20), власного довголіття (10), а також збереження життя на Землі (10%).
Привертає увагу бачення здорового способу життя перш за все як засобу попередження захворювань. Велика питома вага такого стимулу для здорового способу життя, як здоров'я дітей, пояснюється, й імовірніше, тим, що більшість вибірки лікарів становлять жінки, що мають дітей.
При аналізі відповідей на запитання про міру реалізованості здорового способу життя отримано такі результати: лікарі - 57,4%, учні-медики - 63,3, дівчата-юристи - 71,4, юнаки-юристи - 73,1%.
Таким чином, юнаки-юристи є найбільшими прихильними здорового способу життя, а практикуючі медики за цим показником посідають останнє місце. Такі результати можна пояснити, виходячи з уявлень тієї чи іншої групи про здоровий спосіб життя.
Після обговорення результатів ґрунтовних досліджень, проведених групою зазначених вище фахівців Ростовського інституту бізнесу і права, переходимо до розгляду праць інших відомих вчених.
В.Носков (2002) акцентує увагу на тому, що при розробці технології гуманістично орієнтованої професійної підготовки студентів слід враховувати передусім стан здоров'я учнів загальноосвітніх шкіл, які й поповнюють ряди абітурієнтів вищих навчальних закладів.
Сучасний стан здоров'я жінок і новонароджених та існуючі негативні тенденції спричинюють замкнений цикл: хворий зародок —> хвора дитина —> хворий підліток —> хворі батьки. За даними Російської Академії медичних наук, тривалість такого циклу становить 20-25 років. З кожним новим циклом хвороблива уразливість новонароджених відповідно збільшується.
Останнім часом відмічається тенденція погіршення якості харчування, оскільки продукти постійно дорожчають і стають недоступним для 30-50% молодих людей. Порівняння даних 10-річної давності щодо маси та росту учнівської молоді з результатами досліджень останніх двох років свідчить про тенденцію до астенізації - зниження маси тіла при незначному збільшенні росту. З медичних причин приблизно 6% студентів ідуть в академічну відпустку, а 7% - відраховуються з вищих навчальних закладів.
Порушення здоров'я починають виявлятися ще в загальноосвітній школі. За даними Міністерства охорони здоров'я України, близько 27% дошкільнят часто хворіють. Більше 60% учнів хворіють на гострі респіраторні вірусні інфекції. У 45% випускників загальноосвітніх шкіл погіршується зір. До групи ризику порушень здоров'я входить приблизно одна третина учнів шкіл. Тільки 10% учнів закінчують навчання у загальноосвітній школі без чітко виражених відхилень у стані здоров'я. Із цих причин значну кількість юнаків було звільнено від проходження строкової військової служби за станом здоров'я (Мороз, 1998).
Серйозні побоювання щодо теперішнього стану здоров'я та здоров'я майбутніх поколінь викликає здоров'я студенток-матерів (післяпологові ускладнення, гінекологічні захворювання, невротичні прояви тощо).
У процесі навчання й виконання соціальної ролі матері відбувається формування та глибока перебудова біологічних і психологічних функцій, що супроводжується суттєвими змінами існуючих стереотипів. Вищезазначені чинники висувають підвищені вимоги до адаптаційних можливостей студенток-матерів. Сучасна діагностика тенденцій розвитку рис особистості, особливо тих, що стосуються афективної сфери, є важливою передумовою для проведення ранніх профілактичних та корегувальних заходів. Не менш важливе значення має така діагностика для допомоги студенткам-матерям при вирішенні двох завдань: зрозуміти власні схильності, тобто пізнати саму себе, та оволодіти відповідною соціальною роллю в сім'ї.
Найбільш вираженими рисами характеру студенток-матерів, які відповідають астенічно-невротичному та тривожно-недовірливому типу, є агресивність, підозрілість, залежність. Разом з тим, психосоматичні стани особистості студенток-матерів не є фактором, що впливає на їхню академічну успішність.
Для організаторів просвітницької, оздоровчо-рекреаційної роботи серед студентської молоді досить суттєвими можуть бути наукові розробки фахівців у напрямку діагностики станів здоров'я та хвороби.
Розглядаючи проблему діагностики порушень здоров'я студентської молоді, слід зазначити, що значна її частина перебуває в так званому проміжному (передхворобливому, преморбідному, донозологічному) стані між здоров'ям та хворобою. Цей нестійкий рівноважний стан, коли людина є вже не здоровою, але й ще не хворою. Ортодоксальні методи переважно орієнтовані на діагностику різних видів захворювань. Тоді як методи діагностики станів здоров'я, перехідних та хвороби розроблено недостатньо, про що свідчить модель взаємовідношення процесів здоров'я (І) та хвороби (II), запропонована Г.Апанасенком (1992) (рис.2.1).
Рис. 2.1. Взаємовідношення станів здоров'я, хвороби та перехідних: І - здоров'я; II - хвороба; 1 - здоров'я; 2 - передхвороба; 3 - хвороба
Проведене дослідження (Носков, 1999) 397 студентів сучасного вищого навчального закладу (286 дівчат та П1 юнаків) виявило серед них 30% осіб з рівнем фізичного розвитку "нижче середнього", а значна частина студентів, яких було віднесено до здорових, мали виражені відхилення від середніх норм фізичного розвитку (М-2а та нижче). Показники м'язової сили були зниженими у 8,9%о юнаків та 23,6% дівчат, життєвий об'єм легенів - у 33,3% юнаків та 15,1% дівчат; підвищеними (М+2о та вище) були показники угодованості у 13,1% дівчат та 3,5% юнаків. Більшість студентів не приділяли потрібної уваги фізичним вправам, вели малорухомий спосіб життя, відчували нервово-емоційні перевантаження і як наслідок - об'єктивно потребували поліпшення фізичного стану. Багато хто серед студентів виражали готовність до активізації способу життя з використанням фізичних вправ. Так, 50% респондентів повідомили, що "це усвідомили необхідності в цьому", 38% вказали на "відсутність умов" (без достатніх причин); для 12%> причина полягала в лінощах.
Характеризуючи принципові недоліки традиційної системи фізичного виховання у вищих навчальних закладах, слід вказати на недостатнє залучення до фізичної культури та здорового способу життя з дитинства та фактичну декларативність закликів щодо високої оздоровчої значущості фізичного виховання, що формує негативне ставлення до цього серед самих студентів. Відсутня диференціація студентів на групи за різним станом здоров'я, рівнем підготовленості та характером інтересів. Недостатньо враховуються природні ритми показників функціональних станів студентів. Відмічаються суттєві труднощі в організації їхньої самостійної роботи.
З урахуванням вищевикладеного було розроблено інноваційну психогігієнічну та педагогічну технологію у вигляді оздоровчо-виховного комплексу (ОВК) з метою підготовки висококваліфікованих, професійно зрілих та здорових фахівців (Носков, 1999). Даний підхід має сприяти збереженню та зміцненню соматичного та нервово-психічного здоров'я кожного студента, підвищенню стійкості їхнього організму та опору шкідливим впливам довкілля, а також забезпеченню гармонійного розвитку особистості, успішної підготовки до професійної діяльності в межах системи "людина-людина".
2.3. Сутність поняття "безпека життєдіяльності", його структура та зміст
Говорячи про актуальність вищезазначеної проблеми, слід виділити той принциповий факт, що Міністр освіти України видав наказ №182/200 від 20.05.95 про обов'язкове введення дисципліни "Безпека життєдіяльності" для всіх спеціальностей у всіх вищих навчальних закладах.
Через кілька років на спеціальному засіданні колегії Міністерства освіти України, присвяченому аналізу стану безпеки життєдіяльності в закладах та установах освіти, вказувалося, що в цій сфері "...наявні серйозьіі недоліки у профілактичній роботі серед учнів та студентів по дотриманню правил безпеки життя та діяльності" (Про стан безпеки життєдіяльності..., 1997). В Україні прийнято низку законів, спрямованих на поліпшення безпеки життєдіяльності, зокрема "Про охорону праці", "Про пожежну безпеку", "Про дорожній рух", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" та ін. Крім того, Міністерством освіти України було розроблено "Комплексні за-ходи щодо поліпшення безпеки життя і діяльності учасників навчально-виховного процесу в установах та закладах освіти, запобігання дитячого травматизму в побуті на 1996-2000 роки", в руслі яких здійснюється підготовка посадових осіб, спеціалістів, педагогічних працівників, які мають забезпечити викладання таких навчальних дисциплін, як "Охорона життя та здоров'я учнів" у загальноосвітніх закладах, "Охорона праці" - у професійно-технічних училищах та "Безпеки життєдіяльності" -у вищих навчальних закладах.
Групою вчених В.Кузнєцовим, В Лук'янчиковим, Н.Малишевою та іншими розроблено концепцію освіти в напрямку "Безпека життя та діяльності людини", яка має більш глибинний характер та своїм корінням заглиблена в ті структури людського буття, які охоплюють релігійні та світоглядні інститути, суспільні норми, мораль, міжетнічні та міжлюдські взаємини, культуру взагалі (Концепція освіти..., 1997).
Отже, як бачимо, проблема безпеки життєдіяльності є надзвичайно багатогранною, багатоаспектною, торкається багатьох наукових галузей, вимагає різнобічної підготовки педагогічних кадрів. Не дивно, що по-різному трактується і сама сутність проблеми безпеки життєдіяльності людини взагалі і дитини, зокрема, в різних працях теоретичного та навчального характеру, наводяться різні визначення поняття "безпека життєдіяльності людини", зміст дидактичного матеріалу є різноманітним. Усе це дає підстави констатувати, "...що загальновизнаної теорії безпеки життєдіяльності населення з урахуванням розвитку і катастроф техногенного, природного та екологічного характеру поки ще не існує" (Дорогунцов, Федоріщева, 1994). Залишається відкритим, на думку цих авторів, і питання про принципову можливість створення подібної теорії на базі сучасних знань про негативні явища, пов'язані з еволюцією
