З метою з'ясування інтенсивності вживання алкоголю респондентам було запропоновано запитання щодо кількості вжитих ними напоїв протягом останніх 30 днів, оскільки цей період часу значно легше пригадати. Розподіл відповідей усіх респондентів надає можливість констатувати, що незалежно від міцності напоїв періодичність їх вживання молоддю впродовж останнього місяця становить один-два рази. Відсоток дітей та підлітків (10-14 років), котрі зазначили, що вживали алкоголь саме стільки разів, вище порівняно з когортою старших (15-22 роки). Так, пиво випивали один-два рази протягом останнього місяця на час опитування 25% 10-14-річнихта2% 15-22-річних, вино- відповідно 18 і 5%. Щодо міцного алкоголю, то один-два рази протягом останніх 30 днів вживали його здебільшого юнаки та дівчата 15-22 років, останні - удвічі частіше
(відповідно 8 і 15%). Зауважимо, що старша молодь вживає алкоголь більш регулярно - три-п'ять разів на місяць. У цілому серед алкогольних напоїв, які респонденти випивали найчастіше (10-19 і навіть 20-30 разів на місяць, і в основному це стосується 15-22- річних), є пиво.
Середній вік першого сп'яніння ближче до віку старших молодих людей (від 16 років і старших -14% усього масиву опитаних та 29% 15—22-річних). Не доводилося перебувати у стані алкогольного сп'яніння майже половині опитаної молоді (45%), більшість з них становлять респонденти молодшого віку. Так, у відповідь на запитання "В якому віці (якщо таке траплялося) ти вперше відчув/ла алкогольне сп'яніння?" варіант "ніколи" обрали серед 10-річних опитаних 65%, а ще 31%) взагалі не відповіли на запитання, 11-річних - 78, 12-річних - 80, 13-річних - 63, половина - серед підлітків 14 років (52%>), з-поміж 15-річних ніколи не відчували сп'яніння вже 39%, серед 16-річних - 29, серед респондентів 17 та 19 років -по 19, 18-річних - кожен п'ятий (21 %), а серед молодих людей 20 та 21 року "ніколи" відповіли лише по 14, 22-річних - 15%. Серед тих, у кого не має досвіду вживання алкогольних напоїв до стану сп'яніння, у віковій групі 10-14 років дівчат виявлено 71%, хлопців - 63%, у віковій групі 15-22 років таких "непитущих" значно менше, проте дівчат все ж менше, ніж молодих чоловіків - відповідно 25 і 18%. Отже, до вживання алкоголю в надмірній кількості (до стану сп'яніння) здебільшого схильні молоді люди чоловічої статі старшого віку (15-22 роки).
Респондентам віком 15-22 роки було запропоновано визначити ступінь їх сп'яніння під час останньої випивки за 10-бальною шкалою. Найбільш часто вживаними виявилися нижчі показники шкали: майже кожен третій опитаний відчував лише приємні відчуття (38%) - 56% жінок та 43%) чоловіків, 16% взагалі ніколи не були п'яними - відповідно 20 і 12%. Про те, що "ледве трималися на ногах", зазначили лише 2% усіх опитаних (табл. 3.11).
Таблиця 3.11. Оцінка респондентами ступеня сп'яніння
під час останньої випивки (% тих, кому виповнилося 15—22 роки)
Тільки приємні почуття Тяжке сп'яніння, ледве тримався на ногах Ніколи не був п'яним Немає відповіді
Рівень схильності 15-22-річної молоді до надмірного вживання алкогольних напоїв можна оцінити за допомогою аналізу розподілу позитивних відповідей на запитання: "Скільки разів (якщо таке траплялося) Ви перебували у стані сильного алкогольного сп'яніння (коли неспроможні були повністю контролювати себе та свої дії)?". Молодим людям пропонувалося зазначити кількість разів перебування ними у стані сп'яніння "до нестями" протягом їхнього життя, останнього року та останнього місяця на момент опитування. Результати свідчать, що 15—22-річній молоді більш властиве помірковане вживання алкоголю - впродовж життя жодного разу не напивалися до нестями 42% опитаних, протягом року - 60%, протягом місяця - 78%. Якщо ж таке траплялося, то здебільшого один-два рази, рідше - три-п'ять разів. Частка молодих людей, котрі перебували у стані сильного алкогольного сп'яніння частіше (від одного разу на тиждень до одного разу на місяць), незначна: протягом останнього місяця на момент опитування таких одиниці, протягом останнього року їх відносна кількість не перевищує 2%.
З респондентами, які визначили, що протягом життя мали практику надмірного вживання алкогольних напоїв до етану неспроможності контролю над власними діями (не враховуючи варіант відповіді "0" разів та тих, хто не відповів на запитання - 53%), подібне траплялося в основному один-два рази - 56%, три-п'ять -21, шість-дев'ять - 9, 10-19-7, 20-30 разів і більше - 7%. Можна говорити про те, що з віком зменшується періодичність випадків надмірного вживання алкоголю. Так, найчастіше про одно-дворазовий досвід пияцтва "до нестями" протягом життя зазначили 15-18-річні, три-п'ятиразовий - молоді люди 19-20 років, шість-дев'ять разів протягом життя надмірно випивали здебільшого 22-річні, "багатий" досвід (перебування у стані безконтрольного алкогольного сп'яніння 10-19 та 20-30 разів і більше) мала переважно група старших опитаних респондентів - 20—22-річні.
Виявлено показову залежність між рівнем надмірного вживання алкоголю та статтю опитаних. Про один-два рази сп'яніння до стану неспроможності контролювати власні дії незалежно від часового періоду (протягом життя, року, місяця) засвідчили переважно представниці жіночої статі. Дещо більше дівчат та молодих жінок, що перебували у стані сильного алкогольного сп'яніння протягом останніх 30 днів на момент опитування шість-дев'ять разів (6% - жінки, 2% - чоловіки). Хоч абсолютна кількість, що обрали такий варіант відповіді, є незначною, але це певною мірою свідчить про існування нездорових тенденцій у молодіжному середовищі. Залежність показників рівня надмірного вживання алкоголю від статі наведено у табл. 3.12.
Якою має бути кількість вжитого молодою особою спиртного, щоб цього вистачило для досягнення стану сп'яніння? За відповідями респондентів, які визнали, що вживали алкоголь, в основному це одна-дві або три-чотири порції ("порція" - склянка вина (150 мл), пляшка чи банка пива (500 мл), чарка міцного напою (50 мл) або алкогольний коктейль), що відповідно становить 32 і 29%. Серед тих, кому потрібні одна-дві порції алкоголю, дівчат набагато більше, ніж юнаків (відповідно 47 і 17%). Юнакам для досягнення стану сп'яніння потрібно випити три-чо-тири (хлопці - 33%, дівчата - 25%) і навіть п'ять-шість порцій алкоголю (хлопці - 20%, дівчата - 8%) (рис.3.9).
Таблиця 3.12. Залежність рівня надмірного вживання алкоголю від статі респондентів (% 15-22-річних, які перебували у стані сильного алкогольного сп'яніння, коли неспроможні були повністю контролювати себе та своїдір*
Кількість разів, коли респонденти перебували у стані сильного алкогольного сп'яніння Протягом життя За останні 12 місяців За останні ЗО днів
Чоловіки Жінки Усього Чоловіки Жінки Усього Чоловіки Жінки Усього І
1-2 49 65 56 60 75 66 80 84 81
3-5 21 21 21 21 17 20 15 7 12
6-9 11 7 9 7 4 5 2 6 4
10-19 9 4 7 9 2 6 о 3 о Л -І
0
20-30 6 1 4 2 2 - - -
31 і більше 4 2 -і
-> 0,9 0,3 0,6 - - -
Сума відповідей перевищує 100% за рахунок похибки округлення.
Ніколи не 1-2 порції 3-4 порції 5-6 7-8 9-10 11-12 13 порцій
відчував порцій порцій порцій порцій і більше
сп'яніння
Рис. 3.9. Розподіл відповідей на запитання: "Якою має бути кількість ужитого спиртного, щоб цього вистачило для досягнення стану сп'яніння?"
Отже, у віці 10-22 роки переважна більшість мана досвід уживання алкогольних напоїв, і лише 23% ніколи цього не робили. Найбільше тих, хто ніколи не вживав алкоголю, серед респондентів віком 10-14 років" (40%), "знайомі" із цією речовиною майже всі (93%) 15-22-річні. Рівень вживання алкогольних напоїв підвищується з віком респондентів. У віці від 16 до 22
ооків питома вага тих, хто коли-небудь спробував алкоголь, є надзвичайно високою (від 93 до 98%). Вік першої спроби пива для 28% становить 10 поків, для 9% - 16 і більше років, вина та міцних напоїв - переважно в підлітковому віці 13-16 років і старше. Незалежно від міцності напоїв періодичність їх вживання молоддю впродовж останнього місяця в середньому становить один-два рази. Питома вага дітей і підлітків при цьому більша порівняно з когортою старших. Старша молодь вживає алкоголь більш регулярно - три-п'ять разів за місяць. З алкогольних напоїв, які респонденти випивали найчастіше (10-19 і навіть 20-30 разів за місяць), є пиво. Вік першого сп'яніння зміщений у бік старших респондентів. Уживають алкоголь у надмірній кількості до стану сп'яніння здебільшого молоді люди старшого віку та представники чоловічої статі. З віком збільшується й кількість випадків вживання алкоголю до безконтрольного стану. Сп'яніння один-два рази "до нестями" незалежно від часового періоду (протягом життя, року, місяця) притаманне переважно представницям жіночої статі (чоловікам - три-п'ять разів). За відповідями респондентів, які визнали, що вживали алкоголь, норма спиртного, якої достатньо їм для досягнення стану сп'яніння, становить в основному одну-дві або три-чотири порції. Серед тих, кому потрібна одна-дві порції алкоголю, дівчат набагато більше, ніж юнаків (відповідно 47 і 17%). Три-чотири, а то й п'ять-шість порцій алкоголю для досягнення стану сп'яніння необхідно випити більшості юних представників сильної статі.
3.7. Проблема наркоманії. Непродуманий голландський експеримент з наркотиками
Генеральний секретар ООН Кофі Аннан зазначає: "Наркотики руйнують наше суспільство. Через них зростає злочинність, поширюються такі хвороби, як СНІД, гине наша молодь і наше майбутнє". Він додає: "Сьогодні у світу є приблизно 190 млн наркоманів. Жодна країна не вільна від цього. 1 ні одна країна власними зусиллями не може зупинити торгівлю наркотиками на своїй території. Глобальні масштаби цієї торгівля вимагають міжнародних заходів" (Світ потрапляє..., 1999).
В Україні за останні п'ять років показники поширеності й смертності від наркоманії зросли майже у два рази. У 1999 р. на обліку пересувало 91,5 тис. осіб, з них близько 70 тис. хворих на наркоманію, більше 21 тис. епізодично вживають наркотики. Реальна ж цифра споживачів наркотиків у 10-12 разів більша, зокрема, у 1992 р. на обліку перебувало більше 33 тис. осіб, які споживають наркотики. Таким чином, за сім років кількість офіційно зареєстрованих наркоманів зросла майже втричі (Юнак, 2001).
Ситуація в Росії також катастрофічно погіршується. За останніми офіційними даними встановлено кількість споживачів наркотиків більше 3 млн осіб, а за неофіційними - б млн. Близько 20 млн росіян, у тому числі чверть учнів, пробували наркотики. Наркотиками "вражені" не тільки школи та ПТУ, а й також елітні навчальні заклади: Московський державний університет, багато вищих і середніх навчальних закладів, що готують працівників правоохоронних органів. У Збройних силах РФ кожен четвертий представник надстрокової служби споживає наркотики, а пробували їх дві третини призовників.
Середній вік наркоманів (дані голови Комітету з охорони здоров'я та спорту РФ Н. Герасименко) катастрофічно знижується. Більшість з них - молодь до 30 років. Серед них кількість хворих зросла до 10 разів, смертність - у 12 разів, а серед дітей взагалі у 42 рази). Багато з тих, хто почав уживати наркотики, взагалі не доживають до ЗО років, перебільшуючи рекорд найкоротшої тривалості життя на 4-4,5 років. Недивним є те, що за останнє десятиліття кількість злочинів на цьому підґрунті, за даними МВС РФ, зросла в 14 разів, а в середовищі наркоманів - майже у 25 разів.
70% молоді познайомилися з наркотиками у школах та місцях розваг. Основна причина - проблеми юного покоління: бідність, тяжке становище у сім'ї, безробіття випускників, особливо у віддалених регіонах Росії. Щорічний обіг наркоринку тільки в Москві та Санкт-Петербурзі досягає 90 млн доларів.
"Подивіться на голландську модель!" Цей заклик став своєрідною манерою для захисників лібералізації законів, що стосуються наркотиків, в Європі та США. Голландці - прихильники лібералізації, вважають, що роблять правильно, узаконивши з певними обмеженнями торгівлю наркотичними речовинами через мережу спеціалізованих кафе та проводячи м'яку політику відносно всіх форм вживання наркотиків та пов'язаних із цим правопорушень, що базуються на принципі "зменшення зла".
Але чи це насправді так? Пройшло майже чверть століття з того часу, як голландський парламент визначив власний курс у політиці щодо проблем наркотиків, що значно відрізняється від загальноєвропейського. Без сумніву, 27 років - достатній строк для підведення підсумків подібної політики. Як вона вплинула на ситуацію із уживанням наркотиків у країні? Як це відбилося на найближчих сусідах Голландії - Франції, Бельгії, Німеччині та Великобританії? Чи виправдовують результати подібної політики думку про неї як про модель, достойну наслідування іншими країнами? Чи, можливо, вони слугують попередженням для тих, хто захоче слідувати прикладу Голландії?
Така політика відносно наркотиків ґрунтується на прийнятті парламентом у 1976 р. рекомендацій комісії, що очолював психіатр та експерт з реабілітації наркоманів Пітер А.Х. Баан, котрий на той час працював при відомстві психічного здоров'я Голландії. У звіті комісії Баана пропонувалося розмежувати вживання наркотиків так званого першого списку, що становить "неприйнятний ризик" (героїн, кокаїн та ЛСД), та другого списку - продукти переробки коноплі, такі як гашиш і марихуана, що вважаються менш небезпечними, чи "м'якими". По суті, парламент узаконив можливість збереження особою ЗО г марихуани чи гашишу - достатню дозу, за підрахунками законодавців, для задоволення тримісячної потреби середнього курця. Водночас члени парламенту проголосували за продовження боротьби як з внутрішньою, так і з міжнародною торгівлею наркотиками з найбільш небезпечного першого списку. Незабаром після прийняття первинних рекомендацій комісії парламент зробив ще один крок на шляху до легалізації продуктів переробки коноплі через відкритий продаж у мережі ліцензованих кафе. При цьому для них встановлюються деякі обмеження: не дозволяється продавати більш ЗО г в одні руки, забороняється торгівля сильнодіючими наркотиками, їх реклама, продаж наркотиків неповнолітнім. Крім того, розташовуватися такі кафе мають право не ближче як за 500 м від шкіл. За межами подібних кафе залишався нелегальний імпорт, експорт, виробництво та продаж продуктів переробки коноплі.
До того часу, коли звіт комісії Баана було схвалено, Голландія мала серйозні проблеми з героїновою наркоманією, хоч і не порівняною у масштабах своїх європейських сусідів. Проте голландців особливо не турбували великі міжнародні наркодилери, за виключенням китайських "тріад", чия діяльність було принаймні обмежено ринком збуту.
Як же змінилася ситуація за цей час? Перше і найбільш очевидне - це те, що Голландія (за словами старших чинів митниць та офіцерів поліції Великобританії, Франції та Бельгії) стала "наркостолицею Західної Європи" і не тільки м'яких наркотиків, легалізованих голландським парламентом, але й сильнодіючих, таких як героїн, кокаїн, а тепер і екстазі. Британська митниця та акцизне управління вважають, що 80% героїну, конфіскованого у Великобританії, або переправляється, або тимчасово зберігається в Голландії. Показники Центрального управління з боротьби з нелегальним обігом наркотиків у Франції за 1998 р., за словами одного з вищих чинів цієї організації, спостерігали "вибух" уживання наркотиків, що ввозяться у Францію з Голландії. За словами одного французького офіцера з відділу боротьби з наркотиками, "Голландія - стала своєрідним європейським супермаркетом наркотиків. Тут легко придбати зілля всіх видів. Ціни низькі. Шанси бути спійманим з ними - мінімальні, та провезти їх додому через наші відкриті кордони не є складним". Ще більш страшною та серйозною проблемою, з якою стикається європейська молодь сьогодні - це синтетичні наркотики типу екстазі та амфетамінів, що поширилися в Європі, як вірус, після того, як їх було вперше виготовлено у Голландії в 1987 р. Британська поліція підрахувала, що кожного уїк-енду у британських клубах і дискотеках вживається мільйон таких пілюль. У більшості випадків подібні синтетичні наркотики доставляються з Голландії де їх виготовляють. Британська митниця стверджує, що практично всі пігулки, конфісковані в Об'єднаному Королівстві в минулому році, було виготовлено в Голландії чи Бельгії. 98% амфетамінів, конфіскованих у Франції в 1997 р., надійшли з Голландії, також само як і 73,6% пігулок екстазі.
Перетворення Голландії на наркостолицю Європи відбулося не тільки завдяки рішенню голландського уряду узаконити продаж продуктів переробки коноплі в сумнозвісних кафе. Багато європейців вважають це наслідком політики, яка проводиться і яка формує толерантне ставлення до наркотиків. Подібне ставлення, що характеризується опонентами голландської політики як "кавовий менталітет", поступово впроваджується в голландську систему правосуддя.
Ліберальна політика щодо наркотиків повністю провалилась, але її прихильники настільки звикли вважати себе правими, що не припускають і думки про зміну власних поглядів. Так, уживання коноплі зведено до абсолютно банального явища. А звідси легко зробити наступний крок до визнання того, що вживання речовин, що запаморочують свідомість, типу екстазі, теж є нормою.
Опоненти голландської національної політики щодо наркотиків і навіть деякі її прихильники визнають, що тут має місце прийняття бажаного за дійсне, а то й звичайне лицемірство.
Якщо у 70-х роках сигарети з марихуаною містили від 3,5% ТГТ (дельта-9-тертагідроканабіол), речовини, що приводить курця у стан наркотичного сп'яніння, то в сучасних сигаретах його вміст може досягати 35%, що в 10 разів більше того рівня, за яким коноплю віднесено до розряду м'яких наркотиків.
Д-р Е.Баунінг з Міністерства охорони здоров'я, головного бастіону ліберальної політики Голландії в галузі наркотиків, в основному погоджується із цією думкою. "Молодь вживає м'які наркотики, - визнає він, -особливо з високим вмістом ТКГ. Місце, яке посідає в їхньому житті цей наркотик, стає настільки значним, що в них не залишається часу ні на що інше. Вони не знають, що їм робити з їхнім життям".
Голландські прихильники ліберальної політики щодо м'яких наркотиків заперечують, говорячи, що курці коноплі не обов'язково стають споживачами сильнодіючих наркотиків. І вони мають рацію. Не існує ніякої психологічного обґрунтування переходу від паління коноплі до споживачів героїну- Зовсім не обов'язково переходити від паління коноплі до більш сильних наркотиків. Але у Франції, наприклад, 80% "героїнщиків" також є споживачами марихуани чи гашишу. Фахівці з реабілітаційного центру "Надія" стверджують, що більше 90% із загальної кількості, що лікувалися в них, починали із звичайного паління "травки".
Деякі європейські прибічники лібералізації законів, що стосуються наркотиків, стверджують, що, дозволивши голландській молоді вільно купляти коноплю, вони врятували від героїну прийдешні покоління. І це дійсно так, у Голландії, як і в більшості європейських країн, контингент наркоманів, які вживають героїн, старіє. Разом з тим, звикання до героїну відбувається поступово; молодій людині, яка розпочала вживати його в 19 років, необхідно чотири-п'ять років для того, щоб відчути залежність та, як наслідок, звернутися по допомогу. Але, наприклад, у реабілітаційному центрі міста Дордрехта 40% з 250 наркоманів, що очікують на лікування, молодші 25 років. Тенденції, що виявляються, є типовими і для інших країн Європи.
Сьогодні справжнім лихом у всій Європі є значне поширення наркотиків у таблетках. І тут Голландії належить провідна роль у виробництві та продажу екстазі та амфетамінів. На жаль, відомості про наслідки довгострокового вживання екстазі ще дуже нечисленні. Дослідження проводилися біолого-психіатричним відділом Національного інституту психічного здоров'я в м.Бетезді штату Меріленд. Незважаючи на те, що досліджувалася невелика група людей, було отримано переконливі результати: довгострокове вживання екстазі може викликати незворотні ушкодження серотонінових рецепторів головного мозку. Наслідками може бути хронічна депресія в сьогоднішніх споживачів екстазі, яка розвивається поступово.
3.8. Безпека життєдіяльності та проблема поширениш СНІДу, ВІЛ-інфекції
Сучасні дослідники факторів поширення СНІДу серед різних молодіжних груп Л.Бурлачук і І.Гришаєва (1998) зазначили, що в Україні з 1994 по 1995 р. кількість уперше виявлених ВІЧ-інфікованих збільшилася в 34 рази і 15% усіх інфікованих- це діти та підлітки. За даними Українського Центру профілактики та боротьби зі СНІДом, з 1987 по 1994 р. в Україні було офіційно зареєстровано 183 випадків ВІЛ-інфекції.
Усього за період з 1987 по 2000 р. (табл.3.13) офіційно зареєстровано 36 тис. випадків ВІЛ-інфекції. За даними серологічного моніторингу (діагностичне дослідження крові), виявлено більше 64 тис. проб крові з позитивною ВІЛ-реакцією. Відбувається зростання випадків ВІЛ-інфекції в Україні (на 100 тис. населення) (табл.3.14).
Таблиця 3.13. Кількість офіційно зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції в Україні
Динаміка за роками Кількість зареєстрованих випадків
і 995 1490
1996 5400
1997 8913
1998 8575
1999 5827
2000 6212
Таблиця 3.14. Кількість офіційно зареєстрованих ВІЛ-
інфікованих та хворих на СНІД в Україні на 100 тис. населення
(Державний комітет статистики..., 2002)
Хворі на СНІД
Кількість хворих
ВІЛ-інфіковані
