Автором було розроблено міждисциплінарну, інтегровану програму курсу, яку було обговорено і затверджено на одному із засідань кафедри психодіагностики та медичної психології. Ця дисципліна викладається в об'ємі 36 годин лекційних занять для студентів першого курсу соціологів, психологів, соціальних педагогів. Формою контролю є написання самостійних творчих робіт, реферату та їх захист (Корнієнко, 1999). На третьому курсі студенти-психологи продовжують поглиблене вивчення даної теми у межах спецкурсу "Методи підтримання психосоматичного здоров'я молоді".
ПРОГРАМА КУРСУ "БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА
ПІДТРИМАННЯ ПСИХОСОМАТИЧНОГО ЗДОРОВ'Я МОЛОДІ"
(перший курс)
Основною метою викладання дисципліни є поетапне формування мотивації до здорового способу життя (думок, настрою, відчуття та сприйняття, установки на відповідну поведінку, орієнтовану на збереження та підтримання здоров'я практично здорового населення: дітей, підлітків, молоді, людей середнього віку, літніх людей).
Тематика курсу:
1. Дослідження основ безпеки життєдіяльності й підтримання здоров'я різних вікових категорій населення України та інших регіонів світу (міжкультурний порівняльний аналіз).
2. Предмет курсу - пошук шляхів діагностики, розвитку, формування, корекції та підтримання критеріїв психосоматичного здоров'я людей (міжкультурний аспект); об'єкт - здоров'я практично здорової людини (проміжний стан між здоров'ям та хворобою).
3. Міждисциплінарність курсу про здоров'я, проміжний стан, хвороби та перспективи збереження генофонду населення Землі у XXI ст.
Перелік навчальних дисциплін Зміст викладання матеріалу
Філософія та релігія Здоровий спосіб життя
Біологія та екологія людини Біоекозберігаюча орієнтація життєдіяльності системи: природа - людина - суспільство - всесвіт
Психологія людини Соціально-психологічні, психофізіологічні, психодіагностичні критерії "здоров'я практично здорової особистості" сучасної людини
Соціологія медицини Соціальна обумовленість здоров'я населення
Педагогіка здоров'я Родинне виховання, традиції виховання здорових звичок, поведінки членів сім'ї
Сучасна медицина Лікування, профілактика захворювання
Фізична культура Оздоровчо-рекреаційна активність для підтримання оптимального психосоматичного здоров'я
Народна медицина українців та інших на-родів світу Фітотерапія, гідротерапія, фізіотерапія, вербальна магія, магія води, вогню, землі, мінералів, чисел
Традиційна медицина Оздоровчо-підтримуючі системи: китайської, індійської, арабської та іншої медицини
Окультна медицина
Фізіогноміка, френологія, хіромантія, хірономія,
медична астрологія, графологія
4. Фундаментальне питання курсу: виділення цінності "здоров'я практично здорової людини" у предметно-практичному щоденному житті.
5. Етапи формування критеріїв душевного (психічного), фізичного, морального здоров'я: ставлення, сприйняття даних феноменів у працях фахівців різних часів та епох: античності, Середньовіччя, епохи Відродження, Просвітництва, сучасності (основні положення).
6. Контрольна (самостійна) робота на тему "Дослідження особистісних критеріїв психосоматичного здоров'я" та її захист.
7. Індивідуально-психологічна діагностика виявів поведінки, характеру, особистості студентів та аналіз рівня, стану критеріїв способу життя, здоров'я, ставлення до шкідливих факторів: паління, алкоголізму, наркотиків та інших відхилень.
8. Розробка, апробація та впровадження індивідуально орієнтованої програми способу життя, навчання, праці, відпочинку для підтримання психосоматичного здоров'я студентів.
9. Підготовка та захист самостійних творчих реферативних робіт.
ПРОГРАМА КУРСУ "МЕТОДИ ПІДТРИМАННЯ
ПСИХОСОМАТИЧНОГО ЗДОРОВ'Я"
(третій курс)
Метою викладання навчального курсу є ознайомлення та навчання студентів-психологів апьтернативним способам збереження, підтримання й розвитку на індивідуально відповідному рівні компонентів психічного (душевного), соматичного (тілесного) здоров'я практично здорової людини та розробка цілісних моделей об'єктивних і суб'єктивних критеріїв здорового способу життя: дітей, підлітків, молоді, людей середнього віку, літніх людей.
Тематика курсу:
1. Методи підтримання психосоматичного здоров'я в життєдіяльності людей різних вікових категорій.
2. Дослідження біопсихосоціальної (холістичної) моделі цілісності людини за концепцією.
3. Можливості використання континуальності феноменів: хвороба, нейтральний стан, лікування здоров'я, профілактика, підтримання, розвиток моделей благополуччя людини.
4. Медико-біологічні, соціально-психологічні, міжкультурні, психофізіологічні особливості конкретних лікувальних, реабілітаційних, профілактичних, оздоровчо-підримуючих, рекреаційних, просвітницьких програм, спрямованих на лікування хвороб і підтримання психосоматичного здоров'я особистості.
5. Комплексний підхід у дослідженні фундаментальних знань і практичних заходів традиційної, сучасної, народної, окультної медицини та методів оздоровчо-підтримуючих програм. Індивідуальна орієнтація комплексного впливу на психосоматичну сферу особистості.
6. Упровадження індивідуально-психологічної триетапної методики навчання елементам масажу (класичного, східного, само- та взаємомасажу) для оптимізації навчально-виховного процесу, зниження стресогенності щоденного життя й підтримання високої розумової та фізичної працездатності студентів (проведення лекційно-практичних занять з демонстрацією навчального матеріалу на слайдах):
перший етап (теоретичний) - розповідь, демонстрація техніки масажних прийомів на слайдах, схемах, ведення конспекту студентами;
другий (практичний) - проведення масажних прийомів (класичних, східних методик) студентами на собі, один на одному;
третій (удосконалення масажних прийомів) - закріплення пройденого матеріалу через відпрацювання методики на членах сім'ї (враховуючи вікові, статеві особливості, бажання людей освоїти конкретну методику та техніку проведення масажних прийомів, наприклад, при головних болях, безсонні, простуді, підвищеному чи зниженому артеріальному тиску, перевтомі тощо).
7. Знайомство та навчання студентів основам психічної саморегуляції
та психогігієни: аутогенному тренуванню, його сучасним напрямкам, пси-
хом'язової релаксації, психотренінгу під час гри та вправ. Основною метою
оволодіння навичками аутогенного тренування є його професійноприкладне використання в різних сферах життєдіяльності: за підвищеного нервово-емоційного напруження, гіпокінезії та сенсорної депривації, для профілактики десинхронозу, під час навчання для стимуляції творчих здібностей тощо. Навчання різним методам психічної саморегуляції супроводжується елементами пейзажної терапії (демонстрація слайдів тонізуючо-заспокійливої, мобілізаційної спрямованості).
У результаті викладання двох навчальних курсів "Безпека життєдіяльності та підтримання психосоматичного здоров'я молоді" на першому курсі та "Методи підтримання психосоматичного здоров'я" на третьому з'являється можливість для студентів відділення психології спеціалізації "клінічна психологія" розширити обсяг науково-дослідницької, практичної діяльності у принципово новому напрямку, а саме, в дослідженні проблем не тільки хворих людей (людинопатології), котрі перебувають у кризовому стані (це філософія та методологія науки вчорашнього дня), а й, на нашу думку, більш актуальних - робота з "практично здоровими людьми", які більшу частину свого життя проживають у проміжному (передхворобному) стані: невдоволеності собою й навколишнім світом, без надій, перспектив на майбутнє, досить часто відчуваючи психологічний, фізичний дискомфорт, стресогенність нашого буття, зазнаючи різноманітного впливу об'єктивних і суб'єктивних факторів. У центрі уваги має бути проблема перспектив психосоматичного здоров'я молоді XXI ст. Чи є шанс у молодого покоління України зберегти та розвити свої здібності, талант, проявити себе, самореалізуватися як в особистісному, так і в суспільному житті, цінити власне здоров'я? У розв'язанні цієї проблеми має брати участь усе суспільство.
На наш погляд, у глобальних концепціях міжнародної безпеки приділяється недостатньо уваги саме "людському фактору", психосоматичному здоров'ю людини (розвитку, корекції, підтримання) на індивідуально-особистісному рівні. При цьому просто ігнорується найважливіший принцип гармонійного безпечного існування системи: здоров'я індивіда - здоров'я суспільства - здоров'я планети Земля. Тому вважаємо за необхідне доповнити його новими теоретико-методологічними положеннями для поетапної реалізації вище згадуваного інтегративного курсу (рис.2.2).
Безпека особистості, що само реалізується (3)
Безпека активного
суб'єкта життя, здатного до змін (2)
ж
Безпека життя
І
Безпека біологічного індивіда (1)
Безпека екологічних
факторів планети
Земля (6)
Безпека
суспільства в
цілому (5)
Безпека
неповторної
індивідуальності (4)
Рис.2.2. Загальна характеристика доповнень до існуючих концепцій "Безпеки життєдіяльності та підтримання здоров'я"
1. Безпека життєдіяльності біологічного індивіда від початку до завершення життєвого шляху людини.
2. Безпека життєдіяльності активного суб'єкта життя, здатного до змін, самопізнання, самоорганізації, сприйняття власного здоров'я та розумного ставлення до нього, а також до здоров'я оточуючих.
3. Безпека життєдіяльності особистості, яка самореалізується, як її життєва мета, суспільний внесок та результат життєдіяльності.
4. Безпека життєдіяльності індивідуальності - пізнавальне, предметно-практичне, соціально-перетворювальне ставлення людини до світу та зрілість ставлення до себе.
5. Безпека життєдіяльності суспільства в цілому як результат сукупності індивідуально-неповторних компонентів здоров'я окремої особистості.
6. Безпека життєдіяльності екологічних факторів планети, універсальність еволюційних законів буття, спрямованих на підтримання "гармонії здоров'я" в системі: "природа - індивід - суспільство - планета Земля"
2.5. Питання пропедевтики та підтримання психосоматичного здоров'я
Одне з основних понять психології здоров'я - психологічне здоров’я, що розуміється як характеристика якості адаптації людини. На противагу поняттю "психічне здоров'я, що має медичне значення і відповідає конкретному психічному захворюванню, "психологічне здоров'я" - поняття соціально-психологічне, що відбиває динаміку та міру досягнення людиною самовдосконалення, реалізації власних можливостей. У центрі уваги вивчення психології здоров'я питання професійного та особистісного удосконалення, цінності здоров'я, яким людина жертвує у процесі навчання, роботи, на яке справляють вплив образ її життя, сімейно-особистісні взаємини. Це питання соціальної наркозалежності, так званого "зомбування", формування й профілактики проміжних (між здоров'ям та хворобою) нервово-психічних станів, розладів, депресії, суїцидів тощо.
Аналізуючи праці провідних фахівців країн далекого зарубіжжя про психосоматичне здоров'я, слід виділити три основні напрямки дослідження даної проблеми:
1. Сутність поняття концепції системності будови людського організму.
2. Континуальність феноменів хвороба й здоров'я.
3. Визначення психічного здоров'я та напрямки його дослідження. Слушною є теза про те, що справжнє розуміння поведінки людини
є можливим тільки в її цілісному сприйнятті, тому що людина та її поведінка - це дуже складні явища. І фахівці у сфері здоров'я намагаються розглядати вплив усіх аспектів життя людини в її загальній цілісності - здоров'я та хвороби. Цей підхід спирається на біопсихосоціальну холістичну модель (від грецького Ьоіоз - цілий) (Ьіролузкі, 1986). Для створення концепції цілісності людини Дж. Енджел (1980) запропонував застосовувати термін "система", який уперше було впроваджено Л.Берталанфі (1968). Поняття "система" автор відносить до динамічної єдності, яка включає постійно взаємодіючі компоненти. Людське тіло є системою - імунна, нервова системи, тканини, клітини. Сім'я, і громада, і все суспільство - це також системи. 1 як такі вони становлять собою єдності, що за своєю суттю є динамічними, такими, що постійно змінюються і компоненти яких взаємодіють через обмін енергією, речовиною та інформацією. Рис.2.3. ілюструє відношення організму людини як меншу систему в більшій складнішій -соціумі.
Рис.2.3. Біопсихосоціальна модель З.Ліповського
Існують такі поняття, як рівні розвитку системи, наприклад, клітини в організмі людини, котра функціонує в суспільстві і на яку впливають системи іншого рівня - сім'я, робочий колектив тощо. Розглянемо таку ситуацію: ви серйозно пошкодили ногу, і внутрішня система автоматично мобілізується для захисту тіла від можливих негативних наслідків, і водночас ваша неспроможність до повноцінного життя, втрата працездатності впродовж декількох днів чи тижнів може впливати на ваші соціальні відносини із сім'єю, робочим колективом.
За своєю суттю поняття здоров'я й хвороби не зовсім різні конструкти, вони збігаються. Існують рівні прояву здоров'я та хвороби людини.
137
А.Антоновскі (1979,1987) запропонував розглядати ці конструкти як певні кінці континууму, стверджуючи при цьому, що "усі ми (люди) являємо собою окремі випадки, та усі ми існуємо доти, поки підтримується процес дихання в нашому організмі та деякою мірою здоров'я" (1987). Ми маємо спрямувати нашу увагу на те, що мотивує людей залишатися здоровими, а також на те, що спричиняє певні хвороби. Модель континууму хвороба/здоров'я з передчасною смертю на одному кінці та високим рівнем здоров'я на іншому наведено на рис.2.4.
На рис.2.4 рух від центру ліворуч - це постійне погіршення стану здоров'я, рух праворуч - поліпшення здоров'я та благополуччя. Модель лікування може забезпечити нейтральний стан, в якому симптоми хвороби виявляються меншою мірою. Модель благополуччя в будь-якому стані зорієнтує людину на нейтральну позицію й стимулюватиме її до руху праворуч. Автори даної концепції рекомендують хворій людині пройти відповідне лікування, але не зупинятися на цьому (Куап, Тгауіз, 1981).
Передчасна смерть Нейтральний стан Високий рівень здоров'я
е працездатність ▼ Усі ми становимо окремі випадки та існуємо доти, поки підтримується процес дихання в нашому організмі та деякою мірою здоров'я Розвиток ▲
Симптоми
Освіта
Ознаки
Усвідомлення
Модель лікування
Модель здоров'я
Рис.2.4.
Під здоров'ям А.Антоновскі (1987) розуміє позитивний стан фізичного, ментального (психічного) та соціального благополуччя за умови відсутності травм чи хвороб, які змінюються протягом континууму, в кінці континууму благополуччя домінує здоров'я, у протилежному - хвороба, що супроводжується деструктивними процесами та призводить до прояву ознак, симптомів, до втрати працездатності.
Психологія здоров'я як науковий напрямок бере свій початок з кінця 1970-х років, коли американська психологічна асоціація, яка працює з великою кількістю галузей психології, зазначила психологію здоров'я саме як напрямок, а через чотири роки вийшов друком офіційний журнал асоціації "Психологія здоров'я" (Неаїт рзусіюіоду). За визначенням Дж.Матаразо, психологія здоров'я - це сукупність внесків виховання, науки, надбань професійної дисципліни психології для зміцнення й підтримання здоров'я, профілактики й лікування хвороби, ототожнення етіологічних корелятів здоров'я, хвороби, відповідних порушень і поліпшення системи охорони здоров'я та формування політики здоров'я (Маїагагго, 1982).
Остання частина визначення поняття детально розкриває чотири напрямки діяльності фахівців з психології здоров'я:
Перший - зміцнення та підтримання здоров'я. Психологи вивчають такі проблеми: чому люди палять чи не палять сигарети, використовують ремені безпеки в машинах, вживають алкоголь, перебувають на особливій дієті. Результатом цього є допомога психологами здоров'я в організації шкільних просвітницьких програм і кампаній у засобах масової інформації для підтримки здорового способу життя.
Другий - профілактика й лікування хвороб. Ефективно застосовуються психологічні принципи у профілактиці хвороб, таких як зниження високого кров'яного тиску, серцевих захворювань і паралічу. Тим людям, хто серйозно хворіє, клінічні психологи допомагають пристосуватися до реальних умов життя, підготуватися для участі в реабілітаційній програмі та майбутніх змін, таких як скорочення зайнятості чи обмеження сексуальної активності.
Третій - націлений на причини (етіологічні кореляції) та виявлення хвороб. Психологи вивчають причини хвороб, зокрема, особливо важливий особистісний фактор у розвитку хвороби. Психологи здоров'я також досліджують фізіологічні й перцептивні процеси, що використовується при діагностиці зорових і слухових порушень.
Четвертий - поліпшення системи охорони здоров'я та політика здоров'я. Психологи працюють у цьому напрямку, досліджуючи, як на пацієнтів впливає медична інфраструктура, фінансування закладів охорони здоров'я. Крім того, вони працюють з медичним персоналом у напрямку підвищення якості надаваної пацієнту медичної допомоги, послуг, відповідальності у ставленні до пацієнтів та взагалі функціонування системи медичного обслуговування як більш доступної для людей.
Актуальним і перспективним напрямком у дослідженні здорової поведінки є розгляд того, як вона змінюється разом із статусом здоров'я індивідуума. С.Касл і С.Кобб (1966) визначили типи поведінки, які характеризують три стадії розвитку захворювання:
1. Поведінка здоров'я (Неаїш ЬеЬауіог) - це діяльність практично здорової людини у напрямку профілактики хвороб чи виявлення їх на асимптоматичній (початковій) стадії. Така діяльність може включати фізичні вправи, вживання здорової їжі, регулярні огляди у стоматолога та щеплення проти певних хвороб.
2. Хвороблива поведінка (ІПпезз ЬеЬауіог) - це діяльність людини, котра відчуває себе хворою, у напрямку визначення стану свого здоров'я та пошуку відповідного лікування. Вона включає скарги на погане самопочуття, появу певних симптомів, звертання по допомогу до
