Самооцінка стану власного здоров'я. Результати опитування дітей і молоді віком 10-22 роки свідчать, що протягом 1999 р. стан їхнього здоров'я загалом видався досить хворобливим. 74% хворіли впродовж року, і лише 21% вказали, що ця неприємність їх оминула. До того ж 13% опитаних лежали в лікарні, з них майже чверть (24%) перебували на лікуванні в медичних закладах два-три рази.
Підлітки віком 10-14 років дещо частіше потрапляли до лікарні, ніж молоді люди 15-22 років (відповідно 16 і 11%), а питома частка 10—14-річних, котрим довелося лікуватися у стаціонарах двічі і частіше (27% госпіталізованих), у 1,6 рази перевищувала аналогічну категорію молодих людей віком 15-22 роки. З усіх опитаних, кому довелося лікуватися в лікарняних закладах, 45% становили діти у віці 10-13 років. Причому вони вдвічі частіше за представників інших вікових груп потрапляли до лікарні.
Окрім того, 59% опитаних підлітків (10-14 років) зазначили, що вони перенесли хворобу в домашніх умовах, причому понад третини з них викликали лікаря. Зазначимо, що до багатьох з тих (37%), до кого викликали лікаря, він приходив два-чотири рази або навіть частіше, що, вочевидь, свідчить про досить серйозні захворювання, хоч й перенесені в домашніх умовах. Водночас серед респондентів віком 15-22 роки цей показник був дещо нижчим. 15-22-річні в домашніх умовах частіше, ніж діти, лікувалися без допомоги спеціалістів-медиків (відповідно 48 та 41 %).
За статтю суттєвої різниці у відносній кількості опитаних, котрі внаслідок хвороби перебували в лікарні, не відмічено. її не зафіксовано також і в розподілі відповідей залежно від типу населеного пункту, де мешкають респонденти. Разом з тим, питома частка дітей і молоді обласних центрів, котрі перебували в лікарнях, на 6-8% менша, ніж їхніх однолітків з інших населених пунктів.
Опитаним у Донбасі, південно-східному і північному регіонах частіше, ніж респондентам з інших регіонів України, доводилося лікуватися у стаціонарних закладах (відповідно 11, 17, 14%). Зазначимо також, що в південно-східному, північно-східному та у північному регіонах найбільше тих, хто перебував на стаціонарному лікуванні два або більше разів, і їх частка становить відповідно 37,35 та 32% за середнього показника 27%.
Лише трохи більше половини (55%) дітей та молоді вважають, що в них немає хронічних захворювань. Утім, слід ураховувати, що багатьом респондентам, особливо молодшого віку, дати змістовну відповідь щодо наявності в них хронічного захворювання було досить важко. Про це свідчить відсоток тих, хто обрав варіант відповіді "мені важко відповісти, не знаю" (у цілому по вибірці - 26%). Водночас 16% опитаних вказали на наявність у них хронічного захворювання, в тому числі серед підлітків 10-14 років - 12% і серед 15-22-річних- 19%).
У 10-14-річних респондентів хронічні захворювання частіше пов'язані зі шлунком (61% усіх випадків хронічних захворювань), із захворюваннями кістково-м'язової системи та сполучної тканини (14%), з гайморитом, танзелітом (4%). Але необхідно зауважити, що діти здебільшого вказують на своє захворювання залежно від того, як воно проявляється (наприклад, до хвороб шлунка діти можуть віднести хвороби інших внутрішніх органів, пов'язуючи це з відчуттям болі в череві). Тому й перелік захворювань обмежений невеликою кількістю (5-10) відомих (тих, що на слуху), які до того ж важко піддаються клінічній ідентифікації без додаткового обстеження.
На значно ширший спектр хронічних захворювань вказують відповіді молодих людей 15-22 років. Вони, як і діти, на перше місце за частотою висувають хронічні захворювання, пов'язані зі шлунком (20%), на друге - алкоголізм (14%), на третє - гайморит, танзеліт (12%) і на четверте - вегето-судинну дистонію (10%).
Окрім хвороб, досить негативно на стан здоров'я дітей і молоді впливають травматичні ушкодження, що їх зазнавали опитувані під час фізичних вправ, спортивних ігор чи просто під час фізичної активності. Так, за останній рік отримали травми, котрі спонукали їх звернутися до медиків по допомогу, 27% опитаних. Причому половина з них травмувалися два і більше разів. Діти 10-14 років зазнавали травм частіше порівняно з молодими людьми 15-22 років (ЗО і 23% опитаних відповідно). Серед найбільш поширених причин, що обумовлюють дитячий травматизм - користування велосипедом (10%), лижами, санками та мопедом (по 4%). За розподілом відповідей мають у своєму користуванні такі засоби пересування відповідно 61, 54 і 9% опитаних. 1 хоч у цій шерезі ролики та скейт посідають третє і четверте місця, тобто в опитаних їх майже у два рази більше (по 15%), ніж мопедів, травми внаслідок користування ними трапляються значно рідше (відповідно 3%). Варто звернути увагу на те, що значно менше важких травм серед дітей під час заняття ігровими видами спорту, плаванням, а також при пересуванні на автотранспорті.
У вікових групах 10-13, 14-16, 17-18, 19-22 роки питома вага травмованих у попередньому до дня опитування році дітей та молоді становить відповідно 46, 30, 11 і 14%, причому серед хлопчиків та юнаків травм значно більше, ніж серед дівчат (відповідно 62 і 39%). Найбільше ця різниця помітна при повторних травмах.
У цілому, оцінюючи результати соціологічного вимірювання окремих показників фізичного здоров'я української молоді, слід зазначити:
• Фізичний розвиток молодих українців у розрізі антропометричних даних можна вважати в цілому нормальним.
• Регулярні заняття фізкультурою більш поширені серед школярів: уроки фізичної культури є складовою навчальної програми у школі та обов'язковими для більшості учнів.
• Молоді українці старшої вікової групи частково компенсують відсутність регулярних фізичних вправ іншими видами рухової активності.
• Причина низької популярності занять фізкультурою серед певної частки респондентів (особливо старшої вікової категорії) полягає не у відсутності можливостей, а у відсутності усвідомленої потреби в таких заняттях.
• Результати опитування дають підстави вважати, що діти (10-14 років) хворіють частіше, ніж молодь віком 15-22 роки. Причому питома вага 10-14- і 15-22-річних, які залишалася вдома до одужання, є приблизно однаковою, але за частотою стаціонарного лікування показники серед дітей дещо вищі, ніж серед молоді.
• Серед молодих людей (15-22 роки) лікування в домашніх умовах без допомоги лікарів більш поширене, ніж серед дітей 10-14 років.
• Травматизм, пов'язаний з фізичною активністю, серед дітей значно вищий, ніж серед молоді. Причому 15-22-річні юнаки та дівчата більшою мірою враховують ситуацій за яких можна травмуватися. Вочевидь, саме тому травмованих серед старших респондентів значно менше.
• Відповіді респондентів (як дітей, так і молоді) щодо наявності в них хронічних захворювань помітно відрізняються спектром і питомою вагою окремих з них від даних офіційної медичної статистики. Наприклад, порівняно незначна кількість опитаних згадують наявність у них хвороб органів дихання, що згідно із статистикою посідають одне з провідних місць за показниками як захворюваності, так і поширеності. Це, з одного боку, свідчить про недостатню обізнаність дітей і молоді щодо власних захворювань, а з іншого - що такі симптоми хвороби, як нежить, хрипота, кашель, загальна слабкість тощо, здебільшого вважаються явищем тимчасовим, не вартим особливої уваги і часто не пов'язуються із хворобами взагалі, що, у свою чергу, свідчить про недостатню увагу молодих людей до власного здоров'я.
• Серед молоді 15-22 років друге місце за частотою згадування серед хронічних захворювань посідає алкоголізм (14% усіх хронічних захворювань).
• Частота госпіталізації опитаних суттєво не залежить від статі респондентів, а також від типу місця проживання.
• Показники здоров'я дітей і молоді східних регіонів України за показниками захворюваності та травматизму є гіршими, ніж у середньому по країні.
3.3. Безпека життєдіяльності та психічне здоров'я за самооцінками молоді
Проблеми у спілкуванні молодих людей з оточуючими. До чинників, що провокують стан емоційного неблагополуччя, порушення у психічному здоров'ї, слід віднести насамперед особливості дисгармонійного спілкування людини з оточуючими, зокрема, з найближчими людьми - батьками, рідними, друзями. Найбільш сенситивним для різноманітних змін у психічному здоров'ї й поведінці прийнято вважати підлітковий та юнацький вік, тому що саме цей період с найсприятливішим для набуття навичок саморегуляції поведінки й міжособистісного спілкування.
Українська молодь віком 15-22 роки, яка становила об'єкт дослідження, називала серед чинників, що впливають на здоров'я кожної людини, крім стану навколишнього середовища і матеріального достатку кожної сім'ї, також і психологічні (табл. 3.5).
Чинники
Таблиця 3.5. Розподіл відповідей на запитання: "Як Ви вважаєте, якою мірою на здоров'я кожної людини впливають нижченаведені чинники ?", %
Впливають значною мірою'*
Виливають вирішальним чином*'
Стосунки з батьками, рідними, дітьми
Стосунки з друзями, ровесниками
* Респондентам було запропоновано перелік з 13 чинників. У таблиці наведено лише два з них, що стосуються психічного здоров'я людини.
** Респонденти могли відмітити кілька варіантів відповідей, тому сума не дорівнює 100 %.
Спілкування з іншими людьми - невід'ємна частина й необхідна умова повноцінного психічного життя кожної людини. Нормальному спілкуванню та взаємодії заважають проблеми, зумовлені насамперед відсутністю взаєморозуміння, невмінням стримувати себе, наявністю ворожості у стосунках, образи тощо.
Респондентам пропонувалося оцінити, як часто виникають проблеми у спілкуванні з оточуючими (рис. 3.5).
Матір'ю або нерідною матір'ю
Однокласниками
Ровесниками поза школою
Друзями
60
ОРЯДІ аРлд2
Рис. 3.5. Розподіл відповідей на запитання: "Як часто в тебе бувають проблеми у спілкуванні з...", % (ряд 1 -сума відповідей "часто" і" дуже часто"; ряд 2-"іноді")
Як бачимо, у досить значної частки молодих людей стосунки з родичами носять проблематичний характер Часто непорозуміння виникають у спілкуванні з братами/сестрами (11%), а також батьками (7% - з матір'ю або мачухою і стільки ж - з батьком або вітчимом).
Важливою сферою життя, особливо для учнівської молоді, є школа або інший навчальний заклад, у стінах якого відбувається спілкування з педагогічним колективом й однолітками Більше половини юнаків і дівчат зазначили, що "іноді" вони мають проблеми у спілкуванні з однокласниками (за цим критерієм показники в дівчат дещо вищі, ніж у хлопців, і становлять відповідно 60% і 55%) "Часто" або "дуже часто" виникають проблеми з учителями або викладачами - у 8% дівчат та 15% юнаків. Серед молоді міст 25%, сіл - 8%.
Крім того, половина респондентів зазначили, що інколи в них виникають проблеми у спілкуванні з ровесниками поза школою. Причому за цим показником не виявлено істотних відмінностей за статтю. "Часто" або "дуже часто" такі проблеми виникають у кожного десятого сільського мешканця, у 15% міських мешканців.
Найчастіше проблеми у спілкуванні виникають у віці 16-18 років, коли відбуваються складні й суперечливі процеси входження молодих людей у доросле життя, переосмислення системи ціннісних норм і настанов, пошуку власного місця в житті.
Стосунки з однокласниками найбільш проблематичними є в підлітків 10-12 і 13-15 років, а з учителями - в молодих людей 16-18 років. Проте у всіх вікових групах є молодь, котра досить часто стикається у своєму шкільному або студентському житті з різноманітними проблемами. Наявність таких груп є типовою в молодіжному середовищі, адже спілкування в цьому віці є провідною діяльністю молодої особистості, яка інтенсивно розвивається, прагне визнання серед однолітків і дорослих та шукає свого місця в колективі. За результатами опитування (табл. 3.6), проблеми взаємодії між молоддю та оточуючими у шкільному/студентському житті найбільш актуальні для юнаків і дівчат, які виховуються в сім'ї, де один з батьків є нерідний (мачуха або вітчим).
Таблиця 3.6. Розподіл відповідей на запитання: "Як часто в тебе виникають проблеми у спілкуванні
Проблеми Молоді люди, які мають мачуху Молоді люди,
які мають
вітчима Молоді люди, які мають обох рідних батьків
3 учителями/викладачами 9 9 6
3 ровесниками 16 8 6
3 колегами по роботі чи навчанню 30 13 10
* У таблиці наведено розподіл відповідей "часто".
За даними табл. 3.6, наявність у дитини нерідного батька або матері (особливо матері) вже сама по собі є надзвичайно травмуючим чинником для психічного здоров'я особистості, який істотно змінює самооцінку, її ставлення до самої себе, сприйняття власного місця у світі, а також характер відносин з навколишнім світом та оточуючими. Часто саме це зумовлює появу різного роду конфліктів у спілкуванні з іншими людьми.
Сприйняття респондентами свого статусу в колективі. Важливим показником психічного здоров'я особистості є відчуття задоволеності від ставлення до себе інших людей. Психологи й психіатри вбачають існування залежності між психічним здоров'ям людини та її усвідомленням того, як до неї ставляться оточуючі. Якщо особистість не відчуває задоволеності від сприйняття її оточуючими (приміром, ровесниками та колегами по навчанню чи роботі), то це спричиняє погане психологічне самопочуття, зумовлює певні зміни в поведінці та спрямованості діяльності.
Розподіл відповідей молодих українців свідчить, що "повністю задоволені" ставленням до своєї особистості в колективі понад 43% дівчат та 46% юнаків віком 10-22 роки. "Зовсім незадоволені" ставленням до себе в колективі 3% дівчат і 2% юнаків цієї вікової категорії. Найбільш гармонійні стосунки із соціальним оточенням складаються в сільської молоді (близько половини задоволених), в обласних центрах відповідний показник становить 46%, в інших містах - 40%. Спостерігаються відчутні відмінності щодо ступеня задоволеності ставленням оточуючих залежно від віку респондентів (рис. 3.6).
70;
10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 23 21 рік 22
років років років років років років років років років років роки роки
Рис. 3.6. Розподіл відповідей на запитання: "Наскільки Ви задоволені
ставленням до себе з боку колективу?" залежно від віку, %
(Діаграму побудовано на основі розподілу відповідей "повністю задоволений")
Отже, задоволеність людини ставленням до неї з боку колективу зменшується з віком, з набуттям життєвого досвіду молодь стає більш вимогливою в оцінках свого авторитету серед однолітків. Респонденти віком 17, 19 та 20-22 роки частіше за інших вагаються з визначенням характеристик сприйняття своєї особистості колективом. Так, 61% 19-річних юнаків та дівчат зазначили, що вони "швидше, задоволені" тим, як до них ставляться в колективі. Такої самої думки дотримуються 65% молодих людей віком 22 роки.
Деякі підлітки 12 (6%) і 11 років (5%) зазначили, що вони "зовсім не задоволені" ставленням однолітків до себе. Також схиляються в бік "незадоволення" тим, як сприймає їх колектив, певна кількість 15- і 16-річних респондентів (відповідно 10 і 11%). Це зумовлено тим, що саме ці вікові етапи є для більшості початком перебудови образу "Я" та самосвідомості особистості, що значною мірою залежить від ставлення однолітків до конкретної людини.
Рівень задоволеності чи незадоволеності молодої людини від усвідомлення того, як вона сприймається членами колективу, на наш погляд, залежить також і від якісного складу сім'ї (табл. 3.7).
Таблиця 3.7. Розподіл відповідей на запитання: "Наскільки Ви задоволені ставленням до себе з боку колективу?", %*.
Відповідь Молоді люди,
що мають
вітчима Молоді люди,
що мають
мачуху Молоді люди,
що мають
обох рідних
батьків
Повністю задоволений 5 0,4 47
Зовсім не задоволений 13 - 3
* Перелік варіантів відповідей неповний.
Розподіл відповідей у табл. 3.7 співвідносяться з даними відповідей на запитання "Як часто в тебе виникають проблеми у спілкуванні з ...?" і ще раз підтверджує думку, що самосвідомості молодих людей, в яких є нерідні батьки, притаманна наявність нечіткого або навіть негативного образу "Я" в очах інших і внаслідок цього - відчуття незадоволеності ставленням до себе з боку членів певного колективу.
Емоції: вплив на стан здоров'я та їхні прояви. Стрес, сильне нервове напруження, відчуття нервового зриву - це травмуючі психічні стани, які достатньо часто виникають у житті кожної людини і погіршують самопочуття, сон. апетит, а також істотно впливають на настрій і ставлення до життя в цілому.
Програма дослідження передбачала з'ясування основних причин погіршення психічного здоров'я в підлітків 10-14 років (рис. 3.7).
Отже, можна стверджувати, що серед підлітків 10-14 років досить багато таких, у кого є певні порушення в балансі психічної складової здоров'я. Це спричиняє неврівноваженість, поганий настрій, появу песимістичних поглядів на майбутнє та розчарування в інших людях.
0 10 20 ЗО 40 50 60 70
У мене завади гарний апетит
Я відчуваю себе щасливим І
№
Рис.3.7. Розподіл відповідей на запитання: "Наскільки ти згоден з такими твердженнями?", %
Серед цієї вікової категорії 22% часто мають поганий настрій, з них 27% - дівчатка і понад 22% - хлопці. 7% підлітків вважають, що не можуть легко реалізовувати свої здібності (дівчатка - 6%, хлопці -10%). \0% оцінюють своє майбутнє як безнадійне, причому за цим показником дівчат більше, ніж хлопців, відповідно - 12 і 10%. Понад 6% респондентів стверджують, що інколи думають про самогубство (з них 8% дівчат, 7% хлопців).
23% дівчат і 27% хлопців відповіли, що не можуть стримувати себе в ситуації конфлікту, 4% дівчат, 6% юнаків не розраховують на допомогу близької людини.
Розподіл відповідей за місцем проживання свідчить, що найбільш уразливими з боку впливу негативних емоцій і почуттів є мешканці міст. Так, 13% міських підлітків уявляють своє майбутнє як безнадійне (для порівняння, такої самої думки дотримуються 8% підлітків, що мешкають в обласних центрах, і 11% -у сільській місцевості). Поганий настрій достатньо часте виникає у 26% як серед міських, так і сільських підлітків, у 21% мешканців обласних центрів. У ситуації конфлікту важко тримати себе в руках 26% опитаних, які мешкають у містах, та 24% сільських підлітків і підлітків з обласних центрів.
При порівнянні емоцій, які відчувають підлітки, та рівня їхньої задоволеності ставленням до них колективу простежується вельми показова залежність між цими двома змінними. Підлітки, які не задоволені ставленням до своєї особистості з боку оточуючих, часто зазначають, що вони не можуть легко реалізовувати свої здібності (20%). Поганий настрій часто мають 34% юнаків і дівчат цієї самої групи опитаних.
Понад 31% підлітків зазначили, що вони не можуть стримувати себе в ситуації конфлікту, 21% інколи втрачають бажання жити, понад 22% підлітків притаманний песимістичний погляд на власне майбутнє, 27% не відчувають себе щасливими.
Встановлено також залежність між емоціями, що супроводжують повсякденне життя молодих людей, та наявністю в їхній сім'ї мачухи та вітчима.
28% респондентів, в яких є нерідні батьки, засвідчили, що часто перебувають у поганому настрої. Підлітки з повних сімей, тобто тих, де обидва батьки є рідними, у 22% випадків також зазначали, що вони часто не в гуморі. 35% вважають, що не можуть стримувати себе під час конфлікту (діти з повних сімей становлять п'яту частину таких). Понад 13%о юнаків і дівчат, у котрих є нерідні батьки, уявляють своє майбутнє безнадійним (на відміну від підлітків з повних сімей, серед яких
