Екранування використовують тоді коли інші методи малоефективні. Екран створює звукову тінь і є перешкодою на шляху його поширення. Екрани виготовляють зі стальних Ччистів (1-Змм), які з боку джерела шуму вкривають звукопоглинаючим матеріалом. Акустична властивість екранів залежить від його форми, розмірів, розміщення відносно джерела шуму й робочого місця.
Для боротьби з аеродинамічними шумами застосовують глушники шуму: абсорбційні, реактивні і комбіновані.
Архітектурно-планувальні методи включають в себе акустичне планування будівель і споруд, організацію робочих місць, розміщення обладнання, створення шумозахисту та раціональних зон руху транспортних засобів.
Організаційно-технічні заходи боротьби з шумом включають впровадження малошумного технологічного обладнання, дистанційне управління та використання раціональних режимів праці та відпочинку і т. ін.
Крім наведених колективних методів боротьби з шумом використовують засоби індивідуального захисту (313). Сюди належать протишумові навушники, що закривають слухову раковину ззовні і протишумові вставки, що закривають слуховий прохід. До 313 належать також протишумові шоломи, що закривають голову, і маски, які використовуються разом з навушниками.
До профілактичних заходів щодо попередження професійної слухової патології належить скорочення часу контакту людини з шумом, влаштування короткочасних перерв для відновлення слухової функції, суміщення професій, попередні та періодичні медичні огляди. Термін проведення яких залежить від рівня шуму (від 1 разу на 3 роки до щорічного).
Унаслідок тривалої роботи на ультразвукових установках працівники підпадають під негативну дію ультразвуку через повітря або безпосередньо при контакті з рідкими або твердими тілами, що поширюють ультрахвилі.
Більш небезпечним для організму є контактна дія ультразвукового випромінювання при роботі з ручними інструментами під час паяння, лудіння або очищення деталей.
При виконанні вказаних робіт, коли ультразвук перевищує гранично допустимі рівні, можуть виникати функціональні зміни в центральній, периферійній нервовій та судинній системах організму у місцях контакт>г (вегетативні поліневрити, м'язова слабкість пальців рук та передпліччя).
Низькочастотні ультразвукові хвилі негативно впливають на слуховий та вестибулярний апарати, больову чутливість і процеси терморегуляції, про що свідчать численні дослідження глухонімих.
З метою профілактики шкідливого впливу ультразвуку, використовують автоматичне малопотужне ультразвукове обладнання та установки з дистанційним управлінням. Щоб уникнути розповсюдження ультразвуку, установки обладнують звукоізолюючими кожу хами та екранами, покритими гумою, протишумовою мастикою, та
Ефективним методом профілактики є розміщення обладнання у звукоізольованих приміщеннях або застосування спеціального інструменту та застосування 313 (антифони з ультратонкою скловатою, захисні рукавиці і т. ін). До роботи допускаються особи, що досягли 18 років.
Інфразвук є професійний шкідливий чинник. Може впливати на весь організм і чинити специфічну дію на органи слуху бо сприймається не тільки органом слуху, а й поверхнею тіла людини. Боротьба з негативною дією інфразвуку має вестися у тих же напрямках, що і боротьба із шумом, шляхом усунення причин його виникнення:- послаблення інфразвуку в джерелі його утворення;- послаблення та ізоляція інфразвуку встановленням глушників, екранів і т. ін.;- використання 313 та методів медичної профілактики (професійний добір, періодичні медичні огляди). Боротьбу з інфразвуком, враховуючи її надзвичайну складність, потрібно починати на стадії проектування та конструювання машин і агрегатів чи розробки проектного завдання на будівництво підприємств.
Іонізуючим випромінюванням (радіацією) називається будь-яке випромінювання, що прямо чи побічно викликає іонізацію середовища.Дози опромінення будуть тим меншими, чим більшою буде відстань до джерела радіації, меншим часом контактування і надійним екрануванням.
Заходи захисту працюючих можна поділити на 2 групи:- засоби біологічного захисту від проникаючої радіації;- заходи запобігання забруднення виробничого середовища, повітря, одягу та шкірного покриву людини.
Санітарно-гігієнічні вимоги передбачають такі заходи:- радіаційне планування та оздоровлення приміщень;- дистанційне управління й контролювання виробничого процесу;* облаштування ефективної припливно-витяжної вентиляції;- обладнання санпропускників із системою дозиметричного контролю;- забезпечення відповідних 313;- відповідне зберігання і транспортування радіоактивних речовин та відходів.
Залежно від характеру роботи вдаються також і до організаційних заходів:- надання дозиметричного наряду-донуску;- дотримання санітарно-пропускного режиму;- проведення інструктажів радіаційної безпеки;- систематичний радіаційний контроль, його реєстрація та зберігання;- попередні і періодичні медичні огляди (1 раз на рік);- використання радіопротекторів, які підвищують стійкість організму до іонізуючого випромінювання.
Дія електромагнітних хвиль на організм залежить від інтенсивності джерела, тривалості опромінення, довжини хвиль, характеру випромінювання (безперервне, імпульсне) та режиму опромінення (постійне, інтермітуюче).
Для забезпечення безпеки персоналу від дії ЕМП використовують такі заходи:- організаційні;- інженерно-технічні;- лікувально-профілактичні.
Організаційні заходи включають: раціональне розміщення радіотехнічних пристроїв, відповідний режим праці та відпочинку , створення санітарно-захисних зон.
До інженерно-технічних заходів належить герметизація установок, екранування, захист відстанню дистанційне управління.
Для екранування робочого місця використовують відбиваючі, сіткові, еластичні та поглинаючі типи екранів. Форму, розміри і товщину екрана визначають розрахунком.
Для захисту працюючих використовують спеціальний одяг, виготовлений із -металізованої тканини у вигляді комбінезонів, халатів, фартухів, курток із капюшонами з вмонтованими в них окулярами, скельця яких покриті шаром оксиду олова, що послаблює потужність хвиль.
До лікувально-профілактичних заходів захисту належить проведення попередніх та періодичних медичних оглядів з метою виявлення ушкодження здоров'я на ранніх стадіях радіохвильової форми хвороби.
Особи, які не досягли 18-річного віку, до робіт з генераторами радіочастот не допускаються. Особам, що контактують з джерелами КВЧ і УВЧ випромінювання, видається додаткова відпустка та скорочення тривалості робочого дня.
З точки зору профілактики опромінювання інфрачервоною радіацією важливе значення має механізація важких видів робіт, впровадження дистанційного відкривання і закривання джерел ІЧВ, віддалення працюючих від потужних теплових джерел, зменшення фізичних навантажень, заміна вертикальних печей на тунельні для обпалювання цегли, сушки гончарних трубок, використання теплоізоляції та екранування робочих місць.
При великих теплових навантаженнях найбільш ефективним способом захисту від променевої енергії є водяні завіси, які поглинають теплову інфрачервону радіацію. Суттєве значення має раціональний питний режим, відповідний режим праці з обов'язковими перервами у роботі для відновлення процесів терморегуляції та раціональний спецодяг, що має теплозахисні властивості й відбиває Інфрачервону радіацію.
Інтенсивність ІЧВ вимірюють на робочих місцях або в робочій зоні поблизу джерела випромінювання актинометром, а спектральну інтенсивність - інфрачервоними спектрометрами.
Можна сказати що шкідливих чинників на виробництві чимало, і їх дія часто дуже погано впливає на організм людини в цілому, або на окремі його органи, що з часом може призвести до професійних або хронічних захворювань.
Дуже важливо працюючи на потенційно небезпечному виробництві або з небезпечним обладнанням пам'ятати про засоби особистого захисту, правила поводження з таким обладнанням, адже від цього напряму залежить особисте здоров'я працівника.
Також роботодавцям та керівникам підприємства необхідно своєчасно та у повному обсязі забезпечувати працівників необхідними засобами індивідуального захисту, а також слідкувати за дотриманням робочих місць у стані відповідному до інструкцій з техніки безпеки.
Дотримання всіх правил та інструкцій допоможе запобігти неприємних ситуацій, та зберегти здоров'я працівників, які є цінною робочою силою.
Варіант №3
Виконується з використанням підручнику ВУ. Жидецького «Основи охорони праці»– Львів: «Афіша», 2004, стор. 319-325.
Інструкція з охорони праці
При користуванні порошковими вогнегасниками
Під час експлуатації вогнегасника необхідно дотримуватися заходів безпеки, викладених в інструкції з експлуатації.
Застосування вогнегасників повинно здійснюватися згідно з паспортами підприємств-виробників та вказівками про порядок дій, нанесених на їх етикетках.
Забороняється:
– експлуатувати вогнегасники з наявністю вм'ятин, здутостей або тріщин на корпусі, на запірно-пусковому пристрої, на накидній гайці, а також уразі порушення герметичності з'єднань вузлів вогнегасника та несправності індикатора тиску;
– завдавати удари по вогнегаснику;
– розбирати і перезаряджати вогнегасники особам, які не мають права на проведення таких робіт;
– кидати вогнегасник у полум'я під час застосування за призначенням та вдаряти ним об землю для приведення його в дію;
– спрямовувати насадку вогнегасника (гнучкий рукав або розтруб) під час його експлуатації у бік людей;
– не користуватися вогнегасниками для потреб, не пов'язаних з пожежогасінням.
Гасіння осередків пожежі, які виникли поза межами відділення, потрібно здійснювати з навітряного боку.
Під час гасіння пожежі одночасно кількома вогнегасниками не дозволяється здійснювати гасіння струменями вогнегасної речовини, спрямованими назустріч один одному.
Під час використання порошкового вогнегасника для гасіння пожежі електрообладнання, що перебуває під напругою електричного струму до 1000 В, необхідно витримувати безпечну відстань (не менше 1 м) від розпилювальної насадки вогнегасника до струмопровідних частин електрообладнання.
Під час гасіння пожежі порошковими вогнегасниками необхідно брати до уваги утворення високої запиленості і як наслідок - зниження видимості в захищуваному приміщенні.
У службових приміщеннях не допускається:
– влаштовувати тимчасові електромережі, прокладати електричні проводи безпосередньо по горючій основі, експлуатувати світильники зі знятими ковпаками (розсіювачами);
– захаращувати підступи до засобів пожежогасіння;
– курити, використовувати легкозаймисті речовини;
– проводити вогневі, зварювальні та інші роботи без спеціального дозволу;
– вмикати електронагрівальні прилади (чайники, кип'ятильники тощо) без негорючих підставок та в місцях, де їх використання не передбачено (або заборонено) керівником;
– Відповідальний за протипожежний стан службових приміщень після закінчення роботи зобов'язаний:
– оглянути приміщення, переконатись у відсутності порушень, що можуть призвести до пожежі;
– вимкнути освітлення електроживлення приладів та обладнання (за винятком електрообладнання, яке за вимогами технології повинно працювати цілодобово).
