Щільність людського потоку визначається як відношення кіль¬кості людей, що евакуюються загальним проходом, до площі цього проходу.
Відстань коридором від дверей найвіддаленішого приміщення площею до 1000 м2 до найближчого виходу назовні або на сходову клітку не повинна перевищувати значень, наведених у табл. 1.
Таблищ 1
Максимально допустима відстань від дверей найвіддаленішого приміщення до найближчого виходу назовні або на сходову клітку
Розміщення виходу Категорії приміщень Ступені вогнестійкості будівлі Відстань коридором, м, до виходу назовні або на сходову клітку при кількості люд¬ського потоку в коридорі, осіб на 1 м2
до 2 більше 2 до 3 більше 3 до 4 більше 4 до 5
Між двома виходами назовні або сходовими клітками А, Б І, II, ІІІа 60 50 40 35
В І, II, III ІІІа, ІІІб, IV V 120
85
60 95
65
50 80
55
40 65
45
35
г,д І, II, III ІІІа, ІІІб, IV V 180
125
90 140
100
70 120
85
60 100
70
50
Із глухого коридора Незалежно від
категорії І, II, III ІІІа, ІІІб, IV V 30
20
15 25
15
10 20
15
10 15
10
8
Примітка. Щільність людського потоку в коридорі визначається як відношення кількості людей, що евакуюються з приміщення в ко¬ридор, до площі цього коридору.
Ширина евакуаційного виходу (дверей) із приміщень визначаєть¬ся залежно від загальної кількості людей, які евакуюються через цей вихід, і кількості людей на 1 м ширини виходу (дверей) згідно з да¬ними табл. 2.
Таблиця 2
Кількість людей на 1 м ширини евакуаційного виходу
Об'єм приміщення, тис. м3 Категорії приміщень Ступені вогнестійкості будівлі Кількість осіб на 1 м ширини евакуаційного виходу (дверей)
1 2 3 4
До 15 А, Б І, II, ІІІа 45
І, II, III, ІІІа 110
В ІІІб, IV 75
V 55
Закінчення таблиці 2
1 2 3 4
30 А, Б І, II, ІІІа 65
В І, II, III, ІІІа ІІІб, V 155
110
40 А, Б І, II, ІІІа 85
В І, II, III, ІІІа 175
ІІІб, IV 120
50 А, Б І, II, ІІІа 130
В І, II, III, ІІІа 195
ІІІб 135
60 і більше А, Б І, II, ІІІа 150
60 А. Б І, II, III, ІІІа 220
ІІІб 155
80 і більше В І, II, III, ІІІа 260
80 г;д І, II, III, ІІІа 260
ІІІб, IV 180
V 130
Ширину евакуаційного виходу (дверей) із коридору назовні або на сходову клітку необхідно приймати залежно від загальної кіль¬кості людей, які евакуюються через цей вихід, і кількості людей на 1 м ширини виходу (дверей), встановленої не менше: 0,8 м.
Ширину сходового маршу необхідно приймати не менше розра-хункової величини евакуаційного виходу (дверей) з поверху з най- ширшими дверима на сходову клітку, тобто не менше 1 м.
Евакуаційні шляхи (коридори, проходи, виходи, сходові мар¬ші та майданчики, тамбури тощо) мають забезпечувати у випадку виникнення пожежі безпечну евакуацію людей, які перебувають у приміщеннях будівель і споруд, протягом необхідного часу евакуа¬ції (табл. 3).
Таблиця З
Необхідний час евакуації з виробничих будівель І, II, III ступенів вогнетривкості
Категорії будівель Необхідний час евакуації, хв, залежно від об'єму приміщення, тис. м3
30 ЗО 40 50 60 і більше
А, Б 0,5 0,75 1,0 1,5 1,75
В 1,25 2,0 2,0 2,5 3,0
г,д Не обмежується
Для будівель IV ступеня вогнетривкості наведений у таблиці не-обхідний час евакуації зменшується на 30 %, а для будівель V ступе¬ня — на 50 %.
Час, протягом якого всі люди можуть вийти з приміщення або з будівлі, називається розрахунковим.
Розрахунковий час евакуації людей з приміщень і будівель визна¬чають, виходячи з довжини евакуаційного шляху та швидкості руху людського потоку на всіх відрізках шляху від найвіддаленіших місць до евакуаційних виходів (табл. 4). Розрахунковий час евакуації пови¬нен бути менший за необхідний час евакуації людей.
Таблиця 4
Максимально допустима відстань від найвіддаленішого робочого місця
до евакуаційного виходу з приміщення
Об'єм приміщення, тис. м3 Категорії приміщень Ступені вогнетрив¬кості будівлі Максимальна допустима відстань, м, при щільності людського потоку в загальному проході, осіб/1 м2
до 1 1-3 більше 3-5
До 15 А, Б І, II, ІІІа 40 25 15
В І, II, ІІІ,ІІІа ІІІб, IV 100
70
50 60
40
30 40
30
20
ЗО А, Б І, II, ІІІа 60 35 25
В І, ТІ, III, ІІІа ІІІб, IV 145 100 85
60 60
40
40 А, Б І, II, ІІІа 80 50 35
В І, II, III, ІІІа ІІІб, IV 160 110 95
65 65
45
50 А, Б І, II, ІІІа 120 70 50
В І, II, III, ІІІа 180 105 75
60 і більше А, Б І, II, ІІІа 140 85 60
60 В І, II, III, ІІІа 200 110 85
80 і більше В І, II, III, ІІІа 240 140 100
Незалежно від об'єму Г,д І, II, III, ІІІа
ІІІб, IV V Не обме-жується 160 120 Не обме-жується 95 70 Не обме-жується 65 50
Розрахунковий час евакуації людей визначають як суму часу руху людського потоку на окремих відрізках шляху, хв:
з нахилом не більше 6:1 та проміжними майданчиками, що розташовуються, як правило, поблизу вікна не менше як через 8 м по висоті. Пожежні сходи розташовуються на відстані по периметру будівлі не більше 200 м.
Таблиця 5
Швидкість та інтенсивність руху людського потоку залежно від його щільності
Щільність людського Горизонтальний шлях Дверний отвір Сходи вниз Сходи вгору
потоку О м2/м2 Швид-кість Інтен-сивність Інтен-сивність Швид¬кість Інтен-сивність Швид¬кість Інтен-сивність
РУХУ, м/хв руху,
м2/хв руху, м2/хв руху,
м/хв руху, м2/хв руху, м/хв руху,
м2/хв
0,01 100 1 1 100 1 60 0,6
0,05 100 5 5 100 5 60 3
0,1 80 8 8,7 95 9,5 53 5,3
0,2 60 12 13,4 68 13,6 40 8
0,3 47 14,1 16,5 52 15,6 32 9,6
0,4 40 16 18,4 40 16 26 10,4
0,5 33 16,5 19,6 31 15,5 22 11
0,6 27 16,2 19 24 14,4 18 10,8
0,7 23 16,1 18.5 18 12,6 15 10,5
0,8 19 15,2 17,3 13 10,4 13 10,4
0,9 і більше 15 13,5 8,5 8 7,2 11 9,9
Варіант №2
Засоби індивідуального та колективного захисту
(можливості використання рекламних засобів щодо візуального впливу)
Залежно від виробничих обставин в процесі праці організм людини сприймає комплекс чинників, що можуть позитивно або негативно впливати на стан її здоров'я та рівень працездатності.
Залежно від інтенсивності та часу дії ці чинники можуть бути небезпечними або шкідливими.
Небезпечними називаються чинники, здатні при відповідних умовах викликати гостре порушення здоров'я або загибель організму; шкідливими - чинники, що чинять негативний вплив на працездатність або викликають професійні захворювання і інші професійні наслідки.
Організм людини може пристосуватися до виробничих умов лише тоді, коли шкідливі або небезпечні чинники не досить активні і їх рівень знаходиться в межах гранично допустимих нормативних значень. Якщо ж шкідливі і небезпечні чинники виробничого середовища досить активні, тоді організм людини не в змозі до них пристосуватися і його нормальне функціонування порушується, а стан здоров'я погіршується внаслідок чого виникають виробничі травми або професійні захворювання.
Відповідно до державного стандарту шкідливі і небезпечні чинники за дією та природою впливу поділяються на чотири класи: фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні.
Найбільш характерними специфічними наслідками впливу шкідливих й небезпечних чинників є виробничі травми і професійні захворювання.
Між виробничими небезпечними й шкідливими чинниками досить важко провести відповідну межу. Один і той же виробничий чинник за природою своєї дії може одночасно належати до різних класифікаційних груп. Наприклад, виробничий пил залежно від походження та інших характеристик може спричинити легеневий фіброз або травмування очей або інших ділянок тіла; іонізуюча радіація може викликати променеву хворобу або спричинити променеве смертельне ураження ("смерть під променем"); шум може бути причиною професійного невриту або слухової травми і т. ін.
Відповідна форма організації праці та результати наукових розробок з питань гігієни та виробничої санітарії усувають дію деяких шкідливих небезпечних чинників, знімають негативні наслідки перевантажень як фізичного так й психофізіолог ічного характеру і створюють умови для тривалого довголіття та високого рівня працездатності.
Шкідливий виробничий фактор, виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров'я зниження працездатності працівника. Небезпечний виробничий фактор - виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров'я працівника. Поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.
До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать:
-рухомі машини та механізми;
-пересувні частини виробничого устаткування;
-підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;
-підвищена чи знижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони;
-підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації;
-підвищені чи знижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря; -небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів; -відсутність чи нестача природного світла;
-недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплюючу дію.
До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні. подразнюючі сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні такі, що впливають на репродуктивну функцію.
До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).
До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).
Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп. Дія окремих несприятливих факторів виробничого середовища може призвести до невиробничої травми — порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів.
Засоби захисту від шкідливих виробничих факторів
Відносно джерела звуку, боротьба з шумом поділяється на:- засоби, що знижують шум у джерелі його виникнення;* засоби, що зменшують шум на шляху його поширення.
До заходів зменшення шуму в джерелі його виникнення відноситься поліпшена конструкція машин, застосування матеріалів, що не створюють сильних звуків, забезпечення мінімальних допусків, зміна прямозубих шестерень шевронними і т. ін.
До заходів зменшення шуму на шляхах його поширення відносяться такі методи як:- акустичні;- архітектурно-планувальні;- організаційно-технічні.
До акустичного методу відноситься зменшення шуму шляхом звукопоглинання та звукоізоляції.
Звукопоглинання базується на перетворенні енергії звукових коливань часток повітря на теплоту за рахунок втрат на тертя в порах звукопоглинаючого матеріалу.
У виробничому середовищі рівень шуму значно зростає внаслідок його відбиття від огороджуючи будівельних конструкцій та обладнання. Для зменшення відбитого шуму застосовують акустичну обробку приміщень шляхом облицювання його поверхонь звукопоглинаючими матеріалами.
Ефективність звукопоголинаючих матеріалів залежить від коефіцієнта поглинання, якщо він дорівнює нулю, тоді вся енергія відбивається, якщо одиниці-вся енергія поглинається.
Звукоізоляція, як метод зниження шуму на шляху його поширення, базується на відбитті звукової хвилі, що падає на екран, перегородку, огородження та ін. Ефективним звукоізоляційним матеріалом є метал, бетон, дерево та інші щільні матеріали.
