Статистика
Онлайн всього: 6 Гостей: 6 Користувачів: 0
|
|
Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях |
Пошук по сайту
Пошук по сайту
|
Головна » Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях
Оскільки диспозиція ч. 1 ст. 271 сконструйована як бланкетна, то призастосуванні цієї статті слід встановлювати не лише те, які саме нормативно- правові акти порушено при вчиненні цього діяння, а й конкретно визначити, вимоги яких саме статей, пунктів, параграфів не дотримано винним, а також розкрити суть допущеного порушення. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є місце його вчинення. Ним є місце, де здійснюється виробництво,— підприємство, установа, організація або підприємницька діяльність громадянина — суб'єкта такої діяльності. Про поняття такого місця див. коментар до ст. 272 Наслідки у вигляді шкоди здоров'ю потерпілого мають місце при заподіянні особі легкого або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Про поняття таких тілесних ушкоджень див, коментар до ст., ст. 122, 125. Аналогічні порушення за відсутності передбачених ст 271 наслідків тягнуть адміністративну відповідальність за ч. 2 ст 41 або за ст. 93 КАП. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого, Суб'єкт злочину спеціальний. Крім загальних ознак суб'єкта злочину, він наділений ще й спеціальними ознаками, а саме: 1) є службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином — суб'єктом підприємницької діяльності. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК; 2) несе спеціальні обов'язки а охорони праці. Такі обов'язки покладаються на службових осіб спеціальними наказами адміністрації, посадовими інструкціями, випливають із займаної посади чи в зв'язку із попередньою діяльністю. Наприклад, такі обов'язки має керівник підприємства, який особисто взявся керувати виконанням певних робіт. Громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності несуть обов'язки з охорони праці найнятих ними працівників на підставі закону. Порушення вимог законодавства про охорону праці службовими особами, на яких не покладено спеціальні обов'язки по охороні праці, чи службовими особами, які працюють у невиробничій сфері (в освіті, науці, медицині), за наявності підстав слід кваліфікувати за відповідними статями розділу XVII Особливої частини КК. Якщо ж такі порушення допущено рядовими працівниками (не службовими особами), то вони, за наявності відповідних наслідків та інших обов'язкових ознак, можуть бути кваліфіковані за статтями про злочини проти життя та здоров'я особи. Суб'єктивна сторона злочину характеризується, як правило, складною формою вини: до самого порушення вимог законодавства про охорону праці особа ставиться умисно (інколи — необережно), а до його суспільне небезпечних наслідків — тільки необережно. У випадку, коли особа не передбачала можливості настання наслідків, вказаних у ч. ч.І і 2 ст. 271, у справі має бути доведено, що вона повинна була і могла їх передбачати (наприклад, була своєчасно ознайомлена з новими стандартами щодо охорони праці). Кваліфіковані види злочину (ч. 2 ст. 271) мають місце тоді, коли порушення вимог законодавства про охорону праці спричинило: 1) загибель людей; 2) інші тяжкі наслідки. Поняття загибель людей означає смерть хоча б однієї особи. До інших тяжких наслідків належить заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження. До інших тяжких наслідків не належить заподіяння матеріальної шкоди незалежно від її розміру (якщо порушення вимог законодавства про охорону праці супроводжується виробничими аваріями), оскільки зі змісту відповідних нормативних актів випливає, що вони спрямовані на охорону лише особи, її життя та здоров'я. Заподіяння шкоди майнового характеру має отримувати самостійну кримінально-правову оцінку. При встановленні наявності причинного зв'язку слід мати на увазі, що в ряді випадків нещасні випадки на виробництві можуть бути викликані порушеннями правил безпеки чи інших вимог охорони праці самими потерпілими (використання заборонених знарядь праці чи прийомів виконання певних робіт для їх полегшення чи прискорення). Це може вказувати на відсутність причинного зв'язку між діяннями службової особи чи громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності і шкодою, яка настала внаслідок цього. Водночас злочин, передбачений ст. 271, має місце і у вказаних випадках, якщо службова особа чи підприємець були зобов'язані контролювати виконання робіт і попередити порушення виконавців робіт.
Завдання 1 Аудит виконання завдань системи охорони праці Основні цілі те завдання управління охороною праці – Запобігання виробничим травмам, професійним захворюванням, аваріям і пожежам, усунення неприпустимих ривків: дотримання вимог законодавства і нормативно-правових актів з охорони праці, колективних договорів; – забезпечення ставлення всіх працівників підприємства до безпеки – праці, як до головних обов 'язків; забезпечення участі працівників підприємства до планування, організації мотивації, контролю і оцінки ефективності заходів з охорони праці; – розроблення обов 'язків, прав і відповідальності за стан охорони – праці між всіма керівниками і працівниками підприємства; забезпечення компетентності посадових осіб, спеціалістів та всіх працівників при виконанні покладених на них обов 'язків і відповідальності, розумінні своїх прав і обов 'язків; »• розподілення необхідних фінансових, матеріальних, людських та ін. – ресурсів при забезпеченні функціонування СУОПЛ; ' забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони – праці у колективному договорі (угоді, трудовому договорі); . - постійне підвищення ефективності функціонування СУОПП. Для умов досліджуваного підприємства необхідно дати відповідь на питання активності спеціалістів, відповідальних за стан охорони праці, їх функціональних обов’язків та зробити аудит виконання завдань охорони праці згідно таблиці 1. Використання форми цієї таблиці дозволить Вам вибрати ті завдання, які реальні для умов досліджуваного підприємства. Виявлення повноти виконання умов охорони праці потребує ознайомлення з нормативними актами, наведеними у графі №5(табл.1). Більш якісному виконанню завдання відповідає наявність аналізу відповідності стану системи охорони праці на підприємстві вимогам стандарту OHSAS 18001-2007 «Системи менеджменту охорони здоров’я та забезпечення безпеки праці» п.4.2 «Політика в галузі ОЗ та ОБП. Наказом Мінпраці від 22.10. 2001 р. № 432 затверджена Концепція управління охороною праці, яка визначає, що управління охороною праці — це підготовка, прийняття та реалізація правових, організаційних, науково-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності. Відповідно до ст. 13 Закону "Про охорону праці" роботодавець повинен забезпечити функціонування системи управління охороною праці (СУОП). Він очолює роботу з управління охороною праці та несе безпосередню відповідальність за її функціонування в цілому на підприємстві. СУОП підсистема загальної системи управління виробництвом, повинна передбачати такі функції: Організацію і координацію робіт (обов'язки, відповідальність, повноваження керівників різного рівня, осіб, які виконують та перевіряють виконання роботи); – облік, аналіз та оцінка ризиків; – планування показників стану умов та безпеки праці; – контроль планових показників та аудит всієї системи; – коригування, запобігання та можливість адаптації до обставин, які змінюються; – заохочення працівників за активну участь та ініціативу щодо здійснення заходів з підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Завдяки цій системі повинні забезпечуватися вирішення таких основних завдань: – професійний добір працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки з урахуванням стану їхнього здоров'я та психофізіологічних показників; – навчання та пропаганда з охорони праці; – безпека обладнання; – безпека виробничих процесів; – безпека будівель та споруд; – забезпечення нормативних санітарно-гігієнічних умов праці; наявність засобів індивідуального захисту (313); оптимальні режими праці та відпочинку; лікувально-профілактичне обслуговування працюючих; санітарно-побутове обслуговування. Щоб ця система діяла, необхідно запровадити відповідний нормативно-правовий акт, який би регулював усі питання, пов'язані з підготовкою, прийняттям та реалізацією управлінських рішень. При цьому треба пам'ятати, що СУОП є складовою загальної системи управління виробництвом (якістю продукції, що виробляється) і спрямована не тільки на створення оптимальних умов праці, але й на використання резервів виробництва, підвищення продуктивності праці та значне покращання якості продукції. Враховуючи те, що Закон поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб (далі — підприємства), які використовують найману працю, незалежно від того, працює на підприємстві 5 чи 1000 осіб, роботодавець зобов'язаний забезпечити виконання всіх завдань, передбачених цією статтею. При створенні СУОП необхідно: визначити перелік законодавчих та інших нормативно-правових актів, що містять вимоги щодо охорони праці для даного виду економічної діяльності; виявити небезпечні та шкідливі виробничі фактори, види робіт, об'єкти, машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, щоб визначити, які з них найсуттєвіше впливають на умови та безпеку праці; визначити основні завдання в галузі охорони праці та встановити пріоритетні напрями; розробити організаційну схему для виконання визначених завдань. У зв'язку з тим, що роботодавець несе безпосередню відповідальність за стан умов та безпеки праці, для офіційного розподілу обов'язків, прав та відповідальності в галузі охорони праці між усіма учасниками виробничого процесу необхідно призначити посадових осіб, які повинні забезпечити вирішення конкретних питань охорони праці. Якщо у підпорядкуванні роботодавця є інженерно-технічні працівники, то у їхніх посадових інструкціях повинні бути відображені обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій з охорони праці. Крім того, необхідно визначити порядок взаємодії всіх осіб, які беруть участь в управлінні виробництвом, а також порядок підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень (накази, розпорядження, приписи тощо). При цьому треба врахувати, що очолює роботу з управління охороною праці та несе безпосередню відповідальність за її функціонування в цілому на підприємстві роботодавець (керівник підприємства), а у цехах, службах, на дільницях — керівники відповідних підрозділів і служб, відповідальні за стан умов та безпеку праці у підпорядкованих їм підрозділах. Організаційно-методичне керівництво діяльністю структурних підрозділів та функціональних служб з охорони праці, підготовку управлінських рішень та контроль за їх реалізацією повинна здійснювати служба охорони праці. Порядок взаємодії осіб, які беруть участь в управлінні охороною праці, повинен забезпечувати виконання таких основних завдань: Професійний добір для працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, з урахуванням стану здоров'я та психофізіологічних показників (відповідно до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі). Відповідальність за проведення цих заходів повинна покладатись на службу кадрів (або особу, яка виконує ці функції). Служба спільно із установою охорони здоров'я, службою охорони праці організує проведення медичних оглядів та психофізіологічної експертизи. Навчання та пропаганду з питань охорони праці (відповідно до Типового положення про навчання з питань охорони праці).
|
|
|