Конструкція робочого крісла повинна задовольняти вимоги ГОСТ 22889-6 «Кресло і человека- оператора» зі змінами № 2 ИУС 7-28.
Крісло має забезпечувати підтримування раціональної робочої пози під час виконання основних виробничих операцій, створювати умови для зміни пози.
3 метою попередження втоми крісло має забезпечувати зниження статичного напруження м'язів шийно-плечової ділянки та спини.
Тип робочого крісла повинен обиратися залежно від характеру та тривалості роботи.
Воно має бути підйомно-поворотним і регулюватися за висотою та кутах нахилу сидіння і спинки, а також відстані спинки від переднього краю сидіння.
Регулювання кожного параметра має бути незалежним і мати надійну фіксацію. Всі важелі та ручки пристосування (для регулювання) мають бути зручними в управлінні.
. Висота поверхні сидіння повинна регулюватись у межах 400—550 мм. Ширина та глибина його поверхні має бути не менше як 400 мм. Поверхня сидіння має бути плоскою, передні краї — закругленими.
Сидіння та спинка крісла мають бути напівм'якими, такими, що не електризуються та з повітронепроникним покриттям, матеріал якого забезпечує можливість легкого очищення від забруднення.
Зміна кута нахилу поверхні сидіння повинна бути в межах від 15° уперед та 5° назад.
Опорна поверхня спинки крісла повинна мати висоту 280—300 мм, ширину — не менше як 380 мм та радіус кривизни горизонтальної площини — 400 мм.
Кут нахилу спинки у вертикальній площині повинен регулюватися у межах -30° — +30° від вертикального положення.
Відстань спинки від переднього краю сидіння повинна регулюватися у межах 260—400 мм.
Крісла повинні мати стаціонарні або зйомні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною у межах 50—70 мм, що можуть регулюватися по висок над сидінням у межах 200—260 мм та регулюватися по параметру внутрішньої відстані між підлокітниками у межах 350—500 мм.
Робоче місце має бути обладнане стійкою підставкою для ніг, параметри якої регулюються.
Підставка повинна мати ширину не менше як 300 мм, глибину не менше як 400 мм, з регулюванням, за висотою до 150 мм та за кутом нахилу опорної поверхні підставки до 20°. Поверхня підставки має бути рифленою, а по передньому краю мати бортик висотою 10 мм.
Робоче місце оператора (користувача) має бути обладнане легко переміщуваним пюпітром для розташування на ньому документів, розміщеним на одному рівні з екраном та віддаленим від очей оператора (користувача) приблизно на таку ж відстань (припустима розбіжність відстаней не більше як 100 мм).
Пюпітр повинен бути стійким.
Величина площини пюпітра має бути не меншою за розміри найбільшого з джерел інформації, що застосовується оператором (користувачем).
Вимоги, щодло раціоналізації трудових прийомів при роботі з ПК
Працюючи за клавіатурою, користувачі комп'ютерів швидко повторюють одні й ті ж висококоординовані рухи, що виконуються лише кистями. Кожне натискання кисті на клавішу супроводжується скороченням (розтягненням) м'язів, при цьому сухожилля ковзають вздовж кісток, унаслідок чого може розвиватися захворювання під назвою "хронічне розтягування м'язів травматичного характеру".
Не лише клавіатура є "зоною небезпеки" щодо виникнення порушень у скелетно-м'язовій системі рук. Як показали дослідження, пристрій типу "миша" також чинить несприятливий вплив на користувачів комп'ютерів.
Маніпулюючи "мишею", користувач комп'ютера здійснює дрібні однотипні рухи, в той же час як кисть, передпліччя і плече не звикли до таких навантажень. Частішими стали випадки, коли поверхня для роботи з "мишею" недостатньо велика, розташована в незручному для користувача місці. Це зумовлює появу неприємних, а згодом і болісних відчуттів у ділянці зап'ястя, ліктьовому та особливо плечовому суглобах.
Опублікована значна кількість новітніх наукових праць стосовно хвороб кінцівок рук користувачів комп'ютерів, які тривалий час працювали за клавіатурою.
До найбільш поширених симптомів захворювання належать больові відчуття різної сили у суглобах і м'язах кінцівок рук; оніміння та порушення рухливості пальців ісудоми м'язів кінцівок; поява ниючого болю в ділянці зап'ястя.
У результаті досліджень доведено, що на рівень захворювання кістково-м'язового апарату кінцівок (кистей) користувачів комп'ютерів впливають: неправильне положення тіла щодо клавіатури, значне відхилення ліктів від тулуба, нераціональне взаємоспрямування передпліччя та кисті.
На рис. показано правильне й неправильне положення кисті та передпліччя при роботі з "мишею" [13].
а) неправильне б) правільне
Конструкція робочого стола повинна відповідати сучасним вимогам ергономіки й забезпечувати раціональне розташування на робочій поверхні усього обладнання та пристроїв, які використовуються під час роботи. Висота робочої поверхні стола для комп'ютерів повинна бути в межах 680—800 мм, а ширина й глибина — забезпечувати можливість виконання операцій у зоні
Вагомим фактором у забезпеченні безпеки праці користувачів комп'ютерів є характер розташування на робочому місці відеотермінала, клавіатури та пюпітра. Розташування екрана (дисплея)
Вимоги та оцінка ергономічності виробничого обладнання повинно забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом ± 30° від лінії зору оператора.
Найкращі зорові умови й можливість розпізнавання цифр, символів досягається тоді, коли верхній край відеотермінала зна ходиться на висоті очей, а погляд спрямований вниз на центр екрана. Оскільки при роботі з комп'ютерній цай^тьш сприятливим вважається нахил голови вперед, приблизно на 20º від вертикалі.
Екран відеотермінала та клавіатура повинні розташовуватись на оптимальній відстані від очей користувача комп'ютера, але не ближче 600мм, з урахуванням розміру абетково-цифрових знаків і символів. Відстані від екрана до очей оператора, залежно від розміру екрана комп'ютера, наведені в табл.
Таблиця
Відстані від екрана до очей оператора залежно від розміру екрана комп'ютера
Розмір екрана Відстань від екрана до очей
35/38 600/700
43 700-800
48 800-900
53 900-1000
Клавіатуру комп'ютера розташовують на поверхні робочого стола так, щоб вона була стійкою, могла переміщатись та повертатись. Положення клавіатури та кут її нахилу повинні відповідати побажанням користувача комп'ютера. Кут нахилу клавіатури повинен бути в межах 5—10°.
Завдання №6
Нормативно-правова основа атестації робочих місць
Нормативно правову основу атестації становить відповідне положення
Гіпєнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затверджено Наказом Міністерства охорони Здоров'я України № 528 від 27.12.2001.
Постанова Кабінету Міністрів "Про Порядок проведення атестації
робочих місць за умовами праці" № 442 від 1 серпня 1992 р.
НАОП -0.00.7.06.94 – Єдина система показників обліку умов та безпеки праці.
Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться згідно з Порядком проведення атестації та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджуваними Мінпраці і МОЗ. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ. До проведення атестації можуть залучатися проектні та науково- дослідні організації, технічні інспекції праці профспілок, інспекції Держгідротехнагляду.
Атестація робочих місць передбачає:
– установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов
– праці;
– санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;
– комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;
– установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
– обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;
– визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;
– складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;
– аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ І ПОБУТОВИХ БУДІВЕЛЬ ТА ПРИМІЩЕНЬ
Загальні вимоги
Планування та розміщення видавництв має відповідати вимогам діючих будівельних норм і правил (СНиП 11-89-90, СНиП 2.09.02-85, СНиП 2.09.04-87, ДНАОП 0.03-3.01-71, ДНАОП 0 03-3.18-88). Розміщувати видавництва необхідно в окремих будівлях. Видавництва з невеликою кількістю працівників допускається розміщувати в будівлях разом з іншими підприємствами (організаціями). Виробничі та побутові будівлі і приміщення за пожежною безпекою мають відповідати вимогам Правил пожежної безпеки в Україні. За правильність конструкції, вибір матеріалів, якість виготовлення, монтажу, налагодження, ремонту ї технічного діагностування, а також відповідність виробничих та побутових будівель і приміщень, виробничих дільниць, обладнання та робочих місць цим Правилам несе відповідальність організація або підприємство (незалежно від форм власності та відомчої належності), що виконує відповідні роботи.
