– якщо потерпілий не дихає або дихає дуже погано (рідко, судорожно із схлипуванням) і дихання поступово гіршає, необхідно до приходу лікаря зробити штучне дихання.
Ні в якому разі не можна заривати потерпілого в землю, так як це не тільки не корисно, але й шкідливо.
ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ПОРАНЕННІ
Усяка рана може бути легко забруднена мікроорганізмами, які знаходяться на травмуючому предметі, на шкірі потерпілого, а також на руках людини, яка надає допомогу, на брудному перев'язочному матеріалі та інш. Для уникнення зараження стовбняком особливу увагу треба приділяти ранам, що забруднені землею. Термінове звертання до лікаря і введення протистовбнячної сиворотки попереджає це захворювання.
Для того, щоб уникнути забруднення рани під час перев'язки, той хто надає першу допомогу при пораненні повинен чисто (з милом) вимити руки, а якщо з яких-небудь причин зробити це неможливо, необхідно пальці змастити настойкою йоду. Доторкатися до самої рани навіть вимитими руками забороняється.
При наданні першої допомоги необхідно суворо дотримуватися наступних правил:
– не можна промивати рану водою чи якими-небудь лікарськими розчинами, засипати порошками і прикривати мазями - все це перешкоджає заживленню і може викликати нагноювання рани;
– не можна стирати з рани пісок, землю і таке інше, так як при цьому можна глибше втерти в рану і, таким чином, легше викликати її зараження;
– не можна видаляти із рани згустки крові, так як цим можна викликати кровотечу;
– не можна замотувати рану ізоляційною стрічкою або накладати павутину, так як в останній нерідко бувають збудники стовбняка.
Для надання першої допомоги при пораненні необхідно розкрити індивідуальний пакет, накласти стерильний перев'язочний матеріал, що міститься у ньому на рану і зав'язати її бинтом.
Індивідуальний пакет необхідно розкрити так, щоб не торкатися руками тієї частини пов'язки, яка повинна бути накладена безпосередньо на рану.
Якщо індивідуального пакету якимось чином не буде, то для перев'язки необхідно використати чисту (якщо можливо свіжовипрасовану) носову хустинку, чисту полотняну ганчірку і т.інш. На те місце ганчірки, що приходиться безпосередньо на рану, бажано накапати декілька крапель настойки йоду, щоб одержати пляму розміром більше рани, а після цього накласти ганчірку на рану. Особливо важливо застосовувати настойку йоду зазначеним чином при забруднених ранах.
ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ КРОВОТЕЧІ.
Для того, щоб зупинити кровотечу, необхідно:
– підняти поранену кінцівку вверх;
– кровоточиву рану закрити перев'язочним матеріалом (із пакета), складеним у клубочок, іпридавити її зверху, не торкаючись самої рани, потримати на протязі 4-5 хвилин; якщо кровотеча зупинилася, то не знімаючи накладеного матеріалу, поверх нього покласти ще одну подушечку з іншого пакета чи кусок вати і забинтувати поранене місце (з деяким натиском);
– при сильній кровотечі, яку не можна зупинити пов'язкою, застосовується здавлювання кровоносних судин, які живлять поранену область, при допомозі згинання кінцівок в суставах, а також пальцями, джгутом або закруткою; при великій кровотечі необхідно терміново викликати лікаря.
ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ПЕРЕЛОМАХ, ВИВИХАХ, УДАРАХ.
При переломах і вивихах основне завдання першої допомоги - дати пошкодженій частині тіла зручне і спокійне положення.
Це правило є обов'язковим не тільки для усунення хворобливих відчуттів, але і для попередження ряду додаткових ушкоджень тканин.
При переломах і вивихах кінцівок необхідно пошкоджену кінцівку укріпити шиною, фанерною пластинкою, картоном або іншим подібним предметом. Пошкоджену руку можна також підвісити за допомогою перев'язки або хустинки до шиї і прибинтувати до тулуба.
При передбачуваному переломі черепа (несвідомий стан після удару голови, кровотеча з вух або рота) необхідно прикласти до голови холодний предмет (грілку з льодом або снігом, чи холодною водою) або зробити холодну примочку.
При підозрі перелому хребта необхідно потерпілого обережно покласти на дошку, не підіймаючи його, чи повернути потерпілого на живіт обличчям униз, наглядаючи при цьому, щоб тулуб не перегинався з метою уникнення ушкодження спинного мозку.
При переломі ребер, ознакою якого є біль при диханні, кашлі, чханні і рухах, необхідно туго забинтувати груди чи стягнути їх рушником під час видиху.
При впевненості, що потерпілий одержав тільки удар, а не перелом чи вивих, до місця удару необхідно прикласти холодний предмет (сніг, лід, ганчірку, змочену холодною водою) і ретельно забинтувати ушкоджене місце.
НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ОПІКАХ КИСЛОТАМИ І
ЛУГАМИ
При попаданні кислоти або лугу на шкіру, ушкоджені ділянки необхідно ретельно промивати цівкою води протягом 15-20 хвилин, після цього пошкоджену кислотою поверхню обмити 5%-ним розчином питної соди, а обпечену лугом - 3%-ним розчином борної кислоти або 3%-ним розчином оцтової кислоти.
При попаданні на слизову оболонку очей кислоти або лугу необхідно очі ретельно промивати цівкою води протягом 15-20 хвилин, після цього промити 2%-ним розчином питної соди, а при пораженні очей лугом - 2%- ним розчином борної кислоти.
При опіках порожнини рота лугом необхідно полоскати 3%-ним розчином оцтової кислоти або 3%-ним розчином борної кислоти, при опіках кислотою - 5%-ним розчином питної соди.
При попаданні кислоти в дихальні шляхи необхідно дихати розпиленим за допомогою пульверизатора 10%-ним розчином питної соди, при попаданні лугу - розпиленим 3%-ним розчином оцтової кислоти.
Аварійна ситуація чи нещасний випадок можуть статися в разі: ураження електричним струмом, загорання апаратури тощо.
При раптовому припиненні подавання електроенергії вимкнути комп'ютер у такій послідовності: периферійні пристрої, ВДТ, процесор, стабілізатор напруги, витягнути штепсельні вилки з розеток.
При виявленні ознак горіння (дим, запах гару), вимкнути апаратуру, знайти джерело займання і вжити заходів щодо його ліквідації, повідомити керівника робіт, не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб.
Якщо стався нещасний випадок, необхідно потерпілому надавати першу медичну допомогу; за необхідності потреби швидку допомогу.
При попаданні кислоти або лугу на шкіру, ушкоджені ділянки необхідно ретельно промити водою протягом 15—20 хвилин, після цього пошкоджену кислотою поверхню обмити 5 % розчином питної соди, а обпечену лугом — 3 % розчином борної кислоти або розчином оцтової кислоти.
При попаданні на слизову оболонку очей кислоти або лугу необхідно очі ретельно промити водою протягом 15—20 хв, після цього промити 2 % розчином питної соди, а при ураженні очей лугом — 2 % розчином борної кислоти.
При опіках порожнини рота лугом необхідно полоскати 3 % розчином оцтової кислоти або 3 % розчином-борної кислоти, при опіках кислотою — 5 % розчином питної соди.
При попаданні кислоти вдихальні шляхи необхідно дихати розпиленим за допомогою пульверизатора 10 % розчином питної соди, при попаданні лугу — розпиленим 3 % розчином оцтової кислоти.
Надання першої допомоги при теплових опіках.
При опіках вогнем, парою, гарячими предметами, ні в якому разі не можна відкривати пухирі, які утворюються, та перев'язувати опіки бинтом.
При опіках першого ступеня (почервоніння) обпечене місце обробляють ватою, змоченою етиловим спиртом.
При опіках другого ступеня (пухирі) обпечене місце обробляють спиртом, 3 % марганцевим розчином або 5 % розчином таніну.
При опіках третього ступеня (зруйнування шкіряної тканини) накривають рану стерильною пов'язкою та викликають лікаря.
Перша допомога при кровотечі
Для того, щоб зупинити кровотечу, необхідно:
– підняти поранену кінцівку вверх;
– кровоточиву рану закрити перев'язочним матеріалом (із пакета), складеним у клубочок, придавити її зверху, не торкаючись самої рани, потримати протягом 4—5 хв; якщо кровотеча зупинилася, то не знімаючи накладеного матеріалу, поверх нього покласти ще одну подушечку з іншого пакета чи кусок вати і забинтувати поранене місце (з деяким натиском);
– при сильній кровотечі, яку не можна зупинити пов'язкою, застосовується здавлювання кровоносних судин, які живлять поранену область, за Допомогою згинання кінцівок у суглобах, а також пальцями, джгутом або закруткою; при великій кровотечі необхідно терміново викликати лікаря.
Завдання та методологічні матеріали з дисципліни
«Охорона праці»
Варінт №1
«Евакуація людей їз приміщень і будівель
Мета: навчитися визначати відповідність заходів евакуації людей із приміщень встановленим нормам пожежної безпеки та розрахову¬вати терміни евакуації.
Завдання. Розрахувати можливий час евакуації з приміщень і проаналізувати відповідність заходів пожежної безпеки евакуації лю¬дей встановленим пожежним нормам. Розрахунок виконати згідно із заданими варіантами вихідних даних (див. табл. Д4).
Визначити:
1. Щільність людського потоку в загальному проході.
2. Відповідність значення максимально допустимої відстані най- віддаленішого робочого місця до евакуаційного виходу встанов¬леним нормам.
3.Мінімальну ширину евакуаційного виходу
4. Розрахунковий час евакуації людей із приміщення.
При виникненні пожежі на початковій стадії виділяється тепло та токсичні продукти згоряння, можливі руйнування конструкцій. Тому слід враховувати необхідність евакуації людей. Показником ефектив¬ності евакуації є час, протягом якого люди можуть залишити окремі приміщення і будівлі загалом.
Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей в окремих приміщеннях і будівлях не перевищує критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людей. Критичною тривалістю пожежі є час досягнення при пожежі небезпечних для лю¬дини температур і зменшення вмісту кисню в повітрі.
В усіх будівлях і спорудах на випадок пожежі повинна бути пе-редбачена і забезпечена евакуація людей з приміщень через евакуа¬ційні виходи. Виходи вважаються евакуаційними, якщо ведуть з при¬міщень:
а) першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вес-тибюль, сходову клітку;
б) будь-якого поверху, крім першого, у коридор, що веде на схо¬дову клітку, у тому числі через хол. При цьому клітки повин¬ні мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль, від¬окремлений від прилеглих коридорів перегородками з двери¬ма;
в) до сусіднього приміщення на цьому ж поверсі, забезпечене ви¬ходами, вказанами в п. а) і б).
Евакуаційні виходи повинні розташовуватися роззосереджено.
Мінімальна відстань між найвіддаленішими один від одного ева-куаційними виходами з приміщення визначається за формулою:
L=
де Р — периметр приміщення, м.
Кількість евакуаційних виходів з будівель, кожного поверху та приміщень необхідно приймати зі СНиП 2.01.02-85, однак не мен¬ше двох. Слід зазначити, що існує ряд винятків, коли допускається один евакуаційний вихід або використання як другого виходу інших пристосувань для евакуації, зокрема зовнішньої пожежної металевої драбини. Не допускається влаштовувати евакуаційні виходи через приміщення категорій А і Б, а також через виробничі приміщення в будівлях ступеня вогнестійкості ПІб, IV. ІУа та V.
Відстань від найвіддаленішого робочого місця до найбільшого евакуаційного виходу з приміщення безпосередньо назовні або на сходову клітку не повинна перевищувати значень, регламентованих СНиП 2.09.02-85 (див. табл.5).
