38. ШВИДКІСТЬ ОБІГУ ГРОШЕЙ , ЇЇ СУТЬ , ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ В МАКРОЕКОНОМІЧНІЙ СТАБІЛІЗАЦІЇ .
Швидкість обігу грошей - один з кількісних показників , що характеризує масу грошей . Швидкість - це перехід грошей від від одного економічного суб’єкта до іншого протягом певного періоду часу . Такий перехід пов’язаний з економічними відносинами між суб’єктами . Чим частіше гроші переходять від одного до іншого , тим більше буде швидкість обігу грошей і тим швидше будуть здійснюватись економічні процеси в економічному житті країни . Якщо швидкість грошового обігу починає надто швидко зростати - виникає недовіра до грошей , вони стають “гарячими” , економіка надмірно розкручена , суб’єкти чекають інфляції . Прискорення швидкості працює на ринку так само як і маса грошей : зростання попиту . Отже швидкість може бути причиною інфляції . Після інфляції швидкість уповільнюється . Швидкість , як фактор економічної стабілізації діє на коротких проміжках часу .
Швидкість обігу грошей розраховується діленням обсягу ВНП за даний період на середню масу грошей , які були в обороті ( М V = P Q ) , ( V = P*Q/M ) .
Коли швидкість грошей уповільнюється , то призводить до зростання маси грошей в обороті . Це свідчить про зростання попиту на гроші . Якщо попит зростає , то ЦентроБанк може більше емітувати грошей , без інфляційних наслідків , а для уряду це додаткове джерело коштів .
39.ГРОШОВИЙ МУЛЬТИПЛІКАТОР ТА ГРОШОВА БАЗА.
Грош. маса складеться з грошей ЦБ та грошей ком.банків. Всі гроші - це боргові зобов’язання по відношенню до банків. У виконанні цієї ф-ції беруть участь всі ланки банківської системи-ЦБ та банки другого рівня (комерційні банки). Гроші ЦБ утворюються шляхом:1.емісіЇ банкнот, що є монопольним правом ЦБ. 2. Кредитування ком.банків. 3.Купівля активів у банківського небанк.сектора (ЦП,валюта). 4.Кредитування уряду(пряме кредитування заборонено). Гроші ЦБ утворюються шляхом:1.емісіЇ банкнот, що є монопольним правом ЦБ. 2. Кредитування ком.банків. 3.Купівля активів у банківського небанк.сектора (ЦП,валюта). 4.Кредитування уряду(пряме кредитування заборонено).Ком.банки створюють нові гроші в рез-ті своїх активних операцій, напр.кредитування клієнтів. Процес продукування нових грошей ком.банками називають депозитно- чековою емісією , або вторинною емісією, мультиплікативною експансією. Коли банк надає кредит гр.маса збільшується. Цього не помітно по одному банку. Проте виданий кредит потрапляє в пасив іншого банку. Банківська система як єдине ціле може робити те на що не здатен один банк. Мультиплікативне (багатократне) розширення депозитів обмежується ЦБ. Всі банки другого рівня зобов'язані свої резерви (вільні гроші) на рахунках в ЦБ і частково можуть зберігати в готівковій формі в своїх касах. Ці гроші не входять до складу грошових агрегатів М0 ,М1 ,М2 та М3 .Банківські резерви по суті дублюють гроші ,які враховані в цих агрегатах. Між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв'язок стр-рного хар-ру,що створює базу для впливу на масу грошей через регулювання банківських резервів. Для цього вводиться механізм обов'язкового резервування банківських пасивів. Законодавчо визначається норма обов'язкового резерву у вигляді % до суми пасивів банку. Якщо фактичний резерв ком.банку виявиться більшим ОР ,це свідчить про наявність у банку надлишкового резерву. В межах надлишкового резерву ком.банк має право видати позички чи здійснити платежі по своїх зобов'язаннях та зобов'язаннях своїх клієнтів. Гроші ком.банків виникають в рез-ті? кредитування клієнтів та купівлі активів у небанківського сектора ЦП,валют. Процес послідовного нарощування маси грошей і суми банківських резервів на базі переміщення через кредитно-розрахунковий механізм банків додаткового резерву , що надійшов у внутрішньобанківський оборот, називається грошовим мультиплікатором . В результаті мультиплікації додаткова маса грошей , що надійшла в банківську систему , істотно зростає завдяки приросту депозитів у тих ком. банках , через які пройшла мультиплікаційна хвиля . Висота і довжина цієї хвилі залежить від обсягу додатково введених в систему резервів та норми обов'язкового резервування. Отже,приріст маси грошей в обігу забезпечується не тільки кредитною емісією центрального банку, а й кредитною діяльністю ком банків. Кожний окремий банк надає додаткові позички тільки в межах вільних резервів, що надійшли в його оборот, в цілому система банків створює (прирощує) депозитних грошей значно більше, ніж до неї надходить ззовні — від центрального банку. В цьому наочно проявляється відмінність між функціонуванням окремого банку і системи банків. Рівень грошово-кредитної мультиплікації (коефіцієнт мультиплікатора М) залежить від норми обов'язкового резервування (R) і визначається за формулою М = 1/R Проте фактичний коефіцієнт мультиплікації може істотно відхилятися від розрахункового, оскільки на процес мультиплікації можуть впливати й інші фактори. Наприклад, викор-ня клієнтами банків позичених коштів для готівкових платежів перериває процес мультиплікації і знижує його рівень. Такий же вплив має погашення банківських позичок, яке скорочує масу депозитів та активів банку. Грошовий мультиплікатор може "спрацювати" не тільки при додатковому введенні грошей (резервів) в систему центральним банком через кредитну емісію. Той же ефект буде досягнутий, якщо резерви одного з банків зростуть завдяки надходженню готівки та зарахуванню її на рахунки клієнтів, або ж якщо банк збільшить свої резерви завдяки продажу частини активів на міжбанківському ринку. Грош. база В=R+C це кошти, що створюють основу для розширення депозитів, де В=грош.база.R – резерви ком.банків ( в т.ч. і надлишкові резерви). С- готівка поза банками. Грош. база є резервними грошима, їх ще називають грошима підвищеної сили.ЦБ безпосередньо здійснює вплив на гр. Базу. Пропозиція грошей визначається Мs=Вм. Впливати нагр.мультиплікатор важко, оскільки крім норми ОР на його величину впливають такі фактори:1Відтік готівки- збільшення попиту економ.агентів на готівку зменшує можливість банків здійснювати депозити, т.я.зменш-ся банк. резерви. 2.Збільшення надлишкових резервів.
39. ГРОШОВО-КРЕДИТНИЙ МУЛЬТИПЛІКАТОР.
Ефект кредитного мультиплікатора, що отримав у теорії грошей назву багаторазової експансії (multіple expansіon) банківських депозитів, полягає в автоматичному розширенні емісійного процесу, Що здійснюється багаторазовим примноженням сформованих у банківській системі нових резервів . Мультиплікаційний ефект характеризує спосіб функціонування не окремого банку, а банківської кредитної системи в цілому . При цьому реалізується принцип “те, що не в змозі зробити окремий банк, здатні зробити всі банки разом” (all banks can do what one can't do alone) . Йдеться про кумулятивне зростання грошової маси на підставі того що резерви рухаються від одного економічного суб'єкта до іншого — від банку до економічного агента в не фінансовому секторі і назад — знову до банка Процес мультиплікації пов'язаний з надходженням нових грошей (депозитів) у систему комерційних банків. Величину грошового мультиплікатора можна виразити математично Величина мультиплікатора (m) є оберненою величиною норми обов'язкового відсотка (MR) Звідси : m = (1/MR)*100
Коефіцієнт m називають коефіцієнтом експансії депозитних вкладів . Він показує максимальну кількість нових кредитних (банківських) грошей, яку може утворити кожна одиниця (один долар чи один карбованець) наднормативних резервів при даній величині MR . Аби визначити максимальну суму нових грошей (М), що можуть бути утворені банківською системою на основі даної суми наднормативних резервів (Е), треба помножити Е на коефіцієнт експансії (m) Отримаємо формулу : M = Е * m = Е * (1/MR) * 100 яка визначає ефект кредитного мультиплікатора в реальному грошовому вираженні
40. ГРОШ. ОБОРОТ ТА ЙОГО СТРУКТУРА
Грошовий оборот – це процес безперервного переміщення грошей між суб'єктами ек відносин у сусп відтворенні.Грош оборот – це сукупність всіх грошових потоків в економіці за певний період. Розмежування готівкового і безготівк. обороту є пережитком адміністративної економіки .Єдність готівкового і безготівк. об. проявляється: 1)гроші і там і там функціонують на основі однієї грош. одиниці. 2)Готівкові і безгот. гроші можуть переходити з однієї форми в іншу. 10% готівкового і 90% безготів.- рекомендована пропорція 1/9. Грошові розрахунки здійснюються за допомогою готівки та в безготівковій формі.Г отівкові розрахунки- це розр-ки шляхом оплати товару або послуг готівкою. Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки , що здійснюються шляхом записів на відповідних рахунках клієнта (розрахункових., поточних тощо). Сукупність усіх грош. розрахунків, незалежно від їх форми , складає грошовий оборот. Процес сусп відтворення відбувається безперервно, безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного перемішання грошей між суб'єктами екон. відносин у суспільному відтворенні являє собою грош. оборот. На мікроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругооборот індивідуального капіталу (фондів) 1 виступає як його складова частина. Якщо кругооборот індивідуального капіталу виразити формулою Г-Т...В...Т'-Г',то її крайні елементи (ГтаГ') виражатимуть оборот грошей як капіталу: авансовані на виробництво вони повертаються до вихідного пункту, але в більшій сумі. Здійснюючи такий оборот, гроші забезпечують розширене відтворення індивідуального капіталу. Тут гроші, що авансуються в оборот (Г), виступають як утілення абстрактної самозростаючої вартості, що дає додатковий прибуток. Отже, найхарактернішими ознаками грошового обороту на мікрорівні е замкнутість лінії руху та зростання грошової суми при поверненні її на вихідні позиції. Ставши капіталом, гроші не перестають виконувати 1 свої власні функції, тобто залишаються грошима. На першій (Г-Т) і останній (Т'-Г') стадіях руху вони виконують функції засобу обігу чи засобу платежу (залежно від способу оплати товарів).У цих своїх функціях вони здійснюють зовсім Інший рух, ніж гроші як капітал. На першій стадії гроші (Г) зовсім виходять з індивідуального кругообороту капіталу, переходять у розпорядження інших суб'єктів ринку і поступово віддаляються від вихідного пункту, Г"-це не повернуті на вихідне місце Г. а вже інші гроші, що надійшли даному підприємству від інших суб'єктів ринку. Такий рух грошей як грошей, на відміну від руху (як капіталу, називається грошовим обігом. За економ. змістом грош. об. поділяють на 3 частини Грош. обіг – це рух грош. що опосередковує реалізацію товарів і послуг. Відмінність від грош. обор.А): Грош. оборот обслуговує рух грош. капіталу, тоді як грош. обіг є рухом грошей як грошей. Г-Т… В…Т-Г-об. грош. як капіталу.
Б): В грош.обороті має місце приріст авансованої суми, в грош. обігу немає цього приросту грошей, гроші в цьому випадку лише забезпечують реалізацію товару.В). Лінія руху грошей в грош. об. замкнута вона починається і закінчується на грош. ринку. В грош. обігу гроші відділяються від початкової точки. Фінанси – це створення, розподіл і викор-ня централізованих фондів. Кредит - забезпечує перерозподіл грош. коштів на засадах поверненості, строковості і платності.
41.НЕБАНКІВСЬКІ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ ІНСТИТУТИ ТА ІХ ЗНАЧЕННЯ В ЕКОНОМІЦІ. До небанківських фінансово-кредитних інститутів належать лізингові, факторингові, інвестиційні,страхові,фінансові компанії,пенсійні фонди, ломбарди,каси взаємної допомоги. Серед цих небанківських інститутів слід виділити страхові організації, пенсійні фонди, ломбарди і каси взаємної допомоги, які існують на території нашої країни. Інші установи будуть створюватися в недалекому майбутньому в міру розвитку ринкових відносин. Небанківські фінансові Інститути — фінансові посередник»», діяльність яких не пов'язана з базовими операціями грош. ринку(мо6ілізація коштів, надання позички, здійснювання розрахунків між економічними суб’єктами) . Діяльність небанківських фінансових інститутів не пов'язана з базовими операціями і не зачіпає маси грошей в обігу. Тому немає потреби контролювати їх діяльність так ретельно як банківську, і законодавство всіх країн дає їм інший статус, ніж банкам. В Україні такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові інвестиційні компанії, пенсійні фонди, тощо. Небанківські фінансові інститути - фінансові посередники , діяльність яких не пов'язана з базовими операціями грошового ринку Характерною рисою всіх фін. посередні.і<ів р створення так званих вторинних зобов’язань. Наприклад, якщо суб'єкт Інвестує кошти в під-во, то отримує зобов-нп цього підпр-ва. Це містить ризик. Якщо суб'єкт вкладає кошти в банк. а банк кредитує під-во, то суб'єкт отримує не одне я джва зобов-ня ( позичальника 1 фін посередника) наявність вторинних зобоп-нь зменш ризик інвестування. Функції фін посередників.7)акумуляція тимчасово вільних коштів І концентрація в позичковий фонд.8)зменш ризик Інвестування за допомогою вторинних зобов-нь і інформац. посередництва.9.зменш, вартості інвестування досягається за рахунок оптового характеру діяльності, професіоналізму, 10. пристосування потреб постачальників до Інтересів кредиторів11. стимулювання екон. зрост-ня за допом.
змін Пр грошей 12 надання фін. послуг.
42ФОРМИ ТА ВИДИ КРЕДИТУ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
Кредит-це економіч.відносини між юр. та фіз. особами і державою з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості,строковості, платності. Залежно від форми,в якій кошти передаються кредитором позичальнику розрізняють 2 форми кредиту-товарна і грошова. У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями коли покупці одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. В сучасній економіці основна форма кредитних відносин-грошова. Залежно від суб'єктів кредитних відносин,їх організації та цільового призначення кредит поділяється на ряд видів:1. Комерційний-це кредит, що його надає одне п-во іншому у вигляді продажу товарів чи послуг з відстрочкою платежу. Він прискорює товарообіг зменшує кількість грошей необхідних для обігу, робить грош. обіг більш еластичним.2.Банківській-це кредит котрий надають і одержать банки. На відміну від комерц.кредиту він необмежений напрямками термінами і сумами угод,розширює еластичність кредиту. Банк. кредит поділяють на кредит в основні фонди, кредит в оборотні фонди,та кредит на споживчі цілі 3Споживчий –це кредит що надається підприємствами торгівлі та сервісних послуг населенню у вигляді товарів та послуг що продаються у кредит або на виплат. Реалізується через використання різних форм банківського і комерц. кредиту. 4Державний-це кредит,одним із суб'єктів якого є держава,як правило держава виступає позичальником, а її борг оформлюється у вигляді ЦП. 5Міжнародний це-кредит що обслуговує міграцію позичкового капіталу в царині МЕВ.Він в свою чергу може бути міждержавним, приватним,змішаним,коротко-,середньо- і довгостровим,комерц і банківським, кредитуванням зовнішньо торгівельних організацій,прямими інвестиціями тощо. Крім класифікації кредиту за формами та видами його розрізняють за строками користування позичками(коротко-,середньо- і довгостровий ),порядком надання(прямий та непрямий. Прямим є кредит,що надається юр. чи фіз. особі прямо без посередників. Коли ж між кредитором і позичальником є посередник ,то кредит називається непрямим.), забезпеченістю (забезпечений товарно матеріальними цінностями та незабезпечений(бланковий)),за сферами спрямування (у сферу вир-ва,у сферу обігу,у сферу споживання).
43.ГРОШОВА МАСА І ГРОШОВИ АГРЕГАТИ. СЕНЬЙОРАТ ТА МОНЕТИЗАЦІЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ. Кількісна харак-ка грош. обігу здавна становила проблему для дослідників і практиків. До 30-х р. ХХст. Панував погляд на грош масу як на сукупність металевих монет та розмінних банкнот. Зараз ряд економ. вважає що до грош маси потрібно відносити не лише готівкові та безгот. гроші, але і деякі ЦП.Гр.маса – це сукупність грош.залишків у всіх формах, що знаходяться в економ. агентів на певний момент. В практиці викор-ть кілька значень грош. маси, або кілька грош. агрегатів. Грош. агрегати формуються за принципом ліквідності. НБУ розраховує наступні грошові агрегати:М0-готівкові гроші поза банками.М1=М0+готівкові гроші на розрахункових та поточних рахунках. М2=М1+строкові депозити та інші кошти (строкові депозити, кошти на рахунках капітальних вкладень під-в иа організацій, кошти держ. страхування, валютні заощадження) М3=М2+кошти клієнтів за трастовими операціями банків. Бюлетень НБУ. Безпосередньо в обігу знаходиться грош. маса М1- це об'єкт найсуворішого контролю.М1 пов'язано з товарооборотом М2 і М3–це гроші які тимчасово покинули обіг, але можуть через певний строк чи за певних обставин знов потрапити в обіг. Ці кошти деколи називають квазі- гроші, майже гроші. М2 і М3 виражають нагромадження грошей, вони визначаються величиною капіталізації доходів надійністю кредитної системи, розмірами ПС- ставок. Його визначають шляхом співвідношення грош. маси і ВВП. М / ВВП = монетизація економ. З 1991р рівень монетизації знижувався в Україні з 80% в1991 до 11% в 1996р. і лише в 1997р зріс до 13,46%.( для грош. маси М2.) Для грош. маси М1 в 1997 – 9,8 %. ВВП=92484 млн. Багато дослідників вважає низький рівень монетизації економ. однією з причин платіжної кризи в Україні. . Реальною проблемою для України є проблема монетизації(покриття) бюджетного дефіциту , яку можна розглянути за допомогою рівняння балансування грошових потоків ,що обслуговують фінансовий ринок.І+(G-T)=S+(M-X).Праворуч-потоки які впадають у фінан.ринок-заощадження(S) і притік капіталу(M-X).Ліворуч- потоки які витікають з фінанс.ринку-інвестиції(І) і покриття бюджетного дефіциту(G-T).Як видно з рівняння зростання бюджетного дефіциту (G-T) призводить до відтягування частини фін.ресурсів в суспільстві через механізм монетизації бюджетного дефіциту. Це зменшує величину інвестицій(І).Даний взаємозв'язок носить назву ефект витіснення інвестицій держ закупками.
Бюджетний дефіцит впливає на процес "заощадження — інвестиції" через механізм монетизації дефіциту. Урядові позики для покриття дефіциту зменшують масу заощаджень, які спрямовуються на інвестиції. Цей процес дістав назву "ефект витіснення інвестицій". Графічно він показаний на рис.
Оскільки обсяги національного продукту і його частини, що йде на споживання, фіксовані, то обсяг інвестицій зменшиться рівно настільки (-2), наскільки збільшиться обсяг держ. закупок (+2), якщо останній не має інвестиційних елементів.
Національний продукт
100
споживання Інвестиції Державні
50 25 закупки 25
/-2/ /+2/
23 27
Рис. Ефект витіснення інвестицій.
Спочатку гроші були повноцінними, тобто іх реальна вартість була практично рівною зазначеному на них номіналу. Згодом їх витіснили з обігу неповноцінні гроші вартість яких менша за номінал. Випуск в обіг неповноц.грош. дає змогу отримувати емісійний дохід - СЕНЬЙОРАТ ,тобто це – різниця між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їх емісію(їх собівартістю).Сеньйорат присвоюється скарбницями аба ЦБ ,що здійснювали грошову емісію. В сучасний період, коли гроші не мають реальної вартості , сенйорат досить великий, тому емісія грошей є дуже прибутковою справою. Емісійним центром є ЦБ. . Ефективність ГКП значною мірою залежить від розмежування повноважень ЦБ і Мін. Фінансів.. Необхідність держ. регул-ня випливає із особливостей функціонування цих інститутів. Мін.фін. витрачає гроші, а ЦБ створює гроші. Коли емісійна функція зосереджена в руках Мін.Фін. це може призвести до того що бюдж.дефіцит буде покриватись за рахунок друкування грошей. Тому емісійним центом країни законодавчо встановлюється ЦБ.
44. ВАЛЮТНИЙ КУРС ТА ФАКТОРИ, ЩО НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ.
Валютний курс-це співвідношення за якими одна валюта обмінюється на іншу,або «ціна» грошової одиниці однієї країни ,що визначена в грош. од. іншої країни. Встановлення курсу наз-ся котируванням валюти. Валютний курс відображає взаємодію сфер націон.та світової економік. Він порівнює національні вартості опосередковано через їх відносну купівельну спроможність. Основні функції валютного курсу:1поррівняння цінових структур і результатів виробничого відтворення окремих країн.2засіб інтернаціоналізації грошових відносин.3перерозподіл нац.продукту між країнами що здійснюють ЗЕЗ. 4 ПОРІВНЯННЯ Вартостей(цін) нац-го та світового ринків. НА валютний курс впиває знецінювання па перових грошей усередині країни, а також зміна стану платіжного балансу, від якого залежить співвідношення, що складається між попитом та пропозицією на інвалюту. При паперово-грошових системах, як і при золотому стандарті, курс національної валюти також залежить від стану попиту та пропозиції на інвалюту. Якщо при золотому стандарті відхилення валютного курсу від валютного паритету обмежувалося золотими точками, то при паперово-грошових системах механізм золотих точок зникає і коливання курсів тут можуть бути якими завгодно. Крім указаних факторів, на валютний курс впливають: різниця у рівнях процентних ставок у різних країнах, спекулятивні валютні операції, державне регулювання валютного курсу, ступінь довіри до валюти тощо. Наприклад, підвищення загального рівня позичкових процентів стимулює ввіз зарубіжних капіталів, а зниження - заохочує відплив капіталів за кордон. Це відбивається на стані платіжного балансу та валютного курсу. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції завжди мають сильний кон'юнктурний вплив на валютний курс. Якщо курс валюти має тенденцію до зниження, підприємства та банки продають її в обмін на більш тверді валюти. Це ще більше послаблює валюту. Ступінь довіри до валюти визначається станом економіки та політичною обстановкою у країні. При цьому враховуються не лише темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, а й перспективи їх динаміки.
