Шпаргалки! - Гроші та Кредит

1.ПОНЯТТЯ ВАЛЮТИ ЇЇ ВИДИ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА СФЕРИ ВИКОРИСТАННЯ.
Термін валюта має 2 значення:1 це грош. одиниця країни- ніціонал валюта,2.Це грошові одиниці іноземних держав,яаі викор-ся в міжнародних розра-ках-іноземна валюта. В МВФ місцева валюта одного учасника є іноземною валютою для другого. Валюта є грошова одиниця,що викор-ся у функціях світових грошей. Коли гроші обслуговують МЕВ і викор-ся як міжнародн. Розрах-ва одиниця чи міжнар. Засіб обігу і платежу. Вони реалізують себе і функціях світових грошей. Це свідчить про органічний взаємозв’язок у внутрішн.і зовнішн. Грошей. Функції світових грошей є логічним продовженням грошових функцій що реалізуються на внутрішньому ринку. Реалізація грошей як валюти, тобто функція світових грошей, є найвищою формою застосування. Отже, в широкому розумінні поняття валюта означає грошову одиницю що використовується у функціях світових грошей тобто як міжнар. Розрах-ва одиниця,засіб обігу і платежу. Залежно від емітента валюта поділяється на 3 різновиди:1.Нац.вал.(йдеться про викор=ня нац гр.од.як міжнар. Засобу обігу і платежу) 2. Іноземна вал.- іноземні грошові знаки у вигляді банкнот,скарбничих білетів, монет що знаходяться в міждержавному обігу.Крім цього в поняття іноземна валюта в широкому розумінні включаються іноземні ЦП-платіжні документи (чеки,векселі, акредитиви,сертифікати),фондові ресурси(акції,облігації) та інші валютні цінності. Якщо іноземна валюта викор-ся як засіб офіційних з держав. нагромаджень вона отримує статус резервної валюти; 3.Колективні вал.-спеціальні між.грош. од. Що виконують певну сукупність функцій світових грошей, і функціонують як на інтернаціональних (світових) так і на регіональних засадах. Класифікація валют може здійснюватися і в інших площинах. Залежно від режиму викор-ня розрізняють конвертовану і не конверт. Вал. Коверт.вал.може бути повністю або частково конверт. При здійснені розрахункових операцій вживають поняття валюта імпортера і валюта експортера,валюта платежу, вал. Клірінгу,.векселя,ціни. Валюта ціни це валюта в якій установлюється ціна контракту. Вона вибирається з найбільш сталих валют. Нею може бути валюта однією з країн учасників контракту чи третьої країни. Валюта платежу-це валюта в якій здійснюється платіж. Вона не обов'язково збігається з валютою ціни. В такому випадку в контракті обумовлюється курс переводу однієї валюти в іншу.

2.ФУНКЦІЇ І РОЛЬ КРЕДИТУ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ.
Кредит — це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і,як правило,з виплатою процента Із суті кредиту випливає, що за його допомогою відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення. Отже кредит вихонув перерозподільну функцію. Вона властива всім формам та видам кредиту. Перерозподілятися може тільки вартість (як у товарній, так і в грошовій формі), котра в даний момент є вільною. При цьому власник вартості не змінюється, ним лишається кредитор. Позичальник тимчасово користується лише споживною вартістю наданих у кредит речей чи грошових ресурсів. Вартість може перерозподілятися між окремими суб'єктами господарської діяльності. На зміну золотим грошам прийшли кредитні, котрі за певних умов можуть ставати паперовими. Але кредитні гроші виникають в обігу (безготівковому чи готівковому) на основі кредиту за допомогою двоїстого запису. Іншого механізму виникнення кредитних грошей немає. Тому другою функцією кредиту е створення грошей в/от грошовою обігу—ветиципаційна (емісійна) функція, її виконує тільки банківський кредит Саме методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість, грошей в обігу. Однак вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається значно важче, ніж їх випуск в обіг. Воно повинно супроводжуватися цілим рядом заходів, котрі дали б можливість зменшити кількість грошей в обігу. Інколи називають ще контрольну функцію кредиту, але розуміють її по-різному. Ек відносини між сторонами кредитної угоди виникають під час одержання позички," користування нею та її повернення. В цих відносинах завжди бере участь не менше ніж дві сторони :
позичальник—сторона, що зацікавлена в одержанні позички для досягнення своєї певної цілі, кредитор — сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі в кредит. ЦІ сторони називаються суб'єктами кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, відносно яких укладається угода позички, є об'єктом кредиту. За суб'єктами кредитної угоди та їх комбінацією можна виділити ряд основних типів кредитних відносин. 1) Найпоширенішими с кредитні відносини між банками, з одного боку, те під-ми. господарськими організаціями і товариствами — з іншого Саме такі відносини найкраще відповідають умовам розвинутих товарно-грошових відносин 2)Кредитні відносини між банками і державою. Так, Нац банк України, як і центральні банки Інших країн, надає кредит уряду на покриття дефіциту державного бюджету, банки купують облігації державних позик. Чим більший дефіцит державного бюджету, тим більшого розвитку набуває державний кредит. До цього кредиту тісно примикає кредит банків місцевим бюджетам. 3) Кредитні відносини між під-ми, організаціями та товариствами. Нині він набуває широкого розвитку, особливо у зв'язку з введенням комерц кредиту і вексельних розрахунків. 4) Кредитні відносини між банками та населенням. У даному випадку банки частіше виступають як позичальники, в не як кредитори. 5). Кредитні відносини між під-ми, організаціями, товариствами, і одного боку, та населенням — а іншого. Такі відносини не дуже поширені, однак ігнорувати їх не можна. Населення отримувало кредит переважно на споживчі цілі. але в умовах ринкової економіки дедалі частіше воно одержує такі кредити на виробничі потреби. 6) Кредитні відносини між фіз особами (громадянами). 7). Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі фірми. Ці відносини регулюються як нормами права держав, що а них вступають, так і нормами міжнародного права.

3.ІНСТРУМЕНТИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ НБУ:
Головне призначення грошової системи — регулювання економіки через регулювання сфери грошових відносин — грошового обороту. Це регулювання носить опосередкований характер, тому воно називається економічним, на відміну від адміністративного, коли на економіку діють командно-адміністративними методами. Економічне регулювання застосовують всі держави з ринковою економікою. Для такого регулювання створюються ЦБ. На сучасному етапі розвитку економіки це регулювання є одним з головних призначень ЦБ, який впливає на підприємницькі структури через зміну кількості грошей, параметрів грошового ринку. В залежності від чого економічні суб’єкти ведуть себе відповідним чином. Одна з основних функцій ЦБ — регулююча. В арсеналі ЦБ накопичується багато методів та інструментів регулювання грошової сфери, грошового обороту, якими він користується в залежності від ситуації і поставленої мети. Він вибирає необхідні інструменти і компонує їх для досягнення найбільшого ефекту. ЦБ визначає сукупність цілей, заходів, інструментів, конкретних показників, які він збирається застосувати і вирішувати. Ця сукупність складає грошово-кредитну політику ЦБ. Розробляючи її ЦБ повинен враховувати інтереси всіх членів суспільства, які не співпадають. Найчуттєвішим способом згладити це протиріччя є сталі гроші, або такі, що знецінюються дуже повільно, передбачувано. Головною ціллю грошово-кредитної політики ЦБ в ринковій економіці є забезпечення сталості грошей, сталого грошового обороту. Розділяють 2 види грошово-кредитної політики: 1) рестрекційну — запускає в дію інструменти і тактичні цілі, які дають стабілізацію цін та стримування кон’юнктури; 2) інтервенція — збільшення грошової маси, кон’юнктури, зайнятості, ставки обов’язкових резервів через механізм мультиплікатора обмежується збільшення грошової маси. Крім перелічених інструментів ЦБ може використовувати і інші, перш за все прямі дії (обмеження діяльності комерційних банків). Політика рефінансування — ЦБ кредитує комерційні банки на певних умовах (під заклад цінних паперів, комерційних чи казначейських векселів). Ломбардна політика. ЦБ може видати кредити на нормальних умовах, а може відмовити у видачі, тоді комерційні банки опиніться в дуже скрутному становищі.

4.ФУНКЦІЯ СВІТОВИХ ГРОШЕЙ.
Полягає в тому , що гроші обслуговують рух вартості у міжнародному економічному обороті , цей оборот розділений кордонами різних країн , ці кордони спричиняють труднощі щодо переміщення вартості , проблеми , які у даний час вирішуються через конвертування валюти однієї країни у валюту іншої країни . Ціною такої конвертації – є валютний курс. В Україні НБ встановлюється офіційний валютний курс – гривні . На 17.10.2001 100$ США цінилися у 530,95 грн., а 100 німецьких марок – 245,73грн. Від офіційного валютного курсу відрізняють ринковий валютний курс, за яким іноземна валюта продається та купується в Україні юридичним та фізичними особами. Ринковий курс валюти на декілька % вищий офіційного валютного курсу, що встановлюється щоденно НБУ.
В Україні НБУ встановив перелік валют: а) вільно конвертованих б) з обмеженою конвертацією в) неконвертовані валюти. Згідно вільно конвертованих валют тобто ті що обмінюються на валюту урізних країнах, НБУ затвердив близько 30 серед яких: австралійський долар, австрійський шилінг , англ. Фунт-стерлінг, німецька марка , японська єна, італійської ліри, євро СДР, тощо.
До валют з обмеженою конвертованістю у Україні відносяться: чилійська песочеська крона, угорські порінди, російські рублі, польські злоти, валюти бувших союзних республік.
Неконвертовані валюти на території України визнаються усі інші валюти які не віднесені НБУ до І-ї та ІІ-ї групи: іранські реали валюти африканських країн (Північної Кореї і т.д.)
Серед вільноконвертованих валют виділяють: резервні валюти, тобто ті, що накопичуються центральним банком країни, резервні для України є такі 5 валют: американський долар, францу. франк, німецька марка та японська єна, англійський фунт стерлінг,

5. ПОБУДОВА ТА РОЗВИТОК НБУ, ЙОГО СТРУКТУРА ТА ОПЕРАЦІЇ.
НБУ заснований в 1991р. на базі бувшої Укр. республіканської контори Держбанку СРСР та її обласних управлінь. Він представляє собою систему єдиного банку і включає центральний апарат (м. Київ), Кримське республіканське та 24 обл. управління. До функціональних підрозділів НБУ належать обчислювальні, розрахунково-касові центри, регіональні і Центральна розрахункові палати. Структурним підрозділом НБУ є апарат інкасації. Керівним органом НБУ є Правління, склад якого назначається Президією ВР Укр. Голова Правління обирається ВР на 4 роки. НБУ підзвітний ВР і оперативно підкоряється Кабміну Укр. Голова правління входить до складу Кабміну.ВР щорічно затверджує основні напрямки грош-кред. політики, а також розглядає звіт про роботу НБУ і затверджує розподілення його прибутку.
Операції НБУ: емісійні оп., організація міжбанківських розрахунків, касове виконання бюджету, кредитні опер., нагляд за діяльністю ком. банків, регулювання норм обов‘язков. резервів, регулювання ліквідності ком. Банків

5. ПОБУДОВА ТА РОЗВИТОК НБУ. ЙОГО ЗАДАЧІ ТА ОПЕРАЦІЇ.
В Україні функц. дворівнева банківська сис-ма. Перший її рівень представл. НБУ, який виконує роль ЦБ. Разом з управлінням ЦБ Респ. Крим та держ. банк. установами всіх рівнів НБУ утворює єдину сис-му, яка ґрунтується на спільній грошовій одиниці і виконує ф-ії резервної сис-ми. Поки Рад. Союз існував як єдина держава, ф-ії резервн. сис-ми виконував Держбанк СРСР. Після проголошення багатьма колишніми республ. незал-ті і прийн. ріш-ня про створ. власної банківської і грош. сис-ми, ці та інші ф-ії почали виконувати центр. банки незалеж. республ. НБУ підзвітний ВРУ. Йому належить виключне право випуску готівки в обіг та її вилуч. відпов. до ф-ій резервн. сис-ми. НБУ виконує такі ф-ії: 1) здійсн. емісію грошей та орг. їх кругообігу; 2) організ. розрах. між банками; 3) обслуговує держборг; 4) провадить операції на ринку Цп та валют. ринку; 5) видає комерц. банкам ліцензії на провед. банківських операцій та провед. операцій з валютою; 6) здійснює контроль за діяльн. комерц. банків. НБУ уповноваж. провод. з банками такі операції: 1) надавати комерц. банкам кредити на строк, узгоджений з позичальником; 2) купувати, продавати, здійсн. інші операції з векселями і чеками, які мають трьох зобов'язаних по них осіб з відомою платоспром., строком оплати протягом 3 міс. з дати купівлі; 3) купувати, продавати, зберігати державні ЦП; 4) видавати кредити на строк, який не перевищ. 3 місяців під заставу: 1) векселів, які оформлені належним чином, у розмірі, що не перевищ. 90% їх номінальної вартості; 2) ДЦП у розмірі, що не перевищ. 90% їх номін. вартості;; 5) купувати і продавати іноземну валюту і плат. документи в іноз. валюті, які виставл. вітчизн. і іноземні банки. НБУ створює й організує діяльн. державної скарбниці республ., забезпеч. зберігання резервних фондів грошових знаків, дорогоцінних металів і золотих запасів, представл. інтереси України у віднос. з ЦБ інших країн, у міжнар. банках та інших фін-кред. установах, де міжнар. співроб. передбачене на рівні ЦБ. Стр-ра НБУ така: центральний апарат, Кримське республ., обласні управл., розрах. центри при них, регіон. розрах-касові центри в міста і районах.

7. ХАРАКТЕРИСТИКА БАЗОВИХ ГРОШЕЙ ТА ГРОШОВИХ АГРЕГАТІВ .
Розглянемо показники грошової маси : 1) агрегати М1, М2, М3 ; 2) грошову базу . Агрегати - показники тих грошей , які працюють в обороті , знаходяться в розпорядженні тих суб’єктів , які готові випустити їх в оборот . Вони відрізняються між собою на певний елемент , який виражає додатковий ліквідний актив , але з меншим ступенем ліквідності , ніж у попередньому агрегаті
До агрегату М1 відносяться найбільш ліквідні грошові елементи. Такими є готівка (банкноти, казначейські білети, розмінна монета), банківські вклади до запитання (трансакційні депозити). Агрегат М2 охоплює елементи, що входять до складу М1, а також строкові та заощаджувальні вклади в депозитних банках, взаємні фонди грошового ринку та ін.. Грошова база - це ніби ті ж самі гроші , але розглянуті з позиції Центробанку , в нього включається 2 вида грошей , вся готівкова маса . До неї входять також гроші , які знаходяться на кореспондентських рахунках банків в Центробанку . Агрегат М3 включає елементи, що входять до складу М2, депозитні сертифікати номіналом 100000 дол., строкові угоди про зворотний викуп і позички у євродоларах та ін

9.НЕОБХІДНІСТЬ КРЕДИТУ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ.
Кредит у ринковій економіці необхідний вже функціонуючому товаровиробникові. Однак ще більшою мірою він потрібний тому, хто тільки прагне організувати виробництво, але не має для цього власних коштів. Для одержання кредиту з розвитком товарного виробництва, особливо коли воно набуває загального характеру, кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Пояснюється це тим, що внаслідок спеціалізації виробників на виготовленні певних товарів і спричиненого нею кооперування суспільне виробництво перетворюється у величезний замкнений ланцюг тісно пов'язаних між собою ланок Найменше порушення в будь-якій з цих панок може зупинити нормальний обмін товарами між окремими виробниками. Кредит допомагає уникнути кризових явищ. Отже, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою с наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту,— коливання потреби в ' коштах та джерелах їх формування як у юр, так і у фізичних осіб. Коли у одних з них кошти вивільняються , іншим їх не вистачає. Ця суперечність розв'язується іа допомогою кредиту, котрий необхідний позичальнику для розширення вир-ва, повнішого забезпечення власних потреб.

10. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ.
До 1990 року Україна не мала власної банківської системи, діяли лише філії союзних банків. Формування банківської системи України розпочалося з прийняття ВР закону “Про банки і банківську діяльність” 20.03.91р. З-н обумовив основні принципи банківської системи, були визначені задачі ЦБ і комерц. банків, були визначені правила їх взаємовідносин.
Українська банківська система пережила складні часи гіперінфляції, коли стримувався розвиток грош. ринку і його інструментів. Це позбавило наші банки необхідного досвіду для їх повного використання.
Більшість укр. банків можна віднести до універсальних, бо в період інфляції вони були вимушені розширити спектр послуг. Спеціалізованим залишився тільки Ощадбанк України, який зараз займає домінуюче положення на ринку заощаджень (система ощадних кас). Найбільш відомим представником кредитних товариств є Експобанк. Але розвиток кредитної кооперації на Укр. затримується: 1.Затримкою приватизаційних процесів, розвитку малого бізнесу; 2.Затримкою прийняття законодавства, що регламентувало б діяльність кредитної кооперації.
За останні роки відбулися істотні зміни в банківській системі. Комерційні банки перестали створюватись, а почали зникати або об‘єднуватись. Це можна пояснити значним збільшенням нормативного мінімуму уставного капіталу банку(2 млн. екю). Завдяки переходу з 1998 року на новий міжнародний план рахунків посилився контроль за ком. банками з боку НБУ.
Зараз українські банки надто малі щоб конкурувати з іноземними банками, щоб інвестувати великі проекти у сфері виробництва. Тому є загроза витіснення іноз. банками українських банків. Але підвищивши нормативний розмір уставного капіталу ком. банків, можна сподіватися на створення великих універсальних банків шляхом об‘єднання малих.

11.СУТЬ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ГРОШОВИХ СИСТЕМ.
Грошова система — це форма організації грошового обігу в країні. Вона є складовим елементом господарського мех-му і регулюється законами,встановленими державою. Грошова система країни формується історично, що позначається на структурі та змісті її елементів. Основними елементами грошової системи є 1 Найменування грошової одиниці (національної валюти), як правило, виникає історично. 2 Масштаб цін — історично обумовлений елемент грошової системи, що визначає ваговий вміст у грошовій одиниці металу, який у відповідний період виконував роль грошей. Установлений державою золотий (чи срібний) вміст грошей виступав важливим елементом системи ціноутворення в країні. Через масштаб цін можна було вимірювати і порівнювати ціни б.я. товарів, а також вираховувати валютні курси країн. В умовах обігу паперових грошей м.ц. втратив своє значення елемента гр.системи. Демонетизація золота призвела до відміни в 70-х рр офіційного м.ц. В сучасних теоріях м.ц. тлумачиться як одиниця розрахунків .М.ц.-це величина гр.одиниці.Він встановлюється державою при запровадженні нової гр.одиниці.Може змінюватися стихійно під впливом інфляційних процесів. Через м.ц. гроші виконують ф-цію міри вартості.3)Валютний курс - це співвідношення між грошовими одиницями (валютами) різних країн. Він являє собою своєрідну «ціну» валюти однієї країни, виражену, в.валютах інших країн. Залежно від типу грошової системи валютний курс може визначатися р_иіікдм або встановлюватися державою в особі уповноважених нею на те органів. 4 Види готівкових грошових знаків, що мають законну платіжну силу. Держава визначає види готівкових грошових знаків, що мають статус законного платіжного засобу на її території. До них відносяться: банківські білети, казначейські білети та розмінна монета. Суттєва відмінність грошових білетів полягає у механізмі їх емісії — порядку випуску в обіг та вилучення з нього. При бюджетній емісії, яка проводиться спеціальним органом міністерства фінансів (казначейством), в обіг випускаються казначейські білети. Кредитна емісія обумовлює випуск банкнот. Банківські білети надходять у сферу обігу в зв'язку, з видачею кредиту, його погашення обумовлює вилучення грошових знаків з обігу. 5 Регламентація безготівкового обороту. Основним компонентом грошової маси в сучасних умовах є не готівкові знаки, а залишки на рахунках у банках та небанківських кредитних установах. Вони використовуються для платежів шляхом перерахувань коштів з рахунку платника на рахунок їх одержувача. Принципи функціонування грошей, записаних на рахунках («грошей безготівкового обороту» або «електронних» в умовах проведення платежів на базі електронно-обчислювальної техніки), визначаються державою через регламентацію- безготівкового обороту. Вона включає визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо.6 Державний апарат,який здійснює регулювання гр.обігу . Операції щодо готівкових і безготівкових розрахунків здійснюють банки та небанківські органи. Однак безпосереднє регулювання гр.обігу здійснюють банки,що зумовлює виділення їх як самостійного елемента гр.системи.Механізм регулювання визначається побудовою самої банківської системи- орг-ції за однорівневим чи дворівневим принципом.

13 .ПОПИТ НА ГРОШІ.
Термін «попит на гроші» здається парадоксальним, оскільки грошам притаманна загальна споживча вартість. За такого підходу попит на гроші повинен визначати іх пропозицію. Насправді попит га гроші означає попит на певний запас грош. Попит на гроші – це потреба економ. агента в готівкових і безготівкових грошах на певний момент часу іншими словами ПГ визначає яку частину свого портфеля активу суб'єкти бажають тримати у формі грошей, а не в інших видах активів. Чим більше касових активів тим більше попит на гроші Кейнс у своїй теорії – ліквідності виділяв 3 мотиви що спонукають суб'єктів тримати частину свого багатства у ліквідній формі. 1. Трансакційний – пов'язаний з потребою людей в грошах для здійснення розрахунків. 2Завбачливості – виникає через бажання забезпечити у майбутньому можливість розпоряджатися грошима у випадку непередбачуваних витрат. Величина попиту на гроші в обох зазначених мотивах залежить від розвитку банк. системи (як легко можна перетворити неліквідні активи у ліквідні), соціальної структури суспільства ( багаті люди заощаджують більше, ПГ в них пропорційно менший чим в бідних людей), умов оплати праці. В цих двох мотивах грош. служать для розрахунків тому ці два мотиви часто об'єднують і називають Трансанційним попитом на гроші. 3Спекулятивний мотив випливає з підвищення ризику зберігання активів у відмінних від грош. формах. Доходи можуть розміщуватися в грошах а також в інших фінанс. Активах. Гроші які не викор-ся для трансакцій Кейнс назвав спекулятивним залишком. На відміну від касових залишків вони приносять доход , але містять ризик. Коли ростуть ПС то зростає альтернативна вартість для власників грошей. Альтернативна вартість – це втрата доходу через зберігання активів у ліквідній але малодоходній формі. Напр.5% облігація для власника 100гр. Є альтернативною вартістю в розмірі 5 грн. Коли ринкова норма % падає то вигідніше перевести активи в готівку щоб уникнути втрат і ризику. Цю ситуацію Кейнс назвав спекулятивним мотивом більш того Кейнс змоделював ситуацію коли при дуже низькій ПС попит на гроші стає практично необмеженим тобто в ліквідній формі тримаються всі гроші які пропонуються банк. системою. Ця ситуація носить назву пастка ліквідності. Спекулятивний мотив визначає спекулятивний попит на гроші. Фактори від яких залежить ПГ: 1.Реальний доход(на макрорівні ВВП,) зростання доходів а також кіл-ті товарів потребує більше грош. для забезпе-ня обміну а тому призводять до збільшення ПГ. Мd=f (y), Рівень цін Р. Підвищення цін потребує більше грош. для обміну товарів. Ріст цін також негативно впливає на схильність до заощадження оскільки інфляція є додатковою альтернативною вартістю. Чим більше зростання цін тим більше ПГ. Мd=f (y. P)3. Рівень ПС . Чим више ПС тим нижчий ПГ і навпаки В загальному вигляді функціональна залежність Мd=f (P.Y.R ) оскільки рівень ці н і ПС є альтернативними вартостями то їх можна представити як єдину альтернативну вартість. Md=f (Y.R.) Формула попиту на гроші. 4. Швидкість обігу грош. од..Сучасна монетарна теорія трактує w як залежну величину від процента. Швидкість обігу грош. од. V падає прямо пропорціонально із зменшенням номінальної норми % і навпаки . Md=PY\V(R). Рівняння обігу