58. Вартість робочої сили: дискусійні аспекти.*
Якщо розглядати робочу силу як товар, то товаром є лише здатність людини до праці, яка відчужується від людини на строк її наймання. Можна сказати, що вартість робочої сили можна порівняти з вартістю засобів, що необхідні для нормального відтворення цієї робочої сили працівника та його родини.
Класична політична економія товаром вважає не робочу силу, а саму працю і її ціну порівнювали з мінімумом засобів існування. Вартість яку створює роб сила більша за її вартість.
Вступаючи у відносини найму, людина за гроші відчужує свій товар – робочу силу – на основі його вартості, що становить основу заробітної плати. Споживання цього товару відбувається в процесі вир-ва, тому, вартість, створюваня робітником завдяки абстрактному характеру своєї праці, зовсім не збігається з вартістю, еквівалент якої він отримує у вигляді платні. В іншому разі підприємцю немає сенсу наймати робітника. Отже, вартість, створена робочою силою, має бути більшою, ніж вартість самої робочої сили.
Місячна вартістьробочої сили, необхідної для вир-ва певних елементів, наприклад, становить 60 тис, а чистий доход – 130 тис.
Це означає, що робітник отримав за свою працю не повну вартість продукту, створену ним, а лише певну частину, величина якої в цілому достатня для відтворення працівника як такого. Це додаткова вартість.
59. Заробітна плата її теорії.
Винагорода за працю в ринк ек є зарплата - рудовий доход працівнка, одержаний від праці. Сьогодні ЗП та її різновиди в різних країнах складають 80% НД. Існує кілька теорій ЗП: 1)неокласична. Зп- ставка зарплати – ціну платять за використання праці.недоліками цієї теорії є те що продуктивна праця( нічна) оплачується вище, хоча і не є продуктивною, при одній і тій же продуктивності праці є великівідміності між країнами в диференціації оплати праці. 2)Марксиська. Зп розглядалась в органічному поєднані з вартісю товару робоча сила. Вартість роб сила – вартість житєвих засобів для життя власника. Житєвими благами Маркс важав блага для задоволення природних потреб, блага для утримання дітей робітника та відтворення роб сили, витрати на виховання, навчання, проф підготовку. Маркс важав що ЗП - перетворена форма вартості або ціни роб сили, Зп – ціна роб сили. Недоліком цієї теорії є те що ЗП не повязується з результатами праці робітника. ЗП – ціна за використання праці. Вона як ек категорія розвинутих товарно ринкових відносин воражає вартіть товару роб сила і оплату за працю, за витрати і результати її що визначені ринком.
60. Підприємництво в аграрній сфері.
Виробничі відносини у СГ мають особливості якісного, принципового характеру. Тому їх виділяють в окрему сферу аграрних відносин. Головною особливістю є те, що земля є основним засобом в-ва, виступає і предметом праці, і засобом в-ва, і умовою праці. Факторами СГ виробництва є люди, земельні угіддя, рослини, тварини, технічні засоби в-ва. підприємництво в цій сфері має досить ризиковий характер, в наслідок чого ним займається держава, в основному. Це зумовлюється дією кліматичних умво, структурою грунту, біологічними чиниками – все це впливає на сизонний характер і продуктивність праці. Сезоний характер в-ва сприяє використаню спеціальної техніки, фінансуваню і формуваню доходів сг підприємств. Остаточний розмір доходів формується вкінці року після реалазіції продукції, що не є вигідним для підприємців. Цпеціалізація в-ва зумовлена насамперед географічними і природними факторами. Значана частка виробленої продукуії споживається всередені господарств. Залежність результатів від погодних умов вимагає створення страхових фондів на випадок стехійного лиха. Субєкти аграрних віддносин: держава, сг підприємства, КСП, індивідуальні виробники.
61. Земельна рента та її форми.
Рента – передача частини доходу, створеного землекористувачем, власнику землі. Рента буває природна і штучна. Штучна – результат здійснюваних людьми заходів що до поліпшення якості грунтів. Земельна рента виникає з виникненям власності на землю. Причиною зем ренти є природні монополії, які впроваджують 3 види зем ренти: 1) диференційна рента 1, диф рента 2. 2) абсолютна рента 3) монопольна рета. Диф рента утворюється незалежно від форм власності на землю. (графіки знаружи) умовами створення диф ренти є : диф рента 1 – додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивнішої праці на найкращих за родючістю та місцезнаходженням землях. Диф рента 2 – додатковий чистий дохід що виникає в результаті штучного підвіщення продуктивності землі у результаті використання ефективніших засобів в-ва (додаткові вкладення капітали в землю). Монопольна рента утворюється через обмеженість і невідтворюваність земель особливої якості чи певних кліматичних умовах. Продукція реалізується за монопольно високими цінами, що не обумовлене реальними витратами на в-во продукції. Абсолютна рента – надлишок сусп вартості сг продукції над ціною в-ва.( середні витрати не = середньому прибутку)
62. Економічного зростання: типи і фактори.
ЕЗ – це розвиток нац ек протягом пеного періоду що вимірюється абсолютним приростом або темпами проросту ВВП ( ВНП, НД) в цілому або темпами приросту цих показників розрахунку на душу населення
Велику роль відіграє нагромаджєення капіталу
Норма нагромадження = (частка чистого доходу, що йде на розвиток в-ва)/загальна сума прибутку * 100%
Фактори ек зростання : економічні( прямі, непрямі), неекономічні
Типи ек зростання : 1) екстенсивний (збільшення працівників, капітало вкладень,обсягів сировини для в-ва)
2) змішанний
3) інтенсивний (підвищення кваліфікіції прцівників удосконалення технологій та реалізації праці)
Сьогодні є і інтенсивні і екстенсивні фактори
Приналежність ек до певного типу визначається за питомою частиною приросту ВВП, що отриманний кількісними або якісними змінами виробничих факторів, також є й такі показники економічного зростання як фондомісткість, капітал вкладення, коефіцієнт продуктивності праці
Прямі фактори – удосконалення технологій організації в-ва, зростання кількості і профісіоналізму ТР, розвиток підприємництва, збільшення кількості і покращення якості ПР
Непрямі фактори – рівень цін на виробниці ресурси, рівень податків, рівень монополізації ринку, норма позичкового відсотку
Не економічні фактори зростання: інституціональні, культурно духовні.
Інвестиції – це витрати у вигляді довгострокових квладів капіталу в різні галузі та сфери з метою одержання прибутку
63. НТР та її роль в економічному зростанні.
НТР – перехід до техніки і тезнології, що побудовані на принципово нових наукових ідеях.
НТР є якісним стрибком у розвитку продуктивних сил суспільства на основі докорінних зрушень у наукових знаннях. У другій пол ХХ ст відбувся величезний наук стрибок, який не стих і посьогодні. Відбулися якісно нові зміни у вир-ві, посилилася соц спрямованість ек розвитку, наука і вир-во маайже невідривні один від одного, нові вимоги до трудових ресурсів... На основі фундаментальних відкриттів у різних галузях людських знань змінюються всі елементи виробничого процесу: предмети праці, засоби праці та сама праця людини. Збільшується ефективність та продуктивність праці. З”являється нова різноманітна техніка.
НТР вимагає нагромадження капіталу. Нововеденя у в-во спочатку дає швидке зростання граничних корисних факторів в-ва а потім повільніші
64. Держава як суб’єкт ек відносин
Держава – політ організація особливого роду, яка впливає на суспільні процеси. До суспільства входять політичні, ек, соц, насіональні відносини. За допомогою певних засобів держава регулює певні відносини між соц групами націями за для стабільносіт держава створилася як наслідок еволюції суспільства в результаті соц і ек нерівності. На перших стадіях розвитку держ господарство = особистому господарству глави держави, згодом відокремелось, сформувалась державна скарбниця, податки стали джерелом поповнення. Раніше держава виконувала окремі ек функції, а зараз існує ціла система державної госп політики. З 20 ст держава стала субєктом ек діяльності, вона виконує свої функції на 2-х рівнях: 1) макроекономічному( регулювання ек суспільства в цілому) 2)мікрорівні ( є субєктом ринк відносин). Держава повинна займатись закупівлею необхідної продукції для суспільних потреб, розвитком фундаментальних наук, підготовкою кваліфікованої побочої сили, розвитком інфраструктури, кредитуванням корпорацій тощо.
Отже, держава є повноправним суб”єктом економічних відносин.
65. Економічні функції держави.
Ек функції держави – сукупність конкретних видів діяльноті держави. Держава в ек сфері виконує такі функції: 1) створення правової бази субєктів ринк ек. 2)формування конкурентного середовища, його захист 3) регулювання зовнішньо ек діяльності 4) виробництво сусп товарів і благ 5) розподіл і перерозподіл доходів 6)розробка і здійснення науково обгрунтованої і цілеспрямованої державної структурної політики. конкретними обєктами ДРЕ є ек цикли, ек проблеми, соц проблеми, структура, НТП, умови нагромадження і інвестування діяльності, грошовий оббіг, інфляція, платіжний баланс . субєктами ДРЕ є держава, фіз та юр особи .
66. Суспільний продукт: форми та методи обчислення.
СП- результат функціонування ек. Країни.
Структура : матеріальне( засоби в-ва, предмети спожив ), не матеріальне в-во
ВВП – сукупна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді в країні незалежно від нац. приналежності підприємств.
Кінцевий продукт – продукт який купується для спроживання а не для переробки чи продажу
Методи обчислення ВВП – 1) виробнивчий ( сума доданих вартостей створених усіма галузями економіки
2)обчислення витрат ( сума витрат усіх ек субєктів : ВВП=С+ І+ G + Xn)
3)обчислення доходів ( сума доходів як субєктів ВВП= А+ W + P +I + r + Тн)
З ВВП виключається не виробничі угоди ( чисто фінансові наприклад операції з ціними паперами, і торг БУ товарами)
ВВП – номінальний (за діючими цінами ), реальний ( скорегований на веричину річного зростання цін)
ВНП – це ВВП – чистий дохід, створений іноземними факторами в-ва
ЧВП – ВВП- амортизаційні відрахування
НД – а) НД= ЧВП – непрямі подтки на бізнес
Б)НД = сума доходів дом госп, підприємств ( без амортизац відрахувань), та держави (без непрямих податків)
67. Суть і види економічного відтворення
Сусп (ек) відтворення - постійно, бесперервно відновлення результатів сусп в-ва – робочої сили засобів в-ва, продукту ...
Основа – відтворення на окремих підприємствах і дом госп, але не їх механічна сума
Види СВ – 1)просте- відновлення нац продукту з незмінними обсягами та якостями
2) розширене – зростання обсягів нац в-ва з наступним періодом
3) звужене – зниження обсягів нац в-ва з наступним періодом
68. Кругообіг доходу, ресурсів і продукту у процесі відтворення. Відтворення всіх елементів економічної системи.*
Суспільне вир-во знаходиться в постійному русі, проходячи такі стадії: власне вир-во, розподіл, обмін та споживання. Усі ці стадії взаємопов”язані в єдиному процесі та перебувають у постійному економічному кругообігу.
Для процесу відтворення необхідне постійне відновлення всіх факторів вир-ва: робочої сили, засобів вир-ва та природних ресурсів, середовища існування. вСі визначені фактори необхідні для нормального ходу відтворення. Для постійного відтворення необхідне постійне відновлення доходів та природних ресурсів: поновлення родючості земель, лісних масивів, підтримання чистоти водних та повітряних просторів тощо. Відтворення завжди має сусп характер, виступає у певних суспільних формах. Через це в кожній ек-чній системі поряд з відтворенням предметів споживання та засобів вир-ва здійснюється також відтворення певних економічних виробничих відносин між людьми. Отже, як бачимо, відбувається процес відтворення всіх елементів економічної структури країни.
69. Національний доход та його концепції
Нд – один із показників системи нац рахунків, що розраховується на основі ВВП. Його рахують 2-ма способами: 1) а) НД= ЧВП – непрямі подтки на бізнес
Б)НД = сума доходів дом госп, підприємств ( без амортизац відрахувань), та держави (без непрямих податків)
Зростання НД можна добитися двома шляхами: екстенсивним (збільшення ресуурсів) та інтенсивним (раціональніше та якісніше використання ресурсів)
НД розпоріляють на первинні (за власністю на фактори вир-ва) та вторинні (пенсії, стипендії, субсидії) доходи та на заощадження.
Моделі розподілу НД- 1) функціонально-факторний- розподіл НД залежно від ролі кожного фактора в-ва у створені продукту( зарплата, рента , процент, прибуток, а з середени 20-ст щей й трансферти)
2)Індивідуальний розподіл доходів між окремими фіз особами, сімями, дом госп
Джерела – чиста зарплата, доходи від власності, соц виплати держави громадянам, поточні стархування, відшкодування збитків, проценти, дивіденди, оренндна плата
Функції доходів населення – добробуту, мотивації, соціально
70. Тіньовий сектор в економіці
ТЕ – це діяльність що з різних причин не враховується офіційною статистекою і не включається у ВВП,
ТЕ- це сукупність спецефічниї ек відносин, повязаних з в-вом, розподілом, обміном, споживанням товарів та послуг, що приховуються від контролю суспільства для одержання прибутку і збагачення.
До ТЕ відносять такі види ек діяльності що приховуються від податків
Є протипоказання кримінальної діяльності
Це неформальна ек в якій офіційний облік ускладнений її непостійним характером. На заході тінь ек становить 7-12% від офіційної. В Україні ми далеко переступили критичну межу понад 50-60%, що говорить про недосконалість управлінського апарату, незацікавленість людей діяти законно, про низький рівень економіки тощо. Зараз ми спостерігаємо тенденцію до прояснення цієї ситуації принаймі в окремих галузях, основною причиною чого є зміна влади.
71. Національне багатство та його структура.
НБ – повязане з в-вом нац продукту і його відтворенням,. Це сукупність створених і нагромаджених працею всього суспільства в країні матеріальних благ, рівня освіти, досвіду, майстерності населення, розвіданих ПР для розширеного відтворення в метою підвищення добробуту нації
Складові – виробничій капітал ( засоби і предмети праці ), невиробничій капітал ( житлові будинкі, різні заклади), різні запаси, не матеріальні складові, майно населення, ПР, залучені в процес в-ва.
Нб безпосередньо повязане з в-вом і його відтворенням. Під час індустріального розвитку в Нб включали матеріальні блага і послуги, нагромаджені суспільством. В пост індустріальному суспільстві, де провудну роль займає не матеріальне в-во що дає більшу частку ВВП, в НБ включається і не матеріальні складові.
72. Розподільчі відносини.
РВ – ланка взаємозвязку між в-вом і проживанням.
Існують різні теорії розподілу але вони не вірно відображають реальність оскількі: є приватна власність, неможливість реалазації РВ через систему владних повноважень, відсутність механізму який би вимірював внесок кожного в примноження на НД.
Обєкти розподілу : 1) розподіл факторів В-ва ( Інвормація, знання,)
2)розподіл доходів
3) розподів продуктів. Всі обєкти взаємоповязані і взаємозалежні.
Субєкти – дом госп, фіз особа, підприємство, держава
Розподіл відіграє значну роль у відтворені : є умовою в-ва, результатом в-ва, визначає характер споживання, і його кількісний рівень
73. Диференціація доходів населення.
Причинами нерівномірного розподілу доходів населення є відміносі в освіті і особистих здібностях. Важливу роль грає нерівномірний розподіл ек ресурсів, відміності у становещі на ринку. Різні люди по різному стваляться до ризиків. Усі люди поділені на класи, на багатих і бідних, на жаль, в нашій країні перерозподіл доходів іде не на користь більшості. Тому деже важливим є питання врегулювання розпділу, що є завданням держави. Для визначення нерівномір розподілу доходів використовують криву лоренса ( з іншої сторони). Коофіціент Джинні повязаний з кривою Лоренса .
Він можєе змінюватись від 0 до 1. чим вище значення показника, тимнерівномірніший розподіл доходу ( в укахні 0.5 )
74. Споживання і заощадження.
1)функція заощадження – це відношення заощаджуваної частини доходу до загальтного доходу сімї за кілька років, показує різницю між доходом і спродживанням ( С=Д-П )
Гранична схильність до заощадження – визначає частину додаткового доходу яка використовується на заощадження при змінній доходу ( ГСС+ГСЗ=1)
2) функція споживання – головну роль грають доходи населення, а саме та їх частина яка йде на придбання благ та послуг ( в укр 50%)
Основний субєкт споживання – сімся
ФС – відношення споживчих витрат до отримуваних доходів
Гранична схильність населення до споживання – частина додаткового доходу що йде на приріст споживання ( вища у малозабеспечених сімях )
Вактори що впривають на споживання та заощадження : зростання цін, податців, доході, відрахування на соц страх, характеристики попиту
Прожитковий мінімум – це величина доходу, гаран-тована державою. Він лежить в межах верхньої та нижньої межі (фізіологічного мінімуму) малозабез-печеності. Конкретними формами гарантій можуть бути офіційно визначені мінімальні значення пенсій, заробітної плати. Соц захист – це проблема реалізації принципу соцї справедливості
75. Заощадження та інвестиції.
Заощадження – частина доходу, що не йде на виплату податків і не споживається.
Інвестиції – це витрати у вигляді довгострокових владів капіталу в різні галузі та сфери з метою одержання прибутку
Економічне зростання – це збільшення обсягів вир-ва. До цього прагнуть всі суб’єкти вир-ва, як матеріального, так і нематеріального.
Існує два типи економічного зростання: екстенсивний – на основі кількісного збільшення його факторів при збереженні попередніх параметрів вир-ва; та інтенсивний – на основі якісного поліпшення його факторів при удосконалення організаційно-економічних відносин вир-ва. заощадження та інвестування відіграють важливу роль в ек зростані, оскільки на їх основі впроваджуєть досягнення НТР, розвиваються внутрішні і зовнішні ек відносини тощо. Сьогодні вони є досить популярними. Заощадження робляться окремими субєктами ек для можливості зібрати певну суму для подальших витрат для забеспечення певного статку для дітей, для утримання влади, “на чорий день”.
Інвестиції можуть вкладатися в ціні папери, в основний капітал, на приріст матеріально виробничих запасів ( фінансові та реальні інвестиції). Фінансові інвестиції спрямовуються на збільшеня реального капіталу. Реальні інвестиції сприяють вкладеню капіталу в науку, освіту, охорону здоровя тощо, що стає дуже популярним на сьогоднішний день. Такі витрати є дуже продуктивними. Роль інвестицій виражається в темпах і маштабах ек зростання, що в свою чергу вимірюється такими способами: 1)як збільшення реального в-ва ВНП чи НД. 2)як приріст ВНП і НД на душу населення.
