Шпаргалки! - Політекономія (КНЕУ)

30. Суть грошей та функції грошей. Альтернати-вні теорії грошей.*
Макконел і Брю сказали, що гроші – це те, що гроші роблять. Усе що виконує функції грошей і є гроші.Отже сутність грошей виявляється в їхніх 5 функціях: вартість товару, виражена в грошах називається ціною. Цю функцію гроші виконують ідеально (абстрактно). При визначенні ціни товару необов'язково мати у своєму розпорядженні грошові знаки. Гроші, як міра вартості, самі повинні бути обмірювані, тобто мати масштаб цін. Масштаб цін- це технічна, умовна, вольова, але об'єктивно необхідна категорія. Функція засобу обігу полягає у посередництві грошей у товарному обміні. Цю функцію виконують наявні грошові знаки, виконують її мимолітно, безупинно, переходячи з рук покупців у руки продавців. Грошові знаки в залежності від їхнього співвідношення з товарною масою можуть бути піддані інфляції. Гроші – засіб нагромадження. У цій функції гроші тимчасово припиняють свій рух і вибувають з обороту. Золото при цьому обертається у скарб, що накопичується, грошова сума являє собою тоді номінальне нагромадження. Реальне нагромадження- придбання за ці гроші майна, насамперед - капітальне будівництво. Гроші- засіб платежу. Цю функцію гроші виконують при купівлі товарів у кредит і наступній їхній оплаті і при різних нетоварних операціях. Світові гроші. Спочатку як світові гроші виступали злитки золота по вазі. Потім воно було замінено символічними знаками. Функції світових грошей активно виконує ВКВ.

31. Грошовий обіг та його закони.*
Грошовим обігом називають процес руху грошей, які виступають посередниками при обміні товарами
Закони грошового обміну визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту.
Якщо відкинути кредитні відносини, то Маса грошей = Ціни* усіх Товарів і послуг/поділити на Швидкістьобігу гошової одиниці.
Якщо з враховувати кредитні відносини, тоді доречно скористатися формулою К.Маркса: Маса грошей = Товари*Ціну - К(сума цін товарів проданих в кредит) + сума Платежів в цьому році по боргам – сума ВВзаємопогашених платежів.

32. Сутність витрат в-ва та їх класифікація.
Обмеженість ресурсів і можливість їх альтернативного використання є основою поняття витрати в економіці. Витрави в-ва – витрати ресурсів, що набувають на ринку вартісної форми і застосовуються підприємцем для здійснення в-ва і реалізації продукції. Витрати поділяються на : суспільні (макрорівень) та витрати підприємств ( мікрорівень), що поділяються на економічні та бугалтерські. Витрати бувають зовнішні та внутрішні. Зовнішні – плата постачальникам ресурсів, які не є власністю даного підприємства. Внутрішні – витрати фірми на використання власних, неоплачуваних ресурсів. До власних витрат входять і доходи, недоотримані підприємцем при найвигіднішому альтернативному застосувані власних ресурсів. До внутрішніх витрат відноситься такох і нормальний прибуток – мінімальна плата, яка необхідна для отримання підприємця в певній сфері бізнесу. ЕК витратами називаються такі. Що складаються з зовнішніх та внутрішніх витрат, а бугалтерськими – ті що включають зовнішні, які відображаються у бугалтерському балансі фірми. В залежності від строку, протягом якого можливі зміни ек ресурсів, буваються витрати в довго та короткостроковому періді. Довгостроковий період – можлива зміна всіх зайнятих ресурсів, Короткостроковий – часовий інтервал, де хоч один ресурс – незмінний. Існують такі види витрат в короткостроковому періоді: постійні, величина яких не залежить від зміни обсягу продукції, змінні, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва, сукупні, що дорівнюють сумі постійних і змінних, середі – середня величина витрат на в-во одиниці продукції, гранині - додаткові витрати на в-во однієї додаткової одиниці продукції.

33.Прибуток, його види фактори і функції
Нормальний прибуток – звичайний
Він є винагородою за використання підприєм функцій, тому входить до складу внут витрат фірми.
Ек прибуток – надлишок над нормлаьним прибутком, що породжується з ініціативи підприємця, йоговміння знайти краще використання і комбінаціє ек ресерсів, здатності до нововведення та ризику
Монопольіний прибуток – прибуток фірми що займає монопольну позицію на ринку. Масою прибутку називаються абсолютний розмір прибутку у вигляді грошей. Норма прибутку характерезує ступіть прибутковості капіталу
Існують кілька факторів що впливають на норми прибутку: 1)обсяг в-ва і ціна реалізації продукції 2) зниження витрат в-ва (основний) .3) ек політика держави. 4) зниження ціни на ек ресерси 5) досягнення науки і техніки, так як вони впроваджують досконалі засоби в-ва і кваліфіковані робочі сили. Прибуток виконує такі функції: 1) облікова, так як прибуток виступає критерієм ефективності діяльності фірми 2) стимулююча так як прибуток виступає рушієм ек розвитку, інновацій, інвестицій. 3) розподільча, бо прибуток – основне фінансове джерело розвитку фірми та суспільства.
Прибуток є звороним боком витрат вир-ва. Він тим більший, чим менші витрати вир-ва, і навпаки. Кількісно прибуток – це різниця між доходом від реалізації продукції та сукупними витратами на її вир-во.
За економічною природою прибуток є перетвореною формою чистого доходу, а отже, характеризує чистий доход у тому вигляді, в якому той виступає на поверхні економічних явищ в умовах економічної відокремленості виробника.
В умовах ринкової ек-ки прибуток на рівні підпр-ва виступає як безпосередня мета вир-ва, що зумовлено тенденцію капіталу до самозростання.
А.Сміт розглядав прибуток, поперше, як результат праці робітника, оскільки вартість, яку він додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підприємця; по-друге, як результат функціонування капіталу.
Д.Рікардо вважав, що величина прибутку залежить від заробітної платні: прибуток зростає, якщо вона знижується.
За К.Марксом, прибуток – це перетворена форма додаткової вартості.
Багато західних економістів при поясненні прибутку використовують теорію трьох факторів вирбництва, за якою участь у створенні вартості беруть праця, земля і капітал. Наприклад, прибуток вони розглядаюь як доход від використання засобів вир-ва (капіталу) та як оплату за працю підприємця з управління та організації вир-ва і, отже, доход на капітал відрізняють від підприємницького доходу.
Критикуючи теорію факторів вир-ва, Маркс обгрунтував положення, що додану варість створює жива праця. Величина прибутку за Марксом залежить від середньої суспільної норми прибутку. Це означає, що до певної межі прибуток можна розглядати як функцію капіталу, оскільки фактором зростання маси прибутку є розмір капіталу.
Оскільки в колишньому СРСР не існувало ринкових відносин, то відповідним було і ставлення до прибутку. Вважалося, що його можна досягати коригуванням цін і тарифів.

34. Норма прибутку і фоктори що на неї впливають
Норма прибутку характерезує ступіть прибутковості капіталу
Існують кілька факторів що впливають на норми прибутку: 1)обсяг в-ва і ціна реалізації продукції 2) зниження витрат в-ва (основний) .3) ек політика держави. 4) зниження ціни на ек ресерси 5) досягнення науки і техніки, так як вони впроваджують досконалі засоби в-ва і кваліфіковані робочі сили. Прибуток виконує такі функції: 1) облікова, так як прибуток виступає критерієм ефективності діяльності фірми 2) стимулююча так як прибуток виступає рушієм ек розвитку, інновацій, інвестицій. 3) розподільча, бо прибуток – основне фінансове джерело розвитку фірми та суспільства.

35.Інституціональні основи ринкової економіки.*
Ринкова економіка за своїм соц економічним змістом є капіталістичною економікою; вона базується на капіталістичному способі виробництва. Капіталістична економічна формація охоплює такі інститути і принципи: 1) приватну власність; 2) клас капіталістів, власників засобів виробництва; 3) клас найманих працівників- робітників, інженерів і техніків, менеджерів, науковців; 4) свободу підприємництва і вибору; 5) особистий інтерес як головний мотив вибору; 6) конкуренцію; 7) опору на систему цін або ринкову систему; 8) обмежену роль держави. Ринкова економіка чітко виявляє значення свободи, підприємництва - виробляти і продавати те, що вони вважають доцільним; постачальники ресурсів можуть за власним вибором знаходити місце застосування матеріальних і людських ресурсів. Складовою ринкової економіки є ринкова система. Ринкова система - це система ринків, цін і конкуренції. Саме система ринків, цін і конкуренції забезпечує координуючі й організаційні механізми, що виключають капіталіст хаос у ринковій економіці, який породжують свобода підприємництва і вибору. Ринкова система являє собою механізм, що виконує одночасно дві корисні функції :1) сповіщає споживачів, виробників і постачальників ресурсів про рішення, які кожен з них прийняв; 2) синхронізує ці рішення, що забезпечує узгодження виробничих цілей. Конкретними ланками ринкової системи ї такі категорії, як попит, пропонування, рівноважна ціна, конкуренція, ринок.

36.Ринок: суть, функції, субєкти та обєкти.
Ринок – арена угод та контрактів між рівноправними партнерами, пануючим є ек інтерес. Ця категорія є центральною в ек науці протягом тривалого часу. Це поняття постійно ускладнюється та уточнюється
Функції ринку: ринок виконує ряд фу-ій. 1) Інформаційна – надання інформації про супс потреби. Про попит на товари, ціну, якість. є основою для прийняття тих чи інших рішень 2) регулююча – іде перерозподіл ресурсів, згідно з платоспроможним попитом, встановлюється структура пропозиції, вирівнюються прибутки підприємців. 3) інтегруюча – зводить в єдине ціле самостійне рішення вільних товаро виробників відбираючи з них найбільш ефективні для досягнення мети суспільства 4) стимулюча – стимулює зниження витрат в-ва, впровадження нової техніки і технології, раціональне використанння обмеж ресурсів, забеспечення високої якості товарів та послуг. Суб’єкти ринку -практично всі учасники суспільного виробництва
(держава, державні, колективні, кооперативні, приватні підприємства та їх обєднання; іноземні фірми та громадяни; різні установи та організації; громадяни України). Об’єкти ринку - усі результати суспільної діяльності (матеріальні продукти праці; інтелектуальні; робоча сила; цінні папери; позичкові капітали, валюта, золото).

37.Інфраструктура ринку.
Інфраструктура - сукупність галузей та підприємств, зайнятих у обслуговувані сусп в-ва. існує кілька видів: виробнича, соціальна, ринкова.
Ринкова інф – шляхи ( підприємства та організації), по яких рухаються товари та послуги, гроші, роб сила, ціні папери. Вона виконує такі функції: 1)забеспечення фінансової підтримки та кредитуванняпід приємств. 2) страховий захист підприєм діяльності. 3)правове та ек консультування підприємств, захист інтересів їх у держ установах та деякі інші послуги. 4)підвишення ефективносі та оперативності роботи субєктів ринку. 5)регулювання руху роб сили. 6)сприяння матеріально технічного забеспечення реалізації товарів та послуг. Інф ринку – це: 1) інф виробничого сектору(транспорт, звязок, комунікаїці) 2)інф ринку праці ( заклади освіти, підвищення кваліф, центри зайнятості. 3)інфраструктура фінансового сектору ( страхова, банкова система, товарні і фондові біржі)

38. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага
Під попитом розуміють платоспроможну потребу. З цієї причини попит перш за все залежить від ціни товару
При збільшені ціни зменьшується величина попиту на товар, але крива Індивід попиту не пояснює яка ціна із значених варіантів є ринковою. Ціна і величина попиту постійно звязані між собою. При зміні попиту змінюється і ціна, тому має значення закон попиту. Закон попиту – виражається через ек поведінку споживачів. Основними чиниками які впливають на цю повендінку є: ефект доходу, ефект заміщення. Ефект доходу – зничення ціни на споживчі товари рівноважне зростаню доходу, тому за меншу ціну споживач може купити більше якогось товару.
Ефект заміщення - можливість замінити споживання дорогих товарів більш дешевшими, заа умовиЮ якщо вони задовольняють одну потребу. Попит буває індивідуальний і ринковий, проте ринковий не є сумою індивідульних.
Пропозиція – це сукупність товарів, які представлені на ринку. Як функція і результат товарного вир-ва пропозиція представлена відповідним суб’єктом – продавцем. Вирішальною передумовою ринкової пропозиції залишається обсяг вир-ва.
Закон пропозиції встановлює залежність зміни пропозиції від зміни ціни(при підвіщені ціни стає вигідніше виробляти товар і стає більше товарів що постачається на ринок)
Ціна рівноваги та переміщення кривих попиту та пропозиції можна побачити на графіку
За ринкової ціни кількість товарів які виносяться на ринок, = кількості товарів що купують. Проте стан рівноваги як часткової так і загальної на практиці майже не існує, а якщо існує, то дуже короткий час. Існує кілька рухів: по кривих попиту і пропозиції( тільки зміна ціни), рух кривих попиту і пропозиції(не цінові чиники).
До нецінових чиників попиту відносяться кількість покупців, доходи споживачів, очікування спожівачів, ціни на товари. До нецінових чиників пропозиції відносять кількість продавців, очікування підприємців, податки на дотації, ціни на ресурси, технологічний прогрес.

39. Ринкова ціна: механізм формування та функції.*
Ціна встановлюється як загальне для попиту і пропозиції середнє значення ціни певного товару за умови збалансованості пропозиції та попиту.
Ціна товару зумовлюється характером і величиною нерівності між попитом і пропозицією.
Точка, в якій дві криві попиту і проп перехрещуються, відображає відповідність попиту і пропонування, рівновагу ринку, хоча й не стійку. Справді, цілком можливо, що попит на товар зросте. Додатковий попит почне тиснути на ринок. Це призведе до порушення рівноваги, тимчасового підвищення цін аж до встановлення нової ціни попиту. Нова крива попиту, яка проходитиме вище і правіше за стару криву.Нова вища ціна виступає сильним стимулом зростання виробництва і збільшення продажу товарів.
Одночасно нова ціна сигналізує підприємцям з інших галузей, що виробництво товару стає вигідним для вкладання капіталів. Поведінку продавців за цих умов відображає нова крива пропонування, що проходить нижче та лівіше за стару.
В результаті збільшення виробництва зростає пропонування, воно поступово зрівнюється з попитом, і встановлюється нова ринкова рівновага.
Таким чином, ринковий механізм, реагуючи на попит через зміну цін, забезпечує відповідну реакцію виробництва й пропонування.
Попит і пропозизія є головними чинниками, що впливають на формування ринкової ціни. Попит і пропонування однаковою мірою діють на ціну, якщо не береться до уваги фактор часу. У межах короткострокового періоду пріоритет отримує попит (тому що пропонування більш інерційне). Коли ж розглядається довгостроковий період, роль головної ціноутворюючої сили переходить до пропонування.

40. Ек конкуренція: суть, функції та форми.
Конкуренція(з лат.-“змагання“) боротьба між товаро виробниками за найвигідніші умови в-ва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків. Конкуренція виникає за наявності великої кількості виробників певного продукту або ресурсу, при свободі вибору госп діяльності виробників, при співвідношені та відповідності між попитом і пропозицією, при наявності ринку засобів в-ва. Функції ек конкуренції: регулююча(кожен виробник вірішує що йому виробляти і якіресурси йому потрібні, тому вони рухаються туди, де в них найбільша потреба), мотивації(кожин виробник що зацікавлений отримати більше прибутку має прислуховуватись до споживачів, інакше він не витримає конкуренції), розподілу(між державою і окремими підприємцями, залежно від їх сум вкладів у виробництво), контролю(ціна встановлюється залежно від кількості конкурентів та якості продукту)
Конкуренція буває: 1) поліополія – велика кількість товаро виробників певного продукту і велика кількість споживачів. 2) олігополія – велика кількість споживачів і мала кількість виробників. 3) один споживач і багато виробників (монополія помиту) 4) одни споживач і одни виробник ( двостороння монополія). Також конкур буває досконала і недосконала. Досконала (ціна задана величина, багато продавців і покупців, все виробники виробляють однорідку продукцію, відсутній барєр для входу на ринок, ресурси – мобільні, кожен продавець і покупець має повну і правельну інформ про ціну, витрати і попит на ринку). Недосконала – буває монополістична і олігополістична (меньше 10 виробників.) конкуренція буває також цінова та не цінова, сумлінна та не сумлінна.

42.конкуренція і моделі ринків
Конкуренція(з лат.-“змагання“) боротьба між товаро виробниками за найвигідніші умови в-ва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків. Ринок – організована структура, де зустрічаються виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживача і пропозиції виробника встановлюються ціни товарів і обсяг продукції. Конкуренція – найважлевіша ланка ринк ек, тому ці поняття не розривні на сьогоднійшній день. На основі форм конкуренції утворились певні моделі ринків: 1) поліополія –породжує досконалу конкуренцію, велика кількість товаро виробників певного продукту і велика кількість споживачів. 2) олігополія –породжує недосконалу конкуренцію, велика кількість споживачів і мала кількість виробників. 3) один споживач і багато виробників (монополія помиту) 4) одни споживач і одни виробник ( двостороння монополія).

43. Принципи класифікації ринків
в сучасній економіці існує велика різновидність ринків що взаємодіють між собою. Їх можна поділити за різними ознаками: легальні і тіньові(відповідно до законодавтсва), місцеві, національні, міжнародні, регіональні, світовий( за просторовою зонакою). Ринок товарів, капіталу, валютний ринок, фінансово-кредитний, інформації, трудових ресурсів тощо – розподілені за економ призначенням обєктів ринкових відносин. Всі вони взаємодіють як частини окремої системи і їх назви самі кажуть про те, що є головним предметом купівлі-продажу. На сьогоднішній день дуже актуальним питанням і в Україні є питання нормалізації споживчого ринку, збалансованості попиту і пропозиції.