91. Становлення різних форм власності в перехідній економіці.
Перехідна ек-ка – процес якісних змін в сус-ві в момент його переходу до нового соц-ек ладу.
Перехідний стан до ринкової ек-ки передбачає наявність підприємств різноманітних форм власності : державних, колективних, змішаних, спільних. Індивідуальних.
Державна форма власності при нерозвиненій демократії приховує в собі можливість появи під вивіскою загальнонародної власності елементів корпоративного привласнення.
Роздержавлення власності означає перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших, недержавних формах власності.
Приватизація – це процес придбання громадянами у власність усіх або частини акцій акціонерних, інших господарських товариств, а також підприємців, заснованих на змішаній або колективній власності.
Роздержавлення й приватизація відбуваються у таких формах: перетворення державного підпр-ва на акціонерне чи інше господарське товариство; викуп майна державного підпр-ва, зданого в оренду, орендним підпр-вом або іншим орендарем; викуп майна державного підпр-ва членами трудового колективу; продаж державних підприємств за конкурсом або на аукціоні юридичним особам та громадянам.
92. Закономірності та особливості розвитку перехідної економіки
Серед надзвичайного комплексу змін у постсоціалістичних країнах, що відбуваеться при становленні ринкових відносин, деякі з них носять неминучий характер, тому в літературі їх розглядають як закономірності. Серед них виокремлюють: втрату державою фун. одноособового розпорядження економічними ресурсами; бюджетну кризу; трансформаційний спад. 1-ша закономірність - втрата державою фун. одноособового розпорядження економічними ресурсами – свідчить про те, що держава перестае бути единим, всесильним розпорядником усіх матеріальних ресурсів і втрачае монопольну владу на прийняття економічних рішень. Це виявляеться в таких основних аспектах: 1.ринкове реформування призводить до такого становища, за якого держава, як джерело господарського законодавства, згідно з установленними нею самою законами. Після прийняття законодавчого акту ним мають керуватись всі держ.органи, підприємства, та інші суб’екти ринку. 2. зміна економічного статусу держави передбачае формування нових інструментів її впливу на господарське життя в країні. Йдеться про її можливість ефективно впливати на поведінку всіеї маси суб’ектів ринку за допомогою грошових, кредитних, валютних, податкових та інших фінансових регуляторів. 3. для держ.виникає необхідність компенсації провалів(фіаско) ”народжуваних” ринкових відносин, що змушує її займатися традиційно успадкованими від колишньої системи деякими виробничими фун., а також фінансувати соціальну сферу, фундаментальну науку, охорону навколишнього середовища тощо.
2-га закономірність перехідної економіки – це бюджетна криза що тісно пов’язана зі зміною стану держави в економіці.
3-тя закономірність перехідного періоду – це трансформаційний спад. Він пов’язаний з глибокою економічною кризою, яка зумовлюеться кризою координацій і дій між економ.суб’ектами. це пояснюеться тим, що попередні дерективно-планові механізми координації господарської діяльності вже були розвалені, а нові, ринкові, навіть у поєднанні з державним регулюванням, - ще слабі або відсутні взагалі. Трансформаційний спад і бюджетна криза поглиблювались також через некомплексність та половинчатість ринкових заходів, що знижували їх ефективність.
93. Особливості ек відносин при переході до ринкової ек-ки.
Дібералізація ек-ки
- перехід до вільного ціноутворення
- торгівля на основі свободи свіх суб’єктів ринку
- підпорядк-ня діяльності вир-ків вимогам ринку.
Лібералізація зов-ек зв’язків:
- усунення монополії держави на них
- умови для зарубіжних інвестицій
- сприяння зов торгівлі
94. Особливості ринкової трансформації ек-ки України.
- минула система – антипод ринку
- глибинний характер перетворень (відносини власності, спосіб розподілу ресурсів, зміна елементів надбудови)
- економічний спад зумовлений і об’єктивними ричінами і прорахунками
- налагордження нових зовн-ек відносин
- інтеграція, нелека
- затяжний трансформаційний період
- тіньова ек-ка
95. Світове господарство: його суть та структура.
СГ – сукупність національних господарств, що беруть участь у МПП і пов’язані між собою системою міжнар відносин.
Зараз св гос-во поділяється на три групи країн:
Розвинені – 30 країн і 55% ВВП
Країни, що розвиваються, слаборозвинені багато, але лише 28% ВВП
Країни з перехідною ек-кою, ті, що здійснюють перехід від ком-адм до ринкової ек-ки
96. Міжнар поділ праці. Міжнар ек відносини.
МПП: 1) сусп поділ праці – це сукупність різних видів виробничої діяльності; це найбільш загальна форма сусп-го вир-ва, він переростає в МПП. Який є вищим етапом розвитку; 2) МПП – якісно вищий етап сусп-го поділу праці – раціональна форма використання СПП у рамках народного господарства. Це спеціалізація кожної країни на випуску певних виробів із метою задоволення як своїх потреб, так і потреб країн-партнерів.
МПП буває: загальний – це поділ праці між країнами світового співтовариства по найбільшим сферам сусп-го вир-ва; окремий – поділ праці між країнами всередині однієї сфери сусп-го вир-ва або галузі ек-ки; одиничний – поділ праці між суб”єктами в рамках однієї обособленої господарської одиниці.
МЕВ – с-ма господарських зв”язків фізичних та юридичних осіб на інтернаціональному рівні, на рівні держав, групи держав, міжнародних економічних організацій, які орієнтовані на реалізацію їх потреб; це особлива сфера здійснення виробничих зв”язків, які вийшли за територіальні рамки окремих держав; це сукупність суспільно виробничих зв”язків суб”єктів світового господарювання.
97.Міжнародна економічна інтеграція.
Економ.інтеграція – це комплексний процес добровільної взаємодії, зближення і переплетіння національних економік суверенних країн. Інакше кажучи, така інтеграція є широким міждержавним об’єднанням, яке функціонує згідно зі спеціальними угодами і має певну організаційну стуктуру. У рамках такого об’єднання на території країн-учасниць розгортаються визначені види господарської діяльності на особливих пільгових умовах порівняно з іншими країнами. Розвиток міжнародних інтеграційних процесів відбувається як на мікро-, так і макрорівні.Основні цілі та переваги економічної інтеграції:
-це використання країнами-учасницями переваг масштабності, що полягають у збільшенні розмірів ринку, скороченні витрат і т.п.
-формування сприятливого зовнішньополітичного середовища.
-інтеграційне економічне співробітництво відкриває національним виробникам широкий доступ до різного роду ресурсів: матеріальних, трудових, фінансових і новітніх технологій у масштабах усього інтеграційного об’єднання, що уможливлює значне збільшення випуску продукції з розрахунком на місткіший ринок.
-інтеграційна взаємодія країн у регіональних межах створює привілейовані умови умови для фірм і країн, що входять до данного угрупування, захищаючи їх певною мірою від конкуренції з боку третіх суб”єктів господарювання.
-економічне зближення країн дає змогу їм спільно вирішувати гострі соціальні проблеми щодо стабілізації ситуації на ринку праці та різних форм соціального забезпечення населення.
98. Міжнародні валютно-фінансові організації.
Міжнародні валютно-фінансові ор-ії – орг-ії, що регулюють валютно-фінансові відносини.
Св Валютна с-ма має довгий шлях свого розвитку:
- золото - світові гроші , потім золотодевізний стандарт до 44 – фіксоване співвідношення
- золотодолларови стандарт МВФ)
- Система плаваючих курсі
регуляторними фін оргіями є:
1) 1) нац банки, міністерство ек-ки, міністерство фінансів, органи валютного контролю;
2) 2) міжнар валютно-фінансові організації (МВФ, МБРР), регіональні валютно-фінансові організації (ЄВІ, ЄБРР).
найбільше досягнення – Євро.
99. Необхідність і методи державного регулювання зовнішньоекономічної політики.
Держ регулювання – комплекс форм і засобів централізованого впливу на розвиток ек об’ктів для стабілізації ек с-ми та її пристосування до інтересів людини.
Одним з інструментів ек рег зовн ек діяльності є заборона інвестування приватного (або іноземного) капіталу в окремі галузі ек-ки.
Держава завжди повинна впливати на проведення як внутрішньо економічної, так і зовн-ек політики. Вільність різних суб’єктів у проведенні економічної політики заради власних інтересів може привести до досить негативних наслідків для ек-ки країни, отже необхідність державного регулювання є очевидною.
100. Економ азпекти глобальних пробле.
ГП – всезагальні проблеми згальнопланетарного масштабу, пов’язані з життєвими інтересами людства і мможуть бути вирішені спільними діями всіх країн
Глобальні проблеми поділяють на три сфери дії.
- До першої належать проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи й суспільства. Серед них: надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, освоєння ресурсів світового океану, оволодіння космічним простором. Особливість переростання цих проблем у глобальні полягає в тому, що сьогодні споживання ресурсів, що відновлюються і що не відновлюються, досягло величезних масштабів і характеризується тенденцією до подальшого зростання.
- До другої сфери належать проблеми суспільних взаємовідносин, а саме: між державами різних економічних устроїв, подолання економічної відсталості багатьох країн світу, локальні, регіональні та міжнародні кризи тощо. На перший план серед них вийшла проблема регіональних конфліктів, у тому числі і в державах, що переходять до ринкових відносин. У розв”язанні цієї проблеми зацікавлені не лише держави, які мають ракетно-ядерний потенціал, а й народи усієї планети.
- Третя сфера – розвиток людини, забезпечення її майбутнього. Вона охоплює передусім проблеми пристосування сучасної людини до умов природного й соцго середовища, що змінюються під впливом НТП, питання сучасної урбанізації, боротьби з епідеміями і тяжкими захворюваннями.
Класифікація глобальних проблем за сферами дії не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами часто мають умовний характер, а окремі глобальні проблеми зумовлені процесами, що є результатом взаємодії не лише природи й суспільства, а й відносин між
