Шпора 1
1.Виникнення та етапи розвитку ПЕ
ПЕ - належить до системи сусп. наук, вивчає такі сусп відносини і закони, які належатьдо базових у житті сусп, оскількі вони – складова сусп. в-ва.
Назва Економіка походить від грецького “Оikonomike” де Оікос – означ будинок, госп, а Nomos – закон. Вперше термін застосував Арістотель у 3-тис до н.е. Протягом 17-19 ст виділислися такі основні етапи розвитку ек. науки : Меркантелізм, фізіократи, класична ПЕ ( марксизм, марженалізм ) Як система знань ек процесів та явищ ек наука почала розвиватись лише в 16-18 ст, коли ринкове господарство почало ставати загальним. Стародавні мислтелі досліджували проблеми введення дом госп, грошей, податків, торгівлі, тобто лише окремі сторони ек процесів. ПЕ – вивчає такі сусп відносини і закони, які належать до базових в житі суспільства оскільки є складовими суспільнового в-ва
• Меркантелізм – (Антуан де- Монкрентьєн, Манн, Юм) Вони важали що джерело багацтва – сфера обігу, торгівля, а саме багацтво ототожнювали з накопиченням грошей (золото срібло). Термін ПЕ – запропонував де- Монкрентьєн у своїй праці “закони сусп господарства (трактат з ПЕ)” – 1615р
• Фізіократи – (Француа Кене, Тюрго, Мірабо, Норе) акцент доследження перенесли на природу і в-во, але джероло багацтва – тільки праця у СГ. Усі інші сфери безплідні, аа праця у них лише покриває витрати на їхнє існування.
• Класична ПЕ –( Уільям Петі, Сміт, Рікардо) виникла з розвитком капіталізму, її представники зосереджують увагу на аналізі ек явищах і закономцірностяхї розвитку всіх сфер в-ва. Саме вони започаткували трудову теорію вартості, а ринок розглядають як саморегулюючу систему. В цей період ПЕ зявилась як наука.
• Марксизм – ( Маркс, Енгельс) досліджували систему законів капіталістич суспільства з позиції роб класу. Зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонувапли концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтрорення, ек криз, земельної ренти. Досліджували виробничі відносини в процесі в-ва.
• Маржиналізм- (Менгер, Візер, Джеванс, Вальрас) виник в Австралії 19-20ст. Ця теорія що пояснює ек процеси та явища, виходячи з використання граничних, крайніх, величин, які характерезуютьне внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну у звязку зі зміною інших явищ. Включає 3 школи : Австалійська, Англійська, Амереканська.
Сьогодні існують різні підходи до вирішення ек проблем: Неокласицизм, кейнціанство, інституціоналізм, неокласичний синтез...
2.ПЕ, Обєкт, Предмет
Пе – фундаментальна методологічна частина ек науки, що розкриває сутьність законів функціонування і розвитку ек систем у різні історичні епохи.
Обєкт ПЕ- економічне життя суспільства. цей обєкт вивчають понад 50 окрпемих наук. Пе насамперед вивчає соц-ек віднеосини людей в їх єдності і взаємодії з продуктивними силами та політ, ідеол, соц інститутами
Предмет ПЕ – складний та багатогранний тому неможлоиво дати чітке визначення, яке було б правильне для сіх етапів розвитку. ПЕ, вивчаючі реальні ек процеси, постійно є в пошуку і розвитку. Предмет змінюється і уточнюється.
Еволюція визначення предмета ПЕ: 1) Давньогрец і давньорим мислителі : вчення про закони дом госп
2) Мернкантелісти фізікрати : наука про створ, примнож, та розподіл багацтва нації
3) Класична Пе та Марксизм : наука про виробничі відносини і закони, що управляють в-вом, розподілом, обміном та спожив благ.
4)сучасні західні економісти : А)П. Самуельсон : наука про дії людей у процесі вибору обмежених ресурсів для в-ва. Б) Макконнелл, Брю: ефективне викорис обмеж виробнич ресурсів або управління ними з метою досягнення макс задоволення потреб.
Пізнаючі Закони, Пе показує, як люди і сусп мають вибирати рідкісні ресурси, розподіляти і обмінювати з метою макс задоволення потреб
3. Економічна теорія і політ економія: проблеми взаємозв’язку. Позитивна і нормативна політ економія*
Політекономія-складова частина економічної теорії. Економічна теорія складається з політекономії, макроек-ки, мікроек-ки, історії економічних вчень. В цілому економічна теорія є методологічною основою всіх економічних дисциплін., Об”єктом економічної теорії є ек-ка в цілому.
Термін “політ економія” щодо економічної теорії був застосований ще у 1615 році. Цей термін можна трактувати як науку про ведення господарства в державі, суспільстві.
А політекономія - суспільна наука. Вивчає відносини між людьми в процесі їх виробничо-господарської діяльності. Ек-чні відносини - відносини 1) з приводу економічного поєднання робітників з засобами вир-ва; 2) з приводу організації виробничого процесу; 3) з приводу присвоєння й використання результатів вир-ва.
Отже, політекономія та економічна теорія є тісно взаємопов”язаними науками та явищами, які переплітаються у своєму існуванні.
Позитивна – описує факти, наявні процеси, має об’єктивний хар-р
Нормативна – містить оцінні судження якихось людей, позатеоретичні судження. Приклад нормативно-догматичної політ ек-кії.
4.ЕК закони, Принципи Категорії
Ек закони- відбивають найсутєвіші, стійкі, такі що постійно повторюються, причинно наследкові взаємозалежності і взаємозвязки ек процесів і явищ. Закони виражають сутність ек відносин. Разом створюють систему ек законів: 1) всезагальні – діють протягом історії людства. 2)особливі – діють протягом декількох ек систем. 3) специфічні – діють в межах однієї-ї ек системи 4) стадійні – в межах перехідної економіки.
Ек принципи – теоритичні узагальненя, які відображ тенденцію розвитку ек систем. Мають менш обовязковий характер ніж закони.
Ек категорії – абстрактні, логічні теор поняття, які виражають суть ек процесів та явищ ( наприклад капітал, ринок, попит...)
Залежно від мети ПЕ поділяють на позитивну і нормативну. Позитивна – ставить за мету всебічне пізнання реальних ек процесів, відповідає на питання : які вони є. Нормативна – зясовує обєктивні процеси, дає їм оцінку, робить висновки, рекомендації для вдосконалення ек системи, відповідає на питання : як має бути.
5. Методи ек досліджень
Як і будь яка наука, ПЕ використовує як загально наукові. Так і спецефічні методи дослідження. Розглянимо детально кожний з них: 1) Діалектичний метод, основа якого заклали давньогрецьки мислителі і розвинув Гегель. Він грунтується на принципах, що усі явища та процеси постійно розвиваються і змінюються, розвиток будь якого явища іде від простого до складного, рушійною силою розвитку, що зумовлює перехід від простого до складного, є єдність та боротьба протилежностей. Діалектичний метод передбачає застосування методу наукової абстракції. 2)метод наукової абстракції полягає у звільнені уявлень про предмет дослідження від всього випадкового, одиничного, тимчасового та у виявлені в ньому сутєвого, постійного, типового. Результат методу – теор абстракції, наукові поняття, категорії ек закони. 3) аналіз і синтез. Аналіз являє собою процес розкладання цілого на окремі частини, а синтез – поєднання різних елементів в єдине ціле. Аналіз дає можливість вивчити окремі боки субєкта, зоробити ряд наукових абстракцій, виявити певні поняття. Наступне поєднання їх пад час синтезу призводить до більш глибокої сутності цілого. Агаліз і синтез взаємоповязані, взаємодоповнюючі і складають разом один з найпошириніших методв дослідження. 4)Стаститичний метож – застосовується практичною діяльністю що до управління економікою. Використовує обтимальні дані статистики у кількісному аспекті, досліджує масові явища, виявляє тенденції розвитку. 5) економічне моделювання – зпрощена картира реальності, абстракція, узагальнення ек дійсності. Дозволяє не лише краще зрозуміти механізм фінансування сучасної ек, а й передбачити стан її в майбутньому 6) експерементальний метод передбачає активне втручання у перебіг дослідження, що характерезує розвиток НГ вцілому або в окремих ланках, в реальних або в спецц створених умовах. Суть методу в тому, щоб дослідити поведінку конкретного обєкта або процесу під впливом деяких чинників. Використовується для перевірки гіпотез і побудованих теорій.7) метод індукції і дедукції. Метод індукції означає виведення узагальнеь теоретичних висновків на основі вивчення окремих фактів. Він доповнюється методом дедукції – побудова узагальнюючих теоретичних висновків, і стеність яких перевіряється аналізом явищ, що до яких цей висновок зроблений. Зайтосовується після того, як накопиченно та теоретично обгрунтовано емпірічний матеріал з метою його систематизації, виведення усіх наслідків і узагальнень. Ці два методи взаємоповязані. Також ПЕ використовує і багато інших методів(математ, порівняльний, графічний, поєднання іст і логіч підходів)
6. Функції політ економії. *
Політекономія вивчає відносини між людьми в вирішальній сфері їх життєдіяльності: у виробничо-господарській ек-чній діяльності. Значення політекономії в житті суспільства може бути охарактеризоване її функціями.
Політекономія як одна з галузей наукового знання, виконує:
1)пізнавальну функцію – нарощування інтелектуального потенціалу суспільства, розширює науковий кругозір людей, озброює їх знаннями об’єктивних законів економічного розвитку суспільства
2) методологічну. Політекономія є методологічною основою всіх економічних наук. Це свого роду економічна філософія.
3) практичну. політекономія – теоретична основа економічної політики держави, підприємств, фірм. На основі її законів та теоретичних висновків органи держуправління, фірми визначають свої програмні цілі, економічну стратегію і практику.
4) прогностична – п ек спроможна дати приблизний ек прогноз розвитку країни чи підприемства на певний період
5) ідеологічну. Політекономія формує погляди, суспільні ідеї, суспільну свідомість. Є вихідною основою формування економічного і політичного мислення.
7. Політ економія та обгрунтування економічної політики.*
Економічна політика – концентрований, науково обгрунтований комплекс ек заходів на макро і мікро рівнях щодо ефктивного та раціонального функціонування ек поцесів (система заходів, щодо рац функціонування ек-ки)
Теореичною базою ек політики є політична економія.Двому сторонами ек політики є Ек стратегія та ек тактика.
Ек стратегія – розробка довгострокових завдань виділення приорітетів розвитку.
Ек тактика – засоби, форми, методи, за допомогою яких злійснюється ек стратегія.
8.Виробництво. Фактори В-ва
В-во та потреби нерозривно звязані між собою, протезакони розвитку потреб не збігаються з законами в-ва. Основ закон в-ва: Закон обмеженості ресурсів. Основний закон сфери особистого споживання: Закон неухильного зростання потреб суспільства, які в-во має задовольнити.
Сусп в-во – сукупна організована дільнісять людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і не натеріальних благ, якіб задолольнялиб різноманітні потреби сусп.
У будь якому сусп системі перед в-вом стоять 4 питання: що і в якій кількості виробляти, Як виробляти, для кого виробляти, в яких соц ек умовах. Будь якому в-ву властиві риси: 1)має безперервний характер розвитку, постійно відтворюється. 2) Завжди є суспільним. 3) є важливою складовою соц ек системи. 4) виникнення ек відносин між людьми – виробничих.
Основні фактори в-ва: 1)робоча сила – сукупність фізичних і розумових здібностей людин, її здатність до праці. Праця – фіз та інтеректуальна діяльність людини, спрямована на виготовлення благ і надання послуг.2) Засоби в-ва, що поділяються: А) Засоби праці – річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмети праці ( споруди станки машини ) Б) предмети праці – матеріали, які обробляються у процесі виробництва: І ) речовина впереше відокремлена людиною від природи( вугілля глина пісок), ІІ ) Предмети праці що пройшли певну обробку ( борошно пряжа ) 3) Земля – як фактор в-ва включає землю (СГ, ЛР, ВР, Корисні копалини) 4) В ринковій ек виникає новий фактор в-ва – підприємницькі здібності.
НТП сприяє постійному зародженню нових складових процесу в-ва, які набувають такого великого значення, що перетворюються на самостійні фактори, на сучасному етапу до факторів в-ва можна віднести науку інформацію екологію. Потреби мають діалектичний звязок з в-вом. В-во не тільтки задовольняє, а й створює умови для нових потреб. Взаємодія в-ва і потреб підкоряється закону зростання потреб і закону розвитку факторів в-ва. Суспільне в-во поділяється на 2 сфери : Матеріальне( сукупність галузей та сфер, що виробляють матеріальні блага і надають матеріальні послуги:промисловіть, СГ, будівництво, комунальне госп., транспорт звявок торгівлі.), Не матеріальні (задовольняють соціальні і духовні потребиохорона здоровя, освіта, спорт). Сьогодні більшого значення набуває не матеріальне в-во
9. Обмеженість виробничих ресурсів. Крива виробничих можливостей.
Виробнийчий потенціал суспільства- сукупність вироб ресрсів, тобто факторів виробництва з урахуванням їх обсягу, структури, якості, технічного рівня. В основі оцінки виробничого потенціалу лежить факт що ресурси обмежені.(колись країна може виробляти лише певну кількість продукції). Збільшити в-ва одного продукту можна при зменншені виробництва інтого. Самуельсон називає це межею виробничих можливотсей
Вмінені витрати – характерезують роцес перерозподілу ресурсів: від якої кількості одного продукту ми повинні відмовитись щоб отримати інший.
Закон зростання вмінених витрат показує: кількість певних одиниць продукту, від яких суспільство має відмовитись для в-ва інших продуктів, зростає вміру збільшення обсягів в-ва одного із альтернативних продуктів. Існує протиріччя між потребами і ресурсами, воно лежить в основі ек розвитку породжує проблему вибору, оскільки потреби – безмежні, постійно зростають, а ресурси – обмежені, вичерпні, рідкістні.
9. Обмеженість виробничих ресурсів. Крива виробничих можливостей.*
Закон обмеженості ресурсів стверджує таку невідворотну істину – блага і ресурси є обмеженими, а потреби безмежні. Отже існує межа вивобничих можливостей для вир-ва будь якого продукту, і якщо ми хочемо підвищіти його вир-во, то мусимо зменшити вир-во якогось іншого. Межа виробничих моливотсей показує максимальону кілкість продукції, яку може виробити ек-ка в умовах наявного рівня технологіч-ного розвитку і наявних факторів вир-ва.
10.Ек потреби Суспільства, їх суть Класифікація
Птреба – нужда в чому небуть обєктивно необхідному для підтримки життєдіяльності розвитку людини, колективу, нації, суспільства. Це – внутрішній імпульс до активності ек субєкта.
Класифікація за обєктами: біологічні( Їжа одяг житло), соціальні (спілкування визнання), Духовні( творчість)
Класифікація за субєктами: 1)індивідуальні, колективні, суспільні. 2)домогосподарств підприємств держви. 3) Соц ек класів та соц ек груп.
За характером винектення : первинні і вторинні
За нагальністю задоволення: перчошергові ідругорядні.
За можливостями задоволення: насичені( мають межу задоволення), та ненасичені.
Потреби – постійні, вони – продукт розвитку суспільства, тому їх характер структура може змінюватися. Потреби мають діалектичний звязок з в-вом. В-во не тільтки задовольняє, а й створює умови для нових потреб. Взаємодія в-ва і потреб підкоряється закону зростання потреб і закону розвитку факторів в-ва.
11.Корисність продукту.
Користність, ціність та рідкість товарів були введені представниками неокласичної теорії
Корисність – здатність продукту задовольняти потреби людини. Вона – індивідуальна для кожного. Користність показує ступінь задоволення, яку отримує конкретка людина від споживання певного блага.
Ціність – оцінка ступення корисності блага людиною. Це теж субєктивна категорія. Неокласики важали що користність блага може надавати затратам праці суспільно необхідному характеру. Ціність є функцією витрат праці і функцією користності.
Рідкість товару – характеристика ек благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб людей.
Теорія граничної корисності розроблялась маржоналістами. Гранична корисність – додаткова користність, яку отримує споживач від додаткової одиниці продукту. При цьому мають значення кількість продукту, рідкість, момент початку вживання
Закон спадної граничної користності: уміру задоволення потреб одним чи іншим товаром користність цього продукту для людини зменьшується, вона меньше цінує і купуватиме за нижчіми цінами.
12.Ек інтерес. Єдність і суперечності в системі інтересів
Ек інтерес – форма вияву ек потреби, у свідомлене прагнення ек субєктів задовольнити їх, обєкивний спонукальним мотив ек діяльності. Потреба->Інтерес-> Діяльність
Субєкти ек інтересів : індивід, дом господарство, колектив, держава
Обєкти : ек блага (товари послуги інформація). За обєктами класифікуються на майнові, фінансові, інтелектуальні.
За часовою ознакою: поточні, перспективні.
За важливістю: головні, другорядні.
Субєкти ек відносин виражають спецефічні ек інтереси: 1) ек інтерес домогосподарств : максималізація корисних благ з урахуванням існуючих цін та доходів. 2) ек інтерес підприємців: максималізація прибутку, зниження витрат, підвиження конкурентноспроможності продукції. 3) ек інтерес держави : реалізація потреб суспільства вцілому.
Всі ці інтереси дуже суперечливі між собою тому спосіб їх узгождення є дуже важливим. Можна навести такі приклади:а) субординоване підпорядкування одних іцнтересів іншим, як в командно адміністративній ек: державний інтерес- колективний – особистий б) координоване узгодження різнобічних інтересів усіх субєктів : інтерес споживача( головний)- інтерес виробника – державний – інтерес споживача – як у ринковій економіці. Саме взаємодія потреб та інтересів субєктів є рушійною силою ек розвитку.
13.Ек система: її сутність та структурні елементи
Система – сукупність взаємоповязаних і розміщених у певному порядку елементів певного цілісного утворення. Кожна система має такі риси: цілісність, загальна мета, саморух, упорядкованість, стійкість, самоорганізація.
Економіка – багатовимірна система що має багато елементів, що взаємодіють і взаємоповязані. Кожна система має закони розвитку. Різні вчені по різному визначають ек системи:
1)Марксиський підхід( формаційний) складається з базису і надбудови, що утворюють соц ек формацію. Соц ек формація – ек система на певному етапі розвитку. Базис – спосіб в-ва ( діалектичний взаємозвязок продуктивних сил і взаємовідносин). Надбудова- підпорядкована базису, включає політику, ідеологію мораль, традиції. Визначають первісно общиний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний та комуністичний способи в-ва. Головним ядром кожного способу в-ва є панівна форма власності, саме тому розвиток є послідовною зміною одного способу в-ва іншим
2)Цивілізаційни підхід – базується на таких методологічних принципах: а) пізнання системи в єдності ек та соц культур елементів. Б) посилення ролі людського фактору у суспільному розвитку. В) природно еволюційна поступальність істор процесу.
В центрі цивілізації стоїть людина( її потреби- повна ціність цього підходу), потім сусп ціності людства ( право на життя. Свобода творчості, право на само вираження), і національні елементи цивілізації ( економічні, соц, куль, політ, релігійні) . Представники цього підходу виділяють такі етапи : аграрне суспільство( ек розвиток відбувається завдяки зовнішнім силам), індустріальне (внутрішній мотор розвитку у формі підприємницької діяльності), постіндустріальне (основні моменти розвитку : наука, інформація).
