44.Позичковий капітал. Процент та його економічна природа.
Позичковий капітал – грошовий капітал який надається в позику його власником промисловим та торг підприємствам за умов повернення та сплати процента за користування грошима. Джерелами цього капіталу є: 1)грошові капітали підприємств, що на деякий час звільнилися у процесі кругообігу капіталу 2)”грош підприємці”,що не займаються підприєм діяльністю і дають свій капітал у позику. 3) грошові заощадження і доходи населення які залучаються в цей процес через банки 4) кошти центр та місцевих бюджетів 5) кошти страх компаній...
Цей капітал відрізняється від інших видів капіталу. Капітал це гроші, здатні приносити інші гроші. Основними відміностями виступають такі риси: 1) позичковий капітал є товаром особливого роду що має властивіть бути капіталом і приносити його власнику доход у формі процента. 2) формула руху грош кап : Г-Т-Г0 , Г0= Г+▲Г 3) формула руху позичкового капіталу Г-Г0
Зворотній рух еквівалентної вартості відбувається лише через деякий час, коли гроші повертаться кредитору. Приріст грошей створюєтья у торгівлі і розподіляєть на користь капіталіста. Норма позичкового процента=( річний дохід*на позичков кап)/поз каб* 100% ця норма залежить від середньої норми прибутку оскільки процент – лише частра прибутку і не може перевищувати середньої норми прибутку. На поз каб впливають попит і пропозиція на грошовий капітал також інші фактори. Максимальна норма проценту буває в період кризи оскільки товари не реалізуються і виникає потреба в грошах. Мінімальна норма процента – в період депресії, коли немає попиту на гроші, що звільнюється з торгівлі і промисловості.
45.Банки їх роль та функції. Банківський прибуток.
Банком називається фінансова установа, що акомулює тимчасово вільні гроші, надає їх у тимчасове використаня у вигляді кредиту. Банк виступає посередником між підприємствами, установами або окремими особами у взаємних платежах, регулює грошовий обіг в країні, в тому числі випуск нових грошей. Всі банки і кредитні установи утворюють банківську систему, що складається з центрального банку( в УКРАЇНІ-НБУ) і комерційних банків. Головна мета банку – бути посередником в переміщені грошових коштів від кредиторів до позичальників. В позику гроші дають також страхові компанії, пенсійні фонди, інвестеційні, фінансові компанії. Комерційні банки можуть бути як державні так і не державні.Комерційні банки – цеведуча ланка кредитної системи. Основне місце в їх операціях займає кредитування промислових та торгових заходів, фізичних та юридичних осіб.
Функції центральног банку: зберігає резервний валютний державний фонд в золоті, банкнотах, цінних паперах; управляє, керує валютними резервами в комерційних банках; здійснює емісію грошей; здійснює емісію цінних паперів; регулює діяльність кредитної системи та кредитування в країні; здійснює торгівлю монетарним золотом тощо.
Функції комерційних банків: зберігати мінімальні валютні резерви в обсязі, встановленому центральним банком; здійснювати кредитні операції; зберігати тимчасово вільний капітал своїх клієнтів; виконувати різні комерційні операції на доручення клієнтів тощо. В наслідок надання позик перелічені установи отримують прибуток у вигляді позичкового відсотка і надають кредити. Позичковий відсоток – вартість послуги, яка надається кредиторам позичальнику у вигляді надання йому за плату певної суми грошей на певний строк. Кредит - форма руху позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, що подається в позику. Банківський прибуток – різниця між відсотками на вкладений капітал і виплатою відсотків за позичками. Саме норма банківського прибутку визначає результативність роботи комерц банку. Прибуток банк отримує і від інших видів діяльності. Оскільки кожен банк зацікавлений мати більше клієнтів, а сьогодні дуже велика кількість банків, в наслідок конкуренції ми спостерігаємо тенденцію до зниження відсотка і подовження терміну кредита що є вигідним для населення.
46. Суть кредиту та його форми.
Кредит – форма руху позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, що подається в позику.
Функції кридиту – 1)мобілізує, акомулює, перерозподіляє грошовой капітал. 2)прискорює концентрацію та спеціалізацію капіталу 3)є інстументом врегулювання ек-ки 4) сприяє скороченю втрат обігу. Існує кілька основних форм кредиту: комерційний( вексель), банківський – основний, іпотечний( під заставу), споживчий, державний, приватний, міжнародний, урядовий.
Кредит надається за таких умов та принципів: строковість, повернення, матеріальне забеспечення, платність.
Форми кредиту:
Державний кредит – це особлива форма кредиту, де позичальником та кредитором виступає держава або місцеві органи влади, а сам кредит має вигляд випуску позик, які в основному реалізуються фінансово-кредитними установами. Він звичайно являє собою випуск цінних паперів – облігацій, сертифікатів тощо.
Банківський кредит – найбільш поширена та основна форма видачі грошових коштів у тимчасове користування юридичним та фізичним особам.
Внутрішній кредит – видається суб”єктам господарювання та державі в цілому.
Міжнародний кредит – може отримати одна країна від іншої на встановлених в міжнародній практиці умовах. Буває комерційний, фінансовий, проміжковий тощо.
Чим вище попит на банківський капітал, тим вище ставка по активним операціям і навпаки. Чим вище рівень виробничої та комерційної активності в суспільстві, тим вище кредитна та депозитна ставка банківського відсотку і навпаки.
47. Капітал у сфері торгівлі
В резальтаті СПП торгівля стає самостійною сферою підприємницькою діяльності. Зявляється товарний капітал, відбувається відокремлення торгового капіталу від товарного на певній стадії розвитку ринк ек. Торг кап виконує функцію реалазації товарів з метою отримання торг прибутку. Проте існують між товарним і торговим капіталом є як відміності так і схожості. Обидва – капітал ообігу. Їх функція – реалізація товарів, але товар кап є часткою пром капіталу, власністю пром капіталіста. Торг кап належить торг підприємцю. Він є самостійним капіталом. Ці 2-ва капітали мають різні форми колообігу. Торг підприємства залучають капітал, працю, підприєм талант – витрати. Такі витрати, тобто витрати підприємства сфери обігу, повязані з реалізацією продукції, називаються витратами обігу( вони бувають внутрішні і зовнішні, постійні і зміні, економ і бугалтерськи). Торговим прибутком назив дохід, що одержують підприємства обтової та роздрібної торгівлі.
48. Фінансово кредитні установи
Фінансово-кредитні установи мають комерційний ха¬рактер, тобто здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку. Є такі види фінансово-кредитних установ:банки(ощадні, інвестиційні, іпотеч¬ні та інші спеціалізовані банки), страхові компанії і пенсійні фонди, а також всілякі інвестиційні компанії, фінансові компанії, спеціалі¬зовані фонди.
Банком називається фінансова установа, що акомулює тимчасово вільні гроші, надає їх у тимчасове використаня у вигляді кредиту.
Комерційні банки – цеведуча ланка кредитної системи. Основне місце в їх операціях займає кредитування промислових та торгових заходів, фізичних та юридичних осіб.
49. Роль ринкової інфраструктури в регулювані ринкових відносин.
Інфраструктура - сукупність галузей та підприємств, зайнятих у обслуговувані сусп в-ва. існує кілька видів: виробнича, соціальна, ринкова.
Ринкова інф – шляхи ( підприємства та організації), по яких рухаються товари та послуги, гроші, роб сила, ціні папери.
Інф ринку – це: 1) інф виробничого сектору(транспорт, звязок, комунікаїці) 2)інф ринку праці ( заклади освіти, підвищення кваліф, центри зайнятості. 3)інфраструктура фінансового сектору ( страхова, банкова система, товарні і фондові біржі)
Великий вплив структури та інфраструктури на розвиток ринкових відносин обумовлюється виконанням нею таких функцій:
- забезпечення зворонього зв’язку між виробництвом і споживанням ;
- акумуляція тимчасово вільних коштів суб’єктів ринку;
- регулювання грошового обігу;
- доведення товарів, сировини, послуг до безпосереднього споживача;
- перерозподіл ресурсів між секторами економіки і всередині них;
- регулювання ринку парці.
50. Домогосподарство як суб’єкт ринкової економіки.
Домогосподарство виконує дуже важливу роль в ринковій економіці. Значення домогосп посилюється з кожним роком (в Укаїні значно збільшилась їх частка у ВВП). Домгосп більш чітко привязане до територіальних меж окремої госп одиниці, включає членів дом госп, які не є родичами. Вони виконують 2 основні функції: 1) дом госп – головний постачальник ек ресерсів. 2) Домгосп основний постачальник субєктів що витрачаються. Домгосп виступають отримувачами доходів. Основними джерелами є: зарплата, доходи від інвестиції товарів, відсотри на вкладений капітал, дивіденди, доходи від підсобного господарства. Взагалі існує 2 класифікації розподілу доходів дом госп: функціональний і особистий. В ринковій ек важливим моментом є нерівномірний розподіл доходів між домогосп. Важливим моментом є також і витрати дом госп з метою заощадження і споживання. Домгосп займає чинне міцсе в економіці: 1) важіль встановлення ек рівноваги. 2) вони разом формують сукупний попит, що зорієнтовує всю рнкову систему. 3) є постачальником ресурсів (трудових, капітало, грошей, товарів). Одже господарства є важливим обєктом доследження і функціонування ринк ек.
51. Підприємництво як субєкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
Підприємництво – багатовимірне явище. Яке може бути визначене як: - ек категорія: вдносини між субєктом госп діяльності, спрямовані на досягнення такої комбінації ек ресурсів, яка здатна їм забеспечити комерційний дохід, -як тип госп поведінки:незалежністю самостійність що до вибору( скільки, що, для кого виробляти), повна відповідальність за прийняті рішення та їх наслідки –як господарське мистецтво: постійна ек, організаційна, управліньська, творчість для забеспечення комерційного успіху, -як метод ек мислення: характерезування орігіральних ідей та підходів до вирішення госп проблем. Чинним законодавством Україні обмежуються деякі громадяни щодо веденя підприємництва: державослужбовці, військовослужбовці, ті, що судилися за ек злочин. Субєктами підприємництва є: приватні особи, держава в особі відповідних органів, група юр осіб, що повязані між собою договірними відносинами. Обєкт підприємництва – сукупність певних видів ек діяльності в межах якої шляхом комбінації ресурсіів підприємець досягає максималазації доходів. Бувають такі види підприєм діяльності: страхова, виробнича, фінансова, торговельна, посередницька, іноваційна. Кожен підприємець має прагнути бути нависоті, досягати іновацій у сфері економіки, оріїнтуватись на запити та смаки споживачів, максимально використовувати конкурентні переваги, дотримватись принципів ділової етики, рризикувати, нести ек та соц відповідальність. За формою організації:
- одноосібні
- партнерство чи тов-во
- корпорації та акц тов-ва
Також за формою власності підпр-ва класифікують як:
- приватні ( засновуються на власності майна окремих громадян, з правом викор роб сили);
- колективні (засновані на власності на майно трудових колективів);
- державні (майно належить державі);
- змішані (спільні) (створені на основі об”єднання майна різних власників).
Класифікація по правовому статусу:
- одноосібні;
- кооперативні;
- арендні;
- господарські товариства.
В залежності від характеру інтергації та ступеню відповідальності:
- повні (всі учасники несуть відповідальність);
- з обмеж відп ( має уставний фонд, учасники несуть відповідальність в розмірі своїх вкладів);
- командитні (поряд з членами повну відповідальність мають і засновники);
- акціонерні (поділ уставного капіталу на акції).
По чисельності робітників:
- малі;
- середні;
- великі.
Сьогоднішня( іноваційна) модель підприємництва відрізняється від класичної, що відбулось в наслідок переходу від індустріального до пост індустріального способу в-ва.
52. Кругооборот і оборот капіталу
Капітал – це частина фінансових ресурсів. Капітал – гроші які приносять інші гроші Лише вкладення капіталу у господарську діяльність приносить прибуток. Капітал повинен постійно
здійснювати кругообіг – послідовне проходження трьох стадій і відповідне прийняття трьох форм.
Загальна форма кругооборо тукапіталу має вигляд: Д-Т-Д”, де
Д – грошові кошти, що інвестуються;
Т – товар;
Д” – грошові кошти, отримані інвестором від продажу продукції.
Якщо розглянути її більш детально,то В сфері обігу капітал ще має грошову форму, потім на ці гроші купують засоби вирва та робочу силу. У сфері виробництва капітал вже має виробничу форму, а після, коли виробили товар (товарна форма капіталу) ми знову повертаємося у сферу обігу і отримуємо гроші, які будуть вже більіші за авансований капітал
Тому в операції Д-Т-Д” грошові кошти, які вкладаються у виробничо-торговий процес, не затрачуються остаточно, а лише авансуються, а після завершення кругообігу вони повертаються інвестору з додатковим прибутком.
Регулярно повторюваний круооборот називається оборотом капіталу.
Капітал повинен постійно здійснювати кругооборот Чим більше за рік буде зроблено оборотів капіталу, тим більше у інвестора буде річний прибуток.
Концентрація капіталу відбувається тоді, коли великі сумі зосереджуються в одному місці. А централізація – в одних руках.
53. Суть підприємництва, його види та функції.*
Підприємництво – ініціатива людей в господарській діяльності на свій страх і ризик; П - ініціативна, самостійна господарська діяльність людей, направлена на отримання прибутку шляхом організації та використання ресурсів з метою вир-ва та реалізації товару.
Функції:
- ресурсна – реалізується в продуктивному використанні капіталу, трудових та матеріальних, інформаційних ресурсів;
- організаторська (орг вир-ва, збуту, реклами);
- творча – пошук нових рішень, новаторські ідеї.
принципи:
- вільний вибір діяльності;
- самостійне прийняття рішень;
- розпорядження на свій розсуд одержаними доходами;
- вілне наймання робочої сили
- певні правові гарантії: юридичний захист, , законодавче забезпечення свободи конкуренції;
Основні форми підпр-в: індивідуальне, колективне, державне. Види за діяльністю: виробниче, комерційне, фінансове, посередницьке, страхове.
54. Роль підприємства і підприємництва в риноковій економіці.
Підприємство – господарська ланка, якій властиві такі риси: певне місце в соціумі, наявність майна, необхідного для здійснення певного ек процесу, технологічне зумовлення факторів в-ва, певне місце в системі СПП.
Підриємництво - ініціатива людей в господарській діяльності на свій страх і ризик; П - ініціативна, самостійна господарська діяльність людей, направлена на отримання прибутку шляхом організації та використання ресурсів з метою вир-ва та реалізації товару.
Вони відіграють дуже важливу роль в ринковій економіці, оскільки підприємництво, а одже і підприємства є рушіями розвитку ринкових відносин. Вони стимулюють покращення якості товару, ефективності, різновиду, нововеденню, що в свою чергу розвивають конкуренцію, що є основою ринкової економіки. Чим більше підприємців, що зацікавлені в досягнені прибутку, в задоволені потреб суспільства, в русі вперед, тим краще для людей.
55. Первісне нагромадження капіталу, його собливості в Україні.*
Нагромадження капіталу – це процес перетворення засобів вир-ва в капітал, а безпосередніх виробників у найманих працівників. Первісне нагромадження капіталу проходивло в єпоху меркантелізму, в період встановлення монофактурного в-ва.
У всьому світі основою цього процесу був розвиток товарного вир-ва, велику роль також зіграв лихварський капітал. В деяких країнах перв нагр кап не обійшлося і без насилля, наприклад в Англії землевласники зганяли селян з власних земель і ті змушені були йти працювати на фабрики.
В Україні, в зв’яязку з її соціаластичним минулим перв нагр кап від бувається тільки зараз і не можна сказати що без проблем. „прихватизація” держ майна, коррупція. хабарництво, розкрадання, поява тіньового капіталу та тіньової ек-ки.
Перехідна економіка України характерезується інвестеційним типом трансформації. Інвестицією називається зміна порядку послідовності подій. За класичного життя трансформації відбувається перехід від аграрного суспільства до індустріального, а за інвестеційного – перехід до ринкової економіки на основі індустріального базису.
56. Перетворення грошей у капітал. *
Капітал – це авансовані підприемцями у засоби вир-ва грошові ресурси, які в процесі використання у вир-ві забезпечують самозростання.
Одним із факторів вир-ва є капітал в його різнома-нітних формах, включаючи форми людськ капіталу.
Якщо капітал, це фактор вир-ва, то для організації будь-якої справи, будь-якої діяльності перш за все необхідна певна кількість капіталу в грошовій формі. Його можна отримати шляхом заощаджень та зібрання великої кількості грошей, а можна взяти позичковий капітал.
Формула перетворення грошей у капітал Г-Г′, розширена формула торг капіталу: Г-Т-Г′, сучасна формула перетворення грошей у капітал: Г-Т(засоби в-ва, роб сила)-в-во-Т′-Г′
57. Характер взаємозв’язку капіталу і найманої праці.*
Значного поширення набув погляд на капітал як на один з виробничих факторів, що поряд з працею, землею приносить доход. Проте є одна цікава особливість – капітал не може виконувати свої ф-ії без допомоги робочої сили, яка на відміну від капіталу не є власністю підприємця.
Наймані працівники можуть бути фактором зростання капіталу. Це криється у характері найманої праці як такої. Її виконують за допомогою засобів вир-ва, які не належать працівникові; цим процесом керує власник засобів вир-ва; результати вир-ва не належать безпосередньому виробникові. Власник засобів вир-ва, наймаючи робітника, на перший погляд, купує його працю, аое це не так, оскільки працб як таку купити не можна. Праця – це процес, в якому створюються матеріальні та нематеріальні блага. Те, що купує власник засобів вир-ва – це специфічна риса людської особистості, її здатність до праці. Її й називають робочою силою. Отже, вирішення проблеми джерела зростання капіталу в подвійному характері товару “робоча сила”.
