76. Економічне зростання та ек-чні цикли. Роль циклів: дискусійні проблеми.
Існування буль якої економіки не є рівномірним, існують злети падіня піднесення, що в сукупності становлятьциклічність( період розвитку ек від початку однієї кризи до наступної). Цикл влючає фази кризи, депресії, пожвавлення, піднесення. головна з них – криза – різке порушення ек рівноваги в наслідок диспропорції у процесі відтворені, що раптово зростають. Ознаками цієї фази є дифіцит вільних місць, падіня цін, інвестицій, ЗП, зменьшення обсягів в-ва... Депресія – фаза застою в-ва, незначної ліквідації товар надлишку. Пожвавлення (піднесенння) – розширення обсягів в-ва до маштабів підвищення прибутковості, кредитна експансія, швидке зростання зайнятості, штучне стимулювання сукупного попиту. ЕЗ – це розвиток нац ек протягом пеного періоду. Воно є однією з фаз ек циклу, що йде після депресії. За тривалістю циклі бувають короткі ( 2-3 роки), середні( до 10) , довгі(40-60).
Наша країна перебуває в глибокій кризі 90-х років в наслідок руйнування командно адміністративної ек і формування ринкової, порушення єдиного НГК в межах СРСР.
77. Ек-чні кризи та їх причини.
Ек криза – одна з фаз ек циклу, точніше головна з них, оскільки є кінцем одного і початком іншого циклу. криза – різке порушення ек рівноваги в наслідок диспропорції у процесі відтворені, що раптово зростають. Ознаками цієї фази є дифіцит вільних місць, падіня цін, інвестицій, ЗП, зменьшення обсягів в-ва... причинами криз моржуть бути багато чинників. Важливими є загострення ситуації в середині і між країнами. В розвинених країнах причиною криз може бути криза перев-ва, в країнах, що розвиваються, або зназодяться на перехідному етапі характерними є продовольчі, ресерсні, виробничі проблеми. Нажаль цих проблем існує більше і вони призводять до криз. Хоча є і інша сторона медалі, оскільки криза однієї системи означає початок і розквіт іншої. Кризи, як і цикли, за протяжністю можіть бути короткі, середні та довгі. Наша країна перебуває в глибокій кризі 90-х років в наслідок руйнування командно адміністративної ек і формування ринкової, порушення єдиного НГК в межах СРСР.
78. Теорії зайнятості. Проблеми повної зайнятості в умовах ринкової ек.
Концепції зайнятості – 1) неокласичка- основані на теорії загально ек рівноваги ( ціна праці впливає черер рівень зарплати на попит і пропозицію робочої сили). 2)кеніціанська (протилежна до неокласичної) Кейнс важав що держава повинна регулювати дані процеси, він досліджував ринок праці як статичну систему з читко фіксованою ціною праці – ціна і ЗП негнучкі. 3)Інституціональна – обгрунтовували ринкові диспропорції праці особливостями динаміки окремих галузей ек і професійних і димографічних груп. 4)Філіпс – він встановиз зворотню залежність між рівнем безробіття і темпами інфляції( при зростані безробіття знижується інфляція)
З – це сукупність ек, правових, соціальних, національних , та інших відносин
Повна З – максимально можливе в-ня загального трудового потенціалу. Повна З (стандартна) є основною. Вона характерезується роботою лише в 1 роботодавця, стандартним навантаженням протягом дня, тижня року, робота у робочому приміщені роботодавця. За умов ринк ек багато людей схильні до самозайнятості, до нетипової, випадкової..., що відрізняються від останьої. Ринкові відносини передбачають вільний вибір професії і місця роботи людини. Самозайнятість поширено там де високий рівень безробіття (наприклад в Україні). Сьогоднішні умови на ринку праці та в суспільстві, на жаль, не найкращі, тому більш привабливими та вигідними для населення ста.ть інші види зайнятості ніж повна ( часом люди хочуть али не можуть бути повно зайнятими) .
79. Безробіття:причини, види, форми.
Б – це таке явище що повязане с перевищеням пропозиції робочої сили відносно попиту, це стан не зайнятості ек активного населення.
Б-на особа – та якак досягла певного віку, не працює за грошову винагороду і хоче знайти роботу
РБ=Б/Неа * 100%
Типи безробіття – фактичний рівень: природне ( фрекційне та структурне), циклічне
Фрекційне – зумовлене динамічністю ринку РС
Структурне – в наслідок не відповідносі попиту і пропозиції робочої сили на окремі професії
Циклічне – виникає через спад дійової активності в умовах циклічних коливань. В розвинених країнах природне безробіття 6-7%, у нас набагато більше, що зумовлене такими причинами: трансформаційний спад, надмірна зайнятість в командно адмін економіці, маштабно структурна трансформація. З безробіття є причиною серйозних соц ек проблем з рядом соц наслідків. До тогож, за законом Оуена, рівень безробіття тримає залежність обсяг ВВП (при збільшені факторів безробіття на 1% ВВП скорочується на 2.5%). Ця проблема є досить актуальною і має бути вирішена новою владою, інакше наша країна ніколи не буде прикладом для інших і “теплим домом” для нас.
80. Господарський механізм та його оль у сис-мі регулювання сусп відтворення
ГМ – складне єкономічне явище з кількома підсистемами господарювання. Це сукупність організаційно економічних форм за допомогою яких держава управляє економікою.
Функції ГМ : 1)реалізація відносин власності. 2) формування механізму впровадження ек законів. 3) забеспеченняиі узгодження руху ек інтересів, розвязання суперечностей.
Основні принципи функціонування та формування ГМ : фективність, соц спрямованість, збалансованість. Структура ГМ : включає підсистеми регулювання, планування, організації, стимулювання. ГМ виконує також ще одну важливу роль, допомагаючи вирішувати цілий ряд питань на які не мужуть відповістиринкові форми гос мех: збереження ресурсів, що не відтворюються, формування ек механізму захисту навк середовища, створення стимулів для в-ва продуктів колективного користування (освіта,шляхи), забеспечення прав на працю і на дохід, перерозподіл доходу. Даний механізм тісно пов'язаний з соціальними, політичними відносинами, конкретною формою реалізації їх ак¬тивної ролі щодо виробництва.
81. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми.*
Держ регулювання – комплекс форм і засобів централізованого впливу на розвиток ек об’ктів для стабілізації ек с-ми та її пристосування до інтересів людини.
Основні форми державного регулювання:
- короткострокове або емпіричне державне регулювання – комплекс антикризових та антициклічних заходів держави, спрямованих на пом”якшення наслівдів економічної кризи.
- Довгострокове державне регулювання – економічне програмування. Сьогодні це найбільш поширена і розвинена форма державного втручання в ек-чні та соціальні процеси, впливу на процес відтворення. Розрізняють кон”юктурне (спрямоване на регулювання процесу відтворення через маніпулювання госп кон”юктурою) та структурне програмування (форма економічного регулювання – науково обгрунтовані плани економічного та соцго розвитку).
- Директивне планування – владні структури визначають ек-чні потреби та забезпечують реалізацію планів.
82. Необхідність і сутність фінансів. Державні фінанси.
Фінанси включаюсть систему ек відносин між державою, фіз на юр особами, окремими державами і міжнародними організаціями що до використання грошей на основі розподілу ВВП і НД.
Ф. повязані з грошовими відносинами але вони не є грошима. (зарплата, спадок, гроші які банк надає в позику). Гроші стають фінансами якщо вони акомулюються певним чином і з певною метою розподіляються і використовуються на чітвко визначених засадах.
Структура Ф: 1)державні - загально державні регіональні, муніцепальні, держ. Підприємств). 2) приватні – ( фінанс приват підприємств і корпорації, комерційних установ, домогосп). 3)громацьких обєднань - спілок партій фондів
Держ фінанси – сфера розподільчих відносин повязана з поділом та використанням ВВП, необхідним для здійснення деравою певних функцій. Форми держ Ф : держ бюджет, регіональний бюджет, місцевий бюджет, б.джет спец фондів, фінансів держ підприємств
Риси фінансі : 1) мають грошову форму. 2)носять розподельчий характер
Держ бюджет – головний фінансовий план держави
Функції ДБ: 1)фіксальна ( оподаткування )
2) розподільча (використання коштів ДБ на вирішення проблем )
3) стимулююча (впил на циклічні коливання ек )
4) контролююча – ДБ відзеркалює відтворювальний сусп процес, виявляє ек пропроції та відхилення від рівноваги
Джерела ДБ : податки, відрахування, держ позика, продаж держ майна.
Форми виплат з ДБ – пенції, стипендії, дотації, асигнування, субвенції ...
ДБ україни складається з ДБ, АРК, обласних, міських, районих, сільських
ДБ буває : нормальне, дефіцитний , профіцитний. Якщо дефіцит бюджету меньше 2-3% це нормально. Якщо більше небеспечно.
Держ борг буває: внутрішній (перед юр та фіз особами) , зовнішній (перед іншими країнами)
Позитивний вплив ДБо – стимулюється споживчий попит, збільшується рівень зайнятості, сприяння зростаню рівнів доходів населення, ек зростаню.
Негативний вплив ДБо – витіснення приватного капіталу (обмеження ек зростання), збільшення податків для обслуговування держ боргу, перекладання боргу на наступні покоління.
Управління ДБо – система захїодів держ що передбачає випуск і розміщення боргових забовязань, виплат і відсотків на позики, зміна строків позики, анолювання боргу, вивчення конюнктури на ринку позичкового капіталу. Держ може рефінансувати борг.
83. Фін с-ма і політика.Фіскальна політика.
Держава має приймати активну участь у програмувані ек-ки та у розробці та реалізації національних програм і цільових комплексів програм. Формально національні програми виконуються за бажанням підприємств. Державні цільові програми мають обовязковий характер. В україні Фп узгоджує уряд, а монетарно впроваджує НБУ
Головне джерело дох держ – податки
Функції податків : фіксальна, розподільча( перерозподіл ВВП між дер та юр і фіз особами), регулююча ( вплив податків на діяльність їхніх вкладників
Субєкт оподаткування – платник податку. Обєкт – грошова сума я зкої вилучається податок.
Податкова ставка та терміни також є елементами даної системи. Види податкових пільг : 1) прискорена амортезація основного капіталу. 2) інвестиційний податковий кредит.
В україні 2-во рівнева система оподаткування : загальнодержавні та місцеві податки та збори
Каб мін прийняв новий податковий кодекс в якому передбачається зниження ставки оподаткування а) с прибутку підприємств з 30 до 20% ( зараз 25%). Б) з податку на додану вартіться в 20 до 17 ( зараз 20%). В) з податку доходу фіз особам встановили 13% раніше було 40. Г) передбачається 23 види подакту, замість 39
84. Закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи.
Критерієм ек системи є домінуюча форма власності , форма організації суспільного виробництва. Для капіталізма осн формою власності є капіт приватна власність. А формою організації є товвиробництвоабо рино. капіт ек система в своє розв”язання проходить такі стадії: 1.первісне нагромадження капіталу, яке відбувається в межах феодалізму, коли феодальні відносини перетворюються у капіталістичні.2.Безпосередньо сама економічна капіталістична система включає в себе: чистий класовий капіталізм (стадія вільної конкуренції, яка передбачає вільний ринок або ринок досконалої конкуренції та індивідуальну капітальну приватну власність), стадія монополістичного капіталізму, яка передбачає регульований ринок та переіажно акціонерну форму власності.
Основні риси капіталістичної вільної конкуренції:
1. велика кількість вирбників і споживачів одного продукту;
2. кожен виробник діє на свій страх і ризик, а метою виробництва є приватний інтерес до прибутку;
3. економічна влада окремого виробника і споживача так розсіяна, що окремі з них не мають реальної економічної влади, щоб впливати на ціноутворення;
4. ринкова ціна встановлюється стихійно під впливом взаємодії попиту і пропозиції;
5. механічне функціонування ринкових відносин є анархічним і передбачає вільну досконалу конкуренцію;
6. існує свобода підприємства і вибору сфер вкладення капіталу;
7. відсутня необхідність для державного втручання в механізм ринкового стимулювання;
8. забезпечення принципу панування споживання над виробництвом – виробляти те, що купується, тобто на цьому етапі суспільного механічного господарювання є самоврегульований ринок, головним елементом якого є ціна.
85. Концентрація і централізація вир-ва та капіталу. Виникнення монополій та їх форми.
В одному місці, водних руках.
В основу виникнення монополій покладено об’єктивний процес розвитку продуктивних сил. Становлення розвинутої підприємницької економічної системи вимагало адекватної виробничої бази. З розвитком техніки, в свою чергу, прискорювався процес витіснення дрібних підприємств. Щоб запобігти руйнівним силам конкуренції, великі підприємтсва почади групуватись, утворюючи монополістичні об”єднання. На зміну вільній конкуренції прийшла монополія.
Форми монополій:
- Білатеральна;
- Обмежена;
- Чиста монополія.
86. Фінансово-монополістичний капітал та сучасні проблеми його функціонування і розвитку.
Пануючою формою власності монополій 20 ст. стала акціонерна (корпоративна) форма власності. Панування акціонерної форми власності і акціонерного капіталізму визначили утворення нової форми капіталізму – фінансового. Фінансовий капітал – це є монополістично-промисловий капітал, що злився з монополістично-банківським капіталом. Є формою існуваня і прояву реального капіталізму, але він існує у формі фіктивного капіталізму (цінні папери): відображає виробничі відносини між великими акціонерними товариствами і дрібними власниками акцій.
Організаційно-правовою формою існування фінансового капіталізму є фінансово-монополістичні групи, фінансова олігархія.
Фінансово-монополістична група – сою промислових, торгівельних та банківських монополістів з метою утвердження свого панування в різних сферах підприємницької діяльності.
Фінансова олігархія – це нечисленна група найбільших фінансових капіталістів, які володіяють промисловими і банківськими монополіями і фактично здійснюють економічне і політичне панування у найважливіших галузях господарства.
Методи панування фінансової олігархії :1.сис-ма участі. 2. особиста унія.
Розвиток монополістичного капіталізму передбачає перехід від монополістичного капіталізму до державно-монополістичного капіталізму. Це передбачає, що держава стає активним суб’єктом господарювання.
Форми державно-монополістичного капіталізму: 1. державна власність; 2. державна підприємницька діяльність; 3. державне регулюваня економіки і різні міжнародні форми
.Державно-монополістичний капітал – це новий, більш високий ступінь монополізації економіки. Це доповнення приватної монополії державною, їх органічне переплетіння. Це об’єднання сил приватних і державних монополій і виконання державним апаратом в значній мірі ролі центра всього економічного життя сус-ва.
Щоб послабити негативні наслідки монополістичної економіки в розвинутих державах світу приймаються антимонополістичні закони. Антимонополістична діяльність держави – комплекс заходів, розроблених і впроваджених в багатьох країнах світу, які спрямовані на обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства. Перші антимонопольні закони були прийняті наприкінці 19-поч. 20ст. в США, Канаді, Австралії.
87. Змішана економічна ситсема та її структура.
Ідеї змішаної економіки виникли ще у XIX ст. Основою їх по¬яви була життєва необхідність розв'язання соціальних проблем, які, за переконанням ряду авторів, могла вирішити лише держава. Слід зазначити, що родоначальником теорії змішаної економіки був А. Вагнер, який розглядав існування функціонуючого народ¬ного господарства як поєднання трьох різних господарських сис¬тем: 1) приватногосподарської, що прагне до отримання найбіль¬шого прибутку; 2) суспільно-господарської (державне господарс¬тво), що керується принципом загальної користі; 3) благодій¬ницької, що функціонує з альтруїстичних намірів. Ці три госпо¬дарські системи Вагнер потім поєднував у сукупну організацію всього народного господарства.
Подальший розвиток теорія змішаної економіки дістала у пра¬цях американських економістів, зокрема С. Чейза (йому належить і сам термін «змішана економіка»*), Дж. Кейнса, Е. Хансена, П. Самуельсона та ін. Близька за своїм змістом до цієї теорії і те¬орія «соціального ринкового господарства», основоположниками якої в повоєнні роки стали західнонімецькі економісти Л. Ерхард, В. Ойкен та ін. Так, згідно з трактуванням П. Самуельсона змі¬шана економіка — це використання в системі вільного підприєм¬ництва держави та її інститутів.
Бідна країна не може мати змішаної економіки, оскільки остання є основою держави загального добробуту. Високорозви-нута економіка виступає підґрунтям для формування поліформі-чного суспільства, де основна форма політичної влади — демок¬ратія, а також панує громадянський характер суспільного устрою, у центрі якого перебуває людина.
Все це гарантує економічні, політичні, духовні права і свободи особи. При цьому слід розуміти, що соціалізація економіки — це, з одного боку, перманентний процес, а з іншого — прогресую-чий. Він не є застиглим станом суспільства, а динамічно напов¬нюється новим позитивним змістом як за формою, так і часовим виміром.
Таким чином, стосовно предмета нашого аналізу, тобто змі¬шаної економіки, системоутворюючими її складовими є: високий економічний потенціал суспільства; забезпечення на його основі загального добробуту населення; раціональне поєднання держав¬ного регулювання з ринковим саморегулюванням.
Функціонування цієї системи відбувається через органічний взаємозв'язок названих складових, а розвиток — через якісні та кількісні зрушення в самій системі.
88. Теорія і практика ек системи соціалізму.
Характреними рисами такої системи є: суспільна (державна) власність практично на всі ек-чні ресурси; монополізація та бюрократизація ек-ки; централізоване економічне планування як основа господарського механізму; залежність ек-ки від ідеології і політики.
Соціалізм проголошував суспільну та класову рівність всіх людей. В той же час проголошувалася народна власність на всі ресурси держави – землю, фактори вир-ва, результи вир-ва та прибуток.
А насправді все належало суспільству, тобто державі. Проголошена суспільна власність народу була на справі державною власністю, а народ не мав майже нічого.
89. Механізм функціонування соціалістичної адміністративно-командної ек-ки: директивне планування та централізоване управління.
Господарський механізм має ряд особливостей. Він передбачає:
безпосереднє управління всіма підпр-вами з єдиного центру – вищих ешелонів державної влади; держ повністю контролює вир-во та розподіл продукції, в результаті чого виключаються вільні ринокові відносини між окремими господарствами; державний аппарат керує господарською діяльністю за допомогою переважно адм-розпорядчих методів.
При надмірній централізації виконавчої влади розвивається бюрократизація госп. механізму та економічних зв”язків.
Суспільні потреби визначалась безпесоредньо центральними плановими органами. Централізований розподіл природних ресурсів здійснювався без участі виробників та споживачів. Розподіл створеної продукції між учасниками вир-ва жорстко регламентувався центральними органами шляхом тарифної системи та централізовано прийнятих нормативів.
90. Зміст перехідної ек-ки: загальне і особливе. Об’єктивні чинники перехідного стану.
Криза адміністративно-командної ек-ки спричинила невідкладне завдання створення нового господарчого механізму, що забезпечує ефективність використання усіх природно-господарських ресурсів, зміцнення НТП, відродження господарської ініціативи і заповзятливості. Такий механізм припускає строгу і чітку персоніфікацію виробничо-господарських ресурсів, основна маса об'єктів державної власності повинна бути приватизована. На цій основі повинна бути створена ринкова ек-ка.
Перехідними ми називаємо такі ек-ки, які перебувають у процесі великомасштабних змін, що ведуть до іншої, стабільної ек-ки. Перехід має визначену кінцеву мету – ринокву ек-ку та парламентську демократію.
