Путеводитель 2
1. Виникнення та етапи розвитку ПЕ
2. ПЕ, Обєкт, Предмет
3. Економічна теорія і політ економія: проблеми взаємозв’язку. Позитивна і нормативна політ економія*
4. ЕК закони, Принципи Категорії
5. Методи ек досліджень
6. Функції політ економії. *
7. Політ економія та обгрунтування економічної політики.*
8. Виробництво. Фактори В-ва
9. Обмеженість виробничих ресурсів. Крива виробничих можливостей.
10. Ек потреби Суспільства, їх суть Класифікація
11. Корисність продукту.
12. Ек інтерес. Єдність і суперечності в системі інтересів
13. Ек система: її сутність та структурні елементи
14. Продуктивні сили як матреліальна основа політ системи
15. Сусп поділ праці і його роль в розвитку прод сил.*
16. Ек-чні відносини як суспільна форма функціонувння продуктивних сил.*
17. Суть і структура ек відносин
18. Ммеханізм дії і використання економічних законів.*
19. Типи і еволюція економічних систем. Теоретичні підходи до класифікації ек с-м.
20. Власність як економічна категорія.
21. Структура власності: типи, види, форми.*
22. Відносини власності на фактори вир-ва і хар-р їх поєднання.Права власності
23. Тенденції розвитку відносин власності( структура?)
24. Натуральна( традеційна) форма організації в-ва
25. Товарна форма організації в-ва
26. Товар та його властивості.
27. Вартість(ціність): альтернативні теорії
28. Проста і розвинена форми товарного вир-ва. *
29. Виникнення і еволюція грошових відносин. ?
30. Суть грошей та функції грошей. Альтернати-вні теорії грошей.*
31. Грошовий обіг та його закони.*
32. Сутність витрат в-ва та їх класифікація.
33. Прибуток, його види фактори і функції
34. Норма прибутку і фоктори що на неї впливають
35. Інституціональні основи ринкової економіки.*
36. Ринок: суть, функції, субєкти та обєкти.
37. Інфраструктура ринку.
38. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага
39. Ринкова ціна: механізм формування та функції.*
40. Ек конкуренція: суть, функції та форми.
42. Конкуренція і моделі ринків
43. Принципи класифікації ринків
44. Позичковий капітал. Процент та його економічна природа.
45. Банки їх роль та функції. Банківський прибуток.
46. Суть кредиту та його форми.
47. Капітал у сфері торгівлі
48. Фінансово кредитні установи
49. Роль ринкової інфраструктури в регулювані ринкових відносин.
50. Домогосподарство як суб’єкт ринкової економіки.
51. Підприємництво як субєкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
52. Кругооборот і оборот капіталу
53. Суть підприємництва, його види та функції.*
54. Роль підприємства і підприємництва в риноковій економіці.
55. Первісне нагромадження капіталу, його собливості в Україні.*
56. Перетворення грошей у капітал. *
57. Характер взаємозв’язку капіталу і найманої праці.*
58. Вартість робочої сили: дискусійні аспекти.*
59. Заробітна плата її теорії.
60. Підприємництво в аграрній сфері.
61. Земельна рента та її форми.
62. Економічного зростання: типи і фактори.
63. НТР та її роль в економічному зростанні.
64. Держава як суб’єкт ек відносин
65. Економічні функції держави.
66. Суспільний продукт: форми та методи обчислення.
67. Суть і види економічного відтворення
68. Кругообіг доходу, ресурсів і продукту у процесі відтворення. Відтворення всіх елементів економічної системи.*
69. Національний доход та його концепції
70. Тіньовий сектор в економіці
71. Національне багатство та його структура.
72. Розподільчі відносини.
73. Диференціація доходів населення.
74. Споживання і заощадження.
75. Заощадження та інвестиції.
76. Економічне зростання та ек-чні цикли. Роль циклів: дискусійні проблеми.
77. Ек-чні кризи та їх причини.
78. Теорії зайнятості. Проблеми повної зайнятості в умовах ринкової ек.
79. Безробіття:причини, види, форми.
80. Господарський механізм та його оль у сис-мі регулювання сусп відтворення
81. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми.*
82. Необхідність і сутність фінансів. Державні фінанси.
83. Фін с-ма і політика.Фіскальна політика.
84. Закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи.
85. Концентрація і централізація вир-ва та капіталу. Виникнення монополій та їх форми.
86. Фінансово-монополістичний капітал та сучасні проблеми його функціонування і розвитку.
87. Змішана економічна ситсема та її структура.
88. Теорія і практика ек системи соціалізму.
89. Механізм функціонування соціалістичної адміністративно-командної ек-ки: директивне планування та централізоване управління.
90. Зміст перехідної ек-ки: загальне і особливе. Об’єктивні чинники перехідного стану.
91. Становлення різних форм власності в перехідній економіці.
92. Закономірності та особливості розвитку перехідної економіки
93. Особливості ек відносин при переході до ринкової ек-ки.
94. Особливості ринкової трансформації ек-ки України.
95. Світове господарство: його суть та структура.
96. Міжнар поділ праці. Міжнар ек відносини.
97. Міжнародна економічна інтеграція.
98. Міжнародні валютно-фінансові організації.
99. Необхідність і методи державного регулювання зовнішньоекономічної політики.
100. Економ азпекти глобальних проблем.
Шпора 6
54. Сутність і ознаки змішаної економіки.
Змішана ек-ка – це ек с-ма, в якій поєднюється хар-ні риси капіта-лізму і соціалізму, ін словами, у ЗЕ джерела ресурсів розподіл-ся част-ково через децентрал-ні ринки і част-ково – за допом рішень, які приймаю-ться централізовано державою або відповідними держ органами. Озна-ки: розумне поєднання хар-к рин мо-делі ек-ки з держ-ю з урахуванням нац особливостей, направлене на досягн сусп цілей; високе соц захище-нність населення; екон законод-во явл основой ек порядку; антимонопо-льна політика, напрвл на захист спо-живачів; широкий спектр політ прав та свобод, багатопартійность, розв проф руху тощо; розв колект власт-ності та відповідн демокр напрвл-ення; престижність гарної праці, його висока платня; широкий розвиток науки; високий рівень культури пра-ці, нова якість освіти та всього образу життя; прагнення до задовільнення різноманітн потреб.
Це переважаюча форма економічної організації в некомуністичних країнах. В змішаній економіці господарська організація базується, в першу чергу, на ціновій системі, але при цьому для зменшення (преодоления) макроекономічної нестабільності і недосконалості ринку використовуються різні форми держ втручання (податки, держ витрати, держ регулювання). Це економіка з елементами ринку і командної форми управління. Напр, в США більша частина рішень приймається ринком, але і уряд країни відіграє важливу роль в зміні роботи ринку.
Це переважаюча форма економічної організації в некомуністичних країнах. В змішаній економіці господарська організація базується, в першу чергу, на ціновій системі, але при цьому для зменшення (преодоления) макроекономічної нестабільності і недосконалості ринку використовуються різні форми держ втручання (податки, держ витрати, держ регулювання, індикативне планування, контроль за цінами та грошовою масою, обмеження монополій, розвинуте господарське право, ЦБ тощо). Це економіка з елементами ринку і командної форми управління. А також в змішаній економіці проводиться сильна соціальна політика, захист бідних, забезпечення зайнятості, забезпечення прав людини.
Понятття "змішана економіка" виникло з умов існування двох протилежних соціально-ек систем і в низ зроблена спроба в деякій мірі синтезувати позитивні риси таких систем чи відгородитись від окремих негативних рис. Так змішана економіка розглядається як “економічна система, в якій з’єднуються характеристики капіталізту і соціалізму”. Конкретніше в цьому визначенні підкреслюється те, що в змішаній економіці джерела розподіляються частково через децентралізовані ринки і частково з допомогою рішень, які приймаються централізовано державою.
П. Самуэльсон під цим терміном розуміє “цінову систему економічної організації з державним втручанням і регулюванням макроекономічниї процесів і конкурентних ринків".
Залежно від ступеня держ втручання в економіку змішана економіка кожної країни має особливу модель з переважанням елементів лібералізму або дирижизму. Виділяють три моделі. Американська модель. Її основу становить система заохочення підприємництва, досягнення особистого успіху, збагачення найактивнішої частини населення. Завдання соціальної рівноваги громадян при цьому гостро не ставиться, а пряме держ втручання в економіку є незначним і охоплює такі питання як визначення правил гри на ринку, використання бюджетної системи, перерозподіл доходів через податкові механізми та ін.
Японська модель. Характерне держ втручання в економіку. Розвиток економіки підпорядкований загальним національним завданням, велику роль відіграє економічне планування (індикативне).
33. Процент та його економічна природа: ставка і норма процента.
Позичковий капітал у процесі свого руху, як і будь-який інший капітал, повинен не лише зберегтися у своїй початково авансованій сумі, а й принести своєму власнику доход. Цей доход виступає у формі процента. Гроші у формі позичкового капіталу набувають додаткової споживної вартості, а саме ― приносять прибуток. Отже, позичальник, беручи в позику певну суму грошей, оплачує їх власнику саме цю потенціальну можливість отримати прибуток. А %, який сплачує позичальник, не є ціною грошей, взятих у позику, адже гроші не можуть мати ціну. Він виступає лише як плата за споживну вартість тих грошей. А такою споживною вартістю є властивість приносити прибуток.
Нп = (Σ%/Кп)*100%
Розмір збільшення або зменшення позичкового % вимірюється нормою % (Нп) ― це відношення суми річного доходу, який отримує позичковий підприємець до суми капіталу, що віддається в позику.
У зв’язку з тим, що % є “ціною” капіталу-товару, величина його регулюється попитом на позичковий капітал і його пропозицією.
Норма % в кожний даний час визначається пропозицією позичкового капіталу й попитом на нього. Найбільш низькою вона буде тоді, коли пропозиція позичкового капіталу зростає, а попит на нього падає і навпаки. У свою чергу попит на грошовий капітал залежить від фази економічного циклу. Найвищого рівня % досягає у період кризи, коли різко зростає попит на грошовий капітал.
34. Сутність кредиту та його форми.
Кредит – це економічні відносини, що виникають між кредитодавцем і кредитоодержувачем з приводу перерозподілу вартості на умовах повернення у встановлений строк і зі сплатою процента. Банківський кредит – це форма руху позичкового капіталу (тобто грошового капіталу, що надається у позику) в сфері економічних відносин між суб`єктами господарювання, один із яких – банк, на дотриманні принципів платності, забезпеченості, повернення, строковості, диференційованості та цільового характеру використання.
Виділяють такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний і споживчий.
З приводу такого переліку необхідно одразу ж зауважити, що всі вищенаведені форми кредиту, окрім комерційного, теж можуть надаватися банками, тому будемо їх розглядати як види банківського кредиту.
Така класифікація форм кредитів не є вичерпною. Її необхідно доповнити і відмітити ще декілька достатньо самостійних форм кредиту, які зараз набувають важливого значення.
Це, перш за все, державний кредит, основною ознакою якого є неодмінна участь держави в особі органів виконавчої влади різних рівнів. При цьому держава через Національний банк може здійснювати функції як кредитора, так і позичальника. В ролі позичальника держава виступає в процесі розміщення державних позичок.
Однією з організаційних форм кредиту, яка застосовується в Україні, є міжбанківський кредит. Кредитні відносини між комерційними банками з приводу отримання чи надання цього кредиту визначаються на договірних засадах шляхом укладання кредитних договорів.
Формування міжнародного ринкового механізму зумовило виникнення такої форми кридиту, як міжнародний. В сучасних умовах міжнародний кредит розглядається як сукупність кредитних відносин, що функціонують на міжнародному рівні, безпосередніми учасниками яких можуть виступати міжнаціональні фінансово-кредитні інститути. Характерною рисою міжнародного кредиту виступає його додатковий правовий та економічний захист у вигляді державних гарантій.
Кредити мають різні види: за строками користування, за строками погашення, за видом забезпечення, за ступенем ризику, за методом надання.
35. Капітал підприємства та його кругообіг: форми, стадії.
В умовах виробництва, де основним економічним законом є створення додаткової вартості, фактори виробництва, а, отже, і виробничі фонди, набувають форми капіталу (засоби виробництва ― постійний капітал, затрати на робочу силу ― змінний капітал). Капітал, обслуговуючи всі стадії виробництва, знаходиться у постійному русі. В економічному розумінні цей рух ― процес створення, збільшення і реалізації вартості. З точки зору організаційної, рух капіталу ― це його кругооборот. Починається він із грошової форми. Виконуючи функцію купівельного засобу й засобу платежу, гроші виступають як грошова форма капіталу.
/ ЗВ
Г―Т
\ РС
Причому відбувається не просто купівля звичайних товарів за гроші, а авансування вартості в грошовій формі для придбання факторів виробництва, у процесі якого у майбутньому буде вироблена додаткова вартість. Саме це перетворює грошову форму капіталу на продуктивну (І стадія руху капіталу), що відбувається в сфері обігу. Застосування куплених факторів виробництва в процесі виробництва створює ІІ стадію руху капіталу. В процесі виробництва вироблені товари відрізняються від тих товарів, які були придбані підприємцем раніше, на І стадії (засоби виробництва), перш за все натуральною формою, по-друге, за вартістю (бо створюють додаткову вартість). При цьому капітал знову змінює свою продуктивну форму на товарну. Далі товарний капітал знову перетворюється на грошовий. Це ІІІ стадія руху капіталу, яка здійснюється у сфері обігу і виражається формою Т’―Г’. Процес руху капіталу, який охоплює три стадії, де він послідовно набуває трьох різних форм, кожна з яких виконує певну функцію, називається кругооборотом капіталу.
І стадія ІІ стадія ІІІ стадія
Обіг Виробництво Обіг
ЗВ В Т’―Г’ Г―Т
Грош капітал Продукт-ний капітал Товарний капітал
36. Основний та оборотний капітал підприємства.
Основний капітал підприємства ― це та частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у виробництві й тривалий час зберігає свою споживну вартість, а вартість його переноситься частинами на продукцію, яка виробляється, впродовж усього періоду використання і повертається до свого власника теж по частинах, в міру реалізації готової продукції.
Інакше обертається капітальна вартість, авансована на предмети праці. Вартість придбаної сировини, допоміжних матеріалів і палива входить повністю у вартість товару, що виробляється і при реалізації повністю повертається у грошовій формі до підприємця. Ця частина постійного капіталу набуває форми оборотного капіталу. До оборотного капіталу відноситься і змінний капітал, тобто та частина капіталу, яка авансується на придбання робочої сили.
Отже, оборотний капітал ― це частина продуктивного капіталу, яка впродовж одного періоду виробництва втрачає свою стару споживну вартість, а її вартість повністю переноситься у вартість товару, що виробляється, і повністю повертаються до свого власника у грошовій формі після реалізації товару.
Поділ капіталу на основний і оборотний властивий лише для продуктивного капіталу. Грошовий і товарний капітали, які функціонують у сфері обігу, такого поділу не мають. В основі поділу капіталу на основний і оборотний лежить спосіб участі різних частин продуктивного капіталу в процесі перенесення вартості. Поділ же капіталу на постійний і змінний в основі своїй має спосіб участі різних частин авансованого капіталу в процесі виробництва додаткової вартості.
22. Ефект від збільшення масштабу виробництва та його відображення у характері виробничої функції та функції витрат
Розширюючи виробництво для виготовлення більшої кількості продукції, виробники залучають все більшу й більшу кількість необхідних ресурсів, підприємство змінює масштаб виробництва. При цьому можливий різний ефект
від масштабу виробництва. Якщо обсяг виробництва збільшується відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів, то маємо зростаючий ефект від зміни масштабу виробництва.
Якщо приріст обсягу виробництва відповідає приросту витрат факторів виробництва, то ефект масштабу виробництва є сталим.
Якщо зростання випуску продукції відбувається нижчими темпами, ніж збільшення витрат факторів виробництва, то спостерігається ефект спадної віддачі від зміни масштабу виробництва .
1. Вир. ф.-ція х-ся пост. ефектом-- віддачею від зрост. обсягів вир-ва, якщо обсяг вир-ва зрост. в тій самій пропорції, що і фактори вир-ва.(- вир-ва не збільшує віддачі від рес-в).
2. Вир. ф.-ція х-ся зрост. ефектом-- віддачею від зрост. обсягів вир-ва, якщо обсяг вир-ва зрост. в більшій мірі, ніж фактори вир-ва.(- вир-ва збільшує віддачі від рес-в).
3. Вир. ф.-ція х-ся спадним ефектом-- віддачею від зрост. обсягів вир-ва, якщо обсяг вир-ва зрост. в меншій мірі, ніж фактори вир-ва.(- вир-ва зменшує віддачу від рес-в).
Виробництво продукції пов'язано з певними витратами, зміни його обсягів обумовлюють коливання величини цих витрат. Тому виробник, зважаючи на динаміку граничної продуктивності, вартість та взаємозамінність ресурсів, намагається досягти стану рівноваги, тобто такої комбінації використовуваних ресурсів для вироб-ництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною.
Для кожної іншої величини обсягу випуску можна знайти оптимальну комбінацію ресурсів, тобто комбінацію, що мінімізує витрати. Поєднання таких точок на ізоквантно-ізокостній діаграмі утворює лінію, яка називається шлях (крива) росту (лінія експансії, або траєкторія розвитку, розширення виробничої діяльності підприємства у довгостроковому періоді.
34. Поняття і види монополії. Характеристика бар’єрів до вступу конкурентів у монополізовану галузь.
Монополія являє собою ринкову структуру, яка характеризується наявністю одного продавця та багатьох покупців, відсутністю близьких замінників для даного товару, існуванням бар’єрів для входу конкурентів на ринок.
Бар’єри для вступу конкурентів у галузь (обмеження, які запобігають появі додаткових продавців на монопольному ринку): виключні права; патенти, авторські права, ліцензії; власність на всю пропозицію робочого фактора; ефект масштабу великого виробництва, контроль над рідкими та дуже важливимим ресурсами.
Види бар`єрів :
• економічні – ефект зростання масштабів вир-ва, досягнений великими фірмами; великий стартовий капітал;
• технічні – наявність можливостей вир-ва та пропозиції унікального продукту;
• юридичні – правовий захист новітніх технологій, патентно-ліцензійна практика держави та підприємств;
• природні – виключна власність на певні ресурси;
• ринкові – недоброякісна конкуренція, створення заборонених видів союзів підприємств.
Існують деякі різновиди монополій: 1) чиста монополія ― монополія, яка існує в галузях, де економія, зумовлена збільшенням масштабу виробництва, особливо значна; 2) проста монополія ― монополія, за якої встановлюються однакові ціни на той самий товар для всіх продавців; 3) дискримінаційна монополія ― монополія, за якої встановлюються різні ціни на той самий товар для різних покупців, причому різниця в цінах обумовлена різницею у витратах; 4) закрита монополія ― монополія, захищена від конкуренції через юридичні обмеження; 5) відкрита монополія ― монополія, за якої одне підприємство на деякий час стає єдиним виробником продукції, але не має спеціального захисту від конкуренції; 6) адміністративна монополія ― монополія, яка виникає в умовах адміністративно-командної системи, базується на державній власності на засоби виробництва, діє в умовах значно обмеженого ринку, для неї характерний прямий розподіл ресурсів.
35. Ринково-продуктова стратегія підприємства-монополіста (визначення ціни та обсягу виробництва). Деякі варіанти стану фірми-монополіста в короткому періоді.
Ринкова-продуктова стратегія підприємства-монополіста.
Монополіст зобов'язаний рахуватися з попитом на свій товар.
Завжди існує таке співвідношення між P і Q , при якому монополіст одержить максимальну виручку на основі поняття граничної виручки MR=TP/Q
Збільшується або обсяг за рахунок зниження ціни(збільшення ціни припускає зменшення обсягу).
Логіка прийняття монополістом рішення про обсяг і ціну та ж,що й в умовах досконалої конкуренції: MR=MС (на графіку точка А.).
Відмінність монопольної конкуренції від ринкової :на ринку досконалої конкуренції А завжди менше Q оптимального (максимальна виручка).
А дає менший сукупний прибуток ,але прибуток більше .
Pо - визначена монополістом ціна для одержання макс. прибутку .
Для ринку досконалої конкуренції MC=P (т.У) -оптимальна ціна й обсяг (Р2) монополіста .
Його надприбуток показаний трапецією , обмеженою МС . При монопольному ж положенні прибуток варто вирізняти від обсягу А при ціні Ро.
Реально ж рівняння кривой пропозиції невідомо,а при умовному її зображенні враховуються елементи ризику (в умовах монополії ризик менше реальний) отже ,спостерігається поведінка в умовах невизначеності. У умовах обмеженості інформації і практичної неможливості застосувати вищевказаний підхід монополісти приймають універсальне правило,виведене з рівності MR=MC,: MR=TR/Q=PQ/Q
Граничний розмір MR більш динамичний ,чим Р,отже , MR(від кожної додаткової одиниці продукції ) може бути визначена як MR= P+Q(P/Q)
Спадний характер кривой попиту призводить до того , що виробництво і продаж додаткової одиниці ведуть до зниження в ціні ,що зменшує прибуток від усієї проданої продукції,отже, MR-ціна ,скоригована на зменшення прибутку від одиниці (виручка від одиниці).
Монополіст тому змушений забезпечити крутизну у погоні за прибутком.
MR=P+P(Q*P/P*Q); MR=P+P/Ed Ed - коефіцієнт еластичності, але для максимизации прибутку MC=MR, тоді MC=P+P/Ed, отже P=MC/(1+1/Ed).
Оптимальна ціна (вигідна ) визначається шляхом прослідковування MC і з урахуванням еластичності попиту на ділянці ,відзначеній на графіку*.
Т.ч. монополіст на призначає найвищу ціну ,. який він може одержати; максимальний сукупний прибуток ,до якого прагне монополіст ,рідко збігається з максимальними прибутками на одиницю продукції ; високі витрати і слабкий попит можуть заважати монополісту одержати який -небудь прибуток узагалі;монополіст буде прагнути уникати неэластичного відрізка кривой попиту;при тих самих витратах монополіст рахує вигідним обмежити обсяг виробництва і призначити більш високу ціну ,чим зробив би конкурентний продавець. Це обмеження обсягу виробництва викликає нераціональне використання ресурсів(ціна перевищує граничні витрати). Також монополіст може збільшити свого прибутку,займаючись ціновою дискримінацією.
12. Цінова еластичність По: суть, методика обчислення, чинники.
Еластичність – це чутливість однієї економічної змінної до зміни іншої економічної змінної, її здатність реагувати на цю зміну.
Еластичність По відносно ціни показує наскільки змінюється обсяг По залежно від зміни ціни. При визначенні рівня еластичності По практичне значення мають не абсолютні величини, а відносні. Тому:
де ЕDP – цінова еластичність попиту;
дельта Q – зміна обсягу попиту;
дельта P – зміна ціни.
Попит еластичний, коли ЕDP>1.
Попит нееластичний, коли ЕDP<1.
Попит одинично-еластичний, коли ЕDP=1.
ЕDP>1 ЕDP=1 ЕDP<1
Якщо зміна ціни не викликає ніякої зміни попиту (тобто ЕDP=0), тоді маємо досконало нееластичний попит—крива вертикальна. Якщо нескінчено мала зміна ціни викликає нескінченне розширення попиту (тобто ЕDP=0), тоді ми маємо досконало еластичний попит—крива горизонтальна.
