57. Рівновага ПБ та її види.
Якщо загальна сума платежів за міжнар операціями відповідає бюджету, то такий стан називається рівновагою ПБ. Порушення рівноваги ПБ потребує певних змін, зокрема: зміни рівня цін, доходу, валютних курсів та інших макроекономічних показників. Аналіз рівноваги ПБ ґрунтується на визначенні стану: балансу поточних платежів; базового балансу; балансу офіційних розрахунків. З поняттям рівноваги ПБ пов’язане поняття фінансування сальдо ПБ. Розрізняють рівновагу ПБ: довгострокову – забезпечується відсутністю сальдо з торгівлі товарами та послугами протягом тривалого періоду часу; тобто чистий баланс поточного рахунку=0; середньострокову – підтримується через механізм довгострокового кредитування. Сальдо базового балансу – це сумарний результат поточного балансу і балансу руху довгострокового капіталу; короткострокову - має місце коли у звітному періоді відсутні будь – які дії урядових органів щодо використання офіційних резервних активів.
Загальні умови, що повинні виконуватися для досягнення рівноваги ПБ: нульове сальдо, тобто рівність ДБ та КР в базисному балансі та балансі офіційних розрахунків; повна зайнятість по країні; відсутність серйозних обмежень на між нар операції.
58. ПБ та методи оцінки позицій ПБ.
Оцінка позицій ПБ країни потребує обов’язкового вивчення структури, характеристик і економічних факторів, що впливають на міжнародні потоки операцій. Існує три методи оцінювання: 1.Статистичний, за якого аналізується взаємозв’язок між категоріями рахунків, на яких відображені операції; аналітиками використовуються методи оцінки ефективності фінансування поточного дефіциту за рахунками а також ступення відхилення позицій ПБ від стану рівноваги. 2. Динамічний, за якого аналізується послідовні періоди часу, коли відбувалися операції; аналітиками визначається, що відбувається: погіршення чи поліпшення балансу поточних операцій, визначається ефективність економічної політики уряду, проаналізувати можливі зменшення міжнародної кредитоспроможності країни, скласти прогнози високого чи низького курсу національної валюти. 3. Структурний, аналізує чотири фази розвитку ПБ при чому до ключового змінних відносять: торговий баланс, баланс довгострокового капіталу, баланс по доходу від зарубіжних інвестицій; визначається у якій фазі розвитку ПБ перебуває держава на сучасний момент та чи є взаємозв’язок між ключовими зінними.
59. Фактори , що впливають на стан ПБ держави.
. Фактори, що впливають на ПБ: нерівномірність екон та політ розвитку країн, міжнародна конкуренція; циклічні коливання економіки; зростання закордонних держ витрат, пов’язаних з мілітаризацією економіки й військовими витратами; посилення міжн фінансової взаємозалежності; зміни в міжнар торгівлі; вплив валютно – фінансових факторів; негативний вплив інфляції; торговельно – політична дискримінація певних країн; надзвичайні обставини – неврожай, стихійні лиха, катастрофи. Серед факторів, що впливають на стан ПБ держави особлива роль належить економічним, серед яких виділяють: темпи інфляції (коли відбувається надмірне підвищення цін на націон товари та послуги, то це знижує їхню конкурентоспром і ускладнює експорт. Імпортні товари стають більш привабливими);реальне зростання ВВП ( Збільшуються обсяги імпорту товарів та послуг);процентні ставки (впливають на потоки капіталу грошового та інвестиційного ринків, підвищення процент ставок веде до збільшення припливу капіталу в облігації з високою прибутковістю); валютний курс “спот” (від нього залежить відносна вартість імпортних товарів)
60. ПБ та основні сфери його викор.
Система розрахунків ПБ унікальна в тому плані, що вона хоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які погано, або які явища їх викликають, зате показує, що відбувається насправді, відображаючи реальні фінансові потоки між певною країною і зовнішнім світом, чим допомагає зробити власні відповідні висновки. По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих курсів, оскільки ПБ допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більше зацікавлені в цьому, і тих, хто намагається позбутися цих валют. По-друге, ПБ незамінний і в умовах фіксованих валют. курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагромадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валюти, якщо існує загроза валютної кризи. По-третє, рахунки ПБ надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні – боржнику стало важче погасити борги іноземним кредиторам. Інформація ПБ використовується також: для оцінювання кредитоспромож країни; аналізу тенденцій економічного розвитку країни як індикатор економічного циклу; складання прогнозів впливу на валютні курси; прогнозу подальшої політики уряду; розуміння аналізу ризиків по країні; оцінювання стану економіки держави.
61. Фінансові ресурси світ госп та механізм їх перерозп.
Фінансові ресурси світу – це сукупність фінансових ресурсів усіх країн, МО та між.фінан.центрів світу. Вони використовуються у міжн.екон.відносинах, тобто у відносинах між резидентами та нерезидентами. Джерелами фінан.ресурсів світу є: країни-донори, до яких належать країни з розвинутими економіками, де формується переважний обсяг фіан.ресурсів світу; фонди МО, які призначенні для надання фін..допомоги і складаються в основному з внесків урядів цих країн;найбільша частка світових золотовалютних резервів є власністю приватних осіб, компаній, організацій та урядів розвинутих країн світу. Механізм перерозподілу фінансових ресурсів світу: 1. Міжнародна фінансова допомога: Міжнародні гранти та кредити, Кредити та гранти МО 2. Золотовалютні резерви: Офіційні та Приватні. 3. Світовий фінансовий ринок: Національний фін.ринок (ринок резидентів та нерезидентів) та Міжнародний фін.ринок (валютний, банківських кредитів, деривативів,ЦП)
62. Міжнар фінансові активи та їх вл-ті.
Міжн.фін.активи – це специфічні неречові активи, що обертаються на світ.фін.ринку і являють собою законні вимоги їхніх власників на отримання грошового доходу в майбутньому. Характеристики фін.активів світ.фін.ринку: термін обігу – проміжок часу до кінцевого платежу або до вимоги ліквідації фін.активу; ліквідність – можливість швидкого перетворення активу на готівку без значних втрат; дохідність – розраховується у вигляді річної процентної ставки; дохід по активу – очікуванні грошові потоки по ньому, тобто процентні, дивідендні виплати, а також суми, отримані від погашення чи перепродажу фінансового активу іншим учасникам ринку;подільність – мінімальний обсяг активу, який можна купити чи продати на ринку; ризикованість – невизначеність пов’язана з величиною та часом отримання доходу за даним активом у майбутньому; механізм оподаткування – визначає, у який спосіб та за якими ставками оподатковуються доходи від володіння та перепродажу фінансового активу; конвертованість – перетворення фінансового активу на інший фінансовий актив; комплексність – можливість бути сукупністю кількох простих активів; валюта платежу – валюта, в якій здійснюються виплати за тим чи іншим фін.активом; поворотність – відображає розмір витрат обігу або сукупних витрат з інвестування в певний фін.актив та перетворення цього активу на готівку.
63. Міжн. вал.-фін. потоки. Основні хар-ки, канали руху та фактори, що впливають на рух світ. фін. потоків.
Між.вал.-фін.потоки – це потоки іноземних валют чи будь – яких інших фінансових активів, зумовлені економічною діяльністю суб’єктів світ.господ. Фактори, що впливають на рух фін.потоків: стан економіки, взаємна лібералізація торгівлі країн – учасниць СОТ;структурна перебудова економіки; масштабне перенесення за кордон низько технологічних виробництв; міждержавний розрив темпів інфляції та рівнів процентних ставок; зростання масштабів незбалансованості міжн.розрахунків; випереджання вивозом капіталу торгівлі товарами та послугами. Основні канали руху світових фінюпотоків: валютно – кредитне та розрахункове обслуговування купівлі – продажу товарів і послуг; зарубіжні інвестиціїв основний та оборотний капітал; операції з ЦП та різними фін.інструментами; валютні операції; перерозподіл частини нац.прибутку через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, та внесків держав у МО. Основні характеристики світ.фін.потоків: єдність форми (грошова форма у вигляді різних фін.-кред.інструментів) та місце реалізації (сукупний ринок – специфічна сфері ринкових відносин).
64. Світ. фін.ринок. Сутність та структура міжн. фін. ринку.
Фінансовий ринок з функціонального погляду – це система ринкових відносин, де об’єктом операцій єгрошовий капітал і яка здійснює акумуляцію та перерозподіл світових фін.потоків для забезпечення безперервності та рентабельності виробництва. З інститут.погляду – це сукупність банків, спеціалізованих фін.-кред- установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків, та які є посередниками перерозподілу фін.активів між кредиторами та позичальниками, продавцями та покупцями фін.ресурсів.Об’єктивною основою розвитку світових фін.ринків є закономірності кругообігу функціонуючого капіталу. Єдиної загально визначеної структури фін.ринку ще не існує. Залежно від періоду закінчення операцій міжн.фін.ринок поділяється на: ринок касових операцій – передбачає торгівлю базовим активом, розрахунки за який здійснюються не пізніше другого робочого дня після укладання угоди; ринок строкових угод - розрахунок здійснюється пізніше, ніж на другий роб.день після укладення угоди. Залежно від місця проведення операційй між.фін.ринок поділяється на: централізований – представлений біржами та децентралізований.Також зберігається поділ між.фін.ринку на грошовий ринок та ринок капіталу.
65. Хаар-ка специфічних відмінностей світ.фін. ринків від національних.
Відмінності світ.фін.ринків від національних: *величезні масштаби( щоденні операції на світових ринках у 50 разів перебільшують операції свт.торгівлі товарами); *відсутність географічних кордонів; *цілодобове проведення операцій; *використання валют провідних країн; *учасниками єпереважно першокласні банки, корпорації, фінансово – кред.інститути з високим рейтингом;* доступ на ціринки відкритий у першу чергу першокласним позичальникам чи під солідні гарантії; *диверсифікація сегментів ринку та інструментів операцій за умов революції у сфері фінан.послуг; *специфічні – міжн. – процентні ставки; *стандартизація та високий ступінь інформаційних технологій без паперових операцій на базі використання комп’ютерів.
66. Світові фінан. центри : поняття,
стадії розвитку, необхідні елементи та основні умови функціонування.
Для того щоб набути статусу міжн., кожен фін.центр має пройти відповідний еволюційний процес. Стадії розвитку МФЦ: розвиток місцевого ринку; перетворення в регіональний фінансовий центр;розвиток до стадії між.фін.ринку. Основні умови МФЦ: економічна свобода; стабільна валюта та стійка фінансова система; ефективні фінансові інститути й інструменти; активні та мобільні ринки; сучасна технологія та засоби зв’язку; фінансові сеціальні знання та людський капітал; підтримка відповідного правового та соц.клімату, створення сприятливих умов для між.потоків капіталу. Найбільш активно переливання фін.ресурсів здійснюється у світових фін.центрах. До них належать: Нью-Йорк, Чикаго, Лондон, Франкфурт, Париж, Женева, Токіо, Сінгапур. МФЦ – це ті місця, де торгівля фінансовими активами між резидентами різних країн має особливо великі масштаби.
67. Характеристика найважливіших світ.фін. центрів. (Лондон, Нью-Йорк, Токіо)
Лондонський фін.центр. Ринок довгострокового позичкового капіталу: Первинний ринок (ЦП, випущенні урядом та фірмами Об’єднаного Королівства, єврооблігації, випущені іноземними позичальниками) Вторинний ринок (внутрішні акції, зареєстровані на Міжнародній фондовій біржі ЦП компаній, незареєстрованні ЦП, першокласні ЦП, ЦП фірм з фіксованими процентними ставками, опціони, іноземні акції) Ринок короткострокового капіталу: Традиційний грошовий ринок; Паралельний грошовий ринок (міжбанківський ринок, стерлінгові депозитні сертифікати, доларові депозитні сертифікати, ЦП місцевої влади, ЦП фінансових компаній, між фірмові ЦП; короткострокові комерційні євро векселі;стерлінгові короткострокові векселі)Валютний ринок (операції спот, операції на строк, ф’ючерси, опціони, арбітражні операції)
Нью-Йорський фінансовий центр Ринок довго строк.позичкового капіталу:акції, облігації (іпотечний ринок, ринок держ.облігацій, ринок промислових облігацій, позики цільовим підприємствам, ринок закордоних облігацій)Ринок короткостроков. капіталу: казначейські векселі; ЦП федеральних агенцій США, вкладні сертифікати, що передаються, федеральні резервні фонди й угоди про купівлю ЦП з наступним викупом за обумовленою ціною, банківські акцепти, комерційні короткострок. векселі, позики дилерам та брокерам. Валютний ринок: валют.інтервенція на нац.валют.ринок; валютні свопи з іншими центальн.банками; операції з МО.
Токіо став МФЦ тільки після 1970 року, коли іноземні позичальники почали випускати тут облігації в єнах, а пізніше в іноземній валюті. Зміцненню позицій Токіо як одного з найважливіших центрів у процесі глобалізації фін.ринків сприяла лібералізація ринків єни та капіталу. Функціональна структура: Ринок довгострокового позичкового капіталу: акції; процентні держ.облігації; дисконтні держ. ноти та векселі; облігації муніципалітетів; енергетичні ЦП, гарантовані державою; промислові облігації; іноземні облігації в єнах; конвертовані облігації; облігації з підписними сертифікатами. Ринок короткострокового капіталу: казначейські векселі; обліковий ринок векселів; депозитні сертифікати; короткостр.комерц.векселі.
68. Валют.ринок:поняття, передумов створення, функції, основний товар та суб’єкти.
Валютний ринок – офіційний центр, де здійснюється купівля – продаж інозем.валюти за національну, за курсом, що складається на базі попиту та пропозиції; - це сфера економічних відносин, що виникають за здійснення операцій купівля – продажу іноз.валюти, а також операцій руху капіталу іноз.інвесторів; - сукупна сітка сучасних засобів зв’язку, що з’єднують нац. та іноземні банки й брокерські фірми; - сукупність банків, брокерських фірм, корпорацій, особливо ТНК. Функції вал.ринків: обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталу; формування валютного курсу під впливом попиту та пропозиції; надання механізмів для захисту від вал.ризиків, руху спекулятивних капіталів і інструментів для цілей грошово – кредитної політики ЦБ. Основний товар валютного ринку – будь – яка фінансова вимога визначена в іноземній валюті. Суб’єкти валютного ринку: держ.установи; юр.та фіз..особи;комерційні банківські установи; валютні біржі.
69. Структура вал. ринку, об’єми та сучасні тенденції розвитку вал. ринку.
Основні особливості сучасних валютних ринків: інтернаціоналізація вал.ринків; широке використання електронних засобів зв’язку; безперервність здійснення операцій; уніфікована техніка валютних операцій; страхування валютних та кредитних ризиків; переважання спекулятивних та арбітражних операцій над комерційними; нестабільність валют. Структура вал.ринку: За суб’єктами: міжбанківський (прямий та брокерський) За терміновістю операцій: спот – ринок, форвардний, своп, клієнтський, біржовий. За функціями: обслуговування міжнародної торгівлі, суто фінансові трансферти. Відносно вал.обмежень: вільні та обмежені. За застосування вал.курсів: з одним режимом або з кількома режимами. Залежно від об’єму й характеру валютних операцій: глобальні, регіональні, внутрішні.
70. Поняття вал. операції та вал. цінностей. Класифікація вал. операцій.
Валютна операція – конкретна форма прояву валютних відносин у народогосподар. практиці.; - це операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності з використання вал.цінностей як засобу платежу в міжнародному обороті. Валютні цінності – валюта України, платіжні документи та інші ЦП, іноземна валюти. Класифікація валютних операцій: конверсійні операції (угоди з негайною поставкою; стокові угоди; угоди своп; валютний арбітраж); кореспондентські відносини з іноземними банками ( установлення прямих кореспондентських відносин з іноз.банками, самостійне відкриття банком рахунків для міжн.розрахунків з іноземними банками, досягнення домовленостей про порядок і умови ведення банківських операцій за між.розрахунків); відкриття та ведення валютних рахунків ( відкриття валют.рахунків юрид. та фіз..особами, нарахування процентів на залишках на рахунках надання овердрафтів, надання виписок під час здійснення операцій, контроль експортно-імпортних операцій); неторгові операції (купівля та продаж готівкової інозем.валюти, інкасо інозем.валюти, випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів; купівля дорожніх чеків інозем.банків; оплата грошових акредитивів та висунення аналогічних акредитивів; організація роботи та порядок проведення операцій в обмінних пунктах); операції з залучення та розміщення вал.коштів( кредитні, депозитні, з ЦП, лізингові, форфейтингові. Факторинговіґ)
71. Вал. операція та характеристика її основних інструментів .
Валютні операції – це контракти агентів валютного ринку щодо купівлі-продажу та надання позичок в іноземній валюті на певних умовах у певний момент часу. Згідно Ст.1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» валютні операції це:- операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; -операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; -операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Інструменти. Безготівкові (картки і чеки), тратти (переказні векселі), банківський вексель, банківський переказ.
Інструменти валютного ринку
Є дві категорії інструментів валютного ринку: валютні операції та деривативи.
Валютні операції поділяються на операції «спот» та форвардні (форварди «аутрайт» та валютні свопи). До деривативів відносять валютні опціони, валютно-процентні свопи, валютні ф’ючерси, синтетичні угоди з валютного обміну.
ВАЛ.ОПЕРАЦІЇ. Операція «спот» - операція, в процесі якої дві сторони обмінюються двома різними валютами за погодженим курсом з розрахунком через 2 дні. Це найбільш поширені операції (70-75% ринку). Це найліквідніший ринок, бо є багато учасників, які вільно входять на нього і здійснюють короткострокові операції.
Форвард «аутрайт» - операція, що укладається сьогодні на купівлю однієї валюти за погодженим курсом у певний термін у майбутньому.
Валютний своп – угода, що припускає одночасну купівлю і продаж певної кількості валюти, відповідно з двома датами валютування.
ДЕРИВАТИВИ. Ф’ючерс – це форвардна операція зі стандартними обсягами, термінами, які торгуються на біржовому ринку.
Валютно-процентний своп – це угода між соронами, відповідно до якої вони виплачують один одному % за позиками у різних валютах у визначені дати протягом терміну дії угоди. Тобто, передбачають обмін двома валютами (основними сумами) з наступним обміном %. Є кілька видів свопів: «overnight» - 1 дата валютування сьогодні, 2 дата – завтра; «tomorrow-next» - 1 дата завтра, 2 – через 2 дні (спот-дата); «spot-next» - 2 і 3 дні; «spot-one week» - два дні – через тиждень після спот-дати.
Опціон. Угода, що дає власникові право, але не зобов’язує купити чи продати певну кількість валюти у визначений момент у майбутньому. Є опціони «кол» (право купити) і «пут» (право продати). Опціони бувають двох типів – Американські (право купити-продати по закінченні угоди чи раніше) та Європейські (тільки по закінченні угоди).
72. Вал. котирування та методи вал. котирування.
Котирування – ціна купівлі і продажу валюти проти базової валюти. Валюта, яку котирують проти базової валюти, називається зустрічною.
Для того, щоб котирування сприймалося однозначно, учасники ринку дотримуються певних правил: 1.Вказують, яка валюта є базовою; 2.Курс, за яким клієнт купує зустрічну валюту, вказується у лівій частині котирування, а курс, за яким продається базова валюта – праворуч. Наприклад, USD/ JPY 131,700 – 131,780. Це значить, що клієнт може купити 131,700 єн за 1 долар і продати їх за курсом 131,780 за 1 долар. Тобто, базовою валютою є долар, зустрічна – єна.
Є котиування «бід» (макет-мейкер пропонує купити базову валюту і продати зустрічну) і «офер» (маркет-мейкер хоче продати базову валюту і купити зустрічну.).
Деякі валютні пари мають сталі назви, як-то GBP/USD – cable, USD/CHF – dollar-Swissi; USD/EUR – dollar-euro.
Торгівля на ринку здійснюється на базі встановлення обмінного курсу валют (котирування валют). Курс розглядається як відношення базової валюти до котируваної. Американський варіант, або зворотне котирування. В цьому випадку фіксована кіль-сть нац.валюти котирується проти змінюваної кількості іноз.валюти. Традиційно британський фунт стерлінгів котирується саме так, а також новозеландський долар, австралійський долар. Європейський варіант, або пряме котирування. Тут фіксована кількість іноз.валюти котирується проти змінюваної кількості нац.валюти.
