73.Хар-ка спот–ринку : поняття, учасники, операції, звичаї.
Валютний ринок як на глобальному, так і на локальному рівні поділяється на поточний та строковий. Основа поділу — відмінність у датах укладення угод і датах розрахунку за угодами (дата виконання угоди). Спот-ринок — це ринок негайної поставки валюти. Найбільш частими є угоди з терміном розрахунку через два робочі дні після дня її укладення за курсом, зафіксованим в угоді. Валютна операція спот — це операція, у процесі якої дві сторони обмінюються двома різними валютами за погодженим обмінним курсом з розрахунком через два робочі дні. Термін «спот» відомий з часів, коли угоди відбувалися «з розрахунком на місці» (on the spot), а фактичне постачання валют — через два робочі дні. Відтоді технології істотно змінилися і нині забезпечують практично миттєвий зв'язок, але і сьогодні більшість угод спот передбачає постачання фінансових інструментів через два робочі дні. Ринок таких угод називають спотовим ринком, відповідно називається і валютний курс. Світовий ринок спот за різними оцінками становить від 70 до 80 % усього валютного ринку і є визначальним для решти валютного середовища. Таку поширеність ринку можна пояснити доступністю, яка, у свою чергу, забезпечує велику кількість учасників. Доступність розглядається під кутом зору відносної простоти спот-операції. До того ж вирішальним є переважаючий попит саме на негайні операції — можливість у короткий термін обміняти певну суму валюти й отримати еквівалент. Наявність величезної кількості учасників ринку роблять його найліквіднішим. Усі ці складові зумовлюють таку значну перевагу поточного валютного ринку над іншими Звичаї спот-ринку: здійснення платежів протягом двох робочих банківських днів без нарахування процентної ставки на суму поставленої вартості; операції здійснюються переважно на базі комп'ютерної торгівлі з підтвердженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наступного робочого дня; існування твердих валютних курсів: якщо дилер великого банку цікавиться котируванням іншого банку, повідомлені йому валютні курси є обов'язковими для виконання операції з купівлі-продажу валюти. Ці звичаї не зафіксовано в спеціальних міжнародних конвенціях, але їх точно дотримуються всі учасники цього ринку. Головним атрибутом спотового ринку є валютний курс — ціна однієї валюти виражена в одиницях іншої валюти. Курс спот являє собою втілення поточного співвідношення ринкового попиту та пропозиції. Залежно від швидкості зміни рівнів попиту та пропозиції відбуваються відповідні зміни поточного курсу. У технічному сенсі зміна курсу за певний проміжок часу може бути зображена як набір поновлюваних котирувань (тіків) учасників валютного ринку. На світовому міжбанківському валютному ринку в години найбільшої активності середня частота змін котирувань (курсів) сягає 50—60 разів за хвилину, тобто кожної секунди може з'являтися новий курс. На валютному ринку маркет-мейкери пропонують двосторонні котирування бід і аск (офер) конкретних валют. Котирування являє собою ціну купівлі і продажу валюти проти базової валюти, звичайно американського долара. Наприклад, долар/єна =131,700 - 131,780. Валюта, яку котирують проти базової валюти, називається зустрічною. Для того щоб котирування сприймалися однозначно, учасники ринку дотримуються певних правил: 1. Вказують, яка валюта є базовою. 2. Курс, за яким клієнт купує зустрічну валюту (тобто продає базову валюту), вказується в лівій частині котирування, а курс, за яким продає зустрічну валюту (тобто купує базову валюту), — у правій частині котирування.
74.Поняття валютної позиції та її форм. Привести приклади валютних позицій.
Валютна позиція – це співвідношення вимог до зобов’язань банку в іноземній валюті. Буває: закрита, відкрита. Відкрита: довга (додатна позиція, що виникає при покупці іноземної валюти. Вимоги по поставці валюти перевищують вимоги по продажу валюти), коротка (від’ємна позиція, яка виникає при продажі іноземної валюти), овернайт (позиція, яка до наступного робочого для залишається відкритою).
75-76.Строковий валютний ринок. Строкові операції валютного ринку та їх видів.
Строковий валютний ринок та його учасники.
Строкова валютна операція — це операція, пов'язана з поставкою валюти на строк більше ніж три дні з дня її укладення. Види: ринок форвардних угод (укладання угод на певну дату у майбутньому, за ціною встановленою в контракті. Укладається на організованій біржі); ринок угод «своп»( валютна операція, що поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контроперацією на визначений строк з тими валютами.); ринок ф'ючерсних контрактів(укладання угод на певну дату у майбутньому, за ціною встановленою в контракті. Укладається поза біржею); ринок опціонів(угода, що дає право і зобов'язання купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом у визначений момент у майбутньому).
Учасники: хеджекери, спекулянти (позиційних та скалперів), арбітражери і трейдери. Хеджекери здійснюють конверсійні операції, намагаючись закрити свої відкриті валютні позиції. Спекулянти свідомо беруть на себе валютний ризик, підтримуючи відкриту позицію для отримання прибутку від непрохеджованої валютної позиції. Позиційні спекулянти підтримують відкриті позиції протягом тривалого періоду — до кількох місяців. Скалпери грають на зміні курсів протягом однієї торгової сесії, систематично закриваючи позиції в кінці кожного робочого дня. Арбітражери здійснюють купівлю іноземної валюти на одному валютному ринку з одночасним продажем її на іншому валютному ринку. Вони відкривають протилежні позиції щодо однієї валюти на різні (однакові) строки на одному чи кількох взаємозв'язаних ринках, зменшуючи величину валютно-курсового ризику. Трейдери купують валюту за дорученням та за рахунок клієнта в торговому залі біржі за комісійну винагороду.
ОПЕРАЦІЇ. Форвард «аутрайт» - операція, що укладається сьогодні на купівлю однієї валюти за погодженим курсом у певний термін у майбутньому. Це позабіржові угоди, курси яких розраховуються на основі спот-курсу і форвардних пунктів.
Ф’ючерс – це форвардна операція зі стандартними обсягами, термінами, які торгуються на біржовому ринку. Основні біржі: ІММ (Чикаго), LIFFE (London International Futures and options Exchange), TFE (Toronto), Tokyo Stock Exchange тощо.
Валютний своп – угода, що припускає одночасну купівлю і продаж певної кількості валюти, відповідно з двома датами валютування. Є кілька видів свопів: «overnight» - 1 дата валютування сьогодні, 2 дата – завтра; «tomorrow-next» - 1 дата завтра, 2 дата– через 2 дні (спот-дата); «spot-next» - 2 дні (спот-дата) і 3 дні (наступний після спот-дати); «spot-one week» - два дні – через тиждень після спот-дати.
Валютно-процентний своп – це угода між соронами, відповідно до якої вони виплачують один одному % за позиками у різних валютах у визначені дати протягом терміну дії угоди. Тобто, передбачають обмін двома валютами (основними сумами) з наступним обміном %.
Опціон. Угода, що дає власникові право, але не зобов’язує купити чи продати певну кількість валюти у визначений момент у майбутньому. Є опціони «кол» (право купити) і «пут» (право продати). Опціони бувають двох типів – Американські (право купити-продати по закінченні угоди чи раніше) та Європейські (тільки по закінченні угоди).
В залежності від співвідношення поточної ціни і ціни виконання опціону, є 3 варіанти опціону: ++ «at the money»: ціна виконання=поточна ціна (курс); ++«out of the money» (для опціону «кол» ціна виконання більше курсу; для опціону «пут» ціна виконання менша за поточну); ++«in the money» (для «кол» ціна виконання менша за поточну, для «пут» ціна виконання більша поточної).
77.Форвардні валютні операції. Методи котирування форвардного курсу.
Форвардна угода є угодою між банком та іншою стороною (банк, клієнт тощо) обміняти одну валюту на іншу у визначений день у майбутньому за курсом, зафіксованим під час укладення угоди. Дата розрахунків має назву «дата постачання», а курс, за яким відбудеться обмін, — «форвардний».
Популярні два види форвардних валютних операцій:
— звичайні форвардні угоди, або форвардні «аутрайти»( валютна операція, що укладається сьогодні на купівлю однієї валюти за іншу за погодженим курсом з постачанням на певну дату в майбутньому);
— валютні свопи(операції з обміну валюти з фіксованим валютним курсом на валюту з плаваючим валютним курсом.).
Котирування валютних форвардів виражаються у форвардних пунктах. При цьому котируються не обмінні курси, а диференціали процентних ставок. Котирування опускаються — віднімайте. Котирування піднімаються — додавайте.
Обмін коштами до дати постачання не відбувається.
Особливості форвардних операцій «аутрайт»:
• позабіржові угоди, що не обертаються;
• валюти поставляються на майбутнє за курсом, установленим у момент укладення угоди;
• обмін валют на спот-дату не відбувається;
• котирування здійснюється у форвардних пунктах;
• форвардні курси розраховуються на основі спот-курсу і форвардних пунктів;
• форвардні пункти визначаються різницею процентних ставок між двома валютами; вони не є пророкуванням майбутнього спот-курсу.
Форвардна угода «аутрайт» — це угода між двома сторонами про обмін двома різними валютами за курсом, погодженим сьогодні, з постачанням у визначену майбутню дату.
Визначення курсу: Форвардні пункти використовуються для одержання форвардних курсів на основі спот-курсу і визначаються різницею процентних ставок за двома валютами, що є в угоді. Щоб знати абсолютне значення ф.курсу, форвардні пункти додають до спот-курсу або віднімають, відповідно ф.курс встановлюється з премією чи з дисконтом. Загальне правило таке: котирування знижуються – треба віднімати (коли % ставка за базовою валютою вища, то базова валюта торгується з дисконтом, а зустрічна з премією), зростають – треба додавати (коли % ставка за зустрічною валютою вища, то базова продається з премією, а зустрічна – з дисконтом).
78.Ф’ючерсна валютна операція. Поняття ордеру у ф’ючерсній торгівлі та основні його видів.
Валютний ф'ючерс — це стандартизований за обсягом, ціною та датою виконання контракт купівлі (продажу) валюти за курсом, визначеним під час укладення угоди, і розрахунками на дату в майбутньому. Валютні ф'ючерси поширені як у суто міжбанківській торгівлі, так і на спеціалізованих ринках-біржах. При цьому головний обсяг світової ф'ючерсної торгівлі припадає саме на біржі, де торги ведуться «з голосу». Такі біржі спеціалізуються, як правило, на торгівлі кількома ф'ючерсними інструментами, у тому числі й валютами. Основними світовими біржами є ГММ (International Money Market) Чикаго, LIFFE (London International Futures and Options Exchange) Лондон, СВОТ (Chicago Board of Trade), TFE (Toronto Futures Exchange) Торонто.
Згідно з біржовими умовами валютні ф'ючерси укладаються в основних валютах проти долара США. Валютні ф'ючерси мають пряме котирування. Основою визначення ф'ючерсної ціни є спотовий та форвардний курси. Різниця між ф'ючерсним та спотовим курсами має назву «база». У практиці міжнародних фінансових ринків форвардні та ф'ючерсні ціни практично збігаються.
Головними учасниками торгів на біржі є брокери. Брокери отримують заявки від клієнтів на укладення ф'ючерсних контрактів. Контракти за умови прийнятної ціни укладаються за посередництвом Розрахункової палати біржі. Тобто продавець і покупець ф'ючерсу фактично укладають контракт не між собою, а кожний окремо укладає контракт з біржею.
Для участі в торгах потенційні покупці і продавці вносять певну суму на депозит до Розрахункової палати біржі - первісну маржу.
Курс спотового ринку вищий за курс, за яким укладено ф'ючерс на продаж валюти, тобто вигідніше продати на споті, а коли термін ф'ючерсу добігає кінця, то збитки, що виникають від закриття позиції, будуть стягнуті з маржинального депозиту. За необхідності до первісної суми вноситься додаток, за рахунок якого покриваються збитки. У такий спосіб Розрахункова палата захищає себе від фінансових збитків своїх клієнтів, які помилилися у своїх прогнозах і мусять закрити позиції. У разі вдалого закриття позиції за ф'ючерсним контрактом його власник отримає прибуток на свій маржинальний рахунок. Отже, у ф'ючерсній торгівлі використовується фінансовий ліверидж — можливість оперувати значними сумами при внесенні на депозит лише певного процента від цієї суми.
Ордер (наказ) може походити від члена біржі, який може укладати угоди від свого імені з метою одержання прибутку від біржових операцій; від трейдера, який не є членом біржі і віддає свій наказ через брокера, який через члена біржі укладає угоду для свого клієнта.
79.Операції “своп”. Мотивація здійснення “своп” - операцій. Класифікація свопів (типи та види).
Своп-операція — валютна операція, що поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контроперацією на визначений строк з тими валютами. Не створюють відкритої позиції та тимчасово забезпечують валютою без ризику, пов'язаного зі зміною курсу.
Строки: від 1 дня до 6 місяців, рідко зі строком виконання до 5 років.
Здійснюються між: комерційними банками; комерційними й центральними банками; центральними банками країн.
Способи застосування:
♦ Як інструмент для придбання іноземної валюти на обмежений період за фіксованим обмінним курсом (на основі схеми «своп» — спот проти форварду).
♦ Для швидкого реагування на зміни в очікуваних вхідних та вихідних валютних потоках скороченням чи подовженням строків своп-контрактів, які вже було
Типи свопів:
♦ процентні (операцій з обміну валюти з фіксованою процентною ставкою проти плаваючої ставки або ж із плаваючою ставкою проти плаваючої, але в іншому режимі);
♦ валютні (операції з обміну валюти з фіксованим валютним курсом на валюту з плаваючим валютним курсом);
♦ валютно-процентні (комбінації згаданих свопів);
♦ диференційні (свопи з нетто-платежем однієї сторони на користь іншої під час укладання угоди).
Класичні свопи, залежно від послідовності виконання операцій «спот» та «форвард», поділяються на репорт та депорт. Реторт — це продаж валюти на умовах «спот» і одночасно купівля на умовах «форвард». Депорт — купівля валюти на умовах «спот» і продаж на умовах «форвард».
Класифікація свопів:
• звичайні (операції репорту та депорту);
• тижневі — перша угода виконується на умовах «спот», а друга — на умовах тижневого споту;
• одноденні — перша операція здійснюється з датою валютування «завтра», а зворотна — на умовах «спот»;
• форвардні (форвард—форвард).
Сторони свопу обирають точний термін виконання своїх зобов’язань – саме той, що їм необхідний, і незалежно від пропозицій на біржі. Подібна гнучкість дає сторонам можливість проводити операції зі значно тривалішими термінами, ніж операції щодо продаваних на біржі фінансових інструментів.
80.Валютний опціон: поняття, види, стилі, ціна опціону.
Валютний опціон являє собою зафіксовані контрактом права (не обов'язки) купити (опціон «call») або продати (опціон «put») певну суму певної валюти проти іншої валюти за обумовленою ціною (strike price) протягом специфічного періоду. Купуючи опціон, необхідно сплатити комісійні, що мають назву премії. Премії сплачуються незалежно від того, скористався покупець опціону своїм правом чи ні. Розрізняють чотири можливі операції:
— купівля опціону на купівлю валюти;
— купівля опціону на продаж валюти;
— продаж опціону на купівлю валюти;
— продаж опціону на продаж валюти.
Як правило, купівлю опціонів (іншими словами—«купівлю права») на купівлю або продаж валюти здійснюють компанії, що намагаються забезпечити покриття валютного ризику, а продаж опціонів («продаж права») на купівлю або продаж валюти здійснюється валютними спекулянтами.
Вартість опціону поділяють на справжню та часову. Справжня вартість відповідає потенційному доходу, який володар опціону отримав би, здійснивши операцію на поточному ринку і на терміновому ринках.
Справжня вартість опціону залежить від різниці між ціною виконання і строковим курсом. Часова вартість пов'язана з вартістю особливих переваг від володіння опціоном. Здебільшого вона залежить від двох параметрів:
1) уразливості валюти: чим уразливіша валюта, тим вигідніше мати опціон, що захищає від коливань курсу;
2) терміну виконання опціону: чим більший строк виконання опціону, тим більше шансів у його володаря реалізувати опціон, тому премія опціону збільшиться. Вважається, що премія для валюти з незначними коливаннями збільшується на 50 % якщо строк виконання зростає вдвічі.
Типи опціонів залежно від співвідношення поточної ціни та ціни виконання опціону:
1) опціон «at the money» (при грошах) — якщо ціна виконання опціону дорівнює поточному обмінному курсу;
2) опціон «out of the money» (без грошей) — якщо ціна виконання опціону на купівлю валюти вища від поточного курсу, а для опціонів на продаж — нижча від поточного курсу;
3) опціон «in the money» (у грошах) — якщо ціна виконання опціону при купівлі валюти нижча від поточного курсу, а при продажу валюти — вища від поточного курсу.
Зазвичай вартість опціонів «at the money» та «in the money» вища, ніж для опціону «out of the money».
За процедурою виконання розрізняють опціони таких стилів:
• Американський опціон — надає покупцеві право, але не зобов'язує його купити чи продати певну кількість базових активів за фіксованою ціною у разу настання терміну контракту або до нього.
• Європейський опціон — передбачає ті самі права й зобов'язання, що й американський опціон, однак не може бути виконаний до настання терміну контракту, тобто виповнюється тільки в момент закінчення контракту.
Існують опціонні контракти на готівкову валюту і на валютні ф'ючерси.
Розмір премій валютних опціонів залежить від цін валютних форвардів і волатильності обмінних курсів.
81.Арбітражні операції : поняття та види.
Валютний арбітраж— операції з валютами для отримання прибутку через використання у визначений час існуючих на фінансових ринках розривів між курсами та процентними ставками з касових і строкових операцій (розрив має бути більший за величину операційних витрат).
Види:
• часовий валютний арбітраж (валютна операція для отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі);
• просторовий (часовий) валютний арбітраж (передбачає отримання прибутку за рахунок різниці курсу валют на двох різних територіально віддалених ринках);
• простий арбітраж (виконується з двома валютами);
• складний арбітраж (крос-курсовий) — виконується з трьома й більше валютами.
Ідея арбітражу полягає у використанні взаємозв'язку цін різних фінансових інструментів, наприклад процентних ставок за депозитами грошового ринку, спот-курсів валют, процентних ставок за валютними депозитами і форвардними курсами.
Арбітражні операції можуть проводитися в тих випадках, коли в цінах на одні й ті самі або взаємозв'язані фінансові інструменти виникає різниця. Учасники ринку, що здійснюють арбітражні операції, або арбітражери, постійно вишукують ситуації, коли який-небудь із сегментів ринку йде попереду або не встигає за основним ринком. На арбітраж дивляться як на можливість отримання «легких грошей», оскільки при ньому, якщо все робити правильно, будь-який ризик, за винятком кредитного, відсутній, а прибуток гарантований.
82.Міжнародний фондовий ринок :структура та сучасні тенденції розвитку.
Включає ринок об’єктів реального інвестування і ринок інструментів фінансового інвестування. До першого відносять: прямі інвестиції; портфельні інвестиції; інші інвестиції.
Прямі інвестиції—це вкладення капіталу з метою набуття довгострокового економічного інтересу та отримання підприємницького прибутку (доходу), що забезпечує контроль інвестора над об'єктом інвестування.
Портфельні інвестиції— це вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання доходу та за відсутності права реального контролю над об'єктом інвестування.
Основна частина прямих інвестицій у другій половині 1990-х років припадає на операції, що пов'язані зі злиттям та поглинанням. Було зафіксовано значне збільшення інвестицій, пов'язаних зі злиттям та поглинанням, і в країнах Західної Європи.
До інструментів фінансового інвестування відносять акції, облігації, але в основному боргові цінні папери. Наприкінці 90-х років минулого століття близько половини всього світового ринку цінних паперів припадало на США, приблизно 13 % — на Японію, а в цілому на п'ять країн (США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція) — приблизно 75 %.
