83.Довгострокові боргові цінні папери на міжнародному фондовому ринку.
Облігації — багатоваріантні довгострокові боргові цінні папери з фіксованим доходом, що знаходяться у відкритому продажу та випускаються з різним номіналом низкою інститутів-позичальників — від держави до приватних інвесторів.
За строками погашення:
• строкові випуски (мають єдиний для всіх строк погашення);
• серійні випуски (випускаються із серією різних строків погашення);
За відкликанням:
• відклична;
• безвідклична;
За забезпеченням:
• старші облігації (забезпечені приорітетним правом вимог на визначене майно емітенту):
— облігації із заставою майна;
— облігації з фінансовою заставою;
— сертифікати під закупівлю устаткування;
— облігації з комбінованою заставою;
• молодші облігації (забезпечені тільки обіцянкою повернення боргу емітентом):
— незабезпечені облігації;
— другорядні або субординовані облігації;
— прибуткові облігації;
За категоріями позичальників:
• казначейські;
• федеральних агенцій;
• муніципальні:
— генеральні (забезпечені податковими надходженнями відповідного органу влади);
— прибуткові (забезпечені надходженнями від конкретного комерційного проекту);
• корпоративні;
• інституціональні (випускаються некомерційними організаціями: церквами, школами, лікарнями тощо).
До базових характеристик облігацій відносяться: ставка купона або ставка оголошеного процента, можливість дострокового погашення, номінальна або викупна вартість, дата погашення.
Рейтинг облігацій — поточна оцінка кредитоспроможності боржника щодо кожної конкретної облігації.
Облігації з фіксованою ставкою— це довгострокові боргові цінні папери з фіксованими купонними виплатами у вигляді визначеного процента від номінальної вартості. Такі облігації звичайно погашають за номінальною вартістю, хоча можливі премії та дисконти.
Облігації з плаваючою ставкою — це довгострокові боргові цінні папери, купони за якими встановлюються на рівні визначеної ставки грошового ринку плюс (мінус) маржа.
84.Іноземні облігації та єврооблігації . Порівняльна характеристика.
Інструментами Євроринку є єврооблігація та іноземна облігація. Уряди багатьох країн установлюють обмеження на інвестиції в іноземні цінні папери. Тому позичальникам вигідніше продавати фондові активи в інших країнах.
Іноземна облігація — це цінний папір, що випущений нерезидентом у національному фінансовому центрі та в національній валюті.
Єврооблігація — облігація, розміщена за межами як країни позичальника, так і країни, у валюті якої вказано номінал єврооблігації; єврооблігації розміщені одночасно на ринках кількох країн через міжнародні синдикати їхніх фінансових інститутів.
85.Особливості функціонування ринку іноземних облігацій.
Іноземна облігація — це ЦП, що випущений нерезидентом у національному фінансовому центрі та в національній валюті. Емісія іноземних облігацій регламентується законодавством з цінних паперів країни-емітента, але на практиці їх обіг значною мірою відповідає принципам євроринків.
Класичні позики у формі вільного випуску облігацій на іноземному ринку цінних паперів основані на принципі єдності місця (Нью-Йорк, Лондон, інший фінансовий центр), валюти (зазвичай валюта кредитора) та біржового котирування. Наприклад, французька позика на англійському фінансовому ринку випускалась у фунтах стерлінгів та купувалась англійськими інвесторами на основі лондонського котирування. Проте після другої світової війни виникли перешкоди з приводу розміщення облігаційних позик, особливо в Західній Європі.
У сучасних умовах емітентами іноземних облігацій залишилися тільки провідні країни. Залежно від країни емісії іноземних облігацій мають спеціальні назви: Yankee Bonds — в США, Samourai та Shibo-sai Bonds — в Японії, Bulldog Bonds — у Великобританії, Rembrandt Bonds — у Нідерландах, Matador Bonds — в Іспанії та Chocolate Bonds — у Швейцарії.
86.Особливості функціонування ринку єврооблігацій.
Єврооблігація — облігація, розміщена за межами як країни позичальника, так і країни, у валюті якої вказано номінал єврооблігації; єврооблігації розміщені одночасно на ринках кількох країн через міжнародні синдикати їхніх фінансових інститутів. Дохід за єврооблігацією сплачується один раз на рік, а погашення відбувається наприкінці терміну одночасним платежем або протягом певного терміну із фонду погашення.
Види:
Емісії єврооблігацій із фіксованою ставкою: стандартні облігації; облігації, що конвертуються в акції; облігації з варантом чи сертифікатом на підписку; багатовалютні облігації.
Емісії єврооблігацій з плаваючою ставкою: облігації мінімакс; облігації FLIP-FLOP; облігації з регулюючими ставками; облігації з фіксованою верхньою межею; облігації з валютним опціоном.
Інші види облігацій міжнародних ринків: облігації з нульовим купоном; облігації, гарантовані іпотекою. Організація випуску єврооблігацій
1) Звернення позичальника до банку, обраного керівником консорціуму чи керівним менеджером. 2) Створення гарантійного консорціуму. 3) Створення синдикату з розміщення. 4) Визначення витрат за емісією.
Звичайно витрати за емісією єврооблігацій на міжнародному ринку значно нижчі за вартість випуску схожих за основними параметрами облігацій на національному ринку.
Базові характеристики європейських боргових ринків у цілому подібні. Облігації на цих ринка випускаються місцевими чи муніципальними органами влади, національними корпораціями, а також нерезидентами.
Особливості: єврооблігації розміщуються, як правило, одночасно на фінансових ринках кількох країн; єврооблігації купуються інвесторами різних країн на базі котирування їх національних бірж; емісія єврооблігацій меншою мірою підпадає під державне регулювання, не підпорядковується національним правилам проведення операцій з цінними паперами тієї країни, валюта якої є валютою позики; валюта єврооблігації не обов'язково має бути національною грошовою одиницею ні для емітента, ні для інвестора; єврооблігації, як правило, являють собою цінний папір на пред'явника з фіксованою відсотковою ставкою; гарантійне розміщення єврооблігацій здійснюється емісійним синдикатом; випуск та обіг єврооблігацій відбуваються згідно з правилами та стандартами, що встановилися на ринку; утримувачам єврооблігацій дохід сплачується у повному обсязі, без податку на відсотковий дохід, що стягується в країні емітента.
Переважна більшість єврооблігацій випускається: 1) великими корпораціями приватного сектору; 2) міжнародними організаціями; 3) державними органами.
Методи розміщення єврооблігацій : відкрита підписка серед необмеженого кола інвесторів; приватне розміщення.
87.Короткострокові боргові цінні папери на міжнародному ринку боргових цінних паперів.
Комерційні папери — це векселі зі скороченим строком погашення, що знаходяться у вільному обігу. Випускаються, як правило, з дисконтом до їхньої номінальної вартості. Номінал вищий, ніж у довгострокових паперів. Випускаються на пред'явника.
Євроноти — це короткострокові боргові папери, які випускаються на строк 1, 3, 6 місяців через тендер та гарантуються інвестиційним банком чи групою банків, які викупають їх самі або продовжують позичальнику кредитну лінію.
Депозитні сертифікати (СД) — сертифікати, що випускаються комерційними банками чи позико-ощадними асоціаціями під термінові депозити.
Найстаріші боргові інструменти світового ринку виникли в СІЛА в 1961 р. та в Європі з 1966 р. Строки погашення— звичайно до року, іноді — до 5 років. У деяких країнах (наприклад, у Великобританії) проценти за депозитними сертифікатами зі строками до 5 років звільнені від податків.
Найбільший ринок короткострокових боргових цінних паперів — американський. Звичайно тільки великі інститути ведуть операції з цими Цінними паперами, тому що їх продають великими лотами.
88.Середньострокові боргові папери на міжнар ринку боргових ЦП.
Випускаються невеликими деномінаціями через дилерів або тендер. Котуються більше на базі процента від номінальної вартості, ніж прибутковості. Можуть бути як з фіксованими, так і з плаваючими ставками, зі строками погашення від 1 до 5 років,, іноді — до 10 років.
Основними є дві програми випуску MTNs:
• COLTS — різновид середньо- та довгострокових облігацій з нульовим купоном на базі казначейських паперів, що випускаються на регулярній основі;
• MTTN — мультитраншеві середньострокові євроноти, уперше введені компанією Merrill Lynch.
89.Міжнародний ринок титулів власності та його сучасні тенденції.
Основні інструменти: акції, депозитарні розписки.
Акція - пайовий цінний папір без установленого строку обігу, що закріплює права її власника на отримання певної долі прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні ним, а також на відповідну частину майна в разі ліквідації цього товариства. Акція на пред'явника — акція, в якій не вказується ім'я її власника. Безкоштовні акції— акції, що розподіляються між існуючими акціонерами даного товариства безкоштовно (як правило, пропорційно кількості раніше отриманих ними акцій). Відкриті акції— акції, що знаходяться у вільному обігу. Закриті акції— акції, що знаходяться в обмеженому обігу або ж взагалі без обігу. Іменна акція — акція, в якій вказано ім'я її власника. Платні акції— акції, що продаються емітентом інвестору в його власність. Преференційна акція — свідоцтво пайової участі в капіталі корпорації, що дає право першочергового отримання активів компанії, але забезпечує менший контроль за управлінням корпорації. Проста акція — свідоцтво на володіння долею капіталу корпорації, що дає власнику право голосу під час отримання долі прибутку. Ринок євроакцій — це ринок акцій, що продаються за межами країни, в якій знаходиться компанія, яка їх випустила.
Депозитарна розписка – документ, який дозволяє купівлю-продаж акцій на міжнародних ринках.
90.Ведучі ринки акцій та особливості їх функціонування.
Однією з найважливіших класифікацій ринків цінних паперів є їх поділ на розвинені ринки та ринки, що формуються.
Співвідношення між обсягами ринків акцій та облігацій наприкінці 1990-х років дорівнювало приблизно 40 % до 60 % на користь облігацій. У країнах Східної Азії подібні пропорції помітно посунені на користь пайових цінних паперів (акцій), у країнах Латинської Америки — на користь боргових (облігацій).
Наприкінці 90-х років минулого століття близько половини всього світового ринку цінних паперів припадало на США, приблизно 13 % — на Японію, а в цілому на п'ять країн (США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція) — приблизно 75 %. На початку 1970-х років частка тільки США перевищувала 60%. У 1980-ті роки вона зменшилась у зв'язку з підвищенням питомої ваги Японії, а з кінця 1980-х і до середини 1990-х років — ринків, що формуються. Із середини 1990-х років знову відбулося підвищення частки США, насамперед за рахунок зростання ринку акцій.
Частка семи провідних розвинених країн на світовому ринку цінних паперів майже вдвічі перевищує їх частку у світовому ВВП.
Висока частка розвинених країн у сукупному світовому фондовому ринку призводить до того, що світові пропорції повністю визначаються пропорціями фондового ринку розвинених країн за впевненого домінування США.
Посилення взаємозалежності національних фондових ринків сьогодні проявляється у синхронному підвищенні чи падінні курсів цінних паперів на національних ринках капіталів різних країн.
За нинішніх умов американський ринок капіталів значною мірою визначає кон'юнктуру світового ринку капіталів. Динаміка котирувань цінних паперів на американському ринку значно впливає на курси цінних паперів на інших ринках, а рівень капіталізації американського ринку впевнено перевищує ринок будь-якої іншої країни .
За даними МВФ, у 2000 р. нерезидентам належало близько 35 % державних облігацій США, 18 % корпоративних облігацій американських компаній, 7 % акцій американських компаній. На фондових ринках інших розвинених країн частка нерезидентів є вищою та дорівнює в середньому 30—50 %. На ринках країн, що розвиваються, частка нерезидентів в операціях на фондових ринках коливається з 50 до 80 %. Ці країни залежать від припливу капіталу з розвинених країн.
91. Порівняння міжнародного ринку титулів власності та міжнар ринку боргових цінних паперів.
Міжнар ринок боргових ЦП охоплює ринок міжнар облігацій і ринок середньострокових нот, а також ЦП грошового ринку. Інструменти ринку позичкових капіталів засвідчують боргові відносини між позичальником і кредитором.
Боргові ЦП - ЦП, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов`язання. До боргових ЦП відносяться:
а) облігації підприємств;б) державні облігації України;в) облігації місцевих позик;г) казначейські зобов`язання України;ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;д) векселі;
Міжнар ринок титулів власності представлений міжнар акціями та іншими правами власності, що є похідними від акцій інструментами, зокрема такими, як депозитні розписки. Інструменти цього ринку засвідчують відносини власності і підтверджують права на співволодіння корпорації-емітента.
Титули власності - ЦП, що засвідчують майнове право власника документа по відношенню до особи, що випустила документ. На міжнар ринку титулів власності найбільш поширені акції, паї, американські депозитарні розписки (ADR), які підтверджують участь інвестора в капіталі підприємства
Міжн ринок боргових ЦП охоплює ринок міжнародних облігацій і ринок середньострокових нот, а також цінні папери грошового ринку. Інструменти ринку позичкових капіталів засвідчують боргові відносини між позичальником і кредитором. Міжн ринок титулів вл-ті представлений міжн акціями та іншими правами власності, що є похідними від акцій інструментами, зокрема такими, як депозитні розписки. Інструменти цього ринку засвідчують відносини власності і підтверджують права на співволодіння корпорації-емітента. Одною з визначальних рис нинішнього світового фінансового ринку – інтенсивний розвиток міжнародного ринку акцій, але сукупний обсяг міжнародного ринку акцій залишається значно меншим за розмір міжнародного ринку облігацій. Міжнародний ринок акцій складається з трьох сегментів – іноземних акцій, євроакцій та депозитарних розписок. Відмінності між цими інструментами пов’язані з наявністю різних механізмів розміщення і торгівлі акціями. Іноземні акції випускаються корпорацією-нерезидентом на фонди ринок іншої країни. Євроакції пропонуються для продажу одночасно на кількох національних фондових ринках. Депозитарні розписки випускаються на національних фондових ринках як субститути акцій іноземних компаній, що перебувають у трастовому управлінні банку-депозитарію.
Міжнар ринок акцій має тенденцію концентруватися на зрілих фондових ринках двох регіонів — Європи (головним чином у Великій Британії та, меншою мірою, у Німеччині) та США. У Європі зосереджені випуск і торгівля іноземними акціями, у США — емісія та обіг депозитарних розписок. Міжнародний ринок облігацій у широкому сенсі охоплює такі види боргових інструментів, як іноземні облігації', єврооблігації, глобальні облігації та програми середньострокових нот. Відмінності між цими цінними паперами стосуються сфери і методів розміщення, режиму оподаткування, кола потенційних інвесторів. Особливе місце серед міжнародних облігацій належить програмам середньострокових нот. Це інструмент фінансування, який передбачає багаторазову емісію боргових зобов'язань (нот) на євроринку або на ринку іноземної держави в рамках заздалегідь визначеної програми випуску цінних паперів. Програми боргового фінансування на основі випуску середньострокових євронот є одним з найгнучкіших інструментів фінансування на міжнародних ринках позичкового капіталу.
92. Ринки акцій країн третього світу та особливості їх функціонування.
Саме з цією групою країн пов'язані найбільш суттєві зміни на світовому фондовому ринку в 1980—1990-ті роки. Майже за шість—сім років фондові ринки деяких держав, що розвиваються, Латинської Америки та Азії досягай рівня розвитку фондових ринків деяких країн Європи.
1) ринки деяких країн цієї групи (Бразилія, Китай, Корея, Мексика, Малайзія, Тайвань) за масштабами перевищують ринки розвинених країн, водночас у групу входять країни з ринком невеликого розміру (Угорщина, Чехія, а тим більше Маврикій та Кіпр);
2) у групі є ринки як з високим (Греція, Польща), так і з низьким (Нігерія, Пакистан) ступенями прозорості;
3) деякі ринки функціонують протягом більш ніж 100 років (Індія, ринки країн Латинської Америки), інші — трохи більше 10 років (країни Східної та Центральної Європи, країни СНД).
Єдине, що зближує країни групи ринків, що формуються, — високе значення волатильності фондових ринків та їх залежність від зовнішніх фінансових ресурсів. Чим більш зрілими є ринки, що формуються, тим вони стійкіші і тим менший рівень ринкового ризику вони відчувають у довгостроковій перспективі. Відповідно, меншим є і спад на таких ринках у період значних скорочень попиту міжнародних інвесторів на цінні папери, що на них обертаються.
Незважаючи на підвищення рівня капіталізації та кількості національних лістингових компаній, левова частка ринку, як правило, припадає на незначну кількість компаній. Так, на азіатських ринках, де ступінь концентрації є найменшим, на 10 найбільших компаній у 1997 р. припадало в середньому 40 % загальної капіталізації ринку. У країнах Латинської Америки частка 10 найбільших компаній у капіталізації ринку в той самий період становила близько 50 %. Зростання капіталізації ринку в країнах Африки також пов'язане з підвищенням вартості акцій обмеженого кола провідних компаній.
У групі фондових ринків, що формуються, у довгостроковому періоді можна виділити:
• ринки, що втрачають власну ринкову нішу (частку в сукупному обсязі інвестиційних ресурсів, що залучаються) відносно інших ринків (Тайвань, Південна Корея, а в останні роки і Малайзія);
• ринки, що поступово збільшують ринкову нішу (Бразилія, Індія);
• ринки, котрі швидко збільшують свою ринкову нішу (Індонезія, Китай, Туреччина, Мексика).
У кризові 1997—1998 pp. ринки, що за ступенем розвитку наближаються до індустріальних країн (Греція, Польща, Туреччина, Угорщина, Чехія), зазнали менш значного падіння фондового ринку, ніж країни Азії, Латинської Америки та країни СНД.
Серед ринків, що формуються, в 1995—2000 pp. утворилася група країн, які характеризуються високим значенням ринкового ризику (Індонезія, Таїланд, Малайзія, певною мірою країни СНД, Туреччина, Філіппіни).
93. Капіталізація ринку акцій. Параметри, що відрізняють національні ринки акцій між собою.
Масштаби акціонерного капіталу в тій чи іншій країні характеризуються насамперед показниками капіталізації, її частки у ВВП, обсягом торгівлі акціями, кількістю акцій, що мають регулярне котирування (лістинг).
Капіталізація ринку — це сукупна курсова вартість усіх емітованих акцій компаній, що мають регулярне котирування. Цей показник відображає ринкову вартість усіх компаній, що входять до лістингу фондових бірж .
Фактори збільшення рівня капіталізації:1) зростання курсової вартості акцій; 2) збільшення загальної кількості компаній, що випускають акції для продажу широкому колу інвесторів.
Фактор збільшення кількості компаній, які випускають акції, має суттєве значення тільки на ринках, що формуються. На розвинених ринках кількість компаній, цінні папери яких входять до лістингу на організованому ринку, являє собою досить стабільний показник.
