135.Локальні ринки страхування.
З макроек. погляду страхування розвинуте в різних типах країн нерівномірно, залежно від рівня ек. розвитку. Слід зауважити, що 90 % заг. обсягу страхових премій припадає на промислово розвинуті країни. Найбільші страх. ринки сформувались у США та Японії, які загалом дають понад 50 % суми премій світового страх. ринку (38% та 14% відповідно), на країни ЄС припадає 30%. Згадані показники слід оцінювати, беручи до уваги те, що ці країни, де мешкає лише 15 % населення світу, виробляють близько 3/4 світового ВНП.
Так, частка страхування у ВВП США дорівнює 8,5 %, Лат. Америки — в середньому 2% (Чилі й Панама — 3,8 %, Перу і Гватемала — 1 %), Європи—в середньому 7,5 % (Вел. Брит. та Швейцарія — близько 13 %, країни ЄС — 6—7 %, Чехія, Польща, Словаччина, Угорщина — близько 3 %, Росія — 3 % та Україна — 2 %).
"Щільність" страхового покриття — це грош. витрати на страх. захист у розрахунку на особу. Цей показник демонструє, наскільки окрема особа охоплена страх-ням, тобто наскільки "щільним" є страховий захист пересічного страхувальника. "Щільність" страхового захисту коливається від 4650 дол. США у Швейцарії до 1,2 дол. США у Бангладеш (США — 2920, Японія — 4000, Лат. Америка — 71, Африка — 32 в середньому, країни ЄС — 1500—2500, Чехія, Польща, Словаччина, Угорщина — 100—175, Росія — 27 і Україна — близько 6 дол. США на особу).
136.Міжнар. страховий ринок. Учасники міжнар. ринку страхування.
Світовий страховий ринок є схильним до циклічного розвитку. Йдеться про циклічне зрост. або зниження цін страхового захисту (ставок страхових премій) та наявність або відсутність у страховиків "ємностей" для прийняття ризиків. Можна сказати, що циклічні коливання страх. ринку спричиняються головним чином припливом або відпливом капіталів. Це, зокрема, виявляється в періодичних змінах "жорстких", "м'яких" та "напружених" умов прийняття ризиків страховими ринками. "М'який" страховий ринок вирізняється забезпеченим попитом на страх. послуги. Попит на страх. послуги, зростання сум премій, що їх акумулюють та прибутково інвестують страховики, спричинює приплив нових капіталів та збільшення ємності страх. ринку. З часом страх. ринок перенасичується капіталом, зростає конкуренція, знижуються ставки страх. премій і, як результат, прибутковість страх. операцій. Ситуацію можуть загострювати збитковість результатів андеррайтингу (прийняття, ризиків) окремих страхових років або катастрофічні збитки (застрахований збиток від урагану "Ендрю" склав 18 млрд дол. США, а збиток від терористичного акту у США 11 вересня 2001 p., за оцінками, може перевищувати 50 млрд дол.). Капітал "тікає" до ін.. галузей, і страховий ринок стає "жорстким". Ринок вважається "жорстким" на такій стадії циклу, коли через поточну збитковість страх. операцій пропозиція страх. покриття обмежується порівняно з попитом, а високі ставки премій та жорсткі умови покриття (напр.., підвищення розміру невідшкодованої частки збитку — франшизи) стримують зростання сум премій, що збираються. Інакше кажучи, страховики, прагнучи підвищити прибутковість страх. операцій через цінові механізми, унеможливлюють розширення страх. поля (кількості платоспроможних страхувальників), що ще більше погіршує фін. результати страховиків та спонукає втечу капіталів із цієї частини фін. сектора.
Отже, рух коштів каналами транскордонного страхування та міжнар. перестрахування, міжнар. інвестування зібраних страхових премій та наднац. регулювання страх. діяльності дає, на нашу думку, підстави говорити, що в умовах інтернаціоналізації та глобалізації економіки сформувалися міжнар. відносини в царині страх. як складова та різновид МФ відносин.
Становлення ринкових відносин неодмінно супроводжується розвитком страхування. Тов.-грош. засади страх-ня перетворили його на складову фін. механізму суспільства.
Про прибутковість чи збитковість страх. операцій дає уявлення комбінований коефіцієнт, який зазвичай є або близьким до межі прибутковості, або перевищує її.
Серед інституційних інвесторів страхові компанії відіграють провідну роль у формуванні інвестиційного ресурсу.
Страхова галузь підлягає регулюванню з боку міжнародних організацій, зокрема Міжнародної асоціації органів нагляду за страх. ринком, ЄС.
137.Нац. валютна система У., її ел-ти.
Розвиток вал. сист. У. почався в липні 1990 p., коли було проголошено Декларацію про державний суверенітет. Першим кроком у створенні нац. грош. системи, став вихід У. у 1991 р. з числа держав, що використ. у грош. обігу рубль, і запровадження в безготівковий обіг тимчасової (перехідної) грошової одиниці — укр.. купоно-карбованця в листопаді 1992 р.
У березні 1994 р. було засновано Банкнотну фабрику, а в жовтні того самого року на її базі створено Банкнотно-монетний двір НБУ, де друкувалися карбованці, а згодом — гривні.
Запровадженням нац.валюти У. — гривні став вересень 1996 р. Однією з особливостей її обігу були багаторазові вал. інтервенції, що проводилися НБУ за рахунок власних резервів.
Але вже 1997 р. ознаменувався величезною фін. кризою і шаленим зростанням попиту на долари США, тим самим спричиняючи різку девальвацію гривні. Ці події потягли за собою ще більш критичну монетарну політику НБУ.
Офіційний курс гривні щодо долара США встановлюється НБУ. До 23 жовтня 1994 р. в У. дотримувалися сист. множинних курсів, у тому числі офіційного вал. курсу, який визначався НБУ, і ринкового, який установлювався на вал. аукціонах. Із 24 жовтня 1994 р. офіційний курс установл. за результатами торгів на Укр.. міжбанк. валютній біржі. З 19 березня 1999 р. НБУ встановив офіційний обмінний курс гривні щодо долара США як середньозважений між курсами за операціями уповноважених комерційних банків на міжбанк. валютному ринку. У межах своєї загальної відповідальності за забезпечення стабільності нац. валюти НБУ може впливати на формування офіційного обмінного курсу шляхом купівлі-продажу іноз. валюти на валютному ринку.
Середній за період курс гривні до долара США визначається: для місячних значень — як середньозважена в-ть долара США в гривнях за місяць; квартальні та річні значення розраховуються як середньоарифметичне від місячних значень.
138.Еволюція розвитку валютного ринку України.
Розвиток вал.ринку в України впродовж першого десятиріччя незалежності пройшов декілька етапів: 1)1991-1994 роки. Х-зувався впровадження нац. грошової одиниці, появою укр. вал. ринку, становленням регулюючих органів та форм-ням законод. бази ф-онування ринку. Початок цього періоду відмічався значними темпами девальвації нац. валюти та наступною фіксацією її курсу зі створенням подвійного ринку. 2)1995-1998роки. Х-зувався лібералізацією проведення вал. операцій, стабілізац. інфляційних процесів нац. грошової одиниці і як наслідок стабілізацією вал. курсу. Значною ревальвацією реального курсу гривні впродовж 1996-1997 років, яка створила підстави для девальвації гривні в 1998р. Використанням НБУ ринкових інструментів регулювання вал. ринку. Кінець періоду х-зувався фін. кризою та значною девальвацією нац. валюти, що висвітлило приховані проблеми та недосконалість механізму функціонування валютного ринку. 3)1999 – сьогодні. Початок цього етапу розвитку вал. ринку х-зувався впровадженням нових правил ф-онування ринку, які обмежили спекулятивні можливості банків та сприяли стабілізації ситуації на вал. ринку У. та лібералізували діяльність ринку – У. офіційно має плаваючий валютний курс. Також цей етап відмічається позитивними тенденціями розвитку ринку – зростанням обсягів ринку .та поступовою ревальвацією нац. валюти.
139.Оцінка позицій ПБ України.
В У. відповідальність за складання ПБ на законод. рівні покладено на НБУ (ЗУ «Про НБУ», Декрет КМУ «Про систему вал. регулювання і вал. контролю» від 19.02.1993 p.). Спільною Постановою НБУ і КМУ № 517 «Про складання ПБ» встановлено порядок координації дій міністерств і відомств щодо формування інфо. бази ПБ.
Складання ПБ базується на системі обліку операцій з нерезидентами під егідою НБУ. Ця система постійно доповнюється статист. даними. Крім цього, під егідою Держ. комітету статистики У. існує система збору інфо, що базується на банк. операціях, яка була започаткована в січні 1993 р. Рахунок поточних операцій включає всі операції з реальними цінностями, які відбув. між резидентами та нерезид., а також операції, пов'язані з безоплатним наданням або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання. У структурі поточного рахунка виділяються чотири основні компоненти:
*товари; *послуги; *доходи; *поточні трансферти. Товари. Для визначення обсягів експорту товарів, що не враховуються офіційною статистикою, використ. дані та експертні оцінки країн — основних торговельних партнерів. Експорт та імпорт товарів відображено в момент переходу права власності від нерезидентів до резидентів та навпаки за ринковими цінами. У більшості випадків це означає, що для оцінювання операцій використ. контрактні ціни або фактичні ціни на час здійснення операцій. Послуги. складається з 3ох основних компонентів: транспорт, подорожі та інші послуги. Статтю «Послуги» НБУ формує в основному за власною базою даних, оскільки дані банківської звітності протягом тривалого часу є докладнішими порівняно з даними ДержКомСтату щодо зовн. торгівлі послугами Транспортні послуги включають перевезення пасажирів і вантажів, а також інші послуги, що виконуються морським, повітряним та іншими видами транспорту. Джерелом даних є банківська звітність і квартальна стат. звітність ДержКомСтату про експорт-імпорт послуг. Стаття подорожі охоплює товари та послуги, які були придбані мандрівниками і туристами, якщо тривалість їхнього перебування в країні не перевищ. одного року. Джерелами інфо. для складання статті «Подорожі» є дані щоквартальної стат. звітності ДержКомСтату, що надаються турист. фірмами й готелями, та банківської звітності про купівлю/продаж іноз. валюти та переведення дорожніх чеків у готівкову форму. Крім того, НБУ здійснює оцінку надходжень та витрат від туризму на підставі інфо. про чисельність фіз.. осіб, що перетинають митний кордон У., та мінімальної суми іноз.валюти, яку дозволено вивозити без митного оформлення. Доходи. складається з оплати праці найманих робітників та доходів від інвестицій. Оплата праці найманих робітників включає з/п та інші доходи, отримані нерезидентами за роботу, виконану за кордоном. Доходи від інвестицій охоплюють надходження та сплату доходів від прямих, портфельних та інших інвестицій, а також надходження від резервних активів, що мають бути сплачені у звітному періоді. Доходи від інвестицій відображаються за методом нарахувань. Поточні трансферти. Х-зують некомпенсоване передання У. матеріальних та фін. цінностей з-за кордону, і навпаки. Цю статтю складають за даними банк. звітності в частині приватних переказів та грош. внесків органів державного управління, за інфо. з Мін. Ек. про одержану тех.. допомогу, Держмитслужби — про обсяги гуманітар.допомоги. Рахунок операцій із капіталом. Рахунок операцій з капіталом охоплює всі операції, що вкл одержання або оплату капітальних трансфертів (трансферти на інвестиційні цілі, прощення боргу, перекази мігрантів тощо), а також придбання або реалізацію нефінансових активів та прав власності, таких як, наприклад, торгові марки, патенти, авторські права, права на видобуток корисних копалин та інші. Обсяги операцій, що відображ за цим рахунком в У, як і в більшості країн світу, є незначними. Інформаційним джерелом для розрахунку статті є дані банк звітних форм, що використ для складання платіжного балансу. Фінансовий рахунок. відображаються всі операції, в результаті яких відбувається перехід прав власності на зовн. фін. активи та вимоги країни, або, іншими словами, виникнення та погашення фін. зобов’язань між резин. та нерезидентами. Фін. рахунок поділяється на дві класифікаційні групи, що охоплюють операції з фін.активами (активи) та операції з фін. зобов’язаннями (пасиви). Обидві групи у свою чергу поділяються на три ф-ональні категорії: прямі, портфельні та інші інвестиції. До складу активів відноситься також така категорія, як резервні активи. Прямі інвестиції поділяються на акціонерний капітал, реінвестовані доходи та інший капітал (кредити підприємствам прямого інвестування). До портфельних інвестицій відносять ЦП, що дають право на участь у капіталі, та боргові цінні папери, до складу яких входять облігації та інші довгострокові боргові цінні папери, інструменти грошового ринку та похідні фінансові інструменти. До категорії інші інвестиції входять торгові та банківські кредити, позики, включаючи кредити та позики МВФ та міжнар. фін. організацій, угоди про фін. лізинг, готівкова валюта та депозити, а також інші короткострокові активи/пасиви.
140.Міжнар. кредитув. та фінансув. України.
МФ орг-ції відіграють важливу роль у підтриманні ек. реформ в У.. Політика відкритості та курс на розбудову демократ. Суп-ва і ринкової ек-ки молодої У. знаходили підтримку у країн-партнерів У. та міжнар. спільноти. Практичним втіленням цієї підтримки є допомога, що надається нашій країні МФ орг-ціями, у вигляді кредитів та позик. Вони використ., зокрема, для реалізації ключових проектів розвитку вітчизняної ек., тех.. допомоги, прямих інцест. в економіку У.. Загальна спрямованість допомоги МФ орг-цій нашій країні відповідає статутним цілям цих орг-цій і передбачає підтримку проведенню ек. реформ, лібералізац. та стр-ної перебудови ек., розбудові громадянського суспільства в У.
Крім того, реалізація інвестиц. проектів розвитку ек. У., що підтримуються МФ організаціями, безпосередньо впливає на надходження у країну прямих іноз. інвестицій, оскільки для фінансув. цих проектів зазвичай залучаються кошти іноз. інвесторів, країн та організацій-донорів. Необхідно також наголосити на тому, що кредити та позики МФ орг-цій надаються позичальникам на пільгових умовах, тобто є середньо- та довгостроковими, передбачають пільговий період та невисокі % ставки. Можливість залучення пільгових фін. ресурсів є вкрай важливою для У. з огляду на гостру потребу в кап. вкладеннях, яку відчувають виключно всі галузі вітчизняної ек., тоді як вітчизняний ринок капіталів залишається неспроможним задовольнити ці потреби.
Нашій країні надається відчутна підтримка міжнародними фінансовими організаціями у вигляді кредитів та позик. Вони використовуються, зокрема, для реалізації ключових проектів розвитку вітчизняної економіки, технічної допомоги, прямих інвестицій в економіку України. Світовий банк: Нині співпраця уряду України та Світового банку охоплює приблизно сорок проектів, для виконання яких СБ надає допомогу у формі позик, грантів і економічних досліджень(Загальна сума фінансування 4,5 млрд. доларів США) . Серед осн. можна виділити: Програма модернізації державної податкової служби, Проект реабілітації гідроелектростанцій, Фонд соціальних інвестицій, Рівний доступ до якісної освіти, Видача земельних актів та створення системи кадастру, Проект розвитку приватного сектору тощо. МВФ. МВФ виділив Україні 605 мільйонів доларів
Рада директорів Міжнародного валютного фонду виділила Україні "попереджувальний stand-by" на суму 605 мільйонів доларів терміном на 12 місяців.
Про це повідомив перший віце-прем`єр-міністр, міністр фінансів Микола Азаров у ході зустрічі з президентом Леонідом Кучмою у вівторок, повідомляє прес-служба президента.
29 березня 2004 Рада директорів Міжнародного валютного фонду одностайно затвердила нову програму "попереджувальний stand-by" для України терміном 12 місяців, зазначається в прес-релізі Мінфіну.
У рамках програми зарезервовано кредит на суму 411,6 мільйона спеціальних прав запозичень (Special Drawing Right – SDR). На день голосування Ради директорів курс SDR/USD становив 1,47053.
Крім фінансової, Україна отримує також консультативну і технічну допомогу, поточну інформацію і видання з міжн. валютно-кредитних проблем. Стратегічними напрямами діяльності ЄБРР в Україні є: сприяння розвиткові приватного сектора в різних галузях ек-ки (хімічній, металургійній, машинобудівній, переробній, в енергетиці, на транспорті тощо) та банківського сектора; проекти в АПК; сприяння уряду в приватизації інфраструктурної сфери; фінансування проектів у держ. секторі (специфічний напрям, оскільки ЄБРР віддає перевагу співробітництву з приватними підприємствами). Розвиток фінансового сектора є пріоритетом діяльності і, в свою чергу, має три напрями: розвиток групи місцевих банків, кредитоспроможних відповідно до міжнародних стандартів; розширення фінансування торгових операцій приватних підприємств через банки, а коли банки стануть кредитоспроможними — безпосереднє надання кредитів та капіталовкладень; підтримка ініціатив щодо забезпечення додаткового фінансування приватних підприємств.
До основновних проетів належать: Проект "Балкани Газтранзит Фаза ІІ" (107.4 млн. Євро), Позика Дніпропетровському оліє-екстракційному заводу (48 млн.Євро), Позика пивзаводу "Славутич" (18.4 млн.Євро), Проект модернізації Старобешевської ТЕС тощо. Вибіркове фінансування приватного сектора віддаватиме перевагу пропозиціям, пов'язаним з конверсією, та проектам у стратегічних сферах (металургії тощо).
Серед проектів фондів прямого інвестування можна виділити: Sigma Bleyzer («Мета», Воля-кабель, канали К1 и К2 тощо ), Euroventures (ТМ «Фуршет» ТМ «Миргородская»,Альба)
141.Інвестиції та Україна
Світовий досвід свідчить, що країни з перехідними ек-ками не в змозі вийти з ек. кризи без залучення та ефективного використання іноз. інвестицій. Акумулюючи п-цький, державний та змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій та менеджменту, іноз. інвестиції не тільки сприяють форм-ню нац. інвестиційних ринків, але й динамізують інші факторні ринки та ринки товарів і послуг. Крім того, іноз. інвестиції, як правило, сприяють заходам макроеко. стабілізації, дозволяють вирішувати окремі соц. проблеми трансформ-ного. періоду. Зрозуміло, що іноз. інвестування посідає особливе місце і в структурі зовн.ек. пріоритетів розвитку ек. У.
На сьогодні У. Використ. всі доступні канали зовні. фінансув. ек.: прямі і портфельні інвестиції, офіційну допомогу розвитку, кредити (МВФ, Світового банку, ЄБРР, державні під гарантію КМУ). За даними Мінстату У., за станом на 01.01.05 в українській економіці працює понад 5 млрд дол. США прямих іноз. інвестицій. На душу населення припадає ПІІ менше, ніж у будь-якій іншій східноєвропейській країні, що переживає процес трансформації (за винятком Білорусі) Разом з тим динаміка іноз. інвестування в ек. У. є досить високою Основними видами залучення інвестицій є грош. внески, рухоме і нерухоме майно. Склад іноз. інвесторів в У. формується за рахунок: •ТНК; •аутсайдерів, що не витримали конкуренції в своїх країнах; •фірм з обмеженими фін. можливостями, які розраховують на швидку віддачу; •офшорних компаній з укр.. капіталом. Географічна структура іноз. інвестування в У.формується під впливом двох взаємопов'язаних груп факторів. З одного боку, її розвиток визначається глибиною зовнішньоек. зв'язків з традиційними партнерами (країни СНД з домінуванням Росії, окремі східноєвропейські та західні країни), а з іншого — потребою диверсифікації МІД.
Тривалий час відносно значними інвесторами укр.. ек. залишаються США, Нідерланди, Німеччина, Великобританія, Росія . Показово, що реалізація лише проекту «АвтоЗАЗ-ДЕУ» вивела Пд Корею у 1999 р. на 6 місце серед найкрупніших інвесторів (186,2 млн дол.). Стосовно Кіпру як одного з крупних інвесторів У., то весь обсяг інвестицій у 1998 р. (близько 150,0 млн дол. США) забезпечувався через схеми п-в з іноз. інвестиціями — офшорних компаній, яких у цій країні зареєстровано 273
Галузева структура іноз. інвестицій формується переважно за рахунок харч. промисловості, вн. торгівлі, машинобудування і металообробки, фінансових послуг Структура іноземного інвестування за регіонами У. х-зується тим, що традиційно домінують Київ, Київська, Запорізька, Одеська, Дніпропетровська, Донецька і Полтавська області.
Можна говорити про форм-ня певних тенденцій (позитивних, негативних), які х-зують розвиток прямого іноз. інвестування в У.: •переважання партнерів з країн, що розвиваються (за кількістю іноз. інвестицій), і партнерів із промислово розвинутих країн (з огляду на розмір інвестицій); •поступове збільшення частки інвестицій з країн СНД (Росія), ЄС та активізація використання капіталу із країн-офшорних зон; •реалізація спільних інвестиц. проектів, як правило, на двосторонній основі; •орієнтація п-в з іноземними інвестиціями на виробн. товарів, якими світові ринки практично насичені •обережність західних партнерів щодо великих інвестицій, що зумовлено відсутністю надійних гарантій їх захисту, наявністю прямого та непрямого контролю за такими інвестиціями, нерозробленість стратегії і тактики виходу на практично незнайомий і раніше закритий ринок;
•активність малих зар. фірм, орієнтованих на швидку віддачу невеликих інвестицій або вигоду від разових операцій, нерідко суто посередницьких або відверто спекулятивних; •нерівномірність розподілу інвестицій за галузями при постійному зменшенні іноз. інвестування виробн. сфери; •зосередження іноз. інвестицій у кількох промислово розвинутих областях і в м. Києві в той час, коли потребу в них однаковою мірою гостро відчувають усі регіони; •велика частка грошових і майнових внесків іноз. інвесторів у заг. обсягах інвестицій, слабке використання механізмів фінансового ринку для інвестування.
За умов обмеженості ресурсів прямих іноз. інвестицій в ек. У. важливого значення набуває оцінка результативності та потенційної можливості їх впливу на вирішення завдань, які офіційно були визначені пріоритетними для іноземного інвестування: 1)виробництво товарів широкого вжитку з орієнтацією на підвищ. якості життя, культури споживання; 2)структурна перебудова ек-ки, створення сучасної галузевої структури на основі технолог. оновлення вир-цтва; 3)подолання залежності У. від імпорту.
