Головна » Шпаргалки! - Міжнародні фінанси
142.Зовн. борг У. в системі світової заборгованості.
Основний документ, який визначав би склад Держ. боргу (ДБ), принципи утворення, управління ним та контроль за його станом, установлював би порядок його обслуговування та погашення, а також регулював відносини, які виникають у рез-ті такого утворення, управління, контролю, обслуговув. та погашення, сьогодні перебуває лише на стадії доопрацювання у вигляді Проекту ЗУ «Про ДБ».
Масового х-ру державне запозичення набуло з 1994—1995 pp., початок було покладено міжурядовими позиками ще в 1992 р. З 1994 р. У. стала одержувати кредити від міжнар. фін. організацій (МФО), а з 1995 р. залучати кошти через комерційні позики на зовн. фін.ринку і шляхом випуску облігацій вн. державної позики (ОВДП) на вн. ринку.
Усього за дев'ять років (1993—2001 pp.) в У. ззовні було залучено 20,7 млрд дол. США. Ця, досить невелика для міжнар. фіна. ринку сума, не така вже й незначна для У. — середньорічні суми зовн. запозичення становили біля 8—10% річного обсягу ВВП. У разі збереження подібних темпів позичання за відносно короткий період — (до 10 років) можна вийти на критичні позначки ДБ — 60 % до ВВП. Вдаючись до позичань, У. в цілому ритмічно погашала свої борги. З загальної суми отриманих кредитів більше половини погашено. При цьому варто враховувати, що за кредитами
Міжурядові кредити, які спочатку домінували, різко скоротилися. Досить ритмічна динаміка і за кредитами МФО — збільшення кредитів на початковій стадії співробітництва з подальшим зниженням. Крім того, слід враховувати залежність обсягів цих кредитів від ек-ної і фін. ситуації в країні, а також від виконання вимог і умов, що установлюються цими організаціями. Зростає динаміка комерційних позик. Проте ця тенденція має достатньо логічне пояснення: комерційні позики збільш. у разі зниження інших запозичень, і навпаки.
Починаючи з 2003 p., збільшилися платежі за державним боргом
З метою недопущення зростання боргового навантаження необхідно передусім контролювати рівень прямого держ. боргу, оскільки операції саме за ним безпосередньо впливають на показники держ. бюджету.
Можливі наслідки існування зовн. боргу для країни: 1. Державний борг не є чимось загрозливим: —якщо його розміри не перевищують прийняті параметри макро-економіки. —якщо більшому чи меншому державному боргу протистоїть більший чи менший борг інших країн-дебіторів. 2.Коли умови сприятливі, держ. борг здатний навіть «працювати» на державу. 3.Якщо державний борг зростає швидше, ніж ВВП, обслуговування держ. оргу може здійснюватися і за рах. накопич.і споживання, тобто за рах. зниження життєвого рівня населення. 4.Якщо держ. орг зростає в умовах припинення зростання ВВП або його падіння, то наслідки для країни-боржника можуть бути більш негативними: коли борги накопичуються з року в рік, це може привести країну до боргової кабали; —извести до втрати ек.незалежності і втрати політ позицій у світовому співтоваристві.
Шляхами виходу із боргової кризи в Україні є:
•припинення обслуговування держ. облігацій, що перебувають у власності НБУ, та ліквідація ринку ОВДП; •часткове переспрямування здійснюваної грош. емісії на погашення боргових зобов'язань Уряду (в розмірі 1,5 % до ВВП): •досягнення первинного профіциту бюджету обсягом 3,5—2,4 % до ВВП; •скорочення імпорту споживчих товарів через посилення тарифного регулювання; •здійснення вал. регулювання та задіяння механізмів зупинення втечі капіталів за кордон; •укладення угод з кредиторами щодо реструктуризації заборгованості на умовах зниження боргового навантаження та застосування інструментів активного управління державним боргом.
Заборгованість перед офіційними кредиторами може бути реструктурована через укладення угод з «Паризьким клубом»; заборгованість перед іноземними комерційними банками — з консорціумом комерційних банків. Позики міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світового банку) реструктуризації не підлягають, у випадку надзвичайних обставин допомога цих організацій полягає в наданні позитивних нетто-кредитів..
Досягнення поступок з боку кредиторів вимагає вироблення чіткої переговорної позиції. Необхідно акцентувати увагу на тому, що У. не зможе виконувати свої платіжні зобов'язання, якщо її ек-ка продовжуватиме занепадати під тиском значних боргових виплат. Крім того, не варто виключати можливість дефолту. Оголошення дефолту суперечить інтересам кредиторів, тому вони самі намагатимуться не допустити його.
На сьогодні становище України в рейтингах провідних спеціалізованих агентств є таким.
«Rating and Investment Information.» - рейтинг зовн. довгостр. державних зобов'язань з рівня «В-» з позитивним прогнозом.
Суттєвою проблемою держ. боргу У. є високий рівень вал. ризику, що обумовлено значною питомою вагою зовн. боргу в заг. заборгованості держави. Залежно від ситуації на вн. і МФ ринках слід використовувати можливості виваженого трансформування зовн. боргу у вн., що, у свою чергу, вимагає від уряду та НБУ вжиття ефективних заходів щодо радикального удосконалення вн фін. ринку. Поділ державного боргу на вн.та зовн. (за винятком гарантованих боргів) становить приблизно 30% та 70% відповідно. 143.Фін. ринки У. на шляху інтеграції до ЄС.
Наприкінці XX століття глобалізація і конкуренція зумовили ситуацію, за якої можливості країн досягти ек. і соц. росту наодинці, на індивідуальній основі, різко скоротилися. Не випадково регіональна інтеграція стала невід'ємною рисою останнього десятиріччя минулого століття.
Фін. ринки є однією з найскладніших та найбільш важливих сис-м в структурі сучасної еко.. В організаційному плані фін. ринок - це сукупність ринк. фін. інститутів, що супроводжують потік коштів від власників фін. ресурсів до позичальників. До них належать комерц. банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації, пенс. та страх. фонди, нац. банк, позабіржові торговельні системи, розрах.-клірингові орг-ції, депозитарії, інвестиційні керуючі реєстратори, ін.. фін. інститути, які відповідають чинному законод. і можуть здійснювати операції на фондовому ринку. Фінансовий ринок має складну вн. структуру. Він включає: валютний ринок, ринок кредитів, ЦП та фін. послуг. Фінансові ринки також поділяються на види: ринки облігацій та акцій; первинні та вторинні ринки; біржовий та позабіржовий оборот; ринки грошей і капіталів. Основною функцією даної системи є трансформація суп. заощаджень в інвестиції, тобто забезпеч. інвестиційного процесу в ек., що є основою накопичення капіталу і, тим самим, - ек. розвитку.
Участь наці. ринків грошей та ка-лів в операціях світового ринку визнач. такими чинниками: •наявністю розвиненої кредитної системи та фондової біржі; •місцем країни у світовій ек. системі господарства та її валютно-ек.станом; •помірністю податкового тиску; •пільговим вал. законод., що відкриває іноз. позичальникам доступ на нац. ринок грошей та капіталів, а іноз. ЦП -до біржового котирування; •вдалим географічним положенням; •відносною стабільністю політ режиму.
Питання інтеграції у рамках європ. структур на сучасному етапі є ключовим у зовн. політиці практично всіх країн Центр-Сх Європи (ЦСЄ), оскільки кожна з них прагне досягти високого рівня ек. розвитку і сподівається на партнерську підтримку та сприяння з боку західноєвроп. сусідів. У. в даній ситуації відіграє не останню роль, оскільки країнам ЦСЄ важливо зберегти не тільки цивілізовані стосунки, а й товарний обіг, численні ек. та культурні програми з У.. Створення Європ. валютного союзу (ЄВС) об'єднало важливих західноєвроп. партнерів У., і разом зараз вони є другим (виходять на першу позицію) найбільшим торговим партнером У., найбільш важливим джерелом прямих іноз. інвестицій та інших потоків капіталу.
Особливо значущими для країн, що переживають перех. процеси, є міжнар. інвестування. Світовий досвід переконує у проблематичності для таких країн вирішення питань виходу з ек. кризи без залучення й ефективного використання іноз. інвестицій.
В цілому на даному етапі відносини між У. та ЄС розвиваються позитивно, але загальний фон для їх виведення на якісно новий рівень досить непростий. Серед найсуттєвіших чинників, що стримують цей процес, *важка ек. ситуація в У., *незадовільний стан інституціонального забезпечення політики У. щодо ЄС, *досить непроста вн. ситуація в Євроспільноті, що не завжди сприяє виробленню адекватної позиції країн-членів щодо У...
Загальна динаміка ПІІ з країн-членів ЄС в У. виглядає останнім часом позитивною. Але, практично немає великих інвестицій у виробничий сектор, що значно обмежує їх реальне значення для української ек-ки. Але на сьогодні обидві сторони націлюються далі розширювати та поглибл співроб. в галузі інвестув.
Не найсильнішою склад ек. відносин У. з ЄС виглядає сфера експорту капіталу, без розвитку якого неможливо забезпечити проникн та закріплення укр компаній на спільному європ. ринку. Офіційно зареєстр обсяги такого експорту мізерні - менше 3 млн. дол. США (3% від загального офіц обсягу інвест з У. за кордон) і останнім часом навіть зменш. І це при тому, що мільярди доларів були нелегально вивезені за межі України, у т.ч. до країн ЄС.
|
