Шпаргалки! - Педагогіка. Методика викладання економіки (МВЕ)

Серед дидактичних ігор велику роль відіграють ділові ігри, які є одним з найбільш використовуваних, але вимагають детальної підготовки методичного забезпечення.
Історія застосування ділових ігор (економічних ігор):
ХVІ – ХVІІ ст. – спортивні, салонні ігри, шахи.
ХVІІІ – ХІХ ст. – воєнні шахи, – військово-політичні ігри.
1912р. – У Великобританії: програвання економічної ситуації на ринку з метою запобігання циклічних коливань.
1932р. – СРСР, вперше застосування ігор в господарській галузі “Пуск цеха”.
1955р. – США перша машинна гра, яка імітувала постачання баз ВП.
1957р. – США вперше застосували термін “ділова гра” в розробці “Імітація рішень у вищому управлінському рівні”.
Ділова (економічна) гра – це метод імітації прийняття управлінських рішень в різноманітних ситуаціях, шляхом гри за правилами, які приймаються самими учасниками гри.
Основні атрибути ділової гри є: 1) гра імітує той чи інший аспект ціле направленої людської діяльності; 2) учасники гри можуть отримувати певні функціональні ролі, які визначають різницю їх інтересів і мотиви, стимули в ігрі; 3) ігрові дії регламентуються системою правил; 4) у діловій грі трансформуються просторово-часові характеристики тієї діяльності, яку ми моделюємо, носить умовний характер.
Ділові ігри можуть використовуватись: для навчання; для діагностики індивідуальних особливостей тих, хто бере участь; для організації процесу прийняття рішень; у дослідницьких цілях.
Дана форма організації навчального процесу знімає протиріччя між абстрактним характером навчального предмету і реальним характером професійної діяльності. Ця форма організації навчання відповідає логіці діяльності, включає моменти соціальної взаємодії, готує до професійного спілкування; сприяє максимальному включенню всіх навчаючих; вона насичена зворотнім зв’язком викладача і учня, в ній реалізується вся особистість.
Досвід, що отримується під час гри може бути навіть більш продуктивним порівняно з досвідом, отриманим у професійній діяльності. Навіть, незважаючи на те, що це ігрова ситуація, вона допомагає створювати нові варіанти рішення конкретних проблем, і може використовуватись як експеримент з метою перевірки гіпотези.
Для визначення результативності гри можна використовувати наступні параметри: загальна активність гри; інтелектуальна активність; емоційна напруга; особливості групової динаміки (лідерство, прийняття рішень); міра ініціативності і реальний вклад кожного.
Ділова гра “Книжкова фабрика”

Окрім ділових ігор при вивченні економічних знань широко застосовують і рольові ігри, характерною рисою яких є чіткий розподіл на функціональні ролі в ході якої відбувається їх взаємодія.
Прикладом рольової гри може бути рольова гра “конкретизація фахівців”.
Ауди-торія – студенти коледжу
Пред-мет – економічна теорія
Тема – власність та її роль в соціально-економічних процесах
Мета – поглибити та застосувати знання цієї теми, використовуючи міжпредметні зв’язки та творчу самостійну роботу студентів
Підго-товка 1) розподіл групи на функціональні ролі (юристи, економісти, соціологи, психологи); 2) завдання для учасників гри: повторити матеріал теми; підготувати питання для обговорення; завдання по рольовим групам (соціологи – опрацювати самост. літературу і дати аналіз соціальних наслідків процесу приватизації, роздержавлення для економіки України; психологи – проводили анкету серед своїх однокурсників, щоб скласти психологічний портрет людини-власника).
Хід гри – дискусія, обговорення проблем даної теми
Обговорення, висновки та оцінка роботи.
Позитив: 1) після цього обговорення студенти отримали різностороннє глибоке уявлення про поняття “власність”; 2) велика доля творчої самостійної роботи; 3) вміння колективного обговорення проблеми.
Переваги ігрових методів: знімаються протиріччя між абстрактним характером навчального предмету і реальним характером професійної діяльності; відповідає логіці діяльності, включає моменти соціальної взаємодії, готує до професійного спілкування; вони більш насичені зворотнім зв’язком з боку учнів; досвід, отриманий у грі може бути більш продуктивним, ніж отриманий в професійній діяльності, так як ці ігри можуть використовуватись для створення нових варіантів рішень; дозволяють отримати уяву про стратегію управління; з’ясувати особливості поведінки людей в економічних системах, виявити індивідуальні особливості учасників, тощо.
“Кейс-метод”
При вивченні предметів пов’язаних з управлінською діяльністю доцільно застосовувати метод – “аналіз конкретних ситуацій” (Case method).
Метод, який наближає процес навчання до процесу реальної практичної діяльності спеціалістів.
Передбачає розгляд виробничих, управлінських та інших ситуацій, складних конфліктних випадків, проблемних ситуацій в процесі вивчення навчального матеріалу.
Основа методології навчання в Гарвардській школі бізнесу з 1908р. (досвід має більше значення ніж наукові методи).
Переваги: 1) розвиває навички ідентифікації управлінських проблем, систематизації і аналізу викладених фактів та розробки альтернатив рішення; 2) розвиває творче, аналітичне мислення; 3) є можливість вчителя не тільки у викладача, а й один у одного.
Проблеми застосування: студенти недостатньо активні; студенти занадто активні; була хороша дискусія, після якої нічого не залишилось в голові.
Аналіз економічних (конкретних) ситуацій
Аналіз економічних ситуацій включає:
1.Формулювання проблеми
2.Визначення характеру проблеми
Типи проблем:
– аналітичні або причинні ? Чому?
– Синтетичні або проблеми засобів, мір ? Як?
– Проблеми вибору ? Яким засобом найкраще?
“Розумний завжди знайде вихід із складної ситуації, а мудрий в неї ніколи не потрапить”.
Дуже схожий до методу конкретних ситуацій – метод інциденту або випадку. Відмінність полягає в тому, що Кейс-метод розглядає ситуацію більш детально (20 – 100 стор.) і потребує додаткової роботи. А метод інциденту включає опис деякої сторони, випадку (1 стор.).
Малі групи (5-6 студентів).
Це так звані групи психологічного комфорту, де кожен учасник відіграє свою особливу роль і певними якостями доповнюють інших; Дають можливість структурувати практично-семінарські заняття за формою і змістом; Створює можливість участі кожного студента у роботі за темою заняття; Забезпечує формування особистісних якостей та досвіду соціального спілкування.
Основа цього процесу – явище інтеріоризації – формування внутрішніх структур психіки під впливом факторів середовища.
Тому така тенденція ? як студент проявляє себе в роботі МГ, так він буде діяти в професійному середовищі.
Організація роботи малих груп.
І. Підготовка: Об’єднання у невеликі групи за власними принципами і перевагами; Встановлення комунікативних зв’язків; Чітке визначення цілей і завдань роботи;
ІІ. Експертний: Подання інформації так, щоб кожен учасник мав змогу індивідуального ознайомлення; Відводиться певний час для ознайомлення з інформацією, її первинного осмислення; Завдання ставиться таким чином, щоб отримати конкретний матеріалізований результат роботи (у вигляді проекту).
ІІІ. Інформаційний – уточнення інформації.
IV. Внутрігрупове обговорення.
V. Реалізація: Що отримали? Хто презентує? Як представити?
VІ. Підсумки – враження.
Дискусія.
– дослідження, колективне обговорення спірного питання з метою його вирішення.
Мета: виявити відмінності в розумінні питання і в суперечці встановити істину, прийти до спільної точки зору.
Завдання: Поглибити знання; Виявити заплутані питання; Вміння аргументувати; Вислуховувати опонентів; Розвивати культуру обговорення.
І підготовка

– Вибір теми
– Визначення мети
– Розробка питань (ключових)
– Підготовка учасників
– організація ІІ Хід

– питання
– виступи (письмові, усні, ілюстровані)
– обговорення
ІІІ підсумки

Дискусії є: керовані і вільні.

Мозковий штурм (атака) – це групова форма активізації, сучасна методика організації творчого колективного вирішення конкретної проблеми, пошуки альтернативних варіантів.
Метод дуже поширений у реальній підприємницькій діяльності. Суть методу: для обговорення конкретної проблеми група ділиться на:
Генераторів ідей та критиків
Діючі особи:
Клієнт – викладає проблему і вимоги;
Штовхач – адміністратор;
Ідеологи – генератори ідей;
Спеціалісти – знавці тонкощів;
Профани – виконавці – каталізатори.

Стадії мозкового штурму:
– виклад проблеми (клієнт)
– виклад ідей (вся група)
– вибір ідеї (клієнт)
– розвиток рішень (група)

“Карта ідей”
Мета: визначити, в якій сфері бізнесу і яким чином може проявити себе клієнт.
1) Складаємо таблицю “Що може клієнт”.
Знання, досвід Захоплення, хоббі
– Знає економіку (ЕЗ)
– Комп’ютер
– Іноземна мова – Спорт
– Музика
– В’язання
2) Що вибрати? Наприклад, музика, спорт
3) Чим можна зайнятися у цій сфері.

Як використати своє захоплення у виробництві? Де найбільше можливостей?

14. Контроль як складова частина управлінської діяльності.
Теорія менеджменту виділяє наступні функції управління: Планування; Організація; Мотивація; Контроль.

Методика організації самостійної роботи при вивченні ек. наук.
Самостійна робота – це різновид пізнавальної діяльності, форма організації навчання направлена на:
1) набуття та закріплення знань та вмінь; 2) формування самостійної особистості; 3) виховання потреби до поповнення та оновлення своїх знань
Самостійна робота характерна для всіх форм учбової роботи:
1) на лекціях:
– проблемні питання,
– питання для зворотнього зв’язку;
2) на семінарах:
– реферативні, – фіксовані виступи
– СР в малих групах
– дискусії, – тести
3) на практичних:
– виконання задача, вправ, завдань
– робота з документами

Форми організації СР (позаурочні):
1. Опрацювання літератури за списком рекомендованим викладачем.
2. Опрацювання літератури, написання конспекту чи розширеного плану-відповіді по даному питанню.
3. Написання рефератів.
4. Підготовка фіксованих доповідей.
5. Виконання задача-завдань.

Завдання

Завдання можуть бути: доведіть..., поясність..., погоджуєтесь Ви..., Ваша думка..., прокоментуйте..., закінчіть фразу...
Робота з книгою

3. Дидактичні ігри та їх використання при вивченні економічних предметів.
4. Інші види та методи активізації навчальної діяльності.

Методика використання різних форм контролю ек. знань.
Теорія менеджменту виділяє слідуючи функції управ-ня:
І І І
Планування Організація Мотивація

Умова ефективного управління
– розвиток людей – працівників
?
Розвиток – передбачає процес навчання
?
Процес оцінки – важлива складова навчання
– підтримання дисципліни і відповідальності
– допомога іншим вирішувати проблему,
бачити свої можливості.

Контроль = Консультування
Шкала вмінь
Допомагає
вирішити
проблему__

_______
Допомагає
знайти рішення

Контроль навчальної діяльності.
Основна задача контролю – виявити рівень вірності, глибину і дійовість, обсяг засвоєних знань
– отримати інформацію про характер пізнавальної діяльності
– пр рівень самостійності і активності учнів в навчальному процесі
– визначення методів, форм, засобів навчання
Педагогічні вимоги до контролю: 1) об’єктивність; 2) індивідуальний характер контролю; 3) систематичність, регулярність; 4) гласність; 5) всебічність; 6) різноманітність форм контролю; 7) етичність; 8) єдність вимог тих, хто здійснює контроль; 9) диференційованість перевірки.
Види контролю успішності навчання:
1) попередній (перед вивченням теми);
2) поточний (на кожному уроці);
3) періодичний (тематичний);
4) підсумковий (залік, екзамен).
Методи контролю знань та вмінь:
1) усне або комбіноване опитування;
2) перевірка на основі письмових, практичних робіт;
3) програмований, стандартизований;
4) тестова перевірка.
Оцінка успішності навчання – це система певних показників, які відображають певні об’єктивні знання та вміння учнів (включає в себе відмітку, бал, тобто цифрову або іншу символічну форму вираження та фіксації оцінювання успішності.

1) це міра якості засвоєння знань, умінь, навичок; 2) Обсяг знань (знає весь матеріал, окремі частини, факти); 3) Глибина знань (виділяє основне, робить висновки, узагальнює); 4) Міцність засвоєння; 5) Рівень засвоєння (репродуктивний, реконструктивний, творчий); 6) Вміння виражати знання (термінологія, культура мови)

Тестовий контроль економічних знань та його особливості.
Одним із видів контролю може бути використання тестових завдань. Традиційна система оцінки знань має суб’єктивний характер, що позбавляє учня / студента стимула до індивідуальної творчості, самостійності, самооцінки, ініціативи. Крім того викладач є єдиним експертом при оцінці, що значно ускладнює цю роботу. Всесвітній досвід орієнтує на об’єктивний контроль у вигляді рівневих тестів.
Test – випробування, іспит, мірило, критерії.
Вимоги до тестів: 1) адекватність (валідність) – точна відповідність завдань еталонним вимогам знань. Адекватним вважається такий тест, для розв’язання якого є достатнім раніше вивчений матеріал; 2) визначеність (загальне розуміння) – передбачає побудову тестів таким чином, щоб студент розумів, які знання і вміння він повинен показати і в якому обсязі; 3) простота – вимагає обмежити завдання тестів постановками простих однозначних питань; 4) однозначність – означає розробку викладачем певної послідовності і об’єму виконання тесту; 5) надійність – можливість виключити вгадування.
Техніка складання тестів:
/
Тести І рівня –
\ тести пізнавання
тести розпізнавання
тести класифікації
це тести на рівні знайомства з вивченим матеріалом (найпростіші)
1 – достатньо відповіді “так” чи “ні”
2 – передбачають використання схем, формул, графіків, малюнків – треба їх назвати
3 – включають кілька блоків: поняття, графіки, малюнки – поряд іде назва, визначення, далі – є визначення понять (треба переставити місцями):
блок теоретичних понять – блок їх визначень
/
Тести ІІ рівня –
\ тести підставки
тести відтворення
тести типових задач
тести для контролю засвоєння на рівні репродукції (основа є пам’ять): 1 – передбачає навмисно пропущені фрази, слова, формули, інше. 2 – це завдання для самостійного формування певних понять. 3 – на основі передбачає завдання, для виконання якого необхідно використовувати формулу.

Тести ІІІ рівня – евристичні тести – передбачають вміння розв’язувати нестандартні, нетипові завдання, на які немає алгоритму, для самостійної роботи.

Нові технології контролю та проблеми їх впровадження.
Перехід на багатоступеневу систему підготовки спеціалістів вимагає вибирати такі методи і засоби навчання, які б були орієнтовані на розвиток здібностей студентів, формування навичок самостійного оволодіння і застосування знань.
Для цього необхідно не лише вдосконалювати методи і форми навчання, але й шукати нові більш досконалі технології контролю навчальної діяльності.
Одним з варіантів розв’язання цієї проблеми є перехід до рейтингової системи оцінки успішності навчання. Головною перевагою цієї системи є систематичність контролю, що підвищує рівень його об’єктивності, стимулює студентів до систематичної роботи, дозволяє об’єктивно оцінити індивідуальні знання студентів, уникнути випадковості в оцінці.