Шпора 2
Методика – система засобів навчання, ноу-хау, практика викладання.
Викладання – процес передачі знань від учителя до учня.
Економіка – наука, що вивчає об’єктивні закони і категорії суспільного виробництва, розподілу.
1. Поняття про економічну культуру. Критерії (показники) рівня економічної культури.
Основу суспільного розвитку складає економічна культура. Рівень економічної культури в різних країнах різний. Зараз існує біля 200 суверенних країн. З них 140 відносяться до слаборозвинених, 7 виготовляють 50% всіх матеріальних цінностей. Це обумовлено більш високим рівнем економічної культури.
Економічна культура
– відображення в свідомості людей стану економічного життя, сукупність засвоєних економічних знань і досвіду накопичених суспільством, які сприяють активній трудовій і суспільній діяльності.
Складові економічної культури.
Великий вплив на економічну культуру має економічне мислення, яке складається під впливом сім’ї, середовища, національного менталітету. Одним з проявів економічної культури є рівень економічних знань, освітній потенціал.
Освітній потенціал – це: загальна освіта; широка професійна підготовка; високий культурно-технічний рівень.
Працівник, що має високий освітній потенціал, може брати активну участь в управлінні виробництвом, вирішувати складні економічні завдання, але освітній потенціал не є незмінним.
За 50 тис.р. – змінилось 800 поколінь людей. 650 поколінь – у печерах, останні 6 поколінь – друковане слово, 2 покоління – електричний двигун.
Тому сучасне суспільство притримується концепції безперервної освіти.
Концепція безперервної економічної освіти.
1) нова економічна епоха – це епоха інформації (постіндустріальна). Вона базується на знаннях; 2) НТП збільшує частку тих галузей і спеціальностей, які потребують високої освітньої підготовки; 3) Розвинені країни, які не мають запасів сировини, вибрали своєю національною стратегією процес освіти. 1/3 приросту ВВП забезпечується інвестиціями в галузі освіти, рентабельність яких складає від 12 до 24%.
Темпи соціально-економічних змін в житті зараз в 6 разів вищі, ніж в кінці минулого століття.
Швидкими темпами йде зміна знань. На поч. 20 ст. знань, які отримувала людина вистачило б на все життя.
Концепція неперервної економічної освіти грунтується на необхідності існування в суспільстві певного рівня загальної економічної культури.
Економічне навчання (освіта) – процес зміни економічної поведінки людей.
Економічна поведінка складається з:
Мотивація
Мислення
Вчинків
В результаті високих темпів соціально-економічного розвитку відбувається не тільки фізичне і моральне старіння матеріальної бази, а і людей.
Людину можна характеризувати як морально застарілу якщо її кругозір, пристосованість і придатність до змін обмежені настільки, що вона не в змозі справитись із ситуаціями і рішеннями яких вимагає процес роботи.
Оптимальний час, коли людина працює з повною віддачею 5-7 років (в стабільних умовах).
Причини морального старіння: зміни середовища; рутинність роботи; незацікавленість і підвищенні кваліфікації; невідповідність особливостей людини займає мій посаді. Але це явище можна віднести до контрольованих факторів діяльності. Тому його потрібно завчасно попереджувати.
Сучасні моделі управління вважають: майже кожна людина має збільшувати потенціал для особистого та професійного розвитку і в міру подорожчання людських ресурсів стає все більш необхіднішим задіяти цей потенціал.
Що потрібно працедавцям: здатність і бажання вчителя; багатосторонність і гнучкість; добрі навики спілкування (як ви розмовляєте, слухаєте, розумієте); навики до вирішення проблем і творче мислення; здатність працювати з іншими.
Керівник – це теж вчитель. Характеристика керівника, що вміє навчати: створює в колективі “+” середовище для навчання; допомагає аналізувати потреби співробітників у навчанні; дає складні доручення; систематично оцінює співробітників; знає сильні і слабкі сторони підлеглих; усвідомлює цілі, що потребують зусиль; допомагає іншим планувати розвиток їх кар’єри; вживає заходів, щоб уникнути морального зношення; вміло висловлює свою оцінку.
Т.ч., однією з функцій управління є розвиток людини, який пов’язаний з підвищенням рівня економічної освіти, економічної культури.
Розвиток людей – ключовий елемент ефективної управлінської діяльності.
... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
В результаті:
– зростання зацікавленості у праці
– більш високі результати роботи
– виявлення кандидатів на підвищення
– збільшення життєвої енергії і
створення сприятливого клімату
– постійне підвищення стандартів
На це питання відповідає: Методика викладання економіки.
2. Економічна культура як продукт економічної освіти. Необхідність і суть концепції неперервної економічної освіти.
3. Теорії ефективного управління. Навчання як ключове завдання управління.
4. Економічні знання та їх класифікація.
Економічна освіта – це: Формування економічних знань; Засвоєння досвіду соціально-економічної дійсності; Формування вмінь та навичок господарської діяльності.
Які шляхи підвищення економічної освіти, отримання економічних знань? 1) Початкові економічні знання людина отримує з власного життєвого досвіду: сім’я, загальна середня освіта; 2) Професійно (підвищення кваліфікації, ротація кадрів); 3)Процес економічної освіти у спеціальних навчальних закладах: університети, коледжі, ліцеї, технікуми....
Методика розглядає шляхи та засоби передачі знань. В даному випадку це будуть економічні знання.
Економічні знання
– сукупність категорійних понять, що стосуються становлення, розвитку та функціонування економіки, дії об’єктивних законів і закономірностей, а також практична здатність їх широкого застосування.
Економічні знання за своїм змістом, характером належать до абстрактних знань, оскільки об’єктом вивчення є економічні явище, економічна закономірність, економічний закон та специфіка їх вияву.
Групи економічних знань:
І. Економічні знання загально пізнавального характеру (основи економіки, основи економічних знань).
ІІ. Економічні знання фундаментального характеру (політекономія, економічна теорія, мікро- і макроекономіка).
ІІІ. Економічні знання конкретно галузевого призначення (економіка с/г, промисловості, маркетинг, менеджмент).
Економічні знання, на відміну від інших, мають свій певний життєвий цикл, який розвивається за таким алгоритмом: Набуття знань ? Зростання і нагромадження ? Зрілість ? Насичення і адаптація ? Віддача і спад.
Тривалість життя економічних знань 10 – 15 років; в критичній ситуації їх вистачає на 2 – 3 роки.
Як свідчить досвід: 1) асами підприємництва та стратегічного менеджменту можуть стати тільки 2-5% людей; 2) великі підприємці 8-10% 3) дрібними підприємцями 20%; 4) звичайні люди, які мають набуті в школі такого обсягу знань, щоб стати економічно культурними людьми 70%.
Рівні засвоєння економічних знань.
Фактологічний – засвоєння окремих фактів економічної дійсності. Емпіричний – засвоєння економічних фактів аналізом на життєвому рівні. Понятійний – засвоєння основних економічних понять. Умовно-професійний – засвоєння і розуміння закономірностей економічних явищ процесів їх взаємозв’язку. Професійний – засвоєння всіх понять економіки на високому теоретичному рівні.
Вміння використовувати засвоєні знання для аналізу ситуацій і реальних економічних явищ.
У розвинутих країнах професійний рівень економічної освіти можна отримати в університетському чи не університетському секторі освіти.
Університет (лат. – сукупність) – навчальний заклад, що має складну структуру і веде підготовку спеціалістів найвищої кваліфікації.
Найстаріший університет Європи – Болонський (1088р.), у Росії – 1755р. (Ломоносов), у Римському університеті 1303р. – найбільша кількість студентів: 180 тис. у 1990р.
Характерним для університетської освіти є: немає жорсткої професійної орієнтації; широка фундаментальна підготовка; більше самоосвіти, ніж обов’язкових занять, 2/3 годин – самостійна робота; демократичний стиль стосунків, але в основі – авторитет професорського складу.
До неуніверситетського сектору відносяться: технікуми; коледжі; ліцеї.
Головна особливість цих навчальних закладів – це практична професійна орієнтація.
Що необхідно вміти викладачу економічних дисциплін: навчити можна лише тому, що знаєш сам; викладач повинен знати для чого і як реалізується економічне виховання і освіта; економічний світогляд і сума практичних навиків повинна бути значно більшою, ніж у слухачів; рівень підготовки викладача повинен постійно вдосконалюватись у відповідності до розвитку суспільства.
Результатами економічної освіти є: засвоєння слухачами сукупності закономірностей і принципів суспільного життя; готовність до подальшого використання отриманих знань; вміння аналізувати, приймати рішення; робити висновки; порівнювати; раціонально організовувати працю... для досягнення найбільш високих результатів діяльності.
5. Особливості економічних знань.
Особливостями економічних знань є: 1) Абстрактний характер фундаментальних економічних категорій, законів. 2) Логічний зв’язок, взаємозалежність економічних категорій і понять (від простого до складного). 3) Кількісна характеристика конкретних економічних явищ в динамиці. 4) Насиченість специфічними термінами. 5) Наявність формул, розрахунків. 6) Формування економічного мислення. 7) Інтегрованість економічних знань.
6. Процес навчання та його складові частини.
Процес навчання
Навчання – двобічний процес
Діяльність вчителя
Викладання Діяльність учня
Учіння
Результат
– знання
– уміння
– навички
7. Поняття інформаційного та методичного забезпечення викладання економічних предметів.
“Всякий кто знает как и откуда извлечь нужные ему знания и каким образом превратить их в четкий план действий может считаться образованным человеком.”
Н.Хилл
Успіх любої діяльності залежить від умов, в яких вона відбувається. Це можуть бути економічні, соціальні, психологічні, просторові, часові і т.д. умови.
Для ефективної навчальної діяльності теж необхідно створити певні умови.
Інформаційне ? відповідає на питання “Що вивчати?”
Методичне ? “Як вивчати?”
ІМЗ – це створення необхідних і достатніх умов навчання, які гарантують задоволення потреб учнів в інформаційних джерелах та вказівках.
Рівні ІМЗ: повний, задовільний, поганий.
Показники рівня ІМЗ: кількісний (в достатній), часовий (в необхідний час), мотиваційний.
Збірник інформаційно-методологічних матеріалів –сукупність джерел інформації, вказівок та навчальної документації, яка забезпечує оптимальні умови для активної пізнавальної діяльності.
ІММ діляться на основні та додаткові.
Основні ІММ: підручники, посібники, навчально-методологічні посібники. Функції підручника: інформаційна, дослідницька, практична, самостійна (В.Оконь).
Додаткові ІММ: інформаційні матеріали; вказівки; навчальна документація.
Інформаційні матеріали: Вказівки: Навчальна документація:
– монографії, наукові збірники
– збірники задач і
вправ
– збірники схем,
таблиць
– конспект лекцій,
помітки
– роздатковий
матеріал
– довідники матеріали періодичної преси – інструкції
– метод рекомендацій та вказівки
– графіки виконання робіт
– плани семінарів,
колоквіумів – навчальний
план
– робочий навч.
план
– навчальна
програма
дисципліни
– робоча навч.
програма
дисципліни
Конспект лекцій – це специфічний вид інформаційних матеріалів, що включає основні дані лекційної частини дисципліни, без уточнюючих деталей, зайвих подробиць.
Структура конспекту: 1) вступна частина – мета, задачі, література; 2) виклад матеріалу; 3) висновки; 4) завдання по даній лекційній темі, + питання для самоконтролю, перелік термінів, питання для зворотного зв’язку.
Типи викладачів: соловей, петух, лошадь.
Навчальний план – нормативний документ, який включає перелік та обсяг нормативних та вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять, графіки навчального процесу, форми та методи контролю.
Робочий навчальний план – те ж саме, але складається на кожен навчальний рік.
Навчальна програма предмету включає в себе мету, завдання вивчення даної дисципліни, зміст даного предмету виконаний в певній логічній послідовності, література. Включає: вступні зауваження, де визначається мета; навчальний матеріал (предмети, методи...).
Структура програми з курсу “Основи економіки” може бути: 1) загальні економічні поняття або концепції (потреби, ресурси, проблема вибору); 2) ринкова система (D i S, ціна, закон вартості); 3) основи мікроекономіки (деякі положення підприємництва, підприємство); 4) основи макроекономіки (держава, фінанси, бюджет); 5) світове господарство.
Крім теоретичної програми розробляється робоча навчальна програма, яка включає в себе теорію, види занять, кількість годин, обсяг самостійної роботи, література.
Назва предметів,тем Вид заняття Обсяг в навч. годинах Форма конт-ролю Основ-ні вимоги до знань Літера-тура
Аудитор Самост.
Гроші та їх функції Лек-ція
Семінар 2
2 2 Поточ-ний конт-роль ?
? Гальчинський “Теорія грошей”
? Визначати: суть та функції грошей; Класифікувати: види грошей.
? Порівнювати: різні грошові системи.Розраховувати: кількість грошей для обігу.
Методичне забезпечення навчальної дисципліни – це сукупність нормативних, організаційних і методичних документів: 1) навчальна програма дисципліни; 2) робоча навчальна програма;3) плани занять; 4) конспекти лекцій; 5) інструкції до лабораторних чи практичних;5) тексти варіантів контрольних робіт; 6) тести;7) екзаменаційні білети; 8) тематика індивідуальних завдань (курсові, реферати); 9) методичні рекомендації по проведенню семінарів, практикумів; 10) методичні матеріали по проведенню самостійних робіт;11) дидактичний матеріал;12) методичні розробки викладачів.
8. Поняття про засоби навчання.
Основні засоби навчання розробляються безпосередньо викладачами і мають назву дидактичних матеріалів.
Викладачі розробляють: план навчального заняття; конспект лекції (тези, конспект-схема); методична карта уроку; педагогічні доручення (питання, задачі, завдання); інше.
Щоб підготувати навчальне заняття або урок треба передбачити різні завдання та умови. Все це може мати вигляд методичної карти.
Що треба знати з попереднього матеріалу План уроку, література Завдання для самостійної роботи
Педагогічне доручення:
Задачі, завдання, питання МЗБЗ Наочність
Мета, задачі уроку Контроль знань Труднощі
Розглянемо поняття “план уроку”. Він може передбачати організаційну структуру заняття: організація, мета заняття, тема, викладання, зворотній зв’язок, д/з). З іншого боку під час заняття вивчається певна тема, яка також має певну структуру змісту (наприклад, тема “власність” може мати такий план:
1) власність як економічна категорія;
2) типи та форми власності;
3) еволюція форм власності).
В процесі навчання викладач не може дати всі знання з предмету, він дає певну базу знань.
База знань – це максимальна для засвоєння (в межах часу по навчальному плану) об’єм теоретичних і практичних знань, які є необхідними та достатніми для досягнення мети, яка відповідає певному кваліфікаційному рівню.
Знання можуть бути засвоєні на різних рівнях. Умовно можна виділити 3 основних рівня знань: 1) Найпростіший – рівень репродуктивний. 2) Реконструктивний – рівень репродуктивний. 3) Творчий – вміння створювати.
Модель засвоєння бази знань.
Рівні засвоєння Елементи бази знань: терміни, символи, факти, властивості, теорії, закони, методи Норма сформова-
ності знань
І. Репродук-тивний (вміння відповідати) Дати визначення, доповнити, повторити, пояснити, розділити, запропонувати до 0,7 – “2”
0,71?0,8 – “3”
ІІ. Реконст-руктивний (вміння здійснювати) Перевірити, доказати, оцінити, зробити висновки, розрахувати, застосувати, скомбінувати 0,81?0,9 – “4”
0,91?1,0 – “5”
ІІІ. Творчий (вміння створювати) Класифікувати, організову-вавти, модифікувати, запропонувати, порівняти, вибрати, обґрунтувати, критикувати, прийняти рішення
Складовою частиною дидактичного матеріалу є підготовка різноманітного матеріалу, питань, задач.
Питання – форма завдання, виконання якого передбачає відтворювальну діяльність.
Пізнавальні функції питання: Інформаційна, Інтерпретаційна.
Інформаційна – коли мета питання – отримати або повідомити певну інформацію. Наприклад, “Ви знаєте, що ...?”
Інтерпретаційна – коли мета питання – пояснити отриману інформацію. Наприклад, “Гроші і валюта – це одне і теж?”
В залежності від пізнавальної мети питання розділяють:
Закриті
Наводиться певний набір варіантів відповідей, що ставить відповідаю чого в умови жорсткої алгоритмізованої певної відповіді Відкриті
Не містять підказок, не пов’язують варіанти відповідей, дозволяють формувати їх у вільній формі
Питання можуть бути: 1) альтернативні (вибір тільки одного варіанту відповіді “да” та “ні”); 2) не альтернативні (допускається вибір декількох варіантів відповідей).
Задачі.
Типова навчальна задача – при рішенні якої студент засвоює найбільш характерні для даної спеціальності види дій.
Задачі можуть бути: навчально-пізнавальні; з практичним змістом; дослідницькі (складні).
Люба задача повинна включати – невідоме (мета), необхідні умови, які конкретизують зв’язок між ними, відоме (дано).
Завдання.
Типи завдань: 1) завдання на відтворення визначень, понять, законів, змісту, теорії; 2) завдання на перевірку засвоєння плану, схем, складених на основі теоретичних положень; 3) завдання по складанню схем, графіків, таблиць, діаграм, на основі теорії; 4) завдання на порівняння, доведення, розпізнавання, обгрунтування; 5) завдання на реконструкцію цілого по частинам.
10. Організація як складова управлінської діяльності. Форми навчання з економіки.
Організувати – це створити певну структуру, яка забезпечить досягнення мети.
Форма організації навчання повинна впорядковувати процеси викладання і учіння і їх елементи (суб’єкти, предмети, продукти) по ознакам: кількості, розташування у просторі, реалізація в часі.
Організаційна форма навчання – це цілеспрямована організація спілкування в процесі взаємодії вчителя та учня, яка характеризується: 1) розподілом навчально-організаційних функцій (лекція – вчитель розповідає, ми слухаємо, тобто різні ролі: на екзамені, семінарі навпаки); 2) підбором і послідовністю елементів навчальної роботи (хід заняття різний); 3) режимом: часовим і просторовим.
