В сучасних умовах навчальний процес реалізується в наступних формах:
Форма організації навчання – це засоби організації педагогічного процесу. Із зміною суспільства змінювалась і форма навчання.
1. Індивідуальне – найстаріша форма (характерна Стародавній Греції).
2. Індивідуально-групова – характерна для середньовічної школи.
3. Класно-урочна – Я.Штурм, Я.А.Коменський: 1) учні приблизно однакового розвитку (віку) та рівня освітньої підготовки об’єднані практично на весь період навчання в клас-групу постійного складу; 2) клас навчається по єдиному навчальному плану і єдиним навчальним програмам; 3)основна форма організації учбового процесу – урок по конкретному учбовому предмету, встроєний в розклад занять. Тривалість уроку регламентується уставом освітніх закладів з урахуванням гігієнічних норм; 4) урок планує, організовує і веде вчитель.
4. Мангеймська система – Й.А.Зіккінгер (1858 – 1930рр.) Німеччина. Мангеймська система – диференціація навчальним шляхом поділу учнів на основі психометричних обстежень: середні класи (50 – 60%); класи малоздібних (20 – 30%);
Особливості: малоздібні (не закінчують школи – 4 роки); розумово відсталі (додаткова програма – 4 роки); обдаровані – 6 років (далі не вчаться в середній школі); середні – 8 років.
5. Белл-Ланкастерська система – Белл, Ланка стер, ХVІІІ ст., поч.. ХІХ ст.
Белл-Ланкастреська система – вчитель не проводить заняття зі всім класом, він дає інструкцію старшим як вчити молодших, організовує навчання за допомогою старших. На Україні це відбувається в мало комплектних школах.
6. Дальтон-план – Елен Паркхерат (поч.. 20 ст.)
Дальтон-план – виключаються класи, завдання дається кожному учневі: 1) завдання на 1 день з певного предмету; 2) завдання диференційовані та індивідуальні; 3) вчитель нічого не розказує , а лише консультує; 4) в кінці дня – оцінка кожному учневі.
7. Метод проектів – Дьюї, У.Кілпатрік (1871 – 1965)
Головна ідея – вчити тільки тому, що треба в житті. Вимога цієї форми – дати гарну професію, яку можна застосувати в житті. Для уроку характерно: встановлений час; постійний склад учнів; однаковий рік і освітній рівень; фіксований розклад; урок вирішує 3 основні задачі: освітня, розвиваюча, виховна.
8. Бригадно – лабораторна система (1920 – 1925 рр. СРСР).
9. План Трампа - Трампа, 1956 – 1961 рр.
Суть: розподіл по групах учнів: великі групи (100 – 150 учнів) – 40% часу (лекції, конференції, диспути); малі групи (10 15 учнів) – 40%; самостійна робота – 20%.
Навчальне заняття – форма організації навчання, при якій викладач в межах точно встановленого часу з постійним складом учнів одного віку по затвердженому розкладу вирішує певні навчально-виховні задачі.
Основні вимоги до навчального заняття
Виховні Дидактичні
Психологічні Гігієнічні
Навчання економічним наукам передбачає використання навчальних занять різних видів, які можна об’єднати в типологічні групи.
Типологічні групи навчальних занять (по дидактичним цілям)
Економічні знання, які мають певну специфіку найкраще вивчати під час лекції, семінарів та практичних занять.
Лекція (лат. Leetio) означає читання.
Лекції поділяються (за своєю структурою) на: вступні; тематичні; заключні; оглядові; установчі.
Але якою не була б лекція вона повинна включати: 1) постановка пізнавального завдання (що буде вивчатись); 2) мотивація (чому це треба вивчати); 3) відбір змісту, послідовність викладання; 4) використання методичних засобів (як вивчати).
Лекція – Урок засвоєння знань. Достоинство словесного выражения быть ясным. (Аристотель)
Підготовка до лекції:
1. Тема: актуальна; не дуже об’ємна; виражає головну думку;
2. Оцінка аудиторії: соціально-демографічний склад; настрій, стан; мотиви
3. Мета: пізнавальна; виховна; навчальна; світоглядна.
4. Джерела інформації: бібліографія.
5. Працюємо з текстом: помітки; виписки; тези; конспект; конспект-схема; текст лекції.
Лекція включає 3 складові: вступну частину, основну, заключну.
Вступ – це важлива частина лекції, яка стимулює інтерес до Вас та вашого предмету. Пропонується розглянути такі питання: хто Ви, які питання збираєтесь запропонувати, чому предмет може бути цікавим, яка послідовність викладення, коли можна задавати питання.
Основна частина – найбільша частина лекції. Вона включає в себе всі факти та інформацію, що відосяться до справи. Використовуйте приклади, питання, засоби візуалізації для того, щоб зробити презентацію різнобічною та сприйнятною.
Заключення. Задачі цієї частини: просумувати всі основні моменти лекції і зробити висновки; дати можливість задати питання; дати завдання для самостійної роботи.
Семінар
Семінар – урок систематизації та закріплення знань. Це вид навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, по яких студенти / учні готують тези виступів на основі індивідуально виконаних завдань.
? Тема
? Мета: – узагальнити, систематизувати,
– проконтролювати, оцінити знання
? Інформація: необхідна література, матеріали
лекцій
? Форма, метод проведення: – вільна – реферативна
– змішана
– нетрадиційна
? План заняття
? Дидактичні матеріали: питання, факти, ситуації,
приклади
? Визначення в часі: по кожному елементу заняття
? Попередня консультація
? Вступ (мета, тема, відповіді на питання)
? Дискусія, обговорення
? Підсумки, оцінка, рекомендації
Практичне заняття – вміння та навички використовувати здобуті знання.
Це вид навчального заняття, на якому викладач організує розгляд окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, формує вміння та навички їх практичного використання шляхом відповідно сформованих завдань.
1) Тема
2) Мета: – закріплення знань шляхом активного повторення матеріалу; – самостійне використання отриманих знань для виконання певних дій; – встановлення зв’язку теорії з практикою; – знайомство з методами і засобами науки в її практичному використанні; – набуття початкових експериментальних навичок; – набуття навичок самостійного рішення науково-практичних питань.
3) Інформація; 4) Методи проведення; 5) План заняття; 6) Дидактичні матеріали: – інструкції, вказівки, рекомендації; – задачі, вправи, документація
Аналіз навчального заняття: 1) де, коли, хто проводить; 2) предмет, тема, мета; 3) вид заняття та методи роботи; 4) оцінка ефективності роботи викладача: – володіння матеріалом; – не володіння матеріалом; – деякі труднощі... 5) оцінка ефективності роботи групи навчання; 6) які труднощі виникли, як вдалося їх подолати; 7) задачі, висновки, поради.
12. Суть методу навчання, класифікація методів.
13. Нетрадиційні методи навчання економічним наукам.
Форми організації навчання Методи навчання
Методичні прийоми
Визначають як організувати дидактичну роботу з врахуванням того:
– хто – де
– коли
– з якою метою навчається Визначають як необхідно вчити в даних умовах
Елементи, складові метода
Наприклад:
– порівняння
– узагальнення
– висування гіпотез
– пошук аналогів
Метод навчання: Засіб досягнення мети; Шлях від незнання до знання; Засіб взаємодії викладача і учня з метою засвоєння змісту.
Китай: “1000 викладачів – 1000 методів пізнання”.
Вибір методу залежить від: Особливостей предмету; Аудиторія; Зміст, цілі навчання; Викладач і досвід, бажання, кваліфікація.
Класифікація методів
І. В залежності від джерел знань:
Словесні
– розповідь
– лекція
– бесіда
– дискусія
Наочні
– демонстрація
– ілюстрація
– спостереження
Практичні
– розрахунки
– виміри
ІІ. В залежності від характеру пізнавальної діяльності
Методи викладання
–пояснювальний
–інформаційно-повідомляючий
–інструкційно-практичний
–спонукальний
–проблемний
Методи учіння
–репродуктивний
–практичний
–пошуковий
–частково-пошуковий
–дослідницький
Унікальні педагогічні методи:
1. Технології творчості – Ю.П. Азаров
2. Оптимізації навчання – Ю.К.Чабанський
3. Програмного навчання – Б.Ф.Скінер, Н.Краун
4. Проблемного навчання – А.М.Катюш кін, І.Я.Лернер
5. Поетапного формування розумових дій – Гальперін
6. Ефективного досягнення навчальних результатів –
В.Ф.Шаталов
7. Формування навчально-пізнавальних структур –
Ш.Амонашвілі
8. Діалогу культур – В.С.Біблер
9. Формування навчальної діяльності – В.В.Репкін
10. Комп’ютерної технології – І.П.Підласий
Нові технології навчання.
В останній час педагогічні технології надзвичайно розповсюджені.
Технологія – (грец. “знання про майстерність”) у педагогічній літературі не існує єдиного визначення “педагогічна технологія”. Розглянемо деякі: Упорядкована система дій, виконання яких призводить до досягнення поставленої мети; Конструювання навчального процесу з гарантованим досягненням мети; Педагогічна техніка; Сукупність навчальних ситуацій, у яких реалізується педагогічна система; Технічні і технологічні питання дидактики.
У сучасних умовах існує велика кількість індивідуальних технологій (оригінальних) навчання. Серед них: модульна система навчання, яка тісно пов’язана з рейтинговою системою оцінки успішності навчання.
Модульна система передбачає розбивку предмета на окремі блоки – модулі.
Модуль – це закінчений блок інформації (функціонально завершена частина навчального матеріалу). На вивчення модуля відводиться певне число занять і передбачаються різні види звітності (які оцінюються в балах): Знання теорії; Вирішення типових задач; Розв’язання індивідуальних завдань; Творчі завдання (нестандартні, більш складні).
Основна мета впровадження цієї системи: ритмічна систематична робота, яка перевіряється систематично протягом всієї роботи (за рахунок поточного контролю), а отже, відпадає потреба у підсумкових видах контролю.
Крім цього, модульна система навчання використовується як принципово новий підхід до організації навчання.
Ще основна мета модульної системи – це змінити роль викладача і учня в навчальному процесі. Викладач з носія інформації перетворюється в консультанта, а навчається студент/учень модульною програмою, яка включає в себе: Основну інформацію по даній темі; Визначення мети цієї теми; Збірник вправ, завдань по даній темі; Інформацію у вигляді порад.
Кількість лекцій дуже мала і носить установчий характер. На консультаціях та залікових заняття зустрічаються студент з викладачем.
13. Необхідність та функції використання наочних методів навчання.
14. Особливості та види наочних посібників з економіки.
15. Системно-структурний аналіз як науковий метод.
16. Структурно-логічні схеми в економічних науках, їх функції та види.
«Знание некоторых принципов с успехом компенсирует незнание некоторых фактов».
Одним з принципів навчання є принцип наочності. Ефективність засвоєння матеріалу збільшується якщо ми його і слухаємо (чуємо) і бачимо (20% інформації, якщо тільки чуємо; 30% якщо тільки побачили; 50% якщо чуємо і бачимо).
Наочність – це принцип навчання, який оснований на демонстрації конкретних предметів, явищ, процесів або їх образних відображень.
Види засобів наочності: Натуральні або природні (рослинні, мінерали, хімічні реакції); Художньо-образотворчі (малюнки, картини, діафільми); Символічні (схеми, графіки, таблиці, діаграми).
Наочні засоби: Підтвердженням; Доказом; Конкретизацією словесних повідомлень.
Функції наочності (в залежності від дидактичних цілей): 1) джерело нових знань – уявлення про об’єкти, явища, події; 2) ілюстрація, яка є опорою теоретичних положень; 3) засіб розвитку мислення, який розвиває увагу, спостережливість, уяву, абстрактне мислення; 4) засіб для самостійної пізнавальної діяльності; 5) засіб повторення, узагальнення, систематизації; 6) засіб інструктажу; 7) засіб контролю.
Види наочних посібників, які використовуються при вивченні економічних наук:
Схеми: моделі, центричні, порівняння, структурно-логічні
Таблиці: словесні, умовно-цифрові,
Діаграми: секторно-кругові, квадратні, гістограми
Графіки
Математичні моделі
Роздатковий матеріал: плани занять, тексти, визначення, цитати, ілюстрації.
Специфіка економічних знань та їх вплив на вибір наочних засобів
Особливості ЕЗ
1. Абстрактний характер фундаментальних ек. категорій, законів.
2. Логічний зв’язок, взаємозалежність ек. категорій і понять (від простого до складного).
3. Кількісна хар-тика конкретних ек. явищ в динамиці.
4. Насиченість специфічними термінами.
5. Наявність формул, розрахунків.
6. Формування ек. мислення.
7. Інтегрованість ек. знань.
??
??
??
??
??
??
?? Наочні засоби
1. Умовно-схематичні, наочні посібники
.
2. Структурно-логічні схеми.
3. Діаграми, таблиці.
4. Схеми-моделі понять.
5. Графіки, таблиці, діаграми.
6. Ілюстрації, карикатури, малюнки.
7. Між предметні структурно-логічні схеми.
Структурування навчального матеріалу: процес виявлення логіко-смислової структури навчального матеріалу з метою поглиблення знань і розвитку мислення.
Структурно-логічна схема – графічне зображення системи логіко-дидактичних зв’язків між елементами навчального матеріалу з вказуванням напрямку взаємозв’язку.
Оформлення
СЛС
Види СЛС:
1. СЛС між предметних зв’язків.
2. СЛС навчального предмету.
3. СЛС навчальної теми.
4. СЛС вивчення окремих питань теми.
5. СЛС понятійного апарату (категорій, питань).
Як розробити наочні посібники:
1) створити ситуації, які вимагають певних знань в формі схематичних зображень; 2)встановити взаємозв’язок між явищами та процесами, які вивчаються (в схемі чи таблиці). Він може мати вигляд: – причини і наслідки; – порівняння; – розділ загального на складові частини; – виділення основного та другорядного.
1 . Суть та види активних методів навчання.
Серед багатьох методів активізації навчання можна виділити групу методів, для яких характерним є не лише передача знань, а і розвиток пізнавальної діяльності, активізація творчої основи в навчанні.
Головна мета цих методів – навчати не лише пам’яттю, але і думками.
Людина засвоює:
20% - того, що чує
30% -того, що бачить
50% - того, що чує і бачить
70% - того, що сам розповідає
90% - коли сам приймає участь в інформації.
Застосування методів активізації в навчанні дає змогу реалізувати такі принципи концепції викладання: 1) Проблемність; 2) Узгодженість та системність цілям навчання; 3) Орієнтованість на наявний досвід слухачів; 4) Націленість на самонавчання; 5) Професійна орієнтованість; 6) Зворотній зв’язок.
Класифікація активізацій них методів навчання:
1. Метод випадків.
2. Метод ситуацій.
3. Метод дискусій: пов’язані з поясненням матеріалу, круглого столу, мозковий штурм, загальні дискусії.
4. Дидактичні ігри: симуляційні, управлінські, психологічні.
Мета використання цих методів: активізація сприйняття; активізація діяльності; формування соціального досвіду у процесі навчання; формування рис особистості, їх розвиток, що дає підстави - виявити лідерів, використати індивідуальний підхід для диференціації роботи.
Інтеріори-зація
– формування внутрішніх структур психіки через засвоєння структур зовнішньої соціальної діяльності.
Чим відрізняється проблемне навчання від продуктивного (пояснювально-ілюстративного, пояснювально-інформаційного).
2. Проблемне навчання, його зміст. Проблемні питання і завдання з економіки.
Репродуктивне Проблемне
1.Засіб отримання знань
Запам’ятовування готових знань, висновків, їх утримування в пам’яті.
Інформація ? Пам’ять ? Повторення
Знання отримуються як результат розумової діяльності.
Проблема ? Вирішення ? Знання
2. Тип мислення
репродуктивний самостійний, творчий
3. Характер отриманої інформації
засвоєння готових знань готові знання + навички пізнавальної діяльності (знати все неможливо)
4. Мотиви навчання
часто внутрішній пізнавальний інтерес до навчання розвиток інтересу до навчання
5. Результат
знання знання, уміння, навички
Проблемне навчання - така організація навчання в основі якого лежить створення в навчальному процесі проблемних ситуацій, виділення і вирушення проблем.
Навчальна проблема має структуру.
Відоме (що містить протиріччя)
Невідоме ?
Умови Засоби
Вирішення
Навчальна проблема - це ситуація, при якій виникає пізнавальне протиріччя, інтелектуальні труднощі і потреби їх розв’язати.
Мета навчальної проблеми - викликати пізнавальний інтерес до невідомого, активізувати процес мислення.
Приклади навчальних проблем: Використання навчальної проблеми в курсі “Основи економічних знань”.
Щоб обгрунтувати необхідність і закономірність переходу до інтенсивного економічного зростання, необхідність підвищення ПП сформулюємо навчальну проблему.
Відомо – для суспільства характерно постійне зростання суспільних потреб, але це
Протиріччя – відбувається в умовах обмеженості ресурсів для їх задоволення
Невідоме – як повинно розвиватись суспільство, що задовольнити зростаючі потреби, підвищити добробут в умовах обмеженості ресурсів?
Засоби вирішення цієї проблеми – перейти від кількісного нарощування ресурсів до більш якісного їх використання, а це і передбачає процес інтенсифікації.
Методи проблемного навчання:
1. Метод проблемного викладу матеріалу
(викладач ставить проблему ? сам її вирішує під час розповіді)
2. Частково-пошуковий:
Викладач ставить проблему ? Частину сам розкриває ? Частину учень сам (дома чи на семінарі)
3. Евристичний:
Викладач під час розповіді повільно підводить учня до засобу вирішення проблеми
4. Пошуковий:
Викладач ставить проблему, яка не має ще конкретного вирішення в теорії, учень – пропонує свій варіант її вирішення
