233. Методичні особливості викладання економічних дисциплін для студентів ВНЗ.
Основна відмінність навчання у вузі від шкільного полягає в тому, що чим старша людина, тим більшою має бути в її освіті частка самопідготовки та самоосвіти, тим більше в її освіті має бути ступенів свободи (наприклад, самостійний вибір дисциплін для вивчення). Метою вузівського навчання можна вважати появу професійного світогляду. Центром навчального процесу є модель професійної діяльності, що визначає послідовність і зміст вивчення окремих дисциплін, рівень проф. знань та вмінь, яким треба опанувати майбутньому фахівцю. Аналіз існуючих у практиці роботи вузів форм активізації навчання дозволяє виділити серед них найбільш придатні для економічної підготовки фахівців. Це - логічне синтезування навчального матеріалу в формі конспектів-схем, проблемне викладання на лекціях, розбір виробничих ситуацій, навчальні ігри, творчі студентські ігри і т.д. Активізація форм і засобів навчання в вузі повинна працювати як цілеспрямована система управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Слід наближати навчальний процес до дослідницького це дає більшу зацікавленість і активність студентів. Педагогічні заклики до логічного мислення не здатні автоматично сформувати у студентів таке мислення, на це повинні бути спрямовані методика читання лекцій, методика проведення практичних і семінарських занять, форми навч. контролю та самостійна робота. Особливу увагу слід приділяти формуванню вміння вирішувати проблеми, використовуючи творчй підхід.
234. Методичні особливості викладання економічних дисциплін для дорослих.
Найефективнішим методичним прийомом активізаії навчання дорослих є колективна підготовка перших творчих завдань. Дуже поширеною формою навчання дорослих є тренінг. У процесі психотренінгу можна з успіхом використати такі методичні прийоми, як рольові ігри, аналіз конфліктних ситуацій, взаємоінтерв’ю, самоаналіз, практикум, тестування тощо. Основним методом навчання у канадській школі ділового адміністрування є не лекції, а аналіз конкретних ситуацій (case method). На заняттях кожному студенту дається реальна проблема, яку він має вирішити. При розробці системи підготовки були поставлені три цілі: 1)дати базові знання з трьох функціональних галузей: фінанси, маркетинг, загальне керівництво; 2)дати можливість слухачам самостійно аналізувати конкретні ситуації в умовах неповної інформації з проведенням ділового обговорення; 3)скласти умови для вільного обміну інформацією між викладачами та слухачами. Досвід показує, що в підготовці дорослих людей з екон. дисциплін пасивне навчання є абсолютно неефективним. Найбільшого поширення набули тренінги, ділові ігри, «мозкові штурми», взагалі дослідження на конкретних прикладах, або навчальні програми, спрямовані на розробку й засвоєння методів колективного вирішення проблем і прийняття рішень. Ефективним у ряді випадків є обговорення життєвих ситуацій, телепередач, газет, худ. літератури. Крім цього, «доросле» навчання передбачає відповідні «дорослі» форми релаксації в процесі начання, широку можливість для викладача використовувати дружні жарти, «сміховинки» тощо для створення невимушеної атмосфери.
235. Сучасні технології навчання в системі економічної освіти.
Економічна освіта в Україні набуває свого розвитку. Зростаюча необхідність в економічній освіті викликає і зростання вимог до неї. А саме, вона має бути всесторонньою, стосуватись не лише суто економічної сторони, а й включати також моральні, етичні, психологічні аспекти, які так чи інакше пов’язані з економікою. Дедалі частіше при вивченні економічних дисциплін відходять від використання традиційних методів навчання. Їх місце займають активні методи навчання. Ця прогресивна течія в педагогіці дає змогу розвивати у особ, що навчаються гнучкість мислення, адаптованість до будь-яких ситуацій, ініціативну самостійність у прийнятті рішень і разом з тим вміння працювати у колективі, творчий підхід до вирішення проблем. У процесі дослідно-експерементальної роботи було виявлено, що найбільш продуктивно процес формування проф. умінь майбутніх фахівців з економіки відбувається за умови застосування різноманітних методів активізації навчально-пізнавальної діяльності у їх оптимальному поєднанні. Це такі методи і форми занять: 1)вхідний контроль знань методами програмованого навчання; 2)проблемні лекції, дискусії, «мозкова атака»; 3)лекція-консультація, індивідуальні консультації; 4)аналіз ситуації, розв’язання виробничих завдань, ігри, тренінги; 5)тематична дискусія, «круглий стіл», стажування; 6)розробки і захист підсумкових робіт.
236. Основні вимоги до організації самостійної роботи в процесі викладання економічних дисциплін.
Самостійна робота - це форма організації індивідуального вивчення навчального матеріалу в аудиторний та позааудиторний час. Організація самостійної роботи з навчального предмета повинна здійснюватись із дотриманням ряду вимог: 1)обгрунтування мети завдань уцілому і конкретного завдання зокрема, що вимагає виявлення та стимулювання позитивних мотивів діяльності студентів; 2)відкритісь і загальна оглядовність завдань; 3)надання детальних методичних рекомендацій щодо виконання роботи (у якій послідовності працювати, з чого починати, як перевіряти свої знання); 4)надання можливості студентам виконувати творчі роботи, що відповідають умовно-професійному рівню засвоєння знань, не обмежуючи їх виконанням стандартних завдань; 5)здійснення індивідуального підходу при виконанні самостійної роботи; 6)нормування завдань для самостійної роботи, яке базується на визначенні затрат часу і трудомісткості різних їх типів, що забезпечує оптимальний порядок здійснення навчально-пізнавальної діяльності студентів від простих до складних форм роботи; 7)можливість ведення обліку та оцінювання виконання завдань і їх якості, що вимагає стандартизації вимог до умінь майбутніх спеціалістів та розробки комплексу професійно орієнтовних знань; 8)підтримання постійного зворотнього зв’язку із студентами в процесі здійснення самостійної роботи, що є фактором ефективності навчального процесу.
237. Види і форми самостійної праці. Аудиторна та позааудиторна самостійна робота.
Підхід до цього питання спирається на загальну структуру навчальної діяльності, на визначенні мети навчання в умовах СП, розкритті методики розробки професійних завдань для СП, організації СП та її інформа-методичному забезпнченні.
Відповідно програма дій викладача складатиметься з таких етапів:
1. вивчення посадових обов”язків вчителя економіки
2. аналіз навч плану
3. визначення можливого обсягу СП
4. підготовка переліку вмінь та знань, необхідних учневі в галузі основ економіки
5. підготовка письмових контрольних завдань для “вхідного контролю”
6. розробка банку професійно орієнтованих задач для СП
7. групування задач у блоки-завдання
8. визначення критеріїв оцінки виконання завдань
9. розробка системи заохочування.
Форми активізації самостійної праці різноманітні, майже невичерпні. Напр, задачі та вправи, тренінги, спеціально розвиваючі нестандартні запитання, рольові ігри та вправи, тести на поглиблене розуміння иатеріалу, написання рефератів, програмоване навчання та контроль, комп”ютерні ігри тощо.
Вибираючи форми орган-Ї праці викладач повинен розуміти, що, житейські погляди на те, як отримати освіту, як вчитись, досить часто бувають хибними.
Основними формами самостійної праці є:
- слухання лекцій-уроків за заздалегідь розробленими викладачем конспектами-схемами, що в них учень вносить доповнення, почутті від учителя;
- проведення занять за зазделегідь визначеною темою з використанням спеціальних навчально-методичних розробок
У цих формах сам д-ті дуже важливе значення має вільний вибір теми, форми і часу виконання праці.
Традиційні форми СП також можуть бути об”єктом модернізації. Так, робота з підручником і конспектом лекції доповнюється аналізом конспекту-схеми викладача або підготовкою такого конспекту учнями. В цьому плані дуже важливо визначити співвідношення між аудиторною та позааудиторною СП, розробити відповідні методичні рекомендації, що потребує і спеціального методичного забезпечення навч процесу.
238. Мета, зміст та типи завдань з сам роботи для різних вікових груп.
Навчання – це самоосвіта, яка грунтується на сам роботі учнів. Уся пед і методична майстерність полягає в створенні оптимальних умов для такої роботи. Це особливо актоально для екон-х згань, оскільки вони мають стати складовою життжвої практики людини.
СП – це не тільки домашнє завдання. Це ще в значній мірі організація СП в навчальній аудит-ї під керівництвом викладача.
У практиці викладання ек-х дисциплін застосовуться такі типи завдань:
- робота з матеріалом підручника; реферування проблемних ситуацій; робота з конспектом схемою, розробленим викладачем, розробленим учнями (групою); аналіз виробничих ситуацій; виконання індивідуаотних завдань; побудова “дерева проблем” та “дерева цілей”; самоперевірка з програмованого контролю; розв”язування задач; складання завдань за темами; заняття у виробничих умовах; робота з ЕОМ; участь у навч-виробничій грі.
Для СП використовується така методична літ-ра: робоча програма, методичні вказівки, конспекти-схеми лекцій, розроблені викладачем; методичні вказівки до навчально-метод гри.
Типи завдань для різних вікових груп різняться за ступенем складності. Наприклад, при підготовці до семінарів і практичних занять учням необхідно крім рекомендованої (або замість неї), використовувати іншу літературу за власним бажанням або за порадами вмкладачів. Для більш старшої вікової групи корисно буде систематично читати спеціальні журнали. Всі зміни і доповнення до питань, які вивчаються, їхню послідовність, порядок і форми контролю с СП викладач повідомляє у процесі читання лекцій, практичних та семінарсиких занять з курсу.
239. Методи та форми оцінювання СР при вивченні економіки.
Як вважають спеціалісти, в амер школах поряд із системою відбору та відсіву тих, хто не хоче або не може вчитись, існує ефективна система перевірки знань.
Замість малопродуктивного опитування або стандартизованих к/р - широкий комплекс творчих завдань (доповідь, проект, есе, огляд).
Ці завдання ставлять учня в роль дослідника, оскільки охоплюють широкий ліапазон від огляду преси до власних роздумів на політ-ні й моральні теми, а також еоконмічні та мистецтвознавчі.
З порівняно нових форм організації СП учнів і контролю за якістю їхніх знань потрібно виділити модульно-рейтингову систему. Доцільним являєтьмя звернення уваги і на так звану адаптивну систему навчання, що базується на оптимальній моделі уроку і на безперервному управлінні навч-м процесом за допомогою сіткового плану і графіка самообліку.
Система оцінювання СП учня проходить за допомогою наступних методів контролю:
- традиційний (2-3 к/р на семестр)
- традиційний зі збільшеною частотою (5-8)
- програмований зі звичайною частотою
- програмований зі збільшеною частотою
- традиційний без орієнтації викладача на СП студентів
- з використанням такої орієнтації
- програмований коригуючий з орієнтацією на СП
Форми оцінювання (оцінки) – виявлення позитивного або негативного ставлення викладача до результатів діяльності учнів. Вони можуть бути найрізноманітніші (від схвальної посмішки до догани і покарання, від “одиниці” до “п”ятірки”). Тобто д-ть учня оцінюється не тільки кількісно, а й якісно.
240. Основні види засобів наочності при викладанні економічних дисциплін.
Наочність навчання використовувалась ще з часів Давньої Греції. На сучасному етапі дидактика трактує наочність як принцип навчання, який грунтується на на показуванні конкретних предметів, явищ, процесів, моделей або їх образних відтворень.
Ідея наочності навчання реалізується через використання наочних посібників. Залежно від органів почуттів на які розраховані ці посібники їх поділяють на такі групи:
1)фонічні - сприймаються слухом
2)візуальні - сприймаються зором (майже всі економічні дисципліни при своєму вивченні потребують саме візуальних посібників - карти, схеми, таблиці, візуальне відображення розрахунків і т.д.)
3)змішані (до них можна віднести комп’ютерні симулятори, які розроблені до певних тем економічних дисциплін, симулятори відображають певні схеми, малюнки, таблиці та коментують їх генеруючи голос людини)
Наочні посібники поділяються також на:
1) статичні (в економіці це можуть бути певні слайди, діафільми з складними графіками і т.д.)
2) динамічні (для екон. дисциплін це можуть бути кінофільми, комп’ютерні симулятори та інші).
241. Структурно-логічні схеми. Їх функції та види.
Значение метода: раскрывает содержание каждого раздела, повышает уровень преподавания, развивает познавательный интерес и творческое отношение, призывает к поисковой и исследовательской работе учащихся.
Структурирование - процесс выявления логико-смысловой структуры с целью дальнейшего углубления знаний.
Этапы структурирования: определение целей учебного материала, выбор основных элементов и определение связей м/д ними.
Схематические пособия наглядности: отражающие связи м/д предметами и явлениями, отражающие отношение целого к его составным частям, отображающие количественные соотношения (диаграммы), пособия изобр-е последовательность и одновременность протекания экономич-х процессов, пособия раскрывающие системы различных словесных определений, пособия наглядности пространственных и временных отношений, пособия для материальной опоры тех умственных действий которые помогают понять те или иные природные явления, пособия движения опред. тел (предметов, процессов), пособия раскрывающие структуру.
Система приемов: создание ситуаций в форме схематизированных изображений, установление взаимосвязей м/д явлениями в схеме или таблице (выявление причины и следствия, разбиение на части, сравнение, выявление главного), установление групп элмнтов знаний.
Структурно-лог-я схема - это графическая система логически-дидактических связей м/д элементами учебного материала с указанием направления взаимосвязей (используя методические пояснительные тексты).
В СЛС информация представляется емко.
Функции СЛС: установочная, контролирующая.
Группы наглядных пособий: объемного отображения мира, в символьном виде (карты, схемы).
Этапы: анализ и обобщение, определения внутренних взаимосвязей, установление логических связей зависимости, определение наиболее наглядного изображения схемы.
СЛС может быть: понятийного аппарата, учебной литературы, меж предметных связей (описывают единство экономических дисциплин).
242. Особливості розробки і використання наочності в різних освітньо-вікових групах при вивченні економічних дисциплін.
Средства наглядности: объекты природы, рисунки, муляжи, вещи.
Виды пособий наглядности: натуральные, художественно-изобразительные, символическое.
Типы наглядности: иллюстрация дополнительной информации, для создания проблемных ситуаций, средства решения проблемы, средства проверки правильности решения проблемы.
Функции наглядности: информационная, развивающая, создания и решения проблемных ситуаций, опора мыслительных действий.
Классификация: схемы - модели категорий, центричные схемы ( обобщающие понятия, пояснительные элементы), схемы - сравнения, структурные схемы, последовательно-логические схемы, условно-цифровые и словесные таблицы, математические модели, тезисы (лекции, формулировки).
Виды диаграмм: линейные, столбиковые (динамические, сравнительные), фигурные, плоскостные, объемные, структурные, секторные и круговые.
243. Характеристика різних методів активізації процесу вивчення економічних дисциплін.
До методів акт-ї навчально-пізнавальної діяльності студентів відносять:
1. метод випадків
2. метод ситуацій
3. інсценізації
4. дидактичні ігри
- симуляційні
- управлінські
- психологічні
5. метод дидактичних дискусій
- пов”язані з поясненням матеріалу
- групові
- круглого столу
- мозковий штурм
- панельні “
Репродуктивный метод обучения: объяснительно-иллюстративный, проблемный.
Продуктивный метод обучения: частично-поисковый, исследовательский, игровой
Основа активизации знаний - процесс усвоения.
Основные формы активизации обучения: логические конспекты - схемы, конспекты - схемы преподавателя, тетради самоподготовки, конспекты - схемы учащихся, реферат, проблемные занятия, ролевые игры.
Методы активизации обучения: анализ конкретной ситуации, анализ инцидента, мозговой атаки, игровое проектирование, имитационные игры, ролевые игры, деловые игры.
Лекционные формы занятий с применением: лекция - дискуссия, групповая консультация, лекция в виде конспекта-схемы.
Проблемное обучение - система методов получения знаний в результате мыслительной работы по решению проблемных задач материала (вычленение основных проблем темы).
Проблемный метод обучения - создание проблемных ситуаций.
244. Характеристика різних методів активізації розумової діяльності під час лекційних занять.
Репродуктивный метод обучения: объяснительно-иллюстративный, проблемный.
Продуктивный метод обучения: частично-поисковый, исследовательский, игровой
Основа активизации знаний - процесс усвоения.
Основные формы активизации обучения: логические конспекты - схемы, конспекты - схемы преподавателя, тетради самоподготовки, конспекты - схемы учащихся, реферат, проблемные занятия, ролевые игры.
Методы активизации обучения: анализ конкретной ситуации, анализ инцидента, мозговой атаки, игровое проектирование, имитационные игры, ролевые игры, деловые игры.
Лекционные формы занятий с применением: лекция - дискуссия, групповая консультация, лекция в виде конспекта-схемы.
Проблемное обучение - система методов получения знаний в результате мыслительной работы по решению проблемных задач материала (вычленение основных проблем темы).
Проблемный метод обучения - создание проблемных ситуаций.
245. Характеристика різних методів активізації розумової діяльності під час семінарських та практичних занять.
Семінарське заняття дає можливість розвивати продуктивне мислення, опанувати вміннями точно і доказательно виражати свої думки, вести дискусію, діалог, опонувати. Для семінару характерний безпосередній контакт учнів із викладачами, атмосфера розуміння і співробітництва.
Практичне заняття - це своєрідна форма зв'язку теорії з практикою, що слугує для закріплення знань шляхом залучення навчаючих у розв'язання різного виду учбово-пізнавальних задач, виробляє навички використання необхідних засобів, вміння користуватися літературою.
Методи активізації семінарських та практичних занять:
Метод пояснення носить інформаційно-дидактичний характер, припускає велику кількість операційних дій, може містити повторення, роз'яснення, демонстрування, показ наочності. Метод розповіді припускає усний оповідальний розгляд матеріалу. Метод інструктажу інформативний, локальний. Активна роль належить викладачу. Метод розмови припускає розмову викладача з навчаючими, на основі чіткої системи продуманих запитань, що підводять учнів до активного засвоєння системи фактів, нового поняття або закономірності.
Наочні методи можна розділити на дві підгрупи: методи ілюстрацій і демонстрацій. Перший припускає показ ілюстративних посібників (плакатів, карт, зарисовок на дошці і т.д.) Метод демонстрацій звичайно пов'язаний із демонстрацією приладів, технічних установок, різноманітного роду препаратів і досвідів.
Практичні методи навчання охоплюють широкий діапазон різноманітних видів діяльності навчаючих. До них відносяться фронтальні лабораторні роботи, практикуми, фронтальні досвіди і спостереження, різноманітного виду трудові операції.
На рівні творчої активності в пізнанні нових законів, понять, категорій, явищ засновуються репродуктивні і проблемно-пошукові методи навчання.
Репродуктивний метод припускає подачу готових фактів, доказів, а також визначення понять.
Проблемно-пошукові методи застосовуються в ході проблемного навчання. При цьому педагог створює проблемну навчальну ситуацію, організує колективне обговорення можливих підходів до вирішення проблеми.
Метод пізнавальної ділової гри. Слугують засобом розвитку теоретичного і практичного мислення, актуализации знань. Основними компонентами гри слугують сценарії, ігрова обстановка і регламент.
Метод створення пізнавального суперечки. Його призначення - створення підвищеного інтересу до теми.
