Найбільшу питому вагу в діловій пресі національних регіонів займають рекламно-інформаційні видання і газети безкоштовних оголошень. Назви у них дуже різні, але суть одна. Вони призначені для забезпечення комерційною інформацією осіб, що цікавляться оптової, дрібнооптової, роздрібною торгівлею, сферою послуг (Блискавка, Презент, Кур'єр, Мільйон).
Зрозуміло, що різні видання далеко не однаково висвітлюють і оцінюють події політичного, економічного, соціального і культурного життя республіканського спільноти. Деякі республіканські видання, проголошуючи гасла зростання національної самосвідомості, ратують за винятковість власної нації, утвердження етнорелігіозних ідеалів (наприклад, в Тольятті була газета вірменської громади з явною націленістю на це).
Республіканська друк несе різноманітну інформацію для населення корінної національності. Вона розрахована і на національні групи, що проживають на території республіки і сприяє міжнаціонального співробітництва. Видається вона як на державному для даного суб'єкта федерації мовою, тобто мовою корінної національності, так і мовою міжнаціонального спілкування, яким є російська мова, а також на мовах народів, що проживають в цій автономній республіці чи області.
Перехід до ринкових відносин помітно відбилася на стані всієї регіональної, в тому числі і національної журналістики. Особливо це виявилося в економічному становищі періодичних видань. Дорогий залишається папір, високі ціни на поліграфічне виконання, послуги зв'язку. Ціна доставки тільки одного номера республіканської газети оцінюється втричі дорожче, ніж його випуск. Висока вартість періодичних видань спричинила за собою скорочення читацької аудиторії майже всіх газет і журналів. І все ж справа не тільки в матеріально-технічних труднощах, яких зазнає національна журналістика. Багато що залежить від змісту періодичних видань, від їх соціально-політичної орієнтації.
У структурі національної преси є чимало і «незалежних» видань. Їх засновниками є редакційні колективи або видаються фінансовими спільними зусиллями редакцій, адміністративних або ділових структур.
Разом з тим дотації залишаються необхідним заходом. Редакції багатьох газет тримаються на дотаціях держави. Вони дозволяють зберегти сформовану структуру періодики на національних мовах, яка в умовах інформаційного ринку виявилася неконкурентоспроможною. Завдяки фінансовій допомозі держави існують видання для дітей, пенсіонерів, інвалідів. І хоча прямого політичного тиску на республіканську друк немає, але політика дотацій може виступати основним способом впливу на видання.
Місцеве телебачення і радіомовлення
Політична та економічна децентралізація, що виникла слідом за дезінтеграцією СРСР, актуалізувала проблему розширення місцевого телебачення і радіомовлення Російської Федерації. Реальна незалежність зажадала від них зміцнення своєї самостійності в умовах переходу до ринкових відносин, вироблення оптимальної моделі місцевої студії, яка дозволила б телебачення і радіомовлення стати безпосередніми співучасниками відбувалися змін у регіоні й у всій країні.
Творчий пошук місцевих студій телебачення розпочався з відмови від «глобальних», «всеосяжних» програм, зі створення гнучкої моделі, що враховує різноманітність місцевих особливостей.
Разом з тим на формування програм помітно впливав перехід до ринкових відносин, які паралельно із впровадженням багатоукладності в економічне життя регіону сприяли утвердженню тут різних форм власності в галузі електронної преси. Основними з них стали державна, державно-кооперативна, акціонерна, приватна, що належить окремому власнику чи групі осіб.
До початку 90-х рр.. відноситься формування в регіонах системи державного та комерційного телебачення. Причому другий тип місцевого мовлення розвивався більш інтенсивно. І це цілком зрозуміло: телеглядача не влаштовувала інформація, що надходить тільки від одного телеканалу.
Багатопрограмного місцевого телебачення, що базується на різних джерелах фінансування, стала реальністю. В основі багатопрограмного лежали тематичний, адресний, територіальний, національний, тимчасової ознаки.
Аудиторія у державного та комерційного телебачення один. Регіональне мовлення надає на неї відчутний вплив, оскільки телебачення зберігає за собою статус найбільш поширеного джерела інформації. У регіональній системі ЗМІ комерційні телеканали залучають глядачів різними інформаційними та культурно-розважальними програмами.
У системі регіональних ЗМІ радіо продовжує залишатися найбільш масовим, оперативним і широкодоступного засобом інформування різних верств населення. За структурою регіональне радіомовлення підрозділяється на республіканське, крайове, обласне, міське та районне. Були раніше фабрично-заводське радіомовлення з початку 90-х рр.. припинило своє існування. Незважаючи на те, що всі структурні ланки регіональної радіо являють собою місцеві засоби масової інформації, програми міських і районних редакцій радіомовлення виявляються найбільш наближеними до інтересів слухачів. Причини багато в чому пов'язані з різким падінням тиражів місцевих періодичних видань, підвищенням цін на них, закриттям деяких міських і районних газет. Радіо залишилося єдиним джерелом інформації про життя міста, району.
Зміст програм місцевого радіомовлення в значній мірі залежить від положення редакцій.Ті, хто входить в структуру державного мовлення, в більшості своїй залишаються прихильниками що склалися в минулі десятиліття програм передач, їхнього змісту. Як і раніше, вони запізнюються з передачею оперативної інформації. Так, Ставропольське крайове радіо рідко піднімає гострі, злободенні проблеми, дає переважно інформацію з міст і погано висвітлює життя віддалених районів, сильно відстає з висвітленням подій.
15.Типологічні ознаки періодичного видання.
Методологічну основу аналізу складають типологічні ознаки. наводиться методика отримання відомостей за кожною ознакою.
1. Видавець. Визначивши з титульного листа (вихідних відомостей) видання одну або кілька видають організацій (державних, професійних, творчих та ін), слід простежити, як з моменту його заснування видавці змінювалися і з якої причини. коротко охарактеризувати статус видавця, визначити характер його видавничої діяльності та місце даного видання в системі преси. Необхідно встановити мотиви виникнення видання за допомогою відповідних нормативних документів, настановної редакційній статті першого номера.
Все це стосується старих видань. Відомості про з видавців можна витягти з каталогів серії "Літопис періодичних видань СРСР" за відповідні періоди, починаючи з 1917 року. Для видань, що виникли в дореволюційний час, використовуються ретроспективні бібліографічні покажчики.
Слід звернути увагу на визначення року заснування видання, тому що сама редакція часто встановлює його невірно (є тенденція необгрунтовано представити своє видання як можна "стародавнє", таких прикладів багато).
Зібрані дані повинні бути доповнені відомостями про засновника як для видаються, так і, особливо, для нових видань. При цьому важливо встановити характер відносин видавця і засновника. До цього потрібно додати склад і характер редакційної колегії та / або редакційної ради. Ці дані можна отримати в Комітеті з друку Російської Федерації, в регіональних інспекціях, в редакції періодичного органу і безпосередньо з вихідних відомостей газети чи журналу (в окремих випадках мають місце коментарі з питання видання установи тощо в першому після реєстрації випуску).
2. Цілі і завдання. Один з основних ознак типоформуючих видання. Для його визначення в процесі аналізу слід відповісти на питання:
- Які завдання стоять перед виданням відповідно до завдань засновника та видавця (з державних і галузевих нормативних документів);
- Яка програма періодичного видання? (з редакційних статей в перших номерах року і з інших джерел);
- Як видання виконує свої завдання і програму фактично? (тематика матеріалів, їх зміст, жанри, розділи, рубрики, авторський склад, спрямовані на вирішення цієї програми; приклади виконання і невиконання програми);
- Яку роль у виконанні завдань і програми відіграють жанри, структура, читацький і авторський склад та інші ознаки? (без подробиць, тільки у зв'язку з програмою, тому що аналіз інших типологічних ознак буде виконаний окремо).
3. Читацька аудиторія. Читацьку аудиторію слід визначити з: а) матеріалів читацьких конференцій (якщо такі редакцією проводились); б) редакційних звітів або передових статей;
в) за листами читачів і їх оглядам; г) за характером матеріалів.
4. Авторський склад. Визначається з матеріалів читацьких конференцій, редакційних звітів і з підписів до публікацій ..
5. Внутрішня структура. Слід виписати всі розділи та рубрики з журнальних номерів, відзначити їх повторюваність, визначити фізичний і змістовне співвідношення між ними.Одні розділи в журналі постійні, з'являються з номера в номер, інші - 2-3 рази на рік, третій, з'явившись одного разу, зникають зовсім, поступившись місцем новим. Потрібно розглянути, як розподіляється звичайно обсяг журналу (число смуг) за розділами та рубриками, які розділи журналу займають основний об'єм. Слід мати на увазі, що в деяких журналах (це звичайно наукові) немає ніякої рубрикації, тобто видання фактично є збіркою статей або повідомлень. У такому випадку це і треба відзначити. Дати оцінку внутрішній структурі журналу, її відповідності типу видання і його завданням. Дані щодо розподілу площі журналу за розділами та рубриками зручніше за все звести до табличної форму, наприклад:
При вивченні газети всі ці прийоми можна зберегти, додавши деякі специфічні форми структури, властиві цьому типу видання. Серед них: спеціальні випуски, цільові смуги, тематичні та змінні сторінки. Всі підрахунки краще зводити в підсумкові таблиці, кількість і форма яких визначається завданнями дослідження. Приклад однієї з них:
часто з'являється в газеті, яку площу займає, яку тему або проблему присвячується.
Аналіз внутрішньої структури видання припускає детальний розбір усього, що складає форму подачі публікацій на смузі. Оцінку її ефективності, звичайно, потрібно давати в поєднанні з аналізом змісту.
6. Жанри. Визначити з аналізу публікацій у виданні. Крім відомих жанрів публіцистики (стаття, кореспонденція, репортаж, нарис, замальовка, замітка тощо) є ряд специфічних жанрів, притаманних лише окремим виданням. Серед них, наприклад, для спеціальних журналів потрібно розрізняти (і застосовувати в процесі аналізу) наступні: наукова стаття, повідомлення, спеціальна стаття, замітка, інформаційна спеціальна стаття, рецензія, огляд і т.д.
Дані щодо розподілу жанрів слід також (аналогічно елементів внутрішньої структури) подати у формі таблиці за такою формою (для журналу):
Потрібно дати співвідношення матеріалів за жанрами (приблизно у відсотках). Відмітити, які жанри переважають, яких явно мало. Які цілі переслідує редакція, застосовуючи ті або інші жанри? Як це допомагає редакції виконувати свої завдання і програму? Привести приклади з різних номерів видання з конкретними посиланнями. Дати свою оцінку жанрової структурі видання, її відповідності до типу видання і його завданнями.
7. Обладнання. Слід спочатку оцінити загальний стан оформлення видання, яке емоційне враження воно робить? Визначити кількість ілюстрацій різних типів - кольорові і чорно-білі фотографії, малюнки, діаграми, схеми і т.п., а також площу, яку вони займають у загальному обсязі журнального або газетного номера (наприклад, в перекладі на число смуг або у відсотках) .
Потрібно розглянути також і інші питання: яке розмаїтість застосовуваних шрифтів, лінійок, поліграфічних прикрас, які фотографії та малюнки (за тематикою, жанром) переважають в журналі, яку роль вони грають? Зробити висновок про те, як оформлення служить цілям і завданням видання, відповідає його типу.
8. Періодичність. Визначити, наскільки періодичність видання відповідає його завданням і типу. Порівняти з іншими аналогічними виданнями. В які проміжки часу видання виходить у світ фактично?
9. Обсяг. Дані за обсягом беруться з вихідних відомостей в обліково-видавничих та фізичних аркушах. Ці дані слід порівняти між собою з метою визначення щільності друкованого листа. Визначити кількість смуг в номері при даному (якому?) Форматі журналу, газети. Співставити обсяг видання з іншими, аналогічними за типом, відзначити зміни цього показника в часі, якщо такі мають місце, та їх причини. Для листового видання термін "обсяг" може бути замінений терміном "площа".
10. Тираж. Серед різних понять тиражу (річний, місячний та ін) для дослідження звичайно застосовується поняття разовий тираж одного номера (випуску). Визначається тираж як середній показник з вихідних відомостей за всіма номерами року (для журналу) або місяця, тижня (для газети).
16. Журналістики електронних мереж як новий вид ЗМІ
Перш за все, варто відзначити, що все комп'ютерне мережеве простір являє собою новий засіб масової інформації.
Адреса для пошуку мережних періодичних видань в Інтернеті: www.rambler.ru; www.ru / media; www.au.ru; www.list.ru; www.stars.ru та ін
Мережеві періодичні видання представлені в двох видах - а) електронні версії друкованих видань, що всі солідні газети і журнали ( "Московський комсомолець", "Московські новини", Общая газета "," Вогник "," Новий світ "та ін) поміщають в Інтернет, і б) власне електронні видання. Ефективність електронних версій полягає в способі їх передачі та доставки, якими користується частина читачів як єдиним джерелом інформації, і у швидкості її отримання, не порівняно з традиційними формами. Адже текст електронної версії можна прочитати набагато раніше, ніж видання вийде у світ. Особливо це відноситься до товстих журналів. Електронна версія не завжди є копією паперового видання. Редакції іноді практикують публікацію текстів, які існують тільки в електронному вигляді і відсутніх у паперовому варіанті.
Електронні версії, однак, не слід відносити до електронних ЗМІ. Це тільки форма передачі друкованого видання. Інша річ - оригінальні електронні видання, спочатку створені і функціонують в мережах.
У мережі Інтернет представлені всі великі інформаційні агентства Росії - ІТАР-ТАСС, РІА-Новини, Інтерфакс та ін Крім того, створені та функціонують власне електронні інформаційні агентства. Одним з таких агентств є НСН (Національна служба новин), в англомовному варіанті - NNS (Nasional news service). Це агентство засновано в 1994 р. у вигляді акціонерного товариства закритого типу.
Основу мережевих ЗМІ складають принципово новий вид періодичних видань - мережеві газети і журнали. варто відзначити журнал «Московський лібертаріум», суспільно-політичний журнал «Intellectual Capital», «Zhurnal.Ru», «Російський журнал», «Вечірній Інтернет», «Форум»; газети «Ежековская правда» і «Gazeta.Ru».
Початком випуску мережевих періодичних видань як системи можна вважати виникнення в 1996 р. відомого "Журнала.Ру" та кількох інших мережевих органів. Етапом у розвитку мережевої періодики з'явилося створення "Співдружності on-line періодичних видань", про що було вперше оголошено 19 березня 1997 в "Журнале.Ру". Потім був опублікований Маніфест Співдружності, де говорилося про об'єднання "більше п'ятдесяти різних за тематикою електронних видань", а саме "Співдружність" названо "неофіційною гільдія російського Інтернету". Автори Маніфесту оголосили про створення еже-руху, завдання якого - об'єднувати створюються мережеві періодичні видання - щодня, щотижня, щомісячні і т. п. Варіювання з приставкою "еже" (ЕЖЕпроект, ЕЖЕавтори і т. п.) призвели до створення термінів: " щоденка "і" еженеделькі ". Ці поняття визначають добірки актуальних інформаційних повідомлень для щоденних і щотижневих видань. Тексти добірок готуються професійними журналістами для своїх мережевих видань, але пропонуються для безкоштовного використання всіх інших. Можна сказати, що в даному випадку Співдружність виступає як інформаційне агентство. Єдине, що вимагається від будь-якого видання, що побажав користуватися цією інформацією, - це встановити на своєму сервері мальовані емблемкі "ежедневок" і "еженеделек".
Центральним органом "еже-руху", які покликані реалізувати ідеологію останнього, стала "ЕЖЕковская правда" [http://www.ezhe.com/pravda], як зазначено в підзаголовку, "щоденна газета Співдружності on-line періодичних видань". З 5 червня 1998 газета "оновлюється в режимі on-line", що фактично перетворило її на дайджест мережевих видань. Тексти газети складаються з добірок анонсів з гіперпосиланнями на публікації з різних видань. Так, в одному з номерів 1999 наводяться добірки з "Русского журнала" ( "Щоденні політичні новини Андрія Левкина", "Книги на завтра" від Олександра Зайцева та ін); "Журналу on-line", "Московського лібертаріума", "Неофіційній Москви", "The Internet Times". Наводяться огляди різних, у тому числі приватних, серверів: "Сидір Сінебрюхов", "Новини ЕЖЕсервера", "Новини з сайту Sentinel", "HackZone-огляд". Поряд з цим "ЕЖЕковская правда" публікує добірки матеріалів за тематичним принципом: "Джаз в Росії", "Мережева словесність", "Музика-шоу-бізнесу", "Новини електронних бібліотек", "Дамський клуб", "KINNO-NET" та ін Частина публікацій у тематичних добірках є оригінальними, готуються спеціально для "ЕЖЕковской правди".
1 березня 1999 ознаменувався важливою подією в історії вітчизняної російської мережевої періодики - вийшов перший номер нової газети під назвою "Gazeta.RU". Високий рівень художнього оформлення, створений відомим мережевим дизайнером Артемієм Лебедєвим, автором дизайну ряду кращих мережевих видань, оформлювачем відомих сайтів і серверів; хороший підбір якісних текстів, актуальність тематики, публіцистичність, мова, стиль і редагування, - все це вже ставить "Газету.Ру "в ряд найбільш значних мережевих органів. Однак головною рисою нового видання стала сверхоператівность: газета виходить щодня, у робочі дні, п'ять разів на тиждень, в режимі "прямого ефіру". У вихідних даних проставляються: дата, години, хвилини і секунди - час входження в електронну адресу газети. Це відображає дійсний стан справ, тому що оновлення інформаційних повідомлень виконується цілодобово. Як повідомляє редакція, протягом доби публікується близько 20 нових матеріалів. Природно, публікація такого масиву оперативної інформації була б неможливою, якби готувалася власними кореспондентами або колом "своїх" авторів. "Газета.Ру", виходячи з уявлень більшості провідних діячів російського Інтернету про загальності інформаційного простору (у сенсі доступу і права використання інформації), публікує і надає читачам можливість читати за допомогою посилань велику кількість матеріалів з інших, самих різних джерел.
