(на) тім, (на) цьому і (на) цім, (на) всьому і (на) всім (М. в.) тощо. Давні форми із закінченням -ім вживаються у сучасній українській мові рідше, ніж варіантні форми, а вживання їх у науковому й офіційноділовому стилях не допускається. 2. З варіантів родового й орудного відмінків займенників жіночого роду — тієї і тої, цієї і цеї, тією і тою, цією і цею — більш уживаними є перші з наведених форм, а вживання їх у науковому й офіційноділовому стилях не допускається. 3. Займенник оцей, оця, оці, ота, отой, оті належать до розмовних. Архаїчний характер мають займенники сей, ся, тії, тая, цеє, ції, такеє, такії і под. Вони вживаються у діалектному мовленні, в усній народній творчості і (з метою стилізації) у художній літературі. 4. У кількох означальних займенників наявна повна і коротка форма: кожний і кожен, жодний і жоден, усякий і усяк. Два останніх займенники вживаються у розмовному мовленні, всі інші належать до загальностильових. 105
5. Стилістично розрізняються неозначені займенники, утворені за допомогою часток аби-, казна-, хтозна- (абихто, казна-що, хтознаякий) і займенники із частками -небудь і будь- (хто-небудь, будьякий). Перші займенники мають відтінок розмовності, другі вживаються в усіх стилях. 6. Російські займенники любой, другой мають омонімами в українській мові прикметник (любий) і числівник (другий). Міжмовна омонімія є причиною вживання слів любий і другий у невластивому їм значенні. Отже, слід розрізняти відповідники у двох мовах: російська мова любой дорогой, любимый другой второй українська мова будь-який (займенник) ′ любий (прикметник) інший (займенник) ′ другий (числівник)
7. Запам’ятайте стійкі словосполучення із займенниками, при вживанні яких у результаті калькування російських відповідників іноді трапляються помилки: російська мова в одном и том же (месте) один и тот же в подобном случае подобным образом и тому подобное ни под каким видом в другой раз українська мова у тому самому (місці) той самий у такому разі таким чином і таке інше ні в якому (в жодному) разі іншим разом
8. Близькі, але не тотожні за значенням займенники кожний, всякий, будь-який. У певних контекстах вони можуть взаємозамінюватись, наприклад: Думаю, що зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання викладача; Кожна (будь-яка, всяка) дитина потребує уваги і тепла. У цих прикладах займенники використовуються для виділення предмета з групи однорідних. Заміна неможлива, коли займенники реалізують властиві їм відтінки значення: кожний — “усі по одному” (Хіба це відпочинок? Кожного дня йшов дощ!); всякий — “різноманітний, різний” (У нашому класі є всякі учні); будь-який — “який завгодно на вибір” (Мене влаштує будь-який квиток). 106
9. Двозначність виникає у тому випадку, якщо вказівний займенник це може бути віднесений до кількох явищ, наприклад: Директор звільнив Богачука з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі.
ЧИСЛІВНИК § 29. ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ
За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові. Кількісні числівники відповідають на питання скільки? Вони означають назви абстрактних чисел чи кількість предметів. Кількісні числівники поділяються на власне кількісні (п’ять, сто), збірні (двоє, шестеро), дробові (одна п’ята, дві шостих), неозначено-кількісні (чимало, декілька, багато). Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі або місце предмета в ряду однорідних. Вони відповідають на питання котрий? котра? котре? За будовою числівники поділяються на прості, складні і складені. Прості числівники складаються з однієї основи (шість, шостий, шестеро), складні — з двох і більше основ (тринадцять, п’ятсот, стодвадцятип’ятитисячний), а складені — з кількох слів (сто два, сто другий). І. Відмінювання кількісних числівників За нормами української літературної мови відмінюються всі розряди числівників. Поширеними помилками усного мовлення є вживання ненормативних форм числівників, неповне відмінювання складених і складних числівників. Розглянемо основні правила відмінювання числівників. 1. Числівник один (одне (-о), одна, одні) відмінюється так: Н. (скільки?) Р. (скількох?) Д. (скільком?) З. = Н. або Р. О. (скількома?) М. (на скількох?) один — одне (-о) одного одному одне (-о) одним (на) одному (ім) одна однієї (-ої) одній одну однією (-ою) (на) одній одні одних одним = Н. або Р. одними (на) одних 107
Форми середнього роду одно і одне є паралельними, але одне — це частіше вживана форма. Вживання форми одно в науковому й офіційно-діловому стилях не допускається. 2. Числівники два (дві), три, чотири відмінюються так: Н. два — дві Р. двох Д. двом З. = Н. або Р. О. двома М. (на) двох три трьох трьом =Н. або Р. трьома (на) трьох чотири чотирьох чотирьом =Н. або Р. чотирма (на) чотирьох
3. Числівники п’ять — десять, числівники на -дцять і на -десят у непрямих відмінках мають паралельні (стилістично нейтральні) форми і відмінюються за таким зразком: Н. Р. Д. З. О. М. п’ять п’яти (п’ятьох) п’яти (п’ятьом) п’ять або п’ятьох п’ятьма (п’ятьома) (на) п’яти (п’ятьох) десять десяти (десятьох) десяти (десятьом) десять або десятьох десятьма (десятьома) (на) десяти (десятьох)
У числівниках шість, сім, вісім при відмінюванні відбувається чергування: Н. Р. Д. З. О. М. шість шести (шістьох) шести (шістьом) шість або шістьох шістьма (шістьома) (на) шести (шістьох) Н. Р. Д. З. О. М. 108 сім семи (сімох) семи (сімом) сім або сімох сьома (сімома) (на) семи (сімох)
вісім восьми (вісьмох) восьми (вісьмом) вісім або вісьмох вісьма (вісьмома) (на) восьми (вісьмох)
Запам’ятайте: у числівниках на -десят в українській мові (на відміну від російської) перша частина не змінюється, порівняйте: російська мова И. шестьдесят Р. шестидесяти Д. шестидесяти В. шестьдесят Т. шестьюдесятью П. (о) шестидесяти українська мова Н. шістдесят Р. шістдесяти (шістдесятьох) Д. шістдесяти (шістдесятьом) З. шістдесят або шістдесятьох О. шістдесятьма (шістдесятьома) М. (на) шістдесяти (шістдесятьох)
4. Числівники сорок, дев’яносто, сто у всіх непрямих відмінках, крім знахідного, що дорівнює називному, мають закінчення -а: Н. Р. Д. З. О. М. сорок сорока сорока сорок сорока сорока дев’яносто дев’яноста дев’яноста дев’яносто дев’яноста дев’яноста сто ста ста сто ста ста
5. У числівниках, що позначають сотні, відмінюються обидві частини: Н. Р. Д. З. О. М. триста трьохсот трьомстам = Н. або Р. трьомастами (на) трьохстах сімсот семисот семистам = Н. або Р. сьомастами (сімомастами) (на) семистах
Запам’ятайте паралельні форми орудного відмінка числівників п’ятсот — дев’ятсот: п’ятьмастами (п’ятьомастами), шістьмастами (шістьомастами), сьомастами (сімомастами), вісьмастами (вісьмомастами), дев’ятьмастами (дев’ятьомастами). 6. Числівник тисяча відмінюється як іменник першої відміни мішаної групи (тисяча, тисячі, тисячі, тисячу, тисячею, (на) тисячі), мільйон, мільярд відмінюються, як іменники другої відміни твердої групи (мільйон, мільйона, мільйону тощо). 7. Збірні числівники двоє, троє, четверо в непрямих відмінках мають форми відповідних кількісних числівників: двоє, двох, двом..., троє, трьох, трьом... 109
Як числівник два відмінюються збірні числівники обидва, обидві, обоє. Збірні числівники п’ятеро — двадцятеро і тридцятеро мають у непрямих відмінках форми, що збігаються з вторинними формами відповідних кількісних числівників (у родовому, давальному, місцевому відмінках це форми на -ох, -ом, в орудному відмінку — обидві форми). 8. У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини: Н. Р. Д. З. О. М. тисяча чотириста сорок п’ять тисячі чотирьохсот сорока п’яти (п’ятьох) тисячі чотирьомстам сорока п’яти (п’ятьом) тисячу чотириста сорок п’ять (п’ятьох) тисячею чотирмастами сорока п’ятьма (п’ятьома) (на) тисячі чотирьохстах сорока п’яти (п’ятьох)
9. У дробових числівниках перший компонент відмінюється, як кількісний числівник, другий — як прикметник: Н. п’ять шостих Р. п’яти шостих Д. п’яти шостим З. = Н. О. п’ятьма шостими М. (на) п’яти шостих три десятих трьох десятих трьом десятим З. = Н. трьома десятими (на) трьох десятих
10. Числівники півтора (півтори) і півтораста не відмінюються. 11. Після прийменника близько кількісний числівник обов’язково ставиться у родовому відмінку: близько ста сорока кілограмів, близько двохсот шістдесяти кілометрів, близько тисячі семисот сторінок. 12. Необхідно обирати правильну форму кількісних числівників при творенні складних слів (іменників і прикметників). Основними правилами є такі: 1) числівник один у складних словах має форму одно-: однокласник, одноліток, одноколірний, одногорбий, однолюб; 2) у двох формах виступають у складних іменниках і прикметниках числівники два, три, чотири. Елементи дво-, три-, чотири- приєднуються до кореня, який починається на приголосний: двобортний, двовуглекислий, двопроцентний, двотижневик, трибарвний, трисерійний, тритомник, тришаровий, тритижневий, триборство, 110
чотирикімнатний, чотирикілометровий, чотириденний, чотирикутник тощо. Форми двох-, трьох-, чотирьох- виступають в окремих словах, другий компонент яких, як правило, починається на голосний: двохатомний, двохосьовий, трьохелементний, трьохелектродний, чотирьохактний, чотирьохетапний, а також двохсотліття, двохмільйонний тощо, хоча: двоокий, двоокис, двооксид, двоопуклий, двоутробний. Форми родового відмінка традиційно вживаються у прикметниках, що закінчуються на -тисячний, -мільйонний, -мільярдний, а також у словах, компонентом яких є складний числівник: двохтисячний, трьохмільйонний, чотирьохмільярдний, двадцятидвохрічний, двадцятичотирьохповерховий, двохтисячоліття; 3) числівники п’ять — десять, числівники на -дцять і на -десят у складі прикметників та іменників мають форму родового відмінка (із закінченням -и): п’ятигодинний, шестиденка, десятилітровий, дев’ятнадцятиденний, п’ятдесятиметровий; 4) числівники дев’яносто, сто в складних словах зберігають форму називного відмінка: стоголосий, стодвадцятиміліметровий, стодвадцятип’ятилітній, стоквартирний, дев’яностопроцентний, дев’яносторіччя; 5) числівники сорок, двісті — дев’ятсот виступають у складних словах у формі родового відмінка: сорокавідерний, сорокап’ятирічний, сорокаденний, двохсотлітній, п’ятисотрічний; 6) числівник тисяча входить до складу іменників і прикметників у формі тисячо-: тисячочотирьохсотліття, тисячотонний, тисячоватний, тисячоголосий, тисячокілометровий, тисячогранний, тисячоголовий, тисячократний. ІІ. Відмінювання порядкових числівників 1. Порядкові числівники відмінюються, як прикметники твердої групи (п’ятий, п’ятого, п’ятому, …; сотий, сотого, сотому, …), лише числівник третій відмінюється, як прикметник м’якої групи (третього, третьому, …). 2. У складених порядкових числівниках відмінюється тільки остання складова: тисяча дев’ятсот п’ятдесятий рік, тисяча дев’ятсот п’ятдесятого року, тисяча дев’ятсот п’ятдесятому рокові, у тисяча дев’ятсот п’ятдесятому році; дві тисячі перший рік, дві тисячі першого року, у дві тисячі першому році тощо. 111
§ 30. СИНОНІМІЯ ЧИСЛІВНИКІВ
1. Синонімія існує між кількісними і збірними числівниками: два хлопці — двоє хлопців, два відра — двоє відер. При виборі граматичного синоніма враховуються семантичні, функціонально-стилістичні особливості двох розрядів числівників. Збірні числівники виражають кількість предметів як сукупність, як одне ціле: троє синів, п’ятеро робітників, двадцятеро співробітників. Кількісні числівники позначають роздільну кількість, а також уживаються як назви числа і цифри: сто зошитів, сорок метрів, дев’ять ділиться на три, нуль. Збірні числівники вживаються для позначення невеликої кількості (двоє — двадцятеро, тридцятеро). Вони не можуть бути компонентами складених числівників, отже, такі словосполучення, як сто п’ятеро учнів, сорок двоє студентів, є порушенням норми. Кількісні числівники не мають обмежень у вираженні кількісних понять. Збірні числівники широко використовуються в розмовному і художньому стилях, а науковому й офіційно-діловому — невластиві. Кількісні числівники належать до стилістично нейтральних одиниць і використовуються у будь-якому стилі. Розрізняються числівники двох розрядів і сполучуваністю. Так, збірні числівники вживаються: а) з іменниками, субстантивованими прикметниками і дієприкметниками, що називають осіб чоловічої статі, а також з іменниками спільного роду: троє сусідів, двоє лікарів, двоє приїжджих, троє чергових, п’ятеро відпочиваючих, четверо невдах, двоє забіяк. Відповідно до літературної норми збірні числівники не сполучаються з іменниками, що називають осіб високого суспільного становища. З такими іменниками вживаються кількісні числівники: три генерали, два президенти, три академіки; б) з іменниками, що мають лише форму множини: двоє вил, троє окулярів, двоє санчат, двоє дитячих ясел; в) з іменниками діти, малята, хлоп’ята, дівчата, особи: двоє хлоп’ят п’ятеро осіб, троє дівчат, четверо малят; г) з особовими займенниками: нас сьогодні четверо, їх було шестеро; ґ) з іменниками середнього роду, що є назвами малят тварин і предметів: четверо курчат, семеро качат, шестеро поросят, двоє пальт, четверо вікон, троє відер; 112
д) з назвами парних предметів (при цьому зазначається кількість пар): троє черевиків, четверо рукавиць, двоє панчіх; е) у субстантивованому значенні: двоє прийшли, троє працювали. Певна обмеженість у сполучуваності властива і кількісним числівникам: вони не поєднуються з іменниками множинної форми, з іменниками середнього роду, що називають малят тварин, не вживаються у субстантивованому значенні. Отже, кількісні числівники не можуть замінювати збірні у конструкціях: двоє саней, троє ягнят, троє відповідали. При іменниках жіночого роду — назвах осіб жіночої статі та іменниках чоловічого і жіночого роду — назвах неживих предметів використовуються лише кількісні числівники: дві доярки, три столи, дві ночі і под. 2. Збірні іменники від двоє до восьмеро утворюють здрібніло-пестливі форми: двійко, трійко, четвірко, п’ятірко, шестірко, семірко, восьмірко; двоєчко, троєчко. Такі форми притаманні розмовному стилю. 3. Синонімами числівників можуть виступати іменники з числовим значенням: десять, десятеро — десяток; дванадцять, дванадцятеро — дюжина; сто — сотня; одна друга — половина, одна третя — третина, одна четверта — чверть. Іменники десяток, дюжина, сотня властиві розмовному мовленню. 4. Збірні числівники обидва, обоє, обидві синонімічні займенниковим виразам: “і цей і той”, “і один і другий”, “і ця і та”, “і одна і друга”.
§ 31. СПОЛУЧЕННЯ ЧИСЛІВНИКІВ З ІМЕННИКАМИ
1. Числівник один (одна, одне) узгоджується з іменником у роді й відмінку: один стілець, одного стільця.., одна проблема, однієї проблеми... 2. При числівниках два, три, чотири, обидва іменники вживаються у формі називного відмінка множини: два підручники, три студенти, чотири столи, обидва клени. При сполученні з цими числівниками іменників із суфіксом -ин, який зникає у формах множини, останні набувають форми родового однини: два громадянина, три селянина, чотири киянина. У непрямих відмінках числівники два, три, чотири, обидва узгоджуються з іменниками: двох підручників, трьом хлопцям, обома черевиками. 113
У російській мові ці числівники в називному відмінку завжди вимагають родового однини: два сына, три фильма, четыре стола, оба продавца. Прикметник, що входить до складу кількісно-іменного словосполучення (з числівниками два, три, чотири, обидва), набуває форми називного або родового відмінка множини: три сині (синіх) капелюшки, чотири безтурботні (безтурботних) дні. 3. Усі кількісні, а також збірні числівники, крім слів один, два, три, чотири, обидва, обидві, керують іменниками в родовому відмінку множини: п’ять книжок, шістсот сторінок, двоє парубків. У непрямих відмінках числівники узгоджуються з іменником: у п’яти зошитах, двадцятьом журналістам. 4. Числівники тисяча, мільйон, мільярд вимагають від іменників родового відмінка множини у всіх формах: мільйон жителів, мільйона жителів.., тисяча кілометрів, тисячі кілометрів, тисячею кілометрів. 5. Керування складених числівників визначається останнім словом: тридцять один учень, двадцять два пасажири, сорок чотири будинки, сімдесят шість депутатів, сто п’ятдесят мешканців. 6. Дробові числівники в усіх відмінках вимагають від іменника родового відмінка однини: одна друга площі, однієї другої площі, десять сотих гектара, десяти сотих гектара, десятьма сотими гектара. 7. У мішаних дробах, що включають у себе елемент з половиною, з чвертю, характер керування визначається числівником, який виражає цілу частину: один з половиною літр, два з половиною метри, п’ять з половиною кілометрів. У мішаних дробах керує іменником дробова частина, якщо вона приєднується сполучником і: два і одна третя літра, п’ять і дві третіх метра, двадцять і п’ять десятих відсотка. 8. У називному, родовому, знахідному відмінках числівник півтора керує іменником у родовому відмінку однини, числівник півтораста вимагає родового множини. В інших трьох відмінках ці числівники сполучаються з відповідними формами множини іменників: Н. Р. Д. З. О. М. 114 півтора аркуша півтора аркуша півтора аркушам півтора аркуша півтора аркушами (на) півтора аркушах півтораста кілометрів півтораста кілометрів півтораста кілометрам півтораста кілометрів півтораста кілометрами півтораста кілометрах
9. У сполученнях, що позначають дати, на зразок восьме березня, перше вересня, відмінюється тільки перша частина: до восьмого березня, з восьмим березня, присвячено першому вересня. При поєднанні дати із словами свято, день числівник і назва місяця вживаються у родовому відмінку: привітати зі святом восьмого березня, приготувати до дня першого вересня. Конструкції привітати зі святом восьме березня, привітати зі святом перше вересня належать до сфери розмовної мови.
ДІЄСЛОВО § 32. ТВОРЕННЯ І ВЖИВАННЯ ДЕЯКИХ ФОРМ ДІЄСЛОВА
I. Неозначена форма дієслова Стилістично нейтральні форми інфінітива на -ти (вболівати, майструвати, виступати, шити) не мають функціональних обмежень. Варіантні форми інфінітива на -ть (співать, стрибать, шукать) вживаються в усному мовленні, фольклорі та в художній літературі, наприклад:
Мені шляху не питать: Прямо степом мандрувать, Гей-гей, долю доганять! (Нар. пісня); Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать (Л. Костенко).
Деякі дієслова мають паралельні форми інфінітива. До стилістично рівнозначних (хоча семантично — за значенням одно- чи багатократності, інхоативності, інгресивності, дуративності і т. ін. — не тотожних) належать, наприклад, такі варіанти: виштовхнути і виштовхати, випхнути і випхати, витягнути і витягти, досягнути і досягти, застигнути і застигти, надягнути і надягти, скреготати і скреготіти і под. Стилістично розрізняються форми із суфіксами -ува- (-юва-) і -а- (-я-), як-от: витискувати і витискати, витягувати 115
і витягати, випробовувати і випробувати, доповнювати і доповняти, закруглювати і закругляти, замінювати і заміняти, затрачувати і затрачати. Першим з варіантів віддається перевага у науковому та офіційно-діловому мовленні, другі частіше використовуються у розмовному і художньому стилях. II. Форми теперішнього часу 1. Подвійні форми теперішнього часу мають різновідмінювані дієслова, як-от: дути — дму, дмеш... і дую, дуєш...; клепати — клепаю, клепаєш... і клеплю, клеплеш...; колисати — колисаю, колисаєш... і колишу, колишеш...; мугикати —мугикаю, мугикаєш... і мугичу, мугичеш...; скакати — скакаю, скакаєш... і скачу, скачеш...; смикати — смикаю, смикаєш... і смичу, смичеш...; стругати — стругаю, стругаєш... і стружу, стружеш... і т. ін. Ці форми подаються у словниках як рівноправні, стилістично нейтральні. 2. Стилістично розрізняються форми першої особи і множини (розуміємо — розумієм, бачимо — бачим, радіємо — радієм) і форми третьої особи однини (співає — співа, виглядає — вигляда, поливає — полива). Перші з наведених варіантів є стилістично нейтральними, другі належать до стилістично знижених форм, які вживаються у розмовному мовленні і (як елемент стилізації) у художній літературі: Розпитуєм Мину Омельковича про сина Гришуню, товариша наших дитячих літ (О. Гончар); Дихаєм на повні груди, прозираєм далі (П. Тичина); ...Бува, така пласка глупота однозначна себе ховає за гучні слова (Л. Костенко); Я співаю пісню морю, І воно мені співа (О. Олесь). Для відтворення просторіччя у художніх творах використовуються ненормативні (в тому числі діалектні) форми першої і третьої особи однини, наприклад: Сама світом нуджу, а сердюсь на тебе, думаю: що ж це він дурить мене, чи що? (І. Карпенко-Карий); Петрик заліз на пічку і з пічки визирає, а я сидю на лаві і тремтю вся (М. Хвильовий); Ой, як тяжко розійтись з милим і не знать, чи він любе тебе? (І. Карпенко-Карий); В країнах теплих дике море До вас співає і говоре... (О. Олесь). Елементом просторіччя є форма хотять. Літературній нормі української мови відповідає форма хочуть. 3. Дієслово бути в усіх особах однини і множини вживається у формі є: Звичайно година робіт для дівчат є з усіх шкільних годин най116
милішою (У. Кравченко); Шукай краси, добра шукай! Вони є все, вони є всюди (І. Франко); Нестрінутий друже, колись в ранню рань, якщо ти ще є у безмежжі, то швидше між мною і вічністю стань в чистішій од неба одежі... (Т. Осьмачка); Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є. Моя душа й від цього вже світає (Л. Костенко). У художньому та публіцистичному стилях з метою створення урочистої мови використовуються архаїчні особові форми від бути: (я) єсмь, (ти) єси, (ви) єсть, (ми) єсьмо, (ви) єсте, (вони) суть. Форма єсть може виступати у всіх особових формах: Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина); Ти щира єсть людина; тобі я як сестрі одкрию душу всю свою (І. Карпенко-Карий); А чи єсть у тебе рушники? (Т. Шевченко). Іноді під впливом російської мови замість форми є у ролі зв’язки використовуються особові форми дієслова являтися: Підприємство являється юридичною особою. Вони являються моїми найкращими друзями. Така заміна є порушенням норми. В українській мові дієслово являтися не використовується як зв’язка, воно вживається із значенням “з’являтися, примарюватися, снитися”, як у прикладах: Не раз у сні являється мені, О люба, образ твій, такий чудовий... (І. Франко); Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? (Там само). III. Форми минулого часу Частина дієслів із суфіксом -ну- має у минулому часі дублетні форми: гаснути — гас і гаснув, замовкнути — замовк і замовкнув, зів’яти —зів’яв і зів’янув, мерзнути — мерз і мерзнув, м’якнути — м’як і м’якнув, пожовкнути —пожовк і пожовкнув, стихнути — стих і стихнув, тиснути — тис і тиснув, щезнути — щез і щезнув і под. Стилістично паралельні форми не розрізняються, більш уживаними є короткі форми, хоча за семантикою дієслова з суфіксом -ну- означають, як правило, однократність. IV. Форми майбутнього часу Дієслова доконаного виду утворюють просту (синтетичну) форму майбутнього часу: побачу, відпочинеш, сконструюють. Дієслова недоконаного виду мають синтетичну й аналітичну форми майбутнього часу: буде проводитись/проводитиметься, будуть контролюва117
ти/контролюватимуть, буде визначати/визначатиме, буде забезпечуватись/забезпечуватиметься, будемо забезпечувати/забезпечуватимемо. У діловому і науковому стилях уживаються обидві форми. В інших стилях перевага віддається простим формам дієслова: снідатимемо, танцюватимеш, пропонуватимуть. V. Форми наказового способу 1. Для української мови характерні прості форми першої особи множини: ходімо, встаньмо, дивімось, зробімо, пишімо, снідаймо. У російській мові форми першої особи множини можуть бути простими і складеними. Перші збігаються з відповідними формами дійсного способу (бежим, встанем, летим), другі утворюються за допомогою частки давайте (давайте смотреть, давайте сделаем, давайте писать, давайте прочитаем). Українській мові подібні форми не властиві. 2. Деякі дієслова у наказовому способі мають дві паралельні форми другої особи однини, які стилістично не диференціюються: визначити — визнач і визначи, застругати — застругай і застружи, креслити — кресль і кресли, плескати — плещи і плескай, провітрити — провітр і провітри, хникати — хникай і хнич і т. ін. 3. У варіантних формах вживаються дієслова у другій особі множини: бережіть — бережіте, скажіть — скажіте, несіть — несіте. Давні форми на -іте, вживані у художній літературі, надають висловленню урочистості, наприклад:
Ідіте ж, вірні слуги, принесіте Важкий ланцюг з скарбівні щирозлотий І на співця — шанібно возложіте Ясу царської нашої щедроти (П. Куліш).
§ 33. ТВОРЕННЯ І ВЖИВАННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ
Дієприкметником називається неособова форма дієслова, яка відповідає на питання який? і поєднує ознаки дієслова та прикметника. Дієприкметники виражають не просто ознаку предмета (як прикметники), а ознаку за виконуваною дією. Ще однією відмінністю дієприкметників від прикметників є здатність керувати іменником, пор.: прикметники високий будинок, якісний ремонт і дієприкметни118
ки підготовлений (де?) у департаменті, вишитий (ким?) майстринею, насичений (чим?) киснем. Виділяється невелика кількість дієприкметників, що перейшли в іменники: керуючий, відпочиваючий тощо. 1. Активні дієприкметники теперішнього часу сучасній українській мові невластиві. Слова із суфіксами -уч- (-юч-), -ач- (-яч-) звичайно є віддієслівними прикметниками, які вказують не на дію, а на постійну ознаку: правлячий (режим), квітучий (сад), пекучий (біль), родючі (поля), блискуча (поверхня), лежачий (камінь) та ін. Свідченням переходу цих слів до прикметників є втрата здатності керувати іменниками. Слова на зразок радіючий, голосуючий, малюючий, співаючий, їдучий, бажаючий тощо є штучними утвореннями. Іншими словами, таких слів у сучасній українській літературній мові просто немає. При перекладі з російської мови активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються підрядними означальними реченнями; дієприкметники, що перейшли у прикметники та іменники, замінюються відповідними частинами мови, як-от: ведущий — який (що) веде, провідний; вступающий — який (що) вступає, вступник; движущийся — який (що) рухається, рухомий; заведующий — який (що) завідує, завідувач; красящий — який (що) фарбує, барвний, фарбувальний; начинающий — який (що) починає, початківець; окружающий — який (що) оточує, навколишній; решающий — вирішальний, який (що) вирішує; служащий — який (що) служить, службовець; соединяющий — який (що) з’єднує, сполучний, з’єднувальний; соответствующий — який (що) відповідає, дійсний; учащийся — який (що) навчається, учень і под. Часто трапляються помилки при перекладі російського слова следующий, яке може бути і дієприкметником, і прикметником. Дієприкметник следующий відповідно до певного значення передається в українській мові описовою конструкцією із сполучником: следующий через станцию поезд — поїзд, що проходить через станцію; следующий советам врача пациент — пацієнт, який слухає порад лікаря; следующие из сказанного выводы — висновки, що випливають із сказаного, следующая остановка — наступна зупинка; следующие вопросы — такі питання і т. ін. Прикметник следующий має такі українські відповідники: наступний, дальший, другий. У значенні займенника (як правило, перед перерахуванням або поясненням) це слово передається займенником такий: Сейчас будут выступать следующие де119
путаты… — Зараз виступатимуть такі депутати …; Скажу вам следующее… — Скажу вам таке …; Вызываются следующие лица … — Викликаються такі особи … Запам’ятайте відповідники російських словосполучень зі словом следующий: в следующий раз — наступного разу; на следующий день — на другий день, другого (наступного) дня; следующим выступает — далі виступає; следующим образом — так, таким чином, у такий спосіб. 2. Активні дієприкметники минулого часу творяться за допомогою суфікса -л-: дозрілий, загорілий, зарослий, навислий, побілілий, пожовклий, посивілий, почорнілий, пошерхлий. Активні дієприкметники з суфіксом -ш- (-вш) у сучасній українській літературній мові не вживаються. Російські активні дієприкметники в українській мові відтворюються описовою формою або дієприкметником із суфіксом -л-: помогший — той, що допоміг; окончивший — той, що закінчив; победивший — той, що переміг; вспыхнувший — той, що спалахнув, наболевший (вопрос) — наболіле (питання) тощо. 3. Пасивні дієприкметники у сучасній українській мові мають форму тільки минулого часу, яка утворюється за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-: записаний, зірваний, завершений, зігрітий, здертий. Дієслова з основами на -ну і на -о можуть утворювати паралельні форми дієприкметників: висунути — висунутий і висунений, колоти — колотий і колений, повернути — повернутий і повернений, пороти — поротий і порений, стиснути — стиснутий і стиснений. Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при перекладі на українську мову замінюються описовими конструкціями або дієприкметниками минулого часу: анализируемый (документ) — аналізований (документ), желаемый результат — бажаний (результат), заключаемый (договор) — укладаний (договір), занимаемая (должность) — обіймана (посада), записываемый (протокол) — записуваний (протокол), освещаемый (в прессе) — висвітлюваний (у пресі), употребляемый (всеми) — вживаний (усіма), применяемый (в промышленности) — застосовуваний (у промисловості), який застосовується (у промисловості), принимаемый (регулярно) — який приймається (регулярно), поставляемая (вовремя) — яка постачається (вчасно), приобретаемые навыки — набувані навички тощо. 4. При відтворенні українською мовою російських конструкцій з дієприкметником не слід зловживати описовими зворотами. Милозвучність і органічність перекладу досягається використанням різно120
манітних мовних засобів — дієслів, прикметників, іменників. Чимало способів передачі російських дієприкметників знаходимо у майстрів перекладу. Ось як, наприклад, використовує можливості української мови М. Пилинська, перекладаючи роман “Золоте теля” І. Ільфа та Є. Петрова:
Спосіб передачі російських активних дієприкметників теперішнього та минулого часу та пасивних дієприкметників теперішнього часу
