одне ціле. Часто з таким значенням використовуються назви осіб: За всіма ознаками, подорож наша повинна бути приємною, з першого дня пасажир тут оточений піклуванням, ранг пасажира такого судна дає кожному з нас неабиякі переваги (О. Гончар); Коли ж наша команда перемогла — радість болільника сягає найвищого ступеня (О. Ковінька); Прошу запам’ятати: тільки невтомність голосу є однією з найголовніших професійних якостей і скарбом оперного співака (В. Врублевська). У збірному значенні вживаються також назви тварин, рослин і предметів, як-от: І хоч на кедрах та ліщині було сила горіха, проте вивірки місцевої було мало... Колонок зійшов десь з осені ще — в нетрях було мало миші, тож пішов десь на рівнину за нею (І. Багряний); Я любив ходити в поле і милуватись квітами, особливо багряно-синіми квітами будяка... (В. Сосюра); За ясного сонця і ягода швидко червоніє (з газ.). Однина іменників у збірному значенні надає мові емоційності й експресивності, отже, використання таких форм повинно бути стилістично вмотивованим. Граматична стилістика не рекомендує вживати однину на позначення розчленованої множинності, яка складається з окремих одиниць і може рахуватись, вимірюватись, наприклад множинності предметів, виробів тощо. Нормі відповідає використання в таких випадках форми множини: З конвеєра швейної фабрики сходить щодоби по тисячі жіночих платтів; Підготовлено для відправлення у торговельну мережу нову партію холодильників; На підприємстві випускається 11 найменувань електровиробів. У назвах установ і свят уживання форм однини (в узагальненому значенні) або множини визначається традицією. Запам’ятайте словосполучення, в яких використовуються різні форми числа: Словосполучення із формами однини Будинок книги Будинок актора Будинок моряка Будинок студента Будинок учителя День автомобіліста і дорожника Словосполучення із формами множини Будинок подарунків Будинок композиторів Будинок літераторів Будинок офіцерів Будинок учених Всеукраїнський день працівників культури та аматорів народного мистецтва 75
День будівельника День енергетика День журналіста День захисника Вітчизни День машинобудівника День медичного працівника День підприємця День працівника соціальної сфери День рибалки День студента День художника День юриста День фармацевтичного працівника День шахтаря
День працівників архівних установ День працівників легкої промисловості День працівників освіти День працівників прокуратури День працівників радіо, телебачення та зв’язку День працівників сільського господарства День працівників суду День працівників торгівлі День працівників харчової промисловості
3. Однина іменників може вказувати на те, що однакові предмети належать кожній особі або предмету (так зване дистрибутивне, або розподільне, значення), наприклад: Молоді спеціалісти, працівники, з якими укладено строковий трудовий договір, підлягають атестації тільки за їхньою згодою (з газ.); Після закінчення курсів слухачам видається свідоцтво (з газ.); А хлопці в новеньких козирках низками проходять мимо їх, димлять цигарками, заскалюють око та ціркають через губу, — мовляв, знаємо вас... (С. Васильченко). ІІ. Вживання абстрактних, речовинних і власних іменників у множині 1. Деякі абстрактні іменники вживаються у множині, якщо набувають значення конкретного вияву якості дії, стану, наприклад: Сили між тілами виникають при безпосередньому контакті... або через створені ними поля... (з енц.) (пор.: виявити спритність і силу); Мати закрутила своїми комерційними фантазіями голови дідусеві й бабусі (В. Сосюра) (пор.: Народна фантазія оповила свято обжинків красою своєрідних уявлень вірувань, прикмет і ворожінь (з газ.)); 76
У разі виявлення пустот у металі заготовка бракується (з газ.) (пор.: Під шумними фразами ми відчули цілковиту пустоту серця та брак усяких переконань (І. Франко)). 2. Множина абстрактних іменників може реалізовувати відтінок тривалості, інтенсивності вияву ознаки: Над обрієм моїм повзуть ліниво спеки, мов сонні полози зелено-золоті (В. Бобинський); Нудьга в душі, ломота у кістках... Мене всього тупі обсіли болі (А. Кримський). 3. Речовинні іменники вживаються у множині, якщо позначають: а) види, сорти речовини (як правило, у професійній мові): Гриби багаті на вітаміни А, В, С, солі калію, фосфору, ароматичні речовини, білок (з газ.); Дуже заборгувала перед мебльовиками хімічна промисловість. Виробництво тих же ДСП стримується нестачею смол. Не вистачає клеїв, лаків, пластмас (з газ.); Україна може стати одним з найбільших виробників екологічно чистих бензинів на основі технічного спирту (з газ.); б) вироби з цієї речовини: Скрині із золотою та срібною посудою, з хрусталями й дорогоцінним склом поїдуть насамкінець під окремою сильною сторожею людей з першого сердюцького полку (Б. Лепкий); Пишна дама, вся в шовках, зразу в крик, у лайку: — Що ти трешся об рукав? Прибери куфайку (П. Глазовий); в) велику кількість речовини або великий простір, зайнятий нею: В білих снігах потонули Гори, степи і долини... (О. Олесь); Обабіч понад трасою красуються жита, пнуться в стрілку озимі пшениці, зеленими й зелено-жовтавими килимами стелеться ярина (О. Вишня). 4. Однина і множина речовинних і абстрактних іменників іноді використовуються паралельно, що, однак, не свідчить про рівнозначність форм числа таких назв. Множинні форми, як правило, містять більшу експресію і реалізують різноманітні значеннєві відтінки, порівн.: Ще я любив дивитись на зорю після заходу сонця і кидати камінці в срібні води ставка... Я кину камінець, а він булькне, і після нього довго ще йдуть по золотій вечірній воді за колами кола, все ширше й ширше, а потім зникають, і вода знов стає спокійною, темною і тихою (В. Сосюра); Все зраділо радістю живоття, радощами здорового погодливого дня (І. Нечуй-Левицький). У наведених прикладах форма води підкреслює безмежність речовини і в поєднанні з прикметником срібний створює яскравий образ, форма множини радощі означає “приємні, радісні події”. 77
5. Власні іменники вживаються у множині: а) для позначення типу людей, схожих на якусь історичну особу або літературного героя: Російський песимізм породжував класичні гімназії, що з них виходили Рудіни — високовчені і безпорадні в практичному житті (М. Хвильовий); Це я обмежений інтелектуально? — спробував посміхнутися Хрумтій і зблід. — Гляньте на цих софоклів! Інтелектуали! Сократи! Ломоносови! Та якщо весь ваш інтелект разом узятий покласти на ваги, вони й не поворухнуться! (Ю. Прокопенко); б) для позначення угруповань, пов’язаних родинними стосунками: Ціле село вийшло проводжати Данищуків в невідому, далеку дорогу (М. Ірчан); За часів Богдана Хмельницького мої прадіди по материнській лінії — Матяші — лікували козаків на Запорозькій Січі (Л. Павленко). 6. Географічним назвам у формі множини притаманне узагальнене значення, що вирізняється яскравою експресивністю: Мов святодійний, сизий дим кадил померклої у забутті Еллади, розтанули усі палкі принади Суматр, Цейлонів, Конго і Антил (В. Бобинський); Наші Едеми —Тільки фантоми... Хто скаже, де ми? Хто скаже, хто ми? (Д. Загул). 7. Множина іменників може використовуватись замість однини. “Гіперболічна” множина служить для експресивної (здебільшого негативної) вказівки на одиничність предмета. Таке вживання множини обмежене розмовною і художньою мовою: Їй-бо, Олена, їй-бо, Деркачиха, їй-бо, сидить у президіях, як королева! (О. Ковінька); Остогидло мені вже оце госпітальне ліжко, оці процедури та режими (О. Гончар); Ти забула, що є в світі жіночі принади — Перманенти, манікюри, духи та помади (П. Глазовий). ІІІ. Ненормативне вживання форм числа іменників У художньому і розмовному мовленні трапляються випадки використання форм числа, які не відповідають сучасній мовній нормі, наприклад, утворення форм однини від множинних іменників: Саме тоді він і одержав дещо з вищезгаданої меблі як сюрприз від своїх співробітників (М. Хвильовий); Увесь дріт і пиломатеріал знаходиться на базі; Яка шпалера вам найбільше подобається? У похід ми приготували багато рибної консерви. Поширеною помилкою є немотивоване вживання множини абстрактних іменників. Як неправильні розцінюються, наприклад, такі 78
речення: У кіоску продаються різноманітні сувеніри з символіками чемпіонату. Виставка вражає асортиментами продукції. Просимо зазначити у пропозиції вартість упакувань і транспортувань продукції (правильно: символікою, асортиментом, упакування і транспортування). Будь-яка заміна однини множиною і навпаки має бути семантично і стилістично виправдана.
§ 18. ВАРІАНТИ ВІДМІНКОВИХ ФОРМ ІМЕННИКІВ
Відмінювання іменників звичайно не становить проблеми для мовців. Для переважної більшості слів будь-яка відмінкова форма відшукується автоматично. Ми розглянемо ті форми, при творенні і вживанні яких все ж таки трапляються помилки, а також варіантні форми, які потребують свідомого відбору у певних ситуаціях спілкування. І. Давальний відмінок однини іменників ІІ відміни 1. У давальному відмінку іменників чоловічого роду II відміни вживаються паралельні закінчення -ові, -еві (-єві) і -у, -ю: писати дядькові (дядьку), рекомендувати видавцеві (видавцю), порадити водієві (водію), надіслати комітетові (комітету), допомагати талантові (таланту). Для назв істот закінчення -ові, -еві (-єві) є найуживанішими. В окремих випадках єдино можливими є форми на -ові, -еві. Це стосується використання іменників, які в родовому або кличному відмінку мають закінчення -у, -ю. Омонімія форм родового або кличного і давального відмінків спричиняє змістову неясність. Наприклад, словосполучення подяка майстру сприймається однозначно, тому що у родовому відмінку іменника майстер виступає закінчення -а. У словосполученні побажання (чиє? кому?) відділу другий іменник може означати і адресата, і суб’єкта дії (форми родового і давального відмінків цього слова збігаються), отже тут потрібно використати форму із закінченням -ові (-еві). Так само форми батьку, Шевченку можуть означати і адресата (давальний відмінок) і звертання (кличний відмінок), отже в таких випадках у давальному відмінку слід вживати виключно форму із закінченням -ові (-еві). 2. Якщо в тексті поряд стоять кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, рекомендується вживати варіа79
тивні форми: За таку помірковану ставку Марта мусила б подякувати сусідові своєму кооператору Іванчукові, що виговорив для неї цю ціну в орендаря... (В. Підмогильний); Завтра начальникові головного управління Данилу Богдановичу Триндирівському виповнюється п’ятдесят (О. Мірошниченко). 3. Для іменників середнього роду типовим є закінчення -у (-ю). Іменникам із суфіксом -к-, які означають істот, властиві паралельні закінчення -ові і -у: ягнятк-ові (-у), пташенятк-ові (-у), хлоп’ятк-ові (-у), немовлятк-ові (-у); Варіантні форми утворюють окремі іменники і назви неістот: сонц-ю (-еві), серц-ю (-еві), лих-у (-ові), міст-у (-ові). У формах із закінченнями -еві, -ові ці іменники вживаються переважно у фольклорі (особливо при персоніфікації, коли можливе вживання форм кличного відмінка). II. Знахідний відмінок однини іменників ІІ відміни 1. У іменників чоловічого роду II відміни, що означають істот, форма знахідного відмінка однини збігається з формою родового відмінка: розпитати секретаря, поважати друга, викликати слюсаря. Іменники чоловічого роду — назви неістот мають у знахідному відмінку однини форму, омонімічну формі називного відмінка: полагодити замок, дивитися телевізор, читати журнал. 2. Деякі назви неживих предметів виступають у знахідному відмінку у двох формах — спільних із формами називного і родового відмінків: заточив олівець/олівця, написати лист/листа, перев’язати палець/пальця, купити ніж/ножа. Форми із нульовим закінченням є стилістично нейтральними, а отже вживаються без будь-яких обмежень. Сфера використання форм із закінченням -а (-я) — розмовна мова і мова художньої літератури. Таке ж стилістичне розрізнення форм знахідного відмінка властиве тим найменуванням предметів, періодичних видань, організацій, які походять від назв істот. Літературними є форми, спільні із називним відмінком: купити “Запорожець”, з’їсти наполеон, передплатити “Юний технік”. Конструкції купити “Москвича”, читати “Юного натураліста” належать до стилістично знижених. IІІ. Місцевий відмінок однини іменників ІІ відміни 1. Іменникам середнього роду із суфіксами -к-, -ечк-, -ячк-, -еньк; -иськ-, що називають неістот, у місцевому відмінку властиве закінчення 80
-у: на ліжк-у, у військ-у, на віконечк-у, на подвір’ячк-у, у серденьк-у, на пасовиськ-у. Іменники середнього роду з суфіксом -к-, що називають істот, мають варіантні закінчення -ові і -у: на малятк-ові (-у), на немовлятк-ові (-у), на козенятк-ові (-у), на телятк-ові (-у). У всіх інших іменників середнього роду в місцевому відмінку виступає закінчення -і (-ї), однак з прийменником по вони мають закінчення -у (-ю): на вікні — по вікну, на морі — по морю, у селищі — по селищу, на подвір’ї — по подвір’ю. Деякі іменники вживаються з прийменником по у двох варіантах: по селу — по селі, по місту — по місті, по тілу — по тілі. 2. Для іменників чоловічого роду — назв істот у місцевому відмінку характерні закінчення -ові, -еві (-єві) як варіанти виступають закінчення -у (-ю), -і (-ї): на тесляр-еві (-і), на учител-еві (-і, -ю), при товариш-еві (-у, -і). Іменники чоловічого роду із суфіксами -ак-, -як-, -ик-, -ок-, що означають неістот, мають закінчення -у (-ю): на держаку, на вітряку, у вулику, у ставку. Деякі іменники цього типу утворюють паралельні форми: на літак-у (-ові), у вогник-у (-ові), на будинк-у (-ові). Односкладові іменники чоловічого роду мають закінчення -у, ′ ′ ′ ′ якщо на нього падає наголос: в степу, у соку, у диму, на шляху. Для частини односкладових іменників характерні варіантні закінчення — ′ ′ ′ ′ ′ залежно від наголосу: на боку — на боці, у глеку — у глеці, у клею — ′ї, у краю — у краї, на мосту — на мості, на лугу — на лузі, у раю — ′ ′ ′ ′ ′ ′ ′ у кле ′ ′ ′ у раї, на стогу — на стозі. Більшість безсуфіксних іменників, що означають неістот, набувають у місцевому відмінку закінчення -і, але з прийменником по набирають форми на -у: на конвеєрі — по конвеєру, у каналі — по каналу, на кордоні — по кордону. Іноді з прийменником по вживаються дві варіантні форми: по лісу — по лісі, по столу — по столі. ІV. Відмінювання іменника ІІІ відміни мати У непрямих відмінках однини і в усіх формах множини цей іменник має суфікс -ер-. Запам’ятайте форму знахідного відмінка однини, а також родового і знахідного відмінків множини, при утворенні яких іноді трапляються помилки: побачити матір, тривоги матерів, привітати матерів. 81
V. Родовий і орудний відмінки однини іменників IV відміни Іменники IV відміни із суфіксом -ен- виступають у двох формах в родовому і в орудному відмінках однини: імені й ім’я, іменем і ім’ям, тімені і тім’я, тіменем і тім’ям, племені і плем’я, племенем і плем’ям. Усі паралельні форми належать до стилістично нейтральних. VI. Називний відмінок множини іменників II відміни 1. Іменники чоловічого роду твердої групи мають у називному відмінку множини закінчення -и, в іменниках м’якої та змішаної групи виступає закінчення -і: професори, директори, вечори, ордени, цехи, паспорти, вчителі, слюсарі, лікарі, товариші, м’ячі. Окремим іменникам властиві варіанти: вуси — вуса, рукави — рукава, хліби — хліба (збірне), ґрунти — ґрунта (збірне), очерети — очерета. 2. Іменники чоловічого роду — назви осіб із суфіксами -анин(-янин-), -ин- при творенні називного відмінка множини втрачають -ин: киянин — кияни, львів’янин — львів’яни, волинянин — волиняни, селянин — селяни, болгарин — болгари, вінничанин — вінничани, але грузини, лезгини, осетини, русини. VII. Родовий відмінок множини 1. У родовому відмінку відзначаються варіанти: а) у іменників І відміни: бритв і бритов, воєн і війн, баб і бабів, губ і губів, легень і легенів, лук і луків, сосон і сосен, крихт, крихот і крихіт. Розрізняються значеннями форми старост і старостів: пер′ ша належить до іменника старости (керівна особа в окрузі, громаді, ′ колективі), друга — до іменника старости (обрядове); б) у іменників II відміни: пара валянок і валянків, десять раз і разів, вісім днів і (рідше) день, татів і тат, ватів і ват, кіловатів і кіловат, партизанів і партизан. Розрізняються значеннями форми чоловік, тобто “осіб”, і чоловіків — “осіб чоловічої статі”; в) у іменників III відміни: серць і сердець, плечей і пліч, вух і (зрідка) ушей, весіль і весіллів, відкрить і відкриттів; г) у іменників, що мають тільки форму множини: граблів і грабель, ночов і (рідше) ночв, рейтузів і рейтуз, шароварів і шаровар. 2. Різні форми родового відмінка множини деяких іменників пов’язані з наявністю родових варіантів: бакенбардів (від бакенбард) і бакенбард (від бакенбарда), вольєрів (від вольєр) і вольєр (від вольєра), 82
кужелів (від кужіль — ч. р.) і кужелей (від кужіль — ж. р.), мозолів (від мозоль — ч. р.) і мозоль (від мозоля) і т. ін. 3. Запам’ятайте іменникові форми родового відмінка множини, при утворенні яких трапляються помилки: ампери, -ів апельсини, -ів баклажани, -ів болгари, -ар брелоки, -ів бутси, -ів валянки, -ів вільхи, вільх вірмени, -ен вольти, -ів галичани, -ан гальма, гальм гастролі, -лей гланди, гланд городяни, -ян грами, -ів гривні, -ень джинси, -ів жита, -ів житла, -тел калоші, калош канікули, -кул кеди, кед кілограми, -ів консерви, -ів корективи, -ів кримчани, -ан лазні, -зень ласти, -ів мандарини, -ів мокасини, -ів молдавани, -ан пантофлі, -ів панчохи, -чіх підошва, -шов плаття, -ів помідори, -ів сандалі, -аль солдати, -ів томати, -ів туфлі, -фель центнери, -ів шати, шат шорти, -ів шпроти, -ів
Варіанти наведених форм іменників з іншими закінченнями є позанормативними. VIIІ. Знахідний відмінок множини У знахідному відмінку множини вживаються паралельні форми іменників — назв тварин (переважно свійських), як-от: пасти овець і вівці, корів і корови, коней і коні; доглядати свиней і свині, волів і воли, каченят і каченята, ягнят і ягнята; годувати зайченят і зайченята. ІХ. Орудний відмінок множини Паралельні форми орудного відмінка утворюють: а) іменники І відміни: сльозами і слізьми, свинями і свиньми; б) іменники II відміни: гостями і (рідше) гістьми, конями і кіньми, колінами і коліньми, колесами і (рідше) колісьми, крилами і крильми; в) іменник III відміни: костями і кістьми; г) іменники, що мають тільки форму множини: воротами і ворітьми, грошима і грішми, дверима і дверми, санями і саньми, штанами, штаньми і (рідше) штанями. 83
X. Місцевий відмінок множини У цьому відмінку іменники всіх відмін мають закінчення -ах (-ях) незалежно від прийменника, з яким вони вживаються: у мріях, на машинах, при сусідах, у доповідях, на вікнах, по вікнах, на полях, по полях, в областях, по областях (порівняйте із закінченнями російської мови: на окнах, по окнам, на полях, по полям, в областях, по областям). Окремі іменники, що мають тільки форму множини, виступають у місцевому відмінку в двох варіантах: на воротах і на воротях, на штанах і на штанях. Більш уживаними є перші з наведених форм. XI. Порушення норм відмінювання іменників у художній мові У художній літературі можна зустріти відмінкові форми іменників, які не відповідають сучасним нормам української мови, наприклад: Цього питання вона остаточно розв’язати не змогла, та й рядки одноманітних цифер, які вона звіряла, чимало заважали їй (В. Підмогильний); Над берегом висів солоний туман од дрібних бризків (М. Коцюбинський); Не чути було ні грохоту підвід комгоспівських биндюжників, ні гулу вантажних авт (М. Хвильовий); А запоріжбудівці якраз і люблять, щоб їм сопраном заспівали (О. Вишня). Стилістичне призначення неправильних форм — відтворення просторічних або діалектних особливостей мови героїв. У письменників-класиків такі форми не виконують стилістичної функції, якщо відповідають мовним нормам періоду написання твору.
§ 19. ЗАКІНЧЕННЯ ІМЕННИКІВ ЧОЛОВІЧОГО РОДУ ІІ ВІДМІНИ У РОДОВОМУ ВІДМІНКУ ОДНИНИ
У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду ІІ відміни мають закінчення -а (-я), -у (-ю). При утворенні відмінкової форми досить часто трапляються помилки. Слід враховувати, що закінчення визначається значенням іменника. Додатковими критеріями виступають наголос і морфологічна структура.
84
Закінчення -а (-я) мають: 1. Назви осіб, власні імена, прізвища, назви міфічних істот; персоніфіковані предмети та явища: бакалавра, киянина; Івана, Богачука; ангела, лісовика; Вогня, Очерета 2. Назви органів, частин тіла людини і тварини: живота, зуба, ліктя, карка, кістяка, мізинця, нігтя, суглоба, таза, торса, тулуба, хребта, шлунка (але мозку)
Закінчення -у (-ю) мають: 1. Назви установ, закладів, організацій: банку, госпіталю, гуртожитку, деканату, інституту, кемпінгу, кінотеатру, магазину, пансіонату, парламенту, факультету, цирку, тресту (але гастронома) 2. Назви ігор і танців: тенісу, баскетболу, волейболу, вальсу, фокстроту, краков’яку, танцю, твісту, ′ ′ ′ ′ (але гопака, козака, чумака, квача, ′, танка і танку) ′ ′ тропака
3. Назви тварин: верблюда, коня, го- 3. Назви явищ природи: бурану, вітробця, індика, півня, сома, карася, ру, вітровію, вітролому, дощу, морозу, снігопаду, інею, снігу, грому, шквавужа, лосося лу, землетрусу 4. Назви дерев і квітів: абрикоса, апельсина, банана, береста, бука, в’яза, горіха, граба, каштана, кипариса, клена, лавра, лимона, персика, фікуса, явора, ясена, гіацинта, гладіолуса, дзвіночка, едельвейса, нарциса, проліска, тюльпана 4. Збірні поняття (назви істот, об’єктів неживої природи, назви кущових і трав’янистих рослин, сортів плодових дерев): ансамблю, оркестру, взводу, екіпажу, курсу; товару, каталогу, десерту, інструментарію, реманенту; аґрусу, бузку, звіробою, кропу, щавлю; березняку, гаю; анісу, кальвілю, ренету, дюшесу, рен′ ′ клоду (але вівса, табуна) 5. Назви речовин, матеріалу: анальгіну, газу, водню, меду, бульйону, дерматину, жиру, кефіру, кисню, рису, трикотажу (але хліба) 6. Назви абстрактних понять (почуттів, станів, процесів, властивостей тощо), назви формацій і явищ суспільного життя: болю, подиву, грипу, контролю, радикуліту, сміху, ґатунку, інтелекту, маршруту, бюджету, гуманізму, кворуму, феодалізму, кубізму, референдуму, мо′ ′ дернізму (але ривка, стрибка)
5. Назви конкретних предметів: барабана, пульта, портфеля, піджака, друшляка, компаса, рушника. Імен′ ′ ник стіл має варіанти: стола і столу 6. Назви мір довжини, площі, ваги, часу тощо; місяців і днів тижня, назви назви грошових одиниць, числові назви: метра, літра, сантиметра, гектара; фунта, кілограма; тижня, місяця, дня, вечора (але ранку, віку, року); січня, вівторка; динара, долара, лева, відсотка, десятка
85
Закінчення -а (-я) мають:
Закінчення -у (-ю) мають:
7. Назви машин і їх деталей: авто- 1 Назви будівель, споруд, при7. буса, бульдозера, комбайна, форда; міщень та їхніх частин: будинку, двигуна, капота, карбюратора, кар- палацу, хмарочосу, сараю, готелю; дана, мотора, поршня, привода, ку- бордюру, поверху, ґанку, даху, (але: ′ ′ ′ зова, акумулятора, важеля, фільтра, балкона, вітряка, гаража, бліндажа, ′ ′ ′ радіатора куреня, млина, хліва, еркера, карниза). Із двома закінченнями вжи′ ′ вається слово міст: моста, мосту 8. Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини, українські за походженням суфіксальні слова-терміни: атома, конуса, ромба, вектора, графіка, інтеграла, сегмента; відмінка, відрізка, додатка, іменника, трикутника (але: виду, роду, синтаксису, складу, способу, стану) 9. Назви населених пунктів (міст, сіл тощо), а також інші географічні назви із присвійними суфіксами -ов-, -ев- (-єв), -ин- (-їн-) або з наголошеним закінченням (у родовому відмінку): Загреба, Марселя, Терно′ поля, Харкова (міста); Дінця, ′ ′ ′ ′ Дністра, Орла, Остра, Іртиша, Псла, Тетерева, Норина (річки), Зюдєва, Колгуєва (острови), Каракоїна (озеро). У складених назвах населених пунктів іменник зберігає властиве йому в загальному значенні закінчення: Білого Колодязя, Березового Рядка, Зеленого Гаю, Золотого Потоку, Кам’яного Броду, Нового Саду, Старого Криму 8. Терміни іншомовного походження, які означають фізичні або хімічні процеси, а також літературознавчі терміни: аналізу, імпульсу, каталізу, магнетизму, електролізу, синтезу; альманаху, епізоду, епосу, жанру, журналу, міфу, образу, роману, стилю, фарсу, памфлету, фейлетону, евфемізму, сюжету, сценарію 9. Географічні назви, крім назв населених пунктів і тих назв, що мають наголошене закінчення або присвійні суфікси, а також переважна більшість слів із значенням місця, простору: Алжиру, Китаю, Єгипту; Ельзасу, Донбасу, Криму, Сибіру; Байкалу, Мічигану, Світязю; Алтаю, Арарату, Ельбрусу; Амуру, Дунаю, Єнісею; байраку, бульвару, валу, гаю, долу, косогору, краю, лиману, лісу, майдану, мису, регіону, світу, степу, сходу, але: ліска, майданчика, ярка (зменшені форми) і берега, горба, пагорба, провулка, острова, пустиря, хутора, хребта
86
У багатозначних словах і омонімах закінчення родового відмінка визначається значенням: Алжира (місто) — Алжиру (країна), аметиста (окремий камінець) — аметисту (мінерал), буфета (меблі) — буфету (закусочна), Кизила (місто) — кизилу (рослина), листопада (місяць) — листопаду (процес), пояса (предмет) — поясу (просторове поняття), соняшника (окрема рослина) — соняшнику (збірне), Талана (прізвище) — талану (абстрактне).
§ 20. КЛИЧНИЙ ВІДМІНОК ІМЕННИКІВ. ЗВЕРТАННЯ, ЩО СКЛАДАЮТЬСЯ З КІЛЬКОХ НАЗВ
В українській мові звертання обов’язково виражається кличним відмінком іменника. Використання у звертаннях форм називного відмінка (що властиве російській мові) для української мови є ненормативним. Наведемо основні правила творення кличного відмінка іменників. 1. Кличний відмінок іменників І відміни Іменники твердої групи утворюють кличну форму за допомогою закінчення -о: Василино, Галино, Миколо, колего, мамо, донечко. Іменники м’якої групи у кличній формі мають закінчення -е (-є): нене, закрійнице, Насте, Ілле, Маріє, Ксеніє, Зоє. Закінчення -ю утворює кличний відмінок іменників м’якої групи, що означають жіночі пестливі імена та назви жінок: Галю, Таню, Марусю, бабусю, тітусю. 2. Кличний відмінок іменників ІІ відміни 2.1. Закінчення -у мають: а) іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик-, -ок-, -к-): братику, хлопчику, синку, батьку, внучку, Петрику, Івасику; б) іншомовні імена з основою на г, к, ж: Джеку, Жаку, Ніку, Аліку, Гайку, Олегу, Майку, Людвігу, Генріху, Фрідріху; в) деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий та р (крім ж): викладачу, глядачу, укладачу, лікарю, поштарю, секретарю, товаришу (але каменяре). 2.2. Закінчення -ю виступає у іменників м’якої групи: вихователю, дідусю, Віталію, Геннадію, Костю, Олесю, Ігорю. 87
2.3. Закінчення -е мають: а) безсуфіксні іменники твердої групи: брате, голубе, куме, парубче, друже, пастуше, Іване, Петре, Степане, Володимире, Ярославе (але: діду, сину, тату); б) іменники твердої групи із суфіксами -ист-, -іст-, -ор-, -тор-, -атор-, -ер-, -ир-: радисте, альпіністе, професоре, директоре, ректоре, адміністраторе, режисере, комбайнере, бригадире, командире; в) іменники м’якої групи із суфіксом -ець-: молодче, хлопче, кравче (але: бійцю, знавцю, добровольцю); г) деякі іменники мішаної групи (зокрема власні назви з основою на ж, дж і загальні назви з основою на р, ж): Довбуше, Джордже, газетяре, кресляре, стороже. 3. Кличний відмінок іменників ІІІ відміни У кличному відмінку іменники III відміни мають закінчення -е: розкоше, радосте, Любове, Аделе, Нінеле. 4. Кличний відмінок імен по батькові Імена по батькові жіночого роду мають у кличному відмінку закінчення -о, імена по батькові чоловічого роду — закінчення -у: Ірино Петрівно, Надіє Михайлівно, Степане Івановичу, Петре Васильовичу. 5. Звертання, що складаються з кількох назв 5.1. У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та по батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка: Григорію Семеновичу, Ірино Андріївно, пане Максиме, друже Іване, тітко Маріє. 5.2. У звертаннях, що складаються із загальної назви й прізвища, кличну форму має загальна назва, а прізвище виступає у формі називного відмінка: пане Чорний, добродійко Прищепа, депутате Соколовський. 5.3. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, кличну форму обов’язково має перше слово, друге може виступати у формі як називного, так і кличного відмінка: добродію секретар (секретарю), пане голово (голова), товаришу майоре (майор). 88
§ 21. ВІДМІНЮВАННЯ ПРІЗВИЩ
1. Жіночі й чоловічі прізвища на -а, -я, що належать до іменникового типу, відмінюються, як іменники І відміни: Н. Р. Д. З. О. М. Щербина Щербини Щербині Щербину Щербиною при Щербині Кучеря Кучері Кучері Кучерю Кучерею при Кучері Заведія Заведії Заведії Заведію Заведією при Заведії
У прізвищах з основою на г, к, х на взірець Брага, Кочерга, Панібудьласка, Морока, Муха при відмінюванні відбуваються чергування, як й у відповідних загальних назвах: розказати Бразі Миколі, дорікати Максимові Кочерзі, надіслати панові Панібудьласці, подарувати Мороці Оксані, видати свідоцтво Мусі Матвію. В офіційних документах бажано вживати такі прізвища у вихідній формі. 2. Жіночі прізвища на -а, -я і чоловічі прізвища на -ий, -ій, що належать до прикметникового типу, відмінюються, як відповідні прикметники: Ільницька, Ільницької, Ільницькій; Задорожня, Задорожньої, Задорожній; Головатий, Головатого, Головатому; Завгородній, Завгороднього, Завгородньому. Прізвища чоловічого роду у місцевому відмінку мають варіантні форми: при Головатому (Головатім), при Завгородньому (Завгороднім). У науковому та офіційно-діловому стилях допускається вживання лише першої з цих форм. 3. Жіночі прізвища на -о, -й і на приголосний не відмінюються: відзначити роботу Білоус Алли Олександрівни, стаття Стефанії Хим’як, привітати Людмилу Федорівну Біжик, нагородити Світлану Гелемей, працювати разом з Ніною Головко, виступ сестер Байко. 4. Чоловічі прізвища на -о і на приголосний (крім тих, що утворені за допомогою присвійних суфіксів) відмінюються, як відповідні іменники II відміни. Прізвища на -ьо типу Кузьо, Маньо, Худьо відмінюються як іменники м’якої групи. У давальному і місцевому відмінках прізвища цієї групи мають варіанти. От взірці відмінювання таких іменників: Н. Гнатюк Р. Гнатюк-а Д. Гнатюк-ові(-у) Ухач Ухач-а Ухач-еві (-у) Стець Стец-я Стец-еві (-ю) 89
З. Гнатюк-а Ухач-а Стец-я О. Гнатюк-ом Ухач-ем Стец-ем М. при Гнатюк-ові (-у) при Ухач-еві (-у) при Стец-еві (-ю) Н. Р. Д. З. О. М. Кузьо Куз-я Куз-еві (-ю) Куз-я Куз-ем при Куз-еві (-ю) Захожай Захожа-я Захожа-єві (-ю) Захожа-я Захожа-єм при Захожа-єві (-ю) Гайченко Гайченк-а Гайченк-ові (-у) Гайченк-а Гайченк-ом при Гайченк-ові (-у)
