хліб [хл′іб], досвід [досв′ід], сторож [сторож], мороз [мороз], ′ ′ жка], рідко [р′і′дко], могти [могти]. Зміна ′ об’їзд [обйізд], книжка [кни приголосних на глухі у цих позиціях, поширена в деяких українських говорах (а також властива російській мові), є порушенням орфоепічних норм української літературної мови. В окремих випадках перед глухими приголосними дзвінкий [г] вимовляється як [х]: нігтик [нўітиек], кігтя [кўіхт’а]. 30
6. Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слів вимовляють′ ′ ся дзвінко: вокзал [воґзал], молотьба [молод′ба]. 7. Губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф], а також звук [р] вимовляються твердо майже в усіх випадках, зокрема послідовно в кінці сло′ ′ ва або складу: осіб [ос′і′б], кров [кров], ], верф [верф], повір [пов′і′р], сек′ ′ ретар [сеикреитар], серйозний [сеирйозний]. Напівпом’якшені вони перед [і]: біржа [б′і′ржа], пінта [п′і′нта], мінус [м′і′нус], ефір [еиф′і′р], гіркий ′ ′ ′ [г′іркий], в іншомовних словах: бюро [б′уро], Мюнхен [м′унхеин], пюре ′ ′ ′ [п′уре]) та у словах на зразок свято [св′ато] цвях [ц′в′ах], тьмяний ′ [т′м′аний]. 8. Задньоязикові приголосні [г], [ґ], [к], [х], як правило, тверді: гиря ′ ′ ′ ′ [гир′а], геолог [геиолог], ґанок [ґанок], килим [килим], хиткість ′ [хитк′іс′т′]. Пом’якшуються вони тільки перед [і] та в деяких іншо′ ′ ′ мовних словах: кіоск [к′іоск], хірург [х′ірург], енергія [еинерг′ійа], кю′ вет [к′увет], гюйс [г′уйс]. 9. Приголосний [ц] у кінці слів вимовляється м’яко, за винятком ′ ′ ′ іншомовних слів: кінець [к’інец′], хлопець [хлопеиц′], палець [палеиц′], ′ ′ ′ продавець [продавец′], але: палац [палац], шприц [шприц]. 10. Розрізняються приголосні — проривний ґ (ґудзик, ґанок, ґрунт, ґрунтовний) і щілинний г (генеральний, голова, гнучкий). 11. В іншомовних словах звук [і] після іншого голосного обов’яз′ ково йотується: інтуїція [інтуйі′ц′ійа], мозаїка [мозайіка], руїна [руйі′− на], Луїза [луйі′за]. 12. В іншомовних словах буквосполученню іє завжди відповідає ′ ′ звукосполучення [ійе]: гігієна [г’іг’ійена], клієнт [кл’ійент], дієта ′ ′ [д’ійета], пацієнт [пац’ійент]. Вживання у таких словах нейотованого [е] є неправильним. Норми наголошення в сучасній українській літературній мові є нелегкими для засвоєння. Пояснюється це такими особливостями наголосу, як повсюдність і рухомість. Наголос в українській мові визначається як повсюдний, оскільки він може припадати у слові на ′ будь-який склад (перший, другий, третій тощо), наприклад: поїзд, ′ ′ ′ ′ ′ маркетинг, феномен, консорціум, комерсант, співіснування, само′ вдосконалення. Така особливість, як рухомість, означає, що в формах ′ того самого слова наголос може бути різним, як-от: гараж — гара′ ′ ′ ′ ′ ′ жа — у гаражі′; гопак — гопака; брати — беремо, берете. Іноді навіть та сама форма слова акцентується по-різному, наприклад фор′ ма називного відмінка множини деяких іменників (векселі′, але 2 векселі, лікарі′ але 4 лі′карі), форми родового й орудного відмінка 31
′ ′ ′ однини числівника один (одного але всі до одного, один за одного, один ′ ′ ′ ′ ′ одного; одним, але один за одним, один з одним, одні одних). Складність засвоєння наголосу посилюється також тим, що у багатьох словах наголос є нерухомим, тобто при змінюванні слова за відмінками, родами, числами, дієвідмінами наголос припадає на той ′ ′ ′ ′ ′ ′ самий склад: гривня — гривні, гривнями; лагодити — лагоджу, лагодиш. У розмовній мові часто трапляються помилки, що виникають внаслідок змішування рухомого і нерухомого наголосу. Порушення норм наголошування іноді пояснюються впливом російської мови, ′ ′ ′ ′ ′ ′ наприклад у словах — бесіда, близький, верба, колесо, косий, кропива, ′нний, одинадцять (порівняйте з російськими словами беседа, ′ ′ кухо ′ ′ ′ ′ ′ ′ ′ близкий, верба, колесо, косой, крапива, кухонный, одиннадцать). Іноді мовці неправильно виголошують прізвища та імена по ′ ′ ′ ′ ′ ′ ′ батькові (Баран, Драбина, Дубина, Коваль, Кравець, Лопух, Співак, ′ ′ ′ Лукич, Лукі′вна, Кузьмович), географічні назви (Полтавщина), назви ′ ′ ′ свят (Покрова, Великдень, Великодня) тощо. Складність засвоєння норм наголошування не повинна спричинювати їх ігнорування, адже дотримання орфоепічних вимог є необхідною складовою загальної мовної культури людини. Опрацювати орфоепічні норми української мови Вам допоможе короткий словник наголосів, вміщений у додатку. Однією з орфоепічних вимог української літературної мови є функціонування милозвучності. Ця вимога зумовлює чергування префіксів у — в, сполучників і — й, прийменників у — в — уві, з — із — зі, часток би — б, же — ж та ін. Розглянемо деякі з цих чергувань докладніше. Чергування У — В 1. В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах. У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови: а) між приголосними: флагман у справі роздержавлення, брати участь у різних проектах, надрукував у газеті; б) на початку речення перед приголосним: У вступній частині договору наводяться найменування сторін; Усі засоби інформування про ціни повинні бути чітко оформлені; У разі потреби фахівців запрошують з інших міст; в) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед сполученням літер льв, св, сф, тв, хв і под.: поїха32
ти у відрядження, включити у фінансовий звіт, жити у Львівській області, дізнатися у своїх підлеглих, досягнення у тваринництві, здійснити у двотижневий термін; Професори Одеської національної юридичної академії залучаються до виконання інноваційних програм Ради Європи у сфері державно-правового реформування в Україні (з газ.); Добре було у вересні та на початку жовтня (Гр. Тютюнник); г) після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Херсонський морський торговельний порт розташований у гирлі Дніпра, у 53 милях від Чорного моря; За третій рік роботи організації у житлове будівництво було залучено 107,9 мільйона гривень, уведено в експлуатацію 210 тис. квадратних метрів житла; Вам необхідно звернутись до тієї установи, у віданні якої перебуває цей будинок; І виробничими успіхами, і економічним зростанням, і продуманою стратегією розвитку, завдяки якій підприємство отримало перспективу, — усім цим заводчани завдячують своєму директорові. 2. В уживається для того, щоб уникнути збігу голосних: а) між голосними: купувати в аптеці, запроваджувати в установі, мешкала в Одесі, зміни в оподаткуванні, брати в оренду, розірвати в односторонньому порядку, інвестиційні процеси в Україні; б) на початку речення перед голосним: В акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства; В умовах оренди діяло 8,7 тис. магазинів. 3. Після голосного перед приголосним, залежно від темпу, ритму мови, вживається і у, і в: Смачно у них у хаті пахло, це мені досі впам’ятку (В. Дрозд); Земна куля оберталася у міжзоряному просторі (В. Довженко); Повертались додому в темряві (Гр. Тютюнник); Якщо побажаєте зайти в кабіну, будь ласка (О. Гончар); З року в рік у столиці зростають обсяги житлового будівництва; Кава “Галка” фасується в тару від Гостомельського склозаводу; Технологіями, розробленими київськими авіаремонтниками, користуються в багатьох країнах світу. Чергування І — Й Сполучник і та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергуються з й у тих же позиціях, що й у — в. 1. І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, а саме: 33
а) між приголосними: Зазначте, в який час і на яких посадах ви працювали; І зараз він такий же, як і був, тихий і мудрий (В. Сосюра); б) перед йотованими (й, є, ї, ю, я):... Промчались вперед червоні поліцейські машини і їм навздогін санітарний фургон (О. Гончар); Зав’язалася розмова на тему: наша метеорологія і її недосконалість (М. Хвильовий); в) після паузи, що на письмі позначаються крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед приголосним: Незабаром завод буде повністю автоматизовано, і за рівнем технологічного оснащення він відповідатиме європейським стандартам; І знов Емене сама, і знов їй нудно (М. Коцюбинський); Він сам розіклав навколо себе хмиз — і підпалив (В. Дрозд); г) на початку речення: І бригадири почали готуватись до засідання (О. Вишня); І враз знерухоміло все (О. Гончар); ґ) при зіставленні понять: війна і мир, добро і зло і т. ін. 2. Й уживається, щоб уникнути збігу голосних: а) між голосними: Мале підприємство організується з метою повнішого й ефективнішого використання сировинних і трудових ресурсів регіону; Підприємства, установи й організації незалежно від форм їх власності зобов’язані керуватися Законом “Про захист прав споживачів”; б) після голосного перед приголосним: З приватизацією постала нагальна потреба розробки антикризової програми й зміни політики управління підприємством; Спільними зусиллями колективу й керівництва створено високотехнологічну модель банку; У цих житлових комплексах містяться підземні паркінги й медичні пункти, пральні й фізкультурно-оздоровчі комплекси. Чергування З — ІЗ — ЗІ (ЗО) Варіанти прийменника з — із — зі (зрідка зо) чергуються на тій самій підставі, що й в — у, і — й. 1. З уживається: а) перед голосним, з якого починається слово, незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: З ухваленням цього Закону змінено порядок зарахування податку на прибуток; Виставка працюватиме з 11 по 14 липня; б) перед приголосним (крім с, ш), рідше — сполученням приголосних початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним: 34
Кошти було перераховано з вашого рахунка 24 листопада; Прийміть наші вітання з нагоди вашого ювілею; в) на початку речення, після паузи: З підозрюваного було знято всі звинувачення; З бічної вулички виразно почулися чиїсь голоси (М. Стельмах); Він хитався, весь блідий, з розширеними очима (Н. Романович-Ткаченко). Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, вживають із або зі. 2. Варіант із уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками (з, с, ц, ч, ш, щ) та між групами приголосних (після них або перед ними): Строк виконання замовлення встановлюється виконавцем за погодженням із замовником; Необхідно скласти додаткову угоду до контракту із заступником директора підприємства із загальних питань; Перелік санкцій має визначатися за погодженням із профспілковою організацією; Багато підприємств перейшло на розрахунок із споживачами через касові апарати. 3. Зі вживається перед сполученням приголосних початку слова, зокрема коли початковими виступають з, с, ш, щ і т. ін., незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: Ознайомтеся зі звітами про рух і залишки цінностей; Кожна зі Сторін має право розірвати цей Договір; Прошу прийняти мене на вечірнє відділення училища зі спеціальності вчитель початкових класів. Розмова зі звичайної робилася політичною (Б. Лепкий); Не повернеться в мене язик назвати генієм того, хто експериментує зі злом! (О. Гончар). Прийменник зо як фонетичний варіант прийменника зі завжди виступає при числівниках два, три: позичив зо дві сотні, працював зо три дні; паралельно із зі у словах зотліти, зотлілий, зомліти, зомлілий; може виступати й при займеннику мною: зі (зо мною), але тільки зі Львова.
35
СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЛЕКСИЧНИХ ЗАСОБІВ МОВИ
§ 6. СЛОВО І ЙОГО ЗНАЧЕННЯ
Слово — розум, думка, чуття, які без нього не мали б ні значення, ні означення. Маємо дорожити ним, тримати його в чистоті, оберігати. М. Олійник
Слово — це найважливіша структурно-семантична одиниця мови, що являє собою єдність звукового чи графічного знака і значення. Із слів складаються речення — основний засіб вираження думки. Усі слова, що вживаються в якійсь мові, становлять її лексику (від грецьк. lexis — слово), або словниковий склад. Найважливіша функція слів — називна. Слова можуть називати предмети, явища, ознаки, дії і стан тощо. Співвіднесеність слова з певним поняттям, явищем дійсності називається лексичним значенням слова. Наприклад, слово росинка є назвою поняття “крапля води”, слово пресумний означає “дуже сумний”, лексичне значення слова роз’яснювати словник визначає як “робити що-небудь ясним, зрозумілим; пояснювати”. За характером співвіднесеності з дійсністю слова поділяються на повнозначні й службові. Усі повнозначні слова — іменники, прикметники, займенники, числівники, дієслова, прислівники — мають лексичне значення, доповнене граматичним. На відміну від інших повнозначних слів займенники не називають, а вказують на значення, що даються в інших словах. Смисловою специфікою займенників є загальність, абстрактність. Значення займенників залежить від значення того слова, на яке вони вказують чи замість якого вони вживаються. Отже, у висловлюванні будь-який займенник (наприклад, він, дехто, хто-небудь, ніхто, всі) набуває цілком конкретного змісту. Службові слова — прийменники, сполучники, частки — позбавлені предметної відповідності, не називають предметів, явищ, ознак тощо, наприклад: на, від, за, проти, і, а також, мов, але, щоб, не, ні, б, нехай. Вони вказують на залежність між повнозначними словами і 36
вживаються для зв’язку між словами, реченнями або надають різноманітних відтінків значенню слів чи всьому реченню. Як назва слово може співвідноситися і з конкретними предметами, ознаками, діями: палац, парк, зелений, твердий, проводжати, голосно, і з такими явищами, які не можна сприймати почуттєво: бачити, чути і под., рішучість, впевненість, дуже, занадто, можна. Значення слова містить не лише вказівку на дійсність, а й ставлення мовця до дійсності. Тому значення слова часто включає й оцінний момент, а слово набуває того чи іншого емоційного забарвлення. Наведемо приклади слів, у яких на лексичне значення накладається оцінне: ручисько, рученька, Катруся, Івасик, дідусь, дідуган, варнякати, грудомаха тощо. Слова української мови поділяються на однозначні та багатозначні. Слова, що мають одне значення, називаються однозначними. Такими словами є, наприклад, іменники: прейскурант — “офіційний довідник цін на товари й послуги”, дендрологія — “розділ ботаніки, що вивчає деревні рослини”, толь — “покрівельний та гідроізоляційний матеріал, застосовуваний у будівництві”. Однозначність є характерною ознакою термінів будь-якої галузі. Багатозначні слова мають кілька значень, як-от: ТРИБУНА — 1) Підвищення для виступу промовців. 2) Споруда для глядачів, де ряди місць розташовані уступами вгору (напр., на стадіоні). 3) Місця для публіки, журналістів та ін. в парламентах. 4) Переносно — засіб, що його використовують для політичної діяльності; ПРЕМ’ЄР — 1) Глава уряду, особа, яка очолює кабінет міністрів, раду міністрів. 2) У театрі — артист, що виконує головні ролі; СТИМУЛ — 1) Причина, що спонукає до дії. 2) Зацікавленість у здійсненні чого-небудь. 3) Подразник, який викликає реакцію. Значення багатозначних слів поділяються на прямі й переносні. Основне, вихідне значення називається прямим. Воно звичайно є нейтральним, позбавленим образності. Переносне значення слова може бути мовним, тобто таким, що закріпилося в мові, і індивідуально-авторським, тобто таким, що зустрічається лише у цьому тексті. Мовні переносні значення відображаються у словниках; переносні значення, образність яких усвідомлюється мовцями, супроводжуються пояснювальною позначкою перен., наприклад: ПРОСТИГАТИ — 1) Втрачаючи тепло, ставати холодним. Розпалена за день земля швидко простигала (З. Тулуб). 2) перен., розм. Заспокоюватися. Він швидко сердився, швидко й одходив й простигав, як звичайно буває 37
з дуже нервовими людьми (І. Нечуй-Левицький). РУЇНА — 1) Залишки зруйнованої споруди, населеного пункту. 2) перен., розм. Немічна від старості або хвороби людина. 3) Повний розвал, розруха. 4) Руйнування, знищення чого-небудь. 5) Повне розорення, занепад чогонебудь. Індивідуально-авторські переносні значення у словниках не фіксуються. Багатозначність — це один із найважливіших шляхів розвитку словникового складу мови. Багатозначні слова є джерелом виразності, до якого активно звертаються письменники і публіцисти. Але в окремих сферах існують певні обмеження щодо функціонування багатозначних слів. Так, зважаючи на те, що науковий та офіційноділовий стилі вимагають максимально точного позначення понять, у наукових працях та офіційних документах переважають однозначні слова, а багатозначні (чи потенційно багатозначні) вживаються лише у прямому значенні, що забезпечує правильне сприйняття тексту. Необхідно пам’ятати, що першим правилом вибору слова у будьякій сфері спілкування є чітке знання мовцями його значення. При вживанні слова у неправильному значенні зміст висловлювання стає перекрученим, спотвореним, незрозумілим, отже, спілкування може втратити свою ефективність. Французький філософ і математик Декарт радив: “Уточнюйте значення слів — і ви врятуєте світ від безлічі непорозумінь”. Цікаве висловлення з вимогою точності слововживання належить Льву Толстому: “Якби я був цар, то видав би закон, що письменник, який вжив слово, значення якого він не може пояснити, позбавляється права писати й отримує сто ударів різок”. Невмотивоване використання слів забруднює мову, у спілкуванні людей воно може стати причиною непорозуміння, а то й конфлікту. Немає сфери комунікації, для якої вимога точності слововживання була б неактуальною. Серйозну небезпеку для мови становить явище, яке дістало назву “суржик”. Цей термін запозичений із сільськогосподарської галузі — із млинарства. Суржиком називали суміш зерна — жита, пшениці, ячменю, вівса, а також борошно з такої суміші. Зрозуміло, що це борошно низького ґатунку. Суржиком називають ще одну суміш — мовну, яка незрідка стає об’єктом для глузування. Суржик неприпустимий у спілкуванні. Однак чуємо російськоукраїнську мішанину не лише у побутовій мові, а й в офіційно38
діловій сфері. Так, дуже часто замість українських слів папір, аркуш, кошторис, митниця, тези, ухвалили, відрядження, збігатися, конкурентоспроможний, наступний можна почути російські або схожі на них бумага, лист, смета, таможня, тезиси, командировка, співпадати, конкурентоспособний, слідуючий. Іноді російські слова набувають “українського звучання” (бувший, віддихати, вмішуватися, всігда, міроприємство, надобність, накінець, обіщати), але такі перетворення не роблять їх українськими. Замість них необхідно вживати: колишній, відпочивати, втручатися, завжди, захід, потреба, нарешті, обіцяти. Типовою помилкою, яка створює суржик, є калькування (переклад по частинах) російських виразів. Дослівний переклад з російської мови речень “Собрание состоялось вчера”, “Бригада отрабатывает новую технологию” дасть речення, що відповідають нормам української мови, — “Збори відбулися вчора”, “Бригада відпрацьовує нову технологію”. Але у багатьох випадках калькування спричинює утворення не властивих українській мові конструкцій, наприклад, ненормативних словосполучень “приймати участь”, “крупні недоліки”, “для видимості”, “глуха ніч”, “вид з вікна”, “на ніч дивлячись” замість правильних “брати участь”, “значні (великі) недоліки”, “для годиться (про людське око)”, “глупа ніч”, “краєвид з вікна”, “проти ночі”. Наведемо невеликий словник російсько-українських відповідників, який застерігає від калькування російських виразів, уживаних у діловій сфері: російська мова бросаться в глаза в двух словах в конце концов в порядке исключения в противном случае ввести закон в силу ввести запрет (на что-то) взыскать неустойку вы правы вынести благодарность выписка из протокола денежные средства добиваться расположения (чьего) українська мова впадати в око (в очі, у вічі) кількома словами врешті-решт, зрештою як виняток інакше надати чинності (сили) законові заборонити (щось) стягнути недотримку ви маєте рацію скласти подяку витяг з протоколу кошти запобігати ласки (в кого) 39
Добро пожаловать! заказное письмо зайти в тупик круглый год на мой взгляд на протяжении года на ступень выше нанесенные убытки наносить вред не в состоянии решить неотложное дело несопоставимые цифры общими силами отменить решение пара слов по возможности быстрее повестка дня получить отказ пользоваться успехом понести потери поступили предложения прийти к убеждению принести вред приложить усилия приступаем к обсуждению Приятного аппетита! произносить речь прошу без личностей сеть предприятий склоняться к предложению текучесть кадров тормозить реформы ужесточить требования
Ласкаво (уклінно)просимо! рекомендований лист зайти у безвихідь (у глухий кут) цілий рік на мою думку, як на мене протягом (упродовж) року на щабель вище завдані збитки завдавати шкоди неспроможний вирішити нагальна справа непорівнянні цифри спільно, гуртом, спільними зусиллями скасувати рішення кілька слів якомога швидше порядок денний дістати відмову мати успіх зазнати втрат надійшли пропозиції переконатися завдати шкоди докласти зусиль розпочинаємо обговорення Смачного! виголошувати промову прошу без особистих образ мережа підприємств погоджуватися з пропозицією плинність кадрів гальмувати реформи посилити вимоги
Джерелом неправильного слововживання може бути нерозрізнення слів російської та української мов, що звучать однаково (чи схоже), але мають різні значення (так званих міжмовних омонімів). 40
Ось кілька прикладів таких слів: російська мова українська мова баня (лазня) заказывать (замовляти) злодей (лиходій) лечить (лікувати) лишить (позбавити) луна (місяць) мешать (заважати) неделя (7 днів тижня) орать (репетувати) рожа(морда) уродливый (потворний) час (година) баня (верхівка, маківка церкви, рос. “купол”) заказувати (забороняти, рос. “запрещать”) злодій (той, що краде, рос. “вор”) лічити (рахувати, рос. “считать”) лишити (залишити, рос. “оставить”) луна (хвиля, відбита від перешкоди, рос. “эхо”) мішати (розмішувати, рос. размешивать) неділя (сьомий день тижня, рос. “воскресенье”) орати(обробляти землю рос. “пахать”) рожа (мальва, рос. “мальва, штокроза”) вродливий (красивий, рос. “красивый”) час (рос. “время”)
При перекладі з російської мови необхідно враховувати, що багатозначні російські слова не обов’язково відтворюються багатозначним українським словом. Наприклад, російське слово военный перекладається двома прикметниками: воєнний і військовий, російський іменник отношения передається кількома словами: відношення, відносини, стосунки (взаємини), ставлення, відповідниками багатозначного дієслова предупреждать є в українській мові слова попереджати, запобігати, випереджати тощо.
41
§ 7. ПАРОНІМИ
До типових помилок у слововживанні належить нерозрізнення мовцями паронімів, тобто слів, близьких за звучанням, але різних за значенням, наприклад: земельний — земляний, особистий — особовий, професійний — професіональний, завдання — задача, жорсткий — жорстокий, рясніти — ряснішати, розбещувати — розпещувати. Пароніми, як правило, належать до однієї частини мови. Виділяють пароніми різнокореневі (боцман — лоцман, бювет — кювет, ящір — ящур, дистанція — інстанція, експандер — еспандер, дерен — терен, тафта — тахта, розбещений — розпещений) і спільнокореневі (людський — людяний, увага — уважність, рекордсмен — рекордист, збіднити — збідніти). Спільнокореневі пароніми відрізняються префіксом, суфіксом, закінченням, пор.: вдача — удача, подвижник — сподвижник, стримувати — утримувати, уповноваження — повноваження, адресат — адресант, гірський — гірничий, округ — округа, адрес — адреса. Більшість паронімів близькі за походженням і, отже, виявляють певний змістовий зв’язок, як-от: зледеніти (покритися льодом, перетворитися на лід) — обледеніти (покритися льодом, обмерзнути з усіх боків, по всій поверхні); підслідний (який перебуває під слідством) — підслідчий (призначений для тих, хто перебуває під слідством); рятівник (той, хто врятував чи рятує когось або щось) — рятувальник — (той, хто професійно займається рятуванням когось, чогось). Деякі пароніми в окремих значеннях збігаються і можуть уживатися як синоніми. Так, прикметники рідкий і рідкісний взаємозамінюються у значенні “який трапляється, буває зрідка; який дуже мало зустрічається; незвичайний”: рідкісна/рідка квітка, рідкісний/рідкий випадок, рідкісна/рідка порода. Із цих паронімів лише прикметник рідкий реалізує значення “негустий, який іде, розташований нещільно один за одним або повторюється через певні проміжки часу тощо”, а також значення “негустий”— рос. “жидкий” (суп, борщ і т. ін.). Отже, у словосполученнях з іменниками тісто, волосся, туман, гребінець, вибухи вживаємо лише прикметник рідкий. Слова запитання і питання мають спільне значення — “словесне звертання до кого-небудь, яке вимагає відповіді; тема для відповіді”. Реалізуючи це значення, кожен з паронімів може сполучатися з таки42
ми словами, як: розумне, останнє, численні, формулювати, уточнювати, відповідати (на), ставити (задавати). Слово питання має значення, не властиве слову запитання, — “положення, проблема, справа, які потребують обговорення, вивчення, вирішення, дослідження, уваги і т. ін.”. У цьому значенні воно утворює такі словосполучення: актуальне/злободенне/національне/наукове питання; розробка/вивчення/дослідження/аналіз/виклад/розгляд питання; досліджувати/висвітлювати/аналізувати/розробляти/ставити на голосування/розв’язувати питання. Така сполучуваність не властива слову запитання. Дієслова відзначати і зазначати об’єднуються значеннями “виділяти позначкою”, “звертати увагу на щось”: відзначати/зазначати на полях, промовець відзначив/зазначив. Слово відзначати має, крім зазначених, ще два значення: 1. Вирізняти кого-, що-небудь похвалою, нагородою тощо (відзначати переможців, відзначати цінним подарунком). 2. Здійснювати певні заходи з приводу свята, події тощо (відзначати ювілей, відзначати урочисту подію). Пароніми банківський і банковий збігаються у значенні “який належить банку, має причетність до нього”, але почасти розходяться в сполучуваності: ми говоримо банківська (банкова) справа, банківська (банкова) політика, банківські (банкові) операції, банківський (банковий) документ, банківський (банковий) переказ, але тільки: банківська система, банківський контроль, банківський службовець (працівник). Виділяються пароніми, що об’єднуються антонімічними зв’язками, наприклад: адресат — адресант (той, кому адресується, надсилається лист, телеграма тощо — той, хто надсилає кому-небудь лист, телеграму і т. ін.); аверс (лицьовий бік медалі чи монети) — реверс (зворотний бік монети чи медалі); еміграція — імміграція (масове переселення з батьківщини в іншу країну — в’їзд іноземців у певну країну на постійне або тривале проживання); персона ґрата (особа, кандидатура якої на посаду дипломатичного представника схвалюється урядом країни, в якій її мають акредитувати) — персона нон ґрата (особа, кандидатура якої на посаду дипломатичного представника викликає заперечення уряду держави перебування). Пароніми можуть відрізнятися активністю вживання. Так, іменники напрямок і напрям збігаються у всіх значеннях. Коли йдеться про лінію фізичного руху на невеликих відстанях, то частіше вживається слово напрямок (вітер змінних напрямків). Коли йдеться про 43
заходи важливого суспільно-політичного значення, що провадяться в широких масштабах, про суспільну, наукову чи літературну течію, угруповання переважає іменник напрям (основні напрями розвитку економіки, літературні напрями тощо). Звукова подібність паронімів спричинює невмотивовані взаємозаміни цих слів. Саме тому необхідно з увагою ставитись до слів із схожим звучанням, з’ясовувати відтінки їх значень. Перевірити значення паронімів можна за тлумачним словником, спеціальним словником паронімів, а також за довідником з культури української мови. Значна частина паронімів використовується в офіційно-діловому стилі, отже, розрізнення їх є актуальним і для ділової мови.
§ 8. СИНОНІМИ
Важливим засобом урізноманітнення мовлення є використання синонімів (від грецьк. synonymia — однойменність), тобто слів, у яких значення повністю чи частково збігаються, як-от: метелиця, заметіль, сніговиця, завірюха, хуртовина; байдужий, апатичний; двоєдушний, дволичний, лицемірний; акцент, наголос, наголошування; асоціація, об’єднання, товариство, спілка. Група слів, об’єднаних синонімічними відношеннями, називається синонімічним рядом. Наприклад, для позначення форми державного устрою, побудованого на визнанні народу джерелом влади, на принципах рівності й свободи, використовується синонімічний ряд демократія, народовладдя, народоправство. Значення “який має лікувальні властивості” об’єднує в синонімічний ряд прикметники лікарський, лікувальний, фармацевтичний, медикаментозний, помічний. У складі синонімічного ряду одне слово є основним, стрижневим, його називають домінантою (від лат. dominans — панівний). Так серед синонімів боржник, дебітор, довжник домінантою є боржник, у ряду вішалка, вішак, вішало як стрижневе слово визначаємо слово вішалка. Домінанта у словниках синонімів подається першим як семантично наймісткіше, найуживаніше і стилістично нейтральне слово. Синоніми поділяються на абсолютні (лексичні дублети), і відносні (чи часткові). Абсолютні синоніми виявляють повний збіг значення, відносні відрізняються одним чи кількома значеннями або від44
тінками значення. Абсолютними синонімами є, наприклад, слова лінгвістика і мовознавство, кожне з яких означає науку про загальні закони будови і функціонування людської мови. Ці слова є взаємозамінними, як і синоніми, що вживаються на означення “скам’янілої смоли хвойних дерев”, — бурштин і янтар. Як приклад відносних синонімів наведемо слова екземпляр — примірник. Вони збігаються у значенні “одиничний предмет з ряду тотожних, однорідних”: 100 примірників (екземплярів) посібника. Лише слово екземпляр вживається у значенні “представник якогось роду — тварин, рослин” (рідкісний екземпляр жоржини), в якому воно не замінюється словом примірник. Відносні синоніми інвентар і реманент об’єднуються значенням “сукупність предметів, необхідних для якоїсь галузі діяльності”, але словом реманент позначаються предмети, що використовуються лише в сільському господарстві. Синоніми процент — відсоток збігаються у значенні “сота частка числа, яке приймається за ціле, за одиницю”. Тільки процент (причому переважно у формі множини) вживається у значенні “дохід, який одержують на кожні сто грошових одиниць капіталу або грошової суми, покладеної в ощадну касу або банк”. Розбіжності у значенні спричиняють різну сполучуваність синонімів. Розглянемо, наприклад, синонімічний ряд водій — шофер. Слова заміняють одне одного, якщо йдеться про особу, яка працює на автомобільному транспорті: водій автобуса — шофер автобуса, водій вантажівки — шофер вантажівки, водій таксі — шофер таксі тощо. Слово шофер не може замінити слово водій, якщо йдеться про керування іншими засобами пересування, отже, єдино можливими є словосполучення: водій трамвая, водій тролейбуса, водій танка тощо. Серед синонімів із значенням “добре пристосований для користування” слова зручний, вигідний мають широку сполучуваність, прикметник похватний вживається лише щодо предметів, які можна взяти в руки, слова комфортабельний, комфортний звичайно є означеннями назв приміщень та меблів. Різна сполучуваність може виявлятися у неоднаковому керуванні синонімів залежними словами, як-от: кохати, любити кого, умирати, пропадати, сохнути за ким; дорожити ким, чим, цінувати, цінити кого, що; брак кого, чого, нестача, нестаток чого, у чому, дефіцит чого, у чому, з чим, скрута з чим, яка, голод на що, криза яка; опановувати що, оволодівати чим, освоювати що. 45
