Спільним для фін. і операт. лізингу є збереження права власності лізингодавця на об’єкт лізингу на весь строк договору лізингу. Перехід права власності до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу.
114. Фінансовий лізинг: зміст, призначення та умови здійснення.
Фінансовий лізинг - це договір лізингу, по якому лізингоотримувач по своєму замовленню одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, не менше терміна, за який амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.
Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинний включати не менше 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.
Після закінчення терміна договору фінансового лізингу, переданий лізингоотримувачу відповідно до договору, переходить у власність лізингоотримувача або викупається ним по залишковій вартості. Ризик випадкового знищення або випадкового ушкодження об'єкта фінансового лізингу несе лізингоотримувач, якщо інше не передбачено договором лізингу.
Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший за той за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. По завершенні терміну договору фінансового лізингу об’єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно із договором, переходить у власність лізингоодержувача або викупов. ним за залишк.вартістю.
Спільним для фін. і операт. лізингу є збереження права власності лізингодавця на об’єкт лізингу на весь строк договору лізингу. Перехід права власності до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу.
115. Істотні умови договору лізингу.
Лізинг здійснюється за договором лізингу, що може бути двох- або багатостороннім. Договір лізингу є консенсуальним, взаємним і відплатним. Договір лізингу повинний бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:
1. найменування сторін;
2. об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови і терміни його постачання;
3. термін, на який заключається договір лізингу;
4. розмір, склад і графік сплати лізингових платежів, умови їхнього перегляду;
5. умови переоцінки вартості об'єкта лізингу;
6. умови повернення об'єкта лізингу у випадку банкрутства лізингоотримувача;
7. умови страхування об'єкта лізингу;
8. умови експлуатації і технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу і надання інформації щодо його технічного стану;
9. умови реєстрації об'єкта лізингу;
10. умови повернення об'єкта лізингу або його викупу після закінчення дії договору;
11. умови довгострок. розірв. договору лізингу;
12. умови надання зведень про фінанс. стан лізингоотримувача;
13. відповідальність сторін;
14. дата і місце укладання договору.
Умови договору лізингу є чинниками впродовж усього терміну дії договору, а також у разі, якщо після його укладання законодавством встановлено правила, що погіршують становище лізингоодержувача (орендаря).
116. Організація виконання лізингової угоди.
Ефективність лізингової діял-ті значною мірою залежить від організації здійсн. лізингових угод.
Під організацією здійснення лізингових угод розуміють сукупність заходів та відповідних дій з формув. організаційно-економічних та правових відносин суб’єктів лізингової діяльності.
Організація здійснення лізингових угод передбачає такі послідовно виконувані етапи:
• підготовка, обґрунтування та узгодження умов лізингової угоди;
• юр. оформлення лізингових операцій;
• виконання лізингової угоди;
• дії по завершенні строку договору лізингу.
На підготовчому етапі потенційні суб’єкти лізингової операції викон. комплекс робіт із визнач. постачальника (виробника) майна, потрібного лізингоодержувачу, узгодження детальної специфікації об’єкта лізингу. Як правило, проводиться аудиторська перевірка потенційного лізингоодержувача з метою підтвердження або аргументованої відмови від підтвердження достовірності повноти та відповідності законодавству його бухгалтерської звітності. Лізингоодержувач розробляє бізнес-план, у підсумковому розділі якого дається комерційна оцінка лізингового проекту й аналіз ризиків. Лізингоодержувач проводить переговори з виробником об’єкта лізингу, під час яких узгоджує більшість технічних і комерційних питань: техн. хар-ки та якість майна, терміни досягнення проектного рівня його продуктивності, терміни поставки, монтажу, пусконалагоджувальних робіт, ціну та умови платежів.
Для отримання майна в лізинг на підготовчому етапі оформляють такі документи:заяву до лізингодавця про надання лізингових послуг; висновок стосовно платоспроможності клієнта та ефективності лізингової угоди; замовлення-наряд, яке лізингодавець надає виробнику (постачальнику) майна; заяву лізингової компанії банку чи інвестиц. фонду про надання кредиту для провед. лізингової операції.
За необхідності лізингодавець може вимагати від лізингоодержувача надання додатк. інформації про його фінанс. становище.
Лізингова компанія аналізує, вивчає діяльн. потенційного лізингоодержувача, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик несплати лізингових платежів і приймає рішення щодо надання або відмови у наданні майна у лізинг. Лізингодавець має також оцінити попит на майно для лізингу з метою виявлення можливості повторного надання його в оренду або продажу у разі дострокового припинення контракту.
Варто наголосити, що чим детальніше в договорі лізингу будуть виклад. умови та зобов’язання сторін, тим менше проблем доведеться розв’язувати під час його виконання.
117. Правове регулювання міжнар. лізингу.
Законодавчу базу лізингової діяльності започаткував ЗУ«Про лізинг» Останнім часом значно зросла зацікавленість урядових та фінансових установ у поліпшенні умов лізингу та вдосконаленні нормативно-правових актів. Чинне вітчизняне законодавство в частині визначення прав та обов’язків сторін адаптоване до норм, прийнятих у світовій практиці. Найуживанішим міжнародним документом, який регулює проведення лізингових операцій і на підставі якого створюються національні нормативні акти, є Оттавська Конвенція з міжнародного фінансового лізингу.У міжнародній практиці положення Конвенції застосовуються у випадках, коли лізингодавець та лізингоодержувач перебувають на території різних держав. Держави, на території яких розміщені суб’єкти лізингу, домовляються про застосування Конвенції у процесі проведення операцій міжнародного лізингу.Оттавська Конвенція регулює угоди, яким притаманні особливості фінансового лізингу:лізингоодержувач визначає необхідне майно та вибирає постачальника, не покладаючись на думку й досвід лізингодавця;об’єкт лізингу купується лізингодавцем згідно з угодою про лізинг, яка з відома постачальника укладається або буде укладена між лізингодавцем і лізингоодержувачем;періодичні лізингові платежі розраховують з урахуванням амортизації усього чи суттєвої частини об’єкта лізингу.Конвенція залишає за лізингоодержувачем право вибору по завершенні строку договору лізингу викупити об’єкт лізингу чи користуватися ним далі на умовах лізингу.У Конвенції уточнено основоположні терміни фінансового лізингу, розроблено норми, що регулюють відносини між суб’єктами лізингу. Детально розглянуто два види угод: 1) про поставку між лізингодавцем і виробником/постачальником; 2) про лізинг між лізингодавцем і лізингоодержувачем.Значне місце в Конвенції належить визначенню рівня відповідальності лізингодавця, виробника (постачальника) і лізингоодержувача, а також обов’язків, що покладаються на лізингоодержувача щодо використання ними об’єкта лізингу.Згідно із Конвенцією відповідальність за поставлене майно несе виробник (постачальник), оскільки лізингодавець лише фінансує купівлю і, якщо договором лізингу не передбачено інше, він не несе жодної відповідальності перед лізингоодержувачем. Винятком можуть бути випадки, коли орендар поклався на досвід і судження лізингоодержувача, або ж останній втрутився у вибір постачальника об’єкта лізингу і це призвело до збитків. У Конвенції зафіксовані юр-і наслідки, які випливають у разі неплатоспроможності лізингоодержувача. Якщо лізингоодержувач порушив договір лізингу, лізингодавець може стягнути невиплачені платежі разом із відсотками та збитками. Якщо порушення суттєві, лізингодавець може вимагати дострокової виплати майбутніх платежів або повернення об’єкта лізингу. В Конвенції передбачено, що відшкодовування збитків лізингодавцеві має суто компенсаційний характер.Можливості подальшого розвитку лізингу в Україні передусім залежать від удосконалення правової бази оподаткування лізингових та пов’язаних з ними фінансово-кредитних операцій
118. Зміст та призначення лізингових платежів.
Згідно із чинним законодавством, лізингові платежі передбачають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об’єкта лізингу, що амортизується за термін, за який вноситься лізинговий платіж; суму, що сплачується лізингодавцю як % за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкта лізингу, якщо об’єкт застрах. лізингодавцем; інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
Розміри, спосіб, форма і терміни внесення лізингових платежів та умови їх перегляду визнач. у договорі лізингу за домовленістю сторін. Величина періоду, за який внос. лізинг.платіж, встановл. за договором лізингу і може бути нерівномірною. Порядок здійсн. лізингових платежів значно гнучкіший, ніж за кредитними угодами, бо надає можл. лізингоодержувачу розробити графік лізинг. платежів, узгоджений із надходж.його доходів. Платежі з фіксованою загальною сумою вирізняються регулярним періодичним відшкодуванням вартості майна рівними частинами упродовж усього строку угоди. Платежі з авансом видрізн. від попередніх тим, що в угоді передбач. виплата орендарем лізингодавцю авансу (депозиту), а решта загал. суми лізингового платежу сплач. періодичними внесками. Платежі з відстрочкою встановлюються за взаємною згодою сторін, коли у лізингоодержувача є тимчасові фінансові труднощі. По заверш. відстрочки лізинг. платежі сплач. в узгодженому порядку.
Платежі за обраною сторонами договору підставою встановл. у % від вартості виготовл. за допомогою об’єкта лізингу продукції або одерж. прибутку від реалізації цієї продукції (послуг).
119. Види лізингових платежів.
За характером лізингових платежів розрізняють:
(a) лізинг з грошовим платежем;
(b) лізинг з компенсаційним платежем;
(c) лізинг з змішаним платежем.
Якщо ж підприємство не має валюти, то укладає договір про компенсаційний лізинг “бай-бек”. Умови контракту включають оплату орендованого устаткування зустрічними постачаннями продукції, виготовленої на ньому. Можливо також часткове грошове покриття поставляємих товарів.
Регулярні платежі, що складаються з амортизації і відсотка за кредит складають вартість лізингу.
Платежі з авансом видрізняються від попередніх тим, що в угоді передбачається виплата орендарем лізингодавцю авансу (депозиту), а решта загальної суми лізингового платежу сплачується періодичними внесками.
Платежі з відстрочкою встановлюються за взаємною згодою сторін, коли у лізингоодержувача є тимчасові фінансові труднощі. По завершенні відстрочки лізингові платежі сплачують в узгодженому порядку.
Платежі за обраною сторонами договору підставою встановлюють у % від вартості виготовленою за допомогою об’єкта лізингу продукції або одержаного прибутку від реалізації цієї продукції (послуг).
120. Методика розрахунку лізингових платежів.
При проведенні таких розрахунків лізингова фірма виходить із суми щорічних лізингових платежів Лг: , а лізингоотримувач виходить із відсотка фінансування : , де Цп, Цо - початкова і залишкова (після закінчення терміна оренди) ціна устаткування; Ар - річні амортизаційні відрахування; Пл- платежі; Лг- лізинг; К - коефіцієнт, що враховує вид устаткування, термін оренди, кількість разів здачі його в оренду і т.п. (для початкових розрахунків К рекомендується приймати рівним 0,5).
Залежно від фінансового стану та платіжних можливостей лізингоодержувача узгоджується періодичність платежів та способи їх виплат: рівними частинами, збільшуваними або зменшуваними розмірами.
Згідно із наведеним переліком витрат, що підлягають, відповідно до Закону, включенню в загальну суму лізингового платежу, її величину у формалізованому вигляді можна представити рівнянням:
де Лп — загальна сума лізингових платежів за весь строк дії договору лізингу;
А — сума амортизаційних відрахувань, що нараховуються на об’єкт лізингу як відшкодування його вартості впродовж дії лізингової угоди;
Пкр — сума, що сплачується лізингодавцю як % за залучений ним кредит для придбання об’єкта лізингу;
Вл — винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно (лізингова маржа);
Сп — відшкодування лізингодавцю страхових платежів за об’єкт лізингу;
Ів — інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу;
Тл — тривалість лізингової угоди (і = 1,2....Тл).
Сума амортизаційних відрахувань визначається , (10.2)
де Бв — балансова вартість об’єкта лізингу (первинна вартість), тис. грн;
На — річна норма амортизаційних відрахувань, у %;
Тл — строк дії договору лізингу, роки.
Плату за використані кредитні ресурси (Пкр) розраховують за формулою:
, (10.3)
де Кр — розмір залучених лізингодавцем кредитних ресурсів, тис. грн;
Пс — відсоткова ставка за кредит, у %.
За цих умов для розрахунку Крт застосовують формулу:
, (10.4)
де Бвп, Бвк — вартість об’єкта лізингу відповідно на початок і кінець року, тис. грн;
Крт — використані кредитні ресурси, плата за які здійснюється в розрахунковому році, тис. грн.
Винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно (лізингова маржа — Вл )або або , (10.5)
, (10.6)
де Слм — ставка лізингової маржі, коефіцієнт.
До інших витрат лізингодавця (Ів) належать витрати на навчання персоналу, експлуатаційні витрати, витрати на пошук лізингоодержувача, рекламу, послуги посередників, інжинірингові послуги тощо, передбачені договором лізингу. При розрахунку плати на відшкодування інших витрат (Ів), можна застосовувати формул
, (10.7)
де Івк — витрати лізингодавця на кожну передбачену договором послугу, тис. грн;
к — вид додаткових послуг (робіт), виконаних лізингодавцем згідно з договором лізингу (к – 1,2, ... n).
У практичній діяльності лізингову плату згідно із традиційною схемою, визначають як суму двох складових:
, (10.8)
де Воі — амортизація лізингового майна, або сума відшкодування вартості об’єкта лізингу в і-му році, грн;
Плі — сума виплат за лізинговою ставкою в і-му році, яка відшкодовує витрати лізингодавця та йде в його дохід, грн;
Тл — тривалість договору лізингу (і = 1,2, ... Тл) рік.
121. Права і обов’язки лізингодавця.
Лізингодавець- організація, яка приймає майно у власність і передає його у тимчасове користування за певну плату.
Лізингодавець має право:
1) у визначені Договором терміни та порядок здійснювати перевірку дотримання лізингоодержувачем умов користування об’єктом лізингу та його утримання; 2) в односторонньому порядку розривати договір та повертати об’єкт лізингу за виконавчим написом нотаріуса у передбачених Законом та договором випадках; 3) інвестувати на придбання об’єкта лізингу як власні, так і залучені й позичкові кошти; 4) вимагати розірвання договору та повернення об’єкта лізингу в передбачених Законом та договором випадках; 5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у неоскаржуваному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Лізингодавець зобов’язаний:
1) передати належне йому на праві власності майно в користування лізингоодержувачеві або за дорученням лізингоодержувача відповідно до його вибору та визначеної ним специфікації укласти договір купівлі-продажу (поставки) майна з відповідним продавцем і передати майно в користування лізингоодержувачеві;
2) не втруч.у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у визнач.специфікації об’єкта лізингу;
3) повідом.продавця майна, що воно признач.для передання в лізинг конкретн.особі;
4) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки об’єкта лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров’я, майна лізингоодержувача чи інших осіб, або призводити до пошкодження самого об’єкта лізингу під час користування ним;
5) своєчасно та в певному обсязі виконувати покладені на себе зобов’язання щодо утримання об’єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування тощо) відповідно до умов договору;
6) відшкодувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення об’єкта лізингу, проведення його капітального ремонту або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором;
7) прийняти об’єкт лізингу у разі дострокового розірвання договору або після завершення строку договору, якщо об’єкт не буде викуплено лізингоодержувачем.
122. Права і обов'язки лізингоодержувача
Лізингоодержувач- підприємство або індивідуальний підприємець, які зацікавленні в користуванні і придбанні майна.
Лізингоодержувач має право:
1) відмовитися від прийняття об’єкта лізингу, який не відповідає умовам договору, затримувати належні лізингодавцеві платежі до усунення ним виявленого порушення умов договору за умови попереднього повідомлення лізингодавця;
2) на звільнення від плати за користування об’єктом лізингу за весь час, протягом якого за незалежних від нього обставин об’єктом лізингу не можна було користуватися відповідно до його призначення та умов договору;
3) вимагати зменшення розміру плати за користування об’єктом лізингу, якщо за незалежних від нього обставин можливість передбаченого договором користування об’єктом лізингу істотно зменшилася внаслідок погіршення його стану;
4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, причинених невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу, а від продавця — відшкодування збитків, спричинених невиконанням визначених законом або договором його зобов’язань перед лізингоодержувачем;
5) у разі виявлення прихованих недоліків прийнятого у користування об’єкта лізингу, що істотно зменшують можливість користування ним, за своїм вибором вимагати:заміни об’єкта лізингу, якщо це можливо; відповідного зменшення плати за користування; безоплатного усунення недоліків предмета лізингу, або відшкодування витрат на їх усунення або виправлення;
