1. Сутність та складові процесу матер. вир-ва.
Основу розвитку люд. суспільства склад. матеріальне вир-во, створ. матеріал. благ. Щоб жити, люди повинні мати їжу, одяг, житло. Щоб мати такі матеріальні блага, вони повинні їх виробляти. Все необхідне для їх вир-ва береться з природи. Для того, щоб пристос. багатства природи для задовол. потреб людини треба працювати. В межах будь-якого суспільства здійсн. взаємодія людини з природою, в якій суб`єктом виступає людство, а об`єктом – природа. У процесі цієї взаємодії людина видозмінює речовину природи і пристос. її для задовол. своїх потреб. Така взаємодія означає процес праці. Який включ. 3 основні елементи:1)праця людини;2)предмети праці;3)засоби праці.
Якщо процес праці розглядати з позиції його результату – продукту, то він виступає як процес вир-ва, а засоби і предмети праці – як засоби вир-ва. Таким чином, будь-яке вир-во неможливе при відсутності засобів вир-ва. Забезпеч. вир-ва засобами та предметами праці, як речовими чинниками процесу відтворення, є загал. та обов`язковою умовою його функціонування.
Функц-не признач. процесу вир-ва – створити продукти, які задовол. потреби людини, тобто будуть спожиті. Як без вир-ва не може бути споживання, так і без споживання вир-во втрачає будь-який сенс. Між вир-ом та споживанням існують тісний взаємозв`язок та певні залежності, які проявл. та опосередковуються процесами розподілу та обміну. Екон. основою будь-якого вир-ва є суспільний поділ праці та взаємний обмін його результатами (продуктами праці). За певних умов обмін продуктами набуває форми обміну товарами. Він пов`язаний з відособленістю окремих вир-тв одне від одного, відокремл. торгівлі від вир-тва.
2. Зміст та призначення засобів і предметів праці, їхні відмінності від товару.
За́соби пра́ці (ЗП)— речі або їх комплекс, за допомогою яких людина виробляє життєві блага, тобто це інструменти і обладнання, машини і устаткування, земля і дороги, виробничі будівлі і споруди . ЗП та предмети праці (ПП) утвор. засоби вир-ва, що становлять мат-ний зміст вироб-их фондів під-тва. У свою чергу, вир-чі фонди — це суспільна праця і мат-на основа вир-тва. У цьому полягає схожість ЗП та ПП. Проте вони також істотно різняться.
ЗП беруть участь в утворенні продукту протягом ряду вир-чих циклів. При цьому вони втрачають лише частку загал. вартості, зберігаючи спож. вартість та речову форму.
На відміну від ЗП-ці ПП-ці за один виробничий цикл втрачаються повністю.
Іншими словами, ЗП — це різні верстати, механізми, інструменти, двигуни , тобто це засоби, за допом. яких виг-ють продукцію і надають послуги.
ПП — це все те, до чого докладається людська праця, що полягає в обробці сир-ни, мат-лів у процесі вир-тва з метою пристос. їх до особистого і вир-чого спож-ння. Це все те, з чого виг-ться продукція (вугілля, метал, тканини, вовна, нафта, заготовки, дошки та ін.).
ЗП-ці відбиваються в основних фондах під-тва, а ПП — в оборотних. Проте слід зазначити, що ЗП та ПП стають вир-ими фондами під-тва лише тоді, коли беруть участь в утворенні вартості продукції. Отже, засоби вир-ва склад. із засобів та ПП.
Товар — це продукт праці або певне благо, що здатні задовольняти певні потреби людини і призначені для обміну (купівлі та продажу).
Виробник виконує конкретні виробничі опе-рації, використ. певні знаряддя праці та мат-ли, тобто використ.ує ЗП, а отже, виготовляє певні блага. Так, швець використ., нитки, голки, спеціальну машину та інші ЗП, які будуть використані відповідно до ПП-ці, наприклад, шкіри, щоб виготовити чоботи або черевики, тобто товари; ЗП-ці хлібороба є комбайн, трактор, добрива, а предметами земля, жито, пшениця, натомість товаром тут буде хліб і т.д. Результатом діял-ості такої праці є створ. різноманітних споживних вартостей, а саме товарів. Тобто товар – це результ. праці під час якої були використані З-би та ПП-ці.
3. Походження та зміст терміну "інфраструктура".
Термін “інфраструктура” почав поступово застосов. в офіційній ек-ній літ-рі ХХст. Вперше він зустріч. у працях західних ек-стів і має кілька варіантів пояснення свого походження. Його пов’яз. з буд-ним вир-твом і військовими науками.
Вітчизняні вчені 70-80-х років ХХ ст. розглядали інфра-ру як створ. необхідних умов для функц-ння приватних під-ств, яких на той час ще майже не було, або як комплекс інженерно-технічних споруд і обєктів. У світовій науковій літ-рі на початку ХХ ст. термін “інфраструктура” був уперше викор. в ек-ому аналізі діял-ості збройних сил, при чому “інфраструктура” розгляд. спільно з такою категорією, як “логістика”.
Категорію “інфраструктура” найчастіше визначають як похідну від лат. “інфра” – під, нижче та “струнруре” – будівля, розміщення. До неї належать “головні установи та інститути, необхідні для функціонування ек-ки й суспільства”. При цьому наголошують, що інфр-ура становить фундамент суспільного вир-тва, забезп. нормальний перебіг процесу відтворення. З огляду на кінцеві завдання функц-ння ек-ої сис-ми розвиток інфра-ри не є головною метою соц-ек-чної діял-ості, оскільки вона не виробляє ек-них благ у мат.-реч. формі. Водночас інфр-ра є важливою і неодмінною передумовою стабільного суспільного вир-тва, ек-ної сис-ми загалом.
4. Ек-чна сутність ринку та його матеріальна основа.
Поняття “ринок” формувалось та змін. разом з розвитком сусп-ого вир-тва. Спочатку це був базар, площа де відбувався обмін. Поглиблення поділу праці, розвиток тов-ого вир-тва, приводять до ускладнення та розшир-я міжгосподарських зв`язків, формування самостійної сфери товарного обігу. Ринок виступає як форма госп-их зв`язків між товаро-ками та спож-ми через купівлю-продаж товарів. Здійсн. цих актів пов`язано з певними орг-ійно-правовими та ек-ми відносинами.
Мат-им підгрунтям ринкових відносин є рух товару і грошей, що відбувається на засадах вільної взаємовигідної угоди за умов конк-ції.
Наслідком ринкових відносин є задоволення платоспроможного попиту спож-чів, відшкод-ння витрат і отримання прибутку прод-ми.
Обов`язковими атрибутами ринку є конк-ція, монополія, олігополія.
Під конк-цією розуміють змагальність між товаровир-ми за вигідніші умови вир-тва й збуту товарів. Це та сила, що змушує вир-тво і ринок рухатись до рівноваги. Взаємодія попиту, пропоз. та ціни в умовах кон-ції визначає появу і дію механізму ринкового саморегулювання. Рівень кон-ції залежить від кількості суб`єктів ринку: товаровиробників, прод., пок-ців (споживачів).
Монополія означає стан ринку, на якому виступає один постачальник певних товарів і послуг.
Олігополія хар-ся груповою монополією, коли панівне становище на ринку або в окремій галузі в-тва займає невелика кількість великих фірм (підприємств), що ведуть між собою переважно нецінову кон-цію.
Ринок виконує важливі ек-ні ф-ції, до яких відносяться: 1)Узгодж-на узгоджує асортиментну структуру в-тва та спож-ння ек-их ресурсів; балансує попит та пропоз. за обсягом та товарною структурою; 2)Регул-ьна – регулює пропорції між в-вом та спож-ням через встанов. цінових еквівалентів для обміну товарів; 3)оцінювальна виявляє цінність товару за допомогою визнач. не тільки кількості витраченої праці, але й її віддачі, порівнює витрати і результати;
4)стимул-ьна – мотивація вир-ків до підвищ.ефект-сті в-тва, створ. товарів з най<и витратами та отримання прибутку, реалізації у в-тві науково-технічних досягнень; 5)ощадна – забезп. ек-сть спож-ння, скороч.я витрат обігу як у сфері в-тва, так і в сфері спож-ня.
Завдяки виконанню цих функцій ринок формує структуру та обсяг пропоз.та попиту, врівноважує їх, забезп. збалансованість ек-ки, “викидає” неконкурентоспроможні під-тва, морально застарілі вироби та в-тва.
5. Класифік-ні ознаки та види ринків.
Класифік-на ознаки та види ринків:
1. За ек-чним призначенням об`єктів ринку: Ринок товарів і послуг;Ринок праці (робочої сили);Ринок капіталів
2.Функціональне призначення об`єктів ринку: Ринок товарів виробничо-технічного признач., Ринок споживчих товарів,
Ринок нерухомост, Ринок цінних паперів.
3.Галузева приналежність об`єктів ринку: Автомобільний; Комп`ютерний, Аграрний і т.п.
4.Фізико-хімічні та конструктивні особливості об`єктів ринку:Р. металів;Р. зерна; Р. тканин
5.Обсяги та методи продажу об`єктів ринку: Оптовий р., Роздрібний р., Біржовий р., Аукціон
6. Суб`єкти ринку: Ринок державних структур Ринок промислових підприємств Ринок посередників Ринок кінцевих споживачів
7. Географічні межі ринку: Місцевий (локальний) ринок, Регіональний, Націонал., Світовий ринок
8. Рівень впливу держави: Вільний Замкнутий (монополістичний) Регульований
9. Відповідн. законодавству: Легальний, Тіньовий
10. Характер співвіднош. попиту та пропозиції: Ринок продавця Ринок покупця
11. Рівень розвитку конкуренції: Ринок досконалої конкуренції Ринок недосконалої конкуренції.
6. Головні параметри та атрибути товарн.ринку.
Головними пар-ми ринку виступають: попит, пропоз, ціна, кон’юнктура та рівновага.
Попит – це платоспроможна потреба. Найб. вплив на попит справляє ціна. Суттєве значення мають прибутки та смаки споживачів, насиченість ринку товарами, загальна кількість покупців та ін.
Пропозиція – це сукупність товарів (послуг) певного виду з певними цінами, які готові виготовити та продати в-ки.
Ціна виступає як грошовий вираз вартості та визначається на ринку.
Кон’юнктура - (лат. conjunctura, від conjungo – з`єдную) – це ек-на ситуація на ринку, яка харак-ся співвіднош. між попитом та пропоз., рухом цін та товарних запасів в кожний даний момент часу. Оптимальним станом кон`юнктури є рівновага, тобто такий стан кон`юнктури, при якому досягнута рівність між попитом і пропоз. по обсягу і структурі тов-ів, в межах яких вир-ник і споживач мають намір продовжувати поставки і закупівлі і тільки при такій рівноважній ціні.Рівновага – стан ринку за рівності попиту та пропоз.
Обов’язковими атрибутами ринку є: конкур., монополія, олігополія.
Монополія означає стан ринку, на якому виступає один постачальник певних товарів і послуг.
Олігополія харак-ться груповою монополією, коли панівне становище на ринку або в окремій галузі в-тва займає невелика кількість великих фірм, що ведуть між собою переважно нецінову конкур.
Конкуренція – боротьба між товаровиробниками за вигідніші умови в-тва й збуту товарів.
7. Особливості товарного ринку та взаємозв'язок з іншими ринками.
Ек-не признач. об`єктів ринку товарів та послуг заключ. в забезп. попиту людини в предметах особистого спож-ня та сусп-ого попиту в речовинних чинниках в-тва. Це обумовлює суттєві відмінності тов-ого ринку від інших видів.
Об`єкти тов-ого ринку представлені в конкретній мат.-речовій формі, хар-ся визначеними фізико-хім. та якісними показниками, мають кількісну та вартісну оцінку. За умов ринкової ек-ки виробник (постачальник, продавець) для того, щоб реалізувати свою проду., звертає увагу на ті її товарні властивості, які найб. цікавлять спож-ча. Разом з тим, ці власт-сті далеко не завжди є показниками якості та безпеки продукції. В такому випадку держава бере на себе ф-ції посередника між вир-ком (постач-ком, продавцем) і спож-чем у питаннях безпеки прод-ції для життя, здоров`я та майна людей або довкілля, які законодавчо перебувають під її контролем.
Функц-не призначення об`єктів товарного ринку ділить їх на товари особистого спож-ня та товари виробничо-технічного призначення. Особливості інд-ого та колективного спож-ня обумовлюють розбіжності в поведінці інд-них та організованих спож-ів. Відповідно до цих особл-тей склад.спож. ринок та ринок тов. виробничо-технічного призначення. В теорії марк-гу ринок товарів виробничо-технічного признач. асоціюється з поняттям “ринок під-ств”. Порівняно із спожив. ринком, останній вражає своїми розмірами, адже на ньому набагато більші грошова маса та кількість одиниць товару. Під-тва, щоб виготовити кінцеву продукцію, уклад.велику кількість угод зі своїми постач-ками, закуповуючи речовинні чинники в-цтва. Тобто для здійсн. однієї купівлі кінцевим спож-чем необхідно попередньо виконати велику кількість окремих закупок під-вами.
Разом з тим, ці ринки склад. єдиний тов-ий ринок, на якому здійсн. акти купівлі-продажу товару в матер.-речовій формі та одночасно реаліз-ся і супутні послуги, видовий склад яких обумовлений хар-ом споживання товару, його функціональним признач.. Надання цих послуг частіше всього є продовженням процесу в-тва у сфері обігу.
Подібність спож-ого ринку та ринку тов. виробничо-технічного призначення не виключає суттєвих відмінн. між ними. Основні з них поляг. у структурі попиту та пропоз.,орган-ії ринк.процесів, у видах рішень та процесі їх прийняття.
Тов. ринок, на відміну від інших видів р-ку, охоплює надзвичайно різноманітний та широкий асортимент товарів, так званий торг-ний асортимент. Торг-ний асортимент хар-изує сукупність товарів виробничо-технічного признач. та особистого споживання, які знаходяться в сфері обігу, незалежно від місця зберігання та призначені для реаліз-ії.
Найбільш повний систематизований та класиф-ний асортимент представл. в державному класифікаторі продукції та послуг (ДКПП).
Торговельний асортимент склад. з товарних груп та товарних одиниць, які пропонуються покупцям і назив. товарним ассортиментом - група однойменної прод-ії, конкретизованої у назвах, видах, ґатунках, розмірах, артикулах. Питома вага окремих тов. груп та тов. одиниць в загал. обсязі торгов.асортименту хар-зує його структуру.
Сучасний тов. ринок хар-ться значним динамізмом структури торг-ого асортименту, особливо це стосується ринку товарів виробничо-технічного признач. Адже, якщо його структура не відповідає спож-ому попиту, то це сприяє накопиченню зайвих тов. запасів, створенню штучного дефіциту на інші потрібні спож-ам товари. Наявний в сфері обігу торг-ний асортимент, по суті, являється пропоз. товарів. Він повинен бути ширшим за попит, який фактично склався на ринку для того, щоб забезп. задоволення всіх потреб спож-чів та сприяти просуванню на ринок нових тов.
Тов. ринок, як ніякий ін., найбільш успішно функціонує в умовах відкритої ек-ої сис-ми, яка передбач. вільне переміщення тов. та капіталів як всередині держави, так і за її межі. Разом з тим, він представляє ту сферу, де державне регулювання дає найбільший ефект. Саме через тов-ний ринок держава акумулює та вилучає кошти та мат-ні рес-си для вирішення загальнодержавних, в т.ч., соц-их, завдань.
8. Ринок товарів виробничо-технічного призначення.
Ринок тов. тех. признач. та споживчих тов-ів мають спільну ек-ну основу, але і суттєво відрізн.як за методами продаж так і за методами орг-ії ринку. Особлив. ринку тов. виробничо-техніч.признач.(ТВТП) характ-ся такими особл-ми:
1)на цьому ринку значно < кількість продавців та покупців, але значно > обсяги продаж та покупок;
товари закупов. для подальшого використ. в процесі вир-ва або для виготовл. нових товарів,ЗП.
2)в загал.обсязі товарообігу>доля приход. на ТВТП
3)ринок ТВТП геогр.сконцентрований;
4)операції на ринку ТВТП здійсн. спеціально підготовлені фахівці, які володіють комерц. та технічн. знаннями в рівній мірі;
5)на ринку ТВТП вирішальну роль відіграє техніка продаж та персональний продаж;
6)попит на товари ТВТП визнач. попитом на кінцеву продукцію і в > випадків залежить від попиту на споживчі товари;
7)попит на ТВТП частіше всього нееластич.по ціні;
8)на ринку ТВТП існує високий рівень взаємозалежності клієнтів, а комерц-і угоди склад.(як правило)в письм.формі
9. Передумови формування товарного ринку.
За адміністративно-командної ек-ої сис-ми, з хар-ними для неї централізованим управлінням на всіх рівнях, монополією державної власності та жорстким розподілом тов-их ресурсів, не могло бути мови про функц-ння повноцінного ринку.
Щоб усунути існуючі в ек-іці деформації та побуд. соціально-орієнтоване ринкове госп-ство в країні необхідно вирішити ряд проблем.
Першочерговим завд-ням є роздержавлення та демонополізація ек-ки, в т.ч. тов-ого обігу. Це дозвол. впровадити різні форми власності і госп-ння, а також вільну конкур.між госп. суб`єктами.
Формування конкур. середовища вимагає наявності достатньої кіль-сті продавців та покупців, насиченості ринку тов-ами. Для вирішення цієї проблеми необхідна структурна перебудова ек-ки, подолання її дефіцитного хар-ру та незбалансованості. Важливим є поступовий відхід від затратної моделі ціноутв-ня та формування механізму ринкового ціноут-ня, створ. умов для суб`єктів ринку самос. встанов-ти ціни, вільно маневрувати рес-ми та кап-ми.
Безперешкодний рух тов. можливий за умови створ. ринкової фінансово-кредитної та грошової інфра-ри, гарантування рівних умов для вливання капіталів у будь-яку сферу інвест-ня.
10. Умови функціонування товарного ринку.
Розв`язання цих завдань дозволить створити необхідні умови для функц-ня ринку, як невід`ємної частини нац.ек-ки.
В числі таких найбільш суттєвих умов виділяють:
1) рівноправність всіх форм власності та госп-ня, ек-на незалежність господарюючих суб`єктів, їх ек-на свобода та рівність з усіх питань госп-ня;
2) наявність та доступність достовірної і повної інформ. про ринок;
3) здатність контрагентів ринкових відносин впливати на рівень цін;
4) наявність достатньої кіль-ті продавців і покупців на ринку тов., можливість вибору для суб`єктів ринкових відносин і конкуренції між ними;
5) існування розвинутої сис-ми підприєм-тва, а також гориз-них, в тому числі зовнішньоек-них, що переважають над вертик-ми, ек-их зв`язків;
6) наявність законодавчої бази функціонування ринку, в т.ч. антимонопольного, податкового, торговельного законодавства;
7) створ. сучасної ринкової інфр-и.
Наявність та дотримання цих заг. умов забезпечують нормальне функціонування ринкових відносин, стабільність всієї ринкової сис-ми.
11. Форми та методи зовн. регул-ня тов. ринку.
Конкретні умови соціально-ек-ого розвитку, стан кон`юнктури ринку та стратегічні орієнтири держави обумовл. необхідність викор-ня різноманітних методів регулювання. Теорія державного регулювання е-ки (ДРЕ) класифікує їх за формами впливу та засобами впливу і поділяє за:
формами впливу – методи прям. та непрям. впливу;
засобами впливу – правові, адмін-ні, ек-ні та пропагандистські методи.
Кожен з названих методів ґрунтується на викор. сукупності певних інструментів регулювання.
Інструментом прямого ек-ого впливу на суб`єктів ринкових відносин є державне замовл..
Держ. замовл. визначає обсяг в-тва та закупок певних товарів за кошти держ.бюджету, розміщ. серед виконавців на конкурсній основі та оформл. у вигляді держ. контракту. Разом з тим, держ. замовл. є інструментом адмін-ого рег-ння. Воно є обов`язковим для під-тв, які повністю або частково перебувають у держ. власності, а також для під-ств-монополістів.
Важливими інструментами прям. впливу явл. тов. квотування обсягів в-ва та продажу окремих видів тов. та ліцензування певних видів діял-сті.
Тов. квотування означає встановл. для суб`єктів ринку певної долі у в-тві та реалізації тов-у. Здійсн. з метою створ. конкур. серед-ща, запобіг. монополізації ринку, стабіліз.цін на внутр. ринку.
Суттєвим важелем ек-ого впливу явл. норми та нормативи. Під нормою розуміють певну міру (взірець) Норматив – поелементна складова норми, яка харак-зує відносну кі-ість використ. у вир-тві (спож-ні) тов-ів (рес-ів) на будь-яку одиницю виміру. Невиконання суб`єктами госп-ої діяль. встановл. норм та правил тягне за собою застос. до них штрафних санкцій у вигляді штрафів, пені, неустойки. Санкції – це передбачені нормативними актами заходи примусового впливу, спрямов. на покарання суб`єктів ринку, які не викон. встанов. правила діял-ті. Важлива роль в регулюванні тов. ринку належить стандартам та сертифікатам.
Стандарт – це нормативно-тех-ий док-т, який встановлює єдині обов`язкові вимоги щодо типів, розмірів, якості норм та інших основних власт-тей тов-у. Сертифікат (від лат. certus – безсумнівний і facio – роблю) – док-т, що посвідчує той або ін. факт (напр., сертифікат якості).
Інструментом прям. адмін-ого регул-ня явл. також ціни. Метою такого регул-ня є запобіг.руйнівному впливу вільного ціноут-ння на ек-ку, соц. захист людини. Держ. рег-ня здійсн. через встановл. фіксов. цін на найважл.тов-и та послуги, застос. граничних цін або гранич.коефіцієнтів їх підвищ., запровадж. механізму декларування зміни цін
Ек-не регул-ня здійсн. через відповідну фіскальну, бюджетну, податкову, грош.-кредитну, амортизаційну на ін. напрямки держ. ек-ої пол..
Непрям. регул-ня здійсн. за допомог. 1)податкової сис-ми; 2)валютно-фінансової та кредитної дія-ті; 3)курсової, емісійної та % політики.
