Виставка є мультифункціональним, багаторівн. заходом, яка вносить великий вклад в розвиток регіонал. екон., є важливою складовою її інфр-ри і одночасно одним із найбільш значимих марк-гових заходів формування попиту, стимул.збуту, public relations. На виставках встановл.контакти з новими потенц. клієнтами, відбув. пошук нових ринк. сегментів, нової ринк. інформ., активіз. рекламно-інформ-а діял-ть, створ. та підтрим. фірмовий імідж підприємства, збільш. його популярність. Цим окупаються витрати експонента, який бере участь у виставці, виставці-ярмарку й отримує орг-комерц. послуги від засновників заходу.
83.Визнач. розмірів плати за орг.-комерц.послуги.
Основні статті затрат практично для будь-якої ярмарки або виставки-продажу включають:
1. Затрати по оренді приміщення й обладнання.
2. Поліграфічні, інформ-рекламні та затрати на оформлення. 3.Транспортно-складські затрати. 4.Представницькі затрати. 5.Організаторські затрати. 6.Технічні і інші затрати.
Основним джерелом доходів є плата учасників за експозиційні місця. Вартість ця визнач. типом вибраного місця. Методика розрахунку розміру плати, що стягується з учасників характ-ся такими основними показниками: 1)вартість 1 м2 виставочної площі; 2)затрати на одного учасника.
1): Вм2 = Впзаг/Sзаг., де Вм2 – вартість 1м2 виставочної площі; Впзаг – загал. витрати, пов’язані зі створ.м та оформл.експозиційної площі; Sзаг– загальна виставочна площа.
2): Ву= Вузаг/Nу, де Ву - витрати на 1-ого учасника; Вузаг – загал. витрати, які врахов.при розрахунку даного показника; Nу – загальне число учасників виставки. При цьому загальні витрати включ. транспортні і складські витрати, з/п членам оргкомітету, витрати на охорону, культурну програму, інформ-рекламні і половину не передбачуваних витрат.
84. Методи оцінки ефективності інформ-их та орг-ійно-комерц. послуг.
Оцінювання ефективн. інформац. та орг-ійно-комерц. послуг завжди була і залиш. однією з актуал.проблем як у теорет., так і в практ. плані. Багато видів інформац. продуктів та послуг під час викор. їх споживачем забезп. йому конкретну екон. вигоду, яку можна кількісно виміряти. В цьому разі екон. ефект визнач. як різниця між величиною екон. вигоди та сумою плати за послугу. Оцінювання ефективності продукту можна здійсн.із викор. апарату моделювання. Для цього треба визнач. параметри, на які впливає інформац. продукт, та складові цього параметра. Кожен із параметрів отримує оцінку в балах у межах від 1 до 10, сума балів за складовими параметра не може перевищ.10. Оскільки якісній оцінці не завжди можна знайти кільк-ий еквівалент у балах, варто скорист. послугами експертів. Вони мають оцінити значимість кожної складової у відповідн.параметрі.
Параметрична модель оцін. ефективності інформац. продукту та послуги має вигляд:
Саме фінанс. умови участі у виставці (ярмарку) стають виріш. чинником прийняття остаточного рішення щодо участі в ній.
Кошторис витрат на участь склад.з таких основних статей: плата за виставкову площу; реєстрац. внесок (включає відшкод. витрат організаторів на видання рекламно-інформац. матеріалів, виготовл. посвідчень учасника, медичне обслуг.); витрати на персонал; вартість експонатів; витрати на створ. і забезп. роботи стенда; витрати на інформ-о-рекламні заходи. Після закриття виставки-ярмарку визнач. фактичну суму витрат і оцінюють результативність участі в ній. Підготовку до виставки-ярмарку почин. задовго до її відкриття. Вона передбач. цілу низку підготовчих заходів — від вибору виставки-ярмарку і форм. кошторису до перевірки виставк-го обладнання, експонатів, виставк-ої інформації, рекламних матеріалів. Важливу роль на цьому етапі відіграє комплектування групи працівників для роботи на виставці — так званий «персонал стенда», та признач.її керівника. На них поклад. відповідальність за орг-ію і здійсн.участі у виставці-ярмарку та забезп. реалізації мети цього заходу. Роботу під час виставки-ярмарку координує керівник стенда. Вона спрям. на макс. ефективне використ. всіх засобів комунікації для залуч. відвідувачів, макс. кількості замовлень, оцінку кон’юнктури та перспективу продажів, налагодження контактів із потенц.клієнтами. Однією з головних функцій персоналу стенда має бути робота з відвідувачами, вивч. їхньої реакції та заг. поведінки, оцін-ня зауважень та оперативне усунення недоліків.
Післявиставкова діял-ть охоплює тривалий час після закриття виставки-ярмарку й передбачає обробл. інформ., отриманої на виставці, та подальшу роботу з відвідувачами. При цьому класифік. й оцін. угоди, які були укладені; відповідно до взятих зобов’язань провод. розсилку зразків товару, необхідної документації, письмових подяк важливим клієнтам, з’ясовують ефективність участі підприємства в виставці-ярмарку та визнач. напрями її підвищення.
Виставка (ярмарок) передовсім є засобом комунікації, і вже потім — місцем орг-ії безпосереднього продажу товарів.
Виставка-ярмарок надає можливість експоненту отримати техніко-комерц. відомості та інформ. щодо потенц. клієнтів і конкурентів. Там перевір. ефективність пропонов. систем продажу товарів, транспорт-ня та збереження, ретельно аналізується асортимент представл. товарів щодо дизайну, якості, життєв. циклу, ціни. Усе це сприяє своєчасному реагуванню підприємства на вимоги ринку, отрим. конкур. переваг на ньому. Участь підпр-тва у виставці-ярмарку потребує значних витрат, тому по її заверш. проводять детальний аналіз цих інвестицій, порівн. їхню величину з отрим. рез-тами, визначають заходи щодо поліпш. цієї дія-ті.Сума грош. внеску має бути достатньою для відшкодув. витрат організаторів на підготовку й провед. виставки-ярмарку та форм.у них відповідн.прибутку.
Головн. статтями витрат організаторів практично будь-якої виставки-ярмарку є:оренда приміщень і обладнання;освітлення та опалення;оформл., поліграфічні та інформ.-рекламні роботи;транспортно-складські витрати;представ. витрати;організ. витрати;
Переважна частина організаторів виставок-ярмарків розподіляє ці витрати на дві великі групи: 1)витрати, які пов’язані зі створ.м і оформл. експозиційної S-щі, що відшкодов. за рахунок плати експонента за виставкову площу; 2)витрати на створ. та забезп. належних умов роботи учасників виставки-ярмарку (витрати з оренди приміщень і обладнання, освітл., опалюв-ня, оформл. та половина інших непередбачуваних витрат). Ці витрати відшкод.за рахунок реєстраційних внесків учасників.
На більшості виставок-ярмарків учасникам пропон. і надають додаткові послуги: оренду легкового транспорту, надання перекладача, викон. копіювальних робіт. Це сприяє зрост. привабливості для учасників виставки-ярмарку.
З метою поліпш. виставкової-ярмаркової діял-ті в Укр. створ. Виставкову федерацію Укр. (ВФУ), яка є асоційованим членом Спілки міжнар. ярмарків (UFI), а також репрезентує інтереси своїх членів у Раді з питань виставкової дія-ті в Україні — консультативно-дорадчому органі при Президентові Укр.. ВФУ підтримує діял-ть виставкових фірм, орг-ій, сприяє створ. орг-. та екон. можливостей для розвитку виставк. діял-ті.
85.Сутність та головні ознаки роздрібної торгівлі.
Роздрібна торгівля —одна із форм господарсько-торговельної діял-ті, яку здійсн. суб’єкти господарювання, і водночас, форма орг-ії товарного ринку. Під роздрібною торгівлею розуміють підприємн. дія-ть з продажу товарів та послуг на підставі усного або письмового договору купівлі-продажу безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їхнього особистого некомерц-ого використ. незалежно від форми розрахунків. Особливість та відмітна риса роздрібн. Торгівлі полягає у тому, що приводом для купівлі у роздрібній торгівлі є задоволення власних потреб покупця та його сімї у куплених товарах чи послугах, а не подальший перепродаж чи професійне використ..
Ознаки роздрібної торгівлі: вона є самостійною, ініціативною, здійснюваною на власний ризик діял-тю юрид-их осіб та громадян з метою отримання прибутку;головним змістом торговельної діял-ті є продаж товарів, при цьому можуть виконуватися супутні роботи(фасування, пакування, підгонка) й надаватися різноманітні послуги (догляд за дітьми, подарункове оформлення покупок, доставка покупок); товари реаліз. безпосередньо громадянам або іншим кінц. споживачам для особистого некомерц. використ.; товари реаліз. за готівку або іншими, прирівненими до неї платіжними засобами (кредитні картки банків, перерахування з рахунків вкладників банків); у роздрібній торгівлі можуть продавати лише товари певного асортименту, який вужчий, ніж у сфері громадського харчування; для роздрібної торгівлі важл. є наявність торг. місця; роздрібна торгівля ґрунтовно регламентована законод.та нормативно-правов. актами; договори купівлі-продажу в роздрібній торгівлі мають публічний характер.
Форми роздрібної торгівлі можна класиф. за такими ознаками:1)За місцем викон.,
2)За методами обслуг, 3)За правом власності на товар, що продається, 4) за формою розрахунку.
86. Головні функції роздрібної торгівлі.
Функції роздрібної торгівлі зумовлені тією посередницькою роллю, яку вона відіграє у товарному обігу. Роздрібна торгівля розширює можливості товаровиробників щодо задоволення запитів споживачів; вона створює умови, щоб матеріальні блага, виготовлені в масовому порядку безліччю підприємств, розкиданих по великій території, стали доступними споживачам у такій кількості і якості, в такому місці й у такий час, які є зручними для останніх.
Основні ф-ції роздрібної торгівлі:
-формування асортименту товару, здійсн. фасування, пакування, сортування;
-забезпеч. споживачів інформ. про товар, ціни, умови використ. через рекламу, вітрини, працівників торгівлі;
-сприяння проведенню марк. досліджень учасниками каналів розподілу;
-надання різноманітних послуг покупцям;
-формув. товарних запасів, їх зберігання, розміщення товарів у торговельних приміщеннях;
-встановл. ціни на товар, стимулюв. продаж;
-заверш.обміну товару на гроші й забезп-ня виконання угод купівлі-продажу;
-як правило, плата постачальникам за продукцію ще до продажу її кінц.споживачам.
87.Послуги роздрібних магазинів.
Істотним чинником впливу на вибір покупцем того чи того роздрібного продавця є обсяг і видовий склад послуг, які він надає. Ці послуги, як специфічна продукція роздрібної торгівлі, містять елементи, що стосуються самих товарів (якість, асортимент ), а також не менш важливі елементи стосовно умов продажу. Роздрібні магазини надають різний обсяг послуг до, в процесі та після продажу товарів. Це поясн.здебільшого 2 причинами: по-перше, різні товари потребують різного обсягу послуг, які надаються торг. персоналом на різних стадіях придбання товару; а по-друге — різні споживачі віддають перевагу (і можуть собі дозволити) різним видам обслуговування при купівлі товару.
Виокремл.3 основні рівні обслуговування — самообслуговування(продаж товарів повсякденного попиту та тов. широко відомих марок із групи так званих ходових товарів), обмежене обслуговування (надання покупцям дещо вищого рівня допомоги, оскільки магазин пропонує > товарів попереднього вибору, для придбання яких покупцям потрібно > інформації) та повне обслуговування (надання торговим персоналом допомоги покупцям на всіх етапах процесу придбання товару.
Послуги роздрібних магазинів:
- послуги перед продажем товару: прийм. замовлень телеф.; прийм. замовлень або відправка покупок поштою; реклам-ня товару; обладнання торгов. приміщ.;прийм. старих товарів;
розсилка рекламн.повідомлень,
- послуги після продажу товарів: доставка покупок; звич.пакування; подарунк.пакування; підгонка виробу; можлив.поверн. тов.;переробл. виробу; послуги кравця; нанесення написів.
– додаткові послуги: інкасування чеків; довідкова служба; безкоштовна автостоянка; ресторани, кавярні; послуги зремонту, надання кредиту, наглядза дітьми та тваринами.
88.Класифік-ні ознаки та типологія магазинів роздрібної торгівлі.
Для здійсн. торговельної діял-ті у сфері роздрібної торгівлі формується роздрібна торг. мережа. Для хар-ки форм орг-ії магазинної роздрібної торгівлі викор-ують класифікацію роздрібних магазинів, в основу якої покладено низку ознак, що характ-ть різні аспекти діял-ті торгового підприємства. До цих ознак належать: обсяг послуг, що надаються, асортимент пропонованих товарів, товарна спеціалізація, відносний рівень цін, форма торгівлі. Розглянемо детальніше класифік-ні ознаки та типологію магазинів роздріб.торг. Обсяг послуг: - самообслуговування (універсами, супер- та мегамаркети); - обмежене обс-ння (невеликі магазини товари повсякден. попиту); - повне обслугов. (фешенебельні спеціалізовані магазини елітних товарів).
Асортимент пропонованих товарів: - спеціалізовані (пропонують обмежену групу товарів з глибоким асортиментом: магазини одягу, спотр тов., ); - вузькоспеціалізовані (магазини з обмеженим асортиментом однотипної родукції: магазини жін.одягу, побутових приладів); - універсальні торговельні центри(комплекси) (магазини з широким асортим. різном-них товарів).
Товарна спеціалізація: - продовольчих товарів (обслугов.мешканців мікрорайону, в якому розташований магазин); - непродовольчих товарів (як правило, невеликі магазини пропонують широкий асортимент про-чих товарів); - змішані (комбіновані магазини, які пропонують дуже великий асортимент товарів).
Рівень цін: - елітні товари за високими цінами (пропонують товари високої якості з повним комплексом послуг); - магазини середніх цін (стандартні товари за нижчими цінами завдяки < націнка та > товарообороту); - дисконтні магазини (реалізують товари, що вийшли з моди, некондиційні, або ті, що були у використ.).
Форма торгівлі: - магазин звичайного типу (обс-ють покупців з прилавку); -магазин самообслуг.(надають вільний доступ покупців до товару); - магазин торгівлі за зразками (споживачі замовляють товари за даними зразками); - торгівля за попередніми замовленнями(покупець замовляє товар за каталогом); - дрібнооптові магазини (відпускають товари юр.особам за безготівковий розрахунок); - фірмові магазини (створ. товаровир-ом з метою просування на ринок нових тов., вивч.попиту, проведення марк. дослудж.).
89.Організаційно-правові форми суб’єктів роздрібної торгівлі.
Орг-ійно-правові форми суб’єктів господарювання, що здійсн. роздрібний продаж, досить різноманітні. До них належать:
-господарські орг-ії — юрид. особи, створені відповідно до Цивільного кодексу Укр., державні, комунальні та інші підприємства роздрібної торгівлі;
-громадяни, які здійсн. господарсько-торговельну діял-ть та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; -філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господар. орг-ій (структурні одиниці), утворені ними для здійсн. торговельної діял-ті без статусу юрид-ої особи.
Торговельне підприємство —самостійний суб’єкт господарювання, який системат. здійсн. торг. діял-ть для задовол. суспільних та особистих потреб громадян та інших кінц.споживачів і є юрид-ою особою. Торг. підприємство має відокремлене майно, самост. баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм наймен. та ідентифік-ним кодом.
Господарськими товариствами визнаються торговельні підприємства та інші суб’єкти господарювання, створені юрид-ими особами та/або громадянами, шляхом об’єднання їхнього майна та участі в торговельній діял-ті товариства з метою одержання прибутку.
90.Основні вимоги до організації та оформлення підприємств роздрібної торгівлі.
Підприємства роздрібної торгівлі мають забезп.: відповідність вир-ого приміщення (місця) чи будівлі для здійсн. торговельної діял-ті необхідним екологічним і санітарно-гігієнічним умовам, а технічного стану приміщення, будівлі та устаткування торг.-технологічного обладнання, які будуть використ. для торговельної діял-ті — вимогам нормативних документів щодо зберігання, вир-ва та продажу відповідних товарів та охорони праці;постійний розвиток матеріально-техн. бази підприємства, оснащення його сучасною технікою і обладнанням; застос. прогресивних форм торговельного обслуговування населення;наявність на видному місці в торговельному приміщенні асортиментного переліку товарів, чинних санітарних і ветеринарних правил, правил продажу товарів та іншої необхідної нормативно-технічної документації й дотримання встановлених у них вимог;продаж товарів громадянам чистою вагою і повною мірою;наявність державного повірочного тавра та проведення в установленому порядку повірки засобів вимірювання, що викор-ся в торговельній діял-ті для розрахунків із покупцями;наявність правильно оформлених цінників товарів, що надійшли для продажу; на вимогу покупця надати йому повну інформ.про виготовлювача, основні споживчі якості товару і його ціну, забезп. належний рівень обслуговування.
91.Організаційно-правовий захист прав споживачів.
Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань стосовно реалізації їхніх прав. Конкретні права споживачів, механізм реалізації захисту цих прав та відносини між споживачами товарів (послуг) і виробниками (продавцями) регулюються Законом Укр. «Про захист прав споживачів» та іншими законод.актами.
ЗУ «Про захист прав споживачів» визначив широке коло повноважень Державного комітету та його територіальних органів. Їм надано право: перевіряти у суб’єктів господарювання сфери торгівлі дотримання вимог щодо безпеки товарів, а також додержання правил торгівлі й надання послуг; припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення суб’єктами господарювання виявлених недоліків; забороняти суб’єктам господарювання реалізацію споживачам товарів (надання послуг): на які немає документів, що засвідчують їхню відповідність вимогам нормативних документів; на які в актах законодавства, нормативних документах встановлено обов’язкові вимоги щодо забезп-ня безпеки життя, здоров’я, майна споживачів і охорони навкол. природного середовища, якщо ці товари не мають сертифіката відповідності; завезених на територію Укр.без документів, які підтверджують належну якість їх; приймати рішення щодо тимчасового припинення діял-ті підприємств роздрібної торгівлі (секцій, відділів, складів) незалежно від форм власності, що систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі, умови зберігання й транспортування товарів до усунення виявл. недоліків; подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів;накладати на суб’єктів господарювання сфери торгівлі, зокрема й на громадян-підприємців, стягнення в разі поруш. ними законних прав споживачів.
Споживачі , під час придбання, замовленя або використ.тов.(послуг), мають право на: державний захист своїх прав; гарантований рівень спож-ня;належну якість тов.; відшкодування збитків; звернення до суду та інших уповноважених органів влади за захистом поруш.прав або законних інтересів;необхідну, доступну та достовірну інформ. про кількість, якість і асортимент тов.
За поруш.законодавства про захист прав споживачів Закон встановив матер. відповідальність суб’єктів господарювання сфери торгівлі, зокрема й громадян-підприємців. Захист прав споживачів, передбач. законодавством, здійсн. судом. При задовол. вимог споживача суд одночасно розв’язує питання щодо відшкодув. моральної (немайнової) шкоди. Закон звільняє споживачів від сплати державного мита за позовами, що пов’язані із порушенням їхніх прав.
92.Зобов'язання роздрібної торгівлі щодо інформ-ого забезп-ня споживачів.
Сукупність усіх правил, які регулюють торгов. діял-ть, становить нормативно-правову базу, що визначає обов’язкову відповідальність суб’єктів господар.-торгов. діял-ті як юр., так і фіз. осіб, перед споживачем і захищ. його законні права.
Споживач має право вимагати від продавця, щоб якість придбаного ним товару відповідала вимогам нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар, яку надає продавець. У разі виявлення недоліків або фальсифікації товарів упродовж гарантійного або інших термінів, установлених обов’язковими для сторін правилами чи договором, споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця: а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкод-ня витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;
б) заміни на аналогічний товар належної якості; в) відповідного з<ння його купівельної ціни;
г) заміни на такий само товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;
д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.
Споживач має право на одержання необхідної, доступної та достовірної інформ. про товари, що забезп. можливість компетентного вибору їх. Інформація про товари має містити:назви нормат. документів, вимогам яких має відповідати товар;перелік основних споживчих власт. товарів, а щодо продуктів харчування – склад(виключно із переліком використ. у процесі їх вигот-ня інших продуктів харчування і харчових домішок), калорійність, вміст шкідливих для здоровя речовин порівняно з обов’язковими вимогами нормативних документів і протипоказань щодо застос.; ціну та умови придбання товарів;дату вигот-ня;гарантійні зобов’яз. виробника;правила й умови ефективного викор-ня товарів;термін служби товарів; найменування й адресу виробника і підприємства.
