4. Схарактеризуйте вплив діяльності людини на навколишнє природне середовище; взаємозв’язок науково-технічного прогресу і навколишнього середовища. 5. Які ви знаєте забруднювачі довкілля? Класифікуйте їх. 6. Назвіть проблеми, з якими стикається людина в зміненому середовищі. Які, на ваш погляд, шляхи виходу з екологічної кризи?
Розділ 3
БЕЗПЕКА В ПОБУТІ І ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ
Найбезпечніше в побуті людина почуває себе у своєму будинку, квартирі, на дозвіллі. Як кажуть британці, мій дім — моя фортеця. І загалом це справді так. Щоб почуватися не тільки безпечно, а й достатньою мірою комфортно, людина використовує у своїй домівці різноманітну техніку, яка, безперечно, полегшує їй життя. Нинішній рівень технічного прогресу цілком достатній для того, щоб забезпечити автономне існування будь-якої людини упродовж тривалого часу без потреби спілкування із зовнішнім світом. Зокрема, переважна більшість будинків забезпечена холодною і гарячою водою, світлом, центральним опаленням, холодильником, аудіо- та відеотехнікою, телефоном, туалетом, сміттєпроводом тощо. Поки що залишимо поза увагою те, що ці блага хтось забезпечує. Сприйматимемо це як належне. Одне слово, в оселі людина майже всім забезпечена. Проте за певних обставин “фортеця” може виявитися вразливою. Як уже зазначалося, надбання цивілізації несуть у собі не лише комфорт, а й певну небезпеку. Що ж загрожує безпеці людини в її власній оселі?
3.1. Небезпека в побутових умовах
Побутова електрика. Будь-який, навіть найдрібніший ремонт електрообладнання (скажімо, заміна електричної лампочки у люстрі чи настільній лампі, плавких запобіжників в апаратурі чи інструменті) потрібно виконувати, вимкнувши напругу в електромережі квартири (якщо неможливо вимкнути пристрій, витягніть вилку з розетки). Отже, така, здавалося б, дрібниця, як вкручування (чи викручування) електричної лампочки в патрон під напругою, може призвести до травми рук, обличчя, навіть втрати зору. Ремонт електровимикачів, розеток потребує обов’язкового вимкнення напруги на вхідному електричному щитку квартири, для чого потрібний вільний доступ до нього або спеціальний ключ, якщо щиток замкнено.
Ситуація. Викручуючи перегорілу електричну лампочку, безпечніше скористатися звичайною рукавичкою, оскільки скляний балон лампочки може тріснути в руках. Часто скляний балон лампочки скручується в цоколі, і в цьому разі потрібно бути особливо обережним. Викрутити цоколь вдається лише за допомогою плоскогубців. З метою запобігання таким випадкам металеві контакти в патроні необхідно підігнути так, щоб електричний контакт досягався легким, без натиску, вкручуванням електролампочки. Особливо уважним треба бути при виконанні цієї простої операції у ванній кімнаті, де зазвичай підвищена вологість повітря та мокра підлога.
У кожній квартирі доцільно мати такий мінімальний набір інструментів: дві-три викрутки різної величини, молоток, плоскогубці, стамеску, ізолювальну плівку, паяльник (з каніфоллю та припоєм), розвідний або муфтовий ключ (наприклад, для заміни крана чи прокладки в ньому). Така передбачливість завжди виправдана. Щоб уникнути короткого замикання, потрібно періодично перевіряти надійність контактів у сполучних пристроях (вилках, розетках, вимикачах тощо). Не слід забувати вимикати електрообладнання після користування ним, а також перед виходом із квартири. Часто причиною пожежі у квартирі буває залишена ввімкненою без нагляду електрична праска. Газ. Газові плита, колонка і система опалювання (котел або грубка) є додатковими потенційними джерелами небезпеки, а часто й надзвичайних ситуацій. Уникнути небезпеки можна у разі дотримання правил користування цим обладнанням, підтримуючи його у справному стані.
Ситуація. Якщо, увійшовши у квартиру, ви відчули запах газу (до природного газу, який майже не має запаху, додається бутилмеркаптан — газ із сильним специфічним запахом навіть у малих концентраціях) — це перший сигнал можливої небезпеки. Пам’ятайте, що в цьому разі забороняється вмикати світло — поява іскри у вимикачі може спричинитися до вибуху. Забороняється також запалювати сірники чи запальничку. Насамперед потрібно зробити протяг, відчинивши вікно (чи кватирку) та двері, перекрити газ (якщо це не зроблено вчасно). Якщо можливо, з’ясуйте причину витоку газу і ліквідуйте її. Якщо це вам не під силу — викликайте майстра-газівника. Варто також знати, куди телефонувати, звертаючись по допомогу.
Які ще загрози підстерігають людину в її оселі?
Велике значення для безпечності проживання в оселі має раціональне розташування в ній меблів і обладнання. Тут важлива не лише і не головне комфортність, а насамперед безпечність. Меблі не повинні заважати пересуватися кімнатою. Інакше людина може спіткнутися, впасти і травмуватись. Принагідно зауважимо: вдома не варто виконувати самостійно роботу, що несе в собі підвищену небезпеку. Наприклад, ремонтувати електрообладнання, мити вікна чи фарбувати рами. Доцільно нагадати, що над плитою (газовою чи електричною) не слід навішувати полиць, а тим більше зберігати там легкозаймисті предмети. Звичайне бажання щось дістати з полиці над плитою може закінчитися не лише опіками, а й пожежею і навіть смертю. Можна навести ще багато прикладів небезпек в оселі людини. Варто замислитись і проаналізувати бодай один день, проведений у квартирі, виокремивши правильні та неправильні дії в кожній конкретній ситуації. Розглянемо різні ситуації, в яких опиняється кожна людина, вийшовши за межі оселі. Слід зауважити, що головне завдання педагога — сформувати у свідомості кожного мотивацію до розумної, виваженої і безпечної поведінки як у побуті, так і в робочому середовищі, тобто у повсякденному житті. Перші неприємності, а з ними і небезпека можуть очікувати людину вже за порогом її квартири.
Ситуація 1. Припустимо, не працює ліфт. Вам доведеться спускатися (підійматися) сходами. Темної пори можна спіткнутися і впасти, вивихнути або зламати ногу чи руку. А тому слід бути передбачливим і завжди мати при собі ліхтарика, щоб уникнути таких прикрощів. Ситуація 2. Ліфт працює. Натиснувши кнопку і трохи зачекавши, ви заходите в кабіну. Проте, зрушивши з місця і проїхавши один-два поверхи, ліфт раптом зупиняється. Що робити? Найголовніше — не нервуйте і не намагайтеся вибратися з кабіни ліфта самотужки. Найперше — натисніть кнопку “Виклик” (якщо вона є) або покличте когось на допомогу. Інформація
Зауважимо, якщо в кабіні ліфта чи на першому поверсі поблизу ліфта не встановлено засобу зв’язку з диспетчером технічної служби, то, щоб допомогти людині вибратися з кабіни ліфта, що зупинився між поверхами, найдоцільніше звернутися до двірника або консьєржа. Сподіваємося, з часом це питання буде розв’язано і кожний знатиме: у надзвичайній ситуації треба телефонувати за номером 01 або 999, або… Такий номер буде всім відомий, його рекламуватимуть.
Розглянемо небезпечні випадки, які можуть трапитися з людиною на вулиці. Навіть поспішаючи, ніколи не вибігайте з під’їзду, бо можна потрапити під колеса автомобіля, що виїздить із подвір’я. Потрібно дотримуватися правил безпеки також на зупинці. До салону маршрутного транспорту слід заходити обережно, в жодному разі не висіти на східцях. Також потрібно уважно виходити з транспорту, щоб не потрапити у відкритий каналізаційний люк, чи вибоїну, особливо взимку. Розглядаючи транспортну проблему, доречно ще раз нагадати про те, що технічний прогрес окрім зручностей і поліпшення умов життя несе в собі потенційні загрози здоров’ю і життю людини, її безпеці загалом. Скажімо, первісна людина не могла загинути під колесом, оскільки його тоді ще не було (колесо винайдено близько 5 тис. років тому). Навряд чи хто колись підраховував, скільки людей загинуло під колесами різних транспортних засобів (від колісниці до “Мерседеса”); упродовж історії людства колесо постійно вдосконалюється, щоб надати транспорту ще більшої потужності й швидкості. Нині встановлено, що найбільше людей гине у дорожньо-транспортних пригодах. То який вихід? Як зробити статистику менш жахаючою, уникнути трагедії?
Інформація
У 68 % ДТП зі смертельними наслідками винуваті нетверезі учасники дорожнього руху. Переважна більшість таких ДТП трапляється у місцях, де не встановлено переходу через проїзну частину. Учасниками таких пригод часто бувають діти, що граються на дорозі, катаються на велосипедах або вискакують на дорогу на санчатах. Отже, більшість ДТП не є невідворотними — вони зумовлені порушенням елементарних правил безпеки, зокрема правил дорожнього руху.
Дивна річ, попри те, що правила дорожнього руху вивчають не тільки майбутні водії на курсах, а й дітлахи у дитсадках, школярі у школах, ситуація загалом не поліпшується. Чому? Напрошується невтішний висновок: такі знання мають для більшості людей поки що пасивний характер. Щоб перевести їх в активну форму, форму безумовної поведінки, потрібен тривалий час. Формувати в людині виважену поведінку потрібно з перших її кроків, у дитинстві, тоді, можливо, виваженість вчинків дорослої людини стане генетично детермінованою. Перебуваючи за кордоном, ви, мабуть, помічали: коли горить червоне світло світлофора, навіть якщо транспорту немає, пішоходи чекають зеленого світла. Для цивілізованих людей така поведінка є нормою. На кризі й воді. Зимова риболовля, катання на ковзанах по льодовому дзеркалу водойми інколи закінчуються трагічно. Причому, нещастя може трапитись і ясної морозної днини, коли, здавалося б, крига не повинна тріснути. Річ у тім, що більшість вітчизняних водойм (річок, озер, ставків) зарегульовано, тобто є гребля чи дамба, що дає змогу пропускати воду. Відтак з певних причин (об’єктивних чи суб’єктивних) рівень води може швидко змінитись і підірвати кригу. Це не означає, що ми маємо зовсім відмовитися від зимової риболовлі чи катання на ковзанах, проте необхідно бути обережним і знати певні ознаки, що передують ламанню криги — шум, потріскування криги тощо. Влітку водойми стають масовими місцями відпочинку. У спекотний день на пляжах багато відпочиваючих. І щоб запобігти небезпеці, потрібно дотримуватися правил поведінки на воді і на сонці. Відомо, що зловживати сонячними ваннами не рекомендується навіть здоровій людині. Особливо, якщо є певні застереження з боку лікарів. У перший день виходу на пляж перебувати тривалий час на сонці небезпечно. Після зими шкіра надто чутлива до сонячної радіації. Передозування сонячного опромінення може призвести не лише до почервоніння шкіри, а й до численних сонячних опіків з ураженням глибоких шарів шкіри і появи виразок. Особливо небезпечно спати на сонці. Щодо купання, то слід пригадати загальновідому приказку: “Не знаючи броду — не лізь у воду”. У воді потрібно обов’язково дотримуватися певних правил поведінки. Перед тим як зануритися, слід змочити водою ноги, руки, обличчя, на мілині адаптувати своє тіло до температури води. Ці процедури виконують для того, щоб запобігти можливим судомам при різкому зануренні у воду. Особливо небезпечно пірнати людям зі слабким серцем або підвищеним артеріальним тиском. Не можна стрибати у воду з кладок чи крутого берега, не знаючи попередньо глибини водойми чи річки. Існує небезпека наштовхнутися на кілок, який забивають рибалки, прикріплюючи на нього садочок, або камінь чи корч. Не слід забувати корисну пораду: перед тим як пірнати, обов’язково вивчіть місце, де збираєтесь купатися. І ще: не запливайте далеко від берега, покладаючись на силу і витривалість. Пам’ятайте: у багатьох випадках тонуть люди, які вміють добре плавати.
Слід також суворо дотримуватися застережень з боку органів санітарного нагляду, якщо на березі річки чи водойми є таблички з написом “Купатися заборонено” .
3.2. Гігієна харчування
Без повітря людина може витримати лише кілька хвилин (не беремо до уваги феноменальних прикладів перебування без повітря ловців перлин), без води — до двох тижнів, без їжі — щонайбільше 45 днів. Для поповнення енергетичного балансу людина має харчуватись. Інша річ, як до цього ставитися: їсти, щоб жити, чи жити, щоб їсти. За статистикою, нині значна кількість населення планети відчуває нестачу продуктів харчування, а багато людей загалом голодують. Водночас доведено, що переїдання, нераціональне харчування можуть спричинити найрізноманітніші, в тому числі й онкологічні, захворювання. В економічно розвинених країнах виробництво продуктів харчування, поставлене на промислову основу, стає дедалі багатоетапнішим. Ускладнюється технологія оброблення харчових продуктів, що здебільшого призводить до їх забруднення сторонніми речовинами. Нині у цих країнах населення віддає перевагу екологічно чистим продуктам харчування. Однак для отримання високих урожаїв застосовують засоби хімічного захисту сільськогосподарських рослин, мінеральні та органічні добрива, що за певних умов негативно позначається на якості продуктів харчування (детальніше про це йтиметься у розд. 4). Зі свого боку, підприємці, намагаючись будь-що отримати високі прибутки, докладають багато зусиль для того, щоб, наприклад, надати своїй продукції привабливого вигляду, своєрідного смаку тощо. Для цього зазвичай вони використовують небезпечні для вживання синтетичні барвники, наповнювачі, харчові добавки. Незважаючи на суворий державний контроль за безпекою та якістю продуктів харчування і харчових добавок, у торговельній мережі часто з’являються неякісні продукти. Наприклад, надходження в організм людини синтетичного барвника “Понсо 4R ”з продуктів харчування перевищує припустимі добові дози (ПДД) для дорослих у 9,3 раза, для дітей — у 28 разів (табл. 11).
Надходження в організм людини синтетичних барвників із продуктів харчування
Надходження в організм барвника за добу, мг Синтетичний барвник ПДД барвника, мг/кг припустиме за даними ВООЗ для дорослих Амарант Брильянтовий блакитний FCF Брильянтовий чорний Зелений FCF Зелений S Індигокармін Кармазін Коричневий НТ Коричневий RK Патентований синій Понсо 4R “Сонячний захід” Тартразин Хіноліновий жовтий 0,5 12,5 2,5 25,0 5,0 5,0 0,5 1,5 0,075 – 0,125 2,5 7,5 30,0 750,0 150,0 1500,0 300,0 300,0 30,0 90,0 4,5 – 7,5 150,0 450,0 для дітей 10,0 250,0 50,0 500,0 100,0 100,0 10,0 30,0 1,5 – 2,5 50,0 150,0 при дотриманні норм, що діють в Україні Заборонений 150,0 150,0 150,0 150,0 150,0 75,0 75,0 – 150,0 75,0 75,0 150,0
Таблиця 11
Результат вибіркового контролю харчових продуктів, які містять харчові барвники, свідчить, що у 44,4 % желатинових цукерок з шоколадною глазур’ю виробництва Німеччини і 39,2 % карамелі вітчизняного виробництва концентрація барвників перевищує допустиму. Водночас у харчуванні, в технології приготування їжі і зберіганні продуктів харчування людина часто сама припускається помилок. Потрібно дотримуватися загальновідомих правил: зберігати продукти в холодному місці, раніше приготовлену їжу (супи, борщі, каші, м’ясні страви) перед вживанням не лише підігріти, а й піддати відповідній термічній обробці.
Слід пам’ятати, що копченості (м’ясо, риба) можуть містити канцерогени, наприклад, бенз(а)пірен, нітрозоаміни. Вміст цих речовин у продуктах значною мірою залежить від технології копчення і за певних умов його можна істотно знизити. Однак лікарі не рекомендують часто вживати копченості, особливо людям, які мають проблеми зі шлунком, печінкою, підшлунковою залозою, стравоходом тощо. Потрібно уникати обвуглення продуктів, їх оброблення на відкритому вогні. Не можна багаторазово використовувати для смаження жири, вживати продукти, що зберігалися тривалий час, і тим більше — вкриті пліснявою. Велике значення мають посуд і пакувальний матеріал, де зберігаються продукти харчування. Не варто користуватись алюмінієвим посудом для приготування їжі, зберігати продукти у пластмасовій тарі, не призначеній для цього. Харчування має бути біологічно повноцінним і раціональним. Харчуючись одними й тими самими продуктами, можна викликати харчовий дефіцит, при якому захисні сили організму послаблюються. Шкідливі для здоров’я нерегулярне харчування та переїдання. Розглядаючи питання безпечного харчування, слід звернути увагу на такий важливий продукт, як гриби. Останніми роками, масового характеру набувають випадки отруєння грибами. Це пов’язано насамперед з елементарним незнанням, особливо міським населенням, для якого гриби не є традиційним продуктом, які з них їстівні, а які отруйні. У їстівних грибах багато білка і фосфорних сполук, заліза, вітамінів А, В1, В2, C, РР, мінеральних речовин (калію, кальцію, натрію) і мікроелементів (міді, цинку, йоду, марганцю, миш’яку). Білки грибів (печериць, білого гриба, порхавок) майже не поступаються поживною цінністю тваринним білкам. Встановлено, що людині вагою 70 кг для підтримання білкового балансу, за відсутності інших видів білків, потрібно на добу 100–200 г сухих їстівних грибів. Незважаючи на великий вміст білків їстівні гриби не можна використовувати як єдине джерело потрібних людині білків, оскільки їх довелося б споживати у свіжому вигляді у кількості 1–2 кг на добу. Однак в екстремальних умовах протягом нетривалого часу завдяки споживанню грибів людина, яка опинилася наодинці з природою, може підтримати свій загальний стан. У загальновідомому жарті “Неїстівних грибів не існує. Проте окремі з них можна їсти лише один раз у житті”, на жаль, є частка правди.
З 500 видів грибів, що ростуть на території України, понад 25 смертельно небезпечні. Різні види отруйних грибів з’являються з ранньої весни до пізньої осені. Саме тому випадки отруєння грибами трапляються протягом усього вегетаційного періоду. Медична статистика враховує лише ті випадки отруєнь грибами, які зумовлюють тяжкі захворювання або летальні випадки. Численні отруєння, які викликають розлад шлунково-кишкової діяльності або інші легкі симптоми захворювання, найчастіше залишаються поза увагою медиків. Отруйні гриби, в яких вміст отруйних речовин невисокий, здебільшого спричинюють легке отруєння, нетривалі захворювання. До речі, легке отруєння можуть спричинити, наприклад, навіть погано висушені білі гриби або недостатньо відварені опеньки. Наслідки отруєння грибами залежать також від віку і стану здоров’я людини, кількості спожитих грибів, від споживання їх натщесерце чи після іншої їжі, а також виду отрути, що міститься в них. Загалом відомо три групи грибних отрут. До першої групи належать отрути місцевої збудливої дії. Вони спричинюють лише порушення травлення, а їх дія виявляється через одну-дві години після вживання. Такі отрути містять окремі види сироїжки, печериця рудіюча отруйна, недоварені справжні осінні опеньки. Другу групу отрут містить мухомор червоний, пантерний та інші його види, що діють на нервові центри. Ознаки отруєння з’являються через півгодини або дві години після споживання у вигляді сильної нудоти, блювання, проносу, запаморочення, втрати свідомості, посиленого виділення поту, нападів сміху або плачу, галюцинацій. У цьому разі потрібна невідкладна медична допомога. Третю групу отрут містить бліда поганка, окремі види мухоморів, павутинників. Отруєння ними найчастіше призводить до летального випадку. Ознаки отруєння з’являються через 8–72 год після вживання грибів. Отрута потрапляє до шлунка, проте поки що не викликає помітних ознак отруєння. Навіть тоді, коли вона потрапляє через кров до всіх внутрішніх органів, симптоми отруєння такі незначні, що не викликають у людини тривоги. Ознаки отруєння з’являються лише тоді, коли отруйні речовини досягають головного мозку і впливають на нервові центри, які регулюють функції окремих органів. Після цього внаслідок посилення діяльності мускулатури шлунка починають інтенсивно виділятися шлунковий сік і слиз, які викликають блювання і розлад шлунка. Організм втрачає велику кількість рідини, тобто зневоднюється, настає “згущення” крові, з’являється невгамовна спрага. Губи і нігті потерпілого набирають синюватого кольору, холодіють кінцівки, з’являються судоми. Згодом отрута паралізує нерви, що регулюють діяльність кровоносних судин, і викликає застій у них крові. Падає кров’яний тиск. Спостерігається жирове переродження тканин печінки, нирок, серця. Стан здоров’я погіршується так сильно, що найчастіше людину не вдається врятувати. Слід наголосити, що ефективне лікування хворих, які отруїлися грибами, що містять отруту другого та третього типу, можливе лише в разі правильного визначення виду гриба, який споживала людина. В окремих випадках грибні отруєння виникають внаслідок неправильного або невмілого приготування умовно їстівних грибів, які потрібно відварювати протягом щонайменше 15–30 хв, а відвар після кип’ятіння обов’язково вилити. Такі отруєння найчастіше викликають хрящі-молочники з їдким пекучим соком, свинухи, сироїжки з гострим пекучим їдким смаком. Ознаки отруєння виникають через півгодини або чотири години після вживання грибів; з’являються нудота, блювання, пронос. Одужання зазвичай настає через добу. За характером такі отруєння не відрізняються від звичайних шлунково-кишкових розладів і не мають таких специфічних ознак, як отруєння грибами, що вже були наведені. Отруєння можуть спричинити також їстівні гриби, якщо обробляти їх через значний проміжок часу після збирання. Особливо легко псуються старі й червиві гриби. Вживати їх не рекомендується. Зазначимо, що в окремих людей спостерігається ідіосинкразія до грибів. У цьому разі вживання в їжу навіть правильно приготовлених їстівних грибів призводить до отруєння, яке відбувається дуже бурхливо. З’являються болі в животі, блювання, пронос, висипання на шкірі, які викликають нестримне свербіння. За кілька годин зазвичай настає одужання. Таким людям не слід взагалі їсти грибів. Грибів не можна їсти і при захворюванні печінки, нирок, запальних процесах шлунково-кишкового тракту. Існує інший різновид ідіосинкразії до грибів — несприйнятливість людини до грибної отрути, тобто стійкість до цієї отрути. Саме це породжує безпідставні випадкові відомості про їстівність і отруйність окремих видів грибів.
Перша допомога при будь-якому отруєнні грибами полягає в терміновому виклику лікаря і невідкладній госпіталізації потерпілого. До прибуття лікаря постраждалого слід покласти в ліжко і давати йому пити маленькими ковтками холодну підсолену воду. Це сприяє послабленню нудоти і
