Повідомлялося, що в Туреччині, Ірані та Гімалаях пройшли чорні дощі. Однак сажа після пожеж не піднялася достатньо високо, щоб призвести до глобальних екологічних наслідків, яких так боялися.
Воєнна операція НАТО в СР Югославія 24 березня — 26 червня 1999 р., крім інших наслідків також мала значний негативний вплив на навколишнє середовище, що, в свою чергу, спричинило виникнення чинників тривалої дії, які становлять загрозу не лише для рослинного і тваринного світу, а й для життя і здоров’я населення Югославії та інших країн Європи. Найскладніші екологічні наслідки пов’язані з ракетно-бомбовими ударами по нафтохімічному комплексу “Петрохімія” і заводу мінеральних добрив “Азотара” ( Панчево), нафтопереробному заводу (Новий Сад), нафтосховищам (Смедерово і Приштина), трансформаторній підстанції (Ніш), гірничо-збагачувальному комбінату (Бор). Отже, руйнація великої кількості потенційно небезпечних об’єктів спричинила складну екологічну ситуацію, зумовлену такими чинниками як: • забруднення значних територій і технологічного обладнання цеху електролізу хімічного заводу "Петрохімія" металічною ртуттю, що створило загрозу здоров'ю та життю людей, які проживають в центральних районах СРЮ і басейні ріки Дунай; • випадання на значних територіях продуктів згорання вінілхлоридів, вуглеводнів та інших токсичних речовин, що призвело до істотного забруднення відкритих водойм та сільськогосподарських угідь; • забруднення ґрунтів і відкритих водойм сирою нафтою та нафтопродуктами; • викидами в навколишнє середовище токсичного трансформаторного масла (піралени); • викидами в атмосферу на гірничо-збагачувальному комбінаті в місті Бор оксидів сірки, азоту, сполук міді та інших металів, що призвело до забруднення не тільки території СРЮ, а й до транскордонного забруднення території Болгарії та Румунії.
Інформація
Загалом на території СРЮ бомбардуванню було піддано десятки промислових підприємств, серед яких насамперед потрібно виділити нафтохімічний комплекс Панчево. В результаті його руйнування у повітря потрапило 3 тис. т аміаку, 200 т моновінілхлориду, 800 т соляної кислоти, 1000 т етиленхлориду, 4 т ртуті, хлор. Від згоряння на відкритому повітрі цих речовин і сполук утворився фосген — бойова отруйна речовина, концентрація якого через 1,5 год після удару 17 квітня перевищила гранично допустиму в 7,2 разів.
Аналізуючи наслідки воєнних конфліктів, слід зауважити, що під час Першої світової війни втрати мирного населення становили лише 5 %, під час Другої — 75 %, а в усіх подальших воєнних конфліктах — уже близько 80–90 % від загальної кількості загиблих. При цьому екологічні наслідки стають усе складнішими.
5.12. Наслідки “мирного” застосування бойових отруйних речовин (БОР) та подразнювальних засобів
“Творчі” доробки військово-промислового комплексу, на жаль, знаходять застосування в ситуаціях, далеких від війни. Найширше використовують сполуки, які належать до класу бойових отруйних речовин (БОР) Так, подразнювальні отруйні речовини (поліцейські) застосовують для “залякування та деморалізації беззахисного населення”. Ці отрути не є безневинними сполуками і за певних умов можуть викликати масові ураження, про що свідчить низка публікацій. Зокрема повідомляється, що чотиримісячний хлопчик, який перебував у приміщенні, де поліція застосувала сльозогінний газ CS, безпосередньо після впливу отрути був госпіталізований з гострим порушенням дихання, закупоркою дихальних шляхів. Пізніше розвинулася пневмонія. Після інтенсивного лікування дитина була виписана з лікарні лише на 28 день. Відомі випадки і широкомасштабного застосування поліцейських газів. Так, внутрішніми військами колишнього СРСР у ніч з 8 на 9 квітня 1989 р. в місті Тбілісі використовувались спеціальні засоби сльозогінної дії. У зв’язку з підозрою про отруєння хімічними речовинами 16 травня за допомогою звернулося 4038 осіб, з яких 543 госпіталізовано. Діагноз “отруєння” підтвердився приблизно у 500 чоловік. Потерпілі скаржилися на головний біль, запаморочення, слабкість, психомоторне збудження, яскраво-червоні висипання на шкірі, крововиливи у склеру, розширення зіниць, гіпоксія. Відомо, що застосовувались хлорацетофенон (“CN”) та ортохлорбензилиденмалонодинітрил ("CS"). Крім подразнювально-больової дії, використання цих отруйних речовин супроводжується екстремальними психологічними та панічними реакціями. Не виключається застосування БОР терористами. Зокрема, 20 березня 1995 р. внаслідок гострого отруєння нервово-паралітичним газом типу “зарин”, 5 контейнерів з яким було виявлено в трьох різних поїздах метро у місті Токіо, 6 чоловік загинуло і тисячі отримали ураження. В Японії це вже другий випадок масового отруєння зарином. Перший раз трагедія (загинуло 6 чол.) сталася у червні 1994 р. у місті Мацумота. До отрут воєнної хімії належать і фітотоксичні отрути (отрути рослин). У військових цілях їх використовують для знищення посівів культурних рослин, підриву продовольчої бази супротивника, знищення рослинності тощо. Одним із представників фітотоксичних отрут є 2,4-дихлорфеноксиоцтова кислота (2,4-Л) та 2,4,5-хлорфеноксиоцтова кислота (2,4,5-ДТ). Проте основну небезпеку для людини несуть не ці препарати, а супутні продукти, які утворюються в процесі синтезу фітотоксичних отрут, зокрема, діоксин (2,3,7,8-тетрахлордибензо-пара-діоксин). Широкомасштабне застосування американськими військами фітотоксичних отрут типу “ейджент орандж” охопило 43 % від усіх посівних площ та 44 % лісових угідь південного В’єтнаму. За підрахунками, над цією країною разом з “ейджент орандж” було розпилено більш як 500 кг (за іншими даними — 170) діоксину. Повідомлялося, що понад 2 млн жителів цієї країни отримали отруєння, з яких 3,5 тис. загинуло. Хімікати, до складу яких входив “ейджент орандж”, застосовувались і в інших країнах. Так, у Таїланді під час робіт на цукрових плантаціях, оброблених інсектицидами та пестицидами з вмістом “ейджент орандж” виробництва США, загинуло 10 робітників. У лісах Амазонки в штаті Пара (Бразилія) хімікатами, які містили діоксин, було оброблено 2,4 тис. км2. Унаслідок цього реєструвалися випадки загибелі дітей та падіж худоби. При цьому картина отруєння не відрізнялася від тієї, яка спостерігалася у В’єтнамі. Офіційно визнано факт випробування речовини “ейджент орандж” Пентагоном на території Канади. Описані також випадки отруєння діоксином солдат армії США, які мали контакт з “ейджент орандж”. У липні 1979 р. виявлені нашкірні висипання у 13 з 74 робітників хімічного заводу у місті Джексоевілл (штат Арканзас, США), зумовлені діоксином. Інциденти, викликані токсичними продуктами воєнної хімії, відбуваються у ситуаціях, які можна вважати типовими. Це розгерметизація цистерн та оболонок боєприпасів, пожежі з наступним пошкодженням резервуарів чи оболонок боєприпасів, диверсії, порушення технологій використання та ін. Для деяких класів вказаних токсикантів окремі типові ситуації не характерні, що пояснюється умовами зберігання та їх фізико-хімічними властивостями. Зокрема, щодо подразнювально-больових, психохімічних, диверсійних отрут це пояснюється їх низькою леткістю та кількістю речовин, що зберігаються в одиниці виробу (боєприпасу). Слід нагадати про фатальну роль пожежі у спричиненні хімічного інциденту чи хімічної катастрофи, оскільки при цьому у довкілля може потрапляти значна кількість нелетких рідин та твердих токсичних речовин. Формування хімічної катастрофи — складний процес, який зумовлюється безліччю чинників. Серед указаних особливого значення набувають фізико-хімічні (леткість чи тиск пари, розчинність у воді) та біологічні (токсичність) властивості катастрофальної отрути. Варто зауважити, що ці чинники зумовлюють вільне формування хімічної катастрофи під дією інших природних чинників довкілля. В умовах хімічних катастроф надходження токсичних речовин в організм людини відбувається не безпосередньо, а через відповідні переносники, якими бувають переважно повітря, вода, продовольство чи ґрунт. Значення вказаних об’єктів довкілля у доставці токсичних речовин в організм людини для різних класів токсикантів істотно варіює. Оскільки переважна більшість представників подразнювальнобольових ОР нерозчинні або малорозчинні у воді, ймовірність їх попадання в організм людини з водою незначна. Забруднені ними харчові продукти стають непридатними для вживання за органолептичними ознаками. Проникнення в організм цих токсикантів через ґрунт також мало ймовірне, оскільки їх шкірно-резорбтивна активність незначна. Сорбція ОР задушливої дії водою, харчовими продуктами та ґрунтом істотного токсикологічного значення не має. ОР шкірно-резорбтивної дії леткі, добре розчинні і стійкі у воді, довго зберігаються у ґрунті, досить інтенсивно сорбуються харчовими продуктами, що зумовлює небезпеку їх перенесення до людини через ці об'єкти. ОР загальнотоксичної дії за фізико-хімічними властивостями поділяються на газоподібні, рідини та тверді речовини. Перша група за своїми шляхами попадання в організм людини подібна до ОР подразнювально-больової та задушливої дії, у другої групи шляхами перенесення можуть бути вода і продовольство. Фосфорорганічні ОР характеризуються високою токсичністю, достатньою леткістю, розчинністю у воді. Їм притаманна також здатність сорбуватися харчовими продуктами. Зазначені властивості поєднуються з їх високою гідролітичною стійкістю. Це зумовлює високу токсикологічну небезпеку чотирьох шляхів перенесення токсиканта до організму людини. Для психохімічних ОР головними шляхами перенесення є повітря, вода та харчові продукти. Фітотоксичні речовини можуть надходити до організму всіма вказаними шляхами. Найбільш імовірними з них можуть бути вода та продовольство, хоча не виключений і повітряний шлях.
5.13. Механізм впливу токсичних речовин
Велике значення для планування заходів захисту населення від токсичних речовин в екстремальних умовах має врахування медикотактичних характеристик хімічних катастроф, що зумовлені різними класами продуктів військової хімії. Так, для подразнювально-больових ОР характерна відсутність прихованого періоду, швидка динаміка формування інциденту, наявність задовільної можливості розпізнання природи отрути, але у разі певних труднощів лабораторного підтвердження. Для усунення чи зменшення подразнювально-больового синдрому створені відповідні антидоти. Для різних представників ОР задушливої дії притаманний прихований період, який варіює у межах від 1 до 8 год; відповідна динаміка інциденту, спричиненого ними, розтягнута у часі; умови розпізнавання інциденту задовільні; високоефективні антидоти для вказаних отрут ще не розроблені. Для шкірно-наривних ОР, що належать до групи галогенованих третинних аліфатичних алканів, галогенованих оксидів, притаманний прихований період від 1 до 8 год та повільна динаміка формування клінічного вияву. Клініка ураження шкіри галогенованими аліфатичними арсинами, на відміну від попередньої групи, пояснюється відсутністю прихованого періоду. При цьому динаміка формування інциденту прискорена, умови розпізнавання природи токсиканта задовільні. Для галогенованих аліфатичних арсинів розроблені ефективні антидоти (унітіол, БАЛ). Для токсикантів інших хімічних класів таких ефективних антидотів немає.
Для ОР загальнотоксичної дії властивий короткий прихований період (залежно від концентрації чи дози) від секунд до хвилин і стрімка динаміка формування інциденту. Звичайно, умови розпізнавання природи інциденту при масових отруєннях цими отрутами задовільні. Для цього класу отрут розроблені ефективні антидоти та засоби патогенетичної терапії. При ураженні фосфорорганічними ОР прихований період вимірюється кількома хвилинами або десятками хвилин (залежно від дози чи концентрації отрути). Динаміка формування інциденту швидкоплинна. Умови розпізнавання природи масових отруєнь можуть бути утрудненими, оскільки існують отрути інших класів, яким притаманний судомний синдром. Розроблені ефективні схеми та способи фармакологічної профілактики та лікування гострих отруєнь цими отрутами, зокрема профілактичні, лікувально-профілактичні та лікувальні антидоти. При ураженні психохімічними ОР спостерігається прихований період від десятків хвилин до кількох годин; динаміка формування інциденту уповільнена; при встановленні природи захворювання з психотичною симптоматикою можуть виникати певні труднощі; розроблені способи фармакологічної корекції психотичних синдромів, зумовлених цими отрутами. Прихований період і динаміка формування інциденту при отруєнні фітотоксичними отрутами тривалі у часі, при розпізнаванні їх природи можуть виникнути значні труднощі; ефективні антидоти для лікування отруєнь не розроблені. Одними з головних медико-тактичних показників можливих хімічних (токсикологічних) катастроф є кількість уражених і характер ураження, швидкість розвитку незворотних змін в організмі та наявність антидотів. За цими показниками різні класи продуктів воєнної хімії істотно різняться. Це, в свою чергу, відбивається на плануванні та характері заходів із ліквідації медичних наслідків хімічної катастрофи, викликаних різними представниками цих токсикантів. Так, кількість уражених зазвичай може становити десятки — сотні осіб, а ураження виявляються у вигляді гострих подразнень слизових оболонок очей та верхніх і нижніх дихальних шляхів. При цьому розвиток патологічного процесу відбувається за короткий проміжок часу. В структурі втрат кількість смертельних уражень невелика. Характерним синдромом ураження при цьому є пульмокардіальний шок. В основі антидотів проти цих отрут лежать леткі анестетики. Ефективність їх обмежена. Характерним прикладом хімічної катастрофи, викликаної цими ОР, може слугувати інцидент у Тбілісі. ОР задушливої дії можуть стати причиною великих катастроф із кількістю уражених від одиниць до сотень тисяч. Синдромами ураження будуть гострий токсичний набряк легенів, токсична пневмонія, токсико-пульмональний шок, гострий кон’юнктивіт. У структурі втрат значний відсоток становитимуть середні, тяжкі та смертельні ураження. Залежно від особливостей того чи того токсиканта швидкість розвитку патологічних змін в організмі може коливатися від десятків секунд до кількох годин (фосген, дифосген). Ефективні антидоти проти цих отрут до цього часу не розроблені, водночас певний ефект дають леткі анестетики, спирт етиловий, нестероїдні протизапальні засоби, діуретики, кортикостероїди, антибіотики. Наочною ілюстрацією наслідків хімічної катастрофи, викликаною цими токсикантами, може бути трагедія, що сталася у місті Бхопал (Індія) у 1984 р. Місто з населенням у 700 тис. було уражене ОР метилізоціанат, вагою 30 т (табл. 26). Шкірно-наривні ОР можуть спричинювати великі катастрофи із втратами, які можуть коливатися від сотень до тисяч потерпілих. Характер ураження викликаний цими токсикантами, характеризується загальнорезорбтивною дією та глибоким дерматозом при нашкірній аплікації отрути, псевдомембранозним запаленням верхніх дихальних шляхів, бронхопневмонією при інгаляційному проникненні, панофтальмітом при перокулярній аплікації, гострим гастроентеритом при ентеральному надходженні. Швидкість розвитку патологічного процесу залежно від хімічної будови отрут цього класу варіює. Так, для галогенованих тіоефірів притаманний досить тривалий прихований період, який вимірюється годинами. Галогеновані третинні аліфатичні аміни, інші N-алкіл-N, N-біс-(2-хлоретил)-аміни, галогеновані аліфатичні арсини мають значно коротший прихований період. Для галогенованих тіоефірів, галогенованих третинних аліфатичних амінів, інших N-алкіл-N, N- біс-(2-хлоретил)-амінів антидоти не розроблені, а існуючі методи лікування малоефективні. Проти галогенованих аліфатичних арсинів існують ефективні антидоти — унітіол і БАЛ.
Таблиця 26
Характеристика втрат Загинуло за 1-шу добу Загинуло за 3-тю добу Загинуло за 4-ту добу Всього загинуло Всього потерпіло Отримали ураження смертельні тяжкі середні та легкі втрата зору опіки 2850 97 150 100 000 20 000 10 000 – – – – – 0,407 13,87 14,28 2,85 1,43 1,425 48,575 50,00 10,00 5,00 Кількість Кількість загиблих по загиблих, чол. наростанню, чол. 600 600 400 – 200 000 Не відомі 1200 1600 2850 200 000 % загиблих від усього населення міста 0,085 0,17 0,22 0,407 28,57 % загиблих від загальної кількості уражених 0,3 0,6 0,8 1,425 Не відомі
Для гострого отруєння ОР загальнотоксичної дії характерний синдром гострої токсичної гіпоксії, яка часто супроводжується судорожним синдромом. Швидкість формування хімічної хвороби при отруєннях ними знаходиться в межах секунд або хвилин залежно від дози (концентрації) токсиканта. Нині існує чимало ефективних антидотів цих отрут із різними механізмами антидотної дії, зокрема амілнітрат, пропілнітрит, фенотіазінові похідні, натрію тіосульфат, антигіпоксиканти та ін. Оскільки ці отрути за характером дії є смертельними швидкодіючими агентами, можна очікувати сотні й тисячі уражених. При хімічних катастрофах, спричинених фосфорорганічними ОР, кількість потерпілих може коливатися від сотень до десятків тисяч. Прихований період при гострих отруєннях цими отрутами знаходиться у межах десятків секунд або хвилин, а провідним синдромом — судорожний. Проти цих отрут розроблені різноманітні за медико-тактичним призначенням, хімічною будовою, механізмами дії антидоти, зокрема холінолітики, реактиватори холінестерази, протисудорожні засоби та ін. Швидка динаміка формування незворотних змін в отруєному організмі вимагає раннього застосування антидотів, що в реальних умовах здійснити важко. Яскравим прикладом хімічної катастрофи при диверсійному застосуванні отрути цього класу є інцидент у Токійському метро. Кількість уражених в результаті хімічної катастрофи, викликаної психохімічною ОР шляхом диверсії, може перевищувати сотні й тисячі. Різні механізми токсичної дії зумовлюють і відмінності клінічної картини отруєння окремими психохімічними речовинами. Зокрема, при ураженні диетиламідом лізергінової кислоти (ДДК) певною мірою зберігається орієнтація особистості та мовний контакт, орієнтація у навколишньому середовищі, місці та часі; при високій інтоксикації спостерігається сноподібний стан, зрідка делірій; для розладів сприйняття притаманні ілюзії та галюцинації, які сприймаються як сторонні явища, при цьому наявні психосенсорні порушення; відсутні значні порушення мови, емоційний стан характеризується ейфорією, депресією, пустотливістю, легкодухістю при збереженні пам’яті; соматичні та вегетативні порушення характеризуються помірним мідріазом, пітливістю, лакримацією, салівацією, тахікардією та гіпертензією. Для отруєнь атропіноподібними психотоксичними речовинами характерні значне утруднення мовного контакту особистості, порушення орієнтації в навколишньому середовищі, місці та часі. Порушення свідомості виражається спочатку делірієм, потім ступором і комою, різко утрудненою та безладною мовою, страхом, тривогою, жахом, для рухової активності притаманні збудженість, для пам’яті — часто повна або часткова амнезія, для соматичних та вегетативних порушень характерні виражений мідріаз із в’ялою реакцією на світло, сухість слизових оболонок, тахікардія, підвищення сухожилкових рефлексів. При цьому інтоксикаційний психоз може супроводжуватися соматичними порушеннями (гіпертермією, тахікардією, розладом зорового аналізатора, припиненням пото- та слиновиділення та ін). Прихований період при цьому може вимірюватися годинами. Для усунення психоматичного синдрому рекомендовані нейролептики, транквілізатори, антидепресанти, психостимулятори та інші фармакологічні засоби.
Широкомасштабне застосування фітотоксичних ОР у воєнних цілях супроводжується масовим ураженням населення, кількість якого може перевищувати десятки, а то й сотні тисяч. В основі механізму токсичної дії гербіцидів, нітро- і хлорпохідних лежить стимуляція процесів окислення та пригнічення процесів фосфорилювання, через що посилюється теплопродукція, порушується теплообмін, що може бути причиною теплового удару. При хронічному отруєнні розвивається ураження шлунково-кишкового тракту та печінки. Швидкість формування патологічних процесів при цьому уповільнена і вимірюється днями та тижнями. Для більшості гербіцидів антидоти не розроблені. При гострих отруєннях гербіцидами, в механізмі дії яких є метгемоглобіноутворення, застосовують метиленовий синій, тіонін чи толуїдиновий синій, а також глюкозу, аскорбінову кислоту, кровопускання 250–300 мл (якщо не знижений артеріальний тиск). При інцидентах із застосуванням диверсійних отрут кількість уражених може коливатися у значних межах — від сотень до десятків тисяч, що значною мірою залежить від своєчасного розпізнавання природи отрути та негайного проведення комплексу запобіжних заходів (кількість постраждалих під час антитерористичної операції на Дубровці (Москва) могла б бути значно меншою, якби було відомо, яку речовину застосовано). Характер ураження зумовлений механізмом токсичної дії того чи того токсиканта. Вважається, що токсичність будь-якої фторорганічної сполуки (кислоти, прості та складні ефіри, аміди, галогенангідриди, спирти, альдегіди та ін.) визначається здатністю в результаті реакцій утворювати фтороцтову кислоту чи фторацетат-йон. Механізм токсичної дії фторидів полягає у гальмуванні активності різних естераз та порушенні процесів гліколітичного фосфорилювання. В організмі фторацетати перетворюються у фторцитрати, які, в свою чергу, пригнічують аконітазу — фермент циклу трикарбонових кислот. Для отруєння фторидами характерні блювання, пронос, болі в животі, різка слабкість, судоми, смерть від зупинки дихання та серця. Розглянемо основні медико-тактичні показники хімічних катастроф, викликаних токсикантами воєнної хімії (табл. 27).
Таблиця 27
Клас токсиканта 1 Подразнювальнобольові ОР Кількість уражених 2 Від десятків до сотень Характер ураження 3 Гостре подразнення слизових оболонок очей та верхніх дихальних шляхів, пульмокардіальний шок Набряк легенів, гостра токсична пневмонія, токсикопульмональний шок Швидкість розвитку незворотних змін 4 Десятки секунд — десятки хвилин Антидоти 5 Протидимна суміш, фіцилін, леткі анестетики, ефір, спирт
ОР задушливої дії
Від сотень одиниць до сотень тисяч
Десятки секунд — десятки хвилин
