Анулювання резерву та направлення на доходи
Д-т “Резерв для сумнівних боргів” 3000; К-т “Доходи від анульованих резервів”(інші оперативні доходи) 3000.
Дебіторська заборгованість може реалізовуватися фін. установам.
(наприклад: реалізована, на суму $5000. Комісійні 4%)
Д-т “Гр.Кошти” 4800; Д-т “Фін.витрати” 200; К-т “Рах. до одержання” 5000.
53.Система постійного обліку запасів в зарубіжних країнах.
Питання змісту , оцінки , подання в балансі та розкриття обліко-вої політики щодо запасів регулюються Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку №2 “Запаси”. Товарно-матеріальними запасами вважаються товари, які були куплені підприємством і зберігаються на складі для наступної реалізації.
У фінансовому обліку зарубіжних країн застосовують дві системи (методи) обліку складських запасів : 1) система постійного обліку запасів; 2)система періодичного обліку запасів. Відображення операцій за системою постійного обліку : 1) Початок звітного періоду - рахунок “Складські запаси” показує залишок запасів (за їх видами) на початок звітного періоду.; 2) Купівля (придбання) товарів за звітний період: Дт “Складські запаси”; Кт “Рахунки до сплати (“Постачальники”); 3)Реалізація товарів за звітний період: Дт “Рахунки до одержання” (“Клієнти”); Кт “Доходи від реалізації”; Одночасно : Дт “Собівартість реалізованих товарів” ; Кт “Складські запаси” (“Товари”); 4)Кінець звітного періоду – рахунок “Складські запаси” відображає залишок запасів (за видами) на кінець звітного періоду.
54. Система періодичного обліку запасів в зарубіжних країнах.
У фінансовому обліку зарубіжних країн застосовують дві системи обліку складських запасів : 1) система постійного обліку запасів; 2)система періодичного обліку запасів. При системі періодичного обліку детальний облік матеріальних запасів впродовж звітного періоду на рахунку “Складські запаси” не ведеться. На ньому відображається тільки початковий залишок ( на початок звітного періоду) , який був визначений наприкінці минулого звітного періоду шляхом інвентаризації. Надходження складських запасів відображається на рахунку “Витрати на закупівлю”, який є рахунком елементів витрат: Дт “Витрати на закупівлю (товарів)” ; Кт “Рахунок до сплати (або постачальники)”. Завдання полягає в тому , щоб визначити на кінець звітного періоду залишок невикористаних матеріалів ( чи товарів) на складі і вартість використаних ( списаних) запасів. Для цього наприкінці звітного періоду (місяця . кварталу чи року) проводять інвентаризацію запасів на складі і оцінюють залишок прийнятим методом. Сума витрачених запасів ( товарів) визначається за формулою : Витрачені запаси (товари) = Залишок на початок періоду + Закупівлі (витрати на закупівлі) – Залишок запасів на кінець періоду.
55.Порядок регулювання в обліку залишків запасів в кінці звітного періоду за системи періодичного обліку.
В кінці звітного періоду необхідно визначити залишок невикористаних матеріалів на складі та суму витрачених матеріалів. Для цього в кінці звітного періоду проводять інвентаризацію запасів на складі по кількості і оцінюють цей залишок одним з прийнятих методів. Сума витрачених матеріалів за звітний період визначається за формулою:
Сума витрачених запасів = Залишок на поч. звіт. періоду + Витрати на закупівлю – Залишок запасів на кінець звіт. періоду.
Операції відображаються в обліку наступним чином:
Списується початковий залишок запасів
Д-т “Зміна залишків запасів”; К-т “Складські запаси”.
Відображається залишок запасів на кінець звіт.періоду
Д-т “Складські запаси”; К-т “Зміна залишків запасів”.
Сальдо рахунку “Зміна залишків запасів” переноситься на рахунок “Фін.результатів” (сальдо К-т)
Д-т “Зміна залишків запасів”; К-т “Фін.результат звітн.період”.
Якщо залишок дебетовий, то навпаки:
Д-т “Фін.результат звітн.період”; К-т “Зміна залишків”.
56.Методика відображення в звіті про прибутки собівартості реалізованих і товарів за системи періодичного обліку.
Приклад.
Доход від реалізації 50000; Собівартість реалізованої продукції; Зали-шок на поч.періоду 11400;
Витрати на закупівлю продукції (надх.) 45600; Разом: 57000.
Залишок на кінець періоду 18000; Разом собівартість реалізованої продукції 39000; Валовий (маржинальний) дохід 11000.
57.Оцінка запасів (витрачених та залишку) методами ФАЙФО та ЛАИФО.
Метод ФАЙФО припускає , що матеріали, які придбані першими , першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто списуються за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюються за цінами останніх надходжень. Метод ЛАЙФО припускає, що матеріали (запаси), які придбані останніми , першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто оцінюються за цінами останніх надходжень. Залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому разі за цінами перших надходжень. Необхідно зазначити, що при застосуванні методу ФАЙФО собівартість запасів в умовах періодичного і постійного обліку однакова. При застосуванні методу ЛАЙФО маємо найбільшу собівартість продажу , але найменший прибуток. В умовах інфляції цей метод найкращим чином сприяє відповідності витрат і доходів у Звіті про прибутки.
58.Оцінка запасів (витрачених та залишку) методами середньозваженої та ідентифікованої собівартості.
За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалізовані запаси , а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюються за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період , так і після кожного наступного надходження того чи іншого виду запасів. В умовах періодичної системи обліку запасів середньозважена собівартість їх одиниці визначається за формулою: Сс=(Сп+Сн)/(Кп+Кн) , де Сс- середньозважена собівартість, Сп і Кп – відповідно собівартість і кількість запасів на початок періоду, Сн і Кн – відповідно собівартість і кількість запасів , що надійшли протягом періоду. У системі постійного обліку запасів протягом звітного періоду застосовується змінна середньозважена собівартість запасів.
59.Вплив методів оцінки складських запасів на фінансові результати підприємства.
При застосуванні методу ФАЙФО собівартість запасів в умовах періодичного і постійного обліку однакова. В умовах зростання цін на запаси метод ФАЙФО забезпечує найбільш низьку собівартість продажу , наслідком чого буде найбільший прибуток. Водночас оцінка запасів у балансі за методом ФАЙФО найбільш наближена до їх фактичної собівартості. При застосуванні методу ЛАЙФО маємо найбільшу собівартість продажу , але найменший прибуток. В умовах інфляції цей метод найкращим чином сприяє відповідності витрат і доходів у Звіті про прибутки. З іншого боку , використання методу ЛАЙФО приводить до завищення собівартості запасів у балансі та дає можливість маніпулювати показником звітного прибутку залежно від часу придбання запасів. Внаслідок цього в деяких країнах заборонено використання методу ЛАЙФО. Середньозважена собівартість продажу забезпечує більш рівну величину прибутку, зазнає меншого впливу коливання закупівельних цін , ніж інші методи.
60. Оцінка і відображення складських запасів в балансі.
Наприкінці звітного періоду підприємство зобов’язане проводити інвентаризацію товарно – матеріальних запасів незалежно від системи обліку. Інвентаризація означає виявлення фактичної кількості матеріалів та інших запасів і їх оцінку. Якщо підприємство застосовує систему періодичного обліку, то нестачі, або надлишки не виявляються і не відображаються в обліку. Це відбувається тому, що на рахунку “Складські запаси” в періодичному обліку не відображають надходження , списання і залишки. При застосуванні системи постійного обліку складських запасів ( залишки на рахунках відомі) при інвентаризації можуть бути виявлені нестачі або надлишки. Нестачі записуються на витрати виробництва : Дт “Собівартість реалізованої продукції (товарів)”; Кт “Складські запаси”. Надлишки відображаються в обліку зворотною проводкою. Згідно з загальноприйнятими принципами обліку, складські запаси відображаються в балансі за собівартістю або за ринковими цінами на момент складання балансу, якщо ринкова ціна нижча за собівартість. Цей принцип зветься “Принципом меншої вартості”. Якщо ринкова ціна нижча за собівартість запасів , тоді підприємство повинне відобразити в обліку витрати (збитки) від знецінення.
Існує три методи оцінки складських запасів за правилом мінімальної (нижчої) оцінки : 1)метод оцінки по видах (номенклатурних номерах) запасів ( позиційний метод) – при цьому методі по кожній позиції (найменуванню) товарів визначається собівартість і ринкова вартість та приймається менша з них ; 2)метод оцінки по основних товарних групах (категоріях) запасів – оцінка проводиться по групах (категоріях) товарів, порівнюється по категоріях собівартість та ринкова вартість і береться до обліку менша з них. ; 3)метод оцінки за сукупністю товарних запасів на складі – усі товарні запаси оціню-ються за собівартістю та за ринковими цінами і до обліку береться менша з них.
61.Склад довгострокових (необоротних) активів, їх оцінка та методика відображення в балансі.
Довгострокові – це такі активи , які : 1)мають строк служби більше одного року; 2)придбані для використання в господарській діяльності (в бізнесі); 3)не призначені для реалізації (в останньому випадку – вони відносяться до складських запасів). Довгострокові активи класифікуються за різними ознаками : 1)класифікаційні групи за ознакою матеріальності – матеріальні довгострокові активи (основні засоби, земля, природні ресурси); нематеріальні довгострокові активи (права користування майновою та інтелектуальною власністю); 2)класифікаційні групи за ознакою “підлягає амортизації” – довгострокові активи , які амортизуються (основні засоби, природні ресурси, нематеріальні активи) ; довгострокові активи , які не амортизуються (земля); 3)класифікаційні групи за ознакою процесу відтворення – відтворювані довгострокові активи (основні засоби, земля, нематеріальні активи) ; невідтворювані довгострокові активи (природні ресурси). Кожний вид довгострокових активів може у свою чергу підрозділятися за складом та за функціональним призначенням.
62.Класифікація довгострокових (необоротних) активів для цілей обліку, рахунки для обліку.
Довгострокові – це такі активи , які : 1)мають строк служби більше одного року; 2)придбані для використання в господарській діяльності (в бізнесі); 3)не призначені для реалізації (в останньому випадку – вони відносяться до складських запасів). До довгострокових активів належать : основні засоби, земля, нематеріальні активи , природні ресурси, довгострокові фінансові вкладення тощо. Довгострокові активи класифікуються за різними ознаками : 1)класифікаційні групи за ознакою матеріальності – матеріальні довгострокові активи (основні засоби, земля, природні ресурси); нематеріальні довгострокові активи (права користування майновою та інтелектуальною власністю); 2)класифікаційні групи за ознакою “підлягає амортизації” – довгострокові активи , які амортизуються (основні засоби, природні ресурси, нематеріальні активи) ; довгострокові активи , які не амортизуються (земля); 3)класифікаційні групи за ознакою процесу відтворення – відтворювані довгострокові активи (основні засоби, земля, нематеріальні активи) ; невідтворювані довгострокові активи (природні ресурси). Кожний вид довгострокових активів може у свою чергу підрозділятися за складом та за функціональним призначенням. В зарубіжній практиці облік “ Основних засобів” ведеться до кожної класифікаційної групи основних засобів: “ Устаткування”, Транспортні засоби” , “Будівлі” , “Споруди” тощо.
63.Порядок нарахування амортизації прямолінійним та виробничим (по кількості випущеної продукції) методами і відображення її обліку.
Амортизаційна політика є найважливішим питанням господарської та фінансової діяльності. В умовах ринкової економіки вона постійно перебуває в полі зору господарств та фірм, а також держави. З одного боку, амортизація – це витрати , що їх включають у витрати виробництва та у собівартість продукції. З іншого боку, амортизаційні відрахування – це джерело для інвестицій , модернізації обладнання та інших основних засобів. В країнах ринкової економіки застосовують кілька методів нарахування амортизації. Найважливішими з них є : 1)метод лінійної амортизації ; 2)метод нарахування амортизації за кількістю випущеної продукції; 3)метод подвійної норми амортизації; 4)метод суми цифр років експлуатації. Амортизація за кількістю випущеної продукції. Застосовується в тому разі , якщо об’єкт основних засобів використовується нерівномірно по періодах, тобто в кожному періоді кількість продукції істотно коливається. Тоді визначають ставку амортизації на один виріб за формулою : (Первинна вартість – Ліквідаційна вартість) / Кількість продукції до випуску протягом строку експлуатації.
64.Нарахування амортизації методами подвійної норми та суми цифр років експлуатації і відображення її в обліку.
З одного боку, амортизація – це витрати , що їх включають у ви-трати виробництва та у собівартість продукції. З іншого боку, амортизаційні відрахування – це джерело для інвестицій, модернізації обладнання та інших основних засобів. В країнах ринкової економіки застосовують кілька методів нарахування амортизації. Метод подвій-ної норми амортизації. Це метод прискореної амортизації. Норма прискореної амортизації визначається шляхом множення норми лінійної амортизації на встановлений коефіцієнт для прискореної амортизації. Ціллю прискореної амортизації є швидше перенесення балансової вартості основних засобів на витрати виробництва. В ре-зультаті акумулюються засоби для здійснення технічного прогресу, впровадження нової техніки, модернізації виробництва. За МСБО кожне підприємство самостійно обирає метод нарахування амортизації основних засобів. Проте, обравши той чи інший метод, підприємство не повинно змінювати його на інший упродовж звітних періодів. В зарубіжній практиці “Амортизація основних засобів” ведеться до кожної класифікаційної групи основних засобів: “Аморти-зація устаткування”, Амортизація транспортних засобів” , “Амортиза-ція будинків” тощо.
65.Облік надходження основних засобів за відсутності та наявності ПДВ.
Для обліку руху основних засобів ведеться рахунок основних засобів, який має субрахунки за їх класифікаційними групами (будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби тощо). В зарубіжних країнах з високорозвиненою економікою не створюються спеціальні джерела фінансування капітальних вкладень. Тому основні засоби, які надійшли в результаті купівлі, відображають в обліку так, як і надходження матеріалів. Приклад. Рахунок постачальника. Куплено устаткування на суму 30000 дол. Рахунок буде сплачено пізніше. Проводка : Дт “Устаткування” - 30000 ; Кт “Розрахунки з постачальником” (або “ Рахунки до сплати”) – 30000. Якщо практикується ПДВ , то наведена вище операція буде відображена в обліку таким записом (ПДВ – 18,6%): Дт “Устаткування” – 30000; Дт “Розрахунки з бюджетом (ПДВ)” – 5580; Кт “Розрахунки з постачальником” (або “ Рахунки до сплати”) – 35580. Витрати на власне будівництво об’єктів попередньо обліковуються на рахунку витрат “Незавершене будівництво”. Наприклад, компанія збудувала цех, фактична собівартість якого 157000 дол. Прийняття на експлуатацію готового об’єкта відображено таким записом (США): Дт “Основні засоби (будівлі)” – 157000; Кт “Незавершене будівництво” – 157000 Проте в деяких країнах є особливості відображення в обліку об’єктів, що надійшли в результаті будівництва (Франція, Бельгія та інші). Вартість таких об’єктів зара-ховується на доходи підприємства, для обліку яких відведено раху-нок доходів “Іммобілізована продукція”. Доходи , що відображаються на цьому рахунку, компенсують витрати на будівництво об’єкта. В остаточному підсумку таке відображення не має впливу на формулювання фінансових результатів. В нашому прикладі оприбуткування готового об’єкта знайде таке відображення в обліку : Дт “Основні засоби (Будівлі)” – 157000; Кт “Іммобілізована продукція” – 157000. Наприкінці звітного року на рахунок “Фінансові результати звітного періоду” буде перенесено витрати (з рахунку витрат “Незавершене будівництво”) та доходи (з рахунку Іммобілізована продукція”). Результат дорівнює нулю.
66.Облік вибуття основних засобів за англо-американської системи.
Вибуття основних засобів відбувається здебільшого в результаті їх ліквідації внаслідок зносу або реалізації. За МСБО № 16 результати вибуття основних засобів повинні відображатися на фінансових результатах діяльності підприємства – в розділі інших або надзвичайних результатів. Прибутки чи збитки від ліквідації або реалізації основних засобів визначаються як різниця між чистими надходженнями та залишковою вартістю об’єктів основних засобів. Це міжнародний стандарт. Проте техніка відображення в обліку операцій, пов’язаних з вибуттям основних засобів, в різних країнах може бути різна. Покажемо це за англо – американською системою на прикладі США. Приклад №1. Фірма реалізувала верстат, первісна вартість якого 12000 дол. , нарахована амортизація – 4000 дол. Договірна ціна реалізації становить – 7000 дол.: Дт “Рахунки до одержання” – 7000; Дт “Амортизація устаткування” – 4000; Дт “Збитки від вибуття основних засобів” – 1000; Кт “Устаткування” – 12000. Приклад №2. Ті ж самі вихідні дані, окрім договірної ціни. Ціна реалізації становить – 10000 дол.: Дт “ Рахунки до одержання” – 10000; Дт “Амортизація устаткування” – 4000; Кт “Прибутки від вибуття основних засобів” – 2000; Кт “Устаткування” – 12000. Приклад №3. Списано верстат, первісна вартість якого 12000 дол. , нарахована амортизація - 12000 дол. : Дт “Амортизація устаткування” – 12000; Кт “Устаткування” – 12000. Розглянуті методики відображення вибуття основних засобів однакові для різних напрямків вибуття (ліквідація , реалізація) для всіх підприємств , незалежно від форм власності та господарювання.
67.Облік вибуття основних засобів за західноєвропейської системи.
Вибуття основних засобів відбувається здебільшого в результаті їх ліквідації внаслідок зносу або реалізації. За МСБО № 16 результати вибуття основних засобів повинні відображатися на фінансових результатах діяльності підприємства – в розділі інших або надзвичайних результатів. Прибутки чи збитки від ліквідації або реалізації основних засобів визначаються як різниця між чистими надходженнями та залишковою вартістю об’єктів основних засобів. Це міжнародний стандарт. Проте техніка відображення в обліку операцій, пов’язаних з вибуттям основних засобів, в різних країнах може бути різна. Покажемо це за західноєвропейською системою на прикладі Франції. Приклад Фірма реалізувала верстат, первісна вартість якого 12000 дол. , нарахована амортизація – 4000 дол. Договірна ціна реалізації становить 10000 дол. : 1)списується балансова вартість реалізованого верстата – Дт “Амортизація устаткування” – 4000; Дт “Витрати по недоамортизованій вартості основних засобів” – 8000; Кт “Устаткування” – 12000; 2)відображається надходження доходів від реалізації верстата – Дт “Розрахунки з клієнтами” – 10000; Кт “Доходи від вибуття основних засобів” – 10000. Різниця між сумою рахунку “Доходи від вибуття основних засобів” та рахунку “Витрати по недоа-мортизованій вартості основних засобів” покаже результат від реалізації (вибуття) верстата. Але цей результат буде виявлено на рахунку “Фінансові результати звітного періоду” , куди відносяться всі доходи і витрати звітного періоду. Розглянуті методики відображення вибуття основних засобів однакові для різних напрямків вибуття (ліквідація , реалізація) для всіх підприємств , незалежно від форм власності та господарювання.
68.Склад, характеристика, оцінка природних ресурсів та методика обліку їх надходження.
До природних ресурсів належить ліс, родовища нафти й газу, мінеральної сировини тощо. В зарубіжних країнах вони є об’єктом купівлі – продажу. В балансі природні ресурси відображаються як довгострокові (позаоборотні) активи (“Запаси вугілля”, “Запаси нафти й газу”, “Ліс”). Характерними особливостями природних ресурсів є : 1)при видобутку вони стають мінеральними (складськими) запасами; 2)запаси природних ресурсів не відновлюються. Тому природні ресурси ще називають “виснажувані активи ”. Природні ресурси при їх придбанні оцінюються за фактичними затратами на їх придбання. У фактичні затрати , як і придбанні основних запасів , входить ціна постачальника , комісійні , брокерські тощо. Надходження відображається записом : Дт “Природні ресурси” ; Кт “Розрахунок з постачальником”. Слід визначити , що природні ресурси, розроблені (видобуті) , але не реалізовані в поточному році , відображаються як товарно – матеріальні запаси.
