Шпаргалки! - Міжнародний Бухгалтерський Облік (МБО)

42. Облік розрах-вих знижок, що надаються клієнтам, в зах-європейських країнах.
Розрах-ві знижки- надаю-ся клієнту за прискор-я оплати заборг-ті, за дострокову оплату. Клієнтам можуть надаватись знижки під гол. виписки рахунків-фактур, а також після відображ-я в обліку процесу реаліз-ї. Розрах-ві знижки показ-ся в обліку як фін. витрати. Наприк-д: Рах-к на ім”я клієнта: прод-ція за цінами реаліз-ї 100000, розрах-ва знижка 2%=2000. Разом 98000. ПДВ18,6%=18228. До оплати 116228.
Дт Фін. вит-ти 2000; Дт Рахунки до одерж-я 116228; Кт Доходи від реаліз-ї 100000; Кт Розрахунки з бюджетом (ПДВ) 18228.
Якщо знижки надают-ся пізніше, тобто після відображ-я в обліку процесу реалізації, надані розрах-ві знижки відображ-ть як фін. витрати. Наприклад: повідом-я клієнту: розрах-ва знижка до рах-ку N---від “---“00р2%=1000
Кт Рахунки до одерж-я 1186; Дт Розрахунки з бюджетом (ПДВ) 186; Дт Фін. вит-ти 1000.

43. Методика визнач та облік сумнівної дебіт заб-ті виходячи з платоспром окремих клієнтів.
Сумнівним боргом визна-ся дебіт-ка забор-ть орг-ї, яка не погашена у строки, визначені договорами, і не забезпечена відповід-ми гарантіями. Найбільш точним способом вияв-ня суми деб-ї заборг-ті є визнач-ня сумнівних боргів по кожному клієнту, на базі визнач-я його платоспромож-ті.
Наприклад: 31.12.99р Клієнт винен 8000дол.. П/п оцінило його як неплатоспромож-го на 60%. Очікувані витрати 4800дол.(8000грн.*60%). Наприкінці року підпр-во створює резерв для сумнівних боргів віднесенням його на витрати по елементу “Витрати по сумнівних боргах”:
Дт вит-ти по сумнівних боргах 4800; Кт резерв для сумнівних боргів 4800.
Списання безнад-го боргу відбуд-ся наступного року. Припустимо, що суму безнадійного боргу було визначено точно і клієнт перерах-в 3200дол. Решту заборг-ті підпр-во списує за рах-к створенного резерву.
Дт Грош. кошти (або рахунок в банку) 3200; Дт Резерв сумнівних боргів 4800; Кт Розрахунки з клієнтами 8000.
Припустим, клієнт перерах-в більшу суму,наприк-д, 5000дол. Тоді, лишок нарах-го резерву анулюється і і спрям-ся на збільш-ня прибутків або доходу.
1) Відображ-ся надходження грошей від клієнта з одночасним списанням суми безнад-го боргу.
Дт Гр. Кошти 5000; Дт Резерв сумнівних боргів 3000; Кт Розрах-ки з клієнтами 8000.
2) Анулюється необгрунтовано нарах-на сума резерву для сумнівних боргів (4800-3000)
Дт Резерв сумнівних боргів 1800; Кт Доходи від анульованих резервів 1800.
В разі, якщо резерву виявилось недостатньо для списання сумнівних боргів, його донараховують

44. Методика визначення та облік сумнівної дебіторської заборгованості на базі інформації звіту про прибуток.
За цим методом сума безнад-х боргів розрах-ся застосув-м певного %-ка від обсягк продажу в кредит. При цьому %-к визнач-ся як середня величина відсотків безнадій-х боргів до обсягу продажу не менш, ніж за 3 минулі роки.
Наприклад: У звіт-му році обсяг продажу компанії становив 400000дол. Досвід минулих років свідчить, що 0,6% продажу в кредит не буде виплачено.
Резерв для сумнів-х боргів у звіт. році= 400000*0,6=2400дол.
Дт Вит-ти по сумнів-х боргах 2400; Кт Резерв для сумнів-х боргів 2400.
При цьому методі залишок на кін. Року по рах-ку “Резерв для сумнів-х боргів” не береться до уваги, тому що він віднос-ся до минул-х років(у нашому прикладі зал-к станов-ть 200дол. Таким чином заг. сума резерву буде 2600дол.)

45. Методика визначення та облік сумнівної дебіторської заборгованості виходячи із даних балансу.
Основою цього методу є розрах-к відсотків від суми дебіт-ї заборг-ті. При цьому застос-ся спрощений підхід або періодизація деб-ї заборг-ті за строками виник-ня.
Спрощений підхід.
Приклад: Деб-ка заборг-ть компанії на кін. Року становить 50000 дол. Досвід минулих років свідчить, Що 5% деб-ї заборг-ті буде погашено.
Розмір резерву для сумнів-х боргів= 50000*0,5=2500дол. Цей розрах-к стос-ся всієї деб-ї заборг-ті. Тому береться до уваги залишок резерву на кін. року.(с.200) Сума донарах-ня резерву буде:2500-200=2300дол.
Дт Вит-ти по сумнів-х боргах 2300; Кт Резерв для сумнів-х боргів 2300.

46. Пряме списання безнадійної дебіторської заборгованості.
Метод прямого списання сум-ї деб-ї з-ті не передбач-є створ-я резерву. Визначена сума сумнівних боргів прямо безпосередньо списується на витрати.
Наприклад: борг-1000дол. Сумнівні борги400дол.
Дт 94 Витрати по сумнівних боргах 400; Кт 36 Рахунки до одерж-я 400.

47. Облік векселів до одержання та процентів по них.
В розрахунках підприємства зі своїми дебіторами застосовуються векселі. Вексель- це безумовне забов’язання клієнта сплатити певну суму грошей в зазначений час. Дата сплати вказується на векселі у вигляді напису конкретної дати, кількості місяців або днів з дня підписання векселю.
Вексель це спосіб платежу і кредитування. По векселю клієнт сплачує номінальну суму векселя та відсотки. Відсоткова ставка встановлюється з розрахунку на рік. Сума відсотків по векселю визначається за формулою:
Сума % = Номінал векселя * річна % ставка * строк векселя (частка року)
Одержаний вексель від клієнта:
Д-т “Векселі одержані” – 10000; К-т “Дебітори або рахунки до одержання” – 10000.
% за вексель за весь період(3міс.,під 12%)
Сума = 10000 * 12 * ¼ =300
Клієнт погашає вексель (номін.вартість і %):
Д-т “Грошові кошти” – 10300; К-т “Векселі одержані” - 10000; К-т “Доходи фінансові” – 300.
Якщо вексель не сплачений в установлений термін, вважається, що векселедавець відмовляється від його сплати. В цьому випадку роблять наступні бух. записи:
Д-т “Рахунки до одержання” – 10300; К-т “Векселі одержані” – 10000; К-т “Фінансові доходи”-300

48. Облік одержання від клієнтів раніше списаних безнадійних боргів.
Можливі випадки, коли підприємство може одержати від клієнта раніше списану дебіторську заборгованість.
Наприклад: клієнт перерахував на наш рахунок раніше списаний борг.($ 3000)
Поновлення раніше списаної дебіторської заборгованості.
Д-т “Рахунки до одержання”(“Дебітори”) 3000; К-т “Резерв для сумнівних боргів” 3000.
Надходження грошей від дебітора
Д-т “Грошові кошти” 3000; К-т “Рахунки до одержання” 3000.
Анулювання резерву та направлення на доходи
Д-т “Резерв для сумнівних боргів” 3000; К-т “Доходи від анульов резервів”(інші оперативні доходи) 3000.
Дебіторська заборгованість може реалізовуватися фін. установам.
(наприклад: реалізована, на суму $5000. Комісійні 4%)
Д-т “Гр.Кошти” 4800; Д-т “Фін.витрати” 200; К-т “Рах. до одержання” 5000.

49. Система постійного обліку запасів в зарубіжних країнах.
Питання змісту , оцінки , подання в балансі та розкриття облікової політики щодо запасів регулюються МСБО №2 “Запаси”. Товарно-матеріальними запасами вважаються товари, які були куплені підприємством і зберігаються на складі для наступної реалізації, готова прод, напівфабрик та незаверш вир-во.
У фінансовому обліку зарубіжних країн застосовують дві системи (методи) обліку складських запасів : 1) система постійного обліку запасів; 2)система періодичного обліку запасів.за сист пост обліку запасів облік руху матеріалів, товар та інш запасів ведуть на рах «Скл запаси» за їх видами упродовж зв періоду. Відображення операцій за системою постійного обліку : 1) Початок звітного періоду - рахунок “Складські запаси” показує залишок запасів (за їх видами) на початок звітного періоду.; 2) Купівля (придбання) товарів за звітний період: Дт “Складські запаси”; Кт “Рахунки до сплати (“Постачальники”); 3)Реалізація товарів за звітний період: Дт “Рахунки до одержання” (“Клієнти”); Кт “Доходи від реалізації”; Одночасно : Дт “Собівартість реалізованих товарів” ; Кт “Складські запаси” (“Товари”); 4)Кінець звітного періоду – рахунок “Складські запаси” відображає залишок запасів (за видами) на кінець звітного періоду.

50. Система періодичного обліку запасів в зарубіжних країнах.
У фінансовому обліку зарубіжних країн застосовують дві системи обліку складських запасів : 1) система постійного обліку запасів; 2)система періодичного обліку запасів. При системі періодичного обліку детальний облік матеріальних запасів впродовж звітного періоду на рахунку “Складські запаси” не ведеться. На ньому відображається тільки початковий залишок ( на початок звітного періоду) , який був визначений наприкінці минулого звітного періоду шляхом інвентаризації. Надходження складських запасів відображається на рахунку “Витрати на закупівлю”, який є рахунком елементів витрат: Дт “Витрати на закупівлю (товарів)” ; Кт “Рахунок до сплати (або постачальники)”. Завдання полягає в тому , щоб визначити на кінець звітного періоду залишок невикористаних матеріалів ( чи товарів) на складі і вартість використаних ( списаних) запасів. Для цього наприкінці звітного періоду (місяця . кварталу чи року) проводять інвентаризацію запасів на складі і оцінюють залишок прийнятим методом. Сума витрачених запасів ( товарів) визначається за формулою : Витрач запаси (товари) = Залишок на початок періоду + Закупівля (витрати на закупівлі) – Залишок запасів на кінець періоду.

51. Порядок регулюв в обліку залишків запасів в кінці звітного періоду за системи період обліку.
В кінці звітного періоду необхідно визначити залишок невикористаних матеріалів на складі та суму витрачених матеріалів. Для цього в кінці звітного періоду проводять інвентаризацію запасів на складі по кількості і оцінюють цей залишок одним з прийнятих методів. Сума витрачених матеріалів за звітний період визначається за формулою:
Сума витрачених запасів = Залишок на поч. звіт. періоду + Витрати на закупівлю – Залишок запасів на кінець звіт. періоду.
Операції відображаються в обліку наступним чином:
Списується початковий залишок запасів
Д-т “Зміна залишків запасів”; К-т “Складські запаси”.
Відображається залишок запасів на кінець звіт.періоду
Д-т “Складські запаси”; К-т “Зміна залишків запасів”.
Сальдо рахунку “Зміна залишків запасів” переноситься на рахунок “Фін.результатів” (сальдо К-т)
Д-т “Зміна залишків запасів”; К-т “Фін.результат звітн.період”.
Якщо залишок дебетовий, то навпаки:
Д-т “Фін.результат звітн.період”; К-т “Зміна залишків”.

52. Оцінка запасів (витрачених та залишку) методами ФАЙФО та ЛАЙФО.
Метод ФАЙФО припускає , що матеріали, які придбані першими , першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто списуються за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюються за цінами останніх надходжень. Метод ЛАЙФО припускає, що матеріали (запаси), які придбані останніми , першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто оцінюються за цінами останніх надходжень. Залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому разі за цінами перших надходжень. Необхідно зазначити, що при застосуванні методу ФАЙФО собівартість запасів в умовах періодичного і постійного обліку однакова. При застосуванні методу ЛАЙФО маємо найбільшу собівартість продажу , але найменший прибуток. В умовах інфляції цей метод найкращим чином сприяє відповідності витрат і доходів у Звіті про прибутки.

53. Оцінка запасів (витрач та залишку) методами середньозв та ідентифікованої с\в.
За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалізовані запаси , а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюються за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період , так і після кожного наступного надходження того чи іншого виду запасів. В умовах періодичної системи обліку запасів середньозважена собівартість їх одиниці визначається за формулою: Сс=(Сп+Сн)/(Кп+Кн) , де Сс- середньозважена собівартість, Сп і Кп – відповідно собівартість і кількість запасів на початок періоду, Сн і Кн – відповідно собівартість і кількість запасів , що надійшли протягом періоду. У системі постійного обліку запасів протягом звітного періоду застосовується змінна середньозважена собівартість запасів.

54. Вплив методів оцінки складських запасів на фінансові результати п-ства.
При застосуванні методу ФАЙФО собівартість запасів в умовах періодичного і постійного обліку однакова. В умовах зростання цін на запаси метод ФАЙФО забезпечує найбільш низьку собівартість продажу , наслідком чого буде найбільший прибуток. Водночас оцінка запасів у балансі за методом ФАЙФО найбільш наближена до їх фактичної собівартості. При застосуванні методу ЛАЙФО маємо найбільшу собівартість продажу , але найменший прибуток. В умовах інфляції цей метод найкращим чином сприяє відповідності витрат і доходів у Звіті про прибутки. З іншого боку , використання методу ЛАЙФО приводить до завищення собівартості запасів у балансі та дає можливість маніпулювати показником звітного прибутку залежно від часу придбання запасів. Внаслідок цього в деяких країнах заборонено використання методу ЛАЙФО. Середньозважена собівартість продажу забезпечує більш рівну величину прибутку, зазнає меншого впливу коливання закупівельних цін , ніж інші методи.

55. Оцінка і відображення складських запасів в балансі.
Наприкінці звітного періоду підприємство зобов’язане проводити інвентаризацію товарно – матеріальних запасів незалежно від системи обліку. Інвентаризація означає виявлення фактичної кількості матеріалів та інших запасів і їх оцінку. Якщо підприємство застосовує систему періодичного обліку, то нестачі, або надлишки не виявляються і не відображаються в обліку. Це відбувається тому, що на рахунку “Складські запаси” в періодичному обліку не відображають надходження , списання і залишки. При застосуванні системи постійного обліку складських запасів ( залишки на рахунках відомі) при інвентаризації можуть бути виявлені нестачі або надлишки. Нестачі записуються на витрати виробництва : Дт “Собівартість реалізованої продукції (товарів)”; Кт “Складські запаси”. Надлишки відображаються в обліку зворотною проводкою. Згідно з загальноприйнятими принципами обліку, складські запаси відображаються в балансі за собівартістю або за ринковими цінами на момент складання балансу, якщо ринкова ціна нижча за собівартість. Цей принцип зветься “Принципом меншої вартості”. Якщо ринкова ціна нижча за собівартість запасів , тоді підприємство повинне відобразити в обліку витрати (збитки) від знецінення.
Існує три методи оцінки складських запасів за правилом мінімальної (нижчої) оцінки : 1)метод оцінки по видах (номенклатурних номерах) запасів ( позиційний метод) – при цьому методі по кожній позиції (найменуванню) товарів визначається собівартість і ринкова вартість та приймається менша з них. Цей метод найточн і найдоцільн-й. ; 2)метод оцінки по основних товарних групах (категоріях) запасів – оцінка проводиться по групах (категоріях) товарів, порівнюється по категоріях собівартість та ринкова вартість і береться до обліку менша з них. ; 3)метод оцінки за сукупністю товарних запасів на складі – усі товарні запаси оцінюються за собівартістю та за ринковими цінами і до обліку береться менша з них.

56. Порядок нарахув амортиз прямол та виробн (по к-ті випущ продукції) метод і відображ її обліку.
Амортизаційна політика є найважливішим питанням господарської та фінансової діяльності. В умовах ринкової економіки вона постійно перебуває в полі зору господарств та фірм, а також держави. З одного боку, амортизація – це витрати , що їх включають у витрати виробництва та у собівартість продукції. З іншого боку, амортизаційні відрахування – це джерело для інвестицій , модернізації обладнання та інших основних засобів. В країнах ринкової економіки застосовують кілька методів нарахування амортизації. Найважливішими з них є : 1)метод лінійної амортизації ; 2)метод нарахування амортизації за кількістю випущеної продукції; 3)метод подвійної норми амортизації; 4)метод суми цифр років експлуатації. Лінійн метод: Прикл: Первісна вартість верстата 33 000 дол. Термін його служби — 5 років. Припустима ліквідаційна вартість верстата після закінчення терміну експлуатації — 3000 дол. Річна сума амортизації залежить від терміну служби об'єкта. Беруть до уваги також очікувану ліквідаційну вартість. У нашому прикладі річна сума амортизації дорівнюватиме (33 000 дол. - 3000 дол.) : 5 років = 6000 дол. або 20% (100% : 5 років). Щороку впродовж 5 років сума амортизації буде 6000 дол. (по одній лінії), тобто 20 % від 30 000 дол.
Амортизація за кількістю випущеної продукції. Застосовується в тому разі , якщо об’єкт основних засобів використовується нерівномірно по періодах, тобто в кожному періоді кількість продукції істотно коливається. Тоді визначають ставку амортизації на один виріб за формулою : (Первинна вартість – Ліквідаційна вартість) / Кількість продукції до випуску протягом строку експлуатації.