14. Суть та основи побудови упр обліку.
Упр-й облік – це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю, прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством. Це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потребу інформації керівництва всього підприємства та його структурних підрозділів. Головним критерієм організації управлінського обліку є корисність одержуваної інформації для оцінки, контролю й прийняття управлінських рішень. Підприємства та організації організовують управлінський облік , виходячи з особливостей діяльності, структури і розмірів підприємств, потреб управління. Головними об’єктами управлінського обліку є витрати і доходи підприємства, фінансові результати. Але в управлінському обліку витрати перегруповуються за їх цільовим призначенням, тобто за видами продукції, замовленнями, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності тощо. Аналогічно здійснюється групування доходів підприємств і фінансових результатів.
В межах управлінського обліку виробничих підприємств здійснюється облік витрат та калькулювання собівартості продукції. При цьому підприємства самостійно обирають метод обліку витрат та калькулювання собівартості продукції. Крім обліку і калькулювання за повними витратами для цілей управління підприємства застосовують облік і калькулювання за змінними витратами, за стандартними витратами.
15. Технологічний процес фінансового обліку, рахунки, регістри.
Для відображення господарських операцій використовують систему рахунків фінансового обліку. Рахунки поділяються на дві групи : 1) балансові (реальні) рахунки – рахунки активів , зобов’язань , рахунок вл капіталу та ін. Ці рахунки мають залишок на кінець зв періоду, на їх основі складається баланс п-ва. Рах активів- є активн,на них відображають наявність і зміну (рух) різноман активів п-ва. Рахунки зобов'язань-є пасивн, на них відображають наявність та зміну заборг-ті п-ва (коротк та довгостр). Рахунки вл кап- є пасивн, на них відображ наявність і зміну власного капіталу п-ва за звітний період. 2) номінальні рахунки – призначено для обліку витрат підприємства за їх елементами та доходів за видами, рахунки витрат, доходів , рахунок фінансових результатів. Рахунки витрат та доходів залишку не мають. Рахунки витрат. Це активні рахунки, які використовують для обліку, накопичення витрат за їх елементами впродовж звітного періоду. Наприкінці звітного періоду витрати з цих рахунків переносять на рахунок фінансових результатів, після чого їх закривають. Рахунки доходів. Вони є пасивними й призначені для обліку, накопичення доходів за їх видами впродовж звітного періоду. Наприкінці звітного періоду доходи з цих рахунків переносять на рахунок фінансових результатів, після цього їх закривають.
Для обліку господ операцій застосовують систему облікових регістрів. Обов’язковим для іноземних фірм є журнал реєстрації операцій. Цей регістр призначений для хронологічного запису всіх операцій , що відбулися у звітному періоді. Записи здійснюються по кожній операції або по сукупності однорідних операцій, рахунки по Кт записуються з абзацу. Наступним обов’язковим регістром є головна книга. Головна книга призначена для обліку операцій в системі синтетичних рахунків. Записи в головній книзі проводяться на основі записів в журналі реєстрації. На базі головної книги складається бухгалтерський баланс. Також кожна фірма може вести допоміжні журнали (регістри) : журнал обліку реалізації , покупок , грошових надходжень і витрат , касових надходжень та ін.
16. Склад фінанс звітності заруб фірм та загальні вимоги до неї (якісні хар-ки).
Фінансова звітність – це система взаємопов’язаних узагальнюючих показників , що відображають фінансовий стан підприємства та результати діяльності за звітній період. До складу фінансової звітності краї з розвинутою ринковою економікою входять : бухгалтерський баланс (надає інформацію про фінансове становище підприємства на певну дату ) , звіт про рух грошових коштів (надає інформацію про надходження і вибуття грошових коштів внаслідок операційної , інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду ) , звіт про прибутки та збитки (надає інформацію про доходи , витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітній період ), додатки та ін. Річний звіт супроводжується пояснювальними записками. Компоненти фінансової звітності взаємопов’язані , оскільки відображають відповідні аспекти господарської діяльності підприємства. Жодний звіт не може надати всю потрібну користувачам інформацію , а тому всі компоненти фінансової звітності слід розглядати та інтерпретувати у комплексі.
Вимоги до фінансової звітності :
1)зрозумілість – це якість інформації , яка дає можливість користувачам сприймати її значення. 2)доречність – характеризує здатність інформації впливати на рішення, що приймаються на її основі. 3)достовірність – інформація не містить помилок та упереджених суджень. 4)порівняльність – ця вимога повинна забезпечувати порівнянність даних (показників) даного періоду з аналогічними показниками минулих періодів.5) Фінансова звітність обов’язково підлягає аудиту.
17. Баланс заруб фірм, заг побуд, оцінка статей.
Бухг баланс – відображ фінанс стан компан на певн дату, в якому ек-но однорідні статті об’єдн-ся в окремі групи. Це звіт про фінанс стан п-ва , який відображає його активи , пасиви та власний капітал на певну дату у грошовому вимірі. Баланс підприємства відображається за такою формулою : А = Зобов’яз + Вл Капіт. У різних країнах є певні особливості групування статей балансу. В Україні , як і в країнах ЄС статті активу групуються та розміщуються згори до низу по мірі зростання ліквідності господарських активів. В США , Англії , Канаді та ін. країнах статті балансу групуються в зворотному напрямку. У практиці існує 2 –і форми подання балансу : 1) двостороння форма = актив – ліворуч ; зобов’язання та власний капітал - праворуч. 2) одностороння ( послідовна ) форма = послідовно згори до низу розміщується актив і пасив.
Власний капітал - це частина активів підприємства , що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал визнається в балансі одночасно з визнанням активів чи зобов’язань , які призводять до його зміни. У зв’язку з цим оцінка ВК визначається оцінкою відповідних активів і зобов’язань. Актив і пасив балансу поділяються на окремі показники , які звуться статтями балансу. Кожна стаття характеризує окремий вид господарських засобів або джерел їх формування . Статті балансу групуються в розділи за однорідністю господарських засобів або джерел їх формування , що полегшує читання балансу та його аналіз. В більшості західноєвропейських країн статті активу балансу групуються і розміщуються згори донизу в міру зростання ліквідності господарських засобів (активів). Статті пасиву балансу групуються і розміщуються згори донизу за ознакою зменшення часу , необхідного для повернення боргів. В активі виділяють такі три розділи: 1)основні засоби та інші позаоборотні активи; 2)запаси і затрати; 3)грошові кошти , розрахунки та інші активи. Статті пасиву балансу поділяються на три розділи: 1)джерела власних та прирівняних до них коштів ; 2) довгострокові пасиви ; 3)розрахунки та інші пасиви.
18. Звіт про прибутки заруб фірм, признач, зміст та методика склад.
Основною метою звіту про прибутки є надання інформації користувачам про формування фінансового результату п-ва. Звіт про прибутки надає користувачам , насамперед інвесторам і кредиторам , важливу фінансову інформацію для оцінки минулої діяльності п-ва , а також ризику недосягнення ним очікуваних результатів. За одноступеневим форматом звіт складається з 2-х розділів : 1)перелік усіх доходів за звітний період ; 2)перелік всіх витрат за звітний період. Різниця між ними покаже фінансовий результат діяльності підприємства.
Продажі (чисті або netto) = дохід від реалізації – ПДВ – акциз – комерційні знижки надані – товари повернуті. Собівартість реалізованої продукції = прямі матеріальні витрати + прямі трудові витрати + загально виробничі витрати. Валовий дохід = продажі – собівартість.
Операційний прибуток = валовий дохід – операційні витрати. Окремо відображаються доходи від фінансових операцій та витрати на них. Прибуток до оподаткування – визначається алгебраїчною сумою операційного прибутку та результатів від фінансових та надзвичайних операцій ( - % за кредити).
Чистий прибуток – це різниця між прибутком до оподаткування та суми податку на прибуток.
В країнах ЄС форма звіту про прибутки затверджується в національних масштабах і є єдиним для всіх підприємств. У США , Канаді , Англії – форма звіту довільна щодо переліку доходів , витрат , їх деталізації та групування.
19. Звіт про рух грош коштів, признач, зміст та методика склад.
Є обов’язковим у складі фінанси зв-ті п-ва заруб кр. Рег-ся МСБО№7. Головн признач є надання користувачам інформацію про те , з яких джерел надходили гроші на підприємство , по яких напрямках , на які цілі витрачалися гроші , як змінився залишок грошових коштів за звітний період. При цьому рух грошових коштів відображається по 3-х видах діяльності : поточна ( надходження грошових коштів та їх еквівалентів від продажу тов. І посл; % за виданими позиками й придбаними ЦП; сплата грошових коштів та їх еквівалентів зарплатою, оплати постач-м, сплата %, сплата податків. інвестиційна (надходження грошових коштів та їх еквівалентів від продажу майна, ЦП і прогашення наданих пзичок, сплата грошових коштів та їх еквівалентів на придоб майна, ЦП та надання позичок. фінансова (надходження грошових коштів та їх еквівалентів від випуску акцій та облігац, отрим позичок, сплата грошових коштів та їх еквівалентів на погаш обліг та інш боргів, випл дивідендів, викуп власн акцій.
Процес складання звіту про рух гр коштів можна представити таким чином : 1)визначення змін у складі грошових коштів ; 2)визначення руху грошових коштів в результаті операційної діяльності ; 3)визначення руху грошових коштів в результаті інвестиційної діяльності ; 4)визначення руху грошових коштів в результаті фінансової діяльності ; 5)подання отриманої інформації у вигляді звіту про рух грошових коштів.
20. Звіт про власний капітал, призначення, зміст та методика складання.
Переглянутий МСБО 1 увів до складу обов’язкової фінансової звітності новий компонент – Звіт про зміни у власному капіталі. Це було зумовлено зростанням потреби користувачів в отриманні інформації про всеохопний прибуток. Всеохопний прибуток охоплює всі зміни у власному капіталі внаслідок операцій та інших подій , що існували в звітному періоді , крім інвестицій власників (учасників) і розподілу капіталу між ними (дивіденди тощо).
Алгоритм складання Звіту про зміни у власному капіталі: 1)Чистий прибуток (збиток) за звітний період (взятий зі Звіту про прибутки) +(-) Прибутки (збитки), відображені безпосередньо у складі власного капіталу (переоцінка, резерви тощо) : (взятий з Головної книги : “Обороти рахунків власного капіталу”) = Загальний визнаний прибуток (збиток) + (-) Інші зміни у власному капіталі (внески учасників , дивіденди) : (взятий з Головної книги : “Обороти рахунків власного капіталу”) = Загальні зміни у власному капіталі за період; 2)Баланс : Власний капітал на початок звітного періоду +(-) Зміни в обліковій політиці та суттєві помилки (взятий з Головної книги : “Обороти рахунків власного капіталу”) + (-)Загальні зміни у власному капіталі за період = Власний капітал на кінець звітного періоду. Оскільки така форма Звіту про зміни у власному капіталі відображує всі його зміни , в практиці такий звіт часто називають звітом про власний капітал.
21. Структурн (вертик) аналіз показн фінанс звітності.
Взагалі розрізняють 3 види аналізу показників фінансової звітності:Структурний,Горизонтальний,Аналіз фінансового стану на базі відносних показників.Вертикальний аналіз - структурний аналіз балансу та звіту про прибутки , він дає змогу вивчити структуру активів підприємства , тобто частину оборотних коштів , основних засобів, нематеріальних активів в загальній сумі активів балансу. Метою цього аналізу є вивчення структури та динаміки ресурсів підприємства, частку оборотн та необоротн активів, грош коштів, фінанси вкладень та джерел їх формування для ознайомлення з загальною картиною фінансового стану. Подібним чином аналізується структура короткострокової та до-вгострокової заборгованості та власного капіталу. У разі структурного аналізу звітності про прибутки й збитки всі показники звіту співвідносяться до обсягу чистого продажу (доходу від реалізації). Перевагою цього виду аналізу є логічна можливість порівняння вираженої у відсотках структури показників фірми зі структурою по-казників інших фірм незалежно від їхніх розмірів. Це дає змогу відшукати оптимальну структуру активів і пасивів підприємства для успішного здійснення господарської та фінансової діяльності.
Структурний аналіз несе орієнтировочний характер, оскільки в результаті його проведення ще не має можливості дати кінцеву оцінку якості фінансового стану , для отримання якого є необхідним розрахунок спеціальних коефіцієнтів. Структурному аналізу передує загальна оцінка динаміки активів організації , що отримується шляхом співставлення темпів приросту активів з темпами приросту фінансових результатів. Якщо темпи приросту виручки або прибутку більші ніж темпи приросту активів , то в звітному році використ активів організації було більш ефективн, ніж у попередньому періоді.
22. Горизонт аналіз показн фінанс звітності.
Оцінка фінансової діяльності компаній зд-ся на основі аналізу їхніх фінансових звітів. За дапомогою такого аналізу інвестори, кредитори, менеджери та інші зацікавлені особи оцінюють минулий, поточний та очікуваний фінансовий стан фірми.
Взагалі розрізняють 3 види аналізу показників фінансової звітності:Структурний,Горизонтальний,Аналіз фінансового стану на базі відносних показників
Горизонтальний аналіз полягає в порівнянні окремих показників (статей) балансу підприємства і звіту про прибутки за 2-а суміжні періоди , а також за кілька років. Аналіз також включає розрахунок відхилень від базового або попереднього періоду , встановлення причин цих відхилень. Врешті – решт він дає змогу виявити тенденції розвитку підприємства та можливі результати фінансової діяльності.
23. Методика аналізу платоспр-ті (ліквідності) п-ва на основі фінанси зв-ті.
Платоспроможність підприємства виступає в якості зовнішнього прояву фінансової стійкості , сутністю якої є забезпеченість оборотних активів довгостроковими джерелами формування. Більша або менша поточна платоспроможність ( або неплатоспроможність) обумовлена у більшій чи меншій мірі забезпеченістю ( або незабезпеченістю) оборотних активів довгостроковими джерелами. Для оцінки платоспроможності підприємства використовується система показників :
1)Показник поточної заборгованості = поточні активи / поточні пасиви , якщо показник > 1 – то фірма працює нормально. Джерелом інформації для визначення цього показника є баланс підприємства. Кожна фірма повинна знайти найприйнятні-ший для себе рівень поточної платоспроможності, виходячи з особливостей господарської діяльності. У будь-якому разі цей показник має бути вищий за одиницю.
2)Показник швидкої платоспроможності = швидкореалізуємі активи (поточні активи – виробничі запаси) / поточні пасиви. Бажано, щоб цей коефіцієнт був >1. Активи, що швидко реалізуються, — це високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, короткострокові фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість та ін. На практиці такі активи визначають різницею між сумою оборотних активів і запасами на складі. Бажано, щоб цей показник незначно перевищував одиницю.
3)Показник абсолютної платоспроможності = (грошові кошти / поточні пасиви )*100%. До еквівалентів грошових коштів належать цінні папери, які можуть бути трансформовані в грошові кошти в термін, не більше трьох місяців. Якщо такої інформації немає, у чисельнику фор-мули слід відображати тільки грошові кошти.
Показник абсолютної платоспроможності відображає частку короткострокових боргових зобов'язань, яка може бути погашена на певну дату грішми.
4)Чистий робочий капітал = поточні активи – поточні пасиви. Наявність і зростання чистого робочого капіталу підприємства свідчать про його платоспроможність та можливості розширяти господарську діяльність.
24. Методика аналізу заборгованості (структури капіталу) підприємства на основі фінансової звітності.
Виділяють такі показники заборгованості (структури капіталу ) на основі фінансової звітності :
1)Показник загальної заборгованості = (сума заборгованості (короткострокова заборгованість + довгострокова заборгованість) / суму всіх активів)*100%. Цей показник відображає частку залучених зі сторони джерел у формуванні активів підприємства. Бажано, щоб показник загальної заборгованості не перевищував 50 %. Постійне перевищення 50 % і тенденція до його зростання може свідчити про ознаки збанкрутіння підприємства. Найоитимальнішим і найменш ризи-ковим цей показник є на рівні 25—30 %.
2)Відношення довгострокової заборгованості до власного капіталу = (довгострокова заборгованість / акціонерний капітал )* 100%. Цей показник є оціночним при вирішенні питань про одержання довгострокових кредитів, не повинний перевищувати рівня 50%.
25. Методика аналізу рентабельності підприємства на основі фінансової звітності.
Кожне п-во хоче досягнути якомога вищого рівня рентаб-ті. Показники рентабельності п-ва загалом розраховують за даними фінанс звітності — «Звіту про приб та збй Балансу». Показники рентаб хар-ють фінансові результати та ефективн діяльності п-ва. Вони вимірюють дохідність п-ва з різноманітних позицій і групуються у відповідності з інтересами учасників ек- процесу , ринкового обміну.
Існують такі показники рентабельності :
1)Рентаб по марж ( валовому ) доходу = (валовий дохід / обсяг продажу)*100% . Чим цей показник вище , тим краще для п-ва в цілому.
2)Рентаб по операц прибутку = (операційний прибуток /обсяг продажу)*100%.
3)Рентаб по чистому прибутку = ( чистий прибуток / обсяг продажу ) *100%. Цей коефіцієнт повинний бути в межах від 6 до 12%.
4)Рентаб інвестицій = (чистий прибуток / сума всіх активів)*100%.
Строк окупності = 100% / рентабельність інвестицій у %-му вигляді.
5)Рентаб власного капіталу = (чистий прибуток / власний акціонерний капітал) *100%.
Строк окупності капіталу = 100% / рентабельність власного капіталу у %-му вигляді.
6)Дохід на одну акцію = (чистий прибуток – дивіденди на привілейовані акції) / кількість звичайних акцій.
26. Методика аналізу оборотності засобів на основі фінансової звітності.
Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує потребу в них , дозволяє підприємству вивільняти частину оборотних коштів для невиробничих або довгострокових виробничих потреб підприємства (абсолютне вивільнення ) , або для додаткового випуску продукції ( відносне вивільнення). В результаті прискорення оборотності вивільнюються речові елементи оборотних коштів , менше потрібно запасів сировини , матеріалів , палива , заділів незавершеного будівництва , а відповідно , вивільнюються і грошові ресурси , раніше вкладені в ці запаси і заділи. Виділяють такі показники оборотності (ділової активності) :
1)Коефіцієнт оборотності запасів = виробнича собівартість реалізуємої продукції / величина запасів за балансом (або середня сума вартості за звітний період). Тривалість 1-го обороту = 360 днів / к-ть оборотів=к-ть днів 1го обороту.
2)Оборотність дебіторської заборгованості = обсяг продаж / сума дебіторської заборгованості по балансу або середня сума за звітні періоди.
Період повернення дебіторської заборгованості = 360 днів / оборотність дебіторської заборгованості (до 60 днів).
3)Оборотність основних засобів = обсяг продаж / сума основних засобів по балансу ( або їх середня сума за звітний період).
4)Оборотність всіх активів = обсяг продаж / всі активи по балансу.
