17.Склад фін. звітності заруб. фірм та заг. вимоги до неї (якісні хар-ки).
Фінансова звітність – це система взаємопов’язаних узагальнюючих показників , що відображають фінансовий стан підприємства та результати діяльності за звітній період. До складу фінансової звітності краї з розвинутою ринковою економікою входять : бухгалтерський баланс (надає інформацію про фінансове становище підприємства на певну дату ) , звіт про рух грошових коштів (надає інформацію про надходження і вибуття грошових коштів внаслідок операційної , інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду ) , звіт про прибутки та збитки (надає інформацію про доходи , витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітній період ), додатки та ін. Річний звіт супроводжується пояснювальними записками. Компоненти фінансової звітності взаємопов’язані , оскільки відображають відповідні аспекти господарської діяльності підприємства. Жодний звіт не може надати всю потрібну користувачам інформацію , а тому всі компоненти фінансової звітності слід розглядати та інтерпретувати у комплексі.
Вимоги до фінансової звітності :
1)зрозумілість – це якість інформації , яка дає можливість користувачам сприймати її значення. 2)доречність – характеризує здатність інформації впливати на рішення, що приймаються на її основі. 3)достовірність – інформація не містить помилок та упереджених суджень. 4)порівняльність – ця вимога повинна забезпечувати порівнянність даних (показників) даного періоду з аналогічними показниками минулих періодів.5) Фінансова звітність обов’язково підлягає аудиту.
18.Баланс зарубіжних фірм, загальна побудова, оцінка статей.
Бухгалтерський баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства , який відображає його активи , пасиви та власний капітал на певну дату у грошовому вимірі. Баланс підприємства відображається за такою формулою : А = З + ВК. У різних країнах є певні особливості групування статей балансу. В Україні , як і в країнах ЄС статті активу групуються та розміщуються згори до низу по мірі зростання ліквідності господарських активів. В США , Англії , Канаді та ін. країнах статті балансу групуються в зворотному напрямку. У практиці існує 2 –і форми подання балансу : 1) двостороння форма = актив – ліворуч ; зобов’язання та власний капітал - праворуч. 2) одностороння ( послідовна ) форма = послідовно згори до низу розміщується актив і пасив.
Власний капітал - це частина активів підприємства , що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал визнається в балансі одночасно з визнанням активів чи зобов’язань , які призводять до його зміни. У зв’язку з цим оцінка ВК визначається оцінкою відповідних активів і зобов’язань. Актив і пасив балансу поділяються на окремі показники , які звуться статтями балансу. Кожна стаття характеризує окремий вид господарських засобів або джерел їх формування . Статті балансу групуються в розділи за однорідністю господарських засобів або джерел їх формування , що полегшує читання балансу та його аналіз. В більшості західноєвропейських країн статті активу балансу групуються і розміщуються згори донизу в міру зростання ліквідності господарських засобів (активів). Статті пасиву балансу групуються і розміщуються згори донизу за ознакою зменшення часу , необхідного для повернення боргів. В активі виділяють такі три розділи: 1)основні засоби та інші позаоборотні активи; 2)запаси і затрати; 3)грошові кошти , розрахунки та інші активи. Статті пасиву балансу теж поділяються на три розділи: 1)джерела власних та прирівняних до них коштів ; 2) довгострокові пасиви ; 3)розрахунки та інші пасиви.
19.Звіт про прибутки заруб. фірм, признач-ня, зміст та методика складання.
Основною метою звіту про прибутки є надання інформації користувачам про формування фінансового результату підприємства. Звіт про прибутки надає користувачам , насамперед інвесторам і кредиторам , важливу фінансову інформацію для оцінки минулої діяльності підприємства , а також ризику недосягнення ним очікуваних результатів. За одноступеневим форматом звіт складається з 2-х розділів : 1)перелік усіх доходів за звітний період ; 2)перелік всіх витрат за звітний період. Різниця між ними покаже фінансовий результат діяльності підприємства.
Продажі (чисті або netto) = дохід від реалізації – ПДВ – акциз – комерційні знижки надані – товари повернуті.
Собівартість реалізованої продукції = прямі матеріальні витрати + прямі трудові витрати + загально виробничі витрати.
Валовий дохід = продажі – собівартість.
Операційний прибуток = валовий дохід – операційні витрати. Окремо відображаються доходи від фінансових операцій та витрати на них.
Прибуток до оподаткування – визначається алгебраїчною сумою операційного прибутку та результатів від фінансових та надзвичайних операцій ( - % за кредити).
Чистий прибуток – це різниця між прибутком до оподаткування та суми податку на прибуток.
В країнах ЄС форма звіту про прибутки затверджується в національних масштабах і є єдиним для всіх підприємств. У США , Канаді , Англії – форма звіту довільна щодо переліку доходів , витрат , їх деталізації та групування.
20.Звіт про рух грошових коштів, призначення, зміст та методика складання.
Головним призначенням звіту про рух грошових коштів є надання користувачам інформацію про те , з яких джерел надходили гроші на підприємство , по яких напрямках , на які цілі витрачалися гроші , як змінився залишок грошових коштів за звітний період. При цьому рух грошових коштів відображається по 3-х видах діяльності : поточна ( надходження грошових коштів та їх еквівалентів , сплата грошових коштів та їх еквівалентів. інвестиційна (надходження грошових коштів та їх еквівалентів, сплата грошових коштів та їх еквівалентів. фінансова (надходження грошових коштів та їх еквівалентів, сплата грошових коштів та їх еквівалентів.
Процес складання звіту про рух грошових коштів можна представити таким чином : 1)визначення змін у складі грошових коштів ; 2)визначення руху грошових коштів в результаті операційної діяльності ; 3)визначення руху грошових коштів в результаті інвестиційної діяльності ; 4)визначення руху грошових коштів в результаті фінансової діяльності ; 5)подання отриманої інформації у вигляді звіту про рух грошових коштів.
21.Звіт про власний капітал, признач-ня, зміст та методика складання.
Переглянутий МСБО 1 увів до складу обов’язкової фінансової звітності новий компонент – Звіт про зміни у власному капіталі. Це було зумовлено зростанням потреби користувачів в отриманні інформації про всеохопний прибуток. Всеохопний прибуток охоплює всі зміни у власному капіталі внаслідок операцій та інших подій , що існували в звітному періоді , крім інвестицій власників (учасників) і розподілу капіталу між ними (дивіденди тощо).
Алгоритм складання Звіту про зміни у власному капіталі: 1)Чистий прибуток (збиток) за звітний період (взятий зі Звіту про прибутки) +(-) Прибутки (збитки), відображені безпосередньо у складі власного капіталу (переоцінка, резерви тощо) : (взятий з Головної книги : “Обороти рахунків власного капіталу”) = Загальний визнаний прибуток (зби-ток) + (-) Інші зміни у власному капіталі (внески учасників , дивіденди) : (взятий з Головної книги : “Обороти рахунків власного капіталу”) = Загальні зміни у власному капіталі за період; 2)Баланс : Власний капітал на початок звітного періоду +(-) Зміни в обліковій політиці та суттєві помилки (взятий з Головної книги : “Обороти рахунків власного капіталу”) + (-)Загальні зміни у власному капіталі за період = Власний капітал на кінець звітного періоду. Оскільки така форма Звіту про зміни у власному капіталі відображує всі його зміни , в практиці такий звіт час-то називають звітом про власний капітал.
22.Структурний (вертикальний) аналіз показників фінансової звітності.
Вертикальний аналіз - структурний аналіз балансу та звіту про прибутки , він дає змогу вивчити структуру акти-вів підприємства , тобто частину оборотних коштів , основних засобів, нематеріальних активів в загальній сумі активів балансу. Метою цього аналізу є вивчення структури та динаміки ресурсів підприємства та джерел їх формування для ознайомлення з загальною картиною фінансового стану. Структурний аналіз несе орієнтировочний характер, оскільки в результаті його проведення ще не має можливості дати кінцеву оцінку якості фінансового стану , для отримання якого є необхідним розрахунок спеціальних коефіцієнтів. Структурному аналізу передує загальна оцінка динаміки активів організації , що отримується шляхом співставлення темпів приросту активів з темпами приросту фінансових результатів. Якщо темпи приросту виручки або прибутку більші ніж темпи приросту активів , то в звітному році використання активів організації було більш ефективним , ніж у попередньому періоді.
23.Горизонтальний аналіз показників фінансової звітності.
Оцінка фінансової діяльності компаній зд-ся на основі аналізу їхніх фінансових звітів. За допомогою такого аналізу інвестори, кредитори, менеджери та інші зацікавлені особи оцінюють минулий, поточний та очікуваний фінансовий стан фірми.
Взагалі розрізняють 3 види аналізу показників фінансової звітності;
Структурний
Горизонтальний
Аналіз фінансового стану на базі відносних показників
Горизонтальний аналіз полягає в порівнянні окремих показників (статей) балансу підприємства і звіту про прибутки за 2-а суміжні періоди , а також за кілька років. Аналіз також включає розрахунок відхилень від базового або попереднього періоду , встановлення причин цих відхилень. Врешті – решт він дає змогу виявити тенденції розвитку підприємства та можливі результати фінансової діяльності.
24.Методика аналізу платоспром-ті (ліквідності) підпр-ва на основі фін. звітності.
Платоспроможність підприємства виступає в якості зовнішнього прояву фінансової стійкості , сутністю якої є забезпеченість оборотних активів довгостроковими джерелами формування. Більша або менша поточна платоспроможність ( або неплатоспроможність) обумовлена у більшій чи меншій мірі забезпеченістю ( або незабезпеченістю) оборотних активів довгостроковими джерелами. Для оцінки платоспроможності підприємства використовується система показників :
1)Показник поточної заборгованості = поточні активи / поточні пасиви , якщо показник > 1 – то фірма працює нормально.
2)Показник швидкої платоспроможності = швидкореалізуємі активи (поточні активи – виробничі запаси) / поточні пасиви. Бажано, щоб цей коефіцієнт був >1.
3)Показник абсолютної платоспроможності = (грошові кошти / поточні пасиви )*100%.
4)Чистий робочий капітал = поточні активи – поточні пасиви.
25.Методика аналізу заборгованості (структури капіталу) підприємства на основі фінансової звітності.
Виділяють такі показники заборгованості (структури капіталу ) на основі фінансової звітності :
1)Показник загальної заборгованості = (сума заборгованості (короткострокова заборгованість + довгострокова заборгованість) / суму всіх активів)*100%. Цей коефіцієнт відображає долю залучених коштів у формуванні усієї суми активів підприємства. Нормою для цього показника є рівень 25 – 30% , бажано , щоб цей показник не перевищував рівня 50%.
2)Відношення довгострокової заборгованості до власного капіталу = (довгострокова заборгованість / акціонерний капітал )* 100%. Цей показник є оціночним при вирішенні питань про одержання довгострокових кредитів, не повинний перевищувати рівня 50%.
26.Методика аналізу рент-ті підпр-ва на основі фінансової звітності.
Показники рентабельності характеризують фінансові результати та ефективність діяльності підприємства. Вони вимірюють дохідність підприємства з різноманітних позицій і групуються у відповідності з інтересами учасників економічного процесу , ринкового обміну.
Існують такі показники рентабельності :
1)Рентабельність по маржинальному ( валовому ) доходу = (валовий дохід / обсяг продажу)*100% . Чим цей показ-ник вище , тим краще для підприємства в цілому.
2)Рентабельність по операційному прибутку = (операційний прибуток /обсяг продажу)*100%.
3)Рентабельність по чистому прибутку = ( чистий прибуток / обсяг продажу ) *100%. Цей коефіцієнт повинний бути в межах від 6 до 12%.
4)Рентабельність інвестицій = (чистий прибуток / сума всіх активів)*100%.
Строк окупності = 100% / рентабельність інвестицій у %-му вигляді.
5)Рентабельність власного капіталу = (чистий прибуток / власний акціонерний капітал) *100%.
Строк окупності капіталу = 100% / рентабельність власного капіталу у %-му вигляді.
6)Дохід на одну акцію = (чистий прибуток – дивіденди на привілейовані акції) / кількість звичайних акцій.
27.Методика аналізу оборотності засобів на основі фінансової звітності.
Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує потребу в них , дозволяє підприємству вивільняти частину оборотних коштів для невиробничих або довгострокових виробничих потреб підприємства (абсолютне вивільнення ) , або для додаткового випуску продукції ( відносне вивільнення). В результаті прискорення оборотності вивільнюються речові елементи оборотних коштів , менше потрібно запасів сировини , матеріалів , палива , заділів незавершеного будівництва , а відповідно , вивільнюються і грошові ресурси , раніше вкладені в ці запаси і заділи. Виділяють такі показники оборотності (ділової активності) :
1)Коефіцієнт оборотності запасів = виробнича собівартість реалізуємої продукції / величина запасів за балансом (або середня сума вартості за звітний період).
Тривалість 1-го обороту = 360 днів / коефіцієнт оборотності запасів.
2)Оборотність дебіторської заборгованості = обсяг продаж / сума дебіторської заборгованості по балансу.
Період повернення дебіторської заборгованості = 360 днів / оборотність дебіторської заборгованості (до 60 днів).
3)Оборотність основних засобів = обсяг продаж / сума основних засобів по балансу ( або їх середня сума за звітний період).
4)Оборотність всіх активів = обсяг продаж / всі активи по балансу.
28.Склад грош. коштів та рахунки для їх обліку. Суть еквіваленту грош. коштів.
Грошові кошти є найліквіднішою частиною активів підприємств , яка використовується для сплати боргів та закупки нових активів.
До грошових коштів належать :
1)Готівка , яка зберігається на підпр-ві ;
2)Грошові кошти на рахунках в банках;
3)Банківські векселі та грошові чеки і перекази від клієнтів.
В США все це cash і обліковується на одному рахунку “Грошові кошти “. В західно – європейських країнах грошові кошти обліковуються на рахунках “Каси”, рахунках в банках , в національній та іноземній валюті. В бухгалтерському балансі грошові кошти відображаються по статті Cash – грошові кошти (США) , а в європейських країнах – внизу балансу : “Каса” і “Рахунки в банках”. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції , які можуть бути вільно конвертовані у відому суму грошових коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.
29.Облік і контроль грошей в касі.
На облік і контроль касової готівки звертається велика увага. У фірмах розробляють систему контролю надходжень і витрат готівки. Готівку здебільшого намагаються звести до мінімуму, особливо на промислових підприємствах. Але в торговельних підприємствах у касі можуть бути значні суми грошей. Система внутрішнього контролю включає в себе план організації , а також заходи , спрямовані на збереження грошових коштів (як і іншого майна), досягнення точної обробки даних та складання бухгалтерської звітності. Важливими елементами внутрішнього контролю є : 1)розподіл відповідальності між службовцями ; 2)розподіл обов’язків; 3)ротація службовців всередині компанії; 4)використання механічних (автоматичних) приладів контролю. Для захисту готівки та контролю за її збереженням слід дотримуватися таких правил : 1)облік готівки мусить здійснюватися в момент її надходження ; 2)Всю готівку , що надійшла , необхідно здати в банк в той самий день або не пізніше , ніж наступний ; 3)Працівник , який одержує готівку , не повинен займатися її обміном в бухгалтерії; 4)Працівник відповідальний за одержання готівки не повинен займатися її розподілом.
Облік надходження грошей : Дт –“Каса” ; Кт – “Дохід від реалізації” , “Рахунки до одержання (дебітори , клієнти)” , “Рахунки в банках”.
Облік сплати грошей : Дт – “Рахунки до оплати ( постачальники)” , “Фонд дрібних сум “ , “Рахунки в банках” , “Рахунки витрат по елементах); Кт - “Каса”.
З0.Методика обліку нестач і надлишків грошей в касі.
По касі можуть бути виявлені нестачі або надлишки грошей , вони відносяться на рахунок “Нестачі або надлишки по касі”. По Дт відображається нестача , а по Кт – величина надлишку. (Н-д , нестача по касі 9$ : Дт – “Грошові кошти” – 4537; Дт – “Нестачі або надлишки по касі” – 9 ; Кт –Доход від реалізації” – 4546.).В разі великої нестачі готівки адміністрація здійснює певне розслідування , з’ясовує причини та обставини її виникнення. Наприкінці звітного періоду Дт- ве сальдо цього рахунку відображається у звіті про прибуток як “Операційні витрати” , Кт – ве - як “Інші доходи”.
31 .Облік створення і використання фонду дрібних сум.
Для здійснення невеликих витрат фірми створюють фонд дрібних сум . Цю систему називають ще авансовою системою або системою підзвітних сум. Вона передбачає створення фонду , виплати з якого відбуваються з розрахунку на 2 – 4 тижня. Гроші видаються підзвітній особі , яка зберігає їх у своєму столі. Видача оформлюється чеком , гроші видаються з каси. При видачі грошей робиться запис :
Дт – “Фонд дрібних сум “; Кт – “Грошові кошти”. В західній Європі існує рахунок “Каси” , а США – ні. Фонд створюється на постійній основі , тобто в ньому має бути фіксована сума грошей. Виплата з фонду дрібних сум відбувається тільки на передбачені цілі. На кожну виплату підзвітна особа складає квитанцію , в якій проставлені сума і призначення виплати. Підзвітна особа на встановлену дату складає звіт про витрати і подає в бухгалтерію (складає на основі квитанцій первісних документів). Фонд дрібних сум поповнюється на суму витрат через виписку чека на ім’я підзвітної особи .( П-д, Дт – “ Канцелярські витрати” – 40; Дт – “Поштові витрати” – 40 ; Кт - “Грошові кошти” – 80). Контроль за фондом дрібних сум здійснюється таким чином , що залишок у фонді + сума квитанцій на витрати завжди повинен дорівнювати сумі ліміту фонду. Нестачі або надлишки відображаються на рахунку “Нестачі або надлишки по касі”.
З2.Порядок відкриття рахунків в банках та документальне оформлення операцій на цих рахунках.
Є кілька видів банківських рахунків, що їх може відкривати фірма : 1)банківський чековий рахунок ; 2)простий (загальний) банківський рахунок; 3)рахунок для розрахунків з персоналом ; 4)рахунки для кредитних ліній та ін. Для відкриття банківського рахунку фірма (як і окрема особа) подає в банк карточку з підписом (зразок) осіб , які матимуть право підписувати чеки та інші банківські документи. В окремих випадках банк може вимагати від клієнта фінансової інформації про нього. Після відкриття рахунку банк друкує і видає клієнтові чекову книжку з пронумерованими чеками (та з корінцями), а також депозитні бланки (на аркуші). На цих документах друкується (вже надрукована банком) інформація , що ідентифікує банк та фірму (клієнта) – тобто назва, адреса тощо. Банківські депозити (вклади) здійснюються відповідальною за це особою, здебільшого старшим (головним) касиром . На кожний депозит виписується Депозитний бланк. Він виписується у виписується у 2-х примірниках : оригінал – для банку , а другий примірник зі штампом банку – для депозитора. В депозитному бланку вказується сума внеску готівкою , а також перераховуються внески чеками (номер чека і сума) та проставляється загальна сума депозиту. Виписка чеків – фірма одержує чеки в оплату від інших фірм , а також сама виписує чеки до оплати. У чеку вказують , за що здійснюється платіж (дається посилання на рахунок - фактуру тощо). Банківський звіт (витяг) - один раз на місяць (по закінченню місяця) банк надсилає вкладникові (депозиторові) витяг з його рахунку. У витягу вказується : 1)оплачені банком чеки та інші перерахування з рахунку , які зменшують суму депозиту; 2)депозити та інші надходження , які збільшують суму рахунку ; 3)залишок на рахунку після щоденних операцій (на кожен день). До витягу додаються всі оплачені й погашені банком чеки та інші документи.
