Шпаргалки! - Внутрішній економічний механізм (ВЕМ)

61. Оптимізація запасів і інтервалів поставки матеріалів
На рівні п-ва запаси відносяться до об’єктів, які потребують великих капіталовкладень, і тому представляють собою один з чинників, що визначають політику п-ва та впливають на рівень ефективності його функціонування.
За природньо-речовинним складом відрізняють такі основні групи виробничих запасів:
- сировина та основні матеріали – предмети, що створюють матеріальну основу продукції;
- допоміжні матеріали
- напівфабрикати та комплектуючі вироби;
- зворотні відходи в-ва – залишки сировини та матеріалів, які виник в процесі в-ва;
- паливо – технологічне та для задоволення господарських потреб;
- тара і тарні матеріали;
- запасні частини;
- МШП.
На п-ві балансують рівень матеріальних запасів в-ва. При цьому вирішується два основних питання: терміни та обсяги замовлень і моделі, які допомагають у прийнятті таких рішень.
Досить поширений метод АВС, який дозволяє класифікувати МЗ у відповідності з певним показником їх значущості. Сутність цього методу полягає в тому, що всі матеріальні ресурси, які зберігаються на складах п-ва, розподіляються в порядку зменшення обсягів їх річної потреби. Обсяг щорічного споживання в грошовому виразі по кожній позиції номенклатури матеріалів записується зростаючим підсумком по відношенню до попередніх позицій. Частка, що відповідає рангу кожної позиції, визнач віднош отриманих зростаючим підсумком сум до загальної суми щорічного споживання всіх матеріалів.
Найбільший ефект метод АВС дає в комбінації з іншим методом – XYZ-аналізом, згідно з яким запаси класифікуються в залежності від хар-ру їх споживання та достовірності прогнозування змін в їх споживання. Категорія Х – це група, що хар-ся стабільною величиною та високою достовірністю прогнозу терміну споживання. До категорії Y відносяться ресурси, потреба в яких хар-ся певними тенденціями та середніми можливостями їх прогнозування. Ресурси, що відносяться до категорії Z, використовуються нерегулярно, величину їх споживання прогнозувати важко.
В теорії управління запасами розроблені дві основні системи управління запасами:
1. Система з фіксованою величиною запасу. Основ парамет цієї сист є величина замовлення.
Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства і вплив цей не однозначний. З одного боку, збільшення запасів унаслідок постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та втрат. Ці втрати й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки. З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно, транспортно-заготівельні витрати, бо останні відносно мало залежать від величини партії поставки, а в більшій мірі обумовлені кількістю цих партій.
Оптимальна величина запасу за критерієм міn сукупних витрат на зберігання та повторення запасів розраховується за формулою Вільсона:
,
де Мр – річна потреба у матеріалах;
Сп – транспортно-заготівельні витрати на одну партію поставки;
Цм – ціна одиниці матеріалу без урахування транспортно-заготівельних витрат;
Рн – коефіцієнт, що враховує втрати від відволікання коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів.
Розраховуються мах і міn запаси.
2.Система з фіксованим інтервалом часу між поставками. Згідно з цією системою замовлення здійснюються в жорстко визначені моменти часу з рівними інтервалами.
Визначити інтервал часу між замовленнями можна з урахуванням оптим величини запасу. Розрахунок інтервалу часу:
,
де Т – кількість робочих днів на рік, дні;
Мр – річна потреба у матеріалах;
пм – оптимальна партія поставки, од.
Розрахунок величини запасу в системі з фіксованим інтервалом часу між поставками здійснюється за формулою:
,
де Мmax – максимальний запас, од.;
Мпт – поточний запас, од.;
Мд – середньодобові витрати запасу, од.
3. Найбільш поширеною у вітчизняній практиці господарювання є система “мах-міn”, згідно з якою запаси поповнюються до рівня не нижчого за їхню міn величину, а після надходження чергової партії не перевищують встановлену мах к-ть. Для забезпечення цих умов чергова партія матеріалів замовляється за такої величини поточного запасу, якої вистачить для роботи до її надходження.
4. Одним з нових сучасних підходів до організації виробничого процесу є впровадження системи “точно за часом” , згідно з якою обробка та рух матеріалів і виробів здійснюється точно в той момент, коли в них виникає потреба. Основна ідея системи полягає в тому, щоб скоротити виробн процес та оптим використ ресурсів. Досягнення такої мети передбачає забезпечення наступних умов:
- відсутність порушень в процесі в-ва;
- наявність гнучкості виробничої системи;
- короткий термін підготовки і виконання всіх виробничих процесів;
- міn величина матеріальних запасів;
- відсутність необгрунтованих витрат.
Характерна риса системи “точно за часом” – наявність високо спеціалізованих та ефективних виробничих центрів, які поєднують обладнання та інструменти для обробки групи деталей з аналогічними технологічними вимогами.
Одним з відомих різновидів системи “точно за часом” є так звана система “канбан”, що була впроваджена “Тойотою” у 80-х роках. По суті, це картка, яку використовують для замовлення комплектуючих виробів з попередньої дільниці. В системі “канбан” ні одна деталь чи партія деталей не може переміщуватися або оброблятися без такої картки.

62. Оцінка руху виробничих запасів та її вплив на собівартість продукції
Згідно із світовою практикою та положеннями БО, що впроваджуються в Україні з 2000 року при відпуску запасів у в-во та іншому вибутті оцінка їх здійснює за одним з таких методів:
1. ідентифікованої СВ відповідн од запасів;
Запаси оцінюються за ідентифікованою СВ, якщо вони відпускаються для спеціальних замовлень і проектів та не замінюють один одного. Поряд з цим однакові види виробничих запасів можуть надходити від різних постачальників за різними цінами. Тому запаси, що використовуються у виробництві в специфічному порядку (коштовні метали, каміння та ін.), або запаси, що не можуть замінювати один одного, доцільно оцінювати за СВ кожної одиниці.
2. середньозваженої СВ;
Оцінка за середньозваженою СВ проводиться по кожній номенклатурній позиції запасів відношенням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів до загальної кількості запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
3. СВ перших за часом надходження запасів (ФІФО);
Оцінка запасів за методом ФІФО передбачає, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство. Тобто запаси, які першими відпускаються у в-во, оцінюються за СВ перших за часом надходжень. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного періоду визначається за СВ останніх за часом надходження запасів
4. СВ останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
Оцінка запасів за методом ЛІФО передбачає, що запаси використовуються у послідовності, яка протилежна їх надходженню на підприємство. Тобто запаси, які першими відпускаються у в-во, оцінюються за СВ останніх за часом надходжень. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за СВ перших за часом одержання запасів.
5. нормативних затрат;
Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені під-ом з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.
6. ціни продажу.
Вибір того чи іншого методу оцінки виробничих запасів має велике екон значення: він впливає на економічні результати д-ті п-ва. Тому доцільно дотримуватися наступних принципів: при зниженні цін на ресурси доцільніше використовувати метод ЛІФО; за умов інфляції та підвищення цін - метод ФІФО; при коливанні цін – метод середньозв вартості.
Зменшення матеріало- та енергомісткості продукції дозволяє підприємству:
покращити своє фінансове становище за рахунок зменшення СВ продукції та збільшення П;
збільшити обсяг випуску продукції за умов незмінності обсягів використання сировини та матеріалів;
за рахунок зменшення Ц на продукцію успішно конкурувати з іншими підп-ми на ринках збуту;
зменшити нормативний обсяг ОК, які необхідні під-ву для нормального функціонування.

63. Мінімізація витрат на поставку і зберігання матеріалів через визначення оптимальних партій поставок і величини запасів.
Таким чином, величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства і вплив цей не однозначний. З одного боку, збільшення запасів унаслідок постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та втрат. Ці втрати й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки.
З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно, транспортно-заготівельні витрати, бо останні відносно мало залежать від величини партії поставки, а в більшій мірі обумовлені кількістю цих партій (витрати на оформлення, пересилання документів, роз’їзди агентів, транспортування тощо). Зменшення величини партії поставок спричиняє зворотній ефект: втрати й витрати, пов’язані зі зберіганням запасів, зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають
Використання критерію мінімізації сукупних витрат на зберігання запасів і повторне замовлення не мають сенсу, якщо термін виконання замовлення досить тривалий, попит і ціни на елементи виробничих запасів суттєво коливаються. В такому випадку недоцільна економити на зберіганні запасів. Це може призвести до порушення безперервного обслуговування споживача. В інших випадках визначення оптимальної величини запасу забезпечує зменшення витрат на їхх зберігання без втрати якості обслуговування.
Оптимальна величина запасу за критерієм мінімізації сукупних витрат на зберігання та повторення запасів розраховується за формулою Вільсона:
,
де Мр – річна потреба у матеріалах;
Сп – транспортно-заготівельні витрати на одну партію поставки;
Цм – ціна одиниці матеріалу без урахування транспортно-заготівельних витрат;
Рн – коефіцієнт, що враховує втрати від відволікання коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів.

65.Актуальність, параметри і форми адаптації устаткування до заданого обсягу роботи.
Необхідність зміни параметрів операційної системи виникає з різних причин, серед яких особливе місце займає фактор зміни рівня зайнятості. У зв’язку з цим виникає задача пристосування Ос до виконання заданого обсягу роботи шляхом налагодження відповідних параметрів (кількість одиниць обладнання, час та інтенсивність його використання)
Форми адаптації:
якщо значення показників кількості агрегатів і часу їх роботи – задані та незмінні, то досягнення запланованого обсягу роботи може здійснюватись шляхом зміни інтенсивності роботи машин. В цьому випадку присутня адаптація машин до заданого рівня зайнятості за інтенсивністю.
При заданих і незмінних кількості агрегатів і інтенсивності їх використання варіюватись може час роботи. У цьому випадку говорять про адаптацію до зміни обсягу випуску кінцевої продукції за часом роботи.
Якщо задані і незмінні інтенсивність і час роботи може використовуватись різна кількість агрегатів. У цьому випадку говорять про адаптацію до зміни обсягу виробництва за кількістю агрегатів.
На практиці здебільшого використовують змішані форми адаптації. Поряд з даними формами адаптації існують інші. У випадку, коли при зміні обсягу кінцевої продукції визначається не тільки необхідна кількість агрегатів, але і порядок їх уведення і виведення з процесу виробництва, що зумовлено відмінностями у витратах для машин одного функціонального виду, та має місце селективна адаптація. Якщо обсяг випуску змінюється шляхом переналагодження обладнання, то мова йде про мутативну адаптацію.

66.Критерії і механізм адаптації операційної системи до зміни її завантаження.
Процес адаптації вваж економічно ефективним і оптимальним, якщо із всіх можливих варіантів він виявляється самим дешевим для підприємства, тобто загальні витрати, що пов”язані з випуском заданої кількості кінцевої продукції з мінімальними витратами здійснюється наступним чином.
Спочатку необхідно завантажити агрегат найменшими граничними витратами. Обсяг випуску, що закріплюється за ним можна збільшувати до тих пір, поки задовольняє його потужність, а граничні витрати не перевищують найменших граничних витрат якого-небудь іншого агрегату при адаптації за часом. Коли остання умова не виконується, завантажується агрегат з найменшими граничними витратами. Т ч виробництво продукції розподіляється між машинами в порядку менших витрат при додержанні їх потужності.
Суть методу динамічного програмування до комбінованої адаптації до заданого обсягу випуску полягає в тому, щоб послідовно розподілити його виробництво між наявними агрегатами на частини. Критерієм оптимізації є загальні витрати виробництва. Кожний етап оптимізації здійснюється з включенням в розрахунок наступного агрегату.

67. Вибір форми придбання устаткування за критерієм витрат.
Вибір того чи іншого варіанту придбання обладнання пов”язаний з оцінкою приведених до теперішнього часу витрат по кожній альтернативі. Перевага віддається тій з них, яка пов”язана з меншими витратами. Відтоки грошових коштів пов”язані з купівлею обладнання за допомогою фінансового кредиту банку, як складові елементи містять в собі суми, які виплачуються кредитору як плата за одержаний кредит. Остання складова встановлюється в % від суми кредиту за певний П часу користування ним. Погашення кредиту і нарахованих за ним % здійснюється у порядку, який встановлюється сторонами при укладанні угоди про надання кредиту. Розмір % ставок встановлюється банком і визнач в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склались на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.
У відповідності з сучасною концепцією зміни вартості грошових активів у часі оцінку витрат для лізингу обладнання і його купівлі за допомогою кредиту необхідно здійснити шляхом приведення грошових відтоків за вказаними варіантами до теперішнього моменту часу
Сл =ВоjПлі1+рі +Кв1+рn =Лі1+рі+Кв/(1+р)n
Ск = (Бoj + Пkj)/(1+р)і

Сл, Ск – теперішня вартість грошових платежів для лізингу і покупки за допомогою кредиту
Плі – величина лізингового % в і-му році
Воj – сума відшкодовуваної вартості в j році
Лі – загальна сума лізингових платежів в і-му році
Кв – вартість викупу об’єкта лізингу
Боj – сума погашення основної суми боргу за кредитом в j році
Пкj – повернення % за кредит в і-му році
р – дисконтна ставка
n.m –кількість років
При оцінюванні грошових потоків у часі визначають рівень дисконтної ставки. Коли на платежі за альтернативними варіантами лізингу і купівлі впливає оподаткування прибутку, його треба враховувати за допомогою відповідного коригування для забезпечення порівняльності.

68. Метод динамічного програмування для комбінованої адаптації до заданого обсягу випуску.
Сутність методу динамічного програмування для комбінованої адаптації до заданого його обсягу випуску N полягає в тому, щоб послідовно розподілити його виробництво між наявними агрегатами на частини Nn. Критерієм оптимізації в цьому випадку є загальні витрати виробництва. Кожний етап оптимізації здійснюється включенням у розрахунок наступного агрегату.

69. Методи нарахування лізингових платежів.
Що стосується методу нарахування лізингових платежів, то аналіз договорів та відповідної науково-методичної літератури показує існування таких основних методів: з регулярним періодичним відшкодування вартості майна рівними або нерівними частками; з відстрочкою платежів; з авансовим платежем; за обраною сторонами договору підставою.