Повернення неякісної або некомплектної продукції. В цьому випадку до збитків відносяться витрати на доставку продукції на п-во, що потерпіло, на її вивантаження, зберігання і повернення відповідачу.
Брак від скритих дефектів одержаних матеріалів і комплектувальних виробів. Брак може бути виявлений у процесі в-ва продукції або при її використанні у споживача, тобто треба відрізняти в даному випадку внутріш і зовніш брак. Збитки від внутрішнього браку дорівнюють виробничій, а від зовнішнього – повній собівартості забракованої продукції, зменшеній на виручку від її продажу. Загальні збитки становлять
СЗБ = СБ.В +СБ.З – СБ.П + ΔП +СС,
де СБ.В, СБ.З – собівартість, відповідно, внутрішнього і зовнішнього браку, грн.
СБ.П – виручка від продажу бракованої продукції, грн.;
ΔП – зменшення прибутку внаслідок зниження обсягу продажу продукції, грн.
Доставка продукції прискореним способом. В даній ситуації виникають додаткові витрати:
СЗБ = СТ.Ф – СТ ,
де СТ.Ф, СТ – витрати на транспортування, відповідно, фактичні й ті, що обумовлені договірним способом доставки, грн.
Купівля продукції в іншого продавця або виготовлення її власними силами:
СЗБ = СФ.К – СД.К ,
де СФ.К – фактичні витрати на купівлю і доставку продукції в іншого продавця або її виготовлення власними силами (на рівні виробничої собівартості з урахуванням загальногосподарських витрат), грн.;
СД.К – витрати на купівлю цієї продукції згідно з договором, грн.
Зміна асортименту продукції і зниження її якості. Тут сума збитків визначається в основному зменшенням П внаслідок негативного впливу цінового фактора. У загальній формі збитки становитимуть:
СЗБ = ΔПЦ+СР +СС,
де ΔПЦ – зменшення Пвнаслідок зниження виручки від продажу продукції або зміни її асортименту, грн.;
СР – додаткові витрати на гарантійне обслуговув продукції пониженої якості, грн.
Втрата або пошкодження майна. Збитки в цьому випадку дорівнюють балансовій вартості втраченого майна та величині зниження вартості пошкодженого майна або витрат на усунення цього пошкодження.
Зменшення обсягу в-ва продукції. Цей наслідок порушень договірних зобов’язань призводить до зменшення П . Крім цього, можливі санкції за неналежну кількість поставки продукції внаслідок зменшення обсягу її в-ва:
СЗБ = ΔП + СС,
ΔП – зменш П внаслідок зниж обсягу в-ва, грн.
Два варіанти визначення ΔП:
1. ΔП = (Ц-СО) ΔN + СП.О• ΔN,
де Ц - ціна одиниці виробу, грн.;
СО – повна планова СВ одного виробу, грн.;
СП.О – постійні витрати у СВ 1 виробу, грн.;
ΔN – зменш обсягу в-ва прод у натур вимірі.
2. ΔП = (Ц-СЗ.О) ΔN ,
де СЗ.О – планові змінні витрати на од прод, грн.
53. Зв”язок матеріальної відповідальності підприємства в цілому і його підрозділів.
Матеріальна відповідальність підприємства в цілому і його підрозділів тісно пов’язана, здійснюється на єдиній методичній основі. Слід зауважити, що економічні санкції адресовані підприємству, повинні доводитись в тій чи іншій мірі до його підрозділів, безпосередніх винуватців заподіяних збитків стороннім контрагентам. Разом з тим, внутрішня матеріальна відповідальність має свої особливості, що суттєво впливають на її організацію.
Внутрішня матеріальна відповідальність обмежується відносинами між підрозділами підприємства, що не є юридичними особами і, відповідно, власниками майна, яке знаходиться в їх оперативному розпорядженні. Тому таку відповідальність майновою в юридичному розумінні цього слова назвати не можна. Внутрішня матеріальна відповідальність підрозділів організується самим підприємством і ним регулюється, хоча це й здійснюється на загальних засадах цивільного права і методики визначення збитків. Крім цього, треба мати на увазі, що внутрішні відносини і адекватна їм матеріальна відповідальність в більшості випадків грунтуються не на договірній, а на плановій основі, тобто вони здійснюються в процесі виконання встановлених планових завдань і є інструментом їх реалізації.
Незважаючи на певну обмеженість, внутрішня матеріальна відповідальність відіграє важливу стимулюючу і дисциплінуючу роль. Кожний організаційний підрозділ повинен нести матеріальну відповідальність за промахи в роботі, неякісне і несвоєчасне виконання робіт, спричинені збитки іншим підрозділам. Підрозділи підприємства поєднані технологічними і коопераційними зв’язками по виготовленню продукції та наданню послуг, працюють за чітко скоординованим планом. Тому невиконання одним із підрозділом своїх завдань призводить до негативних наслідків в інших підрозділах.
54. Особливості внутрішньовиробничої матеріальної відповідальності.
Внутрішня матеріальна відповідальність обмежується відносинами між підрозділами підприємства, що не є юридичними особами і, відповідно, власниками майна, яке знаходиться в їх оперативному розпорядженні. Внутрішня матеріальна відповідальність підрозділів організується самим п-ом і ним регулюється, хоча це й здійснюється на загальних засадах цивільного права і методики визначзбитків.
Незважаючи на певну обмеженість, внутрішня матеріальна відповідальність відіграє важливу стимулюючу і дисциплінуючу роль. Кожний організаційний підрозділ повинен нести матеріальну відповідальність за промахи в роботі, неякісне і несвоєчасне виконання робіт, спричинені збитки іншим підрозділам.
Внутрішня матеріальна відповідальність реалізується через систему економічних претензій виробничих, обслуговуючих підрозділів і функціональних служб у випадках порушень взаємних зобов’язань.
Система внутрішньої матеріальної відповідальності на основі економічних претензій включає такі регламентуючі складові:
- класифікатор претензій, в якому зазначається зміст типових порушень і наслідки, що призводять до втрат ;
- документи, що фіксують факт порушень і на осн яких може бути оформ претензія;
- порядок оформлення і подання претензії;
- терміни подання, розгляду і задоволення чи відхилення претензії;
- організація обліку пред’явлених і одержаних претензій;
- вплив пред’явлених і одержаних претензій на результати д-ті підрозділів і їх економічні інтереси;
- орган (комісія), що виконує арбітражні функції щодо взаємних внутрішніх і зовнішніх претензій;
- методика обчислення збитків (втрат) і величини претензій.
В системі внутрішньої матеріальної відповідальності на основі взаємних претензій особливої уваги заслуговують методичні питання обчислення збитків (втрат) підрозділів внаслідок порушень планової (договірної) дисципліни та способи врахування цих збитків і компенсацій через відповідні санкції (претензії) в показниках кінцевих результатів д-ті.
Як відомо, із зменшенням обсягу в-ва частка постійних загальновиробничих витрат збільшується у загальній їх сумі (собівартості продукції) і собівартість одиниці продукції зростає. Відносне збільшення постійних витрат (собівартості продукції) підрозділу можна обчислити за формулою:
ΔСП = СП (1-ІВ),
СП – планова величина постійних витрат за певний період, грн.;
ІВ – індекс зменшення обсягу в-ва внаслідок невиконання зобов’язань забезпеч підрозділом.
Величина ІВ обчислюється так:
,
де ВК.ПЛ – плановий обсяг в-ва кінцевої продукції в певному вимірі;
ВК.З – зниження обсягу в-ва внаслідок невикон зобов’язань забезпечуючим підрозділом.
55.Сутність і передумови аналізу системи “витрати – випуск - прибуток”
В зарубіжній практиці досить широко застосов аналіз співвіднош “витрати-випуск-прибуток”).
ВВП-аналіз базується на відомих показниках і дозволяє оперативно оцінити вплив величини і структури витрат, обсягу продажу продукції на прибуток, аналізувати його залежність від рівня цін і структури в-ва, обгрунтовувати маркетингову стратегію. ВВП-аналіз з’ясовує зв’язок між витратами, рівнем операційної активності та прибутком. Термін “операційна активність” хар-є результативність д-ті пі-ва.
Оскільки П – основний результативний показник д-ті підприємства, важливо знати його залежність від двох попередніх - витрат і обсягу продукції. Ця залежність ускладнюється тим, що витрати поділяються на змінні й постійні, а обсяг в-ва і продажу продукції має непрості зв’язки з цінами на окремі вироби.
При ВВП-аналізі співвідношення “витрати-випуск-прибуток” спрощуються і аналіз базується на таких передумовах:
- всі витрати можна чітко поділити на змінні й постійні;
- всі змінні витрати пропорційні, а постійні не містять елементів дегрегуючих витрат і є лише функцією часу;
- ціни на вироби не залежать від обсягу в-ва і в межах розраху періоду стабільності.
Ці обмеження означають, що ВВП-аналіз здійснюється в межах даної вироб та організа структури п-ва. За цих умов функції витрат і обсягу в-ва (продажу):
С=NСЗ.О.+СП,
В=NЦ,
де С-загальні витрати за певний період часу;
N-обсяг в-ва продукції у натуральному вимірі;
СЗО-змінні витарти на одиницю продукції, грн.;
СП-постійні витрати за розрахун період, грн.;
56. Аналіз рівноваги та безпеки операц д-ті.
3. Операційна д-ть по виготовленню продукції або наданню послуг вважається врівноваженою, коли виручка від продажу цієї продукції, тобто дохід, дорівнює сукупним витратам. Цей обсяг продукції наз точкою беззбитковості. Зазначений обсяг в-ва – точка беззбитковості – розмежовує сфери збиткового і прибуткового в-ва.
Формула точки беззбитковості:
.
Формула обчислення беззбиткового обсягу в-ва у грошовому вимірі
Як видно із формул, у точці беззбитковості постійні витрати СП покриваються маржинальним П. Проте не всі постійні витрати є витратами у формі готівкових видатків. Частина з них не потребує грошових виплат, а має форму нарахування. Це передусім АВ на реновацію основних засобів і нематері активів. Обсягом (точкою) готівкової беззбитковості:
,
де Nбг-обсяг в-ва продукції у натуральному вимірі, що забезпечує готівкову беззбитковість;
СПГ- пост витрати, що потреб виплат готівкою.
Відповідно, у грошовому вимірі
.
Очевидно, що NбГ
при натуральному вимірі обсягу продукції (однопродуктове в-во)-
;
у випадку вартісного (грошового) виміру обсягу продукції (багатопродуктове в-во) –
;
де N, В- факт або плановий обсяг продукції відповідно у натуральному і грошовому вимірі.
57. Залежність П від операційної активності та структури витрат.
При аналізі залежності П від операційної активності розглядається два питання:
- який обсяг в-ва забезпеч цільовий П п-ва;
- як реагує величина П на зміну обсягу в-ва.
5. Цільовим називається П, який п-во хотіло б одержати в певному періоді, виходячи із своїх стратегічних завдань. Обсяг продукції, який треба виготовляти і продавати за певних цін і рівня витрат, щоб зазначений прибуток забезпечити обчислюється за формулами:
при натуральному вимірі обсягу продукції -
або ;
у випадку вартісного виміру обсягу продукції –
або
де NЦ,ВЦ – обсяг продукції, що забезпечує цільовий прибуток, відповідно у натуральному і грошовому вимірі;
ПЦ – цільовий П, грн.
6. Тепер щодо відносної реакції прибутку на зміну обсягу в-ва - наз операційною залежністю. Вона визначається за допомогою такого показника як операційних ліверідж (важіль).
Операційний ліверідж хар-є приріст П на одиницю приросту в-ва:
,
де L– операційний ліверідж;
РП – зміна П, %;
РВ – змінна обсягу в-ва, %.
Або
,
Величина L - операційний ліверідж – показує, наскільки відсотків зміниться П при зміні обсягу продукції (операційної активності) на 1%, тобто
.
L істотно залежить від частки постійних витрат у сукупних витратах підприємства. З її зростанням величина L збільшується і навпаки. Чим більша величина L, тим чутливіша реакція П на зміну обсягу в-ва і продажу продукції.
58. Роль маржинального прибутку при аналізі і прийнятті рішень.
При ВВП-аналізі важливе значення має показник маржинального прибутку і його відносна величина – коефіцієнт маржинального прибутку.
Маржинальний прибуток, який іноді називають покриттям або внеском у прибуток, обчислюється за формулою
ПМ=В- СЗ,
де ПМ- величина маржинального прибутку за певний період, грн.;
СЗ- змінні витрати за цей же період.
Отже, маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам і операційному прибутку, тобто прибутку від продажу продукції:
ПМ=СП+П
де П – операційний прибуток, грн.
Відповідно, операційний прибуток, або просто прибуток, є різницею
П=ПМ-СП
Маржинальний прибуток є верхньою межею прибутку при зміні величини постійних витрат СП, а саме: коли постійні витрати прямують до нуля, СП0, прибуток прямує до маржинального прибутку, ППМ.
Ці закономірності цінні при аналізі впливу динаміки обсягу виробництва на прибуток. Коли змінюється обсяг виробництва, постійні витрати залишаються на попередньому рівні, тому прибуток змінюється на величину маржинального прибутку.
ПМ=В-СЗ,
П=В-(СЗ+СП)
Оскільки СП=0,
то П=В-СЗ=ПМ.
Співвідношення між маржинальним прибутком і обсягом виробництва зручно аналізувати за допомогою відносного показника – коефіцієнта маржинального прибутку.
де kПМ – коефіцієнт маржинального прибутку.
59. Беззбитковість і безпека діяльності підприємства і його підрозділів.
Операційна діяльність по виготовленню продукції або наданню послуг вважається врівноваженою, коли виручка від продажу цієї продукції (послуг), тобто дохід, дорівнює сукупним витратам. Цей обсяг продукції ще коротко називають точкою беззбитковості, оскільки на графіку в точці, що відповідає його величині, перетинаються функції витрат і виручки (доходу).
На основі беззбиткового обсягу виробництва визначається рівень безпеки операційної діяльності. Критерієм такої безпеки є ступінь перевищення беззбиткового обсягу виробництва фактичним (плановим) обсягом виготовлюваної продукції. Коефіцієнт безпеки операційної (виробничої) діяльності (kб) обчислюється так:
при натуральному вимірі обсягу продукції (однопродуктове виробництво)-
; у випадку вартісного (грошового) виміру обсягу продукції (багатопродуктове виробництво) –
; де N, В- фактичний або плановий обсяг продукції відповідно у натуральному і грошовому вимірі.
Коефіцієнт безпеки операційної діяльності можна вважати мірою операційного ризику. Чим він більший, тим безпечніша ситуація з огляду на прибутковість діяльності. З його зростанням зменшується ризик зниження обсягу виробництва до точки рівноваги і навпаки – при його зниженні такий ризик зростає.
60. Операційний лівередж, його визначення і застосування в оперативному аналізі.
Операційний ліверідж характеризує приріст прибутку на одиницю приросту виробництва, тобто
,
де L– операційний ліверідж;
РП – зміна прибутку, %;
РВ – змінна обсягу виробництва, %.
Виразимо чисельник і знаменник формули у реальних показниках:
;
Оскільки
,
,
,
то
Таким чином, одержана формула
,
згідно з якою операційний ліверідж обчислюється як відношення маржинального прибутку до прибутку.
Величина L - операційний ліверідж – показує, наскільки відсотків зміниться прибуток при зміні обсягу продукції (операційної активності) на 1%, тобто
.
Операційний ліверідж істотно залежить від частки постійних витрат у сукупних витратах підприємства. З її зростанням величина L збільшується і навпаки. Чим більша величина операційного ліверіджу, тим чутливіша реакція прибутку на зміну обсягу виробництва і продажу продукції. Це можна показати на простому прикладі з двома варіантами структури витрат.
