Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період Оцінка та прогноз прибутковості діяльності підприємства, структури доходів та витрат Звіт про власний капітал Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду Оцінка та прогноз змін у власному капіталі Звіт про рух грошових коштів Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства Примітки до звіту Обрана облікова політика
Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П(С)БО Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості Оцінка та прогноз облікової політики ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов'язання; діяльності підрозділів підприємства тощо Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку ґрунтується на широкому застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів — журналів і допоміжних відомостей до них. Основними обліковими регістрами журнально-ордерної форми є журнали. Це комбіновані регістри синтетичного, а в багатьох випадках і аналітичного обліку. В них поєднано хронологічний і систематичний облік, що відповідає самій назві регістрів: вони одночасно служать журналами (оскільки записи в них здійснюються в хронологічному порядку) і ордерами (оскільки місячні підсумки журналів за кореспондуючими рахунками замінюють собою меморіальні ордери).
27. Поняття та загальні вимоги до бухгалтерської фінансової звітності, її використання в управлінні підприємством.
Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства користувачам для прийняття рішень. Підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників, що характеризують діяльність підприємства, здійснюється шляхом складання звітності за звітний період. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік, тобто період з 1 січня по 31 грудня. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу або року. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим 15 місяців. Тобто першим звітним роком є період до 31 грудня з дати набуття прав юридичної особи, а для тих, що набули цього права після 1 жовтня — по 31 грудня наступного року. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до моменту ліквідації підприємства.
Економічні рішення, які приймають користувачі фінансових звітів, вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні. Власне цим і визначається, наприклад, спроможність підприємства здійснювати виплату заробітної плати або розраховуватися з постачальниками, своєчасно повертати позики, сплачувати дивіденди.
Отже, метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
Для досягнення поставленої мети та виконання завдань щодо задоволення інформаційних потреб користувачів звітність має відповідати певним вимогам.
1.Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 31 березня 1999 № 37. Бухгалтерський баланс складається за формою, встановленою Міністерством фінансів України.
2.У балансі порівнюються дані на початок і кінець звітного періоду.
3.Статті балансу групуються за певною ознакою.
4.Не допускається взаємне погашення активів і пасивів балансу.
5.Статті балансу відображають дані бухгалтерського обліку відповідно до фактичної наявності за результатами інвентаризації.
6.Оцінка статей здійснюється відповідно до положень національних облікових стандартів.
28. Форми бухгалтерської(фінансової) звітності, її характеристика та порядок складання.
Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. Для суб'єктів малого підприємництва і представництв суб'єктів господарської діяльності національними Положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.
Форми фінансової звітності підприємств і порядок їх заповнення встановлює Міністерство фінансів України. Методологія та форми складання фінансової звітності регулюються в Україні затвердженими Міністерством фінансів такими національними Положеннями (стандартами):
П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";
1. П(С)БО 2 "Баланс";
2. П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати";
3. П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";
4. П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал".
Таблиця 1. Форми фінансової звітності та їх призначення
29. Облікова політика підприємства, її складові та порядок здійснення.
Термін "облікова політика", визначений Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Облікова політика підприємства має враховувати такі важливі фактори: форму власності та організаційно-правову структуру підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.
Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.
Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.
30. Система національних рахунків. Національне рахівництво - важливий інструмент макроекономічного аналізу.
Система національних рахунків (СНР) — обліково-статистичний стандарт, що дає змогу на основі взаємопов'язаних показників і класифікацій здійснювати макроекономічний облік, розрахунки макроекономічних показників і їх аналіз. Цей стандарт основоположний для більшості країн світу в кількісній характеристиці стану економіки, моніторингу, контролю та прогнозування її розвитку.
З погляду методології бухгалтерського обліку СНР — макроекономічне бухгалтерське відображення кругообороту доходу за звітний період.
В Україні національні рахунки розробляє Державний комітет статистики за міжнародним стандартом — СНР ООН 1993 p. Зведені рахунки як для економіки в цілому, так і за її секторами, а також аналітичні таблиці ключового показника СНР — валового внутрішнього продукту (ВВП) публікуються у статистичному щорічнику України.
СНР використовують 9 синтетичних рахунків, кожен з яких має свій шифр і назву:
0 — Зведений рахунок товарів і послуг;
1 — Рахунок виробництва;
2 — Рахунок утворення доходу;
3 — Рахунок розподілу первинного доходу;
4 — Рахунок вторинного розподілу доходу;
5 — Рахунок використання доходу;
6 — Рахунок операцій з капіталом;
7 — Рахунок фінансування;
8 — Рахунок інших країн (решти світу).
Національні рахунки будують за відомою схемою бухгалтерських рахунків. Кожен рахунок має дві сторони: справа записують одержані вартості як ресурси, зліва — сплачені як використання цих ресурсів. Відповідно до бухгалтерської методології — права сторона позначається "ресурси", ліва — "використання". Різниці між ресурсами і їх використанням утворюють балансуючі статті, які відбивають результат певного економічного процесу або майнового стану. Стаття, що закриває черговий рахунок щодо використання, відкриває ресурсну сторону наступного рахунка системи. Завдяки цьому національні рахунки набувають ланцюгового зв'язку, а їх показники залежно від завдань аналізу можуть бути агреговані чи дезагреговані. Деякі рахунки не мають балансуючих статей, оскільки є балансами завдяки своєму змістові.
III. Управлінський облік 1. Поняття управлінського обліку, його суть і завдання.
Предметом управлінського обліку виступає сукупність об’єктів в процесі всього циклу управління підприємством.
Об’єктами обліку виступають виробничі ресурси (запаси, обладнання, трудові ресурси) та господарські процеси.
Методом управлінського обліку виступає сукупність різних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства.
Метод включає такі елементи: 1. Документація 2. Інвентаризація 3. Групування і узагальнення 4. Контрольні рахунки 5. Планування 6. Нормування та ліміти 7. Аналіз 8. Контроль.
Метою управлінського обліку є оптимізація витрат об’єктів в обліку підприємства і отримання максимального рівня рентабельності або норми прибутку.
Для досягнення мети необхідно вирішити завдання:
• впровадження науково обґрунтованих норм і нормативів витрат виробництва;
• визначення об’єктів обліку витрат, об’єктів калькулювання і калькуляційних одиниць;
• облік витрат за центрами відповідальності;
• вибір методів обліку витрат;
• складання кошторисів витрат та звітних калькуляцій;
• аналіз відхилень;
• визначення собівартості, рентабельності та норми прибутку;
• розробка і впровадження заходів щодо оптимізації витрат;
• автоматизація планування обліку і калькулювання собівартості продукції та автоматизація аналізу витрат.
2. Взаємозв'язок та відмінності управлінського та фінансового обліку за змістом, цілями, користувачами інформації та іншими ознаками.
№ п/п Ознака Фінансовий облік Управлінський облік 1 Обов’язковість ведення обліку Визначається національним законодавством. Визначається потребами управлінського персоналу підприємства. 2 Мета обліку Складання фінансової, статистичної, податкової звітності. Надання інформації для планування, аналізу та контролю при оперативному управлінні та визначення стратегії майбутнього розвитку підприємства. 3 Користувачі інформації Зовнішні (державні, податкові органи, кредитори) і внутрішні. Обмежене коло працівників управлінського персоналу підприємства 4 Об’єкти обліку та звітності Підприємство в цілому. Центри відповідальності, окремі підрозділи. 5 Частота подання звітності Місячна, квартальна, річна. Зміна, доба, тиждень, декада. 6 Точність інформації Точна і визначається законодавчо. Визначається управлінським персоналом і має велику кількість приблизних оцінок 7 Часовий аспект Відображає минулі події. На підставі аналізу минулих подій розробка планів на майбутнє. 8 Ступінь відкритості інформації Відкрита внутрішнім і зовнішнім користувачам. Відкрита вузькому колу управлінського персоналу і більшість інформації є комерційною таємницею.
3. Витрати та їх класифікація в бухгалтерському та управлінському обліку.
Класифікація витрат у бухгалтерському фінансовому обліку. Ознака Витрати 1. За центрами відповідальності (місцем виникнення) Витрати виробництва, цеху, дільниці, технологічного переділу, служби.
Наприклад: на підприємстві хлібопекарної промисловості ведуть окремо облік витрат по кожному цеху, а також допоміжних виробництв тощо. 2. За видами продукції Витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, напівфабрикати.
Наприклад: на підприємствах м’ясної промисловості планування, облік та калькулювання собівартості ведуть за групами виробів: ковбасні вироби, в т.ч. ковбаси варені, ковбаси копчені, ковбаси сирокопчені. 3. За єдністю складу витрат Одноелементні витрати і комплексні витрати.
Наприклад: одноелементні – сировина, матеріали, прямі витрати на оплату праці;
комплексні витрати – їх облік ведуть окремо за елементами та статтями: 91,92,93 4. За видами витрат Витрати за економічними елементами та витрати за статтями калькуляції. 5. За способами перенесення вартості на продукцію Витрати прямі та непрямі.
Прямі витрати можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно можливим шляхом.
Непрямі витрати ті, що не можуть бути віднесені економічно можливим шляхом і розподіляються на окремі види продукції за допомогою спеціальних методів. 6. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат Витрати змінні і постійні.
Змінні витрати знаходяться в прямій залежності від обсягів виробництва.
Наприклад: для випічки 1 тони хліба необхідно приблизно 650 кг борошна, на 2 тони – 1300 кг.
Постійні витрати – це ті витрати, що не змінюються зі зміною обсягів виробництва.
Наприклад: адміністративні витрати цукрового заводу.
Постійні витрати на одиницю продукції – змінна величина, на обсяги – постійна. Але найчастіше витрати бувають умовно постійні, умовно змінні. 7. За календарними періодами Поточні, довгострокові, одноразові. 8. За доцільністю витрачання Витрати продуктивні, непродуктивні. 9. За визначенням відношення до собівартості продукції Витрати на продукцію, витрати періоду (92, 93) Класифікації витрат у управлінському обліку:
1. Оцінка запасів на визначення фінансових результатів:
вичерпані та невичерпані; витрати на продукцію та витрати періоду; прямі та непрямі; основні та накладні.
2. Прийняття рішень і планування:
релевантні та нерелевантні; постійні та змінні; маржинальні та середні; дійсні та можливі; заплановані та незаплановані.
Релевантні витрати – це ті витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінських рішень.
Нерелевантні витрати – це ті, які не можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінських рішень.
Маржинальні витрати – це витрати на виробництво, утримання або реалізацію додаткової одиниці продукції.
3. Контроль виконання:
контрольовані та неконтрольовані.
Контрольовані витрати можуть контролюватися менеджером, неконтрольовані – навпаки.
4. Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень, характеристика релевантних та нерелевантних витрат.
а)релевантні (витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення) та нерелевантні;
б)постійні та змінні;
в)маржинальні (витрати на виробництво додаткової одиниці продукції) та середні;
г)дійсні (витрати, що потребують сплати грошей або витрачання інших активів) та альтернативні (вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення).
Релевантні витрати — це такі витрати, розмір яких залежить від прийняття управлінського рішення, тобто які враховуються керівником під час обрання альтернатив. Відповідно до нерелевантних витрат належать ті, що не залежать від прийнятого рішення, тобто відбудуться за будь-якого вибору.
5. Класифікація витрат для оцінки запасів та визначення фінансового результату.
а)вичерпані (спожиті) (збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду) та невичерпані (збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах);
б)витрати на продукцію (витрати, пов’язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації) та витрати періоду (витрати, що не включають у собівартість запасів і розглядають як витрати того періоду, в якому вони були здійснені);
в)прямі та непрямі;
