Шпаргалки! - Фінанси (КНЕУ)

43. Пенсійний фонд: джерела його формування та напрямки використання.
Державний Пенсійний фонд України був створений у 1991 році як самостійна фінансово-кредитна система. Кошти цього фонду не входять до Державного бюджету, витрачаються відповідно до цільового призначення і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги.
Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Джерелами формування коштів Пенсійного фонду є страхові внески на загальнообов'язкове страхування у вигляді нарахувань на фонд оплати праці працівників підприємств (за основною ставкою 32%), відрахування із заробітної плати фізичних осіб, цільові надходження з бюджету, добровільні внески.
Кошти Пенсійного фонду України використовуються на фінансування таких заходів:
- виплати пенсій за віком, за інвалідністю, у разі втрати годувальника, соціальних та інших пенсій, встановлених законодавством України;
- індексація та перерахування пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки Украї'ни та страхового стажу;
- реалізація державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів та інших категорій населення, які потребують допомоги;
- забезпечення поточної діяльності та утримання органів
управління фонду;
- оплата послуг з виплати та доставки пенсій, формування резерву коштів Пенсійного фонду,-
- зміцнення матеріально - технічної бази фонду, проведення роз'яснювальної роботи серед населення та проведення інших заходів згідно із завданнями Пенсійного фонду

44. Податки: необхідність,функції, роль у сучасних уиовах.
Економічна теорія вивчає податок як специфічну форму економічних відносин держави з суб'єктами господарювання, різними групами населення і, фактично, з кожним членом суспільства.
Податки - це фінансові відносини, які виникають у процесі розподілу ВВП з приводу вилучення державою частини національного доходу та перерозподілу її з метою фінансування державних видатків.
Під сутністю податку слід розуміти стягнення державою на користь суспільства певної частки вартості ВВП у вигляді обов'язкового внеску. Економічний зміст податків відображається взаємовідносинами господарюючих суб'єктів та громадян, з одного боку, та держави — з іншого, з приводу формування державних фінансів.
Матеріальною основою податків є реальна сума грошових коштів, що мобілізуються державою. Конкретними формами прояву категорії податку є види податкових платежів, які встановлюються законодавчими органами влади.
В Законі України "Про систему оподаткування" наведене таке визначення податку: "Під податком,збором, внеском до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах що визначаються законами України про оподаткування".
Податки є невід'ємною частиною ринкових відносин та одним з найбільш ефективних інструментів непрямого регулювання економічних процесів.
Дослідження сутності податків буде неповним без з'ясування їх суспільного призначення, яке виявляється у функціях ' податків.
Фіскальна функція вважається історично найдавнішою та такою, що послідовно реалізується, за допомогою неї здійснюється головне призначення податків - збір грошових коштів з фізичних та юридичних осіб із метою формування фінансових ресурсів держави, Що акумулюються у бюджетній системі та позабюджетних фондах, і необхідних для здійснення нею своїх функцій.
Держава, здійснюючи економічні функції, використовує різноманітні інструменти регулювання, серед яких чільне місце належить фіскальним. Вплив фіскальних інструментів на економічні відносини у суспільстві багатогранний. З їхньою допомогою держава впливає на обсяги та структуру національного виробництва, інвестиційну активність суб'єктів господарювання, структурні зміни в економіці, справедливий та соціальне доцільний розподіл суспільних благ.
Регулююча функція також належить до загальноприйнятих. В її основі - сутність податків як інструменту вартісного розподілу та перерозподілу доходів між соціальними верствами та групами, між сферами та галузями" економіки. Ця функція знаходиться у тісному взаємозв'язку з фіскальною функцією.
Регулююча роль держави у галузі оподаткування проявляється у застосуванні таких податкових важелів, як види податків, податкові ставки, податкові пільги для певних форм економічної діяльності. Держава, використовуючи регулюючу функцію, отримує можливість впливати на рівень соціальне -економічного розвитку, стимулюючи чи дестимулюючи окремі його напрями.
Контрольна функція спрямована на забезпечення своєчасного І повного надходження податків до доходів бюджетів різних рівнів та формування централізованих фондів грошових ресурсів.
Таким чином, оподаткування ставить своїм закланням отримання І зосередження в руках держави грошових коштів, необхідних для вирішення соціальних, економічних, науково-технічних проблем населення, регіонів, галузей, країни.

45. Податки, їх класифікація за окремими ознаками.
У кожній країні діє цілий набір податків. Усі податки, залежно від різних ознак, поділяються на такі групи:
1.За формою оподаткування - прямі та непрямі.
2. залежності від органа, який здійснює стягування і розпорядження податком - державні та місцеві.
3.Від порядку використання - загальні та спеціальні.
1.Прямі податки - встановлюються на доход та майно фізичних та юридичних осіб, які проводять сплату податків. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платника, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. До таких податків відносяться податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно та ін.
Непрямі податки - це податки на товари і послуги, сплачені в ціні товару або включені в тариф. Оскільки непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Це так звані податки на споживання. До них відносяться податок на додану вартість, акцизний збір, мито.
2. Державні податки мають фіскальне значення, стягуються на основі законодавчих актів та надходять до того бюджету, який визначений у законі (податок на прибуток, податок з доходів фізичних осіб, ПДВ, мито, акцизний збір).
Місцеві податки стягуються місцевими органами влади і надходять до місцевих бюджетів (податок на рекламу, комунальний податок, ринковий збір, курортний збір).
3. Загальні податки призначені для фінансування поточних І капітальних витрат державного і місцевих бюджетів без закріплення за будь-яким видом бюджетів,
Спеціальні податки мають цільове призначення та стягуються для проведення фінансування певних заходів.
Зміст кожного виду податку розкривається в його основних елементах.
Елементи податку - це принципи побудови та організації стягування податків, які визначені законодавчими актами держави.
До них відносяться:
• Об'єкт податку - доход або майно платника, з якого обчислюється податок і який є базою оподаткування.
• Суб'єкт або платник податку — юридичні і фізичні особи, на яких згідно із законом покладено обов'язок сплачувати податки і збори.
• Джерело сплати - доход, з якого суб'єкт сплачує податок.
• Одиниця оподаткування - одиниця виміру об'єкта, податку.
• Податкова ставка - законодавче встановлена величина податку на одиницю оподаткування. Ставки можуть встановлюватися у твердих сумах або у відсотках щодо об'єкту податку.
• Податкові пільги - повне або часткове звільнення від податків юридичних або фізичних осіб згідно з діючим законодавством.
Податкова квота - частка податку в доході платника, показує рівень його оподаткування.

46.Податки - основне джерело формування
фінансових ресурсів держави.

Фінансові ресурси характеризують фінансовий стан економіки і водночас джерела їх розвитку. Фінансові ресурси - це централізовані і децентралізовані грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, валового внутрішнього продукту та національного доходу і призначені для використання відповідно до завдань соціально-економічного розвитку суспільства і колективів окремих підприємств. Централізовані грошові фонди концентруються у державі і являють собою загальнодержавні фінансові ресурси. Провідне місце в системі загальнодержавних фінансових ресурсів належить державному бюджету. Основним джерелом формування державного бюджету виступає створюваний в галузях матеріального виробництва чистий доход, що надходить до бюджету у вигляді платежів з прибутку, податку на додану вартість та інших податкових і неподаткових платежів. До системи загальнодержавних фінансових ресурсів України належать Пенсійний фонд, Фонди державного соціального страхування, інші бюджетні та позабюджетні фонди спеціального призначення, державний кредит як специфічна ланка державних фінансів. Децентралізовані фінансові ресурси або фінансові ресурси суб'єктів господарювання являють собою грошові кошти, які вони мають у своєму розпорядженні. Більшість фінансових ресурсів є грошовим вираженням вартості чистого доходу, створеного в державі.
Друга частина фінансових ресурсів є частиною фонду споживання. Сюди входять прямі та непрямі податки з населення, податок на додану вартість, акцизний збір, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, місцеві податки та збори.
Третю частину фінансових ресурсів становлять різні відрахування, що включаються до собівартості продукції.
Економічна теорія вивчає податок як специфічну форму економічних відносин держави з суб'єктами господарювання, різними групами населення і, фактично, з кожним членом суспільства.
Податки - це фінансові відносини, які виникають у процесі розподілу ВВП з приводу вилучення державою частини національного доходу та перерозподілу її з метою фінансування державних видатків. Найбільшого розквіту податки досягають в умовах розвиненої ринкової економіки. Вони стають об'єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними і фізичними особами. Податки виступають не тільки особливою економічною категорією, але одночасно й фінансовою категорією. Податки виконують такі функції : фіскальну , регулюючу, контрольну. Фіскальна функція вважається історично найдавнішою та э, що послідовно реалізується, за допомогою неї здійснюється головне призначення податків - збір грошових коштів з фізичних та тих осіб із метою формування фінансових ресурсів держави, ПО акумулюються у бюджетній системі та позабюджетних фондах, і необхідних для здійснення нею своїх функцій.

47. Податкова система України, її побудови
Податкова система являє собою сукупність податків, зборів і платежів, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни чи скасування, дій, що забезпечують їх сплату, контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства.
Діюча податкова система України засновується на Законі України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 року.
У цьому Законі сформульовані принципи побудови та призначення системи оподаткування. Такими принципами є:
1. Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва.
2. Обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період та встановлення відповідальності платника податків за порушення податкового законодавства.
3.Рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення оплати рівних податків і зборів на рівні прибутки і пропорційно більших податків І зборів - па більші доходи.
4. Рівність - недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів.
5.Соціальна справедливість ~ забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення .
6. Стабільність -забезпечення незмінності податків І зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.
7.Економічна обгрунтованість - встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами.
8.Рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.
9. Компетенція - встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами.
10. Єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням основних елементів податку.
11.Доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів,
Податкова система України - це важливий фінансовий інструмент мобілізації доходів до бюджету для виконання загальнодержавних функцій та здійснення макроекономічного регулювання економіки, що є важливою складовою забезпечення її розвитку.

48. Податкові доходи бюджету, шляхи їх удосконалення.
Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих економічних форм - доходів і видатків, кожна з яких мас специфічне суспільне призначення.
Державні доходи - це сукупність різних видів надходжень до фондів держави, що необхідні для виконання нею своїх завдань та функцій. До державних доходів відносяться доходи бюджетів держави, державні цільові фонди (Пенсійний фонд, фонди державного соціального страхування тощо), а також доходи державних підприємств, тобто прибуток, який залишається після сплати цими підприємствами податків та обов'язкових платежів.
Доходи, які мобілізуються до бюджетів, виступають одним з головних знарядь впровадження в життя державних заходів Це дає можливість зосереджувати бюджетні ресурси на основних напрямах економічного і соціального розвитку.
Основними джерелами формування грошових доходів держави (державного секторі національної фінансової системи ) є податки ( від доходу, благ і послуг, капіталу, землі, майна та ін. ), податкові збори та платежі, неподаткові джерела, субсидії, позички шляхом випуску і Реалізації державних цінних паперів, доходів від приватизації державного майна, державної підприємницької діяльності, надходження від зовнішньоекономічної діяльності.
Основна частка фінансових ресурсів, необхідних для фінансового забезпечення, виконання державою покладених на неї функцій формується за рахунок доходів державного і місцевих бюджетів. В Україні бюджетні ресурси становлять третину фінансових ресурсів держави.
Роль держави в економіці багатопланова - це створення умов для забезпечення сталого соціальне - економічного розвитку, соціальне справедливого розподілу доходу й забезпечення життєво необхідними благами населення. Держава впливає на виробництво, нагромадження, споживання та інші елементи процесу відтворення. Зокрема, збільшення обсягу капіталовкладень сприяє підвищенню попиту, зростанню обсягів промислового виробництва, збільшенню інвестицій в економіку; фінансування Інфраструктури сприяє скороченню виробничих, витрат підприємств, зростанню їхніх прибутків.
До загальнодержавних податків і зборів(обов’язкових платежів) відносяться:Податок на додану вартість, Акцизний збір, Податок на прибуток підприємства, Податок на доходи фізичних осіб, Мито, Державне мито, Податок на нерухоме мито, Плата на землю, Рентні платежі, Податок з власників транспортних засобів, Податок на промисел, Збір за геологорозвідувальні роботи, Збір за спеціальне використання природних ресурсів, Збір за забруднення навколишнього природного середовища, плата за торговий патент, Фіксований сільськогосподарський податок, збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, Єдиний збір у пунктах пропуску через державний кордон України, Збір використання радіочастотного ресурсу, Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, Збір за проведення гастрольних заходів.
Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України та стягуються на всій території України незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються.

49. Регулювання міжбюджетних відносин
Серед основних питань бюджетної політики, таких, як проблеми формування доходної частини державного бюджету, визначення пріоритетів у витрачанні бюджетних коштів, забезпечення їх цільового та ефективного використання, важливим є питання зміцнення місцевих бюджетів, організації міжбюджетних відносин, тобто відносин між державою, АР Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання їх функцій.
Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечити виконання цих повноважень.
Важливою передумовою створення ефективної системи міжбюджетних відносин є розробка стратегії соціально-економічного розвитку регіонів, визначення механізмів активізації регіональної економічної політики, реалізації цілеспрямованих заходів щодо реструктуризації економіки територій, у тому числі шляхом надання трансфертів місцевим бюджетам згідно з критеріями економічної ефективності.