Шпаргалки! - Фінанси (КНЕУ)

99. Склад місцевих фінансових ресурсів.
Місцеві фінансові ресурси складаються:
- дотації та інші види фінансової допомоги: дотації — це трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня місцевим бюджетам нижчого адміністративного рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів і витрат і не може мати цільового призначення; субсидії — це трансферні ресурси, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат; субвенції - трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат і які підлягають обов’язковому поверненню у випадку нецільового використання; Бюджетні позички, надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам для покриття тимчасових касових розривів у процесі виконання бюджету, вони підлягають поверненню протягом поточного бюджетного року.
- Децентралізовані фонди грошових коштів: фінансові ресурси підприємств різних форм власності; прибуток одержаний від фінансово-господарської діяльності. Місцеве самоврядування може створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміщувати належні їм кошти в банках інших суб’єктів права власності, отримувати відсотки від їх доходів відповідно до законодавства з зарахуванням їх до доходної частини відповідного місцевого бюджету; фонди соціального розвитку.
- Місцевий бюджет: регулюючі доходи, відносять загальнодержавні податки, які згідно з нормативами відрахувань розподіляються між різними рівнями бюджетної системи; закріплені доходи, доходи, які на довготривалій основі передаються до місцевих бюджетів у повному розмірі або за єдиною часткою для всіх регіонів; додатково одержані доходи; невикористані кошти бюджету; запозичені кошти; добровільні внески юридичних та фізичних осіб; штрафи та інші надходження.

100. Види міжбюджетних трансфертів, що використовуються в Україні, їх характеристика.
Головною ознакою міжурядових фінансових відносин у будь-якій країні є організація та способи переміщення фінансових ресурсів від одного рівня влади до іншого. Основним інструментом такого переміщення ресурсів є система бюджетних трансфертів. Фінансові трансферти поділяються на:
- Поточні: дотації, одержані з державного бюджету; дотації, одержані з республіканського бюджету АРК, обласних, міських (міст Києва та Севастополя) бюджетів; дотації, одержані з районних та міських бюджетів, крім міст районного підпорядкування; кошти, одержані за взаємними розрахунками з Державним бюджетом; кошти, одержані сільськими, селищними та міськими (міст районного підпорядкування) бюджетами; надходження коштів з бюджетів нижчих рівнів
- Капітальні: убвенції, одержані з Державного бюджету; субвенції, одержані з республіканського бюджету АРК, обласних, міських (міст Києва та Севастополя) бюджетів; субвенції, одержані з районних та міських бюджетів, крім міст районного підпорядкування; надходження лишків доходів до бюджету АРК, обласних, міських бюджетів; надходження лишків доходів до районних та міських бюджетів.
Бюджетні дотації — це трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня місцевим бюджетам нижчого адміністративного рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів і витрат і не може мати цільового призначення. Бюджетні субсидії — це трансферні ресурси, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат. Під бюджетною субвенцією розуміють трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат і які підлягають обов’язковому поверненню у випадку нецільового використання.
Бюджетні позички, надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам для покриття тимчасових касових розривів у процесі виконання бюджету, вони підлягають поверненню протягом поточного бюджетного року.

101. Роль і значення трансфертів в формуванні доходної частини місцевих бюджетів: економічні і політичні аспекти.
Бюджетні трансферти - кошти, що передаються з Державного бюджету до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня (і навпаки) у формі дотацій, субсидій, субвенцій тощо.
Усі бюджетні трансферти поділяються на дві групи, залежно від цільового спрямування коштів:
- поточні - грошові допомоги (дотації), які одержують бюджети нижчих рівнів при нестачі доходних джерел, тобто метою надання поточних трансфертів є збалансування цих бюджетів;
- капітальні (субвенції) - передбачають цільове використання одержаних коштів і тому безпосередньо впливають на структуру видатків бюджетів, які їх отримують. Цілі , на які спрямовуються субвенції, пов'язані в основному з виконанням органами місцевого самоврядування делегованих державою повноважень.
Згідно із законодавством, доходи місцевих бюджетів України можуть включати дотації, субсидії та субвенції, що надаються з Державного або місцевих бюджетів рад вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів рад нижчого рівня.
Органи державної виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування вищого рівня здійснюють нагляд за дотриманням вимог законодавства, рішень органів влади вищого рівня з питань виконання бюджету відповідними виконавчими органами нижчого рівня. У разі невитрачення у встановлений термін або використання не за цільовим призначенням субвенцій, виділених бюджету нижчого територіального рівня, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого їх було отримано.
За допомогою бюджетних трансфертів вирішуються такі завдання:
- досягається збалансування бюджетів, здійснюється активний вплив на структуру видаткової частини;
- проводиться вирівнювання бюджетних диспропорцій у розрізі територій країни;
- здійснюється фінансування соціально-економічних програм загально державного значення;
- місцеве господарство розвивається відповідно до визначених загально національних пріоритетів.

102. Сутність державної регіональної політики, її зв'язок з адміністративно-територіальною реформою в державі.
Державна регіональна фінансова політика - це система заходів, що здійснюються центральною владою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу й використання фінансових ресурсів у регіонах та в інших адміністративно-територіальних одиницях.
Головним елементом у системі заходів державної регіональної фінансової політики є систематичне надання центральною владою допомоги владним органам тих територій, котрі не мають достатніх ресурсів для виконання покладених на них функцій.
Цілі державної регіональної фінансової політики:
- зближення рівнів соціально-економічного розвитку окремих регіонів;
- надання фінансової допомоги територіям, які не мають достатніх ресурсів для виконання покладених на них функцій і обов'язків;
- створення умов для надання громадських послуг за єдиними стандартами на всій території країни;
- подолання відставання в розвитку соціально-культурної сфери та соціальної інфраструктури в малих містах, селах і селищах;
- забезпечення комплексного економічного й соціального розвитку територіальних одиниць;
- зменшення й подолання диспропорцій територіального розміщення виробничих потужностей, усунення надмірної концентрації техногенно й екологічно небезпечних виробництв в окремих регіонах;
- реструктуризація економічної та соціальної сфери депресивних територій і регіонів першої хвилі індустріалізації;
- створення умов для ефективного й раціонального використання природних і ресурсних можливостей територій;
- розширення можливостей використання територіальних факторів економічного зростання на основі фінансової автономії місцевої влади, її ініціативи та підприємливості, зміцнення фінансових основ місцевого самоврядування як інституту суспільного розвитку і саморегуляції;
- створення умов для розвитку міжкомунального і міжрегіонального співробітництва як фактора підвищення ділової активності в країні.

103. Фінансово-економічні засади регіональної політики, розширення повноважень місцевих органів влади.
Створення правової бази для реалізації цілей державної регіональної фінансової політики. У законодавчому порядку слід встановити: обов'язком центральної влади є забезпечення єдиних стандартів якості життя на всій території країни.
Визначення на основі об'єктивних критеріїв переліку та класифікації регіонів і територій України. Вищими органами державної влади має бути встановлено перелік регіонів і територій, які потребують фінансової підтримки центральної влади.
Використаня нагромадженого у багатьох країнах досвіду організаційних механізмів досягнення цілей державної регіональної фінансової політики. Серед них: територіальне планування, програми соціально-економічного розвитку регіонів, створення міжнародних регіонів економічного співробітництва, надання територіям особливого економічного статусу (вільних, спеціальних, офшорних, торгових зон, зон прикордонного співробітництва та преференцій), технополісів і технопарків, організація міжкомунальних і міжрегіональних горизонтальних об'єднань та їхніх різноманітних асоціацій, підготовка кадрів для місцевої влади.
Запровадження і використання арсеналу фінансових інструментів досягнення цілей ДРФП. Це спеціальні бюджетні режими для місцевої влади, преференції, кредити, податкові пільги й повне звільнення від оподаткування підприємств, які сприяють розширенню зайнятості в депресивних регіонах, зменшення процентних ставок за позиками, зниження орендної плати за користування приміщеннями та земельними ді-лянками, надання земельних ділянок під нове будівництво безкоштовно. Це також створення сприятливих умов для розвитку дрібного бізнесу.

104. Необхідність розподілу місцевих бюджетів на «загальний фонд» та «спеціальний фонд», їхні джерела та порядок формування.
При складанні проекту рішення про місцевий бюджет визначається загальна суму доходів і видатків (з розподілом на загальний та спеціальний фонди), а також з розподілом видатків на поточні і капітальні, крім того, показується граничний обсяг річного дефіциту або профіциту бюджету і боргу на кінець наступного бюджетного періоду, бюджетні призначення головним розпорядникам коштів за бюджетною класифікацією, призначення міжбюджетних трансфертів, перелік захищених статей.
Джерела формування місцевими радами загального фонду: додаткові доходи та заощаджені кошти, одержані за рахунок організованих місцевими радами заходів із розв'язання економічних і соціальних проблем; добровільні внески й пожертвування громадян, підприємств (об'єднань), організацій та установ; доходи від місцевих позик та грошово-речових лотерей, аукціонів, а також від прибутків, одержаних від проведення суботників; доходи від розпродажу майна ліквідованих підприємств місцевого господарства, що належать до комунальної власності відповідних адміністративно-територіальних одиниць; орендна плата за землю; штрафи за забруднення навколишнього середовища та нераціональне використання природних ресурсів й інші порушення природоохоронного законодавства, санітарних норм і правил, а також платежі, які компенсують завдану шкоду; штрафи за адміністративні правопорушення, вчинені на їхній території; доходи від реалізації безгосподарного і конфіскованого майна; доходи від продажу населенню квартир і будинків; інші доходи.
Місцеві ради отримали право в межах загального фонду створювати спеціальних фонди. Кожна рада затверджує статут (положення) фонду, яким визначаються сфера його діяльності, мета і завдання, структура та методи формування коштів. Складовою загального фонду органів місцевого самоврядування є спеціалізованіі фонди. Ради можуть створювати в межах законодавства України спеціалізовані фонди для розв'язання будь-яких соціальних та економічних проблем на підвідомчій території.

105. Централізовані фонди коштів.
У сфері централізованих фінансових відносин чільне місце посідають бюджети різних рівнів місцевого самоврядування — Автономної Республіки Крим, обласні, районні, селищні та сільські. У загальному обсязі зведеного бюджету України на них припадало в різні роки від 30% до 40 %. За рахунок цих бюджетів останнім часом фінансується 82% видатків на соціальний захист населення, 72% витрат на соціально-культурні заходи. Частина бюджетних ресурсів місцевих органів самоврядування — (30%) сконцентрована на обласному рівні, а 70% на рівні районів, сіл і селищ.

106. Місцеві фінансові ресурси.
Місцеві фінансові ресурси — це сукупність фондів грошових засобів, які створюються в процесі розподілу та перерозподілу ВВП і спрямовуються на економічний та соціальний розвиток адміністративно-територіальних одиниць. Головним напрямом використання місцевих фінансових ресурсів є фінансове забезпечення соціальної сфери та місцевого господарства.
До складу місцевих фінансових ресурсів входять:
- місцеві бюджети;
- фінансові ресурси підприємств, організацій та установ комунальної форми власності.
Формування місцевих фінансових ресурсів відбувається з участю централізованих та децентралізованих фондів грошових засобів.
До централіз.фін.ресурсів віднос.:
-місц.бюджети
-дотації та їн.види фін.допомоги,які надход.з вищих бюдж-ів та фін.ресур.місц.органів влади.
До місц.бюдж.віднос.регулюючі доходи,закріплені доходи,доходи отримані додатково в ході виконання поточного бюдж.,запозичені кошти,добровільно внесені кошти юр.і фізич.осіб,штрафи,пені та ін.,а також невикористані кошти бюдж-ів попередніх років.

107. Децентралізовані фонди коштів.
Сфера децентралізованих місцевих фінансів являє собою сукупність економічних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням грошових фондів і нагромаджень підприємств і організацій комунальної форми власності. Специфіка цих економічних відносин полягає в тому, що вони в першу чергу проявляються між підприємствами та місцевими органами самоврядування як представниками власника цих підприємств. Слід зазначити також, що хоча фінанси підприємств комунальної форми власності функціонують на основі законодавства України, але водночас місцеві органи самоврядування мають право перерозподіляти фонди грошових коштів, які формуються на підприємствах комунальної форми власності, не тільки всередині підприємства, а й між підприємствами. Крім того, згідно з вимогами Бюджетного кодексу України 100% податку на прибуток комунальних підприємств зараховується до відповідного місцевого бюджету. Місцеві ради можуть надавати пільги, або звільняти від податків ці підприємства в тій частині, у якій податки зараховуються до місцевого бюджету.

108. Показники стану і ефективності використання оборотних коштів.
Ефективн. використання оборотних коштів характериз-ся швидкістю їх обертання,оборотністю.Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприєм-ва;по-друге,вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробн-ва.
Коефіц.оборотності оборот.коштів розраховується діленням вартості обсягу продажу за певний період на середній залишок оборотн.кошт.за той самий період.
Коефіц.завантаження оборот.коштів-показник,обернений до коефіц.оборотн. таких коштів.Він показує,скільки оборотн. коштів підпр-ва припадає на кожну грош. одиницю реаліз-ної продукції.
Тривалість одного обороту в днях оборотних коштів визначається як відношення кільк-ті календар-их днів у періоді до коефіц-та оборотності за той самий період.
Рентабельність оборот.кошт.-відносний показник що розраховується як відношення одержаного прибутку до суми оборотних коштів за певний період.
Внаслідок прискорення оборотнті фінанс.коштів зменш-ся потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту.Розрізн.абсолютне та відносне вивільнен.грош.коштів з обороту.

109. Система фінансового вирівнювання: її необхідність та об'єктивні критерії побудови.
Необхідність запровадження в Укр фін-го вирівнювання зумовлена рядом обєктивних причин:
- це нерівномірність територ-го розміщ-ня продуктивних сил, яка зумовлює диференціювання податкової бази регіонів та територій Укр..Причому, як свідчить досвід, диференціація податкової бази зростає. Зміщуються центри її розміщення. Порівняно зменш-ся роль традиційних індустр-них областей і зрост. знач столиці. Ще більше занепадає податкова база аграрних регіонів Укр.
- необхідність фін вирівн-ня зумовл значною диференціацією обсягів витрат у сфері надання держ-х і громадських послуг та цін на ці послуги. З урахув-м еколог-ї забруд більш високі витрати на ці послуги несуть східні регіони Укр та регіони зони Чорноб катастрофи.
- необхідність фін вирівн-ня зумовл потребами передачі від центр влади на місц рівень значної част видатків, не властивх для її конституц-х ф-цій(н-д, фін-ня освіти, охор.здор,культури,спорту та ін.)
- внаслідок того, що в Укр не існує єдиних стандартів держ-х і громадс-х послуг гарантованих Констит-єю Укр, сформувався й поглиблюється розрив у рівнях життя в окремих регіонах, в міськ і сільській місцевостях.
Перерозподіл фін рес-в у сис-мі бюджетів держави здійсн-ся в раиках регулювання доходів бюджетів.
Основними інструм-ми, за допом яких здійсн регул-ня дох-в бюджетів, є:
- власні та закріплені дох;
- регульовані дох;
- нормативи відрахувань від регульованих дох;
- дотації та субвенції;
- міжбюдж взаєморозрахунки.
Фін-ве вирівнювання в Укр здісн-ся на основі необхідних техніко-екон обгрунтувань, статист даних про екон, соц і екологічний стан відповідних територій, розрахунків необхідних витрат для вирівн-ня їхнього розвитку, інф-ції про урядові та регіональні програми подолання різниці в роз-ку адмін-територ-х одиниць та ін даних.