30. Загальнодержавні податки та збори.
Податок на додану вартість е непрямим податком, у законодавчих актах України податок на додану вартість характеризується як частина новоствореної вартості, шо сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. Особливість цього податку полягає в тому, що його платниками, по суті, є кінцеві споживачі товарів та послуг .
Об'єктом оподаткування ПДВ є обороти з реалізації продукції (робіт, послуг)на території України, а також операції по ввозу товарів на митну територію України та вивозу товарів за межі митної території України.
Акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом, як підакцизні, який включається в ціну товарів (продукції) , вироблених на митній території України, або при імпортуванні таких товарів на митну територію України.
Товари, на які, згідно з діючим - законодавством, встановлюється акцизний збір, називаються підакцизними.
Платниками акцизного збору є:
- суб’єкти підприємницької діяльності
- виробники підакцизних товарів на митній території України;
- нерезиденти, які здійснюють вироблення підакцизних товарів на митній території України;
- юридичні та фізичні особи, які ввозять підакцизні товари на митну територію України.
Об'єктом оподаткування акцизним збором для вітчизняних товарів є обороти з реалізації товарів та інші обороти, для імпортних товарів - митна вартість таких товарів.
Основною формою прямого оподаткування є податок на прибуток підприємств.
Прибуток в умовах ринкової економіки є базою економічного розвитку держави, тому що наповнює через податок на прибуток доходну частину бюджету. Кошти, перераховані до бюджету в процесі оподаткування прибутку, є джерелом реалізації різноманітних соціальних програм.
Податок на прибуток стягується в Україні на підставі Закону України Про оподаткування прибутку підприємств згідно з яким, платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні та інші підприємства та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Платниками податку є резиденти і нерезиденти. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку і на суму амортизаційних відрахувань.
Основним прямим податком з фізичних осіб є податок з доходів фізичних осіб. Він стягується відповідно до Закону України Про податок з доходів фізичних осіб.
Закон визначає загальні принципи оподаткування фізичних осіб, оподаткування окремих видів доходів, порядок обчислення податку з підприємств та нерезидентів, а також порядок складання звітності та відповідальності платників податків щодо забезпечення виконання податкових зобов'язань.
Платниками податку є фізичні особи - резиденти і нерезиденти, які мають доходи з джерелом їх походження з території України,
Об'єктом оподаткування виступає загальний річний оподатковуваний доход , який складається із сум загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року. При визначенні його сум обчислюються доходи у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах.
Загальна ставка податку з доходів фізичних осіб складає 13% від об'єкта оподаткування.
31. Класифікація видатків бюджету за функціональними ознаками.
Видатки бюджету класифікуються за функціональними та економічними ознаками.
Функціональна структура видатків будується відповідно до основних функцій держави, які викладені у вигляді розділів видатків.
Функціональний поділ видатків дає змогу виявити пропорції у розподілі бюджетних коштів, змінювати ті пропорції з метою необхідних зрушень у галузевій структурі суспільного виробництва.
Функції, що виконуються державою, можна розділити на 4 категорії:
І. Державні послуги загального призначення.
Ці послуги включають в себе діяльність державних органів, не пов'язану з наданням послуг окремим особам чи господарським одиницям. До складу цієї категорії входять:
1) державне управління;
2) судова влада;
3) міжнародна діяльність;
4) фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу;
5) національна оборона;
6). правоохоронна діяльність;
7) забезпечення безпеки держави .
ІІ. Суспільні та соціальні послуги.
До них відносяться послуги, що надаються суспільству і безпосередньо громадянам; 1). освіта;
2} охорона здоров'я; 3). соціальний захист та соціальне забезпечення;
4) житлово-комунальне господарство;
5) культура та мистецтво;
6) засоби масової інформації; 7). фізична культура і спорт.
ІІІ. Державні послуги, пов'язані з економічною діяльністю.
Сюди включаються державні видатки на регулювання і підвищення ефективності господарчої діяльності, фінансування капітальних вкладень, фінансову підтримку суб'єктів народного господарства, реалізацію інвестиційних програм. До складу цієї категорії входять видатки на:
1) промисловість та енергетику;
2) будівництво;
3) сільське господарство:
4)лісове господарство, рибальство, мисливство:
5) транспорт;
6) зв'язок ,
7) шляхове господарство, телекомунікації та інформатика ;
8)послуги, пов'язані з економічною діяльністю, щодо реалізації проектів багатоцільового розвитку, пов'язані з формуванням загальної економічної політики, управлінням и галузі стандартизації, гідрометеорології, геодезії та контролем за виробництвом;
9) охорону навколишнього середовища ;
10) попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха
11) поповнення державних запасів та резервів
IV. Обслуговування державного боргу. До цієї категорії відносяться;
1) видатки з обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу ;2)видатки з резервних фондів.
32. Класифікація бюджету за економічними ознаками.
За економічними ознаками видатки зведені в єдині економічні категорії, що відображають розмежування коштів, спрямованих на поточні або капітальні видатки.
Видатки бюджету за економічними ознаками класифікуються на поточні, капітальні та видатки на кредитування з вирахуванням погашення (категорія видатків, яка не включає платежі в рахунок погашення державного боргу, які класифікуються як фінансування). Таке розмежування видатків з Детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх отримувачів з точки зору виконання бюджету.
До поточних видатків за предметними ознаками відносяться:
-витрати на товари та послуги (заробітна плата працівників бюджетних установ, нарахування на неї, придбання матеріалів, витрати на відрядження, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, послуг І утримання бюджетних установ, видатки на наукові дослідження та розробки);
-виплата процентів банківським установам за внутрішніми та зовнішніми позиками;
-субсидії та поточні трансфертні платежі.
Під капітальними видатками розуміють платежі з метою придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі, нематеріальних активів. Вони включають:
-придбання основного капіталу. До складу цих видатків відносяться видатки на капітальне будівництво, капітальний ремонт, витрати на нові або існуючі товари тривалого користування ( житлові споруди, меблі, обладнання, прилади, а також рухомі основні фонди, такі, як транспортні засоби, устаткування, обчислювальна техніка тощо) Ця категорія охоплює також платежі, спрямовані на модернізацію, продовження терміну служби основного капіталу, підвищення його продуктивності, покращання віддачі основних фондів;
-створення державних запасів та резервів. Сюди включаються витрати на закупівлю товарів для створення стратегічних та надзвичайних запасів, що мають особливо важливе значення для країни;
-капітальні трансферти (внутрішні та зовнішні). Капітальні трансферти — невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, що виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальні трансферти з Державного бюджету е безповоротними платежами, які носять одноразовий і нерегулярний характер і мають цільове призначення.
Капітальні видатки складають основу видатків розвитку, призначених для фінансування Інвестиційної та інноваційної діяльності. Ці видатки призначені для інвестування коштів у нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння діючих об'єктів державної власності, фінансову підтримку високоефективних інвестиційних проектів.
33. Методи фінансового механізму та його структура.
Засобом впливу фінансових відносин на господарчу діяльність є фінансові методи.
У рамках фінансового механізму існують два основні методи:
1. фінансове регулювання
2. фінансове забезпечення
1. Фінансове регулювання засновано на правовому регламентуванні розподільних відносин в суспільстві або на окремому підприємстві (тобто пов'язано зі здійсненням розподільних процесів на макро - та мікрорівнях).
Розрізняють два види фінансового регулювання:
а)за сальдовим методом;
б)за нормативним методом.
Сальдовий метод передбачає виділення його елементів у розподілі доходу, тобто один елемент є результативним, а інші - розрахунковими. Сальдовий метод несе стимулююче навантаження.
Нормативний метод складається з того, що усі елементи розподілу визначаються за нормативами, які встановлюються щодо об'єкту розподілу. Нормативний метод також називають податковим, тому що сума доходів розподіляється за встановленими ставками.
2. Фінансове забезпечення здійснюється у трьох формах :
1.Самофінансування - обов'язкова умова успішної діяльності підприємств в умовах ринкової економіки. Являє собою покриття витрат власними доходами підприємств.
Бюджетне фінансування - здійснюється на безповоротній основі за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.
2.Бюджетне фінансування або асигнування здійснюється у таких формах:
Кошторисне фінансування - метод безповоротного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів - кошторисів.
Державне фінансування інвестицій на основні об'єкти економічного і соціального розвитку.
Надання бюджетних коштів здійснюється також у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій.
а) дотації - це кошти, які передаються з бюджету бюджетам нижчого рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів та видатків;
б), субсидії - це кошти, які передаються на фінансування цільових видатків, тобто це безповоротні поточні цільові виплати;
в) субвенції - це кошти, які передаються на фінансування цільових видатків на певний строк та підлягають поверненню їх у разі нецільового використання.
3.Кредитування - форма фінансового забезпечення, яка полягає у тимчасовому використанні позичкових коштів на принципах повороткості, терміновості й платності.
Структура фінансового механізму
1. Фінансове планування являє собою діяльність щодо формування цільових централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів, які спрямовані на розширене відтворення, соціальні потреби та задоволення інших потреб суспільства.
2. Фінансові показники - це величини, які характеризують створення та використання фінансових ресурсів в економіці держави. Вони визначають кількісну та якісну характеристики господарських явищ і процесів при функціонуванні фінансів як складової частини економічних відносин.
3. Фінансові важелі - це система управління фінансовим механізмом, засіб дії фінансового методу.
4. Норми являють собою абсолютний розмір видатків на розрахункову одиницю.
Нормативи - відносні показники, які встановлюються у відсотках до бази розрахунків.
5. Фінансове право -це сукупність юридичних норм, що регламентують фінансові відносини. На його основі грунтується вся фінансова діяльність держави, яка через своє фінансове законодавства регламентує і регулює фінансові відносини в суспільстві. 6.Інформаційне забезпечення. Фінансова інформація як різновид економічної є носієм і основою наукового пізнання фінансового механізму організації економіки.
7. Фінансовий контроль - це комплекс заходів, які здійснюються державою з метою успішного досягнення поставлених нею цілей у сфері фінансів.
34.Місцкві фінанси.
Важливою складового частиною процесу становлення і розвитку національної фінансової системи є відродження місцевих фінансів як об'єктивної економічної реальності, властивої фінансовим системам усіх сучасних цивілізованих держав.
Місцеві фінанси як система включають у себе такі взаємопов'язані структурні елементи, як видатки, доходи, способи їх формування, місцеві фінансові інститути, об'єкти та суб'єкти системи, взаємовідносини між ними та з іншими ланками фінансової системи.
Об'єктом фінансових відносин у сфері місцевих фінансів є фінансові ресурси,. що мобілізуються, розподіляються та використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань.
Головними суб'єктами фінансових відносин у сфері місцевих фінансів є:
територіальна громада - сукупність громадян, які спільно проживають у міській чи сільській місцевості, мають колективні інтереси; органи місцевого самоврядування. Суб’єктом подібних відносин виступає також держава в особі її органів: місцевих державних адміністрацій та центральних органів державної влади.
Важливою умовою побудови демократичної держави є фінансова незалежність органів місцевого самоврядування.
Головною ознакою фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є володіння ресурсами, розмір яких відповідає функціям і завданням, що покладаються на ці органи. Для забезпечення повноцінної діяльності органів місцевого самоврядування важливо правильно визначити обсяг фінансових ресурсів, достатніх для фінансування їх функцій.
Структурно-логічна схема
Визначення потреби у фінансових ресурсах органів місцевого самоврядування.
Визначення сфери діяльності та кола завдань органів місцевого самоврядування:
- власні повноваження
- делеговані повноваження
Розрахунок мінімальних обсягів фінансових ресурсів, необхідних для виконання завдань органів місцевого самоврядування:
- власні доходи
- передані загальнодержавні доходи
- доходи з інших джерел
Визначення напрямків використання мобілізованих фінансових ресурсів і форм здійснення видатків:
• використання коштів згідно з функціональною та економічною бюджетною класифікацією
• кошторисне фінансування,позики та дотації комунальним підприємствам.
Власні повноваження органів місцевого самоврядування включають:
• утримання органів місцевого самоврядування
• житлово-комунальне господарство
• фізична культура і спорт
• реставрація та охорона пам'ятників місцевого значення До державних делегованих повноважень відносяться;
• фінансування органів управління
• освіта
• охорона здоров'я
• соціальний захист і соціальне забезпечення
• дотації житлово-комунальному господарству
• культура і мистецтво.
Делеговані повноваження пов'язані з виконанням зобов'язань, які мають загальнонаціональне значення. ЦІ функції місцевим бюджетам делегує держава, яка має право контролювати виконання цих завдань та їх належне фінансування.
35 . Місцеві бюджети у системі місцевих фінансів.
Основою правової та організаційної самостійності місцевого самоврядування є певна матеріальна і фінансова база, до складу якої згідно з чинним законодавством належать:
• рухоме і нерухоме майно, яке є у комунальній власності
• доходи місцевих бюджетів
• позабюджетні фонди
• інші кошти.
Головна роль у складі фінансів органів місцевого самоврядування належить місцевим бюджетам , які виступають основним джерелом фінансового забезпечення розвитку регіонів.
Місцеві бюджети - це система формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань як власних,
так і делегованих.
Місцеві бюджети як категорія фінансів, пов'язані з утворенням, розподілом та використанням фондів грошових коштів, що належать місцевим органам влади і самоврядування. Вони виступають основною організаційною формою мобілізації фінансових ресурсів для економічного і соціального розвитку даної адміністративно-територіальної одиниці.
Місцевий бюджет можна розглядати і в інших аспектах. Це правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади отримують право на розпорядження певними фондами грошових ресурсів. Місцевий бюджет є планом (кошторисом) видатків і доходів відповідного місцевого органу влади і самоврядування.
Місцеві бюджети містять із собі надходження і витрати на виконання повноважень органів влади АР Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. За допомогою місцевих бюджетів відбувається перерозподіл суспільних фондів споживання між окремими групами населення. Також з цих бюджетів деякою мірою здійснюється фінансування галузей виробничої сфери, зокрема місцевої промисловості, комунального господарства та інші.
Економічна сутність місцевих бюджетів проявляється в їхньому призначенні. Ці бюджети виконують такі функції:
• формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих органів влади
• розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства
• контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств, організацій, установ, підпорядкованих місцевим органам влади.
Доходи місцевих бюджетів мають вирішальне значення для забезпечення матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування. Оскільки об'єкти комунальної власності переважно належать до невиробничої сфери (школи, дитячі садки, лікарні, культурні і спортивні заклади) і є неприбутковими організаціями, вони фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Залежно від територіальної локалізації доходів місцевих бюджетів розрізняють:
1) доходи, одержані на території, підпорядкованій даному місцевому бюджету;
2) доходи, одержані на інших територіях, які за допомогою бюджетних важелів перерозподілу спрямовуються до місцевого бюджету (дотації, субвенції).
Доходи, одержані на території, підпорядкованій місцевому бюджету, поділяються на власні, закріплені та регулюючі.
