Шпаргалки! - Фінанси (КНЕУ)

Шпаргалка

1. Чому місцеві фінанси є складовою частиною загальнодержавних фінансів?
Місцеві фінанси, будучи складовою державних фінансів, є самостійною економічною категорією. Історично склалося так, що спочатку виникли державні фінанси, а потім від них відокремилися в самостійну економічну категорію — місцеві фінанси. Місцеві фінанси, як і державні, є також складовою частиною суспільства, оскільки являють собою певну частину виробничих відносин.
Тобто місцеві фінанси є об’єктивною формою економічних відносин, що пов’язані з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту, у процесі яких відбувається формування та використання фондів грошових коштів, призначених для задоволення потреб регіонів країни. При цьому місцеві фінанси є важливою складовою фінансової системи країни, оскільки
вони беруть участь у розподілі та перерозподілі вартості валового внутрішнього продукту держави і забезпечують фінансування значної частини витрат, пов’язаних з функціонуванням виробничої і соціально-культурної сфери.
Специфічною рисою МФ є те, що вони зумовлюють не просто взаємодію місцевих бюджетів, місцеві податки, позички, пільги, збори, а й механізм специфічних багаторівневих фінансових відносин, які виникають між різними гілками державних та місцевих органів влади та управліннями.
Ці економічні відносини виникають між сільськими та районними органами влади та управліннями, між районними та обласними в процесі формування і використання бюджетів відповідних регіонів.
Економічні відносини виникають також між різними управліннями та державними адміністраціями в зв’язку з формуванням та використанням фондів грошових коштів. Наприклад, між держадміністрацією району органами охорони здоров’я, освіти, культури та органами управління місцевими господарствами. Ці відносини можуть носити як позитивний так і негативний характер:
- позитивний носять тоді, коли при допомозі формування фондів грошових коштів надається можливість задовольнити основні потреби тих чи інших закладів соціальної та виробничої сфери;
- негативний носять тоді, коли при формуванні фондів грошових коштів не вдається задовольнити основні економічні та соціальні потреби регіону.
МФ – це самостійна економічна категорія, яка вникає в процесі розподілу та перерозподілу вартості створеної на місцевому рівні шляхом формування та використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів.

2. Які об’єктивні передумови виникнення місцевих фінансів?
Об’єктивними передумовами виникнення місцевих фінансів є розвиток продуктивних сил, який відбувається відповідно до об’єктивних законів діалектики та законів розвитку суспільства, що неминуче впливає на формування фінансових відносин і приводить до виникнення їх нових сфер і ланок. Крім того, важливими передумовами виникнення місцевих фінансів є розвиток демократичних засад будівництва держави та розвиток ринкових відносин. Існує декілька основних теорій, одна з яких державна теорія місцевого самоврядування, сформована німецькими юристами, в основі якої лежить твердження, що органи місцевого самоврядування є органами державного управління і створюються державною владою для реалізації її функцій та завдань на місцевому рівні.
Якщо причиною функціонування фінансів взагалі є поява держави і товарно-рошових відносин, то причиною виникнення місцевих фінансів є наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади.
Це пов’язано з тим, що виконання управлінських функцій на місцевому рівні потребує певних фондів грошових коштів. Місцеві фінанси - це система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для за-безпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.
Виникнення МФ обумовлено слідуючими факторами:
- відповідний рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин вимагає розподіл вартості ВВП на місцевому рівні;
- розвиток форм власності обумовлює виникнення державної, приватної, колективної та муніципальної форм власності. Муніципальна форма власності обумовлює процес розподілу створеної власності на місцевому рівні таким чином, щоб задовольнити потреби місцевого господарства та соціально-економічної потреби мешканців того чи іншого регіону;
- розвиток демократичних засад суспільства, які вимагає створення місцевих органів самоуправління, а це приводить до створення фондів грошових коштів на місцевому рівні. Функціонування та розвиток МФ відбувається на основі відповідного правового забезпечення. Засади МФ сформовані в положеннях Європейської хартії “Про місцеве самоврядування”, “Всесвітньої декларації місцевого самоврядування”, декларації “Про принципи місцевого самоврядування країн СНД”, Хартії українських міст, Конституції України, ЗУ “Про місцеве самоврядування України” від 21.05.97.

3. Назвіть чинники, що зумовлюють необхідність місцевих фінансів.
Необхідність місцевих фінансів полягає:
- в виконанні управлінських функцій на місцевому рівні, вони зумовлюють не просто взаємодію таких елементів, як місцеві бюджети, місцеві податки, місцеві позички, пільги, місцеві збори, а й механізм специфічних багаторівневих фінансових відносин, які виникають між різними гілками державних та місцевих органів влади й управління.
- в мобілізації значної частини валового внутрішнього продукту до фінансових систем місцевих органів влади, через які здійснюється розподіл і перерозподіл цієї частини ВВП. Місцеві органи влади, подібно до держави, у сфері своєї компетенції здійснюють також і нормативне (правове) регулювання соціально-економічної діяльності, тобто вони встановлюють певні правила поведінки господарюючих суб'єктів.
- в забезпеченні громадянських послуг, адже місцеве самоврядування, як і держава, є інститутом, що надає громадські послуги.
- в забезпеченні економічного зростання.

4. Охарактеризуйте сферу фінансових відносин, що виникають на місцевому рівні.
До складу місцевих фінансів входить сфера фінансових відносин, яка виникає в процесі формування та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. У сфері централізованих фінансових відносин чільне місце посідають бюджети різних рівнів місцевого самоврядування — АРК, обласні, районні, селищні та сільські. У загальному обсязі зведеного бюджету України на них припадає 30-40 %. За рахунок цих бюджетів фінансується 80% видатків на соціальний захист населення, 70% витрат на соціально-культурні заходи. Частина бюджетних ресурсів місцевих органів самоврядування — (30%) сконцентрована на обласному рівні, а 70% на рівні районів, сіл і селищ.
Ця ланка фінансових відносин, яка виникає в процесі формування та використання місцевих бюджетів різних рівнів, є найрозгалуженішою, тому що вона охоплює відносини, які виникають між органами самоврядування різного рівня, та працівниками закладів освіти, охорони здоров’я, культури, спорту та інших установ, що фінансуються з місцевих бюджетів. Сфера децентралізованих місцевих фінансів являє собою сукупність економічних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням грошових фондів і нагромаджень підприємств і організацій комунальної форми власності. Специфіка цих економічних відносин полягає в тому, що вони в першу чергу проявляються між підприємствами та місцевими органами самоврядування як представниками власника цих підприємств. Слід зазначити також, що хоча фінанси підприємств комунальної форми власності функціонують на основі законодавства України, але водночас місцеві органи самоврядування мають право перерозподіляти фонди грошових коштів, які формуються на підприємствах комунальної форми власності, не тільки всередині підприємства, а й між підприємствами. Крім того, згідно з вимогами Бюджетного кодексу України 100% податку на прибуток комунальних підприємств зараховується до відповідного місцевого бюджету.

5. Назвіть склад місцевих фінансів.
Місцеві фінанси складаються з місцевих бюджетів та фінансів підприємств та установ комунальної форми власності.
До складу місц.фін.входить сфера фін.відносин,що виник.в процесі форм-ня та викор-ня централ.і децентрал.фондів грош.коштів. В сфері центр.фін.важливе місце посід бюдж.різних рівнів місц.самовряд.в загальн.обсязі зведен.бюдж.України.За рах.цих бюдж.фінанс-ся соц.захист насел.та витрати на соц.-культур.заходи.До центр.фондів грош.коштів можна відн. місц.позички.Місц.позички можуть викор.місц.орг.влади для цілей зрост.задовол.соц-культ.потреб мешканців регіону,але обов’язк.умовою провед. позич.є обгрунтов.поверн.позички і позич.може бути провед.ри наданні дозволу Мінфіну.
Децентрал.фін.відносини є сукупністю екон.віднос. пов’яз.з розподілом, викор.,нагромадж.коштів підпр-ми і орг-ціями комунал.форми власн. Специфіка цих ек.відносин в тому,що вони в 1шу чергу проявл.між підпр.та місц.орг.влади як представники власників цих підпр-ств.
Згідно з вимог.Бюдж.КодексуУкр.100%податку на прибут.комун.підпр-в віднос.до місц.бюдж.,а місц.ради можуть надавати пільги,або звільнити від подат.підп-ва місц.господ.в тій частині,в якій податки зарах.до місц.бюджетів.

6. Охарактеризуйте сутність фінансової політики і роль місцевих органів влади в її реалізації.
Фінансова політика — це визначення цілей, завдань, на вирішення яких спрямовується процес формування, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів.
Фінансова політика повинна враховувати потреби суспільного розвитку, реальні економічні і фінансові можливості держави, тому вона залежить від конкретних історичних умов і завдань, які стоять перед суспільством.
Фін.політ.має відповідати рівню розвитку продукт.сил та виробн.відносин, які постійно розвиваються,тому є потреба уточнювати її на кожному істор. етапі роз-ку суспільства. Структура власн. є визначальним чинником в розробці фін.політ. держави і її регіонів.
В кожному регіоні країни структ. власн-ті не однакова, тому виконуючи заг. держ. фін. політику, кожен регіон знах.свої особливі методи їх проведення.
Фін.політ.держ. і місц.орг.самовряд.реаліз-ся через фін.механізм. Реалізація фін. механізму здійсн-ся районними фін.управл., районними відділ. держ. казначейства, податк. інспекції та ін., які форм-ся на рівні місцев.орг.самоуправлін.
Висновок — фінансова політика має бути адекватною закономірностям суспільного розвитку

7. Які основні напрями і завдання місцевих органів влади в реалізації фінансової політики держави?
Фінансова політика має відповідати рівню розвитку продуктивних сил та виробничих відносин, тому необхідно її уточнювати на кожному історичному етапі розвитку суспільства. Структура власності на засоби виробництва є визначальним чинником у розробленні стратегії фінансової політики держави та її регіонів, вона також диктує розвиток або згортання демократичних засад розбудови державного устрою. У зв’язку з цим єдина економічна і політична основа діяльності загальнодержавних та місцевих органів влади й управління потребує єдності їх дій у межах визначених повноважень. Стратегічна спрямованість фінансової політики України має передбачити розроблення комплексу заходів з підтримки розвитку різних форм власності як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні. Так наприклад з метою формування різних форм власності та реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва був виданий Указ «Про державну підтримку малого підприємництва», відповідно до якого місцеві органи самоврядування прийняли положення про створення грошових фондів підтримки підприємництва, малого та середнього бізнесу в регіонах країни, але ці заходи виявились малоефективними тому, що отримані підприємствами грошові кошти не тільки використовувались неефективно, але й не поверталися, або поверталися у фонд несвоєчасно і не в повному обсязі. Структура власності на засоби виробництва в кожному регіоні країни не однакова, тому місцеві органи самоврядування повинні самостійно визначати комплекс тактичних заходів у сфері місцевих фінансів кожного регіону, виходячи із стратегічних напрямів фінансової політики держави та з урахуванням особливостей розвитку продуктивних сил і виробничих відносин кожного регіону. Тому фінансова політика, яку проводять місцеві органи самоврядування, має враховувати потребу в коштах для розвитку регіону, його реальні економічні і фінансові можливості, а також завдання, що стоять перед регіоном.

8. Дайте характеристику фінансовому механізму на місцевому рівні.
Фінансовий механізм — сукупність фінансових методів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.
Складовими елементами фінансового механізму є фінансове планування й прогнозування, фінансові показники, норми, нормативи, ліміти, резерви, стимули й санкції, управління фінансами і фінансовий контроль, фінансове законодавство.
Фінансова політика держави і місцевих органів самоврядування реалізується через фінансовий механізм, який пронизує всі рівні місцевого самоврядування — від сільських до обласних рад, і держадміністрацій. Він являє собою сукупність методів і форм, інструментів і важелів впливу на економічний і соціальний розвиток регіонів у процесі розподільних і перерозподільних фінансових відносин.
Особливістю дії фінансового механізму на рівні місцевого самоврядування є те, що він пов’язаний з формуванням та використанням цільових централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів і дає змогу місцевим органам самоврядування на практиці реалізувати стратегію та тактику фінансової політики.
Функціонування фінансового механізму забезпечується через певні організаційні структури, а саме:
- фінансове планування, являє собою процес розроблення і затвердження фінансових планів як засобу збалансування фінансових потреб і можливостей.
- управління фінансами, яке включає дві основні складові: органи управління та форми і методи управлінської діяльності.
- фінансовий контроль, являє собою сукупність видів, форм і методів перевірки законності і доцільності здійснення фінансових операцій та реалізації на цій основі завдань фінансової політики.
- правову регламентацію фінансової діяльності, являє собою сукупність юридичних норм, які регулюють фінансові відносини та фінансову діяльність у суспільстві.

9. З яких складових елементів формується фінансовий механізм органів самоврядування?
Складовими елементами фінансового механізму є фінансове планування й прогнозування, фінансові показники, норми, нормативи, ліміти, резерви, стимули й санкції, управління фінансами і фінансовий контроль, фінансове законодавство.
Складові фінансового механізму:
- фінансове планування і прогнозування, визначаються обсяги фінансових ресурсів, які створюватимуться в державі в цілому, обсяги ресурсів, що зосереджуватимуться й розподілятимуться через бюджетну систему й інші фінансові інститути, а також тих, які перебуватимуть у розпорядженні підприємницьких структур і населення.
- фінансові норми і нормативи: норми, що централізовано затверджуються органами законодавчої та виконавчої влади — ставки заробітної плати, розмір стипендій, ставки податків, деяких видів зборів і відрахувань; норми, що ґрунтуються на матеріальних потребах; норми, що визначаються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади; норми і нормативи, що характеризують пропорції економічного та соціального розвитку.
- фінансові ліміти і резерви. Ліміти є певним обмеженням на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина. Резерви мають нейтралізувати вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути у майбутньому.
- фінансові стимули, передбачають застосування як матеріального заохочення, так і економічних санкцій. До стимулів належать: бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного господарства, фінансування підготовки і перепідготовки кадрів, спеціальні фінансові пільги.
- фінансові санкції, покликані посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання щодо виконання взятих зобов’язань. Найбільш поширеними серед них є штраф і пеня.

10. Назвіть методи фінансового планування та охарактеризуйте їх.
Фінансове планування місцевих бюджетів здійснюється за допомогою таких методів:
Нормативний - полягає в тому, що під час розрахунку фінансових показників за основу беруться фінансові нормативи, до яких належать норми амортизаційних відрахувань, рентабельності окремих видів товарів, робіт та послуг, обігових коштів, ставки заробітної плати, норми витрачання коштів у бюджетних установах, норми відрахувань до фондів соціального призначення тощо.
Розрахунково-аналітичний - ґрунтується на фактичних показниках фінансової діяльності у попередні звітні періоди. На основі аналізу фінансових показників за минулі роки і період, що передував передплановому року, встановлюється вихідна база планування. Потім визначаються фактори, які можуть вплинути на фінансову діяльність у плановий період, розраховуються індекси та коефіцієнти їх впливу. На основі базових показників, а також коефіцієнтів, що характеризують зміни умов діяльності, розраховуються фінансові показники на плановий період.
Балансовий - передбачає відповідність видатків джерелам їх покриття, ув’язку всіх розділів фінансового плану, фінансових і виробничих показників, унаслідок чого досягається збалансованість плану. Нині цей метод набуває особливого значення, оскільки всі видатки підприємств залежать від зароблених коштів; підприємства стали повністю самостійними і повинні розраховувати тільки на власні надходження, а не на допомогу держави чи міністерства.
Економіко-математичного моделювання - дає змогу дослідити кількісне відображення взаємозв’язків між фінансовими показниками та чинниками, які впливають на величину цього показника. Цей метод дає змогу розрахувати кілька варіантів плану за допомогою змінних вхідних показників і знаходити оптимальні рішення.

11. Назвіть основні фінансові показники, нормативи, стимули, які використовуються на місцевому рівні.
- фінансове планування і прогнозування, визначаються обсяги фінансових ресурсів, які створюватимуться в державі в цілому, обсяги ресурсів, що зосереджуватимуться й розподілятимуться через бюджетну систему й інші фінансові інститути, а також тих, які перебуватимуть у розпорядженні підприємницьких структур і населення.
- фінансові норми і нормативи: норми, що централізовано затверджуються органами законодавчої та виконавчої влади — ставки заробітної плати, розмір стипендій, ставки податків, деяких видів зборів і відрахувань; норми, що ґрунтуються на матеріальних потребах; норми, що визначаються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади; норми і нормативи, що характеризують пропорції економічного та соціального розвитку.
- фінансові ліміти і резерви. Ліміти є певним обмеженням на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина. Резерви мають нейтралізувати вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути у майбутньому.
- фінансові стимули, передбачають застосування як матеріального заохочення, так і економічних санкцій. До стимулів належать: бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного господарства, фінансування підготовки і перепідготовки кадрів, спеціальні фінансові пільги.
- фінансові санкції, покликані посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання щодо виконання взятих зобов’язань. Найбільш поширеними серед них є штраф і пеня.

12. Яким чином здійснюється управління фінансами на місцевому рівні?
Фінансові органи місцевого самоврядування: належать фінансові відділи виконавчих комітетів та інших виконавчих органів місцевого самоврядування. Фінансові відділи в системі місцевого самоврядування функціонують у містах, які мають статус так званого обласного підпорядкування, та в районах цих міст.
Місцеві фінансові органи у системі виконавчої влади: Міністерство фінансів АРК; фінансові управління та відділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій; місцеві органи Державної податкової адміністрації, Головного контрольно-ревізійного управління, Головного управління Державного казначейства України.
Компетенція місцевих органів влади – коло повноважень, якими вони наділяються законом для виконання покладених на них функцій.
- компетенція місцевих органів влади в галузі фінансів – складання, затвердження й виконання бюджету; бюджетний процес; утворення позабюджетних валютних та цільових фондів; встановлення місцевих податків та зборів; випуск муніципальних позик; встановлення комунальних платежів.
- місцеві фінансові органи – органи виконавчої влади; виконавчі органи місцевого самоврядування
- Фінансове планування – річне, п’ятирічне, довгострокове.
- Касове виконання бюджетів – банківська система, казначейська система, змішана система.
- Зовнішній і внутрішній фінансовий контроль та аудит – Парламентський фінансовий контроль, фінансовий контроль органів виконавчої влади, комунальний фінансовий контроль, незалежний аудит.