Внески до державного бюджету України — це кошти, що передаються адміністративно-територіальними одиницями в Державний бюджет в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на поточний рік.
В Україні використовуватися такий інструмент, як офіційні трансферти, тобто кошти, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, і кошти, що передаються Державному бюджету з бюджетів областей і міст Києва та Севастополя.
Також можуть бути бюджетні субвенції, які підлягають обов’язковому поверненню у випадку нецільового використання.
53. Суперечності в побудові взаємовідносин місцевих бюджетів з Державним бюджетом.
Бюджетні дотації, та субвенції мають надаватися на єдиних для всіх суб’єктів міжбюджетних відносин засадах з використанням простої і зрозумілої методики. Це дасть змогу усунути таку суттєву ваду, як непрозорість системи бюджетного регулювання в цілому і порядку надання фінансової допомоги місцевим бюджетам зокрема. Зараз на процес визначення конкретних розмірів бюджетних дотацій впливають не об’єктивні, а суб’єктивні чинники. Відсутність єдиних критеріїв, на підставі яких здійснюється визначення розмірів бюджетних дотацій і субвенцій, ставить їх у нерівні умови, посилює фінансову залежність місцевих органів самоврядування від рішень центру.
Остаточне збалансування бюджетів відбувається наприкінці бюджетного року за допомогою взаєморозрахунків по вертикалі між Державним і місцевим бюджетами. При цьому обсяги охоплених регулюванням заходів залежать від механізмів використання тих чи інших регулюючих методів, насамперед бюджетних трансфертів. Тому оптимальним варіантом регулювання міжбюджетних відносин видається закріплення в процесі бюджетного планування порядку рівномірного, пропорційного надходження бюджетних трансфертів протягом усього бюджетного року і відсутність небажаних коректив.
Недолік діючого механізму бюджетного регулювання полягає в тому, що застосовуються не взаємозалежні, а різноманітні до того ж не регламентовані відповідними нормами, форми перерозподілу бюджетних коштів. Сфера дії кожного з інструментів бюджетного регулювання, їхнє об’єднання, конкретні розміри фінансових ресурсів, що перерозподіляються, щораз визначаються по-різному, індивідуально. У результаті вплив цих методів призводить до адміністрування і суб’єктивізму при прийнятті конкретних рішень.
54. Шляхи вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні.
Першим кроком на шляху до створення чіткої та зрозумілої системи надання бюджетних трансфертів є перехід до визначення обсягів видатків місцевих бюджетів за основними напрямами делегованих повноважень на основі узагальнених нормативів бюджетної забезпеченості в розрахунку на душу населення. Це стосується таких видатків, як охорона здоров’я, освіта (на одного учня), соціальний захист, компенсації органам самоврядування за виконання делегованих повноважень, культура, фізична культура і спорт.
Щоб здійснювати фінансове вирівнювання та максимально враховувати вплив об’єктивних чинників на рівень бюджетної забезпеченості необхідно провести групування територій країни з урахуванням економічного та соціального розвитку адміністративно-територіальних утворень, природнокліматичних умов і демографічних особливостей тощо. Наступним кроком до використання формульного підходу у фінансовому вирівнюванні стане розроблення групових нормативів бюджетної забезпеченості, які мають бути стабільними та тривалими.
Недолік діючого механізму бюджетного регулювання полягає в тому, що застосовуються не взаємозалежні, а різноманітні до того ж не регламентовані відповідними нормами, форми перерозподілу бюджетних коштів. Сфера дії кожного з інструментів бюджетного регулювання, їхнє об’єднання, конкретні розміри фінансових ресурсів, що перерозподіляються, щораз визначаються по-різному, індивідуально. У результаті вплив цих методів призводить до адміністрування і суб’єктивізму при прийнятті конкретних рішень.
Отже, необхідно виробити єдині критерії організації всіх видів фінансової допомоги, максимально реалізувати потенціал їхнього цілеспрямованого впливу на економіку регіону. Фінансову допомогу регіонам потрібно надавати так, щоб спонукувати органи місцевого самоврядування розширювати власну дохідну базу, розвивати інвестиційну активність, структурно перебудовувати економіку регіонів.
55. Розкрийте особливості управління фінансами на місцевому рівні.
В Україні фінансова діяльність органів місцевого самоврядування регулюється центральною владою. Ця діяльність регламентується чинним законодавством, а також указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України.
Центральна влада законодавчо регламентує повноваження місцевого самоврядування в галузі бюджету, утворення позабюджетних, валютних і цільових фондів, здійснення фінансово-кредитних відносин, управління фінансами комунальних підприємств, встановлення місцевих податків і зборів.
Основні інструменти регулювання: нормативи відрахувань до місцевих бюджетів різних рівнів від регульованих доходів; бюджетні дотації і субсидії з Державного бюджету і бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня; міжбюджетні взаєморозрахунки.
Управління місцевими фінансовими органами здійснюється за принципом подвійного підпорядкування. Його суть полягає в тому, що фінансовий орган підпорядковується «по вертикалі» вищому фіноргану, і «по горизонталі» — голові державної адміністрації (міському голові).
56. Які особливості управління фінансами в бюджетній та виробничій сферах?
У виробничій сфері фінансовий контроль здійснюється за допомогою внутрішньогосподарського фінансового контролю, громадського фінансового контролю та аудиторського фінансового контролю. В умовах ринкової економіки застосовується аудиторський контроль. Аудиторський контроль має рекомендаційний характер, тобто нормою аудиту є методичні рекомендації на випадок виявлення шахрайства у фінансовій звітності з метою приховання і викривлення розміру податків.
В бюджетній сфері фінансовий конторь здійснюють: державне казначейство, яке організовує, здійснює і контролює виконання Державного бюджету; Державна податкова адміністрація, завданням якої є додержання законодавства про податки, повний облік усіх платників податків та інших обов’язкових платежів у бюджет, здійснення контролю і забезпечення правильності обчислення та сплати цих податків; Державної контрольно-ревізійної служби, яка здійснює державний контроль за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів; Рахункова палата, яка контролює центральні органи управління державою.
57. Покажіть роль фінансових відділів, управлінь, податкових інспекцій та Державного казначейства в управлінні фінансами регіонів.
На Державне казначейство покладаються такі завдання: організовувати, здійснювати і контролювати виконання Державного бюджету. Державне казначейство займається збором і аналізом інформації про стан фінансів країни, прогнозуванням обсягів державних фінансових ресурсів, оперативним керуванням ними. обслуговуванням зовнішнього боргу України.
Основним контролюючим органом фінансової діяльності підприємців є Головна державна податкова адміністрація, до складу якої входять державні податкові інспекції в областях, районах, містах, основним завданням якої є додержання законодавства про податки, повний облік усіх платників податків та інших обов’язкових платежів у бюджет, здійснення контролю і забезпечення правильності обчислення та сплати цих податків.
Забезпечення в Україні контролю за ефективним цільовим використанням бюджетних коштів покладено на органи Державної контрольно-ревізійної служби, яка здійснює державний контроль за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів.
Рахункова палата веде парламентський контроль переважно на рівні центральних органів управління державою, а Державна контрольно-ревізійна служба — починаючи з бюджетних установ у селах, аж до міністерств і відомств. Рахункова палата складається тільки з центрального апарату.
58. Розкрийте суть фінансового контролю на рівні місцевих органів влади та управління.
Фінансовий контроль — це цілеспрямована діяльність законодавчих і виконавчих органів державної влади і недержавних організацій на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в процесі формування, розподілу, використання коштів централізованого і децентралізованого грошових фондів з метою найефективнішого соціально-економічного розвитку всіх суб’єктів фінансових відносин.
Попередній фінансовий контроль здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень з фінансових та інших питань. Поточний — це контроль за безпосередньою оперативною фінансовою діяльністю. Наступний фінансовий контроль — за фінансовими результатами.
Основними методами фінансового контролю є ревізії і пере-
вірки. Ревізії бувають: вибіркові (часткові); фронтальні (повні); планові і позапланові; документальні і фактичні; комплексні і тематичні.
Відомчий фінансовий контроль здійснюється структурними підрозділами міністерств, відомств, державних комітетів та інших органів державного управління за фінансово-господарською діяльністю підвідомчих їм підприємств, установ та організацій.
До недержавних видів фінансового контролю належить:
1) внутрішньогосподарський фінансовий контроль;
2) громадський фінансовий контроль;
3) аудиторський фінансовий контроль.
59. Охарактеризуйте організацію фінансового контролю на регіональному рівні.
Управління місцевими фінансовими органами здійснюється за принципом подвійного підпорядкування. Фінансовий орган підпорядковується «по вертикалі» вищому фіноргану, і «по горизонталі» — голові державної адміністрації (міському голові). Основні завдання місцевих органів влади в галузі фінансів спрямовані на складання та виконання місцевих бюджетів, забезпечення контролю за цільовим, раціональним, економічним і ефективним використанням бюджетних коштів, створення належних фінансових умов для виконання функцій місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, їхніми виконавчими органами, а також підприємствами, організаціями та установами місцевого підпорядкування.
Контроль за виконанням місцевого бюджету та використанням органами державної виконавчої влади та виконавчими органами місцевих Рад здійснює відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради, які самостійно визначають організаційні форми здійснення такого контролю.
Органи державної виконавчої влади та виконавчі органи місцевих рад разом з органами Міністерства фінансів України здійснюють контроль за станом надходження доходів відповідного бюджету та правильністю використання підприємствами, установами і організаціями виділених їм з відповідного бюджету асигнувань, здійснюють нагляд за виконанням бюджету відповідними виконавчими органами нижчого рівня, разі, якщо бюджетні субвенції, виділені бюджету нижчого територіального рівня, не витрачено у встановлений строк або вони витрачаються не за цільовим призначенням, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого їх було отримано.
61. Охарактеризуйте особливості контролю фінансових органів за використанням грошових фондів, виділених на охорону здоров’я.
Управління бюдж-ими коштами та ін.фінанс.ресурсами галузей економіки здійснюється фінанс.управліннями та відділами міністерств та відомств відповідно до положень, затвердж. Каб.Мін.Укр., та ін.законодавчих та нормативн.актів.
Перед міністер.охорони здоров. поставлені завдан.та визнач. функції, що торкаються фінансування підпорядкованих установ охорони здоров.,організації обліку та контрольно-економічної роботи в процесі виконання кошторисів доходів і видатків.
Міністерство охорони здоров. отримує кошти з бюдж.згідно з зведеним фінанс.планом на цілі,визнач.законом”Про держ бюдж.Укр.”
На фінанс.служби галузей покладені обов’язки раціонал.розподілу цих коштів між підпорядкованими суб”єктами господарюв.,організації систематичного контролю за цільовим, раціон., ефективн. та економ. використ. бюдж.коштів,прийому відповідних звітів з цих питань від підпорядкованих підпр-ств,організ-ій,установ.
Управління фінансами організацій та установ невиробнич.сфери здійсн. відповідними фінанс.службами.Основні завдан.цих служб-у забезпеч.виконання кошторисів бюдж.установ,своєчасного і повного фінансуван.передбачених кошторисами витрат,раціонал-го,економн.,ефективн.і цільового використан.бюдж.коштів,належної організації розрахунків з робітниками і службовц.,бюдж.,позабюдж. фондами,ін.дебіторами і кредитор.,організації контролю за збереженням і раціонал.використанням матеріал.ресурсів.
62. Які особливості фінансового контролю в установах культури?
Фінансуван.установ культури здійсн.за рахун.держ.та місц.бюдж-ів,а також коштів від надання платних послуг,передбачених законодавством.
Установи культ.,що фінанс.за рахунок держ.тамісц.бюдж-ів,складають єдиний кошторис доходів і видатків,що затвердж.вищою організацією. Планування витрат здійсн.в тому ж порядку ,що і в ін.бюдж.установах. Так оплата праці планується виходячи з типових штатів,встановлених для кожного виду установ залежно від обсягу їх діяльності.Ставки зар.плати бібліотекарів залеж.від освіти,а працівників ін.культур-освітн.установ-від групи установи.
Для невеликих устан.культури склад.загальні кошториси.Зведене планування здійсн.за видами установ на основі середн.кількості устан.кожного типу та середн.норми витрат з виділенням витрат на оплату праці.Окремі заклади культури та мистецтва мають власні доходи від основної діяльн.Для цих установ з бюдж.план-ся сума дотації у розмірі витрат,що не покрив-ся власними доходами.
Держава у сфері культури здійсн.політику пільгового оподаткув. Звільняються від сплати податків творчі спілки,націонал.-культур.товар-ва ,фонди,асоціації та ін.
Управління фінансами організацій та установ невиробнич.сфери здійсн. відповідними фінанс.службами.Основні завдан.цих служб-у забезпеч.виконання кошторисів бюдж.установ,своєчасного і повного фінансуван.передбачених кошторисами витрат,раціонал-го,економн.,ефективн.і цільового використан.бюдж.коштів,належної організації розрахунків з робітниками і службовц.,бюдж.,позабюдж. фондами,ін.дебіторами і кредитор.,організації контролю за збереженням і раціонал.використанням матеріал.ресурсів.
63. Організація фінансового контролю на підприємствах комунальної форми власності.
В умовах функціонування ринкових відносин значно зростає необхідність об’єктивного оцінювання фінансового стану підприємств комунальної форми власності. Це пов’язано з тим, що місцеві органи самоврядування повинні прийняти правильне рішення щодо конкретного виробництва. Вони мають з’ясувати доцільність виділення коштів з місцевого бюджету конкретному підприємству для подальшого його функціонування, майновий стан підприємства, його платоспроможність, фінансову стійкість та ступінь ліквідності. Щоб комплексно оцінити фінансовий стан підприємства, необхідно дослідити динаміку найбільш загальних показників, що якомога повніше характеризують фінансовий стан підприємства. Позитивну сторону фінансової діяльності підп-ва можуть характеризувати такі показники: стійка платоспроможність, ефективне використання капі-талу, своєчасне проведення розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів. Незадовільний фінансовий стан підприємства характеризують — неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.
Серед усієї сукупності показників фінансового стану підп-ва особлива увага приділяється таким показникам, як ліквідність і платоспроможність підп-ва. Ліквідність підп-ва означає його здатність швидко продати активи й одержані гроші використати для оплати своїх зобов’язань. Ліквідність підп-ва визначається цілою системою показників (коефіцієнт абсолютної ліквідності, проміжний коеф покриття, загальний коеф покриття, коеф обертання матеріальних запасів та інші), серед них найважливішим є співвідношення величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості. Платоспроможність підп-ва визначається на підставі звітного балансу. Для цього необхідно порівняти наявність платіжних засобів з терміновими зобов’язаннями, передбаченими платіжним календарем.
64. Розкрийте суть фінансів підприємств комунальної форми власності.
Фінанси підприємств комунальної форми власності є складовою частиною місцевих фінансів, але їм притаманні певні специфічні ознаки, які випливають з особливостей форм власності і господарювання. Майно підприємств комунальної форми власності перебуває у власності місцевих органів самоврядування, тому для фінансування цих підприємств, крім власних джерел, залучаються кошти місцевих бюджетів, а також кошти, отримані в порядку перерозподілу між цими підприємствами. Підприємства та заклади соціально-культурної сфери комунальної форми власності функціонують як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, тому організаційно їх можна розділити на три групи: ті, які повністю перебувають на бюджетному фінансуванні; підприємства, які частково фінансуються за рахунок місцевих бюджетів і підприємства, які функціонують на принципі самоокупності.
Заклади культури, освіти, охорони здоров’я, туризму і спорту, як правило, фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів; підприємства житлового та комунального господарства, транспортні підприємства в значній мірі фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів; ремонтні, ремонтно-будівельні підприємства, проектні організації та інші функціонують на принципах самоокупності. На рівні місцевого господарства створений сектор економіки зі специфікою формування доходів, видатків, отримання прибутку та його розподілу. Тобто підприємства комунальної форми власності, будучи складовою частиною місцевого господарства, мають специфіку організації фінансових відносин.
65. Покажіть, що фінанси підприємств комунальної форми власності є складовою місцевих фінансів.
Фінанси підприємств комунальної форми власності є складовою частиною місцевих фінансів, але їм притаманні певні специфічні ознаки, які випливають з особливостей форм власності і господарювання. Майно підприємств комунальної форми власності перебуває у власності місцевих органів самоврядування, тому для фінансування цих підприємств, крім власних джерел, залучаються кошти місцевих бюджетів, а також кошти, отримані в порядку перерозподілу між цими підприємствами. Фінанси підприємств комунальної форми власності є складовою місцевих фінансів і водночас вони являють собою самостійну економічну категорією, яка віддзеркалює економічні відносини, пов’язані з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту шляхом формування та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів на місцевому рівні з метою найбільш повного задоволення житлово-комунальних потреб населення. Значні кошти з місцевих бюджетів виділялись також комунальним підприємствам.
Планування видатків місцевих бюджетів на фінансування підприємств комунальної форми власності має свої особливості, бо розпочинається з визначення доходів цих підприємств. Як правило, доходи підприємств комунальної форми власності значно менші ніж видатки, тому після ретельної перевірки розрахунків підприємств місцеві фінансові органи планують державну дотацію в розмірі, необхідному для збалансування їх доходів і видатків.
66. Назвіть особливості організації фінансів підприємств комунальної форми власності, їх склад і структуру.
Фінанси підприємств комунальної форми власності є складовою місцевих фінансів і водночас вони являють собою самостійну економічну категорією, яка віддзеркалює економічні відносини, пов’язані з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту шляхом формування та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів на місцевому рівні з метою найбільш повного задоволення житлово-комунальних потреб населення.
