Шпаргалки! - Фінанси (КНЕУ)

58. Сутність та роль бюджету в умовах ринкових відносин.
Розвиток будь-якої держави обумовлює необхідність централізації певної частини фінансових ресурсів суспільства у безпосередньому розпорядженні держави. Основною економічною формою утворення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів є бюджет країни.
Бюджет є вирішальною та провідною ланкою фінансової системи, через яку проводиться перерозподіл більшої частини національного доходу. Він об'єктивно необхідний для забезпечення існування держави, розвитку економіки і культури, соціального захисту населення. За допомогою бюджету держава акумулює грошові кошти для фінансування пріоритетних напрямів виробництва і соціального розвитку; бюджет - одне з основних засобів макроекономічної стабілізації та економічного зростання.
Складений у формі балансу доходів та видатків державний бюджет виступає дієвим засобом загальнодержавного фінансового контролю, формуючи, з одного боку, фінансову базу країни, а з іншого -задовольняючи загальнодержавні потреби. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках - пріоритетні напрями вкладення коштів.
Будучи основною категорією державних фінансів, державний бюджет характеризує частину виробничих відносин, яка пов'язана з утворенням, розподілом та використанням цільових централізованих фондів грошових коштів для задоволення державних та суспільних потреб.
Державний бюджет розглядають у таких аспектах:
1) як економічна категорія ;
2) як централізований фонд грошових коштів
3) як провідна ланка фінансової системи ,
4) як основний фінансовий план держави.
1.Як економічна категорія державний бюджет виражає грошові відносини, які пов'язані зі створенням і використанням централізованого фонду грошових ресурсів країни з метою задоволення загальнодержавних потреб.
2. За матеріальним змістом бюджет являє собою Централізований фонд грошових коштів, призначених для задоволення суспільних потреб. Державний бюджет - найбільший централізований фонд держави.
3. Бюджету належить провідне місце серед ланок фінансової системи тому, що через бюджет здійснюється розподіл та перерозподіл ВВП.
4.Державний бюджет України - основний фінансовий план, який розробляється і затверджується на один рік.
У державному бюджеті наведені всі атрибути фінансового плану: доходи за конкретними джерелами надходжень; витрати за конкретними напрямами та заходами; порівняння грошових витрат і доходів на основі балансових розрахунків.
Центральне місце Державного бюджету в системі фінансових планів визначається рядом чинників:
- у державному бюджеті концентруються основні державні доходи;
- за рахунок державного бюджету фінансуються основні державні видатки;
- державний бюджет є джерелом фінансування зовнішньоекономічної діяльності країни;
-державний бюджет - це інструмент фінансового контролю за формуванням і використанням грошових фондів у народному господарстві.

59. Стадії бюджетного процесу та їх характеристика.
Бюджетний процес — це регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження та виконання бюджетів, контролю за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, які входять до бюджетної системи України. Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи , які наділені правами і обов'язками учасників бюджетних правовідносин.
Бюджетний процес складається з чотирьох стадій;
1. Перша стадія — планування, складання проекту бюджету являє собою діяльність щодо розробки плану документів (проекту бюджету), або прийняттям відповідних правових актів (Постанова, Рішення сесії місцевої ради).
2. Друга стадія — розгляд та затвердження бюджету починається з моменту надання проекту бюджету на розгляд у Верховну Раду або місцеві ради та завершується прийняттям Закону про Державний бюджет або Рішенням сесії місцевої ради на плановий рік.
3. Третя стадія — виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до Закону про Державний бюджет України, Рішення про місцеві бюджети.
Під виконанням бюджетів слід розуміти забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів.
4.Четверта стадія - підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення про нього.

60. Управління фінансовою системою України.
Система управління фінансами включає дві основні складові частини:
1. Сукупність принципів, методів, форм і прийомів управління рухом фінансових ресурсів та фінансових відносин, що виникають у суспільстві.
2. Сукупність фінансових органів та інститутів,основними завданнями яких є забезпечення злагодженості у функціонуванні окремих сфер і ланок фінансових відносини.
Систему фінансових органів очолює Міністерство фінансів. Воно несе відповідальність за фінансовий стан держави, розробку та реалізацію фінансової політики. Основними функціями Міністерства фінансів є:
1.Вироблення основ і напрямів фінансової політики держави. 2.Методичне та методологічне управління фінансовими потоками на макроекономічному рівні.
3.Контроль за використанням коштів держави.4.Розробка проектів нового фінансового законодавства .5.Організація бюджетного процесу. 6.Організаційне регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання.7.Організація функціонування ринку цінних паперів. 8.Керівництво оперативною роботою фінансових органів різних рівнів.
До органів, які функціонують у сфері бюджету держави, відносяться також:
Державна податкова служба - контролює своєчасність, правильність, повноту сплати податків до бюджетів різних рівнів, веде облік платників.
Державне казначейство - керує І контролює надходження і використання бюджетних коштів та коштів спеціальних фондів, веде облік касового виконання Державного бюджету та місцевих бюджетів.
Контрольно-ревізійна служба - проводить ревізії фінансових органів щодо складання і виконання бюджету, здійснює контроль за використанням бюджетних коштів.
До органів, які виконують контрольно-регулюючі функції, відносяться:
Рахункова палата Верховної Ради України - виступає як експертний орган з метою здійснення контролю за складанням та виконанням Державного бюджету.
Комітет з нагляду за страховою діяльністю - контролює правильність формування і використання страхових резервів, наявність ліцензії на різні види страхування.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку -організує функціонування ринку цінних паперів, реєстрацію випуску цінних паперів, регулює їх кругообіг.
Основним фінансовим інститутом, який працює у сфері грошового ринку, є Національний банк України. Він здійснює емісію грошей, які виступають інструментом фінансових відносин і регулює грошовий обіг у країні. Важливе завдання Національного банку -організація функціонування кредитної системи, забезпечення стабільності національної грошової одиниці, проведення грошово-кредитної політики держави.
Також до таких органів відносять Міжбанківську валютну біржу,Фондову біржу,Страхові компанії,Аудиторські фірми, До органів, які здійснюють управління цільовими фондами, відносяться:
Управління Пенсійного фонду ,Фонди соціального страхування.
Загальне управління фінансовою системою здійснюється Верховною Радою України, урядом, апаратом Президента, Верховною Радою та Радою Міністрів АР Крим, а також органами місцевого самоврядування.
У сучасній ринковій економіці управління фінансами - досить складна справа. Тому створення ефективної системи управління ними, її удосконалення, підвищення керівної ролі Міністерства фінансів у проведенні та організації єдиної фінансової політики є запорукою зміцнення фінансової системи, всієї економічної системи країни.

61. Управління державним боргом
Управління державним кредитом, як один з напрямків фінансової політики держави, пов'язаної з її діяльністю як позичальника, кредитора та гаранта, являє собою сукупність дій щодо випуску та розміщення боргових зобов'язань держави, регулювання ринку державних цінних паперів, обслуговуванням та погашенням державного боргу.
Комплекс заходів держави з погашення позик, виплата процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик має назву обслуговування боргу.
Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснює Міністерство фінансів України через банківську систему України шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їхнього погашення і виплати доходу за ними у вигляді процентів та в іншій формі.
Обслуговування зовнішнього боргу здійснюють у процесі виконання державного бюджету.
Управління державним боргом - це сукупність дій уряду, пов'язаних з вивченням кон'юнктури на ринку позичкового капіталу, випуском нових позик і розробкою умов випуску, з виплатою процентів по раніше випущених позиках, визначення курсу облігацій на грошовому ринку, проведення заходів щодо визначення відсоткових ставок з державного кредиту.
Мета політики управління боргом - одержання найвищого ефекту від фінансування за рахунок запозичених коштів. Управління державним боргом - одне з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важлива умова її фінансової стабільності.
В Україні управління державним внутрішнім боргом здійснюється Міністерством фінансів України у порядку, погодженому з Національним банком України.
Ефективне управління державним боргом як в індустріальне розвинених, так і в країнах з перехідною економікою, не може здійснюватися відокремлено від інших заходів бюджетно-податкової політики уряду, тому що е складовою частиною загальної системи управління державними видатками.

62. Фактори, які впливають на фінансову політику та етапи їі реалізації
Фінансова політика держави залежить від багатьох, як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.
До зовнішніх факторів відносяться:
1.Залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, готової продукції.
2. Експортні можливості самої держави.
3.Рівень Інтеграції зі світовими економічними системами До внутрішніх факторів відносяться:Форма власності на основні засоби виробництва;Структура економіки; Рівень добробуту населення та його інтелектуальний рівень; Стабільність грошової системи; Розвиток форм кредитування
Важливим аспектом здійснення фінансової політики в державі є вибір форм і методів її реалізації. Реалізація фінансової політики є досить складним процесом, який потребує відпрацювання стратегії і тактики у використанні фінансів при управлінні економічними І соціальними процесами в державі.
Реалізація фінансової політики проводиться у кілька етапів:
1.Розробка науково обґрунтованих концепцій розвитку фінансів, яка формується на основі вивчання вимог економічних законів, всебічного аналізу перспектив удосконалення виробництва та становища потреб населення. Перший етап полягає у визначенні мети, цілей та головних завдань фінансової політики.
2.Визначення основних напрямів використання фінансів на перспективу і поточний період, тобто розробка стратегії І тактики фінансової політики. Тут, виходячи з поставленої мети, враховують можливості зростання або зменшення фінансових ресурсів, а також зовнішні і внутрішні політико-економічні фактори.
Другий етап реалізації фінансової політики полягає у створенні відповідного фінансового механізму.
3. Здійснення практичних дій, які спрямовані на досягнення поставленої мети. Даний етап передбачає цілеспрямовану діяльність суб'єктів фінансових відносин, що пов'язана з практичним використанням фінансового механізму.
Природно, що прямий вплив фінансової політики на економіку починається лише на третьому етапі. Слід додати, що такий механізм впливу фінансової політики на господарство країни буде повністю вірним, якщо він буде враховувати усі можливості фінансового регулювання.

63.Фінансова система:сутність та розвиток.
Поняття "фінансова система" являє собою сукупність взаємопов'язаних елементів, що мають однорідні ознаки. Воно с одним з основних, базисних понять, які характеризують структуру фінансових відносин.
Фінансова система - це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур. окремих громадян. Ці фінансові ресурси зосереджуються в розпорядженні держави, підприємницького сектора економіки (фінанси підприємницьких структур), певних фінансових інститутів, домогосподарств.
Фінансова система охоплює сукупність економічних відносин, на основі яких створюються і використовуються відповідні фонди ресурсів, з одного боку, а з іншого - це система органів, що організують ці відносини.
Виходячи з цього, слід розрізняти поняття «фінансова система» за двома ознаками: внутрішня сторона фінансової системи, зовнішня сторона фінансової системи.
Зародження фінансової науки відносять до ХУ-ХУІ століття, вона досить молода порівняно з іншими соціально-політичними науками. Фінансова наука виникла на основі фінансової практики яка існувала на багато століть раніше. Необхідність збільшення доходів держави у XVI столітті активізувала фінансову думку, спонукала письменників того часу, які займалися державними науками, досліджувати питання фінансового господарства. Протягом XVI століття зміцнюється зв'язок між фінансовою теорією і практикою, інакше кажучи, наука набуває більш примітний вплив на фінансову практику. Видатні економісти того часу Ж.Боден, Т. Гоббс, Д. Локк, Л. фон Секендорф, Ф. Кене докладно розробили фінансові питання не тільки з практичної точки зору, але й в теоретичному плані.
Фінансові теорії знайшли своє міцне обґрунтування та розвиток у різних течіях фінансової думки ХУІІ-ХУШ століть. А.Сміт у своїх працях розвиває економічну основу фінансового господарства, дає
фінансовій науці достатньо міцне підґрунтя, створює фінансові умови функціонування економіки. Найбільший розвиток фінансової науки припадає на XIX століття. Вагомий внесок у її розвиток зробили вчені-фінансисти К.Рау, Ж.Сисмонді, Ф.Нітті, російські економісти МТургенєв, Л.Ходський, І.Озеров.
Питанням фінансової науки присвятив багато праць видатний український вчений, поет, письменник І.Франко.
Зміст і структура фінансової науки, яка склалася у XX столітті, набула свого подальшого розвитку. У теперішній час об'єктом фінансової науки є явища і процеси, які здійснюються у державі при створенні і використанні фондів фінансових ресурсів на цілі її економічного і соціального розвитку. Фінансові явища і процеси досліджуються у різних сферах державні фінанси, фінанси підприємницьких структур, міжнародні фінанси, державний кредит, страхування.

64. Фінансова політика, її суть, цілі та завдання.
Фінансова політика - це сукупність методів і напрямів впливу держави на функціонування фінансової системи. Метою цього впливу є зміцнення економічного (а значить і політичного) потенціалу країни.
Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На цій основі має забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських утворень різних форм власності, спільних підприємств з іноземним капіталом, акціонерних товариств. За цих умов важливе значення має також створення надійних соціальних гарантій населенню.
Зміст фінансової політики полягає у розробці основних напрямів використання фінансів, виходячи з необхідності вирішення економічних та соціальних завдань. За допомогою фінансової політики держава фінансує потреби розширеного відтворення, регулює масштаби і пропорції розвитку суспільного виробництва, вдосконалює його галузеву та територіальну структуру.
Фінансова політика та її структурні складові - фіскальна або податкова політика, кредитна політика, бюджетна політика, грошова політика - впливають на всі сторони життя суспільства. Суб'єкт фінансової політики - держава - розробляє стратегію розвитку суспільства, Фінансова політика, таким чином, стає організуючим першопочатком суспільного розвитку.
Фінансова політика включає в себе стратегію і тактику.
Фінансова стратегія визначає загальний напрям і спосіб використання коштів для досягнення поставленої мети. Вона спрямована на вироблення фінансових концепцій і програм.
Фінансова тактика включає в себе конкретні методи (прийоми) досягнення поставленої мети в конкретних умовах.
Основні напрями фінансової політики:
1.Акумуляція фінансових ресурсів та їх розподіл усередині держави між регіонами та галузями народногосподарського комплексу, підвищення ефективності їх використання.
2. Сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької діяльності, створення умов для забезпечення економічного зростання в країні.
3. Оптимізація структури доходів та видатків.
4.Удосконалення державного та місцевого фінансового законодавства.
5.Мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій, досягнення більш високого рівня життя населення.